Удосконалення методів остеосинтезу при відкритих переломах довгих кісток

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Удосконалення методів остеосинтезу при відкритих переломах довгих кісток

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність

Лікування потерпілих з відкритими переломами довгих кісток до теперішнього часу є складним і актуальним завданням. Це також одна з головних проблем у військово-польовій хірургії. Інвалідність хворих після відкритих переломів в 2-2,5 рази вища, ніж після закритих (Рыдненко В.Г., 1982).

Серед інвалідів внаслідок переломів кісток кінцівок 71,9% - особи, які перенесли відкриті переломи (Яременко Д.А. и соавт., 1996). За даними деяких авторів, частота гнійно-некротичних ускладнень пропорційна важкості травм і коливається від 10% до 64% (Шумада И.В. и соавт., 1975; Рушай А.К., 1985; Рыдненко В.Г. и соавт., 1985; Шапошников Ю.Г., 1991; Вернигора І. П. з співавт., 1995; Корж А.А., Рыдненко В.Г., 1996; Шаповалов В.М. и совт., 1996; Абакаров А.А. и соавт., 1997; Краснов С.А. и соавт., 1997; Bohm E., Josten C., 1992; Barbieri R. et al., 1996). При цьому остеомієліт після травми складає біля 18% (Радомский А.А., 1996).

Небезпечність виникнення травм в умовах мирного часу пов, язана з інтенсивним розвитком техніки, висотним будівництвом, збільшенням автомобільного парку, а в бойових умовах - зі збільшенням уражуючої сили сучасної вогнепальної зброї (Дыскин Е.А. и соавт., 1992; Кинос А.М., 1996).

Для військово-медичної служби актуальною залишається проблема лікування вогнепальних переломів. Досвід другої світової війни, локальних збройних конфліктів останніх трьох десятиріч свідчить про те, що частота вогнепальних поранень кісток та суглобів кінцівок складає приблизно 70% і не має тенденції до зниження (Нечаев Э.А. и соавт., 1994; Шаповалов В.М., 1997; Zinman C., Reis N.D., 1984). У структурі захворюваності розвинутих країн травматизм стабільно посідає третє місце, при цьому страждають люди працездатного віку. Тимчасова непрацездатність, інвалідність і смертність, а також велика кількість звільнених зі Збройних Сил завдають суспільству великої економічної та соціальніої шкоди.

Якщо до викладеного додати складну криміногенну обстановку в суспільстві, збільшення частоти вогнепальних поранень, недостатні знання практичними хірургами принципів лікування поранених, то проблема вогнепальних переломів залишається одною з актуальних як для військових, так і для цивільних спеціалістів.

Зв, язок з науковими темами

Тема дисертаційної роботи пов, язана з науково-дослідною роботою Українського НДІ травматології та ортопедії під назвою «Розробити, обгрунтувати та запровадити систему заходів в оптимізації методів лікування внутрішньосуглобових переломів, профілактики та лікування їх ранніх та пізніх ускладнень і несприятливих наслідків з метою покращення результатів та зниження інвалідності». Шифр 3.6.96. Держ. реєстрація №0196U017009. Роки виконання: 1996-2000.

Мета дослідження: підвищення эфективності хірургічного лікування хворих з відкритими (вогнепальними і невогнепальними) переломами довгих кісток за рахунок оптимізації остеосинтезу.

Завдачі дослідження

1. Удосконалити стержневий апарат зовнішньої фіксації з метою підвищення його репонуючих характеристик та з метою використання різних стержневих імплантатів і підвищення стабільності фіксації переломів довгих кісток.

2. Провести експериментальну оцінку жорсткісних характеристик імплантатів і систем апарат-кістка зі стержневим апаратом зовнішньої фіксації різних просторових конструкцій.

3. Вивчити структуру відкритих переломів довгих кісток за матеріалами клініки травматології Київської лікарні швидкої медичної допомоги.

4. Розробити алгоритм лікування потерпілих з відкритими переломами довгих кісток з урахуванням важкості перелому, анатомічних особливостей сегментів кінцівок.

Наукова новизна одержаних результатів

1. Розроблено стержневий апарат зовнішньої фіксації з високими репонуючими і фіксаційними якостями, можливістю використання різних імплантатів.

2. Запропоновано нову методологію лікування важких відкритих переломів довгих кісток.

3. Проведено експериментальну порівняльну характеристику жорсткостей стержневих апаратів зовнішньої фіксації, вперше отримано сумарно модулі жорсткості для стержневих апаратів зовнішньої фіксації різних просторових конструкцій.

4. Проведені дослідження дозволили обгрунтувати доцільність використання запропонованого стержневого апарата зовнішньої фіксації при відкритих переломах довгих кісток.

Практичне значення одержаних результатів

1. Удосконалено і впроваджено в практику стержневий апарат зовнішньої фіксації.

2. Розробленио і запроваджено в практику алгоритм лікування хворих з відкритими переломами довгих кісток, що дозволило в ургентних умовах обрати оптимальну тактику лікування.

3. Створено і апробованао в практичній діяльності комп, ютерну програму обліку історій хвороб і статистичного аналізу даних «STATIST». Використання персонального комп, ютера для статистичної обробки даних по лікуванню хворих травматологічного профілю дає змогу втілити цей метод в повсякденну практику.

Впровадження наукових розробок у практику

Результати дослідження впроваджені в лікувальну роботу Українського НДІТО, Одеського травматологичного центру, Одеського відділення санаторія «Україна». Матеріали дисертації використовуються в навчальному процесі на кафедрі військової хірургії Військово-медичного інститута Української військово-медичної академії.

Особистий внесок здобувача

Дисертація є оригінальною роботою автора, який провів аналіз клінічного матеріалу, дослідив можливості сучасних методів зовнішнього остеосинтеза стержневим апаратом і розробив алгоритм лікування потерпілих з відкритими переломами довгих кісток. Провів експеримент по жорсткості фіксації стержневими апаратами зовнішньої фіксації різних просторових конструкцій. Удосконалив і впровадив в практику стержневий апарат зовнішньої фіксації, розробив комп, ютерну програму обліку історій хвороб і статистичного аналізу даних. Самостійно провів статистичний аналіз результатів дослідження, написав всі розділи дисертації, а також особисто брав участь у більшості оперативних втручань, які складають клінічну частину дослідження.

Апробація результатів дисертації

Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися на міжінститутській науково-практичній конференції молодих вчених і спеціалістів Києва по актуальним питанням травматології, ортопедії і суміжних дисциплін (Київ, 1995); на міжнародному конгресі «Современные методы лечения и протезирования при заболеваниях и повреждениях опорно-двигательной системы.» (Санкт-Петербург, 1996); на конференції професорсько-викладацького складу УВМА (Київ, 1996); на міжнародному конгресі «Человек и его здоровье. Травматология, ортопедия, протезирование, биомеханика, реабилитация инвалидов» (Санкт-Петербург, 1997); на Вченій раді Українського НДІТО (Київ, 1998); на пленумі травматологів-ортопедів України (Одеса, 1998).

Публікації

За темою дисертації опубліковано 12 наукових робіт. Впроваджено 8 раціоналізаторських пропозицій.

Структура та обсяг дисертації

Дисертація викладена на 159 сторінках друкованого тексту, ілюстрована 17 таблицями і 82 рисунками. Робота складається із вступу, огляду літератури, опису об, єктів і методів дослідження, чотирьох розділів власних досліджень, закінчення, висновків, практичних рекомендацій і списку літератури, який містить 139 джерел, в тому числі 59 з них іноземних авторів.

Зміст роботи

імплантант стержневий перелом кістка

Матеріали та методи дослідження

Матеріалом біомеханічних досліджень були системи апарат-кістка, які складались з трупної нефіксованої великогомілкової кістки людини і стержневого апарата зовнішньої фіксації. В експерименті використовувались великогомілкові кістки людей, які померли від пошкоджень і захворювань, що не пов, язані з патологією опорно-рухового апарату. На великогомілкових кістках моделювали переломи з майбутніми остеосинтезами стержневими апаратами зовнішньої фіксації різних просторових конструкцій і місцями введення імплантатів в кістку. Як імплантат було використано стандартні гвинти Шанца і стержні Штеймана.

З метою запобігання зіткнення відламків кісток між ними створено діастаз 10 мм. Це не завищувало жорсткості системи апарат-кістка і не призводило до зниження вірогідності результатів експерименту.

Дугоподібні штанги виготовлено з того ж матеріалу і профілю, що й прямі штанги, - нержавіючої сталі марки 12Х18Н10Т (ЭП 853). Була використана трубка з зовнішнім діаметром 12 мм, внутрішнім - 8 мм, з радіусом кривини 85 мм і довжиною дуги 180 мм.

В експерименті досліджено системи апарат-кістка з такими просторовими конструкціями апаратів: однобічна одноплощинна, однобічна двоплощинна, двобічна одноплощинна, двобічна двоплощинна і конструкція з дугоподібними штангами. Кожна конструкція апарата досліджена при поперечному і сегментарному переломах.

Матеріалами експериментальних досліджень були також імплантати, які використовувались в стержневих апаратах. Це стержень Штеймана, гвинт Шанца, гвинт з метричною різьбою в хвостовій частині, порожній стержень, спонгіозний гвинт, спонгіозний порожній гвинт, всі виконані з нержавіючої сталі марки 12Х18Н10Т (ЭП 853).

Всі зовнішні робочі навантаження (вигинаючі, компресійні, торсійні), включаючи вигинаючі моменти, відтворено в експерименті за допомогою універсальних випробувальних машин TIRA-TEST 2151 и TIRA-TEST 2300.

Клінічна частина роботи містить досвід лікування 220 хворих з відкритими переломами довгих кісток. Більшу частину хворих склали пацієнти найбільш працездатного віку - від 21 до 50 років (73,1%).

Побутові травми зареєстровані у 55 (25%) потерпілих, виробничі - у 15 (6,8%), спортивні - у 1 (0,4%), кримінальні - у 15 (6,8%), травми внаслідок дорожньо-транспортних пригод - у 131 (59,6%), інші - у 3 (1,4%).

За механізмом травми хворих розподілено таким чином: прямий удар - 110 (50%), автокатастрофа - 31 (14,1%), падіння з висоти - 28 (12,7%), падіння - 25 (11,4%), вогнепальні поранення - 12 (5,5%), здавлення - 4 (1,8%), інші - 10 (4,5%).

Шок різного ступеня важкості діагностовано у 50 (22,7%) хворих. Ізольовані переломи були у 113 (51,4%) хворих, сегментарні - у 8 (3,6%), множинні переломи - у 48 (21,8%), політравма - у 51 (32,2%). Розподіл потерпілих за локалізацією: плечева кістка - 11 (5%), кістки передпліччя - 17 (7,7%), стегнова кістка - 33 (15%), гомілкові кістки - 159 (72,3%).

Для остеосинтезу відкритих переломів апарати зовнішньої фіксації застосовували у 164 (74,6%) хворих, пластини - у 41 (18,7%), гвіздки і серкляж - у 6 (2,7%), комбіновані засоби - у 2 (0,9%), гвинти - у 1 (0,4%).

Розподіл потерпілих в залежності від важкості пошкоджень м, яких тканин: I ступінь - 70 (31,8%), II ступінь - 98 (44,6%) і III ступінь - 52 (23,6%).

Середній термін лікування хворих у стаціонарі - 25,5 дні. В переважній більшості випадків демонтаж апарата зовнішньої фіксації проводився в амбулаторних умовах.

У 16 хворих були відкриті переломи з дефектами кісток. У 7 з них проведено подовження або транспорт сегмента. При скороченні нижньої кінцівки до 4 см подовження сегмента не проводили.

Дев, яти хворим з відкритими переломами довгих кісток проведено заміну апаратів зовнішньої фіксації на пластину. В цій групі розподіл за сегментами був таким: плече - 1, стегно - 5 і гомілка - 3.

При підготовці роботи використані дані, які оброблені за допомогою програми «Облік історій хвороб. Статистичний аналіз даних». Програму розроблено з використанням інструментального засобу розробки СУБД FoxPro 2.6 (DOS-версія).

Принципи і тактика лікування хворих з відкритими переломами

Розроблена нами система лікування потерпілих з відкритими переломами довгих кісток включає такі складові.

1) Попередження розвитку інфекції в рані. При наданні першої допомоги на рану необхідно накласти асептичну пов, язку. Іммобілізація кінцівки виконується підручними або табельними засобами, що знижує механічне розповсюдження мікробів по міжтканинним обширам. Заміна пов, язки проводиться в лікувальному закладі в асептичних умовах (перев, язочній або операційній). Не можна допустити контамінації рани госпітальною мікрофлорою, яка, як правило, стійка до більшості антибіотиків.

Операційні втручання потерпілим з відкритими переломами ми намагалися зробити у найближчі 6 - 8 годин після травми.

При відкритих переломах першого ступеня, якщо з моменту травми пройшло небагато часу, первинну хірургічну обробку не виконували, а обмежилися туалетом рани. Однак при вогнепальних переломах снаряди що поранюють, іноді можуть викликати точечні пошкодження шкіри, які, разом з тим, супроводжуються важким пошкодженням тканин навколо рани і сильним забрудненням. Тому якщо навіть є точечна рана від снаряда, необхідно ретельне рентгенологічне дослідження і за його результатами - вибір тактики лікування.

Первинна хірургічна обробка обов, язково показана при переломах другого і третього ступенів. Це найбільш ефективний захід, який сприяє запобіганню розвитку інфекції і створює сприятливі умови для загоєння рани. При визначенні життєздатності м, язів ми орієнтувались на скорочуваність, кровоточивість, колір і консистенцію. Кісткові фрагменти, не пов, язані з м, якими тканинами, видаляли. Великі кісткові фрагменти, які були пов, язані з тканинами, залишали в рані. Забруднені кінці кісткових відламків зкусували. Кістку закривали м, якими тканинами, використовуючи, в необхідних випадках до м, язову пластику.

Повторну хірургічну обробку проводили до розвитку інфекційних ускладнень, як правило, через 24 - 48 годин після травми, якщо рана сильно забруднена, коли з моменту травми до первинної обробки пройшло багато часу, а також якщо є сумніви в адекватності першого втручання.

2) Діагностика компартмент-синдрому. Потерпілим з відкритими переломами, які отримані від снарядів з високою енергією, необхідно проводити вимірювання підфасціального тиску пошкодженого сегмента з метою діагностики компартмент-синдрому. Найбільш проста діагностика компартмент-синдрома за методикою T.E. Whitesides (1975) в модіфікації С.С. Страфуна (1991).

3) Стабільна фіксація перелому. Вибір методу фіксації кісткових відламків визначається такими факторами: загальним станом потерпілого, ступенем відкритого перелому, станом рани, часом, який пройшов з моменту травми, наявністю інфекції. При першому або другому ступені можливі всі види остеосинтезу, але при мінімальному сумніві вибирати треба апарат зовнішньої фіксації. При третьому ступені лікування необхідно проводити за допомогою апарата зовнішньої фіксації або методом скелетного витяжіння.

При важких переломах з дефектом кістки або з великим дефектом м, яких тканин може бути проведена економна адаптаційна резекція відламків з остеосинтезом кістки апаратом зовнішньої фіксації зі скороченням сегмента. Наступний етап операції - проксимальна (дистальна) остеотомія з відновленням довжини сегмента за методикою Г.А. Ілізарова.

4) Заміна методу фіксації. Стабілізація перелому стержневим апаратом зовнішньої фіксації може бути як закінченим методом, так і проміжним (заміна на інший метод фіксації). За нашим досвідом апарати зовнішньої фіксації, змонтовані на стегні, після заживлення м, яких тканин можна змінювати на внутрішні засоби фіксації. Особливо, якщо є показання до кісткової пластики. Ця тактика сприяє зменшенню розвитку контрактур суміжних суглобів. Заміна апарата проводиться після заживлення ран м, яких тканин. Пластину необхідно разташовувати таким чином, щоб вона не торкалась каналів від імплантатів.

Всі використані принципи хірургічної тактики відображені в алгоритмі лікування потерпілих з відкритими переломами.

Рис. 1. Блок-схема алгоритму лікування потерпілих з відкритими (вогнепальними і невогнепальними) переломами довгих кісток

Результати біомеханічних досліджень

При фіксації поперечного перелому найбільшу сумарну жорсткість має двобічна одноплощинна (рамочна) конструкція. Приблизно в два рази менша жорсткість у двобічної двоплощинної (триангулярної) конструкції. Ще менша жорсткість у однобічної двоплощинної (дельтовидної) конструкції. Найменшу жорсткість має однобічна одноплощинна конструкція. Жорсткістні властивості конструкції апарата з дугоподібними штангами можна порівняти з двобічною двоплощинною і однобічною двоплощинною конструкціями. При фіксації сегментарного перелому розподіл сумарних жорсткостей апаратів в порядку зменшення такий: двобічна одноплощинна конструкція, однобічна двоплощинна конструкція, конструкція з дугоподібними штангами, однобічна одноплощинна конструкція і, врешті, двобічна двоплощинна конструкція.

На перший погляд, сумарна жорсткість апаратів при фіксації сегментарних переломів не може бути більше жорсткості апаратів при фіксації поперечних переломів, як у випадках фіксації переломів однобічною одноплощинною, дельтовидною, рамочною і конструкцією апарата з дугоподібними штангами. Але в даному випадку провідною складовою жорсткості є жорсткість металевих опор (штанг, стержнів і гвинтів), а не жорсткість кісткових сегментів. Збільшення жорсткості можна пояснити збільшенням зв, язків між штангами за допомогою гвинтів. При фіксації сегментарних переломів для фіксації кісткового сегмента використовували додатково ще два гвинта Шанца, що привело до збільшення зв, язків між штангами, отже, до збільшення жорсткості конструкції.

Одним з головних показників систем апарат-кістка є втрата жорсткості при циклічних осьових компресійних навантаженнях. Подібні впливи зазнає синтезований сегмент при виконанні вправ лікувальної фізкультури, при ходьбі з неповним навантаженням. За тисячу циклів при максимальному навантаженні в 450 Н на 10,9% відбувається втрата жорсткості рамочної конструкції апарата; приблизно в два рази менше - однобічної одноплощинної і триангулярної конструкцій апарата; біля трьох відсотків втрачають конструкція апарата з дугоподібними штангами і дельтовидна конструкція.

При випробуванні імплантатів встановлено, що найбільшу жорсткість при вигинаючих навантаженнях мають стержні Штеймана, приблизно в два рази меншу жорсткість - гвинт з метричною різьбою в хвостовій частині, гвинт Шанца, порожнистий гвинт, спонгіозний гвинт, найменшу жорсткість має спонгіозний порожнистий гвинт.

Результати лікування

Результати хірургічного лікування хворих з відкритими переломами ми оцінювали відповідно до наказу МОЗ України №41 1994 р. «Про регламентацію ортопедо-травматологічної служби в Україні».

При видаленні фіксаторів керувались часом, який минув після остеосинтезу, рентгенологічними і клінічними ознаками консолідації, ступенем стабільності апаратів. Результати лікування хворих приведено в табл. 3.

З 220 хворих з відкритими переломами, які лікувались за допомогою оперативних методів, віддалені результати досліджені через 6 - 24 місяці у 106 (48,2%). Добрі результати зареєстровано у 68,9% потерпілих, задовільні - у 18,9% і погані - у 12,2%.

Ми спостерігали всього 57 ускладнень при первинній госпіталізації хворих з приводу травм, при госпіталізації для видалення фіксаторів і при виявленні віддалених результатів, коли частина хворих продовжувала подальше лікування в інших закладах. Поверхневий некроз (21%) і нагноєння м`яких тканин (29,8%) ми спостерігали на гомілці при використанні апаратів зовнішньої фіксації. Нагноєння м`яких тканин в переважній більшості випадків виникало навколо імплантатів. Нагноєння ліквідували або виконували перепроведення стержнів або спиць за зоною запалення. Остеомієліт зареєстровано у 6 (10,5%) хворих (2 кістки стегна і 4 кістки гомілки). Після використання апаратів зовнішньої фіксації в 5 випадках і після інтрамедулярного стержня в одному випадку. Повторний перелом ми спостерігали у 2 хворих (3,5%), по одному на гомілці і стегні. У трьох хворих відкриті переломи передпліччя, стегна і гомілки були ускладнені вологою гангреною (5,3%). Жирова емболія була у одного хворого (1,8%) після перелому кісток гомілки. Інші ускладнення, пролежні, застійні пневмонії, медикаментозні алергії на ліки і тощо спостерігались у 16 (28,1%) хворих.

Частину ускладнень ми пов, язуємо з неадекватною первинною хірургічною обробкою (5,4%), травматичністю і невірним вибором оперативних доступів (4,5%), помилками при остеосинтезі (7,7%), відсутністю повторної хірургічної обробки (3,6%).

На підставі викладених результатів лікування, ускладнень і помилок, подальше удосконалення методів хірургічного лікування потерпілих з відкритими переломами ми вбачаємо в удосконаленні методів і засобів фіксації з урахуванням сегмента, важкості відкритого перелому і загального стану хворого.

Висновки

1. Стержневий апарат з дугоподібними штангами дозволяє надійно фіксувати і репонувати переломи довгих кісток, здійснювати транспорт відломка, проводити промивне дренування рани через порожнисті стержні і використовувати різні нестандартні імплантати.

2. Структура відкритих переломів довгих кісток в умовах мирного часу в залежності від ступеня пошкодження м, яких тканин (за класифікацією М. Мuller, 1990): І - 31,8%, ІІ - 44,6%, ІІІ - 23,6%.

3. Конструкція запропонованого апарата з дугоподібними штангами має суттєву перевагу перед іншими, тому що місце введення стержнів мало впливає на жорсткість системи апарат-кістка.

4. Жорсткості імплантантів при вигинаючих навантаженнях надаються у порядку зменшення: стержень Штеймана, гвинт Шанца, гвинт з метричною різьбою в хвостовій частині, порожнистий стержень, спонгіозний гвинт і спонгіозний порожнистий гвинт.

5. Операція скорочення сегмента з ранньою адаптацією кісткових відламків при важких відкритих переломах кісток гомілки дає змогу після первинної хірургічної обробки зашити рану, запобігти натягу м`яких тканин і розвитку компартмент-синдрому.

6. Заміна зовнішньої фіксації на внутрішню при відкритих переломах стегна дозволяє в найкоротший термін активізувати хворого, запобігти контрактурам суміжних суглобів.

7. Проведення повторної хірургічної обробки рани через 24 - 48 годин після первинної хірургічної обробки при важких відкритих переломах є оптимальним засобом профілактики ускладнень запального характеру.

8. Впровадження запропонованого нами алгоритму в практику сприяло отриманню 68,9% добрих, 18,9% задовільних і скоротити до 12,2% незадовільних результатів лікування, а також зменшити тривалість перебування хворих в стаціонарі в середньому в 1,5 рази, що склало 25,5 ліжко/днів.

Список наукових праць, опублікованих за темою дисертації

1. Остеосинтез открытых и огнестрельных переломов длинных костей конечностей // Архив клинической и экспериментальной медицины. - 1998. - №1. - С. 46 - 52.

2. Методи лікування відкритих та вогнепальних переломів довгих кісток з дефектом кісткової тканини // Современные аспекты военной медицины: Сборник научно-практических работ. Выпуск второй. - Киев, 1997. - С. 112 - 113.

3. Экспериментальная оценка жесткости фиксации переломов стержневыми аппаратами // Проблемы военного здравоохранения и пути его реформирования: Сборник научных трудов под редакцией проф. В.Я. Белого. - Киев, 1997. - С. 94 - 96.

4. Остеосинтез открытых переломов длинных костей конечностей // Проблемы военного здравоохранения и пути его реформирования: Сборник научных трудов под редакцией проф. В.Я. Белого. - Киев, 1997. - С. 340 - 342 (В соавт. Л.Н. Анкин, П.В. Никитин).

5. Остеосинтез стержневими аппаратами важких відкритих (вогнепальніх і невогнепальних) переломів // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. - Київ, 1998. - С. 78 - 82 (Cпівавт. А.В. Білоноженко, М.А. Сергіенко).

6. Аппарат и имплантаты для биологического остеосинтеза // Современные методы лечения и протезирования при заболеваниях и повреждениях опорно-двигательной системы: Материалы международного конгресса. - Санкт-Петербург, 1996. - С. 45 - 46 (В соавт. Л.Н. Анкин, Н.Л. Анкин).

7. Реостеосинтез при открытых и огнестрельных переломах // Человек и его здоровье. Травматология, ортопедия, протезирование, биомеханика, реабилитация инвалидов: Материалы международного конгресса. - Санкт-Петербург, 1996. - С. 8 - 9 (В соавт. Л.Н. Анкин, Н.Л. Анкин, П.В. Гачковский).

8. Алгоритм надання спеціалізованої допомоги потерпілим з відкритими (вогнепальними) переломами довгих кісток кінцівок у мирний час // Гематогенний остеомієліт та його наслідки у дітей (профілактика, діагностика, лікування, реабілітація): Матеріали науково-практичної конференції. - Київ-Чернівці, 1997. - С. 109 - 113.

9. Применение стержневого аппарата внешней фиксации при лечении открытых переломов длинных костей // Матеріали міжінститутської наук.-практ. конф. молодих вчених та фахівців м. Києва з актуальних питань травматології, ортопедії та суміжних дисциплін. - Київ, 1995. - С. 18 - 19.

10. Якості жорсткості різних імплантатів стержневих апаратів зовнішньої фіксації // Матеріали пленуму ортопедів-травматологів України: Розділ II. Помилки та ускладнення в травматології та орторпедії. - Київ-Одеса, 1998. - С. 292 - 293 (Cпівавт. О.О. Коструб).

11. Лікування наслідків переломів довгих кісток нижніх кінцівок апаратами зовнішньої фіксації на шпицевій та шпицестержневій основі // Матеріали пленуму ортопедів-травматологів України: Розділ II. Помилки та ускладнення в травматології та орторпедії. - Київ-Одеса, 1998. - С. 287 - 289 (Cпівавт. О.О. Коструб, Н.І. Березка).

12. Попередження ускладнень при хірургічному лікуванні відкри-тих переломів // Матеріали пленуму ортопедів-травматологів України: Розділ II. Помилки та ускладнення в травматології та орторпедії. - Київ-Одеса, 1998. - С. 193 - 195 (Cпівавт. Л.Н. Анкин, П.В. Нікітін, П.В. Гачковский).

Размещено на Allbest.ru