Системно-структурний аналіз психічних розладів і особливості військово-медичної експертизи у співробітників правоохоронних органів

У контексті оцінки ефективності сучасної системи психопрофілактичної допомоги і психолого-психіатричного добору було проведене вивчення впливу рівня виявлюваності психічних розладів на етапі огляду ВЛК кандидатів на службу в ОВС і навчання у вузи системи МВС на захворюваність психічними розладами співробітників міліції. Статистично значуща негативна кореляція була виявлена при порівнянні захворюваності співробітників ОВС і кандидатів на службу органічними психічними розладами (r=-0,55; p=0,02) і афективних розладів (r=-0,47; p=0,04). Це свідчить про ефективність первинних психопрофілактичних заходів при зазначеній патології. Однак по групах психічних розладів, класифікованих у діагностичних рубриках МКХ-10 F1 і F2, статистично значущої кореляції знайдено не було, а в рубриках F4 і F6 була виявлена статистично позитивна кореляція, що свідчить про відсутність впливу медичного психолого-психіатричного добору на захворюваність даними видами психічних розладів співробітників міліції. Крім того, установлено, що існуюча система медичного добору не дозволяє розглядати як критерії придатності-непридатності до служби ні предзахворювальні форми психічної патології, ні фактори, що впливають на стан психічного здоров'я (акцентуації характеру, вигоряння і т.д.), обмежуючи первинну психопрофілактику винятково відсіванням громадян, що страждають психічними захворюваннями.

Формально-логічний аналіз організаційних і соціально-правових проблем ВМЄ осіб із психічними розладами дозволив рекомендувати до розширення функцій ВЛК (обмежуваних рішенням питань профвідбору) за рахунок створення оптимальних умов для реалізації права співробітника міліції (що перебуває в статусі пацієнта) на отримання адекватної психопрофілактичної, медико-психологічної і психіатричної допомоги. Обґрунтовано необхідність використання при проведенні профоглядів сучасних психодіагностичних комплексів, розробки науково обґрунтованих професіограм за основними видами професійної діяльності в системі МВС, що припускають можливість диференційованої оцінки відповідності психічного стану співробітника вимогам, що випливають з конкретних службових обов'язків, а також застосування багатогранного підходу до оцінки життєдіяльності пацієнта з психічним розладом, що дозволяє об'єктивізувати і гуманізувати лікувально-експертну тактику по відношенню до цього контингенту співробітників ОВС.

Результати проведеного дослідження дозволили сформулювати й обґрунтувати основні напрямки істотного удосконалювання правового і соціального захисту співробітників ОВС, які перенесли психічні розлади.

Висновки

1. У дисертації здійснене нове рішення актуальної проблеми сучасної психіатрії - системно-структурний аналіз психічних розладів, що зустрічаються в практиці відомчої психіатрії МВС, що дозволив вивчити поширеність, клінічні, клініко-психологічні і соціально-психологічні аспекти різних форм психічної патології у співробітників ОВС, систематизувати роль особистісних і специфічних емоційно-стресових факторів у формуванні психічних розладів, а також розробити систему й основні принципи диференційованого підходу до психіатричного огляду, психопрофілактики, військово-медичній експертизі і визначенню професійної придатності цього контингенту пацієнтів.

2. З 34764 співробітників правоохоронних органів, оглянутих військово-лікарською комісією за 1995-2001 роки, психічні розлади виявлені в 698 чоловік (2,01%), у тому числі серед вступивших на службу - у 523 чоловік (1,99%) і серед, вступаючих у навчальні заклади системи МВС - у 175 чоловік (2,05%). Загальна поширеність психічних розладів склала 20,4% на 1000 оформляючихся на службу і 16,2% на 1000, що вступають у навчальні заклади МВС. Структура і питома вага виявлених порушень у цих групах істотно не відрізняються й у цілому виявляються органічними (симптоматичними) неврозоподібними розладами - 357 чоловік (51,1%); невротичними і соматоформними розладами - 270 чоловік (38,7%); розладами особистості - 53 (7,6%); розумовою відсталістю - 18 чоловік (2,6%). З найбільшою частотою зустрічаються хворі з астенічним синдромом (63,7%), високим рівнем особистісної й особливо ситуативної тривожності.

3. У структурі психічних розладів, що виникають у період трудової діяльності і найчастіше призводять до звільнення співробітників зі служби, провідними є органічні психічні розлади (30,0%), шизофренія і маревні розлади (20,0%), невротичні і соматоформні розлади (15,0%), розлади особистості (11,0%), гострі і транзиторні психотичні розлади (10,0%), афективні розлади (7,0%). Органічні і психотичні форми психічних розладів специфічних клінічних особливостей і безпосереднього зв'язку з професійною діяльністю в правоохоронних органах не мають. У виникненні прикордонних психічних розладів істотну роль грають психоемоційна напруга і різні варіанти внутрішньо-особистісних і міжособистісних конфліктів, зв'язаних зі службою. Тільки в 40,0% хворих період між діагностикою психічного розладу і проведенням військово-медичної експертизи був оптимальним, у інших випадках експертна процедура на профпридатність через різні причини здійснювалася з великим запізненням.

4. Клініко-психопатологічна структура стійких змін особистості у співробітників спецпідрозділів ОВС (групи затримки державної служби охорони) характеризується астенічним (35% випадків), тривожним (27% випадків), соматоформним (23% випадків) і дисфоричним (15% випадків) симптомокомплексами. До найбільш значущих предикторів цих порушень відносяться нейротизм, високі показники ситуаційної і невротичної тривоги, неадекватні способи реагування на різні життєві труднощі з високим рівнем агресивності, низькі показники працездатності і сенсомоторних реакцій, а також підвищена чутливість до обставин, що формують стан дистреса, відсутність у співробітників адекватної “стратегії подолання” і соціально-психологічної підтримки. Рівень стресостійкостіі відповідає високому рівню (161±11,4 бали) при станах компенсації, граничному рівню (261±14,6 бала) - при станах хитливої компенсації і вкрай низькому рівню (330±17,5% бала) при клінічно виражених формах стійких змін особистості. Залежність рівня компенсації стійких змін особистості від тривалості роботи в ОВС підтверджує припущення про “накопичувальну модель” особистісної дисфункції як сконцентрованому в часі результаті численних стресогенних подій і проблем.

5. Синдром емоційного вигоряння у співробітників міліції комунікативних професій формується при стажі роботи понад 10 років, досягаючи фази напруги у 25,0% і фази резистенції - у 23,4% обстежених. Специфічною особливістю цього процесу є кореляційні зв'язки вигоряння з віком обстежених (r=0,486; p<0,05), їх матеріальною забезпеченістю (r=0,254; p<0,1); наявністю в них невротичної симптоматики (r=0,426; p<0,01) і особливо зі стажем роботи в умовах хронічного стресу (r=0,312; p<0,05). Найбільший вплив на формування синдрому емоційного вигоряння, за даними експериментально-психологічного дослідження, чинять тривалий міжособистісний конфлікт у сфері “незалежності-підлеглості”, загладжування “контурів” особистості, що визначають почуття “Я”, ригідність установок, підвищений конформізм, залежність і непевність у власних силах, високий рівень інтернальності - суб'єктивного контролю над будь-якими значимими ситуаціями, а також використання неадекватних захисних механізмів психічного функціонування.

Емоційне вигоряння, як прояв кризи професійної ідентичності і наявності комунікативних проблем у різних сферах спілкування, потенціює професійну деформацію особистості, переломлюючи як у зовнішній сфері діяльності (взаємодія з правопорушниками), так і у внутріслужбовому спілкуванні. Найбільш ефективним і адекватним варіантом корекції синдрому вигоряння і професійної деформації особистості є психотерапевтичні техніки, спрямовані на розширення комунікативних навичок і купуванне ознак фізичного, емоційного і психічного виснаження.

6. Найбільш розповсюдженими клінічними формами психічних розладів, виявленими у співробітників ОВС, що брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, є органічний астенічний (емоційно-лабільне) розлад (42,6%), органічний розлад особистості (28,8%) і зміна особистості внаслідок переживань сукупності факторів у пострадіаційний період (25,0%). Формування цих порушень здійснюється на тлі хронічного дистреса і супроводжується дифузійним зниженням якості життя і дезадаптацією особистості в різних сферах соціального і професійного функціонування. До найбільш загальних ознак особистісної дисфункцій відносяться високий рівень емоційної напруги, особистісна і ситуативна тривожність, зниження адаптаційних можливостей, каталізація занепокоєння за своє здоров'я, безперспективність і безглуздість життя, високий рівень конфліктність, гіперсинзитивність, порушення інтелектуального контролю, “заеурення у хворобу”.

7. Механізми формування і безпосередні причини аутоагресивного поводження в 94,4% співробітників міліції, що скоїла суїциди, найчастіше зв'язані не з виконанням службових обов'язків, а з хронічними несприятливими ситуаціями у сфері міжособистісних, в основному сімейних відносин і конфліктів. Реалізація суіцидального типу аутоагресивної поведінки відбувається на тлі непатологічних ситуаційних реакцій: реакції дезорганізації (22,5%), реакції демобілізації (39,4%) і песиместичної реакції (38,1%). За даними ретроспективного аналізу факторів, що предиспонують, особи, що скоїли суїцид, характеризуються низькою здатністю до формування психологічних захисних механізмів, невмінням послабити фрустрацію, імпульсивністю, емоційною нестійкістю, почуттям провини і низькою самооцінкою, зниженням уявлень про цінності життя. Основними напрямками зниження ризику аутоагресивних дій у співробітників міліції є розширення джерел інформації, що сприяють ранньому виявленню суіцидальних намірів, а також використання непрямих словесних, емоційних і поведінкових ознак суіцидальної готовності, групових факторів суіцидального ризику й організаційних форм профілактики суїцидів.

8. Клінічні прояви невротичних і неврозоподібних розладів в осіб, що звільняються в запас з органів внутрішніх справ, характеризуються астенічними, інтерсомнічними, когнітивними і депресивними порушеннями, затяжним плином, схильністю до прогредієнтності з поглинанням психогенних порушень соматичної і церебрально-судинною патологією і наростанням психоорганічних змін. Дистрес у цих випадках зумовлений особистісною переробкою комплексу декомпенсуючих факторів: змушеним (у віці 45-55 років) відмовленням від звичної професійної діяльності (90% випадків), різкою зміною соціального оточення в його кількісному і якісному вираженні (75%), неясною перспективою подальшого працевлаштування (85%), зміною рольових позицій у родині (72% випадків). Психічні розлади, що виникають у цей період асоціюються з кризою можливості соціально-професійної самоактуалізації і формуються в осіб з низьким рівнем стресостійкостіі: при розладах адаптації (321±12,4 бали), при неврастенії (290±14,2 бали) і неврозоподібних розладах (276±13,7 бала).

9. Система психопрофілактики при визначенні профпридатності для служби в ОВС осіб із проблемами у сфері психічного здоров'я не обмежується винятково відсіванням цих громадян зі служби на підставі результатів психіатричного огляду, а повинна враховувати як критерії профпридатності, розмаїтість службової діяльності співробітників міліції, широкий спектр механізмів індивідуально-психологічної компенсації, реальну можливість корекції факторів навколишнього середовища, що сприяють нагромадженню стресогенних впливів, формуванню синдрому емоційного вигоряння, невротичних розладів, професійної особистісної деформації і т.д.

Найбільш клінічно обґрунтованим і адекватним підходом до психопрофілактики співробітників міліції є система, що включає використання науково обґрунтованих стандартів:

1) привентивного підвищення їхньої стресостійкості стосовно специфічних особливостей професійної діяльності;

2) багатогранного підходу до оцінки психічного стану і визначення профпридатності з оцінкою індивідуального рейтингу специфічних сфер життєдіяльності і впливи факторів навколишнього середовища і

3) соціально-правові захисти осіб, які перенесли психічні розлади, або тих хто страждає ними.

10. На основі запропонованої дослідницької гіпотези і відзначеного поєднання клінічних, психологічних і соціальних факторів усіх рівнів виміру (макросоціальних, мікросоціальних і соціально-особистісних) з комплексом проблем, розв'язуваних військово-медичними комісіями при виявленні у співробітників ОВС порушень психічного здоров'я, була розроблена модель відомчої психіатричної допомоги, що передбачає теоретично і клінічно обґрунтовану багатогранну стратегію адекватного вирішення лікувально-діагностичних і експертних питань у конкретно-специфічних умовах професійної діяльності. Ця модель враховує законодавчо сформульовані загальні принципи надання психіатричної допомоги і розглядає її з позицій гармонічного сполучення лікувально-оздоровчих заходів з необхідністю зміцнення правоохоронного потенціалу співробітників міліції.

Список робіт, опублікованих за темою дисертації

психічний медичний військовий внутрішній

1. Абрамов А.В., Бурцев А.К., Мирошниченко И.И., Омельянович В.Ю. Об опыте диагностики посттравматического стрессового расстройства // Журнал психиатрии и медицинской психологии. - Донецк. - 1998. - №1(4). - С. 89-92.

2. Абрамов А.В. Анализ суицидальной активности сотрудников органов внутренних дел // Журнал психиатрии и медицинской психологии. - Донецк. - 1999. - №1(5). - С. 47-52.

3. Абрамов А.В. Клинико-статистический анализ структуры и регистра психических расстройств у сотрудников ОВД // Журнал психиатрии и медицинской психологии. - Донецк. - 1999. - №2(6). - С. 122-125.

4. Абрамов А.В., Олефиренко В.Л. Уровень эмоционального выгорания у сотрудников органов внутренних дел // Журнал психиатрии и медицинской психологии. - Донецк. - 2001. - №1(8). - С. 82-85.

5. Абрамов А.В. Общие проблемы психической адаптации в условиях хронического эмоционального стресса у сотрудников органов внутренних дел // Журнал психиатрии и медицинской психологии. - Донецк. - 2002. - №1(9). - С. 125-134.

6. Абрамов А.В. Самоубийство как одно из проявлений дезадаптивной формы поведения при стрессе у сотрудников органов внутренних дел // Український вісник психоневрології. - Харків. - 2003. - Том 11, віпуск 1(34). - С. 104-108.

7. Абрамов А.В. „Невроз запаса” как одно из проявлений адаптационного расстройства у сотрудников МВД, увольняющихся сос службы // Український вісник психоневрології. - Харків. - 2003. - Том 11, віпуск 2(35). - С. 41-42.

8. Абрамов А.В. Влияние профессиональной деятельности на личностные особенности сотрудников органов внутренних дел // Архів психіатрії. - Київ. - 2003. - Том 9, №3(34). - С. 30-32.

9. Абрамов А.В. Социально-правовые проблемы военно-психиатрической экспертизы сотрудников МВД Украины // Таврический журнал психиатрии. - Симферополь. - 2003. - Том 7, №3(24). - С. 19-22.

10. Абрамов А.В. Особенности профессиональной деятельности, предрасполагающие к развитию расстройств, связанных сос стрессом, у работников правоохранительных органов (обор литературы) // Архів психіатрії. - Київ. - 2003. - Том 9, №4(35). - С. 29-34.

11. Абрамов А.В. Общая характеристика организации психиатрического освидетельствования лиц, поступающих на службу в органы внутренних дел // Журнал психиатрии и медицинской психологии. - Донецк. - 2003. - №1(10). - С. 59-64.

12. Абрамов А.В. Клинико-динамические особенности стойких изменений личности у лиц, работающих в условиях хронического эмоционального стресса // Журнал психиатрии и медицинской психологии. - Донецк. - 2004. - №1(11). - С. 24-29.

13. Абрамов А.В. Хронический стресс и стойкие изменения личности у сотрудников спецподразделений милиции (психолого-психофизиологическое исследование) // Архів психіатрії. - Київ. - 2004. - Том 10, №2(37). - С. 29-35.

14. Абрамов А.В., Омельянович В.Ю. Анализ динамики и структуры расстройств психики и поведения у сотрудников органов внутренних дел // Український медичний альманах. - 2004. - Т.7, № 4 (додаток). - С. 7-9.

15. Абрамов В.А., Курлов В.В., Абрамов А.В., Жигулина И.В., Кислицкая И.И. Об определении морального вреда при повреждении здоровья, связанном с исполнением трудовых (служебных) обязанностей // Журнал психиатрии и медицинской психологии. - Донецк. - 2004. - №3(13). - С. 85-88.

16. Абрамов А.В. Качество жизни и особенности социального функционирования участников ЛПА на ЧАЭС, работающих в системе ОВД // Журнал психиатрии и медицинской психологии. - Донецк. - 2004. - №2(12). - С. 102-107.

17. Абрамов А.В., Омельянович В.Ю. Опыт оценки эффективности первичных психопрофилактических мероприятий на этапах отбора кандидатов на службу в органы внутренних дел и абитуриентов высших учебных заведений // Журнал психиатрии и медицинской психологии. - Донецк. - 2004. - №4(14). - С. 102-107.

18. Абрамов А.В. Невротические и неврозоподобные расстройства у сотрудников милиции, увольняемых в запас // Архів психіатрії. - Київ. - 2004. - Том 10, №3(38). - С. 47-50.

19. Абрамов А.В. Анализ структуры невротических и неврозоподобных расстройств у лиц, поступающих на службу в ОВД // Архів психіатрії. - Київ. - 2005. - Том 11, - № 1(40). - С. 26-30.

20. Абрамов А.В. Типология и клинико-динамические особенности стойких изменений личности у сотрудников правоохранительных органов // Український вісник психоневрології. - Харків. - 2005. - Том 13, випуск 1(42). - С. 42-46.

21. Абрамов А.В., Бурцев О.К., Абрамов О.В., Лебедев Д.С., Ряполова Т.Л., Виговская О.М., Пирков С.Г., Беро М.П., Клочков О.В., Доценко М.Б., Жигуліна І.В. Сучасна функциональна діагностика психічних розладів у учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. - Методичні рекомендації. - Донецьк - 2001. - 20с.

22. Абрамов А.В., Кузнецов А.В., Клевкин В.Ф. Система психопрофилактики среди личного состава органов и подразделений внутренних дел Донецкой области. - Методические рекомендации. - Донецк - 1997. - 28с.

23. Абрамов А.В., Омельянович В.Ю. Об использовании МКБ-10 при оценке психического здоровья сотрудников правоохранительных органов // Вiсник асоцiацii психiатрiв Украiни. - Киiв. - 1999. - С.65-70.

24. Абрамов О.В., Мiрошнiченко І.І., Омелянович В.Ю. Про комплекс раннього виявлення посттравматичних стресопоiдних розладiв у спiвробiтникiв органiв внутрiшнiх справ // Проблеми правознавства та правоохоронноi дiяльностi. - Збiрка наукових статей. - РВВ ДIВС МВС Украiни. - Донецьк. - 1997. - №2. - С. 39-45.

25. Абрамов А.В. К вопросу об аутодеструктивном поведении в органах внутренних дел крупного промышленного региона // Суiцiдолгiя: теорiя та практика (сборник научных статей) - Киев - 1998. - С. 152-154.

26. Абрамов А.В., Омельянович В.Ю. К вопросу об использовании психофизиологических методов исследования в диагностике аутодеструктивного поведения у больного посттравматическим стрессовым расстройством // Суiцiдолгiя: теорiя та практика (сборник научных статей) - Киев - 1998. - С. 160-162.

27. Абрамов А.В. Аналiз захворюванностi на психiчнi розлади у спiвробiтникiв ОВС // Проблеми правознавства та правоохоронноi дiяльностi. Збiрник наукових статей. - Донецьк. - 1999. - № 1. - С. 259-261.

28. Абрамов А.В. К вопросу о проблемах профилактики аутоагрессивных действий у работников ОВД // Психологiя суiцидальноi проведiнки: дiагностика, корекцiя, профiлактика. Збiрник наукових праць. - Київ, 2000. - С.110-114.

Размещено на Allbest.ru