Лікувальні засоби рослинного походження, фітотерапія

Размещено на http://www.allbest.ru

Лікувальні засоби рослинного походження, фітотерапія

Вищі рослинні організми під дією світла утворюють з неорганічних мінеральних речовин, що містяться в грунті й воді, та вуглекислого газу, який входить до складу повітря, молекулярні конструкції органічних речовин. Багато з них мають лікувальні властивості.

У лікарських рослинах містяться у готовому стані біологічно активні речовини, багато з яких ми досі не навчились одержувати синтетичним методом.

Закони будови рослинної і тваринної клітини спільні, тому на рослинні ліки -- продукт живої клітини -- організм реагує меншою мірою, ніж на зовсім сторонні синтетичні хімікати. До того ж діапазон між терапевтичною і токсичною дозами у них значно ширший. Вони переважно не зумовлюють алергічних реакцій. Їх можна застосовувати тривалий час, оскільки вони не дають жодних токсичних, андрогенічних і тератогенних побічних ефектів. Завдяки наявності у лікарських рослинах фітогормонів, які вступають у біохімічні реакції у мізерних, але динамічних кількостях, рослинні засоби змінюють життєві процеси у разі потреби замінної терапії (наприклад, пилок квіток ліщини, сосни, берези, жита, кукурудзи, прийнятий з медом, перга, прополіс). Маючи високу фізіологічну активність, вони стимулюють діяльність уражених органів, нормалізуючи її. Рослинні ліки застосовують з метою запобігання захворюванням; вони підтримують адаптаційні сили організму на необхідному для нормального існування рівні. І ця здатність робить рослинні ліки і лікувальне харчування основними і незамінними при лікуванні людей похилого віку, а також осіб, уражених хронічною недугою, і тих, хто не переносить хіміопрепаратів, які спричиняють у них алергію.

Хімічні сполуки, які мають лікувальні властивості (причому дія їх складових частин, інколи синергічних, а часом і антагоністичних, комплексна), виконують особливо важливі завдання в організмі людини. До таких сполук належать флавоноїди (рутин, кверцетин, гесперидин, кемпферол, апігенін та понад 400 інших), які при незначній токсичності мають різні властивості. Так, одні з них, наприклад рутин, у поєднанні з аскорбіновою кислотою зменшують крихкість і проникність капілярів, діючи вітаміноподібно (як вітамін Р); інші, зокрема кверцетин, справляють бактеріостатичний вплив, інактивукль дію деяких антибіотиків і сульфаніламідних препаратів. Тому їх не можна застосовувати одночасно. Ще інші речовини активізують окислювально-відновлювальні процеси. Діючи протигістамінно, антибластично, вони гальмують вплив гіалуронідази та мають антиоксидантні властивості й запобігають окисленню адреналіну й аскорбінової кислоти. Флавоноїди застосовують при геморагічному діатезі, атеросклерозі, гіпертонічній хворобі, інфаркті міокарда, ревматизмі, цукровому діабеті, при таких алергічних захворюваннях, як кропив'янка, сінна лихоманка, при анафілактичному шоку, відмороженнях, пухирчатці. Не менш важливі й такі глікозиди, як похідні антрацену -- антраглікозиди, котрі, посилюючи перистальтику товстої кишки, сприяють випорожненню кишечника і таким чином поліпшують кровообіг в органах таза. Велике значення мають сапоніни. Вони сприяють засвоєнню інших лікувальних засобів, мають протизапальну дію, гальмують вихід вільного гістаміну. До них належать: протиалергійні терпеноїди азулени, противірусні поліфеноли (дубильні речовини), медіатор ацетилхолін (посилює перистальтику кишок, сечовивідних та жовчних шляхів), глікокініни (замінюють інсулін, проте не руйнуються травними соками), органічні кислоти й мінеральні солі (забезпечують кислотно-основну рівновагу в організмі), метаболіти, вітаміни й мікроелементи та зв'язані з ними ферменти ензими (розщеплюють і синтезують білки), антибіотики і фітонциди.

Алкалоїди -- різноманітні за хімічною будовою, переважно отруйні, азотні сполуки -- продукт реакції основ, які у вигляді органічних речовин, наприклад яблучної, цитринової, щавлевої кислот, добре розчиняються у клітинному соку рослин. Вони необхідні для біосинтезу, є носіями кисню. Їх продукують листя й корені, інколи -- вся рослина чи певний її орган. Містяться алкалоїди переважно у південних теплолюбних рослинах з родини макових, лілійних, жовтецевих, пасльонових, бобових. Зараз відомо близько 5000 алкалоїдів. Пуриновий кофеїн входить до складу зерен кави і листків чаю; скополамін, атропін -- листків беладонни, блекоти, дурману; ізохіноліновий галантамін є у цибулині підсніжника звичайного, фенілалкаміновий ефедрин -- у траві ефедри, похідний індолу вінкамін є у траві барвінку малого, стероїдні глікоалкалоїди, зокрема соласодін (необхідний для продукції прогестерону),-- у пасльоні часточковому, ієрвін -- у кореневищах чемериці.

Глікозиди містяться у соках рослин. Вони впливають на весь організм і вибірково -- на окремі його системи. Під дією високої температури та ферментів гідролізуються, розпадаючись на глікон (циклічні залишки цукрів) і аглікон (активні залишки молекули). Залежно від того, яким атомом вони зв'язані між собою (кисню, сірки, азоту чи вуглецю), діляться на кілька груп.

І. Ціаногенні С-глікозиди, серцеві глікозиди, сапоніни, антраглікозиди, глікозидні гіркоти. Ціаногенні С-глікозиди амигдалін, пруназид містяться в сливових, самбунігрин -- у квітках бузини чорної. Серцеві глікозиди, агліконами яких є геніни, діляться на карденолідові (листки наперстянки, насіння строфанту, трава горицвіту і конвалії) та буфадієнолідові (чемерик, морська цибуля, собача кропива серцева). Сапоніни при додаванні води утворюють стійке шумовиння. Їх агліконами можуть бути стероїдні сполуки (цю властивість використовують при одержанні синтетичних гормонів) або пентациклічні терпеноїди -- тритерпенові сапоніни (містяться у кореневищах солодки голої, синюхи блакитної, первоцвіту весняного, хвоща польового). Агліконами жовтих, оранжевих, червоних антраглікозидів є похідні антрацену (С4О10) антрахінони і їх похідні антраноли й антрони, які входять до складу кори крушини ламкої, плодів жостеру проносного, кореневища ревеня, коренів щавлю кінського, листків сени, алое деревовидного. Глікозидні гіркоти, для яких агліконами є гіркі речовини (містяться у кореневищах тирличу, коренях кульбаби, листках бобівника трилистого, траві золототисячника малого), подразнюють безпосередньо слизову оболонку травного каналу.

II. Тіоглікозиди мають складні аглікони, які розпадаються під дією ензиму на компоненти. Вони містяться у насінні гірчиці сарептської, коренях хрону, редьки чорної, редиски. Їх складовий компонент -- сірка.

III. Нітрильні глікозиди--похідні глікозаціну. До них належать деякі антибіотики, наприклад стрептоміцин.

IV. С-глікозиди містять сполуки фенолу (С6ОН). Розрізняють С-глікозиди з одним ароматичним кільцем і з двома, а також фенолкислоти, кумарини й оксикумарини, фурокумарини, фурохромони. С-глікозиди з одним ароматичним кільцем містяться в оліях сосни, листках тютюну, смородини, мучниці, брусниці, в кореневищах щитника -- папороті чоловічої. Фенолкислоти є в кореневищах родіоли рожевої, кумарини й оксикумарини -- у траві буркуну лікарського, насінні гіркокаштана, фурокумарини у плодах амі великої, пастернаку, у кореневищах оману високого (фурохромони -- у плодах амі зубної). Дубильні речовини хімічно неоднорідні. У механізмі дії їх певну роль відіграють конденсовані дубильні полімери катехінів, які не гідролізуються, а окислюються, і ефіри фенольних кислот зі спиртами, цукрами або гетерозидами, котрі гідролізуються (галотаніни). Взаємодіючи з білками, вони утворюють нерозчинні у воді, стійкі проти гниття плівки, які завдяки своїм бактерицидній, противірусній властивостям діють протизапально і кровоспинно, мають в'яжучу дію. Нагромаджуються дубильні речовини у вакуолях, відокремлені від цитоплазми білково- ліпідною плівкою (тонапласт), котра при пошкодженні живої клітини може розірватись. У такому разі дубильні речовини зазнають ферментативного окислення, переходять у червоно-бурі флобафени, втрачаючи свою активність (через 14--15 міс розчинність дубильних речовин зменшується на 50 %). Найбільше дубильних речовин є у галових горішках -- наростах на листках особливого виду дуба. Багаті на таніни кореневища гірчака зміїного, родовика лікарського, перстачу прямостоячого, супліддя чорної і сірої вільхи, дубова кора, плоди чорниці, черемхи, корені суниць, листки чаю китайського. З солями важких металів (вісмуту, міді, олова, свинцю) і алкалоїдами дають осад, тому їх використовують при отруєннях. Але вони неефективні при отруєнні ртуттю, миш'яком, антимоном, кокаїном, нікотином, атропіном, морфіном, фізостигміном. Завдяки в'яжучій, протизапальній і кровоспинній дії справляють добрий вплив при опіках, ошпаренні, ураженні слизової оболонки рота й при білях. У високих концентраціях можуть спричинити виразки слизової оболонки. Конденсовані дубильні речовини, хоча й не належать до глікозидів, мають у своїм складі катехіни і діють, як рутин.

Терпеноїди -- ізопрени (C5H8). Вони входять до складу летких олій і смол. Розрізняють моно-, сескві-, ді- та тритерпени тощо. Вони є в хлорофілі, вітамінах групи А (каротиноїди) і К, глікозидних агліконах. Утворюються в листках, квітках, плодах, коренях, кореневищах різних рослин. Пекучі, запашні. За хімічною будовою виділяють ациклічні (аліфатичні) і циклічні (гідроароматичні) терпени.

Ациклічні монотерпени. Їх кисневими похідними із спиртів є гераніол, ліналоол, цитронелол, з альдегідів -- цитронелаль, цитраль. Містяться в казанлинській троянді, плодах коріандру, лавандовій, мелісовій і цитриновій олії. Моноциклічними терпенами зі спиртів є лімонен, феландрен, терпінен, їх кисневими похідними зі спиртів -- терпінеол, ментол, з кетонів -- ментон, карвон, з окисів -- цінеол (входить до складу листків м'яти холодної, шавлії, евкаліпту, плодів кмину звичайного). Біциклічними терпенами є сполуки карену, пінену, сабінену, кемферолу. Похідними із спиртів є сабінол, туйол, борнеол, міртенол, з кетонів -- камфора, фенхон, туйон (містяться в шишкоягодах ялівцю, квітках пижма звичайного, кореневищі і коренях валеріани лікарської). До ациклічних сесквітерпенів належать сполуки типу кадинену і селінену, похідне азулену хамазулен, який, гальмуючи вивільнення вільного гістаміну, має протиалергічну дію. Багаті на азулен кореневища аїру тростинного, березові бруньки, корінь оману високого, квітки полину цитварного й трава полину гіркого і кримського, квітки ромашки непахучої, трава деревію звичайного, багна болотяного, квітки арніки гірської. Арніцин (суміш арнідіолу й фарадіолу) міститься також у квітках нагідок лікарських і соняшника звичайного. Феноли й фенольні ефіри (тимол, карвакрол, анетол, метилхавінол, еугенол, азарон) містяться в плодах анісу звичайного, фенхелю, траві чебрецю звичайного, материнки звичайної.

Зі смол (вуглеводів бітерпенового типу) належить звернути увагу на каніфоль, смолу соснових бруньок, хвої, терпентин (розчин смоли каніфолі в скипидарі).

Вуглеводи -- поширена група органічних сполук водню, кисню і вуглецю. Це головне енергетичне джерело організму. Містяться вони в рослинних соках. Розчинні у воді моносахариди -- похідні багатоатомних спиртів, найпростіші з них тріози. Вони утворюються при окисленні гліцерину. Тетрози -- моносахарози, що складаються з атомів вуглецю, пентози, гексози, гептози. Найбільш відома з пентоз рибоза, яка входить до складу нуклеїнових кислот клітинного ядра. Поширені гексози -- глюкоза, фруктоза, рамноза, галактоза, маноза, сорбоза.

Дісахариди утворюються двома моносахарозами (пентозою і гексозою). Найпоширеніша з них декстроза. На неї багаті такі цукроносні рослини, як цукрова тростина і цукровий буряк. При надмірному споживанні вона прискорює старіння клітин, сприяючи травматизації ендотелію судин і самосклеюванню тромбоцитів. Мальтоза -- основна ланка крохмалю, а целебіоза -- клітковини. На увагу заслуговує бджолиний мед (Mel. depuratum). До його складу входять глюкоза, фруктоза, інвертний цукор (75 %). Мед містить молочну, цитринову, яблучну, щавлеву органічні кислоти, ферменти, зокрема діастазу і каталазу, вітаміни В2, В6, С. РР. К, Е, пилок чоловічих квіток рослин. Цей високоенергетичний біологічно активний засіб багатий на мікроелементи кальцій, калій, натрій, магній, залізо та ін. Його додають у суміші для підсилення лікувальних властивостей, поліпшення смаку, наприклад до липового чаю.

Полісахариди -- високомолекулярні вуглеводи. Деякі з них, зокрема клітковина, нерозчинні у воді. Крохмаль бубнявіє, слизоподібні камедь і пектини утворюють з водою напівколоїдні розчини. До полісахаридів належить високомолекулярний інулін (міститься у коренях кульбаби, цикорію дикого та оману високого). Для його засвоєння не потрібний інсулін. Пектини при наявності цукру й кислот можуть утворювати драглисту суміш (желе). Вони у великій кількості входять до складу ягід журавлини, локричного й алтейного коренів, листків алтеї. У фармації їх використовують як емульгатори. В'язка, клеїста, камедь бубнявіє у воді. Її досить багато у клеї дерев сливи, вишні, черешні. Камедь кисло-солодкувата на смак, може застосовуватись як клей. До групи полісахаридів належать також слизоподібні речовини, які обволікають уражені місця. Їх застосовують при шлунково-кишкових захворюваннях, запорі, бронхіті, вони уповільнюють засвоєння сильнодіючих засобів, а також вітамінів, амінокислот, цукрів, поліпшують смак. Їх багато у моху ісландському, насінні льону звичайного, бульбах зозулинцю, коренях алтеї лікарської, листках підбілу звичайного і подорожника великого. Проте найвідомішим є полісахарид клітковина, яка є основною складовою частиною (95 %) вати. Клітковина сприяє виведенню з організму зайвого холестерину.

Ліпіди (жири) -- будівельний й енергетичний резерв живого організму. Він складається переважно з тригліцеридів пальмітинової, олеїнової, лінолевої та арахідонової кислот. Взагалі їх є близько 200. Містяться кислоти переважно у насінні і плодах різних рослин і в жировій клітковині тварин, Розрізняють насичені (тверді) і ненасичені (у вигляді рідини) кислоти. Під дією їдкого натрію нейтралізуються вільні і зв'язані кислоти, тобто відбувається омилення жирів. Унаслідок окислення та під дією ензиму ліпази й бактерій жири можуть гіркнути. Жири на повітрі висихають, утворюючи на поверхні тверду плівку. Вони можуть залишатись і рідкими. Ця їхня властивість враховується при виготовленні мазей, пластирів, засобів для розтирання. Жири входять до складу пігментів (хлорофіл є у препараті "Хлорофіліпт"), конопляної олії. Каротиноїди містяться в ксантофілі. Виділяють ще стероли рослинного (ситостерин) і тваринного (холестерол) походження. Жири, передусім риб'ячий (трісковий, китовий), жирні олії (оливкова, мигдальна, персикова) багаті на вітаміни A, D, Е, К-Вони добре розчиняють камфору, статеві гормони, тому можуть бути основою лікарських засобів, зокрема розтирань, мазі. Ненасичені жири є біологічно вихідною ланкою біосинтезу простагландинів (вони запобігають розвитку інфаркту міокарда, сприятливо діють на матку, бронхи тощо), джерелом вітаміну F, який виводить ліпіди з крові.

Ліпоїди -- ефіри жирних кислот, але не гліцерину, а високо молекулярних спиртів аліфатичного (жирного) ряду. До них належать фосфатиди -- холін, лецитин, а також ліпіди, що не омилюються і не гіркнуть. Це бджолиний віск та воскоподібна речовина, що міститься в голові кита-кашалота,-- спермацет, ланолін (виділяють з овечої вовни). Згадані речовини входять до складу мазей, пластирів, косметичних засобів.

Протиалергічні засоби, підвищуючи опірність організму, зумовлюють його гіпосенсибілізацію: зменшують проникність бар'єрних систем, блокують алергени, доки вони не з'єдналися з алергічними антитілами. Містяться в коренях аїру тростинного, листках багна болотяного, блекоти чорної, буквиці лікарської, коренях валеріани лікарської, у траві вероніки лікарської, деревію звичайного, кропиви дводомної, плодах горіха волоського, гравілату міського, калини звичайної, насінні конопель, стеблах та листках лопуха великого, моху ісландського, квітках нагідок лікарських, листках оману високого, перстачу білого і прямостоячого, подорожника великого, полину звичайного, квітках ромашки лікарської, рути запашної, коренях софори японської, цикорію дикого, листі тополі чорної, листках череди трироздільної, плодах чорниці, шипшини коричної, у листках шавлії та ін.

Антибіотики природні часто ефективніші від синтетичних. З трави звіробою звичайного виділено антибіотики іманін і новоіманін, з моху ісландського -- натрієва сіль уснінової кислоти, з кореня лопуха великого-- лактон барданової олії. Антибіотики виділяють з кореня оману високого, бруньок тополі чорної, трави пасльону, росички, сон-трави лучної, чистотілу, листків брусниці, чорниці, шишок хмелю звичайного, квіток гадючника в'язолистого, дивини скіпетровидної, цмину. Навіть при тривалому їх вживанні не відбувається накопичення в організмі і не розвиваються захисні, тобто алергічні, реакції. лікувальний рослинний антибіотик фітонцид

Фітонциди -- органічні речовини. Вони неоднакові за своїм хімічним складом, утворюються в різних рослинах; відзначаються сильною антибіотичною дією та стимулюють захисні сили організму людини. Багато їх у цибулі, часнику (аліцин), червоному перці, листках евкаліпту, в хроні, кропиві, капусті, яблуках, плодах цитрусових, брусниці, калині, черемсі. На фітонциди багаті листки дуба, берези, сосни, бузку, смородини. Вони стимулюють відновлення пошкоджених тканин, стійкі до дії високих температур. Їх ще називають в народі атмосферними вітамінами, бо вони, потрапивши через легені в організм хворої людини і будучи насиченими леткими негативними аероіонами, сприятливо діють на її самопочуття, передусім на нервову систему.

Размещено на www.allbest.