Торговельні відносини в умовах неопротекціонізму

Размещено на http://www.allbest.ru/

Торговельні відносини в умовах неопротекціонізму

Залізнюк Вікторія Петрівна доктор наук з державного управління, професор, професор кафедри світової економіки, Державний торговельно- економічний університет, м. Київ

Анотація

У статті розглядаються правова природа та особливості застосування неопротекціонізму як інструмента обмежень міжнародної торгівлі. Встановлено зв'язок неопротекціонізму із явищами глобалізації, використання неопротекціонізму ЄС, США, Китаєм задля утвердження власного економічного панівного статусу на ринку міжнародної торгівлі, надання товарів та послуг. Зауважено, що політика неопротекціонізму є інструментом контролю глобальних ринків економіки і торгівлі державами, що визначають сучасне світовпорядкування.

Розглянуто ключові складові політики неопротекціонізму, що можуть бути застосовані державою (урядом) : встановлення стандартів якості для зарубіжного виробника; встановлення добровільних експортних обмежень ("угода про ринковий розподіл"), за якими держави, що є асоційованими до ЄС та США, дотримуються політики експортно-обмежувальної торгівлі за двосторонніми Угодами щодо чутливих для ринку розвинених країн продуктів, товарів/послуг); правила щодо субсидіювання вітчизняних компаній-виробників порівняно із іноземними та ін.

Викоремлено сучасні механізми неопротекціністської товарно-ринкової діяльності. Визначено роль Угоди про заснування Світової організації торгівлі (СОТ) від 1994 р. у створенні сучасної трансформаційно-ринкової карти міжнародних торговельних відносин. Розглянуто приклад створення поглиблених і всеохопних зон вільної торгівлі (ПІЗВТ) як інструменту глобалізованого неопротекціонізму (на прикладі ЗВТ між Україною та ЄС, створеної відповідно Преамбули Угоди про асоціацію від 21.03.2014 р.).

Окреслено роль неопротекціонізму як інструмента міжнародної економічної політики. Визначено вплив неопротекціонізму на міжнародні фінансово-кредитні відносини. Оглянуто роль та місце СОТ (Світової організації торгівлі) у арбітражі міжнародних торговельних війн, створюваних державами-монополістами (наявність економіко-політичного запасу та впливу на прийняття арбітрами СОТ рішень).

Ключові слова: протекціонізм, неопротекціонізм, світова економічна політика, імпортно-експортні обмеження, торговельні війни.

Zaliznyuk Victoria Petrivna Doctor of public administration, professor, professor of the Department of World Economy, State University of Trade and Economics, Kyiv неопротекціонізм правовий торгівля

TRADE RELATIONS IN THE CONDITIONS OF NEOPROTECTIONISM

Abstract. The article examines the legal nature and features of the use of neoprotectionism as a tool for international trade restrictions. The connection between neoprotectionism and the phenomena of globalization, the use of neoprotectionism by the EU, the USA, and China to establish their own economic dominant status on the market of international trade, the provision of goods and services, has been established. It is noted that the policy of neo-protectionism is an instrument of control of global economic and trade markets by states that determine the modern world order.

The key components of the neo-protectionism policy that can be applied by the state (government) are considered: setting quality standards for the foreign manufacturer; establishment of voluntary export restrictions ("market sharing agreement"), according to which the states associated with the EU and the USA adhere to export-restrictive trade policies under bilateral agreements regarding products, goods/services sensitive to the market of developed countries); rules on subsidizing domestic manufacturing companies compared to foreign ones, etc.

Modern mechanisms of neo-protectionist commodity and market activity are singled out. The role of the Agreement on the Establishment of the World Trade Organization (WTO) of 1994 in creating a modern transformational market map of international trade relations is determined. An example of the creation of deep and comprehensive free trade zones (DFTA) as a tool of globalized neo-protectionism is considered (on the example of the FTA between Ukraine and the EU, created in accordance with the Preamble of the Association Agreement dated 03.21.2014).

The role of neoprotectionism as a tool of international economic policy is outlined. The impact of neoprotectionism on international financial and credit relations is determined. The role and place of the WTO (World Trade Organization) in the arbitration of international trade wars created by monopolistic states (availability of economic and political reserve and influence on decision-making by WTO arbitrators) is reviewed.

Keywords: protectionism, neo-protectionism, world economic policy, import-export restrictions, trade wars.

Постановка проблеми. Глобалізація міжнародної економічної політики, розширення глобальних економічних зв'язків та посилення трансформаційних міжнародних товарно-ринкових відносин зумовили необхідність появи явища неопротекціонізму - фінансово-економічної та політико-економічної надбудови, що використовується державами-контролерами світової торговельної карти (ЄС, США, Китай) задля гегемонізації власних геополітичних інтересів.

Сучасний неопротекціонізм знаходиться на межі юридично законної діяльності та торговельно-економічного монополізму. Нормативна складова такої діяльності розкривається крізь призму положень Угоди про заснування Світової організації торгівлі (СОТ) від 1994 р. (де-факто, визначення механізмів забезпечення міжнародних торговельних інтересів державамичленами), а торговельно-економічний монополізм - крізь призму введення позанормативних обмежень у відносинах міжнародної торгівлі навіть між стратегічними партнерами (як-от заборона експорту зернових культур до США країнами-партнерами останньої) та ін.

Враховуючи вищезазначене, актуальності набуває дослідження генераційних фінансово-економічних та політичних кластерних складових неопротекціонізму як інструмента спрямування торговельних відносин. Окремого кореляційного пояснення потребує співвідношення явищ неопротекціонізму та принцип свободи торгівлі, означеними ст. ІІІ Угоди про Світову організацію торгівлі (СОТ) 1994 р.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання генерації торговельних відносин в умовах неопротекціонізму є розповсюдженим колом науково-доктринального інтересу одночасно у вітчизняній та зарубіжній дослідницьких парадигмах.

Серед представників вітчизняної доктрини питаннями неопротекціонізму в кореляції із міжнародними-торговельними відносинами займалися Ю. Іщук (дослідження механічної складової формування неопротекціонізму); В. Панченко (неопротекціонізм як міжнародний економіко-політичний інструмент); Н. Калюжна (до питання впливу неопротекціонізму на політику СОТ); А. Мазаракі (щодо зв'язку між неопротекціонізмом та розвитком конструкту "торговельна війна") та ін.

Серед представників зарубіжної доктрини, котрі займалися питанням неопротекціонізму як політико-глобального явища, в свою чергу, доцільно виділяти Ф. Ланга (неопротекціонізм та економічне зростання як синонімічні константи); У. Кетельсена (стилістичні та політичні генераційні особливості неопротекціонізму); Б. Клабба (неопротекціонізм як конфліктна категорія міжнародної торгівлі); М. Дембура (кореляція явищ вільної торгівлі, протекціонізму та неопротекціонізму в органічній сукупності); В. Хагера (протекціонізм як передумова формування теорії неопротекціонізму) та ін.

Мета статті - визначити та дослідити аспекти виникнення та провадження міжнародних торговельних відносин в умовах неопротекціонізму як засобу геоглобального впливу.

Виклад основного матеріалу. Контексти формування неопротекціонізму як політико-економічного інструментарію забезпечення міжнародних державних інтересів доцільно розглянути за двома категоріями - теоретичною та нормативною.

Теоретичні аспекти формування неопротекціонізму - у політиці протекціонізму, котрий йому передував. За визначенням В. Хагера [1], протекціонізм є засобом забезпечення державної автономії за сферами національного виробництва як на зовнішньому, так і на внутрішньому економічному ринку. Формальна складова протекціонізму - тарифна та нетарифна система торговельної бар'єрності (митні, імпортні обмеження та (або) завищені ставки) та субсидіювання внутрішньо-експортних операцій та інтенцій виробника (пільги, інформаційна допомога експортерам для стимулювання національного продуктового експансіювання).

Протекціонізм, однак, переважно підлягав застосуванню як засіб забезпечення національного виробництва від несанкціонованих конкурентних дій [1]. Глобалізація, інформатизація та поглиблення внутрішньоі зовнішньоекономічних торговельних зв'язків між державами призвело до необхідності створення трансформованої протекціоністської парадигми реалізації державою власного економічного інтересу - він отримав назву неопротекціонізм.

Генеральні витоки неопротекціонізму виходять із двох полюсів політикоекономічного інтересу держави. По-перше, за допомогою його інструментів можна здійснювати протидію більш вигідним товарно-ринковим пропозиціям (методика ринково-торговельного монополізму). По-друге, неопротекціонізм покликаний не власне відстоювати інтереси вітчизняного товаровиробника, а забезпечувати можливість глобального економічного панування державного торговельно-експортного сектору задля отримання максимальних дивідендів державним бюджетом даної країни [2]. Саме на інструментально-методичних складових політики сучасного неопротекціонізму пропонуємо зупинитися детальніше.

Як зазначено у праці вітчизняної дослідниці Ю. Іщук [3], під поняттям "протекціонізму" доцільно розглядати державне регулювання драйверів, інструментів та особливостей застосування політики реалізації глобальних торговельні-економічних інтересів держави на міжнародному ринку. Неопротекціонізму, як динамічній та похідній (від протекціонізму) категорії управління, притаманна змінна трансформаційність.

Під драйверами формування товарно-ринкової політики неопротекціонізму державою у дослідженні пропонується розуміти інформаційне, технологічне, економічне, соціальне та глобальне попередження фінансовими органами та інститутами держави фактів недобросовісної конкуренції відносно національного виробництва [3]. Від драйверів (генераторів) неопротекціонізму формуються його інструменти та особливості застосування.

До інструментів політики неопротекціонізму [3], відтак, доцільно відносити такі складові, як: 1) встановлення стандартів якості для зарубіжного виробника; 2) встановлення добровільних експортних обмежень ("угода про ринковий розподіл"), за якими держави, що є асоційованими до ЄС та США, дотримуються політики експортно-обмежувальної торгівлі за двосторонніми Угодами щодо чутливих для ринку розвинених країн продуктів, товарів/послуг); 3) правила щодо субсидіювання вітчизняних компанійвиробників порівняно із іноземними та ін. Стандарти якості для зарубіжного виробника насамперед мають на меті захист вітчизняного виробництва, а також - забезпечення виходу національного виробника на міжнародні ринки у обсягах, що перевищують конкурентні показники інших держав. Водночас, добровільні експортні обмеження є елементом ринково-економічного розподілу торгівлі між державою-монополістом та державою-стратегічним партнером останньої (наприклад, США, як правило, обмежує експорт товарів с/г призначення, як-от зернова продукція). Субсидіювання вітчизняного виробництва порівняно із іноземним має на меті валовий економічний пріоритет національного продукту на внутрішньому та міжнародному ринках.

Особливості застосування політики неопротекціонізму розкриваються крізь його господарсько-економічне призначення. Так, неопротекціонізм, поперше, регулює внутрішньоконкурентне середовище (стимулювання компаній-виробників до покращення якості виробництва з метою "виводу" продукції на міжнародний ринок); по-друге, неопротекціонізм впроваджує політику лобіювання слабкої або нестабільної внутрішньоекономічної галузі виробництва продукції; по-третє, неопротекціонізм передбачає державне спрямування господарської, фінансової та економічної політики з метою інтернаціонального захисту інтересів країни на міжнародній арені [3].

Для того, аби розкрити основні кореляційні приклади неопротекціонізму щодо галузей господарства та виробництва на внутрішній та міжнародній арені, необхідно окреслити стандарти міжнародної торгівлі, визначені Світовою організацією торгівлі в Угоді про заснування Світової організації торгівлі (СОТ) від 1994 р. [4].

По-перше, в Угоді про заснування Світової організації торгівлі (СОТ) від 1994 р. [4] не згадано інструменти забезпечення економічного інтересу держав. У Преамбулі Угоди зазначено, що метою створення СОТ узагальнено є нарощування торговельних та економічно-підприємницьких зв'язків між державами на засадах партикулярної дохідності та ефективного виробничого попиту. Натомість, у ст. ІІ Угоди до діяльнісної компетенції СОТ віднесено організаційне забезпечення міжнародних торговельних відносин. Крім цього, ст. ІІІ Угоди відносить функціональних принципів діяльності СОТ забезпечення свободи торгівлі (free trade).

Де-факто, положення Угоди про заснування Світової організації торгівлі (СОТ) від 1994 р. [4] контрастують із призначенням протекціоністської та неопроекціоністської діяльності держав, котрі виникли як оперативно-актуальна відповідь на тенденції міжнародного торговельного упорядкування. Наприклад, згаданий В. Хагер [1] розглядав протекціонізм як засіб протидії вільній (відпускній) торгівлі шляхом автономізації державного статусу на міжнародно-господарській продовольчій арені. Неопротекціонізму, за Ф. Лангом [2], притаманне стимулювання економічного зростання через позитивну монополізацію торговельних ринків (експансіювання національного виробництва та, як правило, штучна дискординація експорту до країни за аналогічними розвиненим у державі торговельно-продовольчими/ послуговими сферами).

Виходячи з цього, концептуальне призначення неопротекціонізму можна розглядати як відпускне, нерегульоване та дискреційне (із виходом держави за межі торговельно-етичних повноважень, гарантованих СОТ) забезпечення власного економічного інтересу шляхом інкорпорації економічно-торговельного інтересу держав-партнерів та створення прецеденту торгівельновоєнного конфлікту щодо окремих груп товарів із державами-конкурентами.

Аспекти диверсифікації міжнародних торговельних відносин крізь призму торговельних війн розглянув у власному досліджені А. Мазаракі [5]. Автором, зокрема, акцентовано увагу на контекстуальному протиріччі між фрітрейдингом (вільною торгівлею) та неопротекціонізмом як екзистенційно-економічними явищами: якщо категорія free trade є демократичним інструментом міжнародного фінансово-економічного самовизначення держави, що гарантується ст. ІІІ Угоди про заснування Світової організації торгівлі (СОТ) від 1994 р., то неопротекціонізм - автономним державно-інституційним явищем, що використовує навколоюридичні та позаюридичні засоби впровадження штучних торговельних обмежень.

Окрім цього, питання захисту національного ринку дослідник розглядає як глобальний економічний механізм забезпечення вільного переміщення товарів конкретної країни міжнародною торговельною межею, що реалізується, в тому числі, шляхом денормативних важелів впливу (як-от роль та статус в СОТ ключових гравців торговельного ринку, що скеровують арбітражні рішення на індивідуально вигідну). Світова політика неопротекціонізму розглядається у дослідженні як засіб диференціації міжнародної торговельно-економічної парадигми із акцентом на монополію. Враховуючи, що торговельний монополізм притаманний державам із налагодженим внутрішнім та експортним виробництвом, а також - визнаним геополітичним статусом (США, ЄС як політико-економічний союз), виникає ознака нерівномірності ринків збуту і торгівлі, де партнери (сателіти) означених держав (наднаціональних утворень) фактично покликані забезпечувати не рівнозначні юридико-економічні прибутки від міжнародних торговельних відносин, а отримання вигоди регуляторами (диктаторами) міжнародного торговельного ринку товарів/послуг [5].

Як правило, торговельна війна в умовах обставин сучасного глобалізовано-торговельного простору є штучним засобом усунення конкуренції. Тенденції до розриву між лібералізацією торговельного простору як транснаціонального курсу США разом із країнами Європи відзначав у власній праціУ. Кетельсен [6], одночасно вказавши, що причинним наслідком експансіювання міжнародної торгівлі стане своєрідне накладення "вето" на експортування окремих груп товарів та послуг державами, асоційованими із торговельними гігантами, або ж державами, що є торговельно-світовими монопольними конкурентами (як приклад, взаємні торговельні ембарго між США та Китаєм). Відтак, можна зробити висновок про взаємовиключність понять "лібералізація торгівлі" та "торговельний неопротекціонізм", адже останній виступає умовним правовим інструментом боротьби із негативним з точки зору торговельного монополіста впливом відпускної торгівлі на обсяги його валових експортних доходів.

Узагальнені конструктивні особливості провадження торговельних відносин в умовах неопротекціонізму в умовах розширення політичних зв'язків між державами означили у дослідженні для Університету Брайтона від 2017 р. М. - Б. Дембур та Н. Штаммерс [7]. Із їхніх конотацій можемо виділити такі ключові моменти: 1) неолібералізм є відповіддю на невідповідність норм Угоди про заснування СОТ від 1994 р. реаліям сучасності; 2) неолібералізм можна розглядати як інваріацію своєрідної системи "trade+", що покликана відповідати вимогам та принципам нового міжнародного торговельного укладу, де наявні держави-регулятори (монополісти) та держави-виконавці; 3) розрив між монополістами та іншими членами міжнародного торговельного простору є природним, адже ієрархічно та історично держави мають різні економічні можливості, торговельну історію та фінансово-політичні інтереси, що реалізуються за принципом "активного керування" (держава-монополіст) та керованості/підконтрольності державі-монополісту від її сателітів та партнерів.

Також необхідно відзначати вплив та роль США на формування загальносвітового порядку міжнародної торгівлі та гегемонізацію неопротекціоністської парадигми захисту персонального експортно-економічного інтересу [8].

В першу чергу, саме США є прикладом інклюзивно-капіталістичного державно-фінансового устрою, що дозволяє представникам бізнесу, в т.ч. - виробникам продукції виходити на внутрішній ринок послуг із пропозиціями товарів. Реалізація неопртекціоністської парадигми розкривається шляхом обрання тих виробників, котрі здатні забезпечити валовий фінансово-еконнмічний експортний прибуток. Процес експорту, водночас, нерідко стикається із проблемою пропозиції аналогічних товарів/послуг або послуг вищої якості за нижчою/аналогічною вартістю - якщо йдеться про чутливу для США сферу (наприклад, зернові), можливі накладення обмежень не лише на конкурентів, але й на партнерів, як-от заборона імпорту Україною зернової продукції до США [8].

По-друге, США здійснює власну міжнародну торговельну політику у кооперації із ЄС. Тому утворюється конгломерована торговельна зона, де, окрім двох перелічених суб'єктно-торговельних утворень, існують державипартнери, котрі здійснюють власні торговельні-фінансові операції за структурою, обраною США на рівні наднормативного впорядкування [8]. До таких прикладів, зокрема, можна віднести створення поглибленої та всеохопної зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, передбаченої Преамбулою Угоди про асоціацію між Україною та ЄС від 21.03.2014 р., котрою встановлено презумпцію вільного і пом'якшеного обігу товарів між Україною, ЄС та іншими стратегічними державами-партнерами зазначених сторін - метод даної конотації є, в першу чергу, інструментом виходу продукції ЄС та США на нові ринки, адже до експортної продукції України за такою Угодою встановлюються окремі сертифікаційні вимоги [9].

Висновки

Аналіз специфіки провадження торговельних відносин в умовах неопротекціонізму дозволив дійти наступних умовиводів.

В першу чергу, ключовими складовимиполітики неопротекціонізму, що можуть бути застосовані державою (урядом), є : встановлення стандартів якості для зарубіжного виробника; встановлення добровільних експортних обмежень ("угода про ринковий розподіл"), за якими держави, що є асоційованими до ЄС та США, дотримуються політики експортнообмежувальної торгівлі за двосторонніми Угодами щодо чутливих для ринку розвинених країн продуктів, товарів/послуг); правила щодо субсидіювання вітчизняних компаній-виробників порівняно із іноземними та ін.

Сучасні механізми неопротекціністської товарно-ринкової діяльності розкриваються через роль Угоди про заснування Світової організації торгівлі (СОТ) від 1994 р., що є визначальною у створенні сучасної трансформаційноринкової карти міжнародних торговельних відносин та частково передвизначає можливість захисту державою власних торговельно-економічних інтересів внаслідок її нормативістської колізійності.

У заключенні, тенденція розриву між монополістами та іншими членами міжнародного торговельного простору є природною, адже ієрархічно та історично держави мають різні економічні можливості, торговельну історію та фінансово-політичні інтереси, що реалізуються за принципом "активного керування" (держава-монополіст) та керованості/підконтрольності державі-монополісту від її сателітів та партнерів.

Література

1. Hager, W. Protectionism and Autonomy: How to Preserve Free Trade in Europe. - International Affairs (Royal Institute of International Affairs), Vol. 58 (3), 1982. - p. 413-428.

2. Lang, F. P. Neo-protectionism and economic growth. - Intereconomics : Verlag Weltarchiv, Vol. 19 (3), 1984. - p. 129-133.

3. Іщук, Ю. Механізми неопротекціонізму на сучасних товарних ринках. - ПДАБА, Світове господарство і міжнародні економічні відносини. Східна Європа: Економіка, бізнес та управління, 2021. - № 6 (33). - с. 22-30.

4. Угода про заснування Світової організації торгівлі від 15.04.1994 р. (ред. від 27.11.2014 р.). - Відомості Верховної Ради. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/ l aws/ show/995_342#Text

5. Мазаракі, А., Мельник, Т. Неопротекціонізм і торговельні війни. - Науковий журнал Scientia Fructuosa. Вісник ДТЕУ (кол. КНТЕУ). Секція: Економічні науки, 2021. - № 135 (1). - с. 4-22.

6. Ketelsen, U. Neo-protectionism : Extent and Reasons. - Student Economic Review, 1993. - Vol. 7. - p. 149-155.

7. Dembour, M.-B., Stammers, N. Free Trade, Protectionism, Neoliberalism : Tensions and Continuities. - University of Brighton, 2017. - 23 p.

8. Dilek, S., Diler, I. A. The American Hegemony Between the Rise of Neo-Protectionism and Liberal Economic Order. - Electronic Journal of Social Sciences, 2022. - Vol. 21 (81). - p. 258-274.

9. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони № 984_011 від 21.03.2014 р. (ред. від 30.11.2023 р.). - Відомості Верховної Ради. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_011#Text

10. References:

11. Hager, W. Protectionism and Autonomy: How to Preserve Free Trade in Europe. - International Affairs (Royal Institute of International Affairs), Vol. 58 (3), 1982. - p. 413-428.

12. Lang, F. P. Neo-protectionism and economic growth. - Intereconomics : Verlag Weltarchiv, Vol. 19 (3), 1984. - p. 129-133.

13. Ishchuk, Yu. Mekhanizmy neoprotektsionizmu na suchasnykh tovarnykh rynkakh. - PDABA, Svitove hospodarstvo i mizhnarodni ekonomichni vidnosyny. Skhidna Yevropa : Ekonomika, biznes ta upravlinnia, 2021. - № 6 (33). - s. 22-30.

14. Uhoda pro zasnuvannia Svitovoi orhanizatsii torhivli vid 15.04.1994 r. (red. vid 27.11.2014 r.). - Vidomosti Verkhovnoi Rady. - Rezhym dostupu : https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/995_342#Text

15. Mazaraki, A., Melnyk, T. Neoprotektsionizm i torhovelni viiny. - Naukovyi zhurnal Scientia Fructuosa. Visnyk DTEU (kol. KNTEU). Sektsiia : Ekonomichni nauky, 2021. --№ 135 (1). - s. 4-22.

16. Ketelsen, U. Neo-protectionism : Extent and Reasons. - Student Economic Review, 1993. - Vol. 7. - p. 149-155.

17. Dembour, M.-B., Stammers, N. Free Trade, Protectionism, Neoliberalism : Tensions and Continuities. - University of Brighton, 2017. - 23 p.

18. Dilek, S., Diler, I. A. The American Hegemony Between the Rise of Neo-Protectionism and Liberal Economic Order. - Electronic Journal of Social Sciences, 2022. - Vol. 21 (81). - p. 258-274.

19. Uhoda pro asotsiatsiiu mizh Ukrainoiu, z odniiei storony, ta Yevropeiskym Soiuzom, Yevropeiskym spivtovarystvom z atomnoi enerhii i yikhnimy derzhavamy-chlenamy, z inshoi storony № 984_011 vid 21.03.2014 r. (red. vid 30.11.2023 r.). - Vidomosti Verkhovnoi Rady. - Rezhym dostupu : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_011#Text

Размещено на Allbest.ru