Ультразвукові дослідження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ультразвукові дослідження

Променеві методи дослідження сечовидільної системи

Ультразвукове дослідження - метод займає пріоритетне місце у вивченні особливостей нирок, надниркових залоз, навколониркового простору, сечового міхура, передміхурової залози та ін Дослідження проводиться натщесерце без якої-небудь спеціальної підготовки. Рекомендується пацієнту випити за одну годину до дослідження 2-3 склянки води. Наднирники досліджуються одночасно з нирками. УЗД сечового міхура краще проводити при його наповненні (вранці до сечовипускання або через 3 години після прийому всередину 3-4 склянок води). Дослідження передміхурової залози робиться в ході дослідження сечового міхура.

Радіоізотопне дослідження нирок - методи, що дозволяють вивчити функціональний стан: канальцеву секрецію, клубочкову фільтрацію, уродинаміку, стан судинного русла і паренхіми нирок, топографію нирок і окремих ділянок.

Ренографія - методика радіонуклідного дослідження канальцевого апарату нирок з I-131-гіпуран та клубочкової фільтрації з ДТПА ТС-99т; сканування або статична сцинтиграфія - методики, що дозволяють отримати гамма-топографічне зображення нирок та окремих ділянок з ДТПА, мічених ТС-99т; динамічна сцинтиграфія з ДТПА ТС-99т і ангіонефросцінтіграфія з глюконатом або ДМСА мічена ТС-99т.

З числа рентгенологічних методів дослідження сечовивідної системи, крім основної методики - оглядової рентгенографії, використовуються спеціальні способи урографії: екскреторна (струменевий і інфузійна), ретроградна (висхідна), а так само пневмопіелографія, ретропневмоперітонеум, пневморен, пневмоцістографія, паріетографія сечового міхура, уретерографія, лінійна і комп'ютерна томографія та ін

Екскреторна урографія - один з провідних рентгенологічних методів вивчення морфології і функції нирок і сечовивідних шляхів. Заснований на фізіологічної здатності нирок захоплювати з крові йодовані органічні сполуки, виводити з сечею і контрастувати порожнинну систему нирок, сечоводи і сечового міхура.

Показання: майже всі захворювання нирок.

Протипоказання: важка недостатність нирок, декомпенсовані ураження печінки і серця, виражений тиреотоксикоз, множинна мієлома, підвищена чутливість до йодованим препаратів.

Контрастні речовини: 50% розчин гіпака або верографина та ін Підготовка до дослідження полягає в обмеженні прийому рідини за 12-18 годин до урографії і очищення кишечника. Посла спорожнення сечового міхура хворий натще приходить в рентгенівський кабінет, де первісно провадиться оглядовий знімок нирок і сечоводів. Потім у вену ліктьового згину вводять протягом 30 секунд 20 мл 50% розчину гіпака або іншого контрастної речовини. Повільне введення рекомендується тільки особам із захворюванням серця, коронаротромбоз, атеросклеротичним кардіосклерозом.

Першу рентгенограму зазвичай проводять через 5-7 хвилин після ін'єкції, другу - через 12-15 хв, третю - через 20-30 хв. При відсутності тіні нирок, їх чашок і мисок протягом перших 10-15 хв необхідні "пізні" знімки - через 30, 60, 90 хвилин.

Дітям екскреторну урографію здійснюють лише в тому випадку, якщо не отримано достатньої інформації при УЗД і порушена видільна функція нирок. У таких випадках використовують 50% розчин гіпака в дозі 0,7 мл на 1 кг ваги тіла, а знімки виконують в більш ранні терміни, починаючи з перших хвилин після ін'єкції контрастної речовини.

Інфузійна урографія - цінний модифікація екскреторної урографії. Відрізняється тим, що контрастну речовину вводять у вену ліктьового згину повільно (протягом 15-20 хв) за допомогою системи для крапельного введення рідини. Контрастну речовину вводять у суміші з 5% розчином глюкози або ізотонічним розчином NaCl з розрахунку 1 мл препарату на 1 кг ваги хворого.

Контрастні речовини: ті ж, що і при екскреторної урографії.

Методика: перший знімок проводять відразу після закінчення ін'єкції, другий - через 10 хвилин. Ці знімки дозволяють вирішити питання про терміни подальшої рентгенографії або необхідності томографії.

Метод інфузійної урографії дозволяє отримати більш тривале і інтенсивне контрастування чашок і мисок.

Реакції і ускладнення: при екскреторної урографії можуть бути пов'язані з алергічним і токсичною дією йодованого контрастної речовини. Застосування методу інфузійної урографії значно дозволяє значно знизити кількість реакцій та ускладнень.

Висхідна (ретроградна) пієлографія - метод, що дозволяє уточнити стан мискової системи нирок.

Показання: деякі форми пієлонефриту, гідро-і піонефрозу, туберкульозу нирки і сечоводу, пухлин нирки, поразок самої миски та ін Показання визначаються в кожному випадку спільно урологом і рентгенологом. Останнім часом у зв'язку з розробкою методу інфузійної урографії коло показань до ретроградної пієлографії помітно звузився.

Протипоказання: загальний важкий стан хворого, гострі інфекційні та психічні захворювання, гостра гнійна інфекція сечовивідних шляхів, профузная гематурія.

Методика. Після очищення кишечника хворий приходить в рентгенівський кабінет натщесерце. У асептичним умовах за допомогою спеціального Катетеризаційний цистоскопу оглядають стінки сечового міхура, через гирло сечоводу вводять рентгеноконтрастний катетер в ниркову миску або прілоханочную частина сечоводу. Через катетер відсмоктують вміст миски, в положенні хворого на спині в миски повільно вводять 8-10 мл 20-30% розчину стерильного контрастної речовини, підігрітого до температури тіла. Якщо потрібно встановити час випорожнення миски від контрастної речовини, тоді знімки повторюють через 15-20 хв посла видалення катетера.

Пневмопіелографія - різновид висхідній (ретроградної) пієлографії. На відміну від останньої в миску і чашки вводять газоподібне контрастну речовину - 8-10 см 3 закису азоту або кисню. Знімки проводять відразу після введення газу і потім через 15, 45, 75, 105 сек.

Показання: ознаки уратних каменів, які погано виявляються на звичайних знімках і при ретроградної пієлографії.

Протипоказання: ті ж, що і для ретроградної пієлографії,

Ретропневмоперітонеум - введення газу в заочеревинного простору з метою виявлення розташованих у ньому органів.

Показання: захворювання надниркових залоз (особливо їх гіперплазія, пухлини, кісти); диференціальна діагностика пухлин і кіст, розташованих в заочеревинній клітковині; оцінка морфології нирок; діагностика пухлин і кіст підшлункової залози.

Протипоказання: загальні захворювання - важкий стан хворого, гострі запальні процеси, психічні розлади, декомпенсовані ураження серця, легенів, печінки, нирок. Крім того, гострі запальні процеси в анальній області та в заочеревинному просторі.

Методика. Ретропневмоперітонеум накладають натщесерце, після ретельного очищення кишечника. Хворого встановлюють у колінно-ліктьове положення або укладають на бік з приведеними до живота ногами. Після обробки шкіри промежини і місцевої анестезії (80-100 мл.0, 25% розчину новокаїну) довгою голкою під контролем пальця, введеного в пряму кишку, пунктирують промежину в точці, яка відступає на 1см допереду від вершини куприка. Голку просувають на глибину 6-10 см. Якщо з голки не виділяється кров, то через неї за допомогою апарату для штучного пневмотораксу або двох апаратів Боброва повільно вводять 1200-2000 см 3 (у середньому 20 см 3 на 1 кг ваги хворого) вуглекислого газу , кисню або закису азоту. Після цього хворого повертають поперемінно на спину, на живіт, правий і лівий бік. Знімки роблять через 40-60 хв, а при необхідності - через 6, 12, 24, 48 годин після введення газу.

Ускладнення: пошкодження прямої кишки або кровоносної судини при пункції; наслідки переходу газу в інші простори - міжм'язової і підшкірна емфізема м'яких тканин шиї, осиплість голоси, дисфагія. Важким ускладненням є газова емболія, яка виключається при введенні вуглекислого газу або закису азоту.

Пневморен * - введення газу в околопочечную клітковину з метою рентгенологічного дослідження нирки та надниркової залози.

Показання: пухлини нирок і надниркових залоз, аномалії розвитку. У зв'язку з впровадженням в практику методів пневморетроперитонеум та ангіографії нирок пневморен застосовують в даний час рідко.

Протипоказання: крім загальних протипоказань, метод не можна використовувати при підозрі на гідронефроз, піонефроз, паранефрит і при значному збільшенні нирки.

Контрастні речовини: вуглекислий газ, кисень, закис азоту.

Методика: дослідження проводять натщесерце під місцевою анестезією, в положенні хворого на боці, протилежному боці дослідження. Околопочечную клітковину пунктирують в точці перетину нижнього краю 12 ребра з довгими м'язами спини, потім, при відсутності крові в голці, за допомогою апарату для штучного пневмотораксу повільно вводять вуглекислий газ, кисень або закис азоту в кількості від 150 см 3 (дітям) до 500 см 3 (дорослим). Хворому надають повний спокій на 10-15 хвилин. Потім, під контролем рентгеноскопії виробляють оглядові і прицільні знімки в прямій і косих проекціях. При необхідності виконують знімки через 6, 12 і 24 години після введення газу. Дуже важливі томограми. Їх проводять в положенні хворого на спині, виділяючи шари на глибині 6-9 см від спини.

Ускладнення: можливість пошкодження великих судин, прилеглих органів, діафрагми і плеври.

У зв'язку з широким використанням методу УЗД заочеревинних органів дана методика (пневморен) застосовується рідко.

Рентгенівська комп'ютерна томографія - найважливіший сучасний метод дослідження органів сечовивідної системи (див. відповідний розділ).

Лінійна томографія - методика грає важливу роль в діагностиці патології заочеревинних органів - надниркових залоз, нирок, підшлункової залози, заочеревинної клітковини (особливо при дослідженні в умовах пневморетроперитонеум).

Для вивчення надниркових залоз знімки роблять у задній прямій проекції на глибині 6-10 см від спини і в бічній проекції, починаючи з 3-4 см від серединного сагітального шару, і, далі, через 1-2 см назовні.

Для головки і тіла підшлункової залози оптимальна бічна проекція. Хворого укладають на правий бік із зігнутими в колінах ногами. У шлунок через зонд вводять 400-600 см повітря. Перший томографічний шар виділяють на рівні остистих відростків верхніх поперекових хребців. По ньому перевіряють правильність положення хворого, технічні умови томографії та ступінь роздування шлунка. Потім проводять кілька парасагітальних "зрізів" через 1-2 см вправо і вліво від серединного. Для дослідження хвоста залози виконують додаткові "зрізи" на відстані 7-10 см від лівої бокової поверхні живота.

Цистографія - рентгенологічне дослідження сечового міхура після заповнення його контрастною речовиною.

Показання: захворювання і пошкодження сечового міхура.

Протипоказання: загальні (див. вище).

Методика. Висхідна (ретроградна) цистографія проводиться хворому натщесерце, після очисної клізми. У сечовий міхур через сечівник вводять гумовий катетер, через який випускають сечу, а потім шприцом Жанні під невеликим тиском вводять в міхур 7-10% розчин гіпака, кількість якого залежить від ємності міхура - в середньому 150-200 мл. Потім роблять знімки міхура, прямої і двох косих проекціях.

Пневмоцістографія * - різновид цистографії. При даному дослідженні в порожнину сечового міхура вводять 100-200 см 3 вуглекислого газу, закису азоту або кисню. Знімки роблять у прямій і косою проекціях.

Показання: виявлення розриву стінки сечового міхура, виявлення уратних каменів, сторонніх тіл сечового міхура.

При пневмоцістографіі виробляють додатково пошарові знімки на глибині 6-16 см від поверхні столу.

Метод застосовується відносно рідко.

Паріетографія сечового міхура - дослідження стінок міхура між двома газовими середовищами.

Показання: уточнення наявності пухлини сечового міхура, визначення ступеня її проростання в навколишні органи.

Контрастні речовини: вуглекислий газ, закис азоту, кисень. Методика. Паріетографія - комплексний метод, при якому одночасно використовують пневмоперитонеум і пневмоцістографію. Знімки виконують у прямій і косою проекціях на похилому штативі (40 °) при положенні хворого на животі. При необхідності виконують лінійні або комп'ютерні томограми сечового міхура. Метод застосовується рідко.

Уретрографія_ - метод дослідження сечівника. Показання: пороки розвитку уретри, хронічні запальні процеси, пухлини та ін

Протипоказання: гостра інфекція сечовивідних шляхів. Контрастні речовини: 20-30% розчин уротраст або гіпака.

Методика. Розрізняють два способи Уретрографія: висхідну і спадну.

Висхідна уретрографія. У жінок контрастну речовину вводять за допомогою металевої канюлі, проведеної в сечовипускальний канал. У чоловіків контрастну речовину вливають за допомогою шприца Жанні, забезпеченого спеціальним наконечником. Потім виконують знімки.

Низхідна уретрографія. Спочатку заповнюють сечовий міхур 150-200 мл контрастної речовини, як при цистографії. Потім просять хворого помочитися і в процесі сечовипускання роблять знімки, на яких добре видно всі відділи уретри.

Рентгенівська комп'ютерна томографія - найважливіший сучасний метод дослідження органів заочеревинного простору та малого тазу.

Дослідження в гінекології

ультразвуковий дослідження сечовидільний гінекологія

Ультразвукове дослідження - метод займає пріоритетне місце у вивченні особливостей органів малого тазу. Спеціальна підготовка не потрібна. Потрібне гарне наповнення сечового міхура, для чого рекомендується проводити дослідження вранці до сечовипускання або випити за 2 години до дослідження 3 склянки води.

З числа рентгенологічних, крім рентгенографії, використовуються наступні спеціальні: метросальпінгографія, пневмопельвіографія, внутрішньоматкова флебографія, комп'ютерна томографія та ін

Метросальпінгографія (гістеросальпінгографія) - застосовується для дослідження порожнини матки (ендометрія) і прохідності фаллопієвих труб посла введення в матку контрастної речовини.

Показання: безпліддя, пухлини матки, чужорідні тіла матки, аномалії розвитку та ін

Протипоказання: запальні захворювання зовнішніх і внутрішніх статевих органів, менструація, стан після вискоблювання.

Контрастні речовини: гіпак, йодоліпол.

Методика. Після очищення кишечника і випорожнення сечового міхура дослідження проводять на спеціальному рентгенівському столі. Через канал шийки матки за допомогою маткового шприца вводять 10-12 мл 50% розчину гіпака. Знімки виконують: 1-й - одразу після введення контрастної речовини, 2-й - через 3-5 хв і 3-й - через 25-30 хв, якщо на другому знімку маткові труби не заповнилися контрастним речовиною.

Пневмопельвіографія - метод дослідження органів малого тазу в умовах пневмоперитонеума.

Показання: пухлини, кісти матки і придатків, аномалії розвитку.

Протипоказання: ті ж, що і до накладання пневмоперитонеума.

Методика. Після накладення пневмоперитонеума хвору укладають на похилий рентгенівський стіл (кут 40-45 °) в положенні на животі (Тренделенбурга), щоб газ огорнув органи малого тазу. Знімки виконують в прямій і бічній проекціях.

Метод застосовується рідко.

Внутрішньоматкова флебографія *. Контрастування венозних судин матки.

Показання: доброякісні та злоякісні пухлини матки, пухлини придатків, великі пухлини тазу неясної етіології.

Протипоказання: ті ж, що і при метросальпінгографії.

Контрастні речовини: 70% розчин гіпака.

Методика. Після премедикації і обробки зовнішніх статевих органів роблять зондування порожнини матки для визначення її величини і положення. Через спеціальну канюлю або поліетиленовий катетер у порожнину матки вводять голку довжиною 14-15 см з пуговчатий обмежувачем (голка виступає лише на 0,4-0,5 см). Потім після анестезії проколюють задню стінку дна матки по середній лінії і вводять в міометрій 20 мл 70% розчину гіпака. Перший знімок виконує після введення 10 мл, другий - до кінця вступу, третій - після закінчення ін'єкції. Метод застосовується рідко.

Рентгенівська комп'ютерна томографія - (див. відповідний розділ).

Методи дослідження в акушерстві

При дослідженні вагітних жінок використовується виключно метод УЗД, не пов'язаний з іонізуючим випромінюванням і не надає шкідливого впливу на плід і гонадної систем.

Дослідження вагітних жінок рентгенологічними методами заборонено.

УЗД вагітних жінок. Підготовка - наповнений сечовий міхур. Показання: необхідність виявити в матці або за її межами плодового яйця, визначити його розміри і кількість, терміни вагітності, ознаки загрозливого викидня, наявність міхура занесення, положення, вид і пропозиції жание плоду, стан пуповини, наявність ознак внутрішньоутробної смерті плода, потворність плоду, стан плаценти, стать плоду, наявність плода і пухлини матки.

Підготовка до дослідження - необхідно мати наповнений сечовий міхур.

Наявність вагітності можна встановити, починаючи з 2,5-3 тижнів - виявляється овальної форми плодове яйце з потовщеними стінками, з внутрішнім діаметром до 0,5 см, зовнішнім - 1,5-1,6 см. До 6 тижнів плодове яйце з контурами анатомічних структур плоду займає половину матки. З 5-6 тижнів визначається пульсація серця плоду, а з 6-7 тижнів - руху плоду. До 10-11 тижнях чітко визначаються череп і тулуб плода. Об'єктивні дані про розвиток плоду можна отримати при повторних УЗД шляхом вимірювання відстані від крижів до голівки.

Література

1. Променева діагностика. / Під ред. Сергєєва І.І., Мн.: БДМУ, 2007р.

2. Тихомирова Т.Ф. Технологія променевої діагностики, Мн.: БДМУ, 2008р.

3. Борейка С.Б., Техніка проведення рентгена, Мн.: БДМУ, 2006р.

4. Новіков В.І. Методика променевої діагностики, СПб, СПбМАМО, 2004р.

Размещено на Allbest.ru