Огляд літератури. У розділі представлено характеристику стану проблем щодо функціонального стану лейкоцитів як індикатора напруження компенсаторно-захисних механізмів при опіковій хворобі та вплив на нього різних методів терапії.

Матеріали і методи досліджень. Об'єктами дослідження були: зразки венозної та капілярної крові зони термічного ураження. Отримання капілярної крові з зони опіку відбувалося за розробленою нами методикою (Авт. свідотство № 1594429 від 22.05.90.).

За допомогою цитохімічних методів здійснювалось вивчення активності пероксідази нейтрофільних гранулоцитів за методом Леле, кислої фосфатази за методом азопоєднання за Гольдбергом і Барком, вмісту PAS-позитивних речовин нейтрофільних гранулоцитів за Мак-Манусом (1989), вмісту лізосомальних катіонних білків нейтрофільних гранулоцитів за Spitznagel, Chi (1963) в модіфікації В. Є. Пігаревського (1983). Поглинальна здатність нейтрофільних гранулоцитів: фагоцитарний індекс (ФІ), фагоцитарний показник (ФП) і загальна фагоцитарна активність (ЗФА) визначалась за Кроном (1989) з використанням часток латексу (фірма "Pure Chemikal Compani", США). Тест відновлення лейкоцитами нітросинього тетразолія (НСТ) вивчали за методом Park et al. Для активування лейкоцитів використовували ліпополісахарид E. Coli (ЛПС) (НДІ вакцин і сироваток, Санкт-Петегбург). Визначали дельту активації фагоцитів (? акт) шляхом визначення різниці між показниками спонтанного та стимульованого НСТ-тесту. Для вивчення активності Fc-рецепторів нейтрофільних гранулоцитів визначали їх здібність до утворення розеток з еритроцитами барана, які були оброблені антиеритроцитарною сироваткою Кумбса у сублітичних концентраціях за К.О. Лебедєвим (Еа-РУНГ) (1990).

Розвиток клітинно-опосередкованих захисних реакцій у зоні ураження визначався за методом Ю.К. Купчинскаса, Н.И. Шмигельскене в модифікації О.С. Сергель (1986).

У дослідженнях використовували тест прямого та непрямого розеткоутворення з еритроцитами барана для ідентифікації популяцій еритроцит-розеткоутворюючих лімфоцитів (Е-РУЛ) і еритроцит, активований комплементом - розеткоутворюючих лімфоцитів (ЕАС-РУЛ). До Т-активних лімфоцитів (ЕА-РУЛ) відносили лімфоцити, які утворюють розетки протягом 5 хвилин після контакту з еритроцитами барана (Woody, Sell, 1988). Теофілінчутливі (Е-РУЛтео. чут.) та теофілінрезистентні (Е-РУЛтео. рез.) лімфоцити визначали за методом К.О. Лебедєва (1990). Проліферативну активність лімфоцитів оцінювали у реакції бластної трансформації (РБТЛ) з фітогемаглютиніном (ФГА) та ЛПС радіометричним методом за включенням 3Н-тимідинової мітки з наступним визначенням індексу стимуляції (ІС). Для культивування лімфоцитів використовували середовище Ігла. Підрахунок проб проводився за допомогою рідинного сцинціляціонного спектрометру SL (Франція). Імуноглобуліни класів G, А, М у сироватці крові визначали методом радіальної імунодифузії в гелі за Mancini et al. Використовували моноспецифічні сироватки проти імуноглобулінів людини, виготовлені у НДІ епідеміології та мікробіології (Н. Новгород).

Для вивчення впливу білокасоційованих комплексів плазми крові обпечених на функціональний стан лейкоцитів визначали кількість лімфоцитів та нейтрофільних гранулоцитів, що утворюють розетки з еритроцитами барана після інкубації з плазмою крові обпечених (Е-РУЛпл. та Еа-РУНГпл.), її альбуміновою фракцією (Е-РУЛальб. Та Еа-РУНГальб.) та фракцією, що містить середньо - та низькорозмірні сполуки (Е-РУЛб/б. та Еа-РУНГб/б.) (Шейман Б.С., Осадча О.І., 2000).

Вилучення різних фракцій з плазми крові проводили методом висолювання з використанням сульфату амонія 50% і 100% концентрації по загальноприйнятій методиці. Вилучення фракції, що містить середньо - та низькорозмірні сполуки здійснювали шляхом фільтрації крізь фільтри з діаметром пор 100 - 250 нм (Шейман Б.С., Осадча О.І., 2000).

Вивчення цитотоксичної активності плазми крові та її фракцій проводили методом лейколізу.

Для вивчення впливу препаратів донорської плазми та донорського альбуміну на функціональний стан лейкоцитів крові використовували стандартні зразки препаратів свіжозамороженої плазми та препаратів альбуміну, що виготовлені міською станцією переливання крові та використовуються в клінічній практиці.

Для вивчення модулюючого медикаментозного впливу протизапальних препаратів стероїдного та нестероїдного походження а також антигістамінних препаратів, їх використовували як модулятори для обробки лімфоцитів і нейтрофільних гранулоцитів перед проведенням реакцій розеткоутворювання (Е-РУЛдекс., Е-РУЛінд., Е-РУЛдим. та Е-РУНГдекс., Е-РУНГінд., Е-РУНГдим.) та РБТЛ у концентраціях із розрахунку:

середньодобова доза · кількість лейкоцитів у об`єму проби in vitro

кількість лейкоцитів у об`єму циркулюючої крові

Для вивчення впливу методів екстракорпоральної детоксикації проводили in vitro перфузію крові крізь колонку СКН, а потім вивчали функціональну активність лейкоцитів цієї крові.

Статистична обробка даних здійснена за методом варіаційної статистики (Ашмарін І.П., Воробйов А.А.)

Характеристика обстежених хворих. Обстежено 125 обпечених дітей у віці від 1 до 5 років, що були госпіталізовані у Київський опіковий центр з 1990 по 1997 роки, отримали загальновизначене комплексне лікування та склали основну групу. Контрольну групу склали 35 дітей, що перенесли операцію планового грижевидалення в Українській спеціалізованій дитячій лікарні "Охмадит".

Залежно від глибини та площі опіку всі обстежені були розділені на три групи: перша - з опіками середнього ступеня тяжкості - 42 хворих; друга - з опіками тяжкого ступеня - 44 хворих; третя - з опіками вкрай тяжкого ступеня - 39 хворих. Серед обстежених дітей було 65 хлопчиків та 60 дівчаток. Джерелом опіків у 60% випадків був кип`яток і у 40% випадків - полум`я.

Дослідження у дітей з опіковою хворобою проводилося у стадіях шоку на 2-3 добу після травми, токсемії - на 7-8 добу та септикотоксемії - на 20-21 добу після травми.

Результати дослідження, їх аналіз і узагальнення

Морфофункціональна характеристика нейтрофільних гранулоцитів венозної та капілярної крові зонитермічного ураження шкіри. Встановлено, що у стадії шоку на 2-3 добу після травми спостерігалась активація фагоцитарної ланки, здатність до захоплення продуктів розпаду у нейтрофільних гранулоцитів венозної крові підвищена у всіх трьох групах спостереження. Відсоток фагоцитуючих клітин та загальна фагоцитарна активність підвищені тільки в першій та другій групах на 15,7% та 21,3% (Р<0,05). В третій групі спостереження вже у стадії шоку нейтрофільні гранулоцити втрачають цілеспрямованість функціонування та захоплюють ще й еритроцити та тромбоцити при зниженні ФІ на 24,6% (Р<0,05).

У цей час визначено також пригнічення фагоцитарної активності нейтрофільних гранулоцитів капілярів зони термічного ураження пропорційно тяжкості опікової травми, площі та глибині опіку. Виявлене пригнічення активності клітин поєднується зі зміною можливостей тканин зони опіку щодо притягнення функціонально повноцінних клітин. Активні нейтрофільні гранулоцити затримуються у венозному руслі і їх міграція на периферію в капілярну стінку майже не відбувається.

В стадії шоку встановлено також активацію метаболічної активності нейтрофільних гранулоцитів венозної крові у НСТ-тесті. Найбільш високих значень показник НСТ-тесту досягає в зразках крові другої групи хворих (до 34, 20±2,30у. о.), що корелює з показниками фагоцитарної активності. В клітинах капілярної крові зони термічного ураження досліджувані показники суттєво знижаються у відповідності до тяжкості перебігу опікової хвороби, що може свідчити про пригнічуючу дію оточуючого середовища і порушення мікроциркуляції. Різке зниження показників НСТ-тесту при додатковій стимуляції пірогеналом вказує на переактивацію нейтрофільних гранулоцитів in vivo.

У стадії шоку визначено також зниження активності мієлопероксидази та рівня катіонних білків нейтрофільних гранулоцитів зразків венозної крові у стадії шоку пропорційно площі та глибині опіку. При цьому звертає на себе увагу, що у I та II групах хворих у капілярах зони термічного ураження спостерігаються нейтрофільні гранулоцити з більш високою активністю ферментів, чим у венозній крові (в 1,66 та 2,14 рази відповідно). На фоні порушення мікроциркуляції та затримання нейтрофільних гранулоцитів у венозному руслі, цей факт свідчить з одного боку про забезпечення захисту від розвитку інфекційних ускладнень на даний період, а з другого - про необхідність масивних трансфузій. У обпечених з вкрай тяжкими опіками, у протилежність Iй та ІIй групам, не виявлено таких реакцій у області опікової рани, що може свідчити про зниження у них функціональних можливостей розвитку судинної фази запальної реакції, високої ймовірності розвитку інфекційних ускладнень вже у ранній післяшоковий період та необхідності додаткових гемотрансфузій. У зразках крові капілярів зони опіку спостерігаються лейкоцити з елементами дегрануляції та деструкції різного ступеня.

Характеризуючи в цей період дослідження активність Fc-рецепторів нейтрофільних гранулоцитів, виявлено також різке зниження розеткоутворюючої активності нейтрофільних гранулоцитів у зразках венозної і капілярної крові зони термічного ураження до 26,0±6, 20% у дітей третьої групи спостереження. Цей факт може бути пов`язаний з переактивацією клітин, яка проявляється у дестабілізації та деструкції плазматичних та внутрішньоклітинних мембран, появою зон аутолізу внаслідок дегрануляції та елементів "парціального некрозу". Визначено також супресуючий вплив суцільної плазми, а особливо її альбумінової фракції в усіх досліджуваних групах.

У стадії токсемії (8 - 10 доба після опіку) в зоні термічного ураження спостерігається розвиток демаркації опікового струпа, а в цілісному організмі - посилення інтоксикаційного синдрому. У цей період виявлено тенденцію до зниження фагоцитарної активності нейтрофільних гранулоцитів венозної крові порівняно з стадією шоку (2 - 3 доба після травми) у другій групі. У третій групі спостереження в зразках крові фагоцитарна активність клітин була найменша, що дозволяє характеризувати період токсемії як небезпечний у плані розвитку інфекційних ускладнень.

У капілярній крові зони термічного ураження у цей період усі показники фагоцитарної активності нейтрофільних гранулоцитів залишалися достовірно нижчими відповідних показників в зразках венозної крові.

Порівнюючи показники фагоцитарної активності в зразках венозної та капілярної крові зони термічного ураження шкіри в перший період (2 - 3 доба) з більш пізнім (8 - 10 доба після опіку) ми встановили поряд з патологічними деякі позитивні зміни. Так, у обпечених I групи, та у 18 хворих другої та третьої груп, яким проводили масивну трансфузійну терапію з використанням білкових препаратів, в зразках капілярної крові спостерігалось деяке підвищення досліджуваних показників. Зазначена позитивна динаміка функціонального стану нейтрофільних гранулоцитів в опіковій зоні свідчить про відновлення мікроциркуляції, яке відбувається внаслідок трансфузій препаратів плазми, і може бути критерієм її адекватності.

У цей період визначено також зниження метаболічної активності лейкоцитів відносно стадії шоку. При цьому кількість нейтрофільних гранулоцитів, що спонтанно редукують НСТ, перевищувало контрольні величини тільки в зразках крові другої групи хворих. Дельта активації для нейтрофільних гранулоцитів всіх трьох груп складала негативну величину, що вказувало на поглиблення патологічних змін клітин. Описані результати корелюють (r-0,62, (Р<0,05)) зі зміною фагоцитарної активності нейтрофільних гранулоцитів венозної крові. В капілярах зони термічного ураження шкіри спостерігалось подальше зниження кількості НСТ-позитивних нейтрофільних гранулоцитів, підсилення негативної реакції in vitro на пірогенал.

Вважаючи, що використання in vitro пірогеналу характеризує реакцію лейкоцитів на вплив токсинів екзо- та ендогенного походження, представлені результати дозволяють скласти уявлення про функціональний стан фагоцитуючих клітин в організмі на етапах розвитку опікової хвороби і на цій основі створювати тест-систему для моніторингу клінічного перебігу захворювання і адекватності трансфузійної терапії, прогнозувати можливість розвитку інфекційних ускладнень.

У стадії токсемії виявлено також вичерпання активності пероксидази у 1,51-3,56 разів та зменшення рівня катіонних білків на 22,8-11,6% нейтрофільних гранулоцитів венозної крові відносно стадії шоку. При цьому зберігалась міграція у капіляри зони термічного ураження нейтрофільних гранулоцитів з високою активністю пероксидази тільки у дітей першої групи, а клітин з високим вмістом катіонних білків - у дітей першої та другої груп. Порівняння показників активності бактерицидних систем пероксидази та катіонних білків нейтрофільних гранулоцитів венозної крові у дітей з різним ступенем тяжкості травми, а також порівняння їх з аналогічними показниками нейтрофільних гранулоцитів капілярної крові зони термічного ураження дають змогу характеризувати стан системи в цілому та прогнозувати розвиток інфекційних ускладнень. Потрібно зазначити, що при зниженій активності мієлопероксидази підвищення вмісту катіонних білків, ще забезпечує бактерицидний потенціал організму. Зазначена позитивна динаміка стану мікробіцидних систем нейтрофільних гранулоцитів в зоні опіку на фоні відновлення мікроциркуляції може бути критерієм адекватності трансфузій компонентів крові. Хворі третьої групи, при наявності різко знижених показників активності мієлопероксидази (у 3,78 рази (Р<0,05)) та рівня катіонних білків (у 3,71 рази (Р<0,05)) відносно контрольних показників, складали групу ризику розвитку інфекційних ускладнень.

В стадії токсемії на фоні 1-, 2у разових в першій групі та 4х - 5 разових в другій та третій групах трансфузій препаратів плазми крові визначено подальше прогресивне зниження розеткоутворюючої активності нейтрофільних гранулоцитів зразків венозної та капілярної крові зони термічного ураження. Також виявлено супресуючий вплив на неї як білокзв`язаних токсинів, так середньо - та низькомолекулярної фракції плазми крові. Вищенаведені факти свідчать про негативний вплив складу плазми крові на біологічні властивості нейтрофільних гранулоцитів і, таким чином, деяку неадекватність трансфузій препаратів донорської плазми, що були проведені з метою детоксикації та покращення мікроциркуляції.

У стадії септикотоксемії у дітей першої групи спостереження на фоні часткового заживлення ран відмічено активацію показників фагоцитозу нейтрофільних гранулоцитів венозної крові у порівнянні з показниками контрольної групи у 1,31 рази (Р<0,05), а також порівняно з попередніми періодами спостереження. Виявлена закономірність свідчить про те, що навіть в стадії септикотоксемії легкі форми опікової хвороби не призводять до вичерпаності функціональних резервів нейтрофільних гранулоцитів як в аспекті їх фагоцитарної активності, так і їх участі в регенераторних процесах.

В значній мірі це обумовлено об`ємом трансфузійного забезпечення на стадіях патологічного процесу і відноситься лише до легких форм опікової хвороби.

При опіковій хворобі тяжкого та вкрай тяжкого ступеня визначене подальше прогресивне зниження фагоцитарної активності нейтрофільних гранулоцитів венозної крові, яка складала 85,0-47,4% від контрольних показників. Міграція лейкоцитів з підвищеною фагоцитарною активністю з крові у капіляри зони термічного ураження для забезпечення місцевого протиінфекційного захисту призводить до зниження загальних резервних можливостей організму. Встановлений факт є відмінною рисою реакцій відповіді дитячого організму в умовах опікової патології.

У стадії септикотоксемії на 20 - 21 добу після травми в Iй групі визначено підвищення активності мієлопероксидази та вмісту катіонних білків нейтрофільних гранулоцитів порівняно з попередніми періодами спостереження. На фоні часткової епітелізації опікових ран та з`явлення грануляцій спостерігається централізація функціонально активних нейтрофільних гранулоцитів у всіх трьох групах. У цей період мієлопероксидаза нейтрофільних гранулоцитів частіше визначалася у вигляді гранулярної реакції, однак зустрічалась й у глибчасто-гранулярній формі, що відображає активізацію ферментоутворення у клітині. У обпечених з вкрай тяжкими опіками визначено накопичення в опіковій рані нейтрофільних гранулоцитів з більш високим вмістом катіонних білків, який в першій та другій досліджуваних групах спостерігався однаковим в зразках венозної та капілярної крові. При вивченні активності мієлопероксидази нейтрофільних гранулоцитів подібного феномену не виявлено. Цей факт свідчить, що зниження активності мієлопероксидази нейтрофільних гранулоцитів у хворих з опіками компенсується у зоні ушкодження активністю інших бактерицидних систем, до числа яких відносяться і катіонні білки, їх дія проявляється у рановому середовищі. Комплексна характеристика активності мієлопероксидази та вмісту катіонних білків нейтрофільних гранулоцитів капілярної крові зони термічного ураження дає можливість більш повного прогнозу адекватності гемотрансфузій та ймовірності розвитку інфекційних ускладнень ранового походження.

Наприкінці досліджуваного періода вміст PAS-позитивних речовин виявлявся у нейтрофільних гранулоцитах венозної та капілярної крові зони термічного ураження у вигляді глибчато-гранулярної реакції на фоні дифузної, що свідчить про додаткову активацію утворення енергетичних субстратів для виконання фагоцитарних функцій клітинами у дітей з опіками середнього та тяжкого ступеня.

Кисла фосфатаза нейтрофільних гранулоцитів частіше зустрічалась у вигляді дифузного зафарбування цитоплазми, однак к кінцю досліджуваного періоду у деяких хворих зустрічалась гранулярна реакція, що оцінюється вище 1,0 СЦК.

У стадії септикотоксемії виявлено також підвищення рівня функціонально активних нейтрофільних гранулоцитів з активними Fc-рецепторами, зниження супресуючого впливу білокасоційованих комплексів. Отримані дані дозволяють рекомендувати використання у стадіях шоку та токсемії у комплексній терапії хворих з тяжкими та вкрай тяжкими опіками додаткових трансфузій донорського альбуміну та методів, що забезпечують елімінацію білокасоційованих комплексів з кровообігу.

Морфо-функціональна характеристика лімфоцитів венозної та капілярної крові зони термічного ураження шкіри. При вивченні функціональної активності лімфоцитів встановлено, що у стадії шоку похідний відносний і абсолютний рівень Е-РУЛ, ЕА-РУЛ знижений пропорційно ступеня тяжкості травми в усіх трьох групах. Відмічено також різке підвищення в крові кількості О-лімфоцитів, що може свідчити про вплив опікового шоку також і на функцію тімуса. Порушення диференціації лімфоцитів підсилюється зменшенням кількості ЕА-РУЛ. Рівень Е-РУЛтео. чут. в першій групі спостереження коливався у межах контрольних величин, а в другій та третій групах був знижений у 1,70 рази (Р<0,05) та у 1,53 рази (Р<0,05). Рівень Е-РУЛтео. рез. во всіх досліджуваних групах визначався зниженим (Р<0,05). При цьому ХСК був зниженим відносно контрольних величин, що свідчить про порушення балансу імунорегуляторних субпопуляцій Т-лімфоцитів та пригніченні Т-залежної імунної відповіді, що потребує участі Т-хелперів.

У цей період виявлено також різке зниження ІС в РБТЛ на ФГА та ЛПС у 2,5-4,4 разів, що пов'язано з тенденцією до підвищення спонтанної проліферативної активності Т-лімфоцитів, пропорційно ступеня тяжкості травми. Підвищена спонтанна активність лімфоцитів є неспецифічним показником гострого стану та пов'язана з активацією клітин in vivo. Виявлено також різке пригнічення проліферативної активності лімфоцитів на ЛПС пропорційне тяжкості травми на протязі усіх строків дослідження.

Визначено прогресивне зниження відносної та абсолютної кількості ЕАС-РУЛ пропорційно ступеня тяжкості травми. Зниження концентрації у плазмі крові Ig G на 24,8% - 45,2% нижче контрольних величин відображає пригнічення синтетичної функції ЕАС-РУЛ у цей період. Рівень Ig А в першій групі спостереження знаходився у межах контрольних показників, а в другій та третій досліджуваних групах визначено тенденцію до його зниження, що призводить до зниження захисту слизових оболонок, особливо слизової оболонки кишечнику дитини. При вивченні вмісту Ig М в першій групі спостереження визначена гіперпродукція їх на фоні субкомпенсованих значень IgG, що свідчить про напружність гуморального імунітету та компенсації гуморального гомеостазу за рахунок синтезу низькоафінних антитіл.

У стадії токсемії на 8 - 10 добу після травми зберігається описана вище тенденція з ще більш різким зниженням кількості Е-РУЛ та ЕА-РУЛ та підвищенням рівня О-лімфоцитів. При цьому у постраждалих на фоні зниженої (Р<0,05) кількості Е-РУЛтео. чут. та Е-РУЛтео. рез. ХСК підвищується та в першій групі перевищує (Р<0,05) контрольні показники, а в другій та третій групах коливається у їх межах. Підвищення ХСК корелює (r-0,62, (P<0,05)) з накопиченням у венозній крові ЦІК. У цей період визначена тенденція до нормалізації ІС на ФГА у РБТЛ в другій досліджуваній групі. Проліферативна активність лімфоцитів на ЛПС залишалася прогресивно зниженою.

Стадія опікової токсемії характеризується також прогресивним зниженням відносної та абсолютної кількості ЕАС-РУЛ у 2,82 - 3,68 - 9,7 разів (Р<0,05). Факторами, що можуть здійснювати подібний вплив, є токсини гістіогенного та мікробного походження, продукти неповного протеолізу білків, що накопичуються у венозній крові у цей період. Визначено також різке зниження рівня Ig G, вагоме зниження рівня Ig А, що є одним з факторів пошкодження ентерогематичного бар`єру за рахунок зниження захисних функцій слизових оболонок у дітей всіх трьох груп. Тільки у хворих з опіками середнього ступеня спостерігається підвищений на 45,3% (Р<0,05) синтез IgМ.

Поєднання зниження рівня Ig G та Ig М в другій та третій групах спостереження створює передумови до різкого ослаблення гуморального імунітету на відміну від дорослих хворих, у яких рівень низькоафінних антитіл визначається підвищеним на протязі всього гострого періоду опікової хвороби, що забезпечує мінімальний рівень гуморального захисту. У дітей з опіковою хворобою зниження рівня імуноглобулінів у крові здійснюється за рахунок плазмореї, що виникає ще у стадії шоку, за рахунок пригнічення їх синтезу імунокомпетентними клітинами.

У стадії септикотоксемії виявлено тенденцію до посилення лимфоїдних реакцій. При цьому збільшення рівня Е-РУЛ, ЕА-РУЛ і теофілінрезистентної популяції на 25,9-61,9% більше контрольних показників в першій групі, з підвищенням ХСК у 2,13 рази може привести до аутосенсибілізації організму з наступним рубцеутворенням. В другій та третій групах визначена тенденція до зменьшення кількості О-лімфоцитів відносно стадій шоку та токсемії.

У стадії септикотоксемії в першій досліджуваній групі вміст ЕАС-РУЛ та Ig G визначався у межах субкомпенсованих значень на фоні гіперпродукції IgМ (більше контрольних показників в 1,59 рази). Визначені зміни відображають адекватну участь функціонально активних В-лімфоцитів у формуванні протиінфекційного захисту. В другій та третій групах спостереження подальше прогресивне зниження досліджуваних показників свідчить про розвиток імунодефіцитних станів, визначає можливість генералізації інфекції, розвитку інфекційних ускладнень.

У дітей з тяжкими та надтяжкими опіками зниження вмісту та функціональної активності Т - і В-лімфоцитів свідчить про розвиток вторинних імунодефіцитних станів, визначає імовірність зниження захисних можливостей дитячого організму, розвитку інфекційних ускладнень, генералізації інфекції.

При вивченні впливу аутоплазми на розеткоутворюючу активність лімфоцитів венозної та капілярної крові зони термічного ураження в стадії шоку спостерігався супресуючий вплив суцільної плазми та її середньо - та низькомолекулярної фракції у всіх групах спостереження.

У стадії токсемії пригнічення функціональної активності лімфоцитів спостерігається при інкубації клітин як з аутоплазмою, так і з її фракціями у дітей всіх трьох досліджуваних груп. Цей факт свідчить про накопичення в плазмі токсинів, зниження токсинзв'язуючої функції альбуміну або недостатню його концентрацію і демонструє необхідність використання препаратів донорського альбуміну.

У стадії септикотоксемії в першій групі спостереження аутоплазма вже не тільки не супресує, а й навпаки, стимулює розеткоутворюючу активність лімфоцитів на фоні незначного супресуючого впливу альбумінової фракції. Ці дані корелюють (r-0,63) з підвищенням рівня імуноглобулінів у сироватці крові. Отримані результати дозволяють зробити припущення про зміну у ці строки як характеру глобулінових комплексів, так і їх впливу на Т-лімфоцити. В другій та третій групах зберігається тенденція, що описана для стадії токсемії.

В капілярах зони термічного ураження пригнічення функціональної активності лімфоцитів виражено в 1,5 - 1,7 разів сильніше.

Розвиток клітинно-опосередкованих реакцій у зоні термічного ураження шкіри. У стадії опікового шоку у всіх трьох групах спостереження визначається підвищення загальної кількості лейкоцитів, пропорційне площі та глибині темічного ураження, що було особливо виражене у хворих з тяжкою травмою (13,3±1,6х109/л). В другій та третій групах спостереження на фоні зсуву лейкоцитарної формули вліво до мієлоцитів, появи токсогенної зернистості нейтрофільних гранулоцитів, встановлена відносна та абсолютна лімфоцитопенія. Накопичення лейкоцитів у капілярах зони термічного ураження ні в одній з трьох груп не спостерігалося, що свідчить про низький розвиток клітинної фази запалення.

У стадії опікової токсемії в першій та другій досліджуваних групах спостерігається підвищення загальної кількості лейкоцитів у зоні опікової рани, на 20-30% вище відповідних показників зразків венозної крові, підвищення кількості моноцитів. Ці дані свідчать про відновлення мікроциркуляції та хемотаксис лейкоцитів у зону термічного ураження шкіри. Відсоток та якісна характеристика токсогенної зернистості нейтрофільних гранулоцитів пропорційна рівню інтоксикації та може бути адекватним лабораторним критерієм для її визначення. Про недостатність проведеної детоксикації та трансфузії свідчать такі показники як порушення структури, вакуолізація цитоплазми, токсогенна зернистість більше 70% нейтрофільних гранулоцитів, зниження кількості моноцитів до 1 - 2% від 100 лейкоцитів. В зразках капілярної крові першої групи спостереження визначене підвищення кількості лімфоцитів демонструє їх міграцію в зону термічного ураження та розвиток там реакцій гіперчутливості уповільненого типу (ГУТ).

В зразках крові третьої групи спостереження на фоні підвищення загальної кількості лейкоцитів венозної крові була відсутня їх міграція в зону термічної травми, що визначає схильність до генералізації запалення та розвитку синдрому системної запальної відповіді.

У стадії септикотоксемії в зразках венозної крові першої групи спостереження на фоні зниження показників гострої реакції запалення абсолютна кількість лімфоцитів підвищується до 5,02±1,30109/л. Враховуючи високі показники кількості лімфоцитів в капілярах зони термічного ураження шкіри, цей факт свідчить про генералізацію реакції ГУТ.

В зразках крові другої групи спостереження визначено зниження загальної кількості лейкоцитів на фоні появи елементів реакції ГУТ у ділянці термічного пошкодження шкіри, що супроводжує відторгнення некротичного струпу.

В зразках крові третьої групи спостереження цей період характеризується відсутністю міграції лейкоцитів у зону опіку, генералізацією реакції запалення та уповільненням демаркації некротичних тканин.

Наведені вище дані дозволяють визначити характер патологічного процесу, прогнозувати рівень реактивності макроорганізму, вектор таксису лейкоцитів з урахуванням їх функціональної активності, особливості розвитку клітинно-опосередкованих реакцій та ймовірність розвитку інфекційних ускладнень і можливість подальшого патологічного рубцеутворення у дітей з опіками різного ступеня.

Цитотоксична активність плазми крові при термічних ураженнях шкіри. Функціональний стан лейкоцитів венозної та капілярної крові зони термічного ураження залежить від властивостей плазми крові. В роботі вивчалась цитолітична активність (ЦА) плазми крові обпечених відносно аутологічних лейкоцитів. Визначено, що в зразках як венозної, так і капілярної крові зони термічного ураження шкіри, відбуваються патологічні зміни властивостей плазми крові та її фракцій, що проявляється в накопиченні токсичних продуктів, ступінь яких знаходиться в прямій залежності від глибини, площі опіку та тяжкості перебігу опікової хвороби. При цьому в найближчий після опікової травми період показники ЦА капілярної крові на 28% - 33% вищі, ніж у венозній крові, що свідчить про порушення мікроциркуляції. Основну детоксикаційну функцію в перші періоди спостережень виконує альбумінова фракція плазми крові. Встановлено на основі аналізу отриманих результатів, що, якщо показник ЦА для альбумінової фракції перевищує показник ЦА плазми, можна вважати, що буферна ємність альбуміну ще не вичерпана. Препарати донорського альбуміну та донорської свіжозамороженої плазми здійснюють детоксикаційну дію за рахунок зв`язування токсинів середньої та низької молекулярної маси та стабілізації мембран лейкоцитів. Отримані результати є критерієм для диференційного застосування препаратів донорської плазми.

Цитотоксична активність плазми крові та її фракцій при термічних ураженнях шкіри є показником, що найбільш адекватно відображає рівень інтоксикації в організмі, детоксикаційні можливості альбумінової фракції зразків крові хворих, детоксикаційні можливості донорського альбуміну, плазми та їх вплив на біологічні властивості лейкоцитів.

Висновки