Переломи, перша допомога та профілактика
Будова скелетних сполучних тканин. Основні принципи лікування переломів кісток. Профілактика переломів, заходи безпеки для дітей. Харчування, яке сприяє швидкому зростанню кісток. Іммобілізація є важливим фактором розвитку остеопорозу та переломів.
| Рубрика | Медицина |
| Вид | лекция |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 12.02.2013 |
| Размер файла | 46,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Переломи, перша допомога та профілактика
Лекція травматолога Кулика Миколи Григоровича
Зміст
- Будова скелетних сполучних тканин
- Переломи кісток
- Основні принципи лікування переломів кісток
- Профілактика переломів
- Харчування
- Фізична активність
Будова скелетних сполучних тканин
Скелетні сполучні тканини включають: хрящові та кісткові тканини, які виконують, перш за все, опорну, захисну, механічну функції, а також беруть участь у мінеральному і водно-сольовому обміні організму.
Ці тканини складають клітини і міжклітинну речовину, яка переважає за об'ємом. Міжклітинна речовина має значну пружність і механічну міцність, яку забезпечують волокна (хондринові, осеїнові) та аморфний компонент (глікопротеїни, протеоглікани, неорганічні сполуки).
Хрящові тканини мають клітинні елементи - хондробласти і хондроцити та міжклітинну речовину, в якій розміщені хондринові волокна - колагенові або еластичні. Особливістю основного компонента міжклітинної речовини є досить високий вміст води (75 %), органічних речовин (10-15 %) та неорганічних солей (5-8 %). Органічний компонент (хондромукоїд) представлений білками, ліпідами, глікозаміногліканами та протеогліканами і забезпечує пружність (тургор) міжклітинної речовини. Хрящові тканини не мають судин, тому за рахунок значної проникності міжклітинної речовини забезпечується дифузне поширення поживних речовин. Охрястя, яке оточує хрящі, має кровоносні судини і здійснює живлення тканини.
Хондроцити - основний тип клітин, який виробляє сполуки для побудови та оновлення міжклітинної речовини хрящової тканини. Вони мають округлу або полігональну форму, розташовані поодинці ізольовано або групами з двох-чотирьох клітин (ізогенні групи) в своєрідних порожнинах міжклітинної речовини - лакунах.
Хондробласти - молоді, малодиференційовані клітини подовгастої форми, які здатні до проліферації та синтезу міжклітинної речовини. Вони розташовані у глибокому шарі охрястя і забезпечують периферійний ріст хрящової тканини.
Існує три види хрящової тканини, які відрізняються один від одного в основному будовою міжклітинної речовини:
1) гіаліновий хрящ;
2) еластичний хрящ;
3) волокнистий хрящ.
Гіаліновий хрящ - найбільш поширений в організмі вид хрящової тканини. Він є у складі скелета ембріона, на кінцях ребер, у стінках трахеї, бронхів, у хрящах носа, в метаепіфізарних пластинках росту кісток і покриває поверхні суглобів. Візуально гіаліновий хрящ біло-голубого кольору, виглядає прозорим. На гістологічних препаратах у його складі розрізняють охрястя та власне хрящ. Охрястя має поверхневий волокнистий шар із судинами та глибокий клітинний шар з хондробластами, за рахунок якого відбувається регенерація та периферійний (опозиційний) ріст хряща. Власне хрящ складається з поодиноких хондроцитів біля охрястя та ізогенних груп у товщі хряща. В хондромукоїд міжклітинної речовини занурені тоненькі хондринові (колагенові) волокна. Волокна щільніше розташовуються навколо ізогенних груп хондроцитів, утворюючи своєрідну капсулу, що забарвлюється базофільно. Гіаліновий хрящ з віком здатний вапнуватись (накопичувати солі кальцію), втрачається його пружність, збільшується ламкість.
Еластичний хрящ є в складі вушної раковини, зовнішнього слухового проходу, хрящів гортані. Він має фото еластичний хрящ жовтий колір і здатний розтягуватися. За загальним планом будови цей хрящ подібний до гіалінового. Еластичному хрящу властива еластичність, тому що хондринові волокна являють собою велику кількість еластичних волокон. Волокна формують капсули навколо хондроцитів.
Волокнистий хрящ розташований у місцях прикріплення сухожилків і зв'язок до кісток та гіалінових хрящів, формує міжхребцеві диски. Ця тканина має значну механічну міцність, тому що у її міжклітинній речовині міститься багато колагенових волокон, які лежать паралельно товстими пучками. Хондроцити розташовані у вигляді рядів, своєрідних клітинних стовпчиків.
Кісткова тканина - це спеціалізований тип сполучної тканини, особливістю якої є високий ступінь мінералізації міжклітинної речовини (до 70% неорганічних сполук, серед яких найбільше солей кальцію - гідрооксиапатитів).
Кісткову тканину складають клітини (остеобласти, остеоцити, остеокласти) та міжклітинна речовина (осеїнові волокна і осеомукоїд).
Кісткова тканина формує скелет організму, який відіграє роль опори і переміщення тіла у просторі - опорно-механічна функція. Завдяки значній міцності кісток скелета забезпечується захист внутрішніх органів і тканин від пошкоджень - захисна функція. Кісткова тканина є депо мінеральних речовин (кальцію, фосфору та інших хімічних елементів) в організмі.
Остеобласти - молоді, малодиференційовані клітини, за рахунок яких утворюється кісткова тканина. Вони розташовуються у місцях новоутворення тканини, а у дорослому організмі - в окісті та місцях регенерації кістки. Остеобласти мають неправильну полігональну форму, одне ядро, гранулярну ендоплазматичну сітку і комплекс Гольджі, що синтезують глікопротеїни та протеоглікани осеомукоїду.
Остеоцити - це основні високодиференційовані клітини кісткової тканини, що розвиваються з остеобластів. Вони мають подовгасту форму, відростки, лежать у кісткових порожнинах (лакунах), що повторюють форму клітини. Від порожнини відходять кісткові канальці, які анастомозують між собою і містять відростки остеоцитів. По цих канальцях відбуваються обмінні процеси між остеоцитами і судинами через тканинну рідину. Остеоцити підтримують нормальний стан міжклітинної речовини (кісткового матриксу), але рівень синтетичних процесів у них нижчий порівняно з остеобластами.
Остеокласти - це великі багатоядерні клітини з мікроворсинками у вигляді гофрованої облямівки. Вони беруть участь у руйнуванні і розсмоктуванні кісткової тканини з утворенням навколо них кісткових порожнин. Остеокласт є спеціалізованим макрофагом, попередником якого може бути моноцит крові.
Кісткову тканину поділяють на два види: грубоволокнисту і пластинчасту, залежно від структурної організації та фізичних властивостей. Груболовокниста кісткова тканина має невпорядковане розташування пучків осеїнових (колагенових) волокон, оточених осеомукоїдом, у лакунах якого залягають остеоцити. Ця тканина є в скелеті зародка (поступово замінюється на пластинчасту), а у дорослому організмі - лише в ділянці швів черепа та в місцях прикріплення сухожилків до кісток. Пластинчаста кісткова тканина має паралельне розташування колагенових волокон у сформованих кісткових пластинках. Залежно від орієнтації пластинок у просторі, виділяють компактну і губчасту частини цієї тканини. Компактна кісткова тканина є в складі діафізів трубчастих кісток, а губчаста - в плоских та епіфізах трубчастих кісток. Фактично з пластинчастої кісткової тканини побудована переважна більшість кісток.
Живлення кісткової тканини відбувається за рахунок судин, які йдуть від окістя через живильні канальці та центральні канали остеонів. Остеон - це кісткова трубка, в центральному каналі якої лежить так звана живильна судина і локалізовані остеобласти та остеокласти. Остеон є морфо-функціональною одиницею компактної частини діафаза трубчастої кістки.
Регенерація кістки відбувається за рахунок малодиференційованих клітин окістя і ендоста. Ендост - це тонковолокниста сполучна тканина, збагачена остеобластами і остеокластами, яка обмежовує кістковомозкову порожнину.
Переломи кісток
Серед пошкоджень опорно-рухового апарату переломи кісток складають одну із найтяжчих травм, які супроводжуються тривалою втратою працездатності і нерідко призводять до інвалідності.
Що ж означає термін "перелом кістки"? Під переломом розуміють повне порушення цілості кістки з втратою нею статичної та динамічної функцій. Але бувають випадки, коли цілість кістки не повністю порушується і функція частково зберігається. Такі травми називають тріщиною, надломом.
Класифікація. Механізми виникнення перелому.
Перелом, тріщина, надлом кістки виникають переважно внаслідок раптової сильної дії зовнішніх фізичних чинників. Якщо перелом виникає в ділянці безпосередньої дії фізичної сили, то такий механізм називають прямим, якщо ж травмівний чинник діє на відстані, то такий механізм перелому називають непрямим (надмірне згинання, розгинання або дія сили на скручення кістки).
Крім переломів травматичного походження, нерідко виникають переломи внаслідок ураження кістки різними патологічними процесами, а саме: остеомієлітом, доброякісними, злоякісними пухлинами, метастазами, дисплазією та ін. Кістка руйнується поступово, і за найменшого напруження, руху, навіть уві сні, виникає перелом. Такі переломи називають патологічними. Травматичний і патологічний переломи у більшості випадків бувають монофокальними, тобто виникають в одному місці. У разі політравми, метастазів пухлин, при пухлинах переломи виникають у двох (біфокадьні), трьох місцях і більше (поліфокальні). Локалізуються в різних ділянках і на різних рівнях кістки. Враховуючи анатомічну будову кістки, виділяють діафізарний, метафізарний та епіфізарний переломи. Найбільш уразливою зоною трубчастої кістки є метафіз. Це зумовлено такими причинами: по-перше, метафіз є перехідною зоною між діафізом і епіфізом і складається він із спонгіозної тканини, яка не має такого міцного кортикального шару, як діафіз; по-друге, хоча епіфізи мають подібну до метафізів структуру, вони міцніші завдяки більшій масі і більшій кількості кісткових трабекул. Крім того, вони додатковим підкріпленням мають капсулу суглоба. Що ж до діафіза, то він теж, крім природної своєї міцності, має ще додатковий захист - м'язи. М'язи не тільки пом'якшують, амортизують удар, але й завдяки скороченню стають значною перешкодою для травмівної сили.
У дитячому віці метафіз є місцем росткової зони, яка легко під час травми розривається, і виникає часткове або повне зміщення епіфіза Такі травматичні пошкодження називають епіфізеолізом (повним або частковим). Якщо при розриві зони росту одночасно відламується фрагмент кістки, виникає пошкодження, що має назву остеоепіфізеолізу.
Епіфізарні переломи у більшості випадків бувають внутрішньосуглобовими. У дитячому віці кісткова тканина еластичніша, пружна і окістя значно товще, міцніше, тому перелом із зміщенням відламків буває рідше, а частіше спостерігається перелом за типом зеленої гілки.
Переломи кісток можуть бути без зміщення, з незначним і повним зміщенням відламків. Зміщення відламків відбувається: у одній площині - фронтальній, сагітальній чи вертикальній; у двох площинах - фронтальній і сагітальній і у трьох площинах - фронтальній, сагітальній і вертикальній.
Залежно від характеру зміщення виділяють: зміщення відламків у ширину - ad latus, у довжину - ad longitudinem, під кутом - аd axin, по периферії - аd periferiam.
Напрям зміщення відламків насамперед залежить від сили і напрямку дії травмівного чинника, а також від біомеханіки м'язів. У разі прямого механізму перелому, коли травмівний чинник діє у напрямку спереду назад, дистальний відламок зміщується у сагітальній площині назад, якщо ж сила діє ззаду наперед, - уперед. Якщо удар спрямований щц кутом ззовні наперед, то дистальний відламок зміщується досередини і наперед. У тому разі, коли на сегмент кінцівки діє кілька сил з елементом скручування досередини (непрямий механізм), то дистальний відламок зміщується у довжину, ширину і ротується до середини. Таке зміщення відламків називають первинним. Після згасання сили травмівного чинника на відламки діє сила м'язів, що прикріплюються до них. Унаслідок первинного зміщення відламків втрачається фізіологічна рівновага м'язів і відбуваються їх скорочення, еластична ретракція, і еволюційно сильніша група м'язів спричинює вторинне зміщення відламків.
Таким чином, ступінь зміщення відламків залежить від напрямку дії травмівної сили і сили скорочення м'язів. Еластична ретракція та рефлекторний травматичний гіпертонус м'язів стають стійкими, і виникає так звана м'язова контрактура відламків.
Виходячи з того факту, що зміщення відламків, як правило, багатоплощинне, рентгенологічне дослідження треба проводити у двох проекціях. Це дозволяє об'єктивно встановити співвідношення відламків. Залежно від місця перелому та прикріплення до відламків м'язів виникають типові зміщення. Так, при переломі метафіза променевої кістки дистальний кінець зміщується вгору (дорсально), а проксимальний-вниз, у волярному напрямку, що надає кістці багнетоподібної форми чи форми виделки. При переломах ліктьового відростка чи дистального метафіза плеча скорочення триголового м'яза плеча зумовлює зміщення проксимального відламка вгору. Проксимальний відламок надколінка при переломі зміщується під дією чотириголового м'яза стегна проксимально.
Для перелому стегнової кістки у нижній третині типовим є зміщення дистального відламка назад унаслідок скорочення m. gastrocnemius. При переломі стегнової кістки у верхній третині проксимальний відламок зміщується назовні (ретракція сідничних м'язів) і наперед (ретракція m. iliopsoas), а дистальний - досередини і вгору (ретракція привідних м'язів). У такому разі утворюється типова деформація - "галіфе". Для вибору правильної тактики і методу лікування треба знати не тільки механізм перелому, вид зміщення відламків, але й характер самого перелому, тобто особливості напрямку і поверхні площин перелому. Відповідно до характеру площин перелому, діафізарні, метафізарні та епіфізарні переломи ділять на поперечний, поперечно-косий, косий, гвинтоподібний, багатоосколковий, розтрощений і подвійний.
Поперечний перелом виникає у разі прямої раптової дії (поштовх, удар) механічного чинника перпендикулярно до довгастої осі кістки. Коли травмів-на сила діє під невеликим кутом, виникає поперечно-косий перелом. Якщо ж значна пряма травмівна сила діє тривалий час, то виникає багатоосколковий або розтрощений перелом.
Якщо травмівна сила діє на злам (помірне згинання, розгинання) у разі фіксованого одного з кінців сегмента кінцівки або діє кілька сил, виникає косий перелом. А якщо приєднується ще й елемент скручування сегмента, то виникає гвинтоподібний перелом.
Якщо сила діє у напрямку осі сегмента кінцівки чи хребта, виникають компресійний, вколочений переломи.
Таким чином, характер перелому у разі прямого і непрямого механізму дії травмівної сили може бути найрізноманітнішим і залежить від сили, форми, тривалості впливу травмівного чинника, анатомічних особливостей ділянки перелому, біомеханіки м'язів, суглобів вмотаної кінцівки.
Відповідно до етіологічних чинників переломи кісток ділять на травматичні і патологічні. Вони можуть бути закритими чи відкритими. Закритими вважають такі переломи, в яких зона перелому не сполучається із зовнішнім середовищем (шкіра чи слизова оболонка цілі). За відкритих переломів є бодай найменше порушення цілості шкіри, яке сполучає зону перелому із зовнішнім середовищем. За анатомічною локалізацією переломи бувають діафізарні, метафізарні, епіфізарні. Серед епіфізарних та епіметафізарних переломів виділяють внутрішньо - та позасуглобові. Залежно від напрямку площі перелому виділяють поперечний, поперечно-косий, косий, гвинтоподібний, Т-, У-подібний та багатоосколкові переломи.
Окрему групу складають переломовивихи. Найчастіше вони спостерігаються при травмі хребців, проксимального кінця плеча та стегна, на передпліччі (пошкодження Монтеджа, Голіаці), на кисті (пошкодження Бонета).
Серед травматичних переломів окремо слід виділити відривні переломи апофізів: великого і малого вертлюгів, горбкуватості великої гомілки, надвиростків тощо. Особливо часто вони бувають у дітей, у яких зони росту ще не "закриті".
Основні принципи лікування переломів кісток
Особливістю лікування потерпілих з переломами кісток є невідкладність, ургентність із суто індивідуальним підходом залежно від віку, загального стану потерпілого і тяжкості травми. Перша допомога найбільш ефективна і повна, якщо її надають не працівники звичайної "швидкої допомоги", а спеціалізовані травматологічні бригади. В таких випадках залежно від тяжкості стану потерпілого йому своєчасно подають всебічну допомогу, що значно зменшує кількість летальних наслідків, тяжких ускладнень тощо.
При всіх видах переломів повинна бути проведена транспортна іммобілізація (знерухомлення). Фіксація проводиться готовими шинами або пов'язкою з використанням підручних матеріалів (палки, дошки та ін.). Фіксація створює максимальний спокій ділянки перелому, що попереджує подальшу травматизацію м'яких тканин гострими уламками кісток та вторинне зміщення уламків, а також зменшує біль та, відповідно, можливість поглиблення больового шоку.
Транспортна шина повинна фіксувати не менше двох суглобів, поєднаних з місцем перелому (вище та нижче).
При переломі плечової та стегнової кісток потрібна фіксація трьох суглобів (променевозап'ястковий суглоб при переломі плеча, гомілковий - при переломі гомілки). При транспортуванні постраждалому вводять морфін.
При відкритих переломах під час транспортної іммобілізації вправлення кісток не проводять. На рану накладають стерильну пов'язку. При артеріальній кровотечі накладають джгут.
У лікувальному закладі після обстеження постраждалого у першу чергу проводять репозицію (вправлення) уламків, а потім накладають відповідну гіпсову лонгету. Для лікування переломів застосовують різні лікувальні методи: шинні та гіпсові пов'язки, скелетне витягування, оперативне лікування за допомогою різних швів, цвяхів, гвинтів, пластинок.
При відкритому переломі проводять первинну хірургічну обробку та лікування рани. Вводять протиправцеву сироватку.
У травматологічному або хірургічному закладах проводять всебічне обстеження потерпілого, уточнюють вид, характер перелому і ступінь зміщення відламків з урахуванням особливостей площини перелому. Після цього обґрунтовують тактику і метод лікування, виходячи із загального стану потерпілого.
Відкриті переломи - переломи, за яких зона перелому сполучається із зовнішнім середовищем.
У мирний час відкриті переломи становлять 10-12 % від усіх переломів кісток. Будь-який відкритий перелом супроводжується забрудненням мікроорганізмами, тому першочерговим є запобігання гнійним ускладненням. Профілактика їх досягається шляхом ранньої первинної хірургічної обробки рани (у перші 6-12 год, а за наявності антибіотиків широкого спектра дії - до 24 год після травми). Метою первинної хірургічної обробки є не тільки профілактика гнійних ускладнень. Після видалення нежиттєздатних тканин відкритий перелом переводять у закритий, а в подальшому лікують його за принципом закритого.
Остеосинтез відкритих переломів треба проводити лише після загоєння рани (відстрочений). Це дозволяє знизити відсоток гнійних ускладнень.
Профілактика переломів
Профілактика переломів полягає в загальній профілактики травматизму в будь-яких сферах людського життя. Під час катання на ковзанах, роликах, велосипеді і т.д. використовуйте засоби захисту: шолом, налокітники, наколінники, щитки на гомілку. Забезпечте необхідні заходи безпеки для дітей. Уважно стежте за маленькими дітьми. Навчіть дітей дотримуватися правил дорожнього руху.
Харчування
Для того, щоб кістки зрослися як можна швидше і на місці перелому утворилася якісна кісткова мозоль, організму потрібні кальцій, цинк, магній, марганець, фосфор, вітаміни С, D, К, В6, В12, фолієва кислота.
Кальцій міститься у молоці і молочних продуктах, сардини, рожевому лососеві, мигдалі, кунжутному насіння, капусті всіх сортів і шпинаті. Кальцій активно діє разом з магнієм, який необхідний для протікання біохімічних реакцій при формуванні нової кістки. Магній міститься у бананах, зародках пшениці, зелених листових овочах, камбалі, коропа, креветках, мигдалі, молочних продуктах, морському окуні, горіхах, палтусі, оселедця, скумбрії, тріску, хлібі грубого помелу. Для ефективного всмоктування кальцію в кишечнику в організмі має міститися велика кількість вітаміну D (риб'ячий жир, жирні сорти морської риби).
Цинк посилює дію вітаміну D і сприяє кращому засвоєнню кальцію. Концентрація цинку в тваринних тканинах значно перевершує його вміст у рослинних харчових продуктах. Високі концентрації цинку містяться в морській рибі та морепродуктах. У продуктах рослинного походження джерелом цинку можуть бути насіння гарбуза, соняшнику, бобові, гриби, зернові (вівсяна і гречана крупи), волоські горіхи.
Але Фітинова кислота, яка входить до складу рослин, різко погіршує всмоктування цинку рослинного походження.
Фосфором найбільш багаті ікра осетрових риб, квасоля, жовток яйця, сири, яловича печінка, вівсяна і гречана крупи, волоські горіхи, гарбуз. Але не варто споживати фосфору більше, ніж кальцію, це може порушити всмоктування кальцію і уповільнити процес утворення кісткової мозолі.
Фолієва кислота (вітамін В9) і вітамін В6 (піридоксин) необхідні для правильного формування коллагенового каркаса кістки. Фолієва кислота міститься в бананах, бобах, зелених листових овочах, зародках пшениці, брюссельської та білокачанній капусті, буряках, пивних дріжджах, телячої печінки, цитрусових, сочевиці. Піридоксин міститься в бананах, шинки, зародках пшениці, картоплі, креветках, лососеві, курячому м'ясі, яловичої печінки, насінні соняшнику. Дефіцит вітаміну В12 може призвести до порушення діяльності клітин, які будують кістку, в результаті чого вона ще більше виділятися. Джерело вітаміну В12 - тваринна їжа: яловичина, молочні продукти, сардини, скумбрія, яйця.
При дефіциті вітаміну К організм втрачає кальцій з сечею. Вітамін D синтезується в кишечнику бактеріями нормальної мікрофлори, при дисбактеріозі (коли переважає умовно-патогенна мікрофлора) його синтез порушується. Для відновлення нормальної мікрофлори кишечнику в харчовому раціоні обов'язково повинні бути присутніми кисломолочні продукти.
У харчуванні слід уникати дефіциту білків (адже це будівельний матеріал для клітин кісток), але при цьому не варто вживати їх занадто багато (м'ясо затримує засвоєння кальцію). Як джерело білка краще використовувати яйця і знежирені молочні продукти.
Що слід виключити з харчування при переломах
Вживання алкоголю може порушити діяльність клітин, що формують кістку, в результаті чого вона почне швидше руйнуватися, ніж відновлюватися.
Втрата кальцію з сечею сприяє кофеїн, тому слід виключити з раціону каву, міцний чай, шоколад і солодкі газовані напої, до складу яких часто входить кофеїн. Кальцій втрачається і при вживанні в їжу великої кількості солодких продуктів, тому їх потрібно обмежити.
Багато жиру в їжі також перешкоджає нормальному всмоктуванню кальцію у кишечнику, оскільки жири пов'язують його, утворюючи мила. Кишечник не може всмоктувати ці мила, і вони виводяться з організму.
Правильне харчування при переломах - це основа швидкого утворення кісткової мозолі.
Фізична активність
У численних експериментальних і клінічних дослідженнях показано, що іммобілізація є важливим фактором розвитку остеопорозу та переломів, помірна фізична активність може сприяти досягненню максимального піку кісткової маси, а лікувальна гімнастика ефективна в профілактиці та лікуванні остеопорозу. Думка про те, що фізичні вправи впливають на міцніcть кісток, не є новою.
У 1892 р. Вольф припустив, що кістки стають більш міцними при збільшенні інтенсивності фізичних навантажень, що зменшує ризик розвитку переломів. За результатами досліджень Вольфа, фізична активність позитивно впливає на кісткову тканину, а механічне навантаження на кістку під час м'язового розтягнення чи тиску допомагає попередити втрату кісткової маси. Ця теорія отримала назву "теорії Вольфа" і приймається сьогодні як факт.
За останні роки набула розвитку та підтвердження ідея про те, що механічне навантаження впливає на масу кісткової тканини та її міцність. Зміни архітектоніки та маси кістки на індуковане вагою напруження виникають при навантаженні, що перевищує звичайний рівень. У дослідженнях Branca F. (2000) показано, що тиск, який прикладається до скелетного сегмента, впливає на геометрію, мікроархітектоніку та склад кістки. Ефект стимуляції відбувається тоді, коли навантаження, що застосовується, перевищує повсякденне.
перелом кістка остеопороз профілактика
Механічна стимуляція кісткової тканини й фізичні навантаження на скелетні м'язи, в тому числі зумовлені земною гравітацією, є одним із факторів, що визначають напрямок, характер та швидкість функціональної адаптації кістково-м'язової системи в процесі філо- та онтогенезу. Серед численних факторів ризику, що збільшують ризик розвитку остеопорозу, необхідно звернути увагу на вплив недостатнього рівня фізичної активності. Низький рівень фізичної активності впливає на всі основні функціональні системи - кісткову, м'язову, серцево-судинну, імунну та інші.
Фізична активність визначається як будь-який рух (дія), що відбувається за участю скелетних м'язів і супроводжується витратами енергії вище за основний рівень. Фізична вправа є підкатегорією фізичної діяльності, яка характеризується запланованістю, структурою, повторюваністю та цілеспрямованістю. Метою ЛФК є підвищення або підтримка того чи іншого рівня фізичної підготовленості. Режими рухової активності мають велике значення у функціонуванні кісткової системи та організму в цілому.
Фізичні вправи дозволяють усунути дефіцит рухів, зміцнити зв'язково-суглобовий апарат, збільшити амплітуду рухів у суглобах, збільшити рухливість хребта та грудної клітки, корегувати порушення постави та покращити стан кісткової тканини. Під впливом занять ЛФК збільшується сила та витривалість м'язів, розвивається їх здатність до вільного напруження й розслаблення, досягається високий ступінь координації м'язових зусиль.
Під час занять ЛФК відбувається зміна положення тіла в просторі, виникають різні прискорення, які є тренуючим фактором для вестибулярного апарату та всієї системи рівноваги в цілому.
На сьогодні в літературних джерелах існують суперечливі погляди щодо позитивної ролі помірної фізичної активності в профілактиці та лікуванні остеопорозу. Деякі автори заперечують позитивний вплив занять фізичною культурою в дітей у подальшій втраті кісткової тканини в постменопаузальному періоді. Неоднозначними залишаються результати деяких досліджень, що свідчать про позитивний вплив високо - чи низькоінтенсивних занять ЛФК у профілактиці остеопорозу.
В існуючих мета-аналізах досліджень не досягнуто єдиної думки щодо впливу ЛФК на показники міцності кісткової тканини в жінок у постменопаузальному періоді.
У більшості з існуючих досліджень відзначається позитивний вплив занять ЛФК, в основному при застосуванні вправ з опорою, на показники мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ) поперекового відділу хребта (на 1-2 %), проте не на показники МЩКТ стегнової кістки, дані щодо яких суперечливі.
Згідно з даними деяких мета-аналізів, вправи на витривалість та ходьба мають незначний ефект чи зовсім його не мають ні на показники МЩКТ шийки стегнової кістки, ні на показники МЩКТ хребта. Проте в недавно опублікованому мета-аналізі повідомлено, що застосування комбінації програм із використанням навантажень і ходьби чи підйому по сходах більш ефективно попереджує втрату МЩКТ у хребті й шийці стегнової кістки порівняно з використанням програм із вправами з опорою. Але використання високоінтенсивних програм із включенням стрибків без інших вправ, зокрема навантажувальних, є неефективним.
Згідно з вимогами доказової медицини, на основі аналізу протоколів Кокранівської бібліотеки виділено 18 рандомізованих досліджень, у яких проаналізовано ефективність застосування вправ у профілактиці втрати кісткової маси та переломів у жінок у постменопаузальному періоді. Авторами підтверджено, що аеробіка, вправи з навантаженням, вправи з опорою мають позитивний вплив на показники МЩКТ хребта; аеробіка збільшує МЩКТ передпліччя (1,22 - 95% довірчий інтервал (ДІ): 0,71-1,74). Комбіновані заняття аеробікою та вправами з навантаженням справляють виражений ефект на МЩКТ хребта (1,79 - 95% ДІ: 0,58-3,01). Доведено, що регулярна ходьба позитивно впливає на показники МЩКТ як поперекового відділу хребта (1,31 - 95% ДІ: - 0,03-2,65), так і стегнової кістки (0,92 - 95% ДІ: 0,21-1,64).
За результатами проспективних досліджень, помірна фізична активність, наприклад, прогулянки протягом однієї години чотири рази на тиждень, позитивно впливає на МЩКТ поперекового відділу хребта та показники рівня N-телопептиду в сироватці крові. Причому зміни біохімічних показників маркерів сечі спостерігаються вже через 3 місяці занять, тоді як зміни МЩКТ реєструються пізніше - через 12 місяців регулярних занять.
Вправи, що спрямовані на корекцію постави у хворих із остеопорозом, знижують ризик падінь і ефективно використовуються в профілактиці та лікуванні цього захворювання.
Для збільшення сили основних м'язових груп у програмах реабілітації для жінок у пре- та постменопаузальному періоді використовують вправи з протидією власній масі тіла, вправи з навантаженням (гантелі, м'ячі, гумові стрічки). Збільшення м'язової сили сприяє збільшенню МЩКТ різних ділянок скелета (проксимальної ділянки стегнової кістки, великого вертлюга, передпліччя).
Обраний вид вправ може забезпечити навантажувальний вплив у одному регіоні скелета, але не в іншому.
Наприклад, стрибки впливають на показники МЩКТ тільки нижніх кінцівок, але не верхніх. У дослідженні Sinaki M. та співавт. (1998) виявлено тісний зв'язок між показниками МЩКТ і силою певних груп м'язів: встановлена залежність показників сили певних груп м'язів і МЩКТ стегнової кістки. При цьому не було виявлено залежності між показниками сили м'язів-розгиначів спини і МЩКТ поперекового відділу хребта
Вправи з помірним навантаженням позитивно впливають на мінеральну щільність кісткової тканини, не створюючи зайвого навантаження на інші органи та системи організму, а отже, не потребують ретельного контролю за станом здоров'я пацієнта та можуть бути рекомендовані для самостійного виконання.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Етіологія, клініка, патогенез пошкоджень суглобів. Лікування переломів кісток плечового суглоба, травм та ушкоджень колінного та гомілковостопного суглобів. Клініко-фізіологічне обґрунтування застосування кінезотерапії як методу фізичної реабілітації.
дипломная работа [688,2 K], добавлен 24.09.2014Розвиток дисрегенерації кісткової тканини після діафізарних переломів довгих кісток. Застосування методів непараметричної статистики для обробки результатів проведеного аналізу. Аналіз результатів лікування з використанням бальної системи оцінки Маттіса.
автореферат [87,2 K], добавлен 26.01.2009Лікування патологічних переломів довгих кісток та заміщення кісткових післярезекційних дефектів у хворих з пухлинними ураженнями скелета. Хірургічне видалення патологічного осередку при первинному пухлинному ураженні довгих кісток. Оперативне лікування.
автореферат [56,1 K], добавлен 12.03.2009Анатомо-фізіологічні особливості хребетного стовпа. Види та причини переломів хребта. Методи лікування і фізичної реабілітації хворих після неускладнених компресійних переломів поперекового відділу хребта. Лікувальна гімнастика, масаж, гідрокінезотерапія.
курсовая работа [112,6 K], добавлен 08.06.2015Епідеміологія, поширеність, особливості клінічного перебігу та комплексне лікування дітей з гнійною хірургічною інфекцією кісток і суглобів шляхом удосконалення методів хірургічної санації патологічного вогнища інфекції. Загальні результати лікування.
автореферат [57,2 K], добавлен 19.03.2009Переломи та переломовивихи дистального метаепіфіза кісток передпліччя є частим видом ушкоджень опорно-рухової системи. Проблема лікування ушкоджень та їх наслідків. Використання під час реабілітації накісткового остеосинтез і черезкiсткового остеосинтезу.
автореферат [39,4 K], добавлен 08.02.2009Загальна будова грудини. Скелет грудної клітки як кісткова основа грудного відділу тулуба, де містяться життєво важливі органи (серце, легені). Форма грудної клітки. Діагностика й лікування ізольованих переломів грудини. Деформації грудної клітки.
реферат [516,4 K], добавлен 09.11.2011Діагностика, лікування та профілактика ранніх і пізніх хірургічних ускладнень аспірацій сторонніх тіл у дітей. Обстеження, лікування та реабілітація дітей зі сторонніми тілами дихальних шляхів. Застосування медикаментозної підготовки до бронхоскопії.
автореферат [61,1 K], добавлен 12.03.2009Анатомія, механізми та патогенез пошкоджень хребта та спинного мозку. Методи лікування і фізичної реабілітації переломів хребта. Ушкодження тораколюмбарного відділу. Використання методики електромагнітного поля низької частоти у відновному лікуванні.
дипломная работа [1,5 M], добавлен 20.06.2009Державна цільова соціальна програма з профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів, сутність профілактичних та противоепідемічних заходів. Схеми вакцинації дітей проти гепатиту В. Профілактика внутрішньолікарняного інфікування гепатитом.
презентация [177,3 K], добавлен 16.06.2016Епідеміологічна ситуація в Україні і світі. Шляхи проникнення мікобактерій в організм людини, протікання хвороби. Особливості перебігу захворювання у дітей. Діагностика, профілактика і лікування туберкульозу. Народна медицина проти туберкульозу.
реферат [24,7 K], добавлен 28.11.2007Фактори ризику формування та прогресування стоматологічних захворювань у дітей, які потребують ортодонтичного лікування в залежності від стану загальносоматичного здоров’я. Індивідуалізовані комплекси профілактичних заходів та комп’ютерна діагностика.
автореферат [37,8 K], добавлен 10.04.2009Патоморфологія остеоми, остеохондроми, хондроми, солітарної кісткової кісти, хрящової екзостози, остеобластокластоми - доброякісних пухлин кісток. Причини виникнення захворювань, їх клінічна картина, протікання, діагностика, методи лікування і прогноз.
реферат [13,9 K], добавлен 08.04.2011Історія акушерства в Україні та етапи розвитку родопомочі. Періоди пологів, особливості їх ведення, основні ускладнення та профілактика. Порядок надання та роль акушерської допомоги під час пологів. Санітарно-освітня робота з питань планування сім'ї.
контрольная работа [28,9 K], добавлен 04.07.2009Характеристика особливостей виникнення та розвитку хронічного гастриту. Вивчення патогенезу і симптомів хронічного гастриту з секреторною недостатністю шлунка. Лікування хворих, рентгенологічне дослідження, профілактика захворювання, дієтичне харчування.
презентация [1,3 M], добавлен 08.04.2013Анатомічний склад кістково-м’язової системи плечового поясу, види переломів плечової кістки. Призначення кінезотерапії при різних захворюваннях, вправи для фізичної реабілітації пацієнта. Фізіотерапевтичні методи лікування, проведення масажу при переломі.
дипломная работа [877,3 K], добавлен 06.07.2011Проблема профілактики і своєчасного лікування вірусних та бактеріальних захворювань у дітей. Нейротоксикоз, його поліетіологічна природа, причини та патогенез. Невідкладна допомога при данному стані. Фізичні методи зниження температури у дитини.
презентация [524,0 K], добавлен 23.04.2016Ожиріння як хронічне рецидивуюче захворювання, що характеризується надмірним нагромадженням жирової тканини. Класифікація захворювання, його лікування та профілактика. Характеристика дисліпідемії. Значення раціонального харчування і фізичної активності.
реферат [961,2 K], добавлен 16.11.2010Актуальність проблеми впровадження концепції профілактичної (санологічної) спрямованості діяльності лікарів. Медичні, санітарно-технічні, гігієнічні заходи, загальні принципи та види профілактики. Аналіз стратегій профілактики неінфекційних захворювань.
курсовая работа [40,5 K], добавлен 09.07.2019Дослідження законодавства в сфері охорони здоров’я. Перша медична допомога при невідкладних та при шокових станах. Основні симптоми в психіатрії, базові принципи невідкладної допомоги при невідкладних станах. Особливості терапії невідкладних станів.
курсовая работа [45,0 K], добавлен 25.09.2019
