Ортопедична стоматологія

Размещено на http://www.allbest.ru/

Звіт про роботу лікаря-стоматолога-ортопеда

МКП “Міський стоматологічний центр”

Ямчука Вячеслава Івановича

1. Обстеження ортопедичного хворого

Суб'єктивні методи обстеження.

Для надання кваліфікованої та ефективної допомоги дотримуємося загальноприйнятих методів обстеження.

Обстеження починаємо із збору анамнезу. Під час збору анамнезу вислуховую скарги хворого, дізнаюсь про розвиток даного захворювання. Після опитування проводимо огляд хворого для визначення напрямку подальших необхідних досліджень.

Об'єктивні методи обстеження.

Проводимо безпосереднє обстеження органів та тканин ротової порожнини - зубних рядів, слизової оболонки, жувального апарату та кісткової тканини. Звертаємо увагу на симетричність, пропорційність обличчя, виступ підборіддя, лінію змикання губ, вираженість складок - це все дає змогу зробити вірні висновки.

Безпосереднє обстеження зубних рядів дає змогу визначити прикус, форму зубних дуг. Обстеження проводимо від верхнього правого зуба мудрості до нижнього правого одноіменного зуба, що дає можливість звернути увагу на особливості кожного наявного зуба в ротовій порожнині, а саме: положення зуба в дузі, форму зуба, колір, стійкість в лунці, стан твердих тканин, наявність пломб та ін. Для більш ретельного інформаційного дослідження використовуємо інструментальні та апаратні методи обстеження такі як перкусія, зондування, пальпація, термопроби, рентгенографія, фізіографія, томографія

хворий кеннеді коронка

2. Встановлення діагнозу

Після якісного обстеження, ґрунтуючись на отриманих даних, формуємо діагноз, який відображає морфологічні та функціональні зміни, що відбулися у зубощелепній системі.

При формуванні діагнозу вказуємо причину хвороби, патологічну основу і локалізацію, ступінь і характер розладів, особливості перебігу і форму захворювання, тобто основні та супутні захворювання. Використовуємо класифікацію дефектів по Кеннеді.

а) перший клас по Кеннеді - двобічні кінцеві дефекти

б) другий клас включає однобічні кінцеві дефекти

в) третій клас по Кеннеді - це включені дефекти зубного ряду в бічних відділах

г) четвертий клас - це відсутність фронтальної ділянки

Після встановлення діагнозу проводимо вибір методу лікування та складання плану лікування, від чого буде залежати успіх подальшого лікування. Необхідно провести спеціальну підготовку порожнини рота до ортопедичного лікування, від чого буде залежати успіх подальшого протезування.

Після усіх проведених процедур, встановленого діагнозу та вибору необхідного лікування хворого все записуємо в історію хвороби ортопедичного хворого.

3. Протезування дефектів коронки зуба

Виготовлення штучних коронок

Найпоширенішими протезами, які застосовуємо для відновлення коронки зуба, є штучні коронки.

За методом виготовлення розрізняють:

штамповані

литі

За конструкцією розрізняють:

повні

екваторні

вікончасті

напівкоронки

телескопічні

із штифтом

Залежно від матеріалу виготовлення:

металеві (стальні, сплави золота, срібні)

неметалеві (пластмасові, фарфорові, композитні)

комбіновані (облицьовані керамікою чи композитом)

За призначенням розрізняють:

відновні

шинувальні

опорні

ортодонтичні

тимчасові

постійні та ін.

Враховуючи показання та протипоказання до застосування штучних коронок, використовуємо різні підходи та тактику щодо лікування.

Невід'ємною частиною клініко-лабораторних етапів виготовлення коронок є препарування твердих тканин зуба. Особливістю препарування є вид коронки, матеріал виготовлення, стан коронки зуба та тканин періодонту.

Препарування проводимо в бережливому режимі та з певними правилами, щоб не нашкодити пацієнту. Для цього використовуємо гострі відцентровані інструменти, накінцівники з охолодженням, даємо можливість пацієнту перепочити, прополоскати ротову порожнину.

Класичне препарування коронок зубів пропоную в такій послідовності: від жувальної поверхні з подальшим препаруванням щічної та язикової поверхонь, потім сепарація та загладжування країв, але в клінічних умовах доводиться дещо змінювати, враховуючи індивідуальні особливості кожного пацієнта та ускладнення, які можуть виникнути безпосередньо під час препарування (біль, пошкодження м'яких тканин та ін.). В деяких випадках використовую знеболення перед початком препарування. Це дає можливість запобігти виникненню болю.

4. Виготовлення штампованих коронок

Враховуючи вид коронки проводжу специфічне препарування коронки зуба. Так як штампована коронка має найменшу товщину 0,25 - 0,3 мм, на таку ж товщину відпрепаровую тканину зуба з усіх сторін, в основному на жувальній поверхні для запобігання підвищенню висоти прикусу та в ділянці екватора і на апроксимальних поверхнях.

Після препарування коронок проводжу зняття відбитків за допомогою відбиткових мас, які наношу в спеціальні ложки, індивідуально підібравши їх за розміром.

Відбитки знімаю основні та допоміжні за допомогою альгінат них мас. За декілька хвилин маса кристалізується в ротовій порожнині, після чого ложка виводиться з порожнини рота. Відбиток обробляю спеціальним спреєм для стерилізації та передаю в зуботехнічну лабораторію для подальшого виготовлення коронки.

Наступним клінічним етапом, після виготовлення коронки в лабораторії, є примірка в ротовій порожнині.

Звертаю увагу на довжину коронки, ширину, щільність прилягання коронки до шийки зуба, на її анатомічну форму, яка є найбільш наближеною до форми коронки зуба.

Після даного клінічного етапу штучну коронку віддаю в лабораторію для полірування.

Після полірування штучної коронки проводимо дезінфікування для подальшого цементування її в порожнині рота.

Для фіксації штучної коронки в порожнині рота проводжу спеціальну підготовку препарованої коронки зуба від механічного та бактеріального забруднення, потім просушую культю зуба, але не пересушуючи твердих тканин, після чого цементую штучну коронку на підготовлений зуб.

5. Виготовлення суцільнолитих штучних коронок

Усе більшого поширення набувають суцільнолиті коронки через свої переваги над штампованими.

Особливістю виготовлення литих коронок є більш якісні клінічні та лабораторні етапи їх виготовлення.

Препарування під суцільнолиту коронку потребує більшого зняття твердих тканин зуба, так як лита коронка має товщину не менше 0,4 мм. Особливістю препарування є чітке паралельне препарування усіх поверхонь зуба, які контактують з періодонтом зуба. Для виготовлення литої коронки отримуємо двошаровий відбиток, який дає можливість чітко визначити край коронки, товщину коронки, формування можливого уступа, що унеможливлює порушення цілісності тканин пародонта.

Двошаровий відбиток знімаю за допомогою силіконових відбиткових матеріалів, проводжу медикаментозний обробіток відбитків та передаю їх до зуботехнічної лабораторії.

Перевагою литих коронок над штампованими є більш чітке відновлення анато-фізіологічної цілісності зубного ряду, більша міцність ніж штампованих коронок.

Цементування проводимо в такій послідовності як і при штампованих коронках.

Особливістю є те, що в литу коронку потрібна менша кількість цементу, яким промазуємо стінки штучної коронки, одночасно слідкуємо за ватними валиками, щоб вони не потрапили під край коронки. Одразу ж перевіряємо оклюзійні взаємовідношення.

Особливу увагу приділяю очищенню від цементу для запобігання травм ясен. Після видалення цементу не бажано приймати їжу, протягом 1,5-2 годин до повного затвердіння цементу.

6. Виготовлення комбінованих коронок

Для виготовлення коронок на зуби фронтальних груп, враховуючи естетику даних груп зубів, частіше використовую виготовлення комбінованих коронок.

На даний час комбіновані коронки набувають широкого застосування, так як облицювальні маси наносяться на суцільнолиті коронки, мають добру міцність та естетичність.

Особливістю препарування коронок зубів є більше зашліфовування твердих тканин зуба на товщину до 1,5 мм усіх стінок зуба, а також створення уступа шириною 0,5-0,9 мм у ділянці шийки зуба.

Особливістю є те, що після остаточного препарування поверхонь культі, формую уступ, який являє собою майданчик для коронки. Роль уступа важлива, він бере на себе навантаження, створюючи певну пришийкову товщину коронки, запобігає її розколюванню. Уступ розміщуємо на рівні ясен або мінімально до 0,2-0,3 мм в ясенну бороздку. Форма уступа можу бути різна, але найбільш рекомендований прямий уступ. Форма його залежить від форми алмазних головок, якими препаруємо в ділянці шийки зуба.

Для більш якісного отримання відбитків використовую подвійні відбитки силіконових мас, після чого відбитки передаємо до зуботехнічної лабораторії.

Важливим моментом при виготовленні комбінованих коронок є підбір кольору облицювальних мас пластмасових чи керамічних до кольору сусідніх збережених інтактних зубів. Це проводжу за допомогою стандартних кольорів візуально, враховуючи побажання пацієнта.

Накладання та фіксація литої комбінованої коронки не зумовлює труднощів. Готову коронку дезінфікую і приміряю на опорний зуб, якщо зауважень немає, знову дезінфікую коронку, висушую повітрям, культю зуба ізолюю від слини ватним тампоном, дезінфікую, знежирюю і висушую повітрям під тиском. Цемент замішується рідкої консистенції для вільного виходу його з під краю коронки.

7. Використання штифтових конструкцій

Причинами, які вимагають від нас використовувати штифтові конструкції, є повне руйнування коронкової частини зуба внаслідок ускладнення карієсу, підвищеної стертості зубів, травм та інше, але обов'язковою умовою є збережений корінь та пародонт зуба.

Штифтовий зуб - це незнімний протез, який являє собою штучну коронку зуба та штифт, який розташовується в каналі зуба.

Найчастіше використовую штифтову вкладку, яка відливається окремо від штучної коронки. Це зумовлено тим, що штучну коронку можна легко замінити на нову.

Клінічний етап виготовлення полягає у підготовці кореневого каналу, його розширення на ? довжини спеціальним бором, з подальшим моделюванням вкладки за допомогою воску.

Наступним клінічним етапом є припасування куксової вкладки та цементування її в каналі зуба, після чого можна приступати до виготовлення вибраної штучної коронки.

Ортопедичне лікування зубних рядів незнімними протезами при часткових дефектах

Найпоширеніший вид ортопедичного лікування є виготовлення мостоподібних протезів. Це зумовлено тим, що майже 100 % жувальної ефективності можна відновити за допомогою мостоподібних конструкцій. Такого результату неможливо отримати при знімному протезуванні.

Основною умовою мостоподібного протеза є дві і більше точки опори, які розміщені з обох боків дефекту, так як покази до консольних протезів дуже обмежені.

На даний час в клінічних умовах виготовляються різні мостоподібні протези. Опорними елементами можуть служити металеві штамповані, литі комбіновані коронки, напівкоронки, штамповані вкладки. Між опорними елементами розміщуються тіло протеза і проміжна частина.

Найкращі мостоподібні протезі ті, які здатні якісно, індивідуально відновити цілісність зубного ряду, враховуючи косметику та міцність.

Протези, як і штучні коронки зубів класифікуємо за різними ознаками.

Застосовуємо мостоподібні протези при включених дефектах за відсутності не більше 4-х зубів у фронтальних ділянках та 3-х підряд зубів у бокових. Це обумовлено компенсаторною здатністю тканин пародонта.

Протипоказанням можна назвати великі дефекти, дефекти, обмежені рухливими опірними зубами, або дефекти, обмежені зубами з низькими клінічними коронками.

Найважливішим етапом у виготовленні протезів є вибір опорних зубів, що проводиться за допомогою клінічного та параклінічного обстеження, враховується стійкість, рухомість зубів, вивчається прикус оклюзійних співвідношень. Ґрунтуючись на цих дослідженнях, виготовляти та фіксувати протези найкраще на зубах у межах одних груп, як виняток, може бути виготовлений протез від ікла до жувального зуба. А також ікла можна використовувати при відсутності всіх різців, як опорні для мостоподібного протеза.

Велику увагу під час протезування приділяю тканинам пародонту. Атрофія зубної комірки, подовжена клінічна коронка та патологічна рухливість зубів - все це говорить про те, що опорні зуби послаблені і компенсаторні можливості їх зменшені.

8. Виготовлення паяних мостоподібних протезів

Після встановлення діагнозу та вибору методу лікування починаю препарування опорних зубів під опорні коронки. Особливістю є створення паралельності стінок різних опорних зубів, для чого необхідне зішліфовування значного шару твердих тканин. Щоб можна було легко приміряти мостоподібний протез, при наявності великого нахилу зубів, необхідно провести депульпування зубів. Відбитки знімаємо з двох щелеп - робочий та допоміжний, віддаємо їх до лабораторії.

Наступний клінічний етап проводимо після виготовлення коронок, припасовуємо їх та знімаємо відбитки за допомогою прикусних валиків для подальшого моделювання проміжної частини.

Особливі вимоги є до проміжної частини. Значення має її форма та відношення до тканин протезного ложа, враховуючи індивідуальні особливості та ділянку протезування - фронтальна чи бічна проміжна частина.

Наступним клінічним етапом є притирка каркасу мостоподібного протеза та корекція прикусу. Якщо зауваження відсутні, протез заполіровуємо та фіксуємо на щелепі.

9. Протезування суцільнолитими мостоподібними протезами

Усе більшого поширення надаємо суцільнолитим протезам. Відсутність припою, точне моделювання робить литі протези ефективнішими у функціональному та практичному відношенні. Усунення припою має значення у несприйнятності до різнополюсних металів у ротовій порожнині.

Висока точність литва, постійне удосконалення клініко-лабораторних етапів дозволяє усунути побічні дії таких протезів, досягти тривалого лікувального ефекту.

Препарування майже не відрізняється від препарування під штамповані коронки.

Суцільнолиті коронки частіше застосовую у бічних ділянках. Перевагою є більш рівномірний щільний контакт штучних коронок до поверхні культі.

Суцільнолиті мостоподібні протези добре фіксуються на опорних зубах та зберігають оклюзійні взаємовідношення навіть у складних клінічних умовах, передусім за наявності патологічної стертості зубів, глибокого травмуючого прикусу.

Особливу увагу приділяю суцільнолитим мостам при лікуванні патологічної стертості зубів, адже штамповано-паяні не можуть досконало виконати дане лікування.

Після препарування знімаємо двошаровий робочий відбиток силіконовою відбитковою масою та допоміжний альгінатною масою. Дезінфікуємо відбитки та передаємо їх до лабораторії.

Наступним клінічним етапом, врахувавши вдосконалені технології виготовлення мостоподібних протезів та високоточне литво, є остаточне припасування каркаса та цементування його або ж фіксація на тимчасовий цемент після заполіровування мостоподібного протеза.

10. Виготовлення суцільнолитих мостоподібних протезів з керамічним чи композитним облицюванням

Використовування в ортопедичній стоматології металокерамічних чи металокомпозитних протезів має ряд переваг - міцність, естетичність, стійкість до стирання, біологічна індиферентність до тканин порожнини рота.

Основним показником є відновлення невеликих дефектів зубних рядів. Водночас великі дефекти зубних рядів можна назвати як протипокази до металокераміки чи композиту, особливо в бічних ділянках жувальних зубів.

Обережність потрібна при протезуванні компенсованих форм патологічної стертості. Коли шар кераміки чи композиту великий, це може стати причиною сколу. Враховуючи все сказане вище, можна зробити висновок, що більшість протипоказань є не абсолютними, а відносними.

Особливістю лікування металокерамічними чи композитними протезами у разі аномалій прикусу є те, що тимчасову фіксацію проводимо на довший термін та диспансерний огляд.

Препарування проводимо з урахуванням введення протеза.

Під час препарування необхідно враховувати знеболення та водне охолодження, при неможливості опорні зуби депульпуємо. Тверді тканини зішліфовуємо на товщину облицьованих мас до 1,5 мм, на рівні ясен формуємо круговий уступ, можливо препарування і без уступа, враховуючи індивідуальні анатомо-функціональні особливості пацієнта. Уважно ставлюся до можливого травмування тканин маргінального пародонту. Можемо використовувати тимчасові коронки. Важливим етапом при зніманні двошарового відбитку є рефракція ясен за допомогою спеціальної нитки, але нитку використовуємо теж не в усіх випадках, наприклад, при патологічній стертості.

Успіх лікування металокерамічними протезами залежить також від властивостей сплавів, їх корозостійкості, здатності до точного литва, з'єднувальності з облицюванням.

Наступним клінічним етапом є примірка каркасу мостоподібного протеза. Особливу увагу приділяю тому, щоб каркас легко сідав та знімався з опорних зубів, що не уможливить в подальшому збільшення напруги в коронкових частинах каркаса.

Після примірки за допомогою кольорової шкали визначаємо колір облицівок.

Наступними клінічним етапом є остаточна примірка облицьованого мостоподібного протеза, відшліфовування його по прикусу та фіксація на тимчасовий, а можливо на постійний цемент відносно показів щодо протезування.

Дезінфікування мостоподібного протеза та обробка опорних зубів не відрізняється особливостями від фіксації інших видів мостоподібних протезів.

11. Відновлення цілісності зубних рядів знімними конструкціями зубних протезів у разі часткових дефектів

Коли неможливо відновити цілісність зубних рядів незнімними конструкціями, застосовуємо знімні протези (пластинкові чи бюгельні).

Лікування такими видами має профілактичний і лікувальний ефект, основною відмінністю від незнімного протезування є те, що немає необхідності препарування зубів та можливості виймання їх з ротової порожнини для гігієнічного догляду за ними.

Пластинковими протезами ми можемо відновити частку втраченої жувальної ефективності до 20 %, жувальний тиск передається переважно на слизову та кісткову основу, що є недоліком в порівнянні з незнімним протезуванням.

Виготовляючи знімний протез ми враховуємо всі конструктивні особливості, які залежать від стану зубів, що залишилися, слизової оболонки, величиною дефекту, вираженістю кісткових гребенів та піднебіння.

Основними елементами знімного протеза є базис, кламери, зуби.

Жувальний тиск від штучних зубів передається на слизову оболонку через базис протеза, який безпосередньо лежить на слизовій оболонці. Базис виготовляємо з пластмаси (в більшості випадків). При цьому слід врахувати алергічну реакцію, яка може виникнути на пластмасу, епілепсію, бруксизм, особливості професії хворого. Також пластмасовий базис може ламатися, тому при необхідності за показаннями, використовуємо металеві базиси. При хороших умовах фіксації протеза базис можна зробити мінімальним, це при більшій кількості зубів, незначній атрофії альвеолярних гребенів, вираженості піднебіння. В інших випадках базис виготовляємо по максимальних межах. Штучні зуби, які ми використовуємо для виготовлення протезів, виготовляються з пластмаси в більшості випадків, але також є стандартні комплекти фарфорових, металевих зубів. штучні зуби не повинні мати подразнювальної чи шкідливої дії, мають відповідати анатомічним особливостям замінених зубів, задовольняти естетичні вимоги.

Важливе значення при знімному протезуванні має фіксація протеза в ротовій порожнині. Використовуємо таке явище як прилипання, анатомічну ретенцію, штучні механічні пристрої - кламери, пілоти та ін.

Важливе значення має анатомічна ретенція, що слід завжди враховувати при виготовленні протеза, вибору конструкції і визначенні меж протеза.

Найкращу механічну фіксацію забезпечують кламери. Наявність різних видів конструкцій кламерів дає нам можливість добре зафіксувати протез, використовуючи природні зуби як опорні, але водночас враховуємо і шкідливу дію кламерів на опорні зуби.

Розглядаючи різні види кламерів, помічаємо в них і спільні деталі: плече, тіло, відросток, оклюзійна накладка.

Найбільш поширені кламери, які я використовую у пластинчастих протезах, є дротяні одноплечеві кламери. Також використовую дротяний петлеподібний, апроксимальний, двоплечевий кламер. Також використовую дентоальвеолярні кламери, ясенні (пілоти), телескопічні кламери, коли є покази до їх застосуванням.

На даний час широкого застосування набули замкові і суглобові кріплення. Вони складаються з двох частин: одна закріпляється на опорних зубах, на коронках - це матриця, інша частина (патриця) знаходиться в протезі.

Замкові кріплення використовую при достатній висоті коронок опорних зубів, так як вони більш активні, ніж кламера і мають агресивну дію щодо опорних зубів.

12. Клінічні етапи виготовлення часткових знімних протезів

Після обстеження хворого та вибору конструкції проводимо зняття відбитків (робочого та допоміжного). Ретельно підбираємо відбитковий матеріал та розмір відбиткових ложок, враховуючи стан зубів та слизової оболонки.

Отримавши відбитки проводимо дезінфекцію їх і передаємо в лабораторію.

У лабораторії відливаємо гіпсові моделі і зіставляємо їх у центральній оклюзії при можливості, якщо це неможливо, то використовуємо воскові шаблони з прикусними валиками.

Другий клінічний етап проводиться для визначення центральної оклюзії за допомогою воскових прикусних валиків, складність і важкість визначення центральної оклюзії і висоти прикусу залежить від дефектів зубних рядів.

13. Групи дефектів зубних рядів за А.І. Бетельманом

Перша група дефектів при збережених антагоністах, коли моделі зіставляємо у центральній оклюзії без застосування шаблонів з восковими валиками при включених дефектах, що утворилися від втрати двох бічних або чотирьох фронтальних зубів.

Друга група характеризується наявністю антагоністів (фіксована висота прикусу), але зіставити моделі неможливо без валиків або ж використовуємо прикусні валики з відбиткової маси.

Третя група характеризується відсутністю антагоністів.

У даному випадку центральну оклюзію визначаємо за допомогою воскових валиків.

Четверта група - беззубі щелепи. В даному випадку вимагається повноцінне відновлення центрального співвідношення щелеп.

Клінічний етап визначення центральної оклюзії.

Передчасно обробивши воскові валики спиртом, уводимо їх в ротову порожнину і просимо хворого зімкнути зуби. Положення центральної оклюзії оцінюємо за характером змикання зубів, індивідуальними для кожного прикусу, при використанні спеціальних проб та тренувань. Зафіксувати валики в центральній оклюзії можна за допомогою смужки воску, яку приклеюємо до валика і розігріваємо шпателем або ж розігріваючи воскові валики шпатилем, коли вони є антагоністами. Оклюзійна площина валиків повинна збігатися з оклюзійною площиною зубних рядів тої чи іншої щелепи. Потім зафіксовані валики передаємо в лабораторію для фіксації моделей в артикуметорі та постановки штучних зубів. Колір, форму, фасон та величину штучних зубів визначаємо індивідуально, враховуючи вік, стать, професію пацієнта та стан зубощелепної системи.

Наступним клінічним етапом є примірка і перевірка конструкції протеза з поставленими штучними зубами. Під час цього перевіряємо постановку зубів, правильність проведення усіх попередніх клінічних та лабораторних етапів. Звертаємо увагу на стійкість протеза, межі базису, колір зубів, їх розмір, кламера. Після примірки проводиться завершальне моделювання базису протеза та безпосереднє виготовлення у лабораторних умовах.

Останнім клінічним етапом є здача пластинчастого протеза. Проводимо можливу корекцію, розповідаємо хворому як протезом користуватися, даємо пораду щодо догляду за ним та гігієнічного догляду за ротовою порожниною при користуванні знімними протезами.

14. Відновлення зубних рядів бюгельними протезами

Бюгельні або дугові протези - один з видів часткових знімних протезів, які ми виготовляємо. Вони посідають особливе місце через характер передачі жувального тиску, відновлення жувальної ефективності, системи та методів фіксації на зубах, вплив на тканини пародонта.

Основними елементами протеза є дуга, опорні елементи (кламери, замки, балочні та рейкові системи), сідлоподібна частина із штучними зубами.

Металеві елементи складають каркас протеза. Дуга виконує стабілізаційну, з'єднувальну та опорну функції. Розмір та положення протезу залежить від щелеп, виду і локалізації дефекту, форми та глибини піднебіння, форм орального нахилу альвеолярних гребенів, ступені вираженості анатомічних ретенцій. Відміною бюгельних протезів від пластинчастих є комбінований спосіб передачі жувального навантаження через періодонт та м'які тканини. Основним утримуючим елементом бюгеля є опорно-утримуючі кламери. Бюгельний протез показаний у разі дефектів з достатньою кількістю збережених природних зубів.

У практиці найчастіше використовую кламери системи Нея, які є найраціональнішими за формою. Кламери розділені на п'ять основних груп у залежності від їх застосування. Кламери розміщую на зубі у визначеній закономірності: опорна частина вище межової лінії, утримуюча частина кламера - нижче.

Кламер першого типу (Аккера) виконує опорну, стабілізуючу та фіксуючу функції, сприяє передачі жувального тиску на зуб.

Кламер другого типу (Роуча) роздвоєний чи розщеплений кламер. Забезпечує жорстку опору та добру фіксацію. Для постановки кламера використовую паралелометр.

Кламер третього типу - його ще називають кламером типу 1-2. Його одне плече є частиною кламера першого типу, а друге плече є частиною кламера другого типу.

Кламер четвертого типу - одноплечовий, зворотної дії з однією оклюзійною накладкою. З успіхом його використовую при кінцевих дефектах без дистальної опори.

Кламер п'ятого типу - кільцевий, одноплечовий, має довге плече, яке охоплює майже всю поверхню зуба та двох оклюзійних прокладок у маргінальних та дистальних фігурах. Також для конструювання бюгельних протезів застосовуємо інші види литих кламерів, виходячи із клінічної ситуації.

Планування конструкції протеза ґрунтується на вивченні, об'єднанні та аналізі клінічних даних та лабораторних можливостей його виготовлення.

Для вибору типу бюгельного протеза ми використовуємо класифікацію дефекту зубного ряду та конструкції бюгельних протезів, які запропонував Кеннеді.

15. У залежності від виду дефекту використовуємо різні види конструкцій протезів

Перший клас - конструкція протеза з лабільним з'єднанням базису з опорними зубами.

Другий клас - жорстка фіксація з боку присутньої дистальної опори і лабільна з боку кінцевої опори.

Третій клас - показ до знімного мостоподібного протеза на опорно-утримуючих кламерах.

Четвертий клас - незнімний протез або ж знімні мостоподібні протези з опорно-утримуючими кламерами.

Виходячи з клініко-лабораторних можливостей, показань та проти показань, ми використовуємо той чи інший вид бюгельного протеза, враховуємо шляхи уведення та виведення протеза, знаходимо розміщення межевої лінії, положення кламерів, визначаємо межі базису, положення дуги опорно-утримуючих елементів, все це відображаємо кресленням на моделі майбутнього протеза.

Клінічний етап виготовлення розпочинаємо із зняття відбитків для виготовлення діагностичних, робочих та допоміжних моделей. При використанні сучасних мас обмежуємося одним відбитком на кожну щелепу, з яких можна відлити по дві моделі.

Моделі для виготовлення бюгельних протезів відливаємо із супер гіпсу.

Клінічний етап виготовлення бюгельних протезів повторюється як при виготовленні пластинчастих протезів, так як бюгельні протези можна назвати вдосконаленим протезом відносно пластинчастих.

У бюгельних протезах часто використовуємо атачмени (замки) - це механічні пристрої для з'єднання частин протеза. Розрізняють замкові та шарнірні атачмени.

Внутрішньодентальні та позадентальні атачмени. Кожен атачмен складається з матриці та патриці.

Остаточним клінічним етапом є примірка, фіксація та корекція часткових знімних протезів.

Оглядаємо протез, звертаємо увагу на товщину базису, края протеза, їх поверхню, якість обробки і полірування, положення кламерів.

Під час введення бюгельного протеза керуємося даними паралелометрії і розказуємо все це пацієнту, щоб він запам'ятав.

При відсутності скарг на фіксацію, балансування, стійкість протезів, а також на косметичні, фізіологічні недоліки можна вважати, що протез виконано відмінно.

У подальшому при користуванні протезом можуть виникнути деякі скарги, які можна вирішити при корекції протеза.

Пацієнту даємо рекомендації щодо користування протезом, догляду за ним та порожниною рота, записавши поради, настанови до медичної картки пацієнта.

16. Клініка та протезування у разі повної відсутності зубів

Обстеження хворого при повній утраті зубів має специфічний характер. Правильні підходи до обстеження дають змогу успішно провести ортопедичне лікування беззубих щелеп.

Детальне обстеження проводимо слизової, кісткової основи, альвеолярних відростків, тіло щелеп, твердого піднебіння. Особлива увага приділяється питанню, чи користувався хворий і який період знімними протезами раніше, як звикав до них, також оглядаємо протези.

Крім огляду та пальпації, при необхідності проводимо інші види обстежень.

Під час обстеження хворого ми виявляємо фізіологічні та анатомічні зміни, які характеризуються основними симптомами, серед яких виділяємо старечу прогенію, атрофію альвеолярних гребенів, стан слизової, утрату фіксованої висоти прикусу, зміну зовнішнього вигляду, порушення функцій жування та мови.

Враховуючи всі ці дані, ми підходимо до правильного формування діагнозу, що в подальшому допоможе нам з вибором протезування та ефектом лікування. В практиці я використовую класифікацію типів беззубих щелеп за Шредером на верхній щелепі та Келлером на нижній щелепі.

Три типи беззубих верхніх щелеп за Шредером.

Перший тип - добре виражені альвеолярні гребені, добре збережені верхньощелепні горби, високе склепіння піднебіння, високо розміщена перехідна складка та тяжі слизової.

Другий тип - атрофія альвеолярного гребеня середнього ступеня, збережене склепіння піднебіння та горби, перехідна складка та слизова тяжі розміщені ближче до вершини альвеолярного гребеня.

Третій тип - різка атрофія, відсутні горби, склепіння плоске, перехідна складка розміщена в одній площині з твердим піднебінням.

Келлер виділив чотири типи беззубих нижніх щелеп.

Перший тип - незначна рівномірна атрофія альвеолярних гребенів.

Другий тип - різко виражена рівномірна атрофія.

Третій тип - атрофія бічних ділянок, збережений альвеолярний відросток у фронтальній ділянці.

Четвертий тип - атрофія фронтальної ділянки, несприятливий тип для протезування.

При дослідженні слизової оболонки у практиці користуємося класифікацією Супле

І клас - рухлива слизова при виражених альвеолярних гребенях.

ІІ клас - атрофована слизова тонким натягнутим шаром покриває відростки.

ІІІ клас - альвеолярні гребені та частина твердого піднебіння покриті розрихленою слизовою оболонкою.

ІV клас - слизова у тяжах на всій частині альвеолярних гребенів.

Після проведених досліджень, оцінки стану слизової оболонки протезного ложа, встановлення діагнозу проводимо запис до картки хворого та переходимо до безпосередніх клінічних етапів виготовлення знімних протезів.

Для хорошої фіксації протезів, стабілізації та рівноваги необхідно досягти крайового прилягання та створення клапанної зони. Це досягаємо при функціональних відбитках - відображає стан під час функції. Перший відбиток ми знімаємо для виготовлення індивідуальної ложки, яку потім виготовляємо лабораторним шляхом.

Потім за допомогою пасивних рухів, шляхом функціональних проб та власне функціональних рухів проводимо припасування індивідуальної ложки та формування функціонального краю ложки. Методик знімання функціональних відбитків багато, ми індивідуально підбираємо різні проби, враховуючи особливості ротової порожнини кожного пацієнта.

Користуємося методикою та пробами Гербста на нижній щелепі.

Перша проба - широко відкрити рот і здійснити акт ковтання.

Друга проба - провести язиком по червоній каймі нижньої губи.

Третя проба - доторкнутися кінчиком язика до щік з напівзакритим ротом.

Четверта проба - висунути язик до кінчика носа.

П'ята проба - активні рухи мімічних м'язів, складання губ в трубочку.

Проби Гербста на верхню щелепу.

Перша - широке відкриття рота.

Друга - засмоктувати щоки.

Третя - губи в трубочку.

Проби Гербста ефективні при добре збережених альвеолярних гребенях та малоефективні при атрофії, що унеможливлює створити клапан.

Функціональні відбитки знімаємо підготовленими індивідуальними ложками за допомогою спеціальних відбиткових мас, які дають нам чіткі високоякісні відбитки.

Після отримання відбитків проводимо їх дезінфекцію та направляємо в лабораторію для виготовлення моделей та прикусних валиків.

Наступним клінічним етапом є визначення та фіксація центрального співвідношення беззубих щелеп.

Спочатку підготовляємо прикусні валики, які обробляємо спиртом, формуємо протяжну площину валиків, спочатку на верхній щелепі.

Припасуванням добиваємося щільного прилягання валиків по всій оклюзійній поверхні.

Після припасування визначаємо міжальвеолярну висоту за допомогою антропометричного та анатомо - фізіологічного методів. На даному етапі враховуємо пропорційність обличчя, для функціонального визначення використовуємо проби з точками на носі та підборідді.

Оклюзійна висота валиків має бути менша на 2-3 мм відносно стану фізіологічного спокою.

Після виконаних процедур фіксуємо центральне співвідношення щелеп за допомогою розігрітих воскових валиків у положенні центральної оклюзії з використанням спеціальних проб при змиканні губів. Після чого на валиках позначаємо серединну лінію для правильної постановки зубів, лінію ікол, лінію посмішки.

Також на даному етапі проводимо вибір штучних зубів, враховуємо анатомічні особливості, форму, довжину та колір зубів із спеціальних стандартних гарнітур, яких є багато видів.

Закінчивши цей клінічний етап, віддаємо валики в лабораторію для постановки зубів.

Наступним клінічним етапом є перевірка конструкцій повних знімних протезів безпосередньо у ротовій порожнині.

Даний етап включає низку важливих, відповідальних етапів - перевірка постановок в артикуляторі, огляд моделей, перевірку базису та штучних зубів. Перевірку конструкції протеза закінчуємо уточненням меж протезного ложа на моделях і передаємо моделі до лабораторії для завершального моделювання воскового базису.

Остаточним клінічним етапом є примірка протезів, фіксація повних знімних протезів, корекція протеза у процесі адаптації.

Перед приміркою проводимо огляд протезів, пальпаторно та візуально можемо знайти недоліки, які ж одразу усуваємо пришліфовуванням. Потім уводимо протез, перевіряємо на балансування, стійкість протезу, просимо хворого перевірити самому протези за допомогою спеціальних проб та рухів нижньої щелепи, язиком, під час розмови.

Після проведених маніпуляцій хворому даємо рекомендації щодо користування протезами у перші дні, що робити при можливих ускладненнях, незручностях. Обов'язково говоримо хворому про можливі необхідні корекції протезів у період адаптації. Також хворому розповідаємо про можливі реакції тканин протезного ложа на знімні протези.

Можуть виникнути ускладнення такі як

побічна дія протеза проявляється при передачі жувального тиску на слизову при порушеному самоочищенні і виражається вакуумом та парниковим ефектом

токсична дія до базисів протезів, які виготовлені із пластмаси. Ця дія зумовлена залишковим мономером чи токсинами при поганій гігієні ротової порожнини.

алергічна дія виникає на мономер, барвники та ін. речовини пластмаси

травматична дія виявляється по межах протезного ложа, причиною є травма краєм протеза, що характеризується катаральним запаленням, у гіршому випадку утворюються рани з кровоточивим дном або ж виразка.

Усунення причин, призначення полоскань та аплікацій дає хороший ефект.

Всі ці можливі ускладнення говорять про те, що за хворим в період адаптації до протезів повинен бути нагляд лікаря до повного звикання, відсутності будь-яких скарг.

Размещено на Allbest.ru

...