Методичні прийоми кріотерапії

Размещено на http://www.allbest.ru/

"Міністерство освіти і науки України"

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка

"Кафедра медико-біологічних основ і фізичної реабілітації"

Реферат

з курсу "Вікова фізіологія та валеологія"

Тема: "Методичні прийоми кріотерапії"

Мельника Юрія Васильовича

студента І курсу, 11 групи,

природничо-географічного факультету

Науковий керівник:

Козлова В. А.,

кандидат педагогічних наук, доцент

Кіровоград 2010

План

Вступ

1. Основні відомості про кріотерапію

2. Історичний відступ

3. Поради про користь загартовування

4. Механізм впливу кріотерапевтичних процедур

5. Кріосауна

6. Гіпотермія і кріохірургія

Висновки

Література

Вступ

На сьогоднішній день достатньо актуальним є питання впровадження новітніх досягнень різних фізико-технічних дисциплін у охорону здоров'я. Впродовж ХХ та ХХІ сторіччя медицина розвивається здебільшого завдячуючи цим досягненням. Один з важливих методів біофізики, який донедавна почав застосовуватись в медицині це метод прийому кріотерапії, пов'язаний з дією гіпотермії на організм людини. Хоча про цілющі властивості холоду було відомо ще з античних часів, до практичної медицини метод кріотерапії прийшов 60 років тому. Саме з 1950-х років цей метод почали розробляти японські лікарі, в основу було покладено системи загартовування холодом, дослідження пов'язані з дією холоду на клітини живих тканин та роботи багатьох європейських вчених стосовно впливу гіпотермії на біологічну матерію. В Європі цей новий оздоровчий метод набув популярності в 1980 році, де кріосауни почали застосовувати спочатку у Швейцарії і Англії, а згодом і в інших країнах. Трохи згодом методом прийому кріотерапії зацікавились фізики та біологи у США. У СРСР популяризацією кріотерапії з 1984 року почав займатись вчений Б. П. Сандомирський, у 1987-1989 році він разом з колегами В. І. Грищенко та Г. О. Бабійчуком видали декілька науково-просвітницьких підручників стосовно застосування холоду в медицині, два з яких було застосовано для написання цього реферату.

В сучасній Україні методичні прийоми кріотерапії набули популярність в галузі нетрадиційної медицини, косметології, онкології, хірургії тощо. Кріотерапію застосовують для загартовування та підтримки рівня здоров'я.

1. Основні відомості про кріотерапію

Кріотерапімя - використання холоду у лікувально-профілактичних цілях, для відведення тепла від тканин, органів або від тіла людини. В фізіотерапії застосовують процедури місцевого та загального впливу. Механізм лікувальної дії ще недостатньо добре вивчений.

Розрізняють:

· помірно низькі (біля 0 °С),

· низькі (до -15 ... -20 °С) та

· наднизькі (до -110 ... -160 °С) температури лікувальних впливів.

У вітчизняній практиці для загального впливу наднизькими температурами використовують установки загальної аерокріотерапії, в яких загальне охолодження до -160...-170 °С здійснюється за допомогою азото-повітряної суміші. За даними багатої дослідників найбільш ефективною є температура -130 °С. Тривалість процедури визначають від 2 до 3,5 хвилин.

Охолодження тканин супроводжується зниженням інтенсивності метаболізму, споживання ними кисню та поживних речовин. Відмічається зниження швидкості транспортування речовин через мембрану клітини. Дані зміни розвиваються у поверхневих тканинах та носять зворотний характер. Явища, що розвиваються в глибоко розташованих тканинах тіла, не пов'язані із прямим впливом холодового подразника та мають вторинне рефлекторне та нейрогуморальне походження.

В умовах патології кріотерапія має антидепресивну, протитривожну, знеболюючу, протизапальну, протинабрякову, судинорозширюючу, нормалізуючу тонус венозних та лімфатичних (лімфодренаж) судин, міорелаксуючу, трофіко-регенераторну, десенсибилизуючу, імуномодулюючу дію. Так, наприклад, стимуляція лімбічної системи головного мозку приводить до посилення вироблення ендорфінів, що мають знеболюючу, седативну, ейфорієзуючу дію.

Кріогенна фізіотерапія являє собою сплав новітніх досягнень в області фізики та фізіології й по праву відноситься до технологій XXI століття. Науковий аналіз вікового досвіду дозволить визначити механізм стимулюючої дії холоду на людське тіло.

Про лікувальні властивості холоду знали ще стародавні, Авіцена й Гіппократ у своїх роботах писали про цілющі властивості холодних компресів. Катерина II й А.В. Суворов використовували лід і крижану воду кожний ранок. кріотерапія холод загартовування лікувальний

Перші наукові розробки в області кріотерапії почали проводити в Японії близько 50 років тому. Японським ученим необхідно було вирішити дуже складне завдання - знайти можливість відновлювати рухливість, зменшувати біль у суглобах і поліпшувати загальне самопочуття хворих. На допомогу прийшли <газоподібні середовища низьких температур>, а простіше говорячи, суміш парів рідкого азоту й повітря від -120 до -180 0C - саме вони дозволили здійснити справжню революцію у світі медицини. Практична кріотерапія у колишньому СРСР почалася на 20 років пізніше, але на відміну від Європи і Японії, тут кріогенні комплекси на той момент стали впроваджувати не ревматологи, а фізіотерапевти.

2. Історичний відступ

У древній медицині одним з найпоширеніших терапевтичних прийомів було застосування холоду. Відомо рецепт, датований 3500 р. до н.е., який містить рекомендації щодо місцевого використання холоду при пораненнях голови, грудної клітки та інших ділянок тіла. Гіпократ та його учні теж знали про цілющі властивості низьких температур. Так, за допомогою холодної води та льоду вони тамували біль при травмах, подагрі, зупиняли кровотечу з ран, полегшували страждання хворих на правець та при корчах.

Про застосування холоду з метою лікування згадується в матеріалах, знайдених при розкопках Помпеї. В документах, які дійшли до нас, розповідається, що Гай Юлій Цезар (102-44 до н.е.) і Август (63 до н.е. - 14 н.е.) холодом лікували артрит і ревматизм. На Сході ще в 200 році до н.е. при хронічній лихоманці хворих обгортали намоченими холодною водою простирадлами, обкладали пакетами з льодом.

Ще в древності не без підстав вважали, що загартовування холодом забезпечує довголіття.

В середні віки теж пам'ятали про цей ефективний спосіб терапії. Так, є відомості, що Річард Левине Серце (1157-1199) був врятований лише завдяки застосуванню холоду - після тяжкого поранення його тіло обклали снігом.

Французький хірург Лоррей під час війни 1812 року ампутував кінцівки, обкладаючи їх льодом. М. І. Пирогов (1810-1881), маючи досвід лікування поранених під час Кримської війни, вважав за доцільне застосовувати холод при кровотечах. Англійський лікар Д. Арнотт в середині минулого століття для лікування головного болю, міжреберної невралгії, рожистого запалення та інших хвороб застосовував шкіряні мішки, наповнені сіллю й льодом. Він звернув увагу на те, що під дією холоду шкіра стає тугою і блідою. При цьому зменшуються відчуття болю, кровотеча й кількість виділень з рани.

Після винайдення термометра стало можливим контролювати температуру тіла. З цього часу розпочалось ще активніше використання охолодження організму з лікувальною метою. Проте в деяких випадках холодотерапія супроводжувалась ускладненнями, зокрема, порушенням діяльності серцево - судинної системи, нирок та ін. Згодом професор Київського університету О. П. Вальтер (1898-1941) встановив що при зниженні температури тіла сповільнюється частота серцевих скорочень. Він же відзначив, що після охолодження тварина перестає відчувати біль і її в такому стані можна оперувати. Згодом Російські вчені І. Р. Тарханов (1846-1908), М. О. Холодковський (1858-1921) та Д. К. Заболотний більш конкретно визначили поняття гіпотермія і заклали поняття сучасної методики прийому кріотерапії.

Технічний прогрес середини 20 ст. з'явився стимулом для зростання інтересу до застосування холоду в біології і медицині, що привело до створення нової наукової дисципліни - кріобіології, яке є теоретичною основою криогенного методу в клініці, медицині. Накопичені фактичні матеріали по впливу низьких температур на різноманітні біологічні об'єкти (від насіння рослин, вірусів, мікробів і одноклітинних організмів до ссавців) показали, що жива клітина під впливом низьких температур може перетворитися в лід при температурі значно нижчій 0° С. За даними Мазура (P. Mazur, 1968), живі клітини замерзають цілком при t - 20° С. Можна вважати встановленим, що перехід живої тканини у твердий стан веде в наступному до її загибелі.

3. Поради про користь загартовування

Кандидат медичних наук А. Катков пише: "Голод і холод людина давно вважає своїми ворогами. Нині стає дедалі зрозуміліше, що треба знайти таке поєднання їх, коли в періодичне голодування й охолодження організму із ворогів перетворилися у союзників здоров'я". Цілющі властивості крижаної води відомо давно. Купання в студениці практикували ще лікарі Древнього Єгипту, Греції, Риму. Активно пропагували і користувалися холодними водними процедурами такі стовпи світової думки, як Піфагор, Гіппократ, Асклепід, Авіценна.

Метод контактування з холодною водою особливого поширення набув у середині ХІХ сторіччя. Цьому сприяла велика практично діяльність сілезького селянина В. Пресніца та його співвітчизника народного лікаря С. Кнейппа. На початку ХХ століття велику шану серед українців мав талановитий київський лікар-гідропат В. Камінський. Купання у студеній воді високо цінували академіки І.Павлов, І.Тарханов, професори А. Миславський, А. Хорват, І. Саркизов. Одним з великих факторів профілактики серцево-судинних захворювань, окрім щоденних фізичних навантажень, правильного харчування, психологічної рівноваги, уникання паління та алкоголю, академік М. Амосов називає також загартовування організму холодом. Особливо важливе воно в дитячому віці. Батьки, які захоплюються утепленням своїх нащадків, допускають велику помилку. Дослідження професора І. Оршавського показали: за час обливання і моржування (від десятка секунд до двох хвилин) тіло людини не встигає переохолодитись, зате пробуджується нервова система, включаються всі терморегулятори організму.

4. Механізм впливу кріотерапевтичних процедур

Сьогодні, коли в розпорядженні лікарів перебувають наднизькі температури, перед цілющим холодом розкриваються небувалі горизонти.

Кріогенна апаратура побудована відповідно до сучасних уявлень про оздоровчий вплив наднизьких температур, дозволила на порядок підвищити позитивні результати низькотемпературних процедур і звела до мінімуму дискомфорт від контакту з холодним середовищем. Кріогенна фізіотерапія найшвидша й найкомфортніша косметологічна процедура. Суть кріогенної терапії полягає в тому, що людина на короткий час (2-3 хвилини) по шию занурюється в шар охолодженого до температури -120...-160 0C газу.

Температура й час процедури підібрані з урахуванням особливостей шкіряного покриву людського тіла, тому в ході процедури охолонути встигає тільки тонкий поверхневий шар у якому розташовані теплові рецептори, а сам організм не встигає відчути помітного переохолодження. Більше того, завдяки особливим властивостям холодного газу процедура досить комфортна, відчуття холоду зненацька приємне особливо в літню пору. Ті, хто на собі випробував кріотерапію охоче повторюють ці процедури, навіть не дивлячись на порівняно високу вартість (приблизно 20$ за сеанс). Причиною популярності кріотерапії є те, що вплив на рецептори шкіри викликає в організмі потужний викид ендрофінів. Для того, щоб отримати такий же ефект необхідно 1,5 - 2 години інтенсивного фізичного навантаження.

Безпечний для організму вплив виявляється настільки сильним, що ендрофіни виробляються в людей у стані важкої абсиненції, 2-3 хвилини й тяжка ранкова недуга відступає. Але, це тільки перші результати, головний ефект кріотерапії в тому, що весь організм відновлюється після впливу холодом.

Різко зростає імунітет, відступають всі види болю, активізується обмін речовин у шкірі. Процедура дає колосальний косметичний ефект особливо при лікуванні целюліту. Список позитивних результатів від застосування кріотерапії можна продовжувати нескінченно, тому що ця процедура нормалізує імунітет й обмін речовин, тобто усуває першопричини усіх хвороб. Але для успіху потрібно використати спеціальне устаткування й дотримуватися методики кріотерапевтичного впливу. Безпечна тривалість кріотерапії близько 180 секунд, причому навіть до кінця процедури втрати теплоти від внутрішніх органів відповідають нормальному стану організму (70-90 Вт). А ось при купанні у крижаній воді відвод теплоти від ядра тіла в три рази більше норми. Відповідно до прийнятої класифікації гіпотермічних процедур крижані ванни можна використовувати тільки як тренувальний засіб, тому що дратівлива дія холодної води при малій тривалості процедури незначна. Тому, традиційні гіпотермічні процедури дають обмежений ефект впливу на хворих. Інша справа вплив за допомогою наднизьких кріогенних температур. У цих умовах, позитивні наслідки стимулюючих процедур якісно зростають. Кріотерапія може розглядатися тільки як стимулююча процедура, тому що втрати теплоти від ядра тіла в межах безпечної тривалості процедури відповідають фізіологічній нормі, а дратівлива дія в 2...3 рази перевищує максимальні результати водних процедур.

Реакція організму сильніша, чим ближче небезпечна температура. Причому реакція гіперболічна. Декілька секунд на протязі яких поверхня шкіри перебуває при температурі -2...0 0C викликають гіпотермічний стрес наслідки якого виявляються на протязі декількох годин, а то і днів. Кріотерапія забезпечує оптимальний температурний стан шкіряного покриву через 50..60 секунд. А ось при купанні в крижаній воді навіть через 3 хвилини шкіра має температуру 5...6 0C, реакція на таке охолодження значно слабкіша. Перевага дратівливої дії над тренуючою, забезпечує доступ до кріотерапії широких шарів пацієнтів практично без обмежень. Відомі випадки успішного застосування кріотерапії при підвищеній температурі тіла. Вже сьогодні список галузей медицини, у яких застосовується кріотерапія виглядає в такий спосіб:

· пульмонологія - лікування бронхіальної астми, хронічних бронхітів;

· травматологія, артрологія, ревматологія - реабілітація після травми, зокрема переломів костей, лікування захворювань опорно-рухового апарату (ревматоідний артрит і т.д.);

· гастроентерологія - лікування хронічного гастриту, виразкової хвороби, хронічних холециститів;

· дерматологія - лікування гострих і хронічних запальних процесів, вторинних дегенеративно - дистрофічних поразок шкіри, при таких шкірних захворюваннях, як: псоріаз, нейродерміт, себорея, екзема, еритематоз, склеродермія, червоний плоский лишай;

· невропатологія - лікування захворювань нервової системи, (ДЦП, розсіяний склероз, міастенія, мігрень, паркінсонізм й ін.) і проявів системних хвороб або травм (болючі, спастичні, паретичні, рефлекторні й нейродегенеративні синдроми);

· профілактична медицина - профілактика й лікування синдрому хронічної утоми й інших астенічних розладів, профілактика простудних захворювань і підтримка стійкого гомеостазу.

5. Кріосауна

Стосовно способу прийому кріотерапії, в наш час оптимальним методом прийому подібної процедури є кріосауна, тобто кабіна, призначена для використання в процедурах кріокупання. Сеанс у такій кабіні складається з короткочасного перебування у дуже низькій температурі. Під час сеансу температура становить у межах від - 120 0C до - 160 0C. Номінальний час перебування в кабіні складає - 90 секунд. Підняття платформи пола допомагає пристосовувати обладнання - кріосауни під кожного учасника сеансу залежно від його зросту, щоб особа поринала в кріокупання по плечі, а головою перебуваючи над холодним газом - це дає можливість дихати атмосферним повітрям яке знаходиться у загальному приміщенні. Крім того, встановлюється зоровий контакт із обслуговуючим персоналом, що є дуже важливим для осіб страждаючих клаустрофобією. Кабіна має розпашні двері, які можуть бути відкриті особою (учасником сеансу), що перебуває в середині, у будь-який момент сеансу. Процедури у кріосауні поліпшують загальний стан організму після фізичних навантажень. Відвідування такої камери дає разючі результати, почувається поліпшення у всьому організмі.

Джерелом холоду в кабіні кріосауни є газоподібний конденсований азот у генераторі низької температури, що доставляється із зовнішнього криогенного резервуара під тиском. Кабіна кріосауни має підлогу, що рухається, яка кожного разу відрегульовується відповідно до зросту пацієнта таким чином, щоб особа до плечей поринала у кріокупання, а її голова знаходилася над холодним газом, що дає можливість дихати повітрям із загального приміщення. Використовувана система керування охолодження й керування дозволяє підтримувати в кріокабіні необхідну температуру під час процедури в межах від - 120 0C до - 160 0C. Процедура триває в межах 1 - 3 хв. (стандартно виставляється - 90 сек.). Система витяжної вентиляції зроблена у задній стінці кріокабіни, що видаляє із приміщення газифікований холодний азот, запобігаючи зниженню вмісту кисню у повітрі й зниження температури в приміщенні. Збірна конструкція дозволяє легко монтувати й демонтувати кріосауну в іншому приміщенні або будинку, згідно вимог користувача.

Для правильного функціонування рекомендується, щоб кріосауна була розміщена в окремому приміщенні, без можливості необмеженого доступу "третіх" осіб. У тому приміщенні можуть перебувати обслуговуючий персонал кріосауни, і особа, що бере участь у сеансі.

Приміщення повинно мати:

· не менше, ніж 10-15 м 2;

· висота не менше, ніж 260 см;

· справну механічну вентиляцію, зі змінами повітря кратними не менш 6 за годину;

· два відводи в діаметрі 125 мм назовні із приміщення;

· справний аналізатор насиченості кисню в повітрі, що інформує про зниження змісту кисню нижче 19%.

Забороняється використати приміщення для інших цілей. Рекомендується, щоб у сусідніх приміщеннях не знаходилися басейни, прилади для гідромасажу, а також інше устаткування, що може підвищувати вологість повітря. Рекомендується, щоб у приміщенні або недалеко від нього був комплект для надання першої допомоги в екстрених випадках. Запропонована локалізована кріосауна повинна розташовуватися на першому поверсі.

Джерелом холоду в кабіні кріосауни є випаровування з генератора низької температури рідкого азоту під тиском, що доставляється із зовнішнього кріогенного резервуару. Через досить високу ціну, інвестувати кошти в резервуар нема сенсу, тому резервуар не є предметом комерційної пропозиції. На ринку існують фірми (Linde-газ, BOC, Air Liquide, Messer й інші), які поставляють рідкий азот. Ці фірми займаються реалізацією й доставкою газів, надають кріогенні резервуари в оренду. Доступні на ринку кріогенні резервуари мають різні розміри і ємності, а їх вибір в основному залежить від кількості планованих сеансів (використання азоту) і загальних умов. Вартість оренди, як ціна одиниці азоту обговорюється індивідуально. При невеликій кількості використовуваного азоту рекомендується резервуар типу EUROCYL - 230\4 ємністю 230 літрів /160 кг. Цього резервуара вистачає на проведення в середньому чотирьох-п'ятьох сеансів по 10 чоловік (разом на 45 чоловік). При більшій кількості використання газу та великій кількості сеансів рекомендується встановити більший стаціонарний резервуар місткістю мінімум 1000 літрів. Такий резервуар встановлюється на вулиці. Ціна газу в такому резервуарі буде дешевше від ціни газу в резервуарі на 230 літрів. Однак, додатковими витратами будуть: вартість установки, що включає резервуар до кріосауни і вище вартість оренди.

Джерелом холоду у кабіні кріосауни є рідкий азот, який кипить при температурі -194 0C. Азот у газовій фазі є інертним, невибухонебезпечним, нетоксичним і негорючим газом - у повітрі, яким ми дихаємо, концентрація азоту приблизно дорівнює 78%. Необхідно пам'ятати, що під час роботи кріосауни концентрація азоту у кисні може підвищуватися, шляхом попадання під час роботи залишків використовуваного азоту в приміщення, у якому знаходиться кріосауна. Тому необхідно, щоб кріосауна була розміщена у приміщенні з добре працюючою механічною вентиляцією. Поблизу кріосауни обов'язковим є установка аналізатора кисню, що буде інформувати нас про зниження вмісту кисню у складі повітря в приміщенні нижче 19%. Не можна допускати, щоб учасник сеансу кріокупання дихав азотом, що перебуває у кабіні кріосауни. Після входу у кабіну учасника сеансу, потрібно відрегулювати підлогу на такій висоті, щоб його голова перебувала вище верхнього краю кабіни кріосауни. Для цього служить спеціальний підйомник, вмонтований у підлогу кабіни. Забороняється, щоб кріосауну обслуговувала особа, що не пройшла навчання у відповідних працівників виробничо-торговельного підприємства "JUKA". Необхідно ознайомиться з вимогами безпечного обслуговування кріогенного резервуара під тиском (навчання проводить орендатор резервуара).

6. Гіпотермія і кріохірургія

(Основні методи використання краніоцеберальної терапії)

Гіпотермія полягає в загальному переохолодженні тіла, коли організм не в змозі компенсувати втрату тепла. При впливі холоду на організм відбувається звуження кровоносних судин, які розташовані близько до шкіряного покриву, і тепла кров прямує углиб тіла. Таким чином зменшується вихід тепла через шкіру і підтримується нормальна температура тіла. Якщо даний механізм не в змозі підтримувати постійну температуру тіла, у людини починається остуда, в результаті чого за рахунок м'язової діяльності виробляється додаткова кількість тепла. Гіпотермія може бути штучно створеною, а також з'являється в результаті фізичної реакції самого організму. В контексті даного реферату я розглядаю лише штучно створену гіпотермію, тобто так звані гіпотермічні процедури.

В лікувальних цілях гіпотермію використовують не самостійно, а як доповнення до основного методу терапії. Найчастіше її рекомендують при гіпоксії, набряканні, травмах мозку, порушенні циркуляції спинномозкової рідини і крові, зупинці серця, клінічній смерті, а також у тих випадках коли звичайні реанімаційні заходи не дають бажаних наслідків, а стан хворого погіршується. Існує особливий лікувальний метод комплексних реанімаційних засобів у нейрохірургії - краніоцеберальна гіпотермія, в реанімаційних умовах її застосування допомагає порівняно швидко охолодити мозок до помірної температури і забезпечити його захист від гіпоксії, запобігаючи розвитку набряку та інших тяжких ускладнень. В історії розвитку кріотерапевтичних і гіпотермічних процедур є місце періоду розвитку методів застосування краніоцеберальної гіпотермії для корекції порушень серцевої діяльності при гострій ішемії та інфаркті міокарда, однак цей метод замінили новітні процедури кардіорегуляції. Краніоцеберальна гіпотермія використовується також для лікування уражень центральної нервової системи. При цьому використовуються сигнали синаптичного апарата нервових закінчень, через які стабілізують підтримування терморегуляції на постійному рівні. Краніоцеберальну терапію на основі підтримування терморегулювання на етапах охолодження використовують і при тяжких формах алкогольних психозів, які супроводжуються набряками мозку. Також - при отруєннях які супроводжуються порушенням діяльності центральної нервової системи, при враженні вегетативної нервової системи і дестабілізації взаємодії у контактах периферичної нервової системи.

Методику лікування холодом, засновану на гіпотермії, використовують і в хірургії (особливо в онкологічній), цей метод називається кріохірургія. Важливе значення в кріохірургії має швидкість заморожування. Є підстави думати, що для кріодеструкції живої тканини відносно важливим є швидке заморожування із зниженням температури з швидкістю приблизно 50° у хвилину і більш повільне відтавання (10-12° у хвилину). Терміни "швидке" і "повільне" охолодження часто трактуються в літературі по різному. У зв'язку з цим Л.К. Лозина-Лозинским (1972) у своїх працях сформував класифікацію швидкості охолодження. В експериментальних дослідженнях Джилл (W. Gіll) і співавтори (1968) установили, що повторні цикли заморожування і відтавання підвищують інтенсивність деструктивного впливу холоду на клітини, особливо на більш резистентні до холоду пухлинні клітини.

Важливе значення має питання про зміни кровоносних судин під впливом низьких температур. Численними експериментально-морфологічними дослідженнями було показано, що капіляри, дрібні артерії і вени в межах вогнища кріодеструкції некротизуються цілком. Стінки ж великих артерій після відтавання зберігають анатомічну структуру. При гістологічному дослідженні Э.И. Кандель і співавтори (1974) знайшли лише невеликі зміни внутрішньої еластичної мембрани.

Основні переваги застосування кріохірургічного методу в клініці можуть бути сформульовані в наступних основних положеннях.

1. Кріовплив дозволяє цілком зруйнувати заданий обсяг нормальної чи патологічної тканини, розташованої як на поверхні тіла, так і в глибині будь-якого органа.

2. Доступ до глибоко розміщених тканин може бути здійснений з мінімальною травматизацією тканини тонким кріохірургічним інструментом.

3. Локальний кріохірургічний вплив на живі тканини, як правило, безболісний і не вимагає знеболювання.

4. Виникаюче вогнище кріонекрозу володіє своєрідною біологічною інертністю, викликаючи мінімальну перифокальну реакцію навколишніх тканин.

5. Локальне заморожування тканини може бути зроблене без будь-якого ушкодження здорових клітин, що оточують вогнище кріонекрозу. Ця особливість методу дозволяє вважати заморожування фізіологічною екстирпацією.

6. Холодовий вплив блокує дрібні артеріальні і венозні судини, що дозволяє робити розрізи і видаляти вогнища практично безкровно навіть у багато васкуляризованних органах (мозок, печінка, бруньки й ін.). Гемостатичний ефект заморожування попереджає можливість вторинних кровотеч.

7. Висока резистентність стінки великих судин до низької температури, що обумовлює відновлення нормальною кровотоку навіть після їхнього повного заморожування, дозволяє безпечно робити кріодеструкції нормальних чи, пухлинних тканин у безпосередній близькості до цих судин.

8. Зниження температури тканини (у першу чергу мозкової) дозволяє робити тимчасове оборотне вимикання функцій охолоджуваної структури, що служить функціональним тестом перед необоротною деструкцією.

9. Вогнища кріодеструкції швидко гояться, але викликаючи утворення грубих фляків, великих косметичних дефектів.

Кріохірургічний метод знаходить широке застосування в онкології, нейрохірургії, офтальмології, дерматології, урології, гінекології, педіатрії і проктології. Кріохірургія в онкології застосовується для деструкції доброякісних і злоякісних пухлин різних органів і тканин. Початок використання кріохірургії в онкології пов'язано з ім'ям Арнотта (J. M. Arnott), що у 1851 р. зробив заморожування вогнищ новоутворень шийки матки і раку молочної залози. Численними дослідженнями по заморожуванню ракових клітин як іn vіtro, так і в експерименті на тварин були встановлені, що ці клітини мають більшу резистентність до низької температури, ніж нормальні клітини організму. Причини цієї резистентності ще цілком не встановлені. Проте показано, що, хоча після заморожування до твердого стану більшість ракових клітин гине, невелика їхня частина може вижити і з'явитися джерелом подальшого росту пухлини. У зв'язку з цим рекомендується проведення повторних сеансів для досягнення повного некрозу тканини злоякісної пухлини. У той же час Купер (G.Cooper, 1965) вважав, що при заморожуванні до t° - 20° гинуть усі клітини будь-якої пухлини. Застосування кріохірургії в загальній онкології розвивається по двох напрямках. Перше - прагнення до радикального кріодеструкції пухлини в тих випадках, коли передбачається, що кріометод більш ефективний, ніж: звичайні хірургічні методики, а також тоді, коли оперативне втручання по тим чи іншим причинам застосувати неможливо. Другий напрямок - це використання кріохірургії як паліативної операції при неоперабельних чи інкрабельних злоякісних новоутвореннях з метою зменшити біль чи тимчасово відновити, прохідність порожнистих органів. На сьогодні є відомості про успішні операції кріогенним методом при судинних пухлинах, а також при раку шкіри обличчя, волосистої частини голови, порожнини рота і носоглотки. З метою відновлення прохідності стравоходу при неоперабельному раку Гейдж (A. Gage, 1968) робив кріодеструкцію пухлини через езофагоскоп. Після такої операції хворі одержували можливість протягом визначеного часу ковтати рідку їжу. Здавалося зникнення кісткових пухлин з наступним поступовим заміщенням вогнища кріонекрозу нормальною кістковою тканиною. Апарати для кріохірургії являють собою технічні пристрої, що містять охолоджувані різними холодоагентами наконечники чи елементи спрямованого й обмеженого по площі дії на органи і тканини для здійснення методики кріохірургії (деструкції і видалення новоутворень). З одержанням зріджених газон Уайт (А, С. Whіte, 1889) використовував рідке повітря для руйнування доброякісних новоутворень. Пьюзі (W. A. Рusey, 1907) застосував у дерматології аплікації "сухим льодом". У 30-х р. 20 в. з'явилися перші апарати з охолоджуваними металевими наконечниками. Найбільш досконалим з них був кріокаутер Лорта-Жакоба з порожнистим металевими наконечниками, охолоджуваними кристалами вуглекислоти, що знайшов застосування і дерматології. У 1969 р. Б.А. Комаровим був запропонований апарат локально кріодії автономного типу з паро-рідинною циркуляцією азоту для офтальмології й інших областей медицини. Конструкції апаратів локальної кріодії одержали різні назви, у яких частково чи цілком відбито їхнє призначення: кріокаутер, кріодеструктор, кріоапплікатор, кріоманіпулятор, кріофак, кріоекстрактор.

Висновок

Практичні методи прийому кріотерапії, на даному етапі використання, полягають у загальному впливі на організм людини холоду. Подібні процедури застосовуються в лікувальних, профілактичних, реабілітаційних та косметичних цілях. У спектрі медичного застосування переважна доля кріотерапевтичних процедур відноситься до кріохірургії, онкологічної хірургії та гіпотермії. Профілактичні прийоми кріотерапії здійснюються для надання організму життєвого тонусу та здатності стійкого опору до негативного впливу оточуючого середовища, загартовуванні, викоріненні причин подальшого захворювання у системах життєдіяльності. Реабілітаційні кріотерапевтичні процедури використовуються переважно для виправлення фізичних ушкоджень та травм. Щодо косметичного використання кріотерапії, її застосування здійснюється як новітній метод омолодження, догляду за шкірою, тощо.

Застосування кріотерапевтичних процедур у всіх вище згаданих цілях, розповсюджене явище для суспільства у ХХІ сторіччі. Географічне поширення застосування цих процедур медицині охоплює загалом більше 100 країн світу. Отже наявна позитивна тенденція розповсюдження та розвитку, що вказує на продуктивність подібної методики у сучасному суспільстві і медицині.

Література

1. В. І. Грищенко, Б. П. Сандомирський, Г. О. Бабійчук. Застосування холоду в медицині. "Здоров'я" - 1989 р. Київ. ст. 17-28

2. В. І. Грищенко. Практическая Крио-медицина "Здоров'я" - 1987 р. Київ. ст. 119, 194

3. О. Л. Сегайло. Локальная криотерапия при ужалении насекомыми. "Врачебное дело" - 1993 р. ст. 153-154.

4. Михайленко В. Е. Метод криотерапии в комплексном лечении детей со спастическими формами ДЦП // Весник физиотерапии и курортологи. - 2004 р. - №3. Ст. 29

5. Иваницкая Анна. Лечебный минус: Все о пользе холода // женский журнал "Здоровье". - 2007 р. - №12 - ст. 36 - 40

6. М. Габрійчук. Пригорща здоров'я. Київ. 2001 р. ст. 165

7. Л. І. Омельченко, Т. В. Починок. Загартовування дітей і підлітків. Київ. "Здоров'я" - 1989 р. ст. 46

8. Ремизов А. Н. Медицинская и биологическая физика. - М: Высшая школа, 1987 р.

9. Большая медицинская енциклопедия, - т. 11.

Размещено на Allbest.ru