Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Судово-медична ідентифікація особи за спаленими кістками передпліччя

14.01.25 - судова медицина

Київ - 2006

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Світове значення досягнень судово-медичної остеології досить вагоме. На передових позиціях у цій галузі науки знаходяться і українські судово-медичні остеологи. Але все більш витонченими стають прийоми злочинців у їх намаганні позбутися доказів свого злочину. Серед цих способів за останні роки почастішали випадки кримінальних спалень трупів. І хоча перші спроби вирішити окремі питання кримінального спалення почалися півтора сторіччя тому ще й сьогодні проблема не може вважатися вирішеною

Звичайно ототожнення за кістками не сягає далі визначення групових ознак (видова диференціація встановлення статі обчислення довжини тіла та біологічного віку). І лише зрідка при наявності виражених змін кісток відомої локалізації мова може йти про ідентифікацію конкретної особи

У вивченій літературі зустрічаються роботи лише окремих авторів які намагались вирішувати питання ототожнення за цілими скелетами [Fully G., 1956]. Але при виконанні практичних судово-медичних експертиз досить проблематично зібрати всі кістки скелета однієї людини а навіть коли це вдається - важко точно розрахувати відстань між хребцями і іншими кістками позбавленими хрящової тканини, що скажімо потрібно для визначення зросту. Тому більшість дослідників намагались розробити методики і отримати результати для встановлення довжини тіла статі а інколи і віку за окремими кістками скелета.

З окремих цілих кісткових утворень краще за всі інші вивчені череп [Звягин ВН., 1981] а з окремих кісток найважливішими об'єктами вважаються довгі трубчасті кістки [Добряк ВИ, 1960, Найнис Й-ВЙ, 1972] ребра [Туровцев АИ1970] Далі йдуть груднина [Лаптев ЗЛ, 1969-1972, Незнакомцева Є.П., 1995,1996] кістки таза [Гармус АК, 1990, Незнакомцева Є.П., 1995-1998] і інші

Що ж стосується спалених кісток то досить повно вивченими на цей час слід вважати плечову стегнову [Голубович Л.Л., 1991] та кістки гомілки [Голубович П.Л., 1999]Відомості про інші кістки скелета не можуть вважатися достатніми так як не задовольняють потреб правоохоронних органів і через те потребують подальшого доповнення уточнення і деталізації Крім того тільки вказані автори вели дослідження на матеріалі жителів України що дуже важливо при застосуванні на практиці отриманих результатів

Практика багаторічного виконання судово-медичних експертиз свідчить про нагальну необхідність вивчення всіх груп кісток скелета Ця потреба ґрунтується на тому що судово-медичному експертові чи то у разі нещасних випадків (загибель на пожежах при вибухах транспортних катастрофах аваріях на виробництві коли такі супроводжуються пожежами) або при умисному спаленні трупа з метою приховання скоєного злочину доводиться мати справу з сумішшю фрагментів різних кісток скелета

Інколи в роботі експерта трапляються випадки окремого спалювання голови та рук або їх частин (кисті кисті з фрагментованими або цілими кістками передпліччя) що за задумом злочинця повинно звести нанівець спроби ідентифікації особи

Усе викладене вище говорить на користь невідкладного дослідження інших кісток скелета і в першу чергу кісток передпліччя як таких що поряд з іншими довгими трубчастими кістками є найбільш інформативними

Зв'язок роботи з науковими програмами планами темами Представлена наукова робота є частиною загальнодержавної судово-медичної і криміналістичної проблеми «Ідентифікація особи за кістковими залишками» фрагмент якої, присвячений ототожненню за спаленими кістками скелета виконується на кафедрі патологічної анатомії та судової медицини з основами права Запорізького державного медичного університету. № державної реєстрації 0104U004099. Автором досліджувались спалені кістки передпліччя.

Мета і задачі дослідження Одержати достовірні, науково обґрунтовані критерії ідентифікації загиблої людини за груповими ознаками комплексним медико-криміналістичним дослідженням кісток передпліччя спалених до чорного сірого і білого розжарювання.

Основний зміст роботи

кістка передпліччя ідентифікація спалений

Перший розділ присвячений аналізу світової літератури, яка стосувалась дослідження різних кісток скелета людини з метою її ідентифікації. Переважна більшість робіт зосереджувалася на вивченні не спалених кісток. При цьому відбувалось дослідження або окремих цілих кісток, або ж навіть значних комплектів (череп, таз). Лише поодинокі публікації стосувались частково зруйнованих кісток. Ще менше робіт присвячено дослідженню спалених кісткових залишків. Переконливо доведено, що спалювання кісток призводить до втрати багатьох характерних ознак і якостей тканини, і це робить неприйнятним застосування більшості доказових методів. Тому в роботах авторів, які займались дослідженням спалених кісток, застосовувались методи макро- і мікроскопії, морфо - та мікроморфометрії в поєднанні з математично-статистичними. Це, враховуючи нові відомості про закономірності та особливості змін кісткової тканини під дією високої температури, робить вивчення окремих спалених кісток перспективним. Зважаючи ж на те, що вивчення кісток передпліччя до цього часу залишалось поза увагою дослідників, вибір об'єкта дослідження є своєчасним і необхідним.

У другому розділі викладені відомості про досліджуваний матеріал та застосовані методи дослідження, а також подана характеристика вогнищ, у яких спалювались кістки. Керуючись метою дослідження і поставленими для вирішення завданнями, ми дослідили 1382 об'єкти. З них 500 кісток передпліч людей у віці від 20 до 94 років (100 жіночих і 100 чоловічих скелетів, серія 1). Після визначення за допомогою стандартного зростоміра, довжини тіла загиблої людини і пропорційності будови тулуба і кінцівок забирались праві ліктьові і променеві кістки. Але від 25 жіночих і 25 чоловічих трупів забирались і праві, і ліві кістки. На цьому матеріалі було встановлено, що ліві кістки коротші за праві на 2,1-2,3 мм, тобто наявна так звана латеральна асиметрія. Довжина кісток передпліччя дозволяла спалювати їх у муфельній печі цілком. Ліві ж кістки розпилювались посередині упоперек, що давало можливість вимірювати товщину стінок діафізів. Але від оцінювання цього критерію довелося відмовитись через те, що при білому розжарюванні кісток кінцеві частини розпилів усаджувались більшою мірою, ніж стінки на деякій відстані від кінців розпилів. Кістки для остеометрії забирались від мешканців України 16 національностей і народностей. Причини смерті були різними, переважно травматичними, але без видимої патології кісткової системи. Частина кісткового матеріалу (30 випадків) набирались, а рентгенографія мікрошліфів проводилась нами (усього 5,06% досліджених об'єктів) під час роботи у студентському науковому гуртку, тому цю частину ми вважаємо запозиченою з архіву кафедри. Поряд з кістками людини для видової диференціації досліджувались по 20 комплектів кісток передпліччя найбільш поширених в Україні свійських тварин (корови, свині, вівці, кози, собаки - серія 2). До третьої серії увійшли фрагменти діафізів, позбавлені характерних анатомо-морфологічних ознак, 200 об'єктів кісток людей серії 1 і 100 об'єктів кісток тварин серії 2. Ці об'єкти використовувались для видової диференціації шліфів-блоків і мікрошліфів мікроскопічними методами. Четверта серія включала в себе дрібні уламки і частки власне золи кісткової тканини сірого розжарювання (370 об'єктів серій 1, 2, 3). Нарешті п'ята серія складалась з невеликої кількості кісток (12), які мали прижиттєві переломи відомої незвичайної локалізації, не справжні суглоби і хворобливі зміни кісток. Кістковий матеріал спалювався, як і дослідниками інших довгих трубчастих кісток, у типах вогнищ, в яких частіше за все здійснювались кримінальні спалювання (побутові печі, плити, котельні, багаття). Температура горіння у вогнищах вимірювалась за допомогою логометра ПРЩ з хромель-капелевими термопарами і відхиленням температури ±20єС. Для вивчення дії різних температурних режимів застосовувалось поетапне спалювання у муфельних печах ПІ-2УМ та SNOL 7.2/110 при температурі від 300єС до 1000єС. Спалювання здійснювалося протягом 1 години від моменту досягнення заданої температури, яка підтримувалась автоматично. В муфельних же печах допалювались і кістки після згоряння в інших вогнищах: при змішаному чорно-сірому розжарюванні - до сірого при температурі 450єС, а при сіро-білому - до білого при температурі 950єС. Частина кісток (23,5%) спалювалась з м'якими тканинами, а інші - без м'яких тканин. Звільнені від м'яких тканин кістки, а потім спалені до сірого і білого (з повною усадкою кісткової тканини), послідовно вимірювались для виявлення ступеня усадки кісткової тканини, отримання числових характеристик з метою статевої диференціації та обчислення довжини тіла загиблої людини. Вимірювання лінійних розмірів відбувалось за допомогою дошки Брока і штангенциркуля, викривлені кістки та їх фрагменти вимірювались гнучкою металевою стрічкою та штангенциркулем (точність вимірювання ±0,1 мм). Для мікроскопічного дослідження застосовувались стереомікроскоп МБС-9 та біологічний мікроскоп Біолам Р-15. Для мікроморфометрії замість окуляра прилаштовувався окулярний мікрометр МОВ-1-15^х. Рентгенографія шліфів виконувалась на рентгенапараті РУТ 60-20-1М.

Третій розділ присвячений аналізу результатів спалювання кісток передпліччя у різних вогнищах, які мали відмінну одне від одного систему нагрівання, а отже, в них досягались різні температурні режими при приблизно однакових термінах спалювання. Незважаючи на те, що в цілому умови спалювання повторювали раніше використані Л.Л. Голубовичем (1991) та П.Л. Голубовичем (1999), поряд з деякими закономірностями змін кісткової тканини ми спостерігали і певні відмінності. До закономірностей треба зарахувати руйнацію кісток, яка починається вже при прогріванні їх до температури +300єС і продовжується весь період спалювання. Руйнація спостерігається у вигляді відщеплення поверхневих шарів кісткової тканини, як діафізів, так і епіфізів, фрагментування кісток на межі більше і менше нагрітих ділянок та в утворенні розколин. При чорному і сірому розжарюванні утворюється більше подовжніх наскрізних розколин. А при білому розжарюванні переважає поява поперечних і навскісних як поверхневих, так і наскрізних розколин. Другою характерною ознакою дії високої температури є деформація кісток, що спостерігається лише при білому розжарюванні (температура спалювання 900-950єС і вище). Це явище зумовлене розм'якшенням кісткової тканини та вигинанням кісток у різних напрямках з набуванням «С» - та «S» - подібної форми. При нагріванні кісток до 1000єС спостерігалось також зближення протилежних стінок діафізів. Третьою закономірною ознакою є зменшення розмірів кісток (усадка), що спостерігається незначною мірою при нагріванні понад 450єС, а потім збільшується у міру зростання температури спалювання. Як видно з табл. 1, відсоток усадки до 500єС і після 950єС незначний і практичного значення, на наш погляд, мати не може.

Таблиця 1. Відсоток усадки кісток під дією окремих температурних режимів

Поряд з відзначеними закономірностями, нами спостерігались і певні відмінності. Так, спалювання променевої і ліктьової кісток на дровах потребувало значно більшої маси палива на одиницю маси кісток (у 15-20 разів), ніж за даними інших авторів. Це, за нашими спостереженнями, зумовлено відносно малою масою м'яких тканин цієї анатомічної області, та особливо жирової клітковини, і тому лише велика маса дров здатна забезпечити досить високу температуру на тривалий час. Усадка як епіфізів, так і діафізів кісток передпліччя виражена дещо більшим відсотком, ніж відповідні відділи інших довгих трубчастих кісток, досліджених іншими авторами. Це, на нашу думку, обумовлене меншою товщиною кісток передпліччя.

У четвертому розділі викладені результати видової диференціації променевих та ліктьових кісток з однойменними кістками найбільш поширених в Україні свійських тварин. Дослідження показало, що анатомо-морфологічний метод видової диференціації може застосовуватися при порівнянні фрагментів кісток дорослих людей з кістками передпліччя молодих телят, свиней, овець, кіз і великих собак незалежно від їх віку. При цьому труднощі виникають, наприклад, при порівнянні ізольованих нижніх епіфізів променевих кісток людей з верхніми епіфізами однойменних кісток тварин, особливо, якщо спостерігається хоча б часткове руйнування країв. На поперечних і подовжніх шліфах-блоках, незалежно від ступеня їх розжарювання й усадки, нами виявлена характерна мікроскопічна будова кісток і підтверджено, що диференціальними ознаками, як і в інших довгих трубчастих кістках, залишаються різноманітність вторинних форм остеонів і численні їх перебудови у людини та великі ділянки первинних сіткоподібних остеонів у тварин. Допоміжного, але важливого значення набуває рентгенографія або фарбування поперечних і подовжніх шліфів, які дозволяють не тільки візуалізувати остеони при білому розжарюванні, коли вони стають невидимими, але й визначати окремі їх форми. За інтенсивністю рентгенографічних тіней можна розпізнавати «молоді» і «старі» остеони. За рахунок швидкої перебудови кісток у людей рентгенограми мають строкатий вигляд, а у тварин майже всі остеони на мікрорентгенограмах однакової інтенсивності, що вказує на повільність перебудови кісткової тканини. Зола кісткової тканини сірого розжарювання диференціюється за видовою належністю, тільки в пластинчастій кістковій тканині. Шляхом підрахунку кількості лакунарних канальців у частках золи кісткової тканини передпліччя людей і тварин встановлено, що кількість канальців, які відходять від лакун кісток людини коливається від16 до 29 і в середньому складає - 22,76, а у тварин - від 10 до23 і в середньому дорівнює 16,34 у свині та 16,90 у корови. П'ятиінтервальне оцінювання результатів дослідження за цими характеристиками дало можливість встановити видову належність золи кісткової тканини з великою долею певності. Важливе значення цього розділу для експертної судово-медичної практики, на наше переконання, має те, що одержані нами дані за розмірами кісткових лакун і їх кількістю на одиниці площі в пластинчастій кістковій тканині майже збігаються з даними, одержаними при дослідженні інших довгих трубчастих кісток: Л.Л. Голубович (1991), П.Л. Голубович (1999). Це дозволяє застосовувати методику і результати при дослідженні дрібних часток золи, коли встановлення їх походження від конкретних довгих трубчастих кісток неможливе.

У п'ятому розділі викладені результати статевої диференціації кісток передпліччя за фрагментами. Статева належність визначалась за лінійними числовими характеристиками ліктьової і променевої кісток при чорному (сірому) і білому розжарюванні. У процесі дослідження вивчено 26 характеристик ліктьової та 25 - променевої кісток, а за результатами парної кореляції відібрано і рекомендовано для застосування всього шість ознак ліктьової та п'ять - променевої кісток. Для ліктьової кістки це: довжина верхнього кінця до дистального краю ліктьової горбистості; ширина ліктьового відростка; передньо-задній розмір нижнього епіфіза; висота і глибина ліктьової вирізки; окружність середини діафіза. Для променевої кістки: найбільша ширина нижнього епіфіза і його ширина до ліктьової вирізки; найбільший діаметр та окружність головки; окружність середини діафіза. Одержані числові значення кожної ознаки вносилися в порівняльно-діагностичні таблиці, де вони розміщувалися в обраних інтервалах. На основі числових характеристик кожної ознаки кісток жіночої і чоловічої статі будувались графіки функції розподілу, а вже виходячи з цих графіків проводився одномірний дискримінантний аналіз.

Дослідження показало, що з великою часткою певності та імовірності статева належність встановлюється за найбільшою шириною нижнього епіфіза променевої кістки: 80,6% при чорному (сірому) розжарюванні та 78,0% при білому розжарюванні цього самого фрагмента З найменшим відсотком певності й імовірності (з рекомендованих нами для використання ознак) стать визначається при дослідженні передньо-заднього розміру нижнього епіфіза ліктьової кістки: 64,0% при чорному (сірому) розжарюванні та 53,8% при білому. Достовірність статевої диференціації зростає при використанні одночасно кількох ознак

Шостий розділ стосується вивчення можливостей обчислення довжини тіла за окремими числовими характеристиками кісток передпліччя та їх фрагментів, спалених до різного ступеня розжарювання. Матеріалом дослідження були 400 кісток обох статей. Вивчено 22 характеристики променевої та 18 характеристик ліктьової кісток. Кореляційний зв'язок між довжиною тіла і довжиною окремих фрагментів чи їх сукупностей не за всіма числовими характеристиками однаковий, тому для застосування відбиралися лише ознаки, які мали дуже сильний або сильний кореляційний зв'язок (понад 0,78). Таких характеристик на кожній кістці виявилось по сім. Це найбільші довжини обох кісток; довжини без шилоподібних відростків; довжини без головок. Крім того для ліктьової кістки це: довжина без шилоподібного та ліктьового відростків; довжина верхнього кінця до дистального краю ліктьової горбистості; довжина без верхнього метаепіфіза та шилоподібного відростка; довжина без шилоподібного відростка і верхнього кінця з ліктьовою горбистістю. Для променевої кістки: довжина без нижнього епіфіза; довжина без головки і нижнього епіфіза; довжина без нижнього епіфіза та верхнього кінця з променевою горбистістю. При вирішенні питання окремо визначалась довжина тіла за фрагментами кісток жіночої, чоловічої статі, а також за сукупністю середніх показників жіночої і чоловічої статі. Це вкрай необхідне для випадків, коли стать особи невідома.

На основі отриманих числових даних математичним шляхом виведено формулу для обчислення довжини тіла за окремими фрагментами кісток передпліччя чорного (сірого) і білого розжарювання при відомій та невстановленій статевій належності:

Д = а + вх + Д

де

Д - довжина тіла

а в - математичні коефіцієнти робочої формули

х - числова характеристика фрагмента кістки

Д - максимальне відхилення від обчисленої довжини тіла

Оскільки числовий матеріал оброблявся за уніфікованою комп'ютерною програмою, то і формулу отримано уніфіковану для обчислення довжини тіла як за фрагментами кісток гомілки, так і за фрагментами кісток передпліччя. Аналіз обчислення довжини тіла виявив найменше відхилення від отриманого значення за числовими характеристиками найбільшої довжини ліктьової кістки чоловічої статі сірого і чорного розжарювання, а також фрагментів без шилоподібного відростка, без нижнього епіфіза та фрагментів без верхнього кінця до рівня проксимальної і дистальної точок променевої вирізки. Це відхилення становить ± 6,97 см. Найбільше ж відхилення відзначається при обчисленні довжини тіла за довжиною верхнього кінця (до дистального краю ліктьової горбистості) ліктьової кістки чоловічої статі при сірому та білому розжарюванні, яке дорівнює, відповідно ± 11,69 см та ±11,98 см. При невизначеній статі обчислення довжини тіла виявило найменше відхилення за найбільшою довжиною ліктьової кістки сірого розжарювання, променевих кісток як сірого, так і білого розжарювання, ліктьових кісток без шилоподібного відростка сірого і білого розжарювання, що становило ±8,00 см. Найбільше відхилення спостерігалось при обчисленні довжини тіла за довжиною фрагментів променевих кісток без головки з шийкою та без нижнього епіфіза білого розжарювання, яке дорівнювало ±12,13 см. Проведене дослідження показало, що найкраще з довжиною тіла корелюють окремі кістки передпліччя чи їх фрагменти, які наближаються до середніх показників. У разі ж значного відхилення від середніх значень спостерігається і відхилення від дійсного зросту в той чи інший бік. Крім того, при спалюванні кісток до білого розжарювання відзначається різний ступінь усадки окремих відділів кісток, що теж повинно враховуватися при визначенні довжини тіла.

Сьомий розділ завершує основну частину дисертаційної роботи. У ньому проводиться обговорення виконаного дослідження кісток передпліччя та узагальнюються одержані результати. Дослідження, проведене комплексним методом, відрізняється багатоплановістю підходів. Обсяг досліджень достатній для обґрунтування та достовірності результатів. Попередній аналіз архіву виконаних судово-медичних експертиз спалених кісткових залишків дав нам можливість окреслити коло питань, необхідних для вивчення та визначити об'єкти дослідження. Обрані методики легкі в засвоєнні й доступні для використання у відділеннях судово - медичної криміналістики міських, обласних та Головного бюро судово-медичної експертизи. Початковий етап дослідження виявив як закономірності, так і особливості руйнування, деформації та усадки кісток передпліччя. Виявлені відсотки повної усадки різних відділів ліктьової і променевої кісток. Для визначення видової належності запропоновані методики, використання яких залежить від розмірів об'єктів дослідження, та збереження диференціюючих ознак. Вперше запропонована методика видової диференціації за кількістю канальців кісткових лакун. Виділені окремі характеристики променевої і ліктьової кісток, що дають можливість проводити статеву диференціацію незалежно від ступеня розжарювання об'єктів. Виведена формула і одержані коефіцієнти для математичного обчислення довжини тіла загиблої людини за окремими фрагментами кісток чорного (сірого) і білого розжарювання при відомій чи не визначеній статевій належності. Нарешті, на практичному судово-медичному матеріалі доведена можливість ідентифікації конкретної людини за прижиттєвими травматичними змінами незвичайної локалізації, захворюваннями кісток, які рідко зустрічаються, тощо.

У цілому вперше виявлено й отримано низку чинників, які дають можливість ідентифікувати загиблу особу на рівні групових ознак за спаленими залишками променевих та ліктьових кісток і можуть застосовуватись у судово-медичній експертній практиці.

Висновки

1. Проблема ідентифікації особи за спаленими кістковими залишками досить складна й на цей час певною мірою вирішена лише за плечовою, стегновою та кістками гомілки. Враховуючи відсутність відомостей щодо ступеня цінності більшості кісток скелета при ототожненні особи - вказана тематика потребує подальшої наукової розробки. В першу чергу це стосується спалених кісток передпліччя як одних з найбільш інформативних. У дисертації наводяться теоретичні узагальнення і практичне вирішення наукової задачі, що проявляється у поетапному розв'язанні питань ототожнення особи за спаленими кістками передпліччя, починаючи з видової диференціації і завершуючи встановленням конкретної загиблої людини.

2. Експериментальне спалювання кісток передпліччя при різних умовах підтвердило закономірності руйнування, деформації й усадки кісткової тканини. Ступінь розжарювання залежить від терміну спалювання (не менше години) та температури: 1 ступінь - чорне (300-350С); 2 ступінь - темно - та світло-сіре (350-600С); 3 ступінь - біле без усадки тканини (600-700С); 4 ступінь - біле з частковою усадкою (700-900С); 5 ступінь - біле з цілковитою усадкою (900-950С і вище). Усадка кісткової тканини нероздільно пов'язана з білим розжарюванням і деформацією кісток. Руйнування починається при обвуглюванні поверхневих шарів кісток.

3. Видова диференціація кісток передпліччя здійснюється незалежно від ступеня розжарювання, деформації й усадки. При наявності значних за розмірами фрагментів, що зберегли характерні для людини чи тварин анатомо-морфологічні особливості, такі як відсутність вінцеподібного відростка ліктьових кісток тварин чи майже кругла форма поперечного перетину головок променевих кісток людей, застосовується порівняльно-анатомічний метод. Уламки діафізів без характерних видових ознак диференціюються стереомікроскопічно на поперечних і поздовжніх шліфах-блоках за особливостями розташування зон загальних зовнішніх і внутрішніх кісткових пластинок, за характером видів і форм остеонних конструкцій, таких як численні перебудови (4 і більше разів) вторинних циліндричних остеонів у кістках людини та великі ділянки первинних сіткоподібних остеонів у кістках тварин.

4. Видова належність поодиноких дрібних часток золи сірого розжарювання встановлюється за кількістю канальців, що відходять від лакун. Про походження золи від кісток людини свідчить кількість канальців понад 23,0, а від тварин - менше ніж 14,0.

5. Встановлення статевого походження здійснюється шляхом п'ятиінтервального оцінювання числового значення будь-якої з п'яти рекомендованих для застосування характеристик променевої та будь-якої з шести характеристик ліктьової кісток, незалежно від ступеня розжарювання. Достовірність та імовірність статевої диференціації становить: 64,0-74,0% для окремих характеристик ліктьової кістки і 71,5-80,5% - для променевої кістки сірого розжарювання та 54,0-70,5% - для ліктьової і 69,0-78,0% - для променевої кістки білого розжарювання. Точність вирішення питання зростає при використанні кількох диференціальних чинників.

6. Довжина тіла загиблої людини обчислюється за рекомендованою формулою та рівняннями парної регресії, складеними для кожної з 7 числових лінійних характеристик ліктьової і 7 - променевої кісток на основі виведеної формули. Усього одержано 84 рівняння парної регресії. При обчисленні використовуються коефіцієнти, одержані математичним шляхом, окремо для чорного (сірого) та білого розжарювання кісток при визначеному чи невідомому статевому походженні. Практично відхилення обчисленої довжини тіла від дійсної коливається від ± 6,97 см для найбільшої довжини ліктьової кістки чоловічої статі сірого розжарювання до ± 12,13 см для діафіза променевої кістки білого розжарювання при невизначеній статі.

7. Запропоновані графіки й інтервали видової диференціації, графіки й таблиці диференціальних інтервалів визначення статі та виведена формула і складені рівняння парної регресії для обчислення довжини тіла, перевірені на практичному матеріалі, визнані придатними й рекомендуються для застосування у судово-медичній експертній, антропологічній та археологічній практиці з метою ідентифікації особи за спаленими залишками кісток передпліччя. Результати одержані по кістках чорного і сірого розжарювання можуть використовуватись при дослідженні не спалених, сухих кісток.

Размещено на Allbest.ru