Артикуляція нижньої щелепи та її залежність від функції м'язів й суглобів

Трактування понять "артикуляція" та "оклюзія". Вивчення трьох видів оклюзії: передньої, бічної та центральної. Сагітальні та трансверзальні оклюзійні криві. Застосуваня рентгенографії для визначення положення суглобової головки в суглобовій ямці.

Рубрика Медицина
Вид лекция
Язык украинский
Дата добавления 09.04.2013
Размер файла 13,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Артикуляція нижньої щелепи та її залежність від функції м'язів й суглобів

Визначення понять "артикуляція " та "оклюзія" зумовлює багато суперечливих поглядів і дискусій серед стоматологів-ортопедів протягом багатьох десятиліть. Термін "артикуляція" запозичено з нормальної анатомії, де він означає "суглоб, з'єднання".

Щодо трактування цих понять, то одні визначають оклюзію як змикання, а артикуляцію - як з'єднання і вважають ці поняття ідентичними. Інші визначають артикуляцію як взаємовідношення зубних рядів під час рухів нижньої щелепи, а оклюзію - як співвідношення зубних рядів у стані спокою. артикуляція оклюзія сагітальний трансверзальний

Повне і правильне визначення артикуляції дає А.Я. Катц (1931). Під поняттям "артикуляція" він розуміє різні положення та переміщення нижньої щелепи по відношенню до верхньої, які здійснюються за допомогою жувальних м'язів та під контролем ЦНС.

Оклюзія - це змикання зубних рядів у цілому або окремих груп зубів протягом більшого або меншого відрізку часу. Таким чином, оклюзію можна розглядати як окремий випадок артикуляції, один із її моментів.

Умовно вважають, що динамічний стан нижньої щелепи характеризується переміщенням її у просторі, а статичний - змиканням зубних рядів у стані передньої, двох бічної і центральної оклюзії.

На практиці доцільно визначати артикуляцію як ланку різних варіантів оклюзії, що змінюють одна одну. Отже, можна зробити висновок, що артикуляція є узагальнювальним поняттям, а будь-яка оклюзія - частковим.

ВИДИ ОКЛЮЗІЇ

Розрізняють три види оклюзії: передню, бічну і центральну. Передньою оклюзією називають змикання зубних рядів під час висування уперед нижньої щелепи, бічною оклюзією - змикання зубних рядів під час зміщення нижньої щелепи убік. Щодо центральної оклюзії, то різні автори визначають її по-різному. Одні характеризують з точки зору положення суглобової головки в суглобовій ямці і називають центральною оклюзією таке змикання зубних рядів, за якого суглобова головка знаходиться у суглобовій ямці і прилягає до задньої поверхні суглобового горбка біля його основи. Інші виходять із стану жувальних м'язів і називають центральною оклюзією таке змикання зубних рядів, за якого спостерігається найбільше скорочення власне жувальних м'язів і передніх пучків скроневих м'язів. Так Д.А. Ентін (1925) вважає, що звичне змикання щелеп (центральна оклюзія) супроводжується одночасним і рівномірним скороченням жувальних і скроневих м'язів з обох боків. Треті визначають центральну оклюзію, виходячи з характеру взаємовідношення зубних рядів під час їх змикання. На їхню думку, центральна оклюзія характеризується множинними контактами зубних рядів (Б.Н. Бинін, 1947).

Існує також визначення центральної оклюзії як початкового і кінцевого моменту артикуляції (М. Мюллер). Це визначення стане зрозумілим, якщо згадати, що Гізі в акті жування розрізняє 4 фази: перша фаза витікає із центральної оклюзії, а четверта закінчується переходом нижніх зубних рядів у вихідне положення, тобто в центральну оклюзію.

Однак названі ознаки не можуть бути використані у клініці ортопедичної стоматології для визначення центральної оклюзії, оскільки вимагають складних методів дослідження. Наприклад, для визначення положення суглобової головки в суглобовій ямці необхідна рентгенографія, для визначення множинного змикання необхідно виготовити гіпсові моделі зубних рядів тощо. Найдоступнішим і практично цінним способом визначення центральної оклюзії за наявності великої кількості пар зубів-антагоністів є використання ознак, які ми можемо бачити неозброєним оком. Тому пропонується визначити центральну оклюзію у разі ортогнатичного прикусу як змикання зубів, які характеризуються принаймні такими чотирма ознаками:

кожний верхній або нижній зуб змикається з двома антагоністами: верхній - з нижніми зубами (однойменними і тими, що позаду), нижній - з верхніми зубами (однойменними і тими, що попереду). Винятком є верхні зуби мудрості і нижні центральні різці, які мають тількі по одному антагоністу.

Присередні лінії між верхніми і нижніми центральними зубами є продовженням одна одної і розташовані в одній сагітальній площині.

Верхні фронтальні зуби перекривають нижні майже на 1/3 довжини коронки зуба (1,5-3 мм).

Верхній перший моляр, змикаючись з двома нижніми молярами, перекриває приблизно 2/3 першого моляра і 1/3 другого. Щічно-медіальний горбок верхнього першого моляра потрапляє у змикальну щілину між щічними горбками нижнього першого моляра.

САГІТАЛЬНІ ТА ТРАНСВЕРЗАЛЬНІ ОКЛЮЗІЙНІ КРИВІ

Оклюзійною поверхнею змикання називається поверхня, яка проходить через жувальні і різальні краї зубів. Ф. Шпеє (1890) уперше описав сагітальну оклюзійну криву нижньої щелепи в ділянці жувальних зубів, на зубній дузі. За Шпеє, вона проявляється тим, що умовна лінія, проведена через жувальні поверхні нижніх зубів, починається від дистальної контактної поверхні першого премоляра і закінчується на дистальному щічному горбку зуба мудрості.

Найглибшим місцем у цій кривій є жувальна поверхня першого нижнього моляра. Верхній зубний ряд у ділянці корінних зубів також являє собою сагітальну криву, але не ввігнуту, а випуклу, яка повторює нижню ввігнуту криву. Практично її встановлюють на рівні перекриття щічних горбків нижніх зубів верхніми.

Трансверзальною оклюзійною кривою називається поверхня, яка проходить через жувальні поверхні молярів з правого і лівого боку в поперечному напрямку. Вивчаючи розміщення жувальних зубів, можна визначити, що щічні горбки з обох боків нижньої щелепи розміщені на вищому рівні порівняно з язиковими. Отже, поперечна лінія, проведена по жувальних поверхнях корінних зубів нижньої щелепи, яка проходить справа наліво або у зворотному напрямку, являє собою увігнуту трансверзальну криву.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.