Перша медична допомога дитині

Размещено на http://www.allbest.ru

Зміст

Вступ

Ураження дитини електричним струмом

Опіки

Зимові травми

Літні травми

Удари

Отруєння

Загальні принципи надання першої допомоги дітям

Особливості виконання штучного дихання та непрямого масажу серця

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Перша медична допомога -- це комплекс заходів, спрямованих на відновлення або збереження здоров'я потерпілих, здійснюваних немедичними працівниками (взаємодопомога) або самим потерпілим (самодопомога). Найважливіше положення надання першої допомоги -- її терміновість. Чим швидше вона надана, тим більше сподівань на сприятливий наслідок.

Послідовність надання першої допомоги:

усунути вплив на організм ушкоджуючих факторів, котрі
загрожують здоров'ю та життю потерпілих, оцінити стан потерпілого;

визначити характер та важкість травми, найбільшу загрозу для
життя потерпілого і послідовність заходів щодо його рятування;

виконати необхідні заходи з рятування потерпілих в послідовності
терміновості (відновити прохідність дихальних шляхів, здійснити штучне дихання, провести зовнішній масаж серця);

підтримати основні життєві функції потерпілого до прибуття
медичного працівника;

викликати швидку медичну допомогу або вжити заходів щодо
транспортування потерпілого до найближчого лікувального закладу.

Перша допомога дітям має особливе значення, адже при наданні долікарської допомоги дитині треба бути дуже обережним, щоб не нашкодити ще більше.

Звичайно, необхідно попередити небезпеку для дитини. Треба уважно слідкувати за тим, чим займається маленька дитина, адже навіть у квартирі на неї чекає багато небезпек. Проте, якщо попередити небезпеку все ж таки не вдалося, і дитина потрапила у халепу, треба знати, як їй допомогти.

Також треба зазначити, що у наданні першої долікарської допомоги дітям є багато специфічних моментів, які відрізняються від надання першої допомоги дорослому. Але не треба забувати про те, що, якими б складними не були дії першої допомоги, робити їх треба дуже швидко.

Ураження дитини електричним струмом

Напевно, електричний струм - найнебезпечніше, з чим може зіштовхнутися дитина вдома. У кожному домі знаходиться безліч електронних пристроїв: чайник, праска, пральна машина, пилосос, комп'ютер, телевізор, освітлювальні пристрої та багато інших. Крім того, майже на кожній стіні є розетка, яка може не бути закрита спеціальною заглушкою, а іноді в квартирах можна побачити несправні оголені дроти.

Все це є дуже сильною небезпекою для малюка, адже він пізнає світ та готовий для повноти вражень залізти будь-куди.

Ступінь важкості уражень від електроструму залежить від індивідуальних особливостей організму, фізичного та психічного стану, опору шкіри, тривалості впливу електроструму, метеорологічних факторів тощо.

Характер ушкоджень у залежності від напруженості електроструму є таким:

1. Струм побутового напруження (до 380 В) - електричні мітки у вигляді маленьких кратерів на шкірі, іноді раптова зупинка серця;

2. Струм напруженням до 1000 В - судоми, спазм дихальних м'язів, раптова зупинка серця;

3. Струмом напруженням вищим за 10000 В - електричні опіки, обвуглювання тканин, перелами кісток, травматичний відрив кінцівок.

Найбільш вірогідні причини смерті при ураженні електричним струмом: раптова зупинка серця, набряк головного мозку, спазм дихальних м'язів, ушкодження внутрішніх органів. Перш ніж надати першу допомогу постраждалій дитині, треба її знеструмити. Вимкніть джерело електроживлення, якщо вимикач знаходиться поряд у межах досягнення, скиньте електродріт з постраждалого будь-яким предметом (обов'язково сухим!), який не проводить електричний струм (палиця, лінійка тощо). Якщо швидко вимкнути електрострум неможливо - переріжте електродроти на різних рівнях (щоб не виникло короткого замикання) ножем або плоскогубцями з ізольованими ручками. Відтягніть дитину за одяг від місця події, обмотавши руки сухим одягом (або використавши гумові рукавички). Але, навіть у гумових рукавицях, не слід знімати з потерпілого електродріт без предметів, що не проводять електричний струм.

Заходи долікарської допомоги залежать від стану, в якому знаходиться потерпший після звільнення від електричного струму. Після звільнення потерпілого від дії електричного струму необхідно оцінити його стан. У всіх випадках ураження електричним струмом необхідно обов'язково викликати лікаря незалежно від стану потерпілого.

Якщо потерпілий при свідомості та стійке дихання і є пульсом, але до цього втрачав свідомість, його слід покласти на підстилку з одягу, розстебнути одяг, котрий затруднює дихання, забезпечити приплив свіжого повітря, розтерти і зігріти тіло та забезпечити повний спокій, дати понюхати нашатирний спирт, сполоснути обличчя холодною водою. Якщо потерпілий, котрий знаходиться без свідомості, прийде до тями, слід дати йому випити 15--20 краплин настоянки валеріани і гарячого чаю.

Ні в якому разі не можна дозволяти потерпілому рухатися, а тим більше продовжувати роботу, оскільки відсутність важких симптомів після ураження не виключає можливості подальшого погіршення стану. Лише лікар може робити висновок про стан здоров'я потерпілого. Якщо потерпший дихає рідко і судорожно, але у нього не намацується пульсу необхідно відразу зробити йому штучне дихання.

За відсутності дихання та пульсу у потерпілого внаслідок різкого погіршення кровообігу мозку розширюються зіниці, зростає синюшність шкіри та слизових оболонок. У таких випадках допомога повинна бути спрямована на відновлення життєвих функцій шляхом проведення штучного дихання та зовнішнього (непрямого) масажу серця.

Опіки

Одна з найпоширеніших травм у маленьких дітей - побутові опіки, адже навколо малюків так багато гарячих предметів: праска, чайник, гаряча вода.

Є 4 ступені глибини опіків тканин:

ступінь I (легкий) -- почервоніння (гіперемія) і набряк шкіри;

ступінь II(середній) -- утворення дрібних пухирів з прозорим вмістом (руйнуються дрібні лімфатичні судини - лімфокапіляри);

ступінь IIIa(середньо-важкий) -- утворення великих пухирів з мутним вмістом (ушкодження шкіри і підшкірної клітковини);

ступінь IIIb(важкий) -- частина великих пухирів тріскає, утворюючи мокрі виразки або малюнок «потрісканої землі» (глибокий опік);

ступінь IV (дуже важкий) -- обвуглення, згоряння тіла аж до кісток і ушкодженння кістки (некроз), опікова райдуга, шоковий стан пацієнта.

Також не менш важливим фактором є площа опіку. Чим більше обпечена поверхня, тим важчий стан постраждалого. Загальна площа шкірних покривів в середньому становить 2 мІ. Додаткову площу мають слизові оболонки ока, середнього вуха, носо- та рото-глотки, гортані, трахеї. Таким чином незавжди видима площа опіків є дійсною.

Вважають, що чим більша площа опікової поверхні, тим вищий ризик розвитку опікового шоку та опікової хвороби.

В першу чергу необхідно усунути джерело опіку, та віддалити постраждалого від нього: відтягнути від вогню, скинути тліючий(гарячий) одяг, оголити обпечені ділянки. У важких випадках перевірити наявність життєво-важливих функцій, при їх відсутності приступити до серцево-легеневої реанімаціії.

Далі охолодити обпечені ділянки: проточною водою (душ, кран), вологими холодними "примочками" протягом 10-15 хвилин, при хімічних опіках - мінімум 30 хвилин. Увага, можна викликати переохолодження, що також негативно вплине на постраждалу дитину.

Ввести знеболюючі препарати, накласти асептичну пов`язку. Перед накладанням пов`язки, ділянки обпеченої але неушкодженої шкіри можна тільки протерти антисептиком (етиловий медичний спирт). При масивних опіках, постраждалого поміщають у щойно випрасувані простирадла і терміново госпіталізують машиноюшвидкої допомоги викликавши її за номером 103. При значних площах опіку, обпеченій людині дають пити багато теплої рідини (чай, розведений регідрон, лужно-сольовий розчин), пов`язки чи простирадла обов`язково злегка зволожують із зовнішньої сторони розчином антисептика (або чистою водою), для сповільнення процесу випаровування тканинної рідини з обпеченої поверхні.

При опіках І і ІІ ст. слід негайно покласти на уражене місце вологу прохолодну "примочку", (змочену водою, слабким розчином марганцевокислого калію). Ні в якому разі не використовувати примочку зі спиртом, горілкою, одеколоном! Антисептик (або чиста вода) має бути прохолодним (ні в якому разі не льодяними). Після промивання можна застосувати пантенол, левіан, диоксизоль, та забинтувати уражене місце або прикрити серветками. Дати випити постраждалій людині знеболюючі (анальгін, солподеїн, кетанов, нурофен та інш., пам`ятайте, таблетовані препарати діють із затримкою приблизно 30 хвилин).

Заборонено обпечену ділянку змащувати салом, маслом, олією, яйєчним білком чи жовтком, кефіром, та подібними речовиннами (жири, масла, барвники(зеленка,..)). Також комбустіологи категорично проти (при ПМД) застосування інших лікувальних мазей, особливо водонерозчинних.

При ІІІ-IV ст. на уражені місця накладають стерильні вологі пов'язки з антисептиком. Обов`язкове введення адекватної дози знеболюючих. Необхідно якомога швидше транспортувати такого постраждалого в медичний заклад (лікарня), де є комбустіологічне (опікове) відділення. При можливості, дуже добре дати постраждалому випити багато (500-1000 мл) рідини (вода, полівалентні сольові комбіновані розчини (регідрон, поляризуюча суміш, 2% водний розчин соди).

Зимові травми

Дитячі ігри і зимові види спорту особливо травматичні у морозні дні. Батькам потрібно знати симптоми найчастіших травм і вміти надати першу допомогу.

Такі зимові прогулянки можуть призвести до переохолодження і обмороження у дітей. Велику роль відіграє і стан здоров'я дитини: діти з шкірними захворюваннями обморожуються частіше.

Розпізнати загальне переохолодження у малюка легко. Дитина тремтить, шкіра у неї стає блідою, холодною на дотик і покрита мурашками. Вона може бути надто балакучою або, навпаки, сонливою. Мова малюка стає уривчастою, він розтягує і насилу вимовляє слова. Якщо виміряти температуру тіла, то вона буде знижена.

У разі переохолодження треба терміново завести малюка у тепле приміщення, зняти з нього мокрий одяг, помістити дитину у теплу ванну на півгодини. Також треба дати дитині міцний, теплий,солодкий чай. Після цього малюка найкраще укутати і укласти в тепле ліжко.

Якщо на вулиці взимку шкіра дитини стає білою та твердою, це може бути ознакою обмороження. Якщо помітили на шкірі малюка білі плями, відразу ж заведіть його в тепле приміщення. Якщо він обморозив ноги, віднесіть його на руках: рухи не зігріють, а завдадуть шкоди. Ваше головне завдання в даний момент -- зігріти обморожені ділянки тіла і відновити в них кровообіг.

Що взагалі робити не можна при появі ознак обмороження як у дітей, так і у дорослих:

розтирати обморожену ділянку тіла снігом. Сніг, особливо на сильному морозі, складається з кристалів льоду алмазної твердості. Він може пошкодити ніжну дитячу шкіру;

розтирати постраждалі ділянки вовняною тканиною. Ви можете травмувати поверхні шкірних покривів. Вовна здирає шкіру, викликає роздратування, утворюються садна;

доторкатися руками до обморожених ділянок тіла і зігрівати їх диханням;

зрізати бульбашки на обморожених ділянках.

Ще однією поширеною зимовою травмою є розтягнення та вивих. Малюк може послизнутися та ушкодити нетреновані хрящі, слабкі м'язи. Основні симптоми розтягнень та вивихів: біль, припухлість, синець.

Для того, щоб допомогти дитині, до ушкодженого місця треба прикласти лід або просто холод та накласти тугу пов'язку, використовуючи еластичний бинт.

У разі вивиху треба відвезти дитину до травмпункту.

Також взимку маленька дитина може приклеїтися до заліза. Тож не можна випускати дитину на вулицю без рукавичок. Найкращий спосіб звільнити малюка - лити теплу воду на місце прилипання. Якщо такої можливості немає - треба обережно відокремити метал від кінцівки. Рану вдома треба обробити перекисом водню.

Літні травми

Влітку на дитину також чекає небезпека, адже сонце може біти зовсім неласкавим.

Сонячний удар - це хворобливий стан, за якого спостерігається розлад роботи головного мозку внаслідок тривалого впливу сонячних променів на непокриту поверхню голови людини.

Тепловий удар виникає внаслідок дії високої температури навколишнього середовища, особливо за високої вологості повітря і відсутності вітру. Зумовлене зовнішніми чинниками підвищення температури тіла складно спинити, оскільки немає тепловіддачі, організм не може охолодитися, і температура тіла продовжує зростати. Особливо швидко перегріваються немовлята, а також діти раннього віку. Перегрів може статися не лише на вулиці, а й у приміщені, зокрема, якщо воно належно не провітрюється. Сприяють перегріву організму фізичні вправи, які призводять до втрати рідини разом з потом, особливо, якщо ці втрати нічим не компенсуються. Тому так важливо під час літнього оздоровчого періоду дотримуватися питного режиму.

Симптоми теплового удару:

головний біль, нудота і блювання, бажання присісти або навіть прилягти;

підвищення температури тіла до 40 - 41 градуса, почервоніння шкіри;

запаморочення, іноді знепритомніння;

судоми, марення.

Сонячний удар є різновидом теплового. Його симптоми - головний біль, млявість, блювання. Інколи сонячний удар може спричинити кому. Так само, як і при тепловому ударі, симптоми перегрівання поглиблюються за підвищеної вологості повітря.

Передусім слід винести потерпілого із зони перегрівання та швидко охолодити його тіло. По змозі потрібно негайно облити тіло холодною водою або обгорнути мокрим простирадлом, чи обкласти шматками льоду/снігу з морозильної камери. Якщо тепловий удар трапився на вулиці, то потерпілого можна занести у магазин, обладнаний кондиціонером, а потім уже обливати холодною водою. Якщо потерпілий притомний (або його вдалося повернути до пам'яті), йому потрібно дати випити прохолодної води. При нудоті і блюванні потерпілому слід надати зручне положення, щоб він не захлинувся блювотною масою. Якщо всі ці заходи особливого ефекту не дають, то потерпілого необхідно доставити до лікарні.

Удари

Дуже часто діти можуть вдарятися об різні предмети побуту, адже вони постійно активні. У разі ударів може утворитися синець або гематома.

Для допомоги дитині треба прикласти холодний компрес, а згодом - прийняти ванну.

Далі треба слідкувати за станом малюка: якщо дитина продовжує гратися - швидше за все, з нею все гаразд. Але якщо малюк плаче, не хоче рухатися, треба звернутися до лікаря.

Отруєння

Отруїтися діти можуть харчовими продуктами, ліками, деякими побутовими хімічними сполуками і т.д.

При будь-якому нещасному випадку, в тому числі і при отруєнні малюка, потрібно, щоб хтось викликав швидку, а хтось здійснював першу допомогу.

Якщо дитина чимось отруїлася, постарайтеся швидко викликати блювоту - пальцем або чайною ложечкою дістаньте задню стінку глотки або кореня язика. Потім потрібно промити шлунок теплою водою, слабким розчином марганцівки.

Для цього малюка рясно поять і багаторазово викликають блювоту (в лікарняних умовах промивання здійснюється за допомогою зонда).

Загальні принципи надання першої допомоги дітям

При організації медичного забезпечення дітей треба враховувати ряд особливостей протікання у них патологічних процесів а саме:

1. У дітей виключається такий вид медичної допомоги, як само- та взаємодопомога, тому перша медична допомога надається насамперед дітям і при однаковому ступені тяжкості ураження вони мають перевагу перед дорослими як у осередку ураження, так і на етапах медичної евакуації;

2. Винесення дітей та їх евакуація у лікувальні заклади здійснюється обов'язково у супроводі батьків або родичів (сусідів, знайомих), затримка їх на першому етапі евакуації вкрай небажана;

Необхідно враховувати властивості перебігу уражень у дітей, що пов'язані з їх анатомо-фізіологічними особливостями:

чутливість до крововтрати та лабільний артеріальний тиск сприяє швидкому розвитку шокового стану;

схильність слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і легенів до набряків (напруження функціонування нирок підвищує ризик виникнення набряків, гіпергідратації або зневоднення організму дитини);

еластичність кісткової системи у дітей зменшує частоту переломів, але обумовлює властиві для дитячого віку пошкодження кісток (тріщина, , піднадкістний перелом по типу зеленої гілки тощо);

зміни в роботі серцево-судинної системи та системи дихання швидко набувають патологічних ознак і в подальшому можуть призвести до розвитку конвульсійного синдрому;

завжди треба враховувати психоемоційний стан дитини, зокрема у віці 2-4 років, коли її поведінка може набути неконтрольованого характеру.

Виходячи з вищеназваних особливостей, при реалізації лікувально-евакуаційних заходів відносно дитячих контингентів необхідними є:

завчасна підготовка медичного персоналу щодо надання допомоги дітям;

при визначенні місця госпіталізації для уражених дітей - виділення ліжок у найближчих до осередку катастрофи лікувальних закладах;

при проведенні евакуаційних заходів-використання найщадящих видів транспорту з обов'язковим супроводом медичних працівників (бажано лікарів);

максимально можливе скорочення етапів медичної евакуації;

максимально можливе залучення до надання медичної допомоги лікарів-педіатрів;

надання кваліфікованої і спеціалізованої медичної допомоги на базі дитячих лікувально-профілактичних закладів, або на перепрофільованих силами спеціалізованих педіатричних бригад постійної готовності другої черги ліжках інших лікувальних закладів;

починаючи з першого етапу медичної евакуації , необхідно передбачити виділення 20-25% лікарняних ліжок для дітей, створювати умови для тимчасової їх госпіталізації, використовуючи медичне майно дитячих лікарень.

виділення у середньому 10% лікарняних ліжок у структурі дитячих відділень для дітей віком до 1 року і по 30% ліжок - для дітей 1-3, 4-6 і 7-10 років;

передбачати для розгортання дитячих палат 20% загального ліжкофонду у профільних лікувальних закладах.

Особливості виконання штучного дихання та непрямого масажу серця

опік допомога обмороження удар

Якщо з дитиною щось сталося і вона втратила свідомість хоча б на декілька секунд слід негайно викликати лікаря. Якщо дитина не реагує ,вона без свідомості, то негайно перевірте дихання.

1. Покладіть дитину навзнак на тверду поверхню. Відкрийте дихальні шляхи: для цього використайте один палець, щоб підтягнути підборіддя; відхиліть її голову назад, відкрийте рот.

2. Огляньте ротову порожнину дитини і потім очистіть її всередині одним пальцем, видаляючи все, що може блокувати дихання, однак будьте дуже обережні. Щоб не проштовхнути нічого вниз у глотку. Перевірте будь-які ознаки дихання.

3. Прикладіть своє вухо до рота і носа дитини, дивлячись на її ноги. Прислухайтесь, чи немає звуку дихання, і чи не відчуваєте подиху у вухо; дивіться на грудну клітку, чи вона не опускається і піднімається, як під час дихання.

Якщо і досі нема ознак дихання,то відразу почніть робити штучне дихання.

Якщо дитина дихає,то покладіть її на бік у безпечне положення, негайно викличте швидку допомогу.

Штучне дихання у немовлят:

1. Покладіть немовля навзнак на тверду поверхню. Переконайтеся, що дихальні шляхи все ж таки відкриті, утримуючи відтягнутим підборіддя і відхиляючи голову навзнак.

2. Щільно притуліть губи навколо рота і носа дитини. Легко вдихніть у легені, щоб піднялася грудна клітка.

3. Підніміться і переконайтесь, що груди самі опустилися.

Якщо грудна клітка не піднімається, то, очевидно, чимось заблокована трахея. Лікуйте дитину від задухи, потім - якщо потрібно - продовжуйте штучне дихання.

Якщо грудна клітка піднімається, то зачекайте, доки груди самі опустяться. Зробіть два швидкі легкі вдихи, потім перевірте показники серцево-судинної системи.

Штучне дихання дитини:

1. Покладіть дитину навзнак на тверду поверхню. Підніміть підборіддя дитини за допомогою двох пальців і відтягніть щелепу допереду. Очистіть рот від можливої блювоти.

2. Стисніть її ніздрі. Щільно притуліть губи до дитячого рота. Вдихніть у рот дитині так, щоби піднялася грудна клітка. Якщо дитина ще досить мала, то притуліть губи навколо рота і носа, як немовляті.

3. Підніміться і переконайтесь, що груди самі опустилися. Утримуйте ніздрі стиснутими.

Якщо груди не піднімаються, то в трахеї, можливо, щось застрягло. Лікуйте дитину від задухи, тоді продовжуйте штучне дихання, якщо необхідно.

Якщо грудна клітка піднімається, то зачекайте, доки груди самі опустяться. Зробіть ще два швидкі легкі видихи і перевірте показники гемодинаміки.

Перевірте показники серцево-судинної системи у дитини чи немовляти, а також дихання, будь-які рухи, колір шкіри, ковтання чи кашель. Повторіть це ще раз через 10 секунд.

Якщо не відчуваєте пульсу і не прослуховуєте серцебиття, то серце зупинилося. Негайно почніть масаж серця. Якщо є показники роботи серцево-судинної системи (наприклад, шкіра набуває нормального кольору), однак дихання поодиноке, то продовжуйте вдихати повітря у її легені: один вдих що три секунди, доки вона сама не почне дихати, або не приїде швидка допомога. Коли дитина почне сама дихати, поверніть її набік у безпечну позицію.

Відновлення серцевої діяльності і дихання (ВСД) для немовляти:

1. Покладіть немовля навзнак на тверду поверхню. Просуньте одну руку йому під голову і розташуйте кінчики двох пальців іншої руки на кінці грудини.

2. Натисніть донизу не більше ніж на одну третину глибини грудної клітки. Зробіть це п'ять разів - приблизно 100 натискувань за 1 хв.

3. Зробіть один повний вдих штучного дихання. Продовжуйте цикл - п'ять грудних натискань і один штучний вдих за 1 хв, - перевіряючи показники серцево-судинної системи між кожним циклом.

4. Якщо цикл триває понад 1 хв, то викличте швидку допомогу, однак продовжуйте ВСД.

Дитині після двох років:

1. Покладіть дитину навзнак на тверду поверхню. Делікатно відхиліть її голову до заду. Знайдіть місце на грудні клітці, де ребра з'єднуються, утворюючи перевернуту літеру V. Покладіть середній палець на кінець грудини, а вказівний - вище.

2. Проковзніть долонею руки вниз по грудині до іншої руки. Використовуючи лише долоню руки, різко натисніть у цьому місці, однак не більше, ніж одну третину глибини грудної клітки. Зробіть це п'ять разів - приблизно 100 натискувань за 1 хв.

3. Зробіть один штучний вдих. Продовжуйте цикл - п'ять грудних натискань і один штучний вдих за 1 хв, - перевіряючи показники серцево-судинної системи між кожним циклом. Викличте швидку допомогу, однак продовжуйте ВСД, доки дитина не вийде з такого стану.

Безпечне положення:

Покладіть дитину у таке положення, якщо вона без свідомості, але дихає. Це найбезпечніше, оскільки запобігає западанню язика в горло й блокуванню дихальних шляхів, дає змогу уникнути ризику задухи у випадку блювання.

Застереження:

Не застосовуйте безпечне положення, якщо є можливість ушкодження шиї або хребта, наприклад, після падіння чи автомобільної аварії.

Безпечне положення для немовляти:

Немовля або дитину до двох років можна заколисувати на руках з головою, нахиленою донизу для уникнення перешкоди диханню.

Для дитини після двох років:

1. Станьте на коліна поруч з дитиною. Нахиліть її голову до заду і підніміть підборіддя до переду. Це утримувати дихальні шляхи відкритими.

2. Якщо треба, - випряміть дитині ноги. Зігніть ближню до Вас руку, так щоб був прямий кут, і покладіть на землю з долонею догори.

3. Схрестіть іншу руку дитини на грудях. Утримуйте тильний бік її руки проти протилежної щоки.

4. Використовуючи вільну руку, стисніть делікатно під стегном ближню до Вас ногу дитини й обережно підтягніть коліно догори, згинаючи ногу. Утримуйте руку дитини навпроти її щоки, щоб підтримувати голову, піднесіть стегно зігнутої ноги і поверніть дитину на бік у напрямі до себе.

5. Як тільки укладете ногу і руку дитини так, що вони не падатимуть до переду, нахиліть її голову. Викличте швидку допомогу.

Висновки

Отже, для дитини сьогодні існує безліч небезпек: обмороження, переохолодження, опіки, удари, ураження струмом, теплові та сонячні удари, отруєння.

Але ми повинні вміти надати кваліфіковану долікарську допомогу маленькій дитині.

Перша долікарська допомога - це комплекс простих термінових дій, спрямованих на збереження здоров'я і життя потерпілого. 
При наданні першої долікарської допомоги треба керуватися такими принципами: правильність, доцільність, швидкість, продуманість, рішучість, спокій.

Долікарська допомога дитині багато чим відрізняється від аналогічної допомоги дорослій людині, проте комплекс цих заходів зможе зберегти дитині життя.

 Список використаних джерел:

«Перша медична допомога» Ївженко С.М. Гафіатуліна І.В., Полтава, 2004

«Невідкладні стани й екстрена медична допомога» Чазов Е.І., Москва 1989

«Сезонные заболевания: Лето» Шильников Л.В.

«Лечебник. Народные способы» Мазнев Н.І.

«Первая помощь при повреждениях и несчастных случаях» Борисов В.С., Буров Н.Е., Поляков В.А. 1990 

«Перша медична допомога» Буянов В.М. 1987

«Неотложные состояния и экстренная медицинская помощь. Справочник» Г.Я. Аврудский, М.М. Балаболкин, З.С. Баркаган 1988

Размещено на Allbest.ru

...