Лікарські рослини та їх препарати, що впливають на функцію центральної нервової системи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний медичний університет ім.О.О.Богомольця

Кафедра фітотерапії

Реферат на тему:

«Лікарські рослини та їх препарати, що впливають на функцію центральної нервової системи»

Студентки III курсу,5 групи

Фармацевтичного факультету

Ситченко В.М.

Київ

2012Лікувальна дія лікарських рослин забезпечується завдяки схожості біологічно активних речовин, котрі використовуються в процесах обміну в клітинах рослин, тварин і людини.

У процесі тривалої еволюції тварини пристосовувалися до засвоєння різних хімічних речовин, синтезованих рослинами. За даними В.І.Вернадського та інших учених, налічується близько мільярда біологічно активних речовин. Вони легко включаються у процеси, які забезпечують життєдіяльність людини. Порівняно рідко спостерігаються випадки їх непереносності. За раціонального поєднання лікарських рослин терапевтичні можливості розширюються.

Лікарські рослини доцільно використовувати для профілактики та лікування більшості захворювань, а також для проведення підтримувальної терапії. Під час їх застосування в організм людини надходить цілий комплекс біологічно активних речовин, які добре засвоюються. Всмоктування, або резорбція, лікарських речовин у лімфу і кров відбувається крізь шар тканин.

У разі введення ліків через рот вже в ротовій порожнині вони зазнають впливу слини та частково всмоктуються. У кислому середовищі вмісту шлунка лікарські речовини загалом всмоктуються повільно. Більшість із них з шлунка переходить у тонку кишку, звідки вони головним чином потрапляють у судини через систему ворітної вени та надходять у печінку. Там вони можуть затримуватися, змінюватися та знешкоджуватися. З печінки лікарські засоби надходять у загальну систему кровообігу та транспортуються до тканин і клітин. Лікарські речовини тим швидше накопичуються в органі (або тканині), що краще кровопостачання його.

Якщо лікарські речовини вводять за допомогою клізми або свічки, вони потрапляють у загальний кровоплин, обминаючи печінку. При цьому їх дія виявляється звичайно раніше, аніж у разі введення через рот.

Нанесені на слизову оболонку дихальних шляхів, ліки швидко всмоктуються слизовою оболонкою та в альвеолах легенів. Альвеолярна тканина легко проникна, добре розгалужені легеневі капіляри забезпечують надходження біологічно активних речовин з легенів безпосередньо у кров. Діють ліки значно швидше, ніж у разі введення їх у шлунок. Дуже зручно через легені вводити лікарські засоби шляхом інгаляції.

Лікарські речовини всмоктуються і через шкіру.

Лікарські речовини або продукти їх перетворення з різною швидкістю видаляються з організму через нирки (найчастіше) та залозами травного каналу, а також через легені, шкіру (потові, сальні залози).

Лікарські речовини не спричинюють ніяких нових фізіологічних процесів, що не властиві організмові, вони лише посилюють або ослаблюють існуючі. Відповідно до цього їх поділяють на такі, що збуджують, стимулюють або пригнічують.

Під стимуляцією розуміють активізацію функціональної діяльності або процесів обміну речовин. Лікарські засоби активізують роботу центральної нервової системи, гемопоез, процеси відновлення тканин, секреторну функцію, ріст тощо. Багато які лікарські речовини пригнічують, тобто ослаблюють, певні функції (або процеси).

Причинами багатьох захворювань можуть бути розлади регуляторної функції нервової системи, ферментативних процесів, порушення обміну речовин.

Під час хвороби обмін речовин у клітинах змінюється, виникають різноманітні порушення їх функцій. Тому під час лікування хворого слід змінити надходження крові до ураженого органу, вплинути на обмін речовин у ньому. Це досягається насамперед уведенням з їжею необхідних для нормального перебігу обмінних реакцій незамінних амінокислот, вуглеводів, рослинних жирів, а також інших біологічно активних сполук рослин, через нестачу яких виникло порушення. По-друге, речовини, що входять до складу лікарських рослин, мобілізують захисні природні сили людського організму на боротьбу з хворобою, пригнічують хвороботворну мікрофлору, що спричинює запалення та порушення діяльності окремих органів і систем. По-третє, завдяки здатності рослин активізувати потогінний, проносний, сечогінний, жовчогінний, відхаркувальний та інші ефекти організм позбавляється відходів життєдіяльності, токсинів, що утворюються під час недуги.

Деякі рослини впливають на центральну й периферичну нервову систему, від стану якої залежить функціонування внутрішніх органів, а відтак і здоров'я. Цей вплив може бути заспокійливим (седативним) або збуджувальним, тонізуючим.

Седативні засоби (від лат.зесіаіо - заспокоєння) використовують для лікування нервових хвороб. Вони посилюють процеси гальмування або зменшують процеси збудження в нервовій системі, полегшують настання сну та поглиблюють його. Заспокійливі засоби призначають у разі нервового збудження, виснаження нервової системи після перенесених стресів та потрясінь, для зменшення болю. З рослин переважно седативним впливом володіють валеріана лікарська, лаванда вузьколиста, меліса лікарська, м'ята перцева, хміль звичайний, синюха блакитна, собача кропива звичайна та ін.

Ослаблюють процеси збудження або посилюють процеси гальмування в центральній нервовій системі протисудомні засоби. їх використовують для лікування епілепсії, спазмофілії у дітей. При судомних явищах призначають настоянку кореня валеріани лікарської, шоломниці байкальської, півонії незвичайної, трави зайцегуба п'янкого, рути запашної, підмаренника справжнього, чебрецю звичайного, екстракт пасифлори рідкий тощо.

Збуджувальні засоби стимулюють роботу окремих органів чи організму в цілому. Вони активізують центральну нервову систему, сприяють роботі серця, органів травлення і дихання, підвищують гостроту зору, слух тощо. До них належать препарати женьшеню, аралії маньчжурської, елеутерокока колючого, лимонника китайського, родіоли рожевої, заманихи високої, тирличу жовтого, а також чай, кава, какао та ін.

Спазмолітична дія рослин виявляється у зниженні тонусу та знятті спазмів гладеньких м'язів бронхів, травного каналу, жовчних проток та жовчного міхура, сечоводів, сечового міхура й кровоносних судин. Призначають при виразковій, жовчнока-м'яній та сечокам'яній хворобах, спазмах шлунка, спастичному коліті, холециститі, гострому панкреатиті, бронхіальній астмі, при дисменореї, болю, зумовленому спазмом кровоносних судин. Виявляючи антисиазматичну дію, вони тамують біль. Як спазмолітичні засоби використовують плоди ганусу звичайного та аммі зубної, листки беладонни лікарської, траву рути запашної, перстачу гусячого, чебрецю звичайного, чистотілу звичайного, хвилівника звичайного, звіробою звичайного, м'яти перцевої та ін.

Адаптогени підвищують загальну опірність організму щодо дії багатьох травмівних агентів, у тому числі й до іонізуючої радіації. До найефективніших адаптогенів належать препарати елеутерокока колючого, женьшеню, лимонника китайського. Біости-муляторами є сік алое деревовидного та каланхое пірчастого, апілак (суха речовина природного бджолиного маточкового молочка). Вони тонізують організм, нормалізують кровообіг, дихання і травлення, підвищують здатність організму людини пристосовуватися до стресових ситуацій.

Під час лікування більшості захворювань, особливо хронічних, ефективніше діють суміші рослин, які призначають на тривалий строк. У них містяться різноманітні біологічно активні речовини, що вкрай потрібні для нормалізації процесів обміну. Треба пам'ятати, що діючі речовини розподіляються в рослинах не рівномірно, а накопичуються в певних органах і в певну пору року.

Лікарські засоби з аралії.  Настойка на 70% етанолі і препарат "Сапарал" (у пігулках по 0,05 г). 

Вживання. Препарати відпускаються лише по рецепту лікаря, оскільки сапоніни протипоказані при гіпертонії. Їх не рекомендується приймати вечірньої пори. Ефект препарату аналогічний дії женьшеню. Крім того, надземна маса аралії вивчається на вміст сапонінів.

Настойку аралії маньчжурською застосовують при астенічних станах і неврастенічних реакціях у хворих, що перенесли черепномозкову травму, інфекційні хвороби і постгрипозний арахноїдит; психастенії після тривалих емоційних і фізичних перевантажень; при церебральному атеросклерозі з іпохондричними скаргами; при неважких астенодепрессивних станах у хворих шизофренією; при імпотенції.

Настойку аралії призначають всередину по 30-40 крапель на прийом 2-3 рази в день протягом місяця. У більшості хворих підвищується апетит, працездатність, покращується сон.

У хворих з хронічним постгрипозним арахноїдитом з астенічним синдромом позитивна дія аралії маньчжурською спостерігається до кінця 2-го тижня, тоді як при вживанні інших засобів (електрофорез йоду, хвойні ванни і ін.) поліпшення настає не раніше чим через 1-2 міс.

Великий інтерес представляють спостереження за дією настойки аралії маньчжурською на серцево-судинну систему. Як показало осцилографічне дослідження, у хворих з астенічним і астено-ипохондрическим синдромами різної міри і тенденцією до гіпотонії вживання настойки наводило до нормалізації артеріальний тиск і осцилографічних показників.

Враховуючи позитивний вплив на ендокринну систему і обмін речовин, настойку аралії застосовують при шкірних захворюваннях.

Під назвою "Сапарал" сума амонійних солей тритерпенових глікозидів (аралозидов А, В і З) дозволена до вживання. Сапарал як тонізуючий засіб застосовують для лікування хворих з астеноневротическим і астенодепрессивним синдромом, що виник на тлі травми черепа, шизофренії, атеросклерозу судин головного мозку, порушень мозкового кровообігу; при функціональних порушеннях нервової системи після тривалих емоційних перевантажень; при захворюваннях периферичної нервової системи; при патологічному клімаксі (гіпотонія, астенизация, депресія).

Кращий терапевтичний ефект відмічений у хворих з астенодепрессивними станами, пов'язаними з перевтомою, гіпотонією. У них покращувалося самопочуття і підвищувалася працездатність. Покращувався стан хворих з посттравматичними розладами, початковими стадіями атеросклерозу. Відмічений сприятливий вплив: сапарала при гіпотонії, псоріазі. При ряду постінфекційних синдромів сапарал застосовують як загальнотонізуючий засіб.

Настойка з коріння аралії маньчжурською (Tinctura Araliae) готується (1:5) на 70% спирті. Прозора, янтарного кольору рідина з приємним запахом. Випускають у флаконах по 50 мл, зберігають в прохолодному затемненому місці. Призначають по 30-40 крапель на прийом, після їди.

Сапарал (Saparalum) - пігулки, що містять по 0,05 г суми амонійних солей тритерпенових глікозидів з коріння аралії маньчжурської. Призначають всередину після їди по 0,05 г (1 пігулка) 2-3 рази в день.

Протипоказання до прийому препаратів аралії маньчжурської: підвищена збудливість, безсоння, гіпертонічна хвороба, епілепсія, гіперкінези.

Шишки хмелю і вплив його на організм. Береги річок, вологий листяний ліс - ось, де можна зустріти це кучерява тонке рослина з гарними різьбленими листям і супліддя, які виділяють приємний, своєрідний смолистий аромат і володіють гірким, терпким, пряним смаком. Це хміль. Здавна його використовували для приготування випічки, пива, а також в якості приправи.

Народна медицина теж не залишила його осторонь і знайшла для хмелю широке застосування. У даній публікації йтиметься про шишки хмелю і вплив його на організм.

Опис.

В якості лікарської сировини заготовляють шишки хмелю. Збір проводиться в гарну погоду, до початку повного дозрівання, тобто коли шишки мають зелене з жовтуватим відтінком забарвлення. Зривають супліддя разом з короткою ніжкою. У шишок хмелю приємний специфічний смолистий аромат, вони мають пряним смаком.

Склад шишок хмелю. Жіночі суцвіття - шишки - містять багато різних активних речовин, що надають цілющий вплив на організм:

· фітонциди - природні бактерицидні речовини;

· смола - володіє бактерицидними властивостями, сприяє загоєнню;

· ефірна олія - додає хмелю його особливий специфічний запах, надає заспокійливу дію на нервову систему, має властивість поліпшувати травлення;

· лупулин - гірка речовина, має заспокійливий ефект;

· вітаміни групи B, аскорбінова кислота - потрібні для нормалізації обмінних процесів;

· дубильні речовини - забезпечують бактерицидну і в'яжучу дію;

· фітоестрогени & ndash ; біологічно активні речовини, вплив яких подібна до дії естрогенів - жіночих статевих гормонів;

· флавоноїди - основний флавоноїд шишок хмелю - ксантогумол, що сприяє зміцненню кісткової тканини, а також володіє здатністю перешкоджати розвитку деяких форм раку, наприклад, раку передміхурової залози;

· органічні кислоти (гумуленовая, валеріанова, хмеледубільная) - беруть активну участь в обмінних процесах.

Медичне застосування і вплив хмелю на людський організм.

Шишки цієї лікарської рослини застосовують як заспокійливий, спазмолітичний (для зняття спазму гладкої мускулатури внутрішніх органів), болезаспокійливий засіб, вони також мають протизапальну і сечогінний ефект.

Лікарські засоби на основі шишок хмелю застосовують при різних порушеннях і захворюваннях:

· при підвищеним нервово-психічної навантаженні, безсонні, стресах - в як заспокійливий засіб;

· при різних захворюваннях, яким супроводжують невралгічні, суглобові або м'язові болі (артрит, міжреберна невралгія, радикуліт, хворобливі менструації та інші) - як засіб для зняття болю ;

· при захворюваннях органів травлення - в якості спазмолітичний засіб, а також для поліпшення травлення;

· при вегето-судинної дистонії (зі схильністю до підвищення артеріального тиску) - як засіб з нормалізує тиск і заспокійливим ефектом;

· при запальних захворюваннях нирок і сечовивідних шляхів - як спазмолітичну, протизапальну та сечогінну;

· при порушенні менструального циклу шишки використовують поряд з іншими засобами в курсі комплексного лікування.

Народна медицина знає і способи зовнішнього застосування хмелю:

· як припарки і мазі при ударах, радикулітах, для зняття болю в суглобах;

· як полоскання при захворюваннях носоглотки і ротової порожнини;

· а настоєм лікували шкіру голови при себореї, застосовували в лікуванні виразок і шкірних хвороб.

Передозування.

Необхідно пам'ятати, що при великому дозуванні хміль отруйний, тому з препаратами на його основі потрібно бути обережним. При передозуванні може виникнути головний біль, загальне нездужання, відчуття загальної втоми, розбитості, можливі нудота, блювання, а також задишка і болі в області серця.

Рецепти приготування лікарських засобів з шишок хмелю.

Наоснові шишок хмелю можна приготувати настої для прийому всередину і для зовнішнього застосування.

· Ось рецепт настою для прийому всередину:

візьміть Ѕ столової ложки подрібненої сировини, залийте 1 склянкою окропу, дайте настоятися протягом 15 хв, потім слід процідити і приймати за 30 хв до прийому їжі по третині склянки 3 рази на добу. Це хороший заспокійливий, спазмолітичний і знеболюючий засіб.

· Рецепт настою для зовнішнього застосування:

візьміть 2 столові ложки хмелю, залийте півтора склянками окропу, дайте настоятися протягом 15 хв, процідіть і застосовуйте зовнішньо при лікуванні захворювань шкіри.

· А ось, як готують заспокійливий чай з шишками хмелю та валеріаною:

покладіть в заварювальний чайник по 1 чайній ложці сухих шишок хмелю і подрібненого сухого кореня валеріани, залийте 1 склянкою окропу і залиште настоятися протягом 15 хв. Процідіть і пийте на ніч по одній чашці.

Не забувайте, що при передозуванні лікарські засоби на основі рослин можуть становити небезпеку.

Антидепресанти

1. Деприм (Deprim).

Склад і форма випуску.

Фільм-таблетки: в упаковці 30 штук.

гіперицину (загальний) не менше

0, 3 мг на 1 таб.

Фармакологічна дія. Деприм - фітопрепарат для корекції астенічних станів. Звіробій, зокрема його основний інгредієнт - гіперицину, надає сприятливу дію на функціональний стан центральної і вегетативної нервової системи. Деприм усуває пригніченість, апатію і такі симптоми, як погане самопочуття, втрата апетиту, розлади сну. При застосуванні Депріма поліпшується настрій, підвищується психічна і фізична працездатність.

Показання. Астенічні стану.

Режим дозування. Дорослим призначають по 1 таблетці 3 рази на добу.

Дітям старше 7 років призначають по 1 таблетці на добу, максимальна доза 2 таблетки на добу.

Загальна тривалість лікування - від декількох тижнів до декількох місяців.

Побічна дія. В окремих випадках можуть спостерігатися реакції підвищеної чутливості; фотосенсибілізація.

Протипоказання. Фотосенсибілізація в анамнезі.

Особливі вказівки. Під час лікування Депрімом слід уникати ультрафіолетового опромінення.

Седативні засоби

1. Антарес 120 (Antares 120)

Склад і форма випуску. Активна речовина - кавалактон (міститься в сухому екстракт з коренів рослини кава-кава).

Таблетки 0,12 г по 30, 60, 100 штук в упаковці.

Фармакологічна дія. Транквілізатор рослинного походження.

Надає анксіолітичну і заспокійливу дію, пов'язане, очевидно, зі зниженням збудливості лімбічної системи. Чинить також протисудомну дію.

Кавалактон добре і швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Виводитися з організму частково через нирки, частково з фекаліями.

Показання. Стани страху, напруженості, занепокоєння.

Режим дозування. Призначають по 1-2 таблетці щодня. Таблетки слід приймати не розжовуючи, після їжі, запиваючи достатньою кількістю води. Тривалість лікування визначається в кожному випадку індивідуально. При необхідності застосування препарату більше 3-х місяців потрібно лікарський контроль.

Побічна дія. Рідко - шкірні алергічні реакції; Винятково рідко - побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту. При тривалому і постійному застосуванні препарату можливе тимчасове жовтяничне фарбування шкірних покривів. Зустрічаються одиничні повідомлення про розвиток побічних ефектів з боку органа зору: розширення зіниць, порушення координації рухів очних яблук, погіршення ближнього бачення. При застосуванні високих доз спостерігається легка загальмованість.

Протипоказання. Ендогенні депресії, вагітність, лактація.

Особливі вказівки. Пацієнтом, які приймають Антарес 120, слід утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають швидкої рухової і психічної реакції, підвищеної уваги. Під час лікування препаратом необхідно уникати прийому алкоголю. Уразі появи жовтяничного фарбування шкірних покривів прийом препарату слід припинити. Антарес120 може підсилити дію препаратів, що пригнічують ЦНС.

2. Алталекс (Altalex)

Склад і форма випуску. Активна речовина - 2,5% суміш ефірних масел меліси, перцевої м'яти, фенхелю, мускатного горіха, гвоздики, чебрецю, соснових голок, анісу, евкаліпту, шавлії, кориці та лаванди в розбавленому етиловому спирті. Розчин для прийому всередину, для місцевого та зовнішнього застосування 50 мл у флаконі.

Фармакологічна дія. Алталекс - комбінований рослинний препарат, який застосовується при різних функціональних порушеннях. Має седативну, спазмолітичну, болезаспокійливу, протизапальну та антисептичну дію.

Показання. Зниження апетиту, болі в шлунку і кишечнику, метеоризм, порушення жовчовиділення; болю в горлі, кашель, риніт, респіраторні захворювання; нервозність, розлади сну, головний біль, загальна слабкість; менструальні болю; невралгії, міалгії, артралгії; порізи, укуси комах.

Режим дозування.

Застосування препарату всередину. При болях у шлунку та кишечнику, метеоризмі, порушенні жовчовиділення приймають по 10 - 20 крапель на гарячому м'ятним чаї, при відсутності апетиту приймають по 10 - 20 крапель з чайною ложкою цукру за півгодини до їжі; при нервозності, менструальних болях приймають по 10 -- 20 крапель на цукрі кілька разів на добу; при розладі сну приймають по 10 - 20 крапель на цукрі на ніч; при грипі приймають по 1 чайній ложці розчину в склянці гарячої води або чаю з 1-й ложкою цукру; при кашлі беруть по 10 -- 20 крапель на цукрі 4 - 5 разів на день;

Місцеве застосування. При болях у горлі 1/2 чайної ложки розводять у склянці теплої води, для полоскання горла кілька разів на добу;

При риніті 1/2 чайної ложки влити в склянку гарячої води та вдихати пари; остигнула рідина полоскати горло .

Зовнішнє застосування. Головним При болю, мігрені, слабкості та втоми втирати в шкіру чола і віскі і одночасно вдихати пари; при м'язових спазмах, невралгії, болях у суглобах і хрестці втирати в шкіру на хворобливих ділянках. Невеликі подряпини і порізи змастити препаратом і перев'язати; при укусах комах змастити хворе місце.

Дітям у віці від 3 до 5 років призначають 1/4 - 1/3 дози для дорослих; від 6 до 8 років - 1/3 - 1/2 дози для дорослих; від 9 до 12 років - 1/2 дози для дорослих.

Побічна дія. Можливі алергічні реакції.

Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату.

3. Нервофлукс (Nervoflux).

Склад і форма випуску.

У 100 г сухої речовини міститься 25,6 г зневодненого екстракту наступного складу: квіти помаранчі

16 г квіти лаванди

24 г листя м'яти лимонної18 г корінь лакрічніка

56 г шишки хмелю

14 г екстракт кореня валеріани г

Суха речовина для приготування чаю 37,5 г у флаконі.

Фармакологічна дія. Комбінований рослинний препарат.

Виявляє седативну дію.

Показання. Розлади сну, надмірне нервове збудження.

Режим дозування. Призначають по 1 чашці 3 рази на день, а також увечері за 1 годину до сну. Для приготування чаю 1 чайну ложку сухої речовини кладуть у чашку, заливають гарячою водою і розмішують. Чай можна підсолодити.

Побічна дія. При застосуванні за показаннями в рекомендованій дозі побічної дії не виявлено.

Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату.

Особливі вказівки. При призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом необхідно враховувати, що 1 чайна ложка сухої речовини відповідає

0,08 ХЕ. Після взяття сухої речовини флакон слід негайно закрити.

4. Персен (Persen).

Склад і форма випуску.

Драже в упаковці по 40 штук.

1 драже екстракт валеріани< br> 0,05 г екстракт м'яти перцевої 0,025 г екстракт лимонної м'яти 0,025 г

Капсули - форте в упаковці по 20 штук.

1 капсула

екстракт валеріани 0, 125 г екстракт м'яти перцевої 0,025 г екстракт лимонної м'яти 0,025 г

Фармакологічна дія. Персен - седативний препарат. Валеріана надає помірно виражений седативний ефект. Надає позитивний вплив при неврастенії, знижує роздратування і напруженість, що з'являються при психічній перевтомі. При розладі сну прийом препарату сприяє полегшенню настання сну. Лимонна м'ята чинить додатковий заспокійливу дію і позитивно впливає на апетит, який у людей, які страждають неврастенію, знижений.

Показання. 

. дратівливість, занепокоєння; 

.напруженість або пригніченість; 

. розлади сну; 

. пітливість долонь і тремтіння рук; 

. втому, що з'являється відразу вранці або після невеликого фізичного навантаження.

Режим дозування. При психосоматичної лабільності, станах напруженості, занепокоєння і дратівливості дорослим призначають по 2 драже 2 - 3 рази на добу або 1 капсулу за 1 годину до сну. 

Дітям старшого віку призначають по 1 драже від 1 до 3 разів на добу.

Побічна дія. У рідкісних випадках відзначаються реакції підвищеної чутливості.

Протипоказання.Підвищена чутливість до компонентів препарату.

5. Саносан (Sanosan).

Склад і форма випуску.

Таблетки в упаковці 20 штук,1 таб.

Екстракт валеріани0, 06 г

Екстракт хмелю 0,1 г

Фармакологічна дія. Саносан - седативний препарат. Екстракт валеріани надає помірно виражений седативний ефект, полегшує настання сну. Діючі речовини хмелю мають снотворну і седативну дію. Комбінація валеріани і хмелю у таблетках сприяє відновленню психічної рівноваги, розслабленню, спокійного і нормальному сну.

Показання. Розлади сну, викликані тривогою, страхом або підвищеною подразливістю.

Режим дозування. Дорослим призначають по 2 - 3 таблетці за 1 годину до сну.

Дітям старше 6 років призначають по 1 таблетці за годину до сну.

Побічна дія. В окремих випадках можуть спостерігатися реакції підвищеної чутливості.

Протипоказання.Підвищена чутливість до компонентів препарату.

ЖЕНЬШЕНЮ НАСТОЙКА

Форма випуску: Настойка по 50 мл у флаконах

Основні фізико-хімічні властивості:прозора рідина від жовтого дожовто-коричневого кольору, із специфічним запахом. При зберіганні допускається наявність осаду.

Склад: настойка (1:10) коренів женьшеню на 70 % спирті етиловому;

Допоміжні речовини: спирт етиловий 70 %.

Діючі речовини: 100 мл настоянки містять кореня женьшеню подрібненого - 10.0 г

Фармакотерапевтична група: Препарати, які "тонізують" центральну нервову системуФармакодинаміка. Біологічно активні речовини, що містяться у коренях женьшеню (три терпенові глікозиди (панаксозиди), пектини, сапоніни, ефірні олії, вітаміни (С, В, В), мікроелементи), посилюють процеси збудження у центра-льній нервовій системі, покращують рефлекторну діяльність, активізують обмін речовин, підвищують працездатність. Ефект препарату залежить від дози: у малих дозахспосте-рігається посилення збудження і зниження гальмівних процесів, у великих- посилення останніх.

Показання: Астенічні стани, неврастенія, перевтома; період одужання після інфекційних та інших захворювань виснажливого характеру; ослаблення статевої функції неврастенічного генезу.

ЛІТЕРАТУРА

седативний лікарська рослина

1. Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. - Ташкент: "Фан", 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. - К.: Абрис, 1994. - 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. - К.: Вищ. шк. 1977. - 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные растения Донбасса. - Донецк: Донбасе, 1990. - 245 с.

2. Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. - Апимондия, 1988. - 126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения- целители. - К.: Наук, думка, 1988.

3. Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. - М.: Медгиз, 1958. - 611 с.

4. Кархут В.В. Ліки навколо нас. - К.: Здоров'я, 1975. - 446 с.

5. Киейп С. Моє водолечение. - К.: 1904. - 275 с.

6. Ковалева Н.Г. Лечение растениями. - М.: Медицина, 1971. - 350с.

7. Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. - Краснодар: Краснодар. кп. изд-во, 1971. - 103 с.

8. Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М. Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. - 543 с.

9. Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та ін. - К.:

10. Здоров'я, 1986. - 274 с.

11. Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. - Новосибирск:

12. Наука, 1991. - 432 с.

13. Младенов С. Мед и медолечение. - М.:Медицина, 1969. - 180 с.

14. Носаль І.М. Від рослини до людини. - К.: Веселка, 1992. - 606 с.

15. Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. - К.: 1993. - 170 с.

16. Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова: В 3 т. - С.ГІб: Просвещение, 1904.

17. Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. - К.: Здоров'я, 1965. - 345 с.

18. Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. - Пермь, 1993.- 420 с.

19. Смик Г.К. Зелена аптека. - К.: Урожай, 1970. - 237 с.

20. Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. - М.: Металлургия, 1989. - 425 с.

21. Товстуха Є.С. Фітотерапевтичні засоби проти радіації. - К.: Здоров'я, Медекол, 1992. - 180 с.

22. Товстуха Є.С. Фітотерапія. - К.: Здоров'я, 1991. - 192 с.

23. Уокер Н.В. Лечение сырыми овощными соками./ Под ред. докт.мед.наук Р.Д. Поуп. -

24. Одесса: Аспект, 1990. - 107 с.

Размещено на Allbest.ru

...