Пухлини чоловічої статевої системи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чортківський державний медичний коледж

Реферат

Пухлини чоловічої статевої системи

Підготувала:

Вороніна Оля



1. Рак передміхурової залози

Рак передміхурової залози являє собою злоякісне новоутворення, що виникає з клітин передміхурової залози, яка є частиною чоловічої репродуктивної системи.

Симптоми раку передміхурової залози.

Як і багато інші онкологічні захворювання, рак передміхурової залози на початкових стадіях протікає без симптомно, і перші клінічні прояви виникають, коли пухлина вже досягла значних розмірів. Але навіть і тоді симптоми вкрай неспецифічні і схожі з такими при запальних захворюваннях нижніх сечовивідних шляхів, доброякісної гіперплазії передміхурової залози та ін.

Вони підрозділяються на симптоми, до яких відносяться прискорені позиви до сечовипускання, відчуття неповного випорожнення сечового міхура, спастичні або больові відчуття в промежині і обструктивні симптоми, що включають утруднене сечовипускання, переривчастий або тонкий струмінь сечі, затримка сечі, необхідність напружувати м'язи живота при сечовипусканні. Також може спостерігатися наявність крові в сечі і сім'яної рідини.

Діагностика раку передміхурової залози.

Мізерність і не специфічність симптомів значно ускладнюють ранню діагностику раку передміхурової залози.

З цієї причини величезну роль грає регулярне проходження кожним чоловіком старше 50 років урологічних оглядів, при яких фахівець-уролог виконує ректальне пальцеве дослідження, що дозволяє оцінити розміри і стан передміхурової залози, виявити її ущільнення, асиметрію та інші зміни. Також рекомендується регулярне проведення досліджень крові на рівень ПСА (простатичного специфічного антигену), який є маркером раку передміхурової залози. У нормі його рівень не повинен перевищувати 4 нг/мл. Підвищення рівня ПСА є показанням для подальшого обстеження.

При виявленні будь-яких змін пацієнт направляється на проведення УЗД передміхурової залози, при якому можна отримати більш точні дані про її стан. При виявленні пухлини передміхурової залози необхідне проведення біопсії, це - єдиний метод встановити характер новоутворення і підтвердити або виключити його злоякісність. Біопсія передміхурової залози проводиться під контролем ультразвуку.

При підтвердженні діагнозу раку передміхурової залози рекомендується проведення таких додаткових досліджень, як комп'ютерна і магнітно-резонансна томографія черевної порожнини, а також позитронно-емісійна томографія (ПЕТ-КТ). Дані дослідження дозволяють визначити ступінь поширеності процесу і виявити наявність метастазів. Оскільки для раку передміхурової залози характерно метастазування в кісткову тканину, пацієнт може бути направлений на проведення остеосцинтиграфії - радіоізотопного методу дослідження кісткової системи.

Лікування раку передміхурової залози.

Лікування раку передміхурової залози залежить від стадії захворювання і включає декілька основних методів: хірургічне лікування, радіотерапія (опромінення пухлини) і лікарське лікування (хіміотерапія). Радикальна простатектомія може в переважній більшості випадків повністю позбавити пацієнта від пухлини на ранній стадії захворювання.

Великою ефективністю в лікуванні раку передміхурової залози володіє радіотерапія.

Застосовуються найбільш сучасні методи радіотерапії, такі як IMRT (радіотерапія модульованим інтенсивності) і брахітерапія з введенням джерел радіоактивного випромінювання безпосередньо в тканину передміхурової залози.

До інших методів лікування раку передміхурової залози відносяться гормональна терапія і хіміотерапія, які застосовуються для уповільнення зростання пухлини і продовження життя пацієнта.



2. Рак статевого члена

Рак статевого члена - відносно рідкісне злоякісне новоутворення, що вражає різні відділи пеніса (головка - 48%, крайня плоть - 20%, стовбур). У деяких випадках може мати місце поразка відразу декількох відділів. Захворювання розвивається зазвичай у чоловіків старше 40 років, у дітей - практично не зустрічається.

Малюнок 1. - Прояви захворювання:

Пухлини статевого члена бувають доброякісними і злоякісними, а також епітеліальних і не епітеліальних. Найбільш поширені доброякісні епітеліальні пухлини.

Рак статевого члена як правило зустрічається у чоловіків з необрізаної крайньою плоттю. До сприяючих чинників відносять фімоз, хронічні процеси запалення в області голівки статевого члена і крайньої плоті.

Починається рак статевого члена з невеликого за меланома статевого члена, величиною з метастазами в лімфовузли вогнища, який можна розглядати як рак, в ході розвитку захворювання пухлина вражає шкірні покриви, головку статевого члена і переходить на кавернозну тканину.

Причини.

Токсичний вплив продуктів бактеріального розкладання смегми на шкіру крайньої плоті і голівки статевого члена (фімоз, недостатня гігієна). Ймовірність розвитку раку статевого члена у обрізаних чоловіків значно нижче. Інфікування вірусом папіломи людини 16 і 18 типів.



Малюнок 2. - Пухлина Бушко-Левенштейна:

Малюнок 3. - Бовеноідний лез:

Симптоми.

Починається рак непомітно, як правило, з невеликою еритеми - плями червоного або рожевого кольору. Типова локалізація - голівка статевого члена, але може бути і на вінцеві борозенці і на стовбурі пеніса. Бляшка безболісна, не кровить, рідко заподіює дискомфорт на початкових стадіях хвороби.

Розростаючись, первинний осередок або поширюється вшир, або набуває вигляду горбка, шишкоподібне випинання або наріст у вигляді суцвіть цвітної капусти. На цій стадії характерний больовий синдром, а також кровотеча - як правило, через травми.

Збільшуються пахові лімфатичні вузли, з'являється дискомфорт при сечовипусканні, якщо рак локалізується під крайньою плоттю - виділяється смердючий гній.

Діагностика.

Діагностика раку полягає не тільки у виявленні захворювання, але і у визначенні стадії процесу і тому повинно бути максимально комплексним.

Діагностичний пошук включає:

- клінічне обстеження (оцінюють розмір пухлини, її локалізацію, прояв інфільтрації навколишніх тканин);

- лабораторна діагностика: проведення зіскрібка з поверхні новоутворення з метою цитологічного дослідження;

- пункція збільшених або щільних лімфатичних вузлів.

Інструментальні методи:

- УЗД дозволяє оцінити розміри, глибину проростання, стан лімфовузлів;

- МРТ дозволяє отримати більш точні дані про проростанні пухлини (у порівнянні з УЗД);

- КТ - володіє високою інформативністю при дослідженні лімфатичних вузлів (пахові, тазові).

Прогноз.

Рак статевого члена - захворювання, що вимагає постійного спостереження у лікаря навіть після успішного закінчення лікування, оскільки можливі рецидиви - пухлина повертається в 5-7% випадків після оперативного лікування і в 50% випадків після консервативної терапії.

За статистикою, без лікування протягом п'яти років від початку процесу вмирають 97% хворих.

Середня п'ятирічна виживаність після лікування - 50%, при цьому у хворих, прооперованих на ранніх стадіях прогноз краще - виживають до 80% і вище. Класифікація раку статевого члена Jackson:

- I стадія раку статевого члена - пухлина обмежена головкою статевого члена або крайньої плоттю;

- II стадія раку статевого члена - інвазія в стовбур або кавернозні тіла без йди віддалених метастазів;

- III стадія раку статевого члена - пухлина, обмежена статевим членом з метастазами у пахові лімфатичні вузли;

- IV стадія раку статевого члена - пухлина вражає сусідні структури, неоперабельні метастази в віддалені лімфатичні вузли.

Малюнок 4. - IV стадія раку статевого члена:

Класифікація раку статевого члена за системою TNM (T - характеристика пухлини; N - стан лімфатичних вузлів; M - наявність або відсутність віддаленого метастазування):

- Тх - недостатньо даних;

- То - первинна пухлина відсутня;

- Тis - преінвазивного рак;

- Тa - неінвазивна бородавчатий рак;

- Т1 - має місце поширення новоутворення на сполучну тканину;

- Т2 - має місце проростання губчастого тіла або печеристих тіл;

- Т3 - проростання уретри і передміхурової залози;

- Т4 - проростання сусідніх органів;

- Nx - недостатньо даних;

- N0 - немає ураження лімфовузлів;

- N1 - метастази виявлені тільки в одному поверхневому лімфовузлі;

- N2 - має місце ураження декількох поверхневих лімфовузлів;

- N3 - вражені глибокі пахові або тазові л/в;

- Мх - недостатньо даних;

- М0 - віддалене метастазування відсутня;

- М1 - є віддалене метастазування.

Стадії раку статевого члена:

0 - Tis або Tа:

- Nо;

- mо.

I - T1:

- Nо;

- mо.

II - T1-2:

- NO-1;

- MO.

III - T1-3:

- NO-2;

- MO.

IV - T4:

- ураження лімфатичних вузлів і наявність віддалених метастазів не має значення.

Лікування.

Лікування раку статевого члена увазі радикальне видалення пухлини і прагнення (по мірі можливості) зберегти пеніс. Таким чином, тактика лікування багато в чому визначається стадією захворювання і гістологічним характером самої пухлини («ступінь її злоякісності»).

Терапія може включати:хірургічне лікування:

- скальпування статевого члена;

- ампутація (часткове видалення статевого члена);

- емаскуляція (повне видалення пеніса, мошонки і яєчок).

Хіміотерапія та променева терапія.

Комбіноване лікування (поєднання оперативного лікування з хіміо- та променевою терапією).

3. Рак яєчок

Рак яєчка - злоякісна пухлина, яка розвивається з тканин чоловічих статевих залоз. Дане захворювання зустрічається досить рідко. Але, слід зазначити, що серед молодого чоловічого населення віком від 20 до 40 років рак яєчка є однією з найпоширеніших проявів патології. Приблизно 95% від загального числа пухлин яєчка - пухлини, які формуються з епітелію зародкових клітин.

Слід розрізняти три піки виникнення раку яєчка. Це захворювання може виникати у дітей чоловічої статі у віці до 10 років, в період 20-40 років і після 60.

Малюнок 5. - Злоякісна пухлина:

Причини раку яєчка.

Причини виникнення злоякісних пухлин яєчка, в більшості своїй, носять вроджений характер. Найбільш часто пухлини розвиваються при крипторхізмі-природженому не опущення яєчка в мошонку, при цьому орган може перебувати в паховому каналі або в черевній порожнині. Крипторхізм вимагає хірургічного лікування. У деяких випадках, при знаходженні яєчка в паховому каналі і його нормальної функції, можливе динамічне спостереження. Що стосується дорослих, видалення не опущеного яєчка рекомендовано у всіх випадках з метою профілактики його пухлинного ураження.

Крім того, такі захворювання як атрофія і гіпотрофія яєчка (зменшення в розмірах), пухлини протилежної яєчка, травми, запалення (у тому числі в результаті паротиту), можуть бути сприятливими факторами. Фактором ризику може з'явитися наявність пухлинних уражень яєчка у кровних родичів (генетична схильність) і безпліддя.

Симптоми пухлин яєчка.

У початкових стадіях хворих турбує наявність ущільнення або щільною безболісної пухлини яєчка. У деяких випадках пацієнтів можуть турбувати наполегливі болі в мошонці, без наявності яких-небудь візуальних змін.

У міру росту пухлини уражене яєчко збільшується в розмірах, з'являється асиметрія мошонки; яєчко і його придаток зливаються в єдиний щільний конгломерат, межа між ними не визначається.

З часом пухлина може поширюватися на сім'яний канатик, що призводить до його потовщення і ущільнення. Пухлина може розвиватися на тлі скупчення рідини в оболонках яєчка, виявлення ознак гідроцеле за результатами ультразвукового дослідження не виключає діагноз новоутворення.

У деяких випадках при уважному огляді хворого можна виявити метастатичні змінені лімфатичні вузли: пахові, надключичні, іноді за очеревинні, якщо пухлина досягає великих розмірів, вони визначаються у вигляді щільного вузлового освіти в нижніх відділах живота.

Крім вищевказаних симптомів, розвиток злоякісних пухлин яєчка характеризується появою загальних симптомів: слабкість, втрата ваги і апетиту, підйоми температури тіла до невисоких цифр.

Наслідки. Потрібно відзначити, що рак яєчка, виявлений на ранній стадії, відмінно піддається лікуванню і повністю виліковується у 90% випадків. Але, згідно з дослідженнями, переважна більшість молодих людей, що підозрюють у себе симптоми захворювання, звертаються до лікаря тільки через півроку. Потрібно відзначити, що в разі видалення одного яєчка, підданого пухлини, друге (здорове) відмінно впорається з покладеними на нього функціями.

Класифікація пухлин яєчка:

Розмір пухлини:

- Т1-пухлина обмежена яєчком але не вростає в його оболонки;

- Т2-пухлина обмежена яєчком і вростає в його тканинні оболонки;

- Т3-пухлина поширюється на насінний канатик;

- Т4-пухлина переходить на мошонку.

1 стадія: Т1-4;

2 стадія: будь-який розмір пухлини при наявності метастазів у лімфатичних вузлах розмірами від 2 до 5 см.;

3 стадія: будь-який розмір пухлини при наявності віддалених метастазів.

Обстеження при пухлинах яєчка.

Найбільшою інформативністю володіє ультразвукове дослідження: огляд мошонки, органів малого тазу і за очеревинних лімфатичних вузлів. Пухлини яєчка можуть являти собою один або декілька вузлів щільної консистенції розміром від 2-3 см., до 10 см., і більше. Дослідження малого тазу і за очеревинних лімфатичних вузлів дозволяє виявити їх метастатичне ураження.

Виконання ультразвукового дослідження яєчок вважається обов'язковим у всіх випадках, якщо у молодого чоловіка виявлені або ознаки за очеревинної пухлини, або метастази у внутрішніх органах, або підвищений рівень альфа-фетопротеїну.

У деяких випадках може бути використана магнітно-резонансна або комп'ютерна томографія органів черевної порожнини, малого тазу і мошонки.

Найбільш важливу роль у діагностиці пухлин яєчка грає серологічне дослідження крові на пухлинні маркери - особливі білки, які виробляються клітинами пухлини, циркулюють з током крові і відсутні у здорової людини.

У більшості пацієнтів до моменту встановлення діагнозу або вже є метастази в лімфатичні вузли за очеревинного простору, лімфатичні вузли середостіння, вісцеральні метастази, найчастіше в легені, або вони дадуть знати про себе незабаром після виконання операції.

Рецидиви після лікування можуть наставати як у найближчі місяці, так і через кілька років після лікування захворювання, зазвичай рецидиви виникають у терміни до двох років після операції. Найбільш часто метастазами уражаються за очеревинні лімфатичні вузли - до 95% випадків.

Лікування пухлин яєчка.

Першим етапом лікування на будь-якій стадії пухлини є операція: видалення ураженого яєчка з насіннєвим канатиком.

Після операції, за умови і відсутності віддалених проявів захворювання, одужання наступає у 80% пацієнтів.. У деяких випадках операцію доповнюють подальшою протипухлинної хіміотерапією, дана методика дозволяє підвищити число видужали до 90-100%.

У деяких випадках, при великих розмірах пухлини, в післяопераційному періоді вдаються до променевої терапії. В ході лікування підводиться невелика доза опромінення (20 гр.) на зону за очеревинних лімфатичних вузлів. Рецидиви захворювання у зоні операції, малого тазу і за очеревинних лімфатичних вузлів після використання променевого лікування виключно рідкісні. Але, слід знати що застосування променевої терапії хоча і незначно але потенційно збільшує ризик безпліддя.

При великій поширеності пухлини і наявності віддалених метастазів лікування починають з хіміотерапії, метою якої є зменшення пухлини в розмірах, для полегшення подальших хірургічного маніпуляцій.

При 2-3 стадії захворювання, тобто при наявності метастазів у пахових або за очеревинних лімфатичних вузлах застосовується двох етапний метод лікування: першим етапом виконується операція з подальшим променевим лікуванням або хіміотерапією. При наявності залишкові метастазів у пахових або за очеревинних лімфатичних вузлах після лікування, проводиться їх видалення. лікування онкологічний захворювання

При наявності віддалених метастазів, у разі якщо пухлин не багато і можливо їх видалення - виконується операція, у всіх інших випадках використовується тільки хіміотерапія.

Прогноз захворювання.

При початковій стадії пухлини та її невеликих розмірах прогноз сприятливий (за умови тільки хірургічного лікування): видужують більше 80% пацієнтів. При наявності метастазів в довколишніх лімфатичних вузлах (за очеревинних і пахових) з урахуванням комплексного лікування (операція + променева чи хіміотерапія) виживаність виявляється 90-95%. При більш запущених стадіях захворювання виживаність значно гірше і не перевищує 40-50%.

Размещено на Allbest.ru

...