Размещено на http://www.allbest.ru/

Нервова система людини

1. Нервова система та її визначення

Нервова система (як і серцево-судинна, м'язова, дихальна і т. ін.) є фізіологічною системою. Фізіологічна система - це сукупність об'єднаних організацією та управлінням живих анатомічних структур і елементів, які характеризуються певними властивостями та функціями, що відрізняють їх від інших структур і елементів, а також які забезпечують індивідуальне пристосування організму до зовнішнього середовища і регуляцію діяльності окремих органів і тканин. Діяльність системи характеризується проявами її основних функціональних властивостей, тобто специфічними реакціями.

Загальне визначення:

Нервова система - це сукупність органів, які утворюються нервовою тканиною, що регулюють і координують функції всіх частин організму, здійснюють як взаємодію між ними, так і зв'язок організму з навколишнім світом.

Нервова система людини морфологічно поділяється на два великі відділи:

- центральної нервової системи (ЦНС), яка включає головний і спинний мозок;

- периферійної нервової системи, яка складається з нервових волокон, що відходять від головного і спинного мозку. Збираючись у пучки різної товщини, нервові волокна утворюють нерви, які зв'язують головний і спинний мозок зі всіма органами та системами організму.

2. Утворення нервової системи та її одиниця

Головна структурна й функціональна одиниця нервової системи - нейрон. З нейронів утворена нервова тканина. Нейрон складається з тіла (одноядерна клітина) і відростків, що відходять від нього, - дендритів (коротких) і аксона (довгого). Аксони мають нервові закінчення й називаються нервовими волокнами. Кілька нервових волокон, що мають спільну оболонку, утворюють нерв. Уздовж великих нервів розташовані нервові вузли - скупчення допоміжних нервових клітин (глій), завдання яких - живити й захищати нейрони.

За виконуваними функціями нейрони поділяються на:

1. Чутливі (доцентрові) нейрони проводять нервові імпульси від рецепторів (чутливих нервових утворень) до відповідних ділянок головного мозку (зорова, слухова та інші зони). Рецептори розрізняються за видами сприйманих подразнень (механо-рецептори, терморецептори, світлочутливі, або фоторецептори, тощо). Вони є частиною аналізаторів - нервових утворень, які здійснюють сприйняття та аналіз сигналів, що надходять із зовнішньо­го та внутрішнього середо­вища організму. До аналізаторів належать органи чуття, що забезпечують зір, слух, нюх, дотик тощо.

2. Рухові (відцентрові) нейрони передають команди від головного мозку виконавчим органам, після чого виникає певна реакція людини на таке подразнення. Мають довгі аксони.

3. Зв'язок між чутливими й руховими нейронам здійснюють вставні нейрони.

За функціями розрізняють три групи нейронів:

- аферентні (чутливі, сенсорні), які сприймають, переробляють і передають інформацію до центральної нервової системи;

- проміжні, або вставні, які здійснюють контакт між нервовими клітинами;

- еферентні (рухові, моторні), які посилають імпульси до робочих органів, забезпечуючи ефект діяльності.

Нервові волокна (відгалуження нейронів, покриті оболонкою) поділяються на два види:

- аферентні (доцентрові), які передають інформацію від периферійних тканин і органів до центральної нервової системи;

- еферентні (відцентрові), які передають команди від центральної нервової системи до робочих органів.

Швидкість передачі інформації залежить від товщини аксона і коливається від 1 до 120 м/с.

Доцентрові нерви мають особливі сприймальні апарати в усіх органах і тканинах організму - рецептори.

Рецептор - нервово-фізіологічний апарат, який сприймає подразнення із зовнішнього або внутрішнього середовища і перетворює його на нервовий імпульс. У рецепторах різні види енергії перетворюються на нервовий процес - збудження.

Рецептори, які сприймають подразнення із зовнішнього середовища, називаються екстерорецепторами. Сигнали від органів і тканин самого організму сприймають інтерорецептори. Подразниками клітин, які мають особливо важливе значення в життєдіяльності організму, є нервові імпульси. Вони виникають в рецепторах тканин і розглядаються як природні подразники. Особливу підгрупу серед останніх утворюють рецептори, розміщені в м'язах і сухожиллях, - пропріорецептори. Вони сигналізують про рівень напруження м'язів чи позу, дозволяють людині орієнтуватися у просторі.

3. Характеристика центральної та периферичної нервових систем

Центральна нервова система

Центральна нервова система - це скупчення нервових клітин у головному та спинному мозку.

1. Головний мозок.

Головний мозок розташований у порожнині черепа і з'єднується через великий потиличний отвір зі спинним.

Головний мозок поділяється на:

- Великі півкулі;

- Мозочок;

- Стовбур;

У головному мозку виділяють такі відділи: передній, проміжний, середній і задній мозок. Останній, у свою чергу, включає довгастий мозок, міст і мозочок. Проміжний, середній, довгастий мозок і міст об'єднують у стовбур. Передній мозок людини дуже розвинений, утворює півкулі.

2. Спинний мозок.

Великі півкулі - їх функція здійснювати вищу нервову діяльність (мислення, мова, друга сигнальна пам'ять, уява, писання, читання). Зв'язок із зовнішнім середовищем відбувається за допомогою аналізаторів, що розміщені в потиличній долі (зорова зона), у скроневій долі (слухова зона), уздовж центральної борозни (шкіро-м'язова зона) і на внутрішній поверхні кори (смакова і нюхова зони). Також, великі півкулі регулюють роботу всього організму через периферичну нервову систему.

Будова великих півкуль:

- лобова доля;

- тім'яна доля;

- потилична доля;

- дві скроневі долі.

Мозочок - головна функція його у регулюванні та координуванні рухів тіла, міз'язового тонусу. Здійснення безумовно-рефлекторної діяльності (рефлекси).

Мозочок складається з двох півкуль і частини, яка зв'язує їх, - черв'яка. Поверхня півкуль вкрита сірою речовиною - корою - з гігантських нейронів Пуркіньє та їхніх дендритів. Під корою знаходиться біла речовина із скупченнями ядер сірої. Основна функція мозочка - рухова. Провідними шляхами через ніжки мозочка до нього надходить інформація від скелетних м'язів, сухожилків, суглобів. Тут вона обробляється (часто під контролем півкуль мозку) і рухається низхідними шляхами до рухових нейронів спинного мозку.

Середній мозок містить структуру, яка називається чотиригорбикове тіло. Його верхні горби відповідають за обробку інформації від зорового аналізатора, а нижні горби - від слухового аналізатора.

Стовбур - зв'язує головний мозок зі спинним у єдину центральну нервову систему. У довгастому мозку розміщені центри: дихальний, травний, серцево-судинний. Міст зв'язує обидві половини мозочка. Міст також виконує провідникову функцію. Через нього проходять шляхи, що сполучають мозочок з корою великих півкуль і зі спинним мозком. Середній мозок контролює реакції на зовнішнє подразнення, тонус, напруження м'язів. Проміжний мозок регулює обмін речовин, температуру тіла, зв'язує рецептори тіла з корою великих півкуль.

Будова стовбуру утворена:

- проміжним мозком;

- середнім мозком;

- мостом;

- довгастим мозком.

Довгастий мозок - продовження спинного, проте розподіл сірої та білої речовини тут інший. Сіра речовина утворює скупчення - ядра - всередині білої. Ядра представлені тілами нейронів, від яких беруть початок черепно-мозкові нерви.

Довгастий мозок виконує такі функції:

1. Рефлекторна - у сірій речовині мозку знаходяться нервові центри життєво важливих рефлексів - дихальний і серцево-судинний центри, центри жування, ковтання, слиновиділення, кашлю, моргання, чхання, блювання;

2. Провідникова - у білій речовині довгастого мозку проходять низхідні та висхідні шляхи до інших відділів головного і до спинного мозку.

У проміжному мозку основними ділянками є таламус і гіпоталамус, що містять безліч ядер. Ядра таламуса зв'язують провідні шляхи від нижче розташованих відділів мозку із точно певними ділянками кори великих півкуль. Тут відбувається обробка слухової та зорової інформації (яку таламус одержує від середнього мозку і направляє до кори).

Передній мозок складається з двох півкуль, з'єднаних між собою мозолистим тілом. Нервові волокна мозолистого тіла перехрещуються так, що права півкуля іннервує ліву половину тіла, а ліва - праву. Півкулі вкриті сірою речовиною, яка утворює кору великих півкуль. Кора складається з тіл нейронів та їхніх відростків.

Поверхня півкуль має борозни і звивину, яка значно збільшує площу кори. Три найбільші борозни - центральна, бічна і тім'яно-потилична - ділять кожну півкулю на лобову, тім'яну, потиличну і скроневу частки.

У потиличній частці розміщена зорова зона, у скроневій частці знаходиться слухова, нюхова та смакова зони. У тім'яній частці розрізняють чутливу зону кори: тут відбувається обробка сигналів, що надходять від рецепторів шкіри (дотикова чутливість), больових і терморецепторів. У лобовій частці розміщена рухова зона кори, в якій містяться рухові центри м'язів кінцівок, тулуба та голови. У лобовій частці зосереджені також зони мислення, пам'яті, рухові зони мови.

Стовбур складається з білої речовини, у товщі містяться ядра сірої речовини. Біла речовина - скупчення нервових волокон (аксонів та дендритів), покритих мієліновою оболонкою, якими передаються нервові імпульси. Нервові волокна в головному і спинному мозку утворюють провідні шляхи, які зв'язують відділи головного і спинного мозку.

Спинний мозок - функціонує під контролем головного мозку. Через нього проходять дуги безумовних рефлексів. Провідні шляхи білої речовини, що з'єднують головний мозок зі спинним, є провідником нервових імпульсів. Регулює роботу внутрішніх органів через периферичну нервову систему. Через спинномозкові нерви здійснюється керування довільними рухами тіла.

Будова спинного мозку:

Циліндричний тяж 42-45 см завдовжки і близько 1 см у діаметрі. Проходить у хребетному каналі, усередині нього міститься спинномозковий канал, заповнений рідиною. Сіра речовина розташована усередині, а біла - зовні. Переходить у стовбур головного мозку, утворює єдину систему.

Функції спинного мозку:

1. Рефлекторна функція. Спинний мозок забезпечує рух і регуляцію роботи внутрішніх органів. Рефлекс - це відповідь організму на подразнення. Шлях, по якому передається нервове збудження під час рефлексу, називається рефлекторною дугою. Проста (моносинаптична) рефлекторна дуга складається з двох нейронів - чутливого і рухового. Рефлекси спинного мозку забезпечують скорочення м'язів тулуба, кінцівок, діафрагми, міжреберних м'язів. У спинному мозку розташовані центри потовиділення, сечовипускання, дефекації.

2. Провідникова функція. Пучки нервових волокон білої речовини утворюють провідні шляхи спинного мозку. Розрізняють низхідні шляхи, направлені від головного мозку до спинного, і висхідні, що йдуть у протилежному напрямку. По перших нервові імпульси, що надійшли від різних рецепторів крізь задні корінці, передаються в головний мозок, де відбувається їх обробка. Команди головного мозку надходять по низхідних шляхах до рухових нейронів спинного мозку і далі, крізь передні корінці, до рефлекторного органу.

Периферична нервова система

Периферична нервова система - частина нервової системи представлена нервами, що з'єднують ЦНС із сенсорними органами, рецепторами та афекторами (м'язами та залозами) та об'єднує їх у взаємодії.

Поділяється на:

- Соматична нервова система;

- Вегетативна нервова система.

Соматична нервова системам - частина нервової системи, що іннервує м'язи тіла; забезпечує сенсорні і моторні функції організму. Разом з вегетативною нервовою системою формую периферичну нервову систему.

Соматична система грає подвійну роль:

- Збирає інформацію від органів відчуттів і направляє її в ЦНС.

- Передає сигнали від ЦНС скелетним м`язам у відповідь на одержану інформацію, чим обумовлює рух.

Існують спинномозкові нерви (31 пара) та черепно-мозкові нерви (12 пар).

Черепно-мозкові нерви забезпечують зв'язок організму із зовнішнім середовищем, швидкі реакції на його зміни, орієнтування в просторі тощо. Діяльність контролює головний мозок. Існують доцентрові і відцентрові нерви. (Іннервують органи почуттів, внутрішні органи і кістякові м'язи.

Спинномозкові нерви здійснюють рух усіх частин тіла, кінцівок, зумовлюють чутливість шкіри. Іннервують кістякові м'язи, викликаючи довільні (головний мозок) і мимовольні (спинний) рухи. Будова: відходять симетричними парами з двох боків спинного мозку, через задні корінці входять відростки доцентрованих нейронів; через передні - відростки відцентрованих нейронів. Відростки з'єднуються та утворюють нерв.

Вегетативна нервова система - частина нервової системи, що полягає у регулюванні фізіологічних процесів в організмі. Складається з парасимпатичної та симпатичної.

Симпатичні нерви - іннервують внутрішні органи, стимулюють роботу серця, потових залоз, обмін речовин. Будова: Відходять симетричними парами з обох боків спинного мозку в грудному і поперековому відділах. Перед вузлове волокно коротке, після вузлове - довге.

Парасимпатичні нерви - іннервують внутрішні органи, здійснюючи на них вплив, протилежний до дії симпатичної. Найбільший нерв - блукаючий. Будова: відходять віл стовбура головного мозку і крижового відділу спинного мозку. Перед вузлове волокно довге, після вузлове - коротке.

Діяльність нервової системи має рефлекторний характер. Існує рефлекторна дуга, що утворена ланцюгом нейронів. Вона складається з п'яти відділів:

1. Рецепторів, що сприймають подразнення;

2. Чутливого нерва, що передає порушення до центра;

3. Нервового центра, де відбувається передавання збудження з чуттєвих нейронів на рухові;

4. Рухового нерва, що переносить порушення від центральної нервової системи до робочого органа;

5. Робочого органа, що реагує на отримане попередження.

Висновок

нервовий мозок спинний периферичний

Усі функції людського організму - рухова діяльність, робота внутрішніх органів, тканинні процеси регулюються нервовою системою. Результатом фізіологічної діяльності головного мозку є психічна діяльність людини, її розумова робота.

Отже, при дотриманні правил здорового способу життя, нервова система зможе забезпечити правильне функціонування роботи внутрішніх органів і не тільки.

Размещено на Allbest.ru