Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ЕНДОКРИНОЛОГІЇ ТА ОБМІНУ РЕЧОВИН

ІМ.В.П. КОМІСАРЕНКА АМН УКРАЇНИ

14.01.14 - ендокринологія

Автореферат

Хроноритми функції щитовидної залози, екскреторної функції нирок у хворих на дифузний токсичний зоб та гіпотиреоз

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

КРИВИЧ Наталія Вікторівна

Київ - 1998

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Буковинській державній медичній академії МОЗ України на кафедрі клінічної імунології, алергології та ендокринології

Наукові керівники:

Доктор медичних наук, професор Пішак Василь Павлович,

Буковинська державна медична академія, завідувач кафедри медичної біології та генетики

Доктор медичних наук, професор Олійник Валерій Анатолійович,

Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України, завідувач відділу загальної ендокринної патології

Офіційні опоненти:

Доктор медичних наук, професор, чл. - кореспондент АМН України Епштейн Овсій Володимирович, Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України, завідувач лабораторії функціональної діагностики

Кандидат медичних наук Савран Олена Валеріївна, Український науково-практичний центр ендокринної хірургії і трансплантації органів та тканин, завідувач відділу клінічної ендокринології

Провідна установа: Львівський державний медичний університет, кафедра ендокринології.

Захист відбудеться "17 листопада 1998 р. о 13⁰⁰ год. на засіданні спеціалізованої Вченої ради Д.26.558.01 з ендокринології в Інституті ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України (254114, Київ-114, вул. Вишгородська 69). З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України (254114, Київ-114, вул. Вишгородська 69)

Автореферат розісланий " 13 жовтня 1998 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор біологічних наук Л.М. Калинська.

Загальна характеристика роботи

Актуальність роботи:

Циркадіанні ритми виконують важливу функцію синхронізації фізіологічних процесів. Їх параметри можуть бути самостійною характеристикою фізіологічного стану організму. В останні роки, у зв'язку з екологічно-несприятливими умовами довкілля, зріс рівень ендокринних захворювань, особливо патології щитовидної залози (О.В. Епштейн та спіавт., 1994, В.А. Олійник, 1997). Тому проведення хронобіологічних досліджень в ендокринології набуває особливої актуальності (Ф.И. Комаров, 1989). Накопичено багато свідчень щодо вивчення біоритмів гормональної активності ряду залоз ендокринної системи, а саме гіпофіза (В.А. Олійник та співавт., 1997, H. de Boer et al, 1989), наднирників (M. Vance, 1989), статевих залоз (S. Dіas et al., 1989), шишкоподібного тіла (В.П. Пішак, 1985, D. Cardіnalі, 1989) та інші. Проте, хроноритми щитовидної залози, хронодіагностика та хронофармакологія її захворювань вивчені недостатньо, а існуючі дані відрізняються великою варіабельністю.

Загальновідомо, що ниркам властива найбільш чітка ритмічна діяльність в організмі, тому визначення речовин, що екскретуються ними, дозволяє отримати уяву про ритмічну організацію різних систем (Ф.И. Комаров, 1989). Більшість авторів дійшли висновку, що робота нирок віддзеркалює функцію регуляторних систем (В.Д. Слепушкин, В.Г. Пашинский, 1982, Н.Л. Асланян и соавт., 1989). Десинхроноз фізіологічних систем організму виявляється на ранніх стадіях захворювання і значно передує морфологічним змінам. Тиреоїдні гормони спричиняють пряму дію на нирки, на що вказує наявність в них специфічних рецепторів до тироксину та трийодтироніну (І.H. Oppenheіmer, 1983, L.D. Kohn et al., 1985). Проте, ми не зустрічали даних про структурну організацію хроноритмів екскреторної функції нирок у хворих з порушенням функції щитовидної залози.

Зв'язок роботи з науковими програмами: Дисертація є фрагментом планового наукового дослідження Буковинської державної медичної академії "Дослідити вплив лімбічної системи мозку та адренергічних структур на морфофункціональний стан ендокринних органів з метою встановлення взаємозв'язків між ними в залежності від віку та біологічних ритмів” (номер державної реєстрації 01.9.10010096 від 19.04.1991р.)

Мета роботи: Виявити особливості хроноритмів функції щитовидної залози, хроноритмів екскреторної функції нирок у хворих на дифузний токсичний зоб і гіпотиреоз та їх взаємозв'язок.

Завдання дослідження:

1. Встановити особливості циркадіанних ритмів функції щитовидної залози при дифузному токсичному зобі та гіпотиреозі.

2. Вивчити стан екскреторної функції нирок у хворих на дифузний токсичний зоб і гіпотиреоз.

3. Дослідити хроноритми екскреторної функції нирок у пацієнтів з порушенням функції щитовидної залози.

4. Виявити можливий вплив хроноритмів функції щитовидної залози на хроноритми екскреторної функції нирок в нормі і при патології щитовидної залози.

5. Розробити принципи хронодіагностики дослідження вмісту тиреоїдних гормонів у хворих з порушенням функції щитовидної залози.

Наукова новизна одержаних результатів: Виявлений десинхроноз функції щитовидної залози при її патології, на підставі чого вперше розроблені рекомендації щодо хронодіагностики дифузного токсичного зобу та гіпотиреозу.

Вперше досліджено хроноритми екскреторної функції нирок у хворих на дифузний токсичний зоб і гіпотиреоз. Встановлено, що при порушенні функції щитовидної залози циркадіанний ритм екскреторної функції нирок змінює свою структуру. Доведено вплив хроноритмів функції щитовидної залози на хроноритми екскреторної функції нирок.

Практичне значення одержаних результатів: На підставі дослідження циркадіанних ритмів функції щитовидної залози, хроноритмів екскреторної функції нирок у хворих на дифузний токсичний зоб і гіпотиреоз науково обґрунтовані, розроблені і впроваджені в практику принципи хронодіагностики порушень функції щитовидної залози.

Основні наукові положення, що винесені на захист:

Хроноритми функції щитовидної залози впливають на циркадіанні ритми екскреторної функції нирок.

У пацієнтів з дифузним токсичним зобом відбувається зсув акрофаз вмісту тиреоїдних гормонів в сироватці крові в бік денних і вечірніх годин, виходячи з чого забір крові для проведення цих досліджень більш доцільно проводити в другій половині дня.

У хворих на гіпотиреоз акрофази вмісту тиреоїдних гормонів в сироватці крові припадають на ранковий, батифази - на денний період доби, на підставі чого їх дослідження краще проводити вдень.

Циркадіанні ритми екскреторної функції нирок у хворих на дифузний токсичний зоб і гіпотиреоз змінюють свою структуру і можуть використовуватись як самостійні діагностичні тести.

Особистий внесок пошукувача: Автором самостійно проведено дослідження циркадіанних ритмів функції щитовидної залози та екскреторної функції нирок, стану водно-сольової рівноваги у хворих на дифузний токсичний зоб та гіпотиреоз, виконана статистична обробка і наукова інтерпретація отриманих даних.

Апробація результатів дисертації: Основні положення доповідались на науково-практичній конференції "Актуальні проблеми дитячої та підліткової ендокринології” (Харків, 1995р.), на міжнародних симпозіумах "Хірургічні проблеми і екологія” (Чернівці, 1995р., 1996р.), "Актуальні питання медичної допомоги населенню" (Чернівці - Енгельхольм, 1996р.).

Публікації та інші форми впровадження:

хроноритм щитовидна залоза зоб

За темою роботи опубліковано 16 робіт. Серед них 4 статті у центральних фахових виданнях, 4 інші наукові статті, 8 тез.

Результати досліджень впроваджені у практику роботи відділень Чернівецького обласного ендокринологічного диспансеру, основні положення використовуються при проведенні практичних занять з ендокринології в Буковинській державній медичній академії.

Об'єм і структура дисертації: Дисертація викладена на 200 сторінках, містить вступ, розділи "Огляд літератури”, "Методи дослідження”, "Клінічна характеристика обстежених хворих”, "Отримані результати”, "Обговорення отриманих результатів”, висновки та практичні рекомендації, покажчик літератури. Робота ілюстрована 40 таблицями та 22 рисунками. Список літератури містить 289 джерел.

Зміст роботи

Загальна характеристика хворих і методи їх обстеження

В основу роботи покладений матеріал комплексного дослідження циркадіанних ритмів функції щитовидної залози, екскреторної функції нирок у 78 хворих на дифузний токсичний зоб (ДТЗ), 25 - на гіпотиреоз, які знаходились на лікуванні в Чернівецькому обласному ендокринологічному диспансері протягом 1995 - 1996 рр., та 20 практично здорових осіб, що склали контрольну групу. В групу обстежених увійшли пацієнти з тиреотоксикозом і первинним гіпотиреозом в стадії декомпенсації без супутніх захворювань та вираженої недостатності кровообігу. Важкість тиреотоксикозу та гіпотиреозу встановлювались за ступенями прояву клінічних симптомів.

Серед хворих на ДТЗ 26 були з тиреотоксикозом легкого ступеня (Тл), 32 - з тиреотоксикозом середнього ступеня важкості (Тс),20 - з важким тиреотоксикозом (Тв); 8 хворих на гіпотиреоз - з легким ступенем важкості захворювання (Гл), 6 - з середнім (Гс), 11 - з важким гіпотиреозом (Гв). Більшість пацієнтів складали жінки (65 жінок та 13 чоловіків з ДТЗ та 20 жінок і 5 чоловіків з гіпотиреозом).

Дослідження функціонального стану щитовидної залози проводили за допомогою визначення вмісту в сироватці крові тироксину (Т₄), трийодтироніну (Т₃), тиреотропного гормону (ТТГ), тиреоглобуліну (ТГ). Рівень тироксину визначали методом радіоімунного аналізу за допомогою набору ріо-Т₄-ІПР, трийодтироніну - ріо - Т₃-ІПР, тиреоглобуліну - ріо - ТГ ¹²⁵J із використанням тиреоглобуліну, міченого йодом - 125 (Білорусь), тиреотропного гормону-РИА-ТТГ (Чехія) на радіоімунному аналізаторі "Гамма-12”.

Концентрацію іонів натрію і калію в плазмі крові, еритроцитах та сечі визначали методом фотометрії полум'я на "ФПЛ - 1”, креатиніну - за реакцією з пікриновою кислотою (С.И. Рябов и соавт., 1979) з реєстрацією показників екстинції на фотокалориметрі "КФК - 2" і спектрофотометрі "СФ - 46” (А.К. Мерзон, 1974).

Швидкість клубочкової фільтрації розраховували за кліренсом ендогенного креатиніну. Вираховували канальцевий транспорт іонів. Для оцінки транспорту електролітів в нирках використовували показники кліренсу, екскреторну фракцію іонів натрію. Розраховували екскрецію креатиніну, іонів натрію і калію за 3, 12, 24 години. Оцінку канальцевого транспорту води проводили за показниками реабсорбції води та її екскреторної фракції.

Циркадіанні ритми функції щитовидної залози вивчали за допомогою визначення вмісту Т₃, Т₄, ТТГ в сироватці крові тричі впродовж доби (08.00; 16.00; 24.00). Циркадіанні ритми екскреторної функції нирок досліджували шляхом визначення об'єму сечі, вмісту іонів натрію і калію, креатиніну в 3-годинних порціях сечі протягом доби.

В дні обстежень хворі дотримувались стандартизованого режиму сон-бадьорість, 4-разового змішаного раціону без обмеження у прийомі рідини та з помірним (до 10г/добу) вживанням кухонної солі.

Отримані дані оброблені за допомогою косінор-аналізу. Вивчали такі параметри ритму: мезор (середньодобовий рівень досліджуваного показника), амплітуду (різницю максимального відхилення від мезору), акрофазу (момент часу, в який відмічалось максимальне значення показника) і батифазу (момент часу, в який спостерігалось мінімальне значення показника).

Результати досліджень оброблені на ЕОМ ІBM PC 486 DX 4-100 за допомогою програми Mіcrosoft Excel.

Хроноритми функції щитовидної залози у хворих на дифузний токсичний зоб та гіпотиреоз

В ході дослідження виявлений десинхроноз функції щитовидної залози у пацієнтів з ДТЗ та гіпотиреозом (таблиця 1).

У хворих з Тл збільшувались мезори та амплітуди Т₃ та Т_{4 (}Р<0,001), мезор ТТГ зменшувався (Р<0,001),. амплітуда його не зазнавала істотних змін відносно контролю (P>0,05). Відмічався зсув акрофаз Т₃ (на 4 год. 44 хв.), Т_{4 (}на 8 год. 40 хв.) в бік денних та вечірніх годин та батифаз Т_{3 (}на 8 год. 34 хв.), Т₄ (на 8 год. 48 хв.) в бік ранкових годин. Акрофаза та батифаза ТТГ суттєво не відрізнялась від контролю.

При Тс мезори Т₃ та Т₄ зростали вірогідно істотніше, ніж при Тл (Р<0,05, Р<0,001 відповідно). Амплітуда Т₃ збільшувалась (Р<0,001), Т₄ - зменшувалась (Р<0,01) щодо контролю. Спостерігалось зменшення мезору (Р<0,001) і амплітуди ТТГ (Р<0,01) по відношенню до контрольної групи без суттєвих змін щодо Тл (P>0,05 відповідно). Відмічався зсув акрофаз Т₃ (на 5 год. 11 хв.) та Т₄ (на 10 год. 52 хв.) в бік денних та вечірніх годин, причому для Т₄ більш виражений (на 2год.12хв.), ніж при Тл, а також зміщення батифаз показників (Т₃ - на 9год.23хв., Т₄ - на 9год.28хв.) в бік ранкових годин. Акрофаза ТТГ суттєво не змінилася.

У пацієнтів з Тв відмічалось суттєве збільшення мезорів Т₃ (P<0,05 та P<0,01), Т₄ (P<0,001 та P<0,05) в порівнянні з величинами цих показників при Тл та Тс. Амплітуда Т₃ зросла (P<0,001 та P<0,01), Т₄ вірогідно не відрізнялась від даних при Тл та Тс. Мезор ТТГ, а також його амплітуда суттєво (Р>0,05) не відрізнялися від показників при інших ступенях важкості захворювання. Відмічався зсув акрофаз Т₃ (на 4год.01хв.) та Т_{4 (}на 12год.18хв.) щодо контролю в бік денних та вечірніх годин, який для Т₄ був більш вираженим, ніж при інших формах захворювання (на 3год.38хв. порівняно з Тл та на 1год. 19хв. порівняно з Тс). Відбувався зсув батифаз (Т_{3 -} на 8год.17хв. та Т₄ - на 10год.02хв.) в бік ранкових годин щодо контролю. Акрофаза ТТГ не відрізнялась від контролю.

Зростання мезорів Т₃ та Т₄ цілком закономірно, оскільки відбувається збільшення рівня тиреоїдних гормонів. Виникає питання, чому амплітуда Т₄ зростає прямо, а Т_{3 -} обернено пропорційно ступеню важкості захворювання. Така неузгодженість між ритмами може залежати від конверсії цих гормонів, що обумовлюється активністю 5^/-дейодинази. Це припущення підтверджується роботами M. Muracamі et al. (1988, 1989), в яких виявлені хроноритми активності йодтиронін - 5^/-дейодинази з акрофазою опівночі. Зменшення мезору ТТГ пояснюється зниженням рівня останнього в плазмі крові при первинному тиреотоксикозі за принципом зворотного зв'язку.

При аналізі ритму функціональної активності гіпофізарно-тиреоїдної системи привертає увагу розбіжність за часом хвиль максимальної секреції ТТГ та тиреоїдних гормонів. Більше того, акрофаза ТТГ не передує акрофазам секреції Т₃ і Т₄. Очевидно, циркадіанний ритм вмісту в плазмі крові Т₃ і Т₄ залежить не тільки від ТТГ-активності.

Зсув акрофаз показників, на нашу думку, пов'язаний з порушенням тиреоїдно-епіфізарних відносин при підвищенні функції щитовидної залози. Відомо, що тиреотоксикоз викликає різке збільшення концентрації мелатоніну (за даними Л.А. Бондаренко (1991) - в 8,5 разів). В свою чергу, виходячи з принципу зворотного зв'язку, зміни в шишкоподібному тілі, які відбулися при тиреотоксикозі, викликали виникнення десинхронозу функції щитовидної залози.

Враховуючи вищезазначені зміни, можна дійти висновку, що забір крові для дослідження вмісту тиреоїдних гормонів у пацієнтів з ДТЗ більш інформативно проводити в другій половині дня. Клінічне дослідження вранці вважаємо малоінформативним, оскільки у хворих на тиреотоксикоз на ранкові години припадають батифази показників.

Як видно з таблиці 1, у пацієнтів з Гл спостерігалося зниження по відношенню до контролю мезору та амплітуди Т₃ (Р<0,001) та Т_{4 (}Р<0,001, Р<0,01 відповідно), збільшення мезору ТТГ (Р<0,001) та зменшення його амплітуди (Р<0,01), зсув акрофази Т_{3 (}на 7год.33хв.) в бік ранкових годин, акрофази ТТГ (на 2год.42хв.) в бік вечірніх годин, та батифази Т₃ (на 7год.53хв.) в бік денних годин.

При Гс відмічалось більш помітне, ніж при Гл, зниження мезору та амплітуди Т_{3 (}Р<0,05, Р<0,001 відповідно) і Т₄ (Р<0,001), підвищення мезору ТТГ (Р<0,05) без вірогідних змін його амплітуди (P>0,05). Відбувався зсув акрофази Т₃ (на 6год.17хв.) на ранкові години, батифази - на денні години (на 6год.36хв.), акрофази ТТГ (на 3год.15хв.) в бік вечірніх годин, помітніший, ніж при Гл, батифази - в бік ранкових годин (на 4год.00хв.).

У пацієнтів з Гв спостерігалось більше зменшення мезорів Т₃ (P<0,001) і Т_{4 (}P<0,01) порівняно з Гл і не відмічалось істотних змін відносно Гс (P>0,05). Амплітуда ТТГ знижувалась пропорційно із важкістю захворювання (P<0,01 відносно Гл і P<0,05 відносно Гс). Мезор останнього аналогічно зростав (P<0,01 відносно Гл та P<0,05 відносно Гс). Відбувався зсув акрофази Т₃ (на 6год.41хв.) на ранок, та батифази його (на 7год. 20хв.) на день. Акрофаза Т₄ істотно не змінювалась, батифаза припадала на денні години. Спостерігалось зміщення акрофази ТТГ у бік вечірніх (на 4год. 20хв.) годин пропорційно важкості захворювання (на 2год.40хв. порівняно з Гл та на 1год.05хв. з Гс). Батифаза ТТГ зсунулась в бік ранкових годин (на 5год.28хв.), більш помітно, ніж при інших ступенях важкості захворювання (на 4год.28хв. порівняно з Гл і на 1год.28хв. порівняно з Гс).

Зменшення мезорів і амплітуд Т₃ та Т₄ пов'язане із зниженням функції щитовидної залози. Підвищення мезору і амплітуди ТТГ відбувається за принципом зворотного зв'язку. Зменшення нічного піку підйому рівня ТТГ в плазмі крові, очевидно, пов'язано з порушенням ритмів гіпоталамічної регуляції. На нашу думку, зсув акрофаз показників при гіпотиреозі відбувається у зв'язку з порушенням тиреоїдно-епіфізарних взаємовідносин: гіпотиреоз викликає істотне зниження концентрації мелатоніну та зміни в шишкоподібному тілі, які, в свою чергу, за принципом зворотного зв'язку призводять до порушень ритмів функції щитовидної залози. Ефект мелатоніну реалізується через специфічні рецептори, що розміщені на мембрані тироцитів (Е.С. Ром-Богуславская, 1989).

Оскільки у пацієнтів з гіпотиреозом акрофаза Т₃ та Т₄ припадає на ранкові години, а батифаза - на денні години, визначення рівня Т₃ та Т₄ у хворих на гіпотиреоз більш інформативно проводити вдень.

Стан водно-сольової рівноваги у хворих на дифузний токсичний зоб та гіпотиреоз

У хворих з ДТЗ вміст іонів натрію (149,1+1,22 мМоль/л) в плазмі крові не змінювався щодо контролю (146,7+1,45мМоль/л, P>0,05). Рівень іонів натрію в еритроцитах вищий, ніж у здорових осіб (відповідно 23,9+0,46мМоль/л і 19,4+0,59 мМоль/л, P<0,001). Проте, мембранний градієнт Na⁺плазми/Na⁺еритроцитів у цих хворих значно нижчий, ніж в контрольній групі (6,3+0,16 та 7,6+0,17 відповідно, P<0,001). Отже, у більшості пацієнтів надлишково накопичується натрій внутрішньоклітинно при незмінному вмісті в позаклітинній рідині. Це призводить до значного зниження градієнту Na⁺плазми/ Na⁺еритроцитів.

Вміст іонів калію в плазмі крові у хворих на ДТЗ (3,9+0,06 мМоль/л) не відрізнявся від його величини у здорових осіб (4,1+0,07 мМоль/л, Р>0,05). Концентрація калію в еритроцитах знижувалася (85,2+0,76мМоль/л - хворі; 96,1+1,07 мМоль/л - здорові, P<0,001). Мембранний градієнт K⁺еритроцитів/К⁺плазми не зазнавав змін в жодній групі обстежених хворих. Таким чином, у більшості хворих на ДТЗ знижувався коефіцієнт K⁺еритроцитів/Na⁺еритроцитів і рівень внутрішньоклітинного калію при нормальному вмісті його в позаклітинній рідині. Коефіцієнт Na⁺плазми/K⁺плазми був вірогідно підвищений (37,2+0,34) по відношенню до контролю (34,90,33, P<0,001), коефіцієнт K⁺еритроцитів/Na⁺еритроцитів - вірогідно знижений (3,6+0,11) порівняно із рівнем показника у здорових осіб (4,9+0,13, P<0,001).

Добовий діурез вірогідно зростав порівняно із контролем (1080,2+15,41мл/24год.) при Тл (1492,3+20,32 мл/24год, P <0,001) та Тс (1369,3+18,55 мл/24год., Р<0,001) і вірогідно знижувався при Тв (857,4+11,24мл/24год., Р<0,001). При Тл зростав як денний, так і нічний діурез. Таку саму тенденцію спостерігали при Тс. При Тв денний та нічний діурез вірогідно знижувались.

Швидкість клубочкової фільтрації порівняно із контролем (104,61, 19мл/хв.) зазнавала аналогічних змін (141,2+1,61мл/хв., P<0,001; 119,1+1,43 мл/хв., P<0,01; 72,6+1,05 мл/хв., P<0,001 відповідно).

Реабсорбція води зменшувалась по відношенню до контролю (99,3+0,01%) при Тс і Тв (99,2+0,01%; 99,2+0,01%, P<0,01).

Добова екскреція креатиніну збільшувалась по відношенню до такої у здорових осіб (10,9+0,13 мкМ/24год.) при Тл і Тс (16,2+0,22мкМ/24 год., P<0,001 та 14,6+0,17мкМ/24год., Р<0,01) та зменшувалась при Тв (8,7+0,34мкМ/24год., P<0,001). При Тл зростали як денний, так і нічний креатинінурез, при Тс збільшувався тільки денний. У пацієнтів з Тв зменшувалась як денна, так і нічна фракція добового креатинінурезу.

Добова екскреція і фільтраційний заряд іонів натрію щодо контролю (147,4+2,04мМ/24год.; 15,3+1,09мМ/хв відповідно) підвищувались при Тл (213,5+2,67мМ/24год., P<0,001; 20,8+1,48мМ/хв, P<0,05), не відрізнялись при Тс (138,7+3,75мМ/24 год., P>0,05, 17,8+1,27мМ/хв., P>0,05) та знижувались при Тв (119,6+1,75мМ/24 год., P<0,001, 10,9+0,78мМ/хв., P<0,05). Відмічалось вірогідне зростання як денного, так і нічного натрійурезу в групі хворих на Тл. У пацієнтів з Тс спостерігали вірогідне зменшення денної екскреції натрію, в той час як нічна суттєво не відрізнялась від контролю. При Тв денний і нічний натрійурез вірогідно зменшувались. Реабсорбція іонів натрію збільшувалась відносно контролю (14,6+0,89мМ/хв.) при Тл (20,1+1,28 мМ/хв., P<0,01), не змінювалась при Тс і зменшувалась при Тв (10,2+0,71мМ/хв., P<0,05).

Добова екскреція іонів калію, денний і нічний калійурез вірогідно зростали порівняно із контролем (36,60,37мМ/24год; 26,80,32мМ/12год та 9,80,28мМ/12год відповідно) при всіх ступенях важкості захворювання, особливо при Тс (61,8+0,68мМ/24год., P<0,001; 44,5+0,43мМ/12год., P<0,01 та 17,3+0,32мМ/12год., P<0,01 відповідно).

Слід зауважити, що найбільш виражені зміни екскреторної функції нирок характерні для Тл (підвищення діурезу, екскреції іонів натрію, калію та креатиніну) та для Тв (зниження діурезу, екскреції іонів натрію та креатиніну). Зміни екскреторної функції нирок при Тс менш виражені. Проте, це не означає, що при Тс виникає нормалізація порушених функцій. Навпаки, в цьому випадку патологічний процес є більш поглибленим, ніж при Тл і є перехідним етапом різних стадій функціональних змін.

На підставі отриманих результатів зауважимо, що для ДТЗ характерні зміни вмісту іонів калію і натрію в клітинах, а коливання їх рівня в позаклітинній рідині є вторинними і непостійними.

Вважаємо, що в основі патогенетичних механізмів виявлених порушень обміну іонів калію і натрію є надлишок тиреоїдних гормонів, яким властива катаболічна дія, що призводить до підвищеного глікогенолізу і посиленого розпаду білків, а внутрішньоклітинний калій знаходиться у вигляді вуглеводних і білкових комплексів. Безпосередній вплив на нирки, як ефекторний орган цього обміну, мають тиреоїдні гормони. Із тканини нирок людини клоновано рецептори до тиреоїдних гормонів типу 2, що вказує на наявність двох чи більше форм рецепторів до гормонів щитовидної залози (A. Nakaі et al., 1988). Вплив тиреоїдних гормонів на обмінні процеси в клітинах нирок зумовлює зміну активності Na⁺, K⁺-АТФази (F. Іsmaіl-Beіgі et al., 1989), що віддзеркалюється на їх функції.

Важливу роль в патогенезі порушень електролітного обміну у хворих на ДТЗ відіграє включення в патологічний процес інших регуляторних систем.

Так, на ниркові системи транспорту натрію при тиреотоксикозі впливає передсердний натрійуретичний гормон (ПНУГ). Підвищення екскреції іонів натрію у хворих на тиреотоксикоз легкого та середнього ступеня, на нашу думку, може бути пов'язано із зростанням вмісту ПНУГ (P. W. Ladenson, 1988) в сироватці крові. Крім того, канальцевий ацидоз при тиреотоксикозі сприяє підвищенню Na⁺-H⁺ обміну, що супроводжується посиленням натрійурезу (М.Д. Перепелюк, 1992).

Зниження вмісту іонів натрію і збільшення виділення іонів калію із сечею, зменшення градієнтів Na⁺ плазми / Na⁺ еритроцитів, K⁺ еритроцитів / Na⁺ еритроцитів є характерними ознаками підвищення мінералокортикоїдної активності наднирників. Це підтверджується дослідженнями секреції альдостерону при тиреотоксикозі (M. G. Fullerton, 1990).

Зниження секреції вазопресину при підвищенні функції щитовидної залози (W. R. Skowskі, 1970) пояснює збільшення рівня діурезу у хворих з тиреотоксикозом легкого і середнього ступенів. Низький діурез при важкому тиреотоксикозі, очевидно, пов'язаний з виділенням великої кількості рідини з потом. Патогенетичний механізм цього може бути й іншим: підвищена екскреція іонів натрію призводить до активації ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, внаслідок цього відбувається перерозподіл ниркового кровотоку за принципом шунта Труєта, що знижує клубочкову фільтрацію і зменшує діурез.

У пацієнтів з гіпотиреозом кількість іонів натрію в плазмі крові (138,6+0,81мМоль/л) зменшена відносно контролю (146,7+1,45мМоль/л, P<0,01). Вміст іонів натрію в еритроцитах (20,9+0,37мМоль/л) підвищувався порівняно з групою здорових осіб (19,4+0,59 мМоль/л, P<0,05). Мембранний градієнт Na⁺ еритроцитів / Na⁺ плазми не зазнавав істотних змін.

Кількість іонів калію в плазмі крові (4,53+0,057 мМоль/л) зростала порівняно із контролем (4,1+0,07 мМоль/л, Р<0,05), в еритроцитах - не зазнавала істотних змін. Мембранний градієнт K⁺ еритроцитів / K⁺ плазми (21,1+0,34мМоль/л) зменшувався порівняно із таким в контролі (22,8+0,28мМоль/л, Р<0,01). Коефіцієнти Na⁺ плазми / K⁺ плазми, K⁺ еритроцитів / Na⁺ еритроцитів не мали вірогідних змін щодо контролю.

У хворих на гіпотиреоз добовий діурез вірогідно знижувався при всіх ступенях важкості процесу (753,9+13,77 мл/24год.; 747,1+14,10мл/24 год. і 727,8+12,69 мл/24год., P<0,001 відповідно). Привертає увагу підвищення нічного діурезу відносно денного при Гс і, в більшій мірі, при Гв, тенденцію до чого виявляється вже у пацієнтів з Гл.

Швидкість клубочкової фільтрації вірогідно знижувалась порівняно із контролем (104,6+1, 19мл/хв) при Гл (80,9+2,53мл/хв., P<0,001), при Гс - зменшувалась відносно контролю (70,4+2,93 мл/хв., P<0,001) та відносно Гл (P<0,05), при Гв - вірогідно знижувалась відносно контролю (67,6+1,54мл/хв., P<0,001), відносно Гл (P<0,001) та не змінювалась щодо Гс (P0,05).

Екскреція креатиніну відносно контролю (10,9+0,13мкМ/24год.) зменшувалась при всіх ступенях важкості захворювання (8,7+0,27мкМ/24год.; 7,7+0,32мкМ/24год.; 8,1+0,21мкМ/24год., P<0,01 відповідно). Слід відмітити, що при Гл знижувалась саме денна екскреція креатиніну. При Гс зменшувався денний і, в меншій мірі, нічний креатинінурез, а у пацієнтів з Гв понижувався тільки денний креатинінурез.

Канальцева реабсорбція води збільшувалась відносно контролю (99,3+0,01%) при Гл (99,4+0,01%, P<0,01) та не змінювалась при інших ступенях важкості гіпотиреозу

Добова екскреція іонів натрію знижувалась порівняно із групою здорових осіб (147,42,04мМ/24год.) при всіх ступенях важкості захворювання (117,0+3,35 мМ/24год., P<0,01; 98,7+3,52 мМ/24год., P<0,001; 94,9+2,16мМ/24год, P<0,001). Аналогічні зміни відносно контролю (15,3+1,09мМ/хв) характерні для фільтраційного заряду іонів натрію (11,5+0,82 мМ/хв, P<0,05; 9,7+0,62мМ/хв, P<0,01; 9,1+0,65 мМ/хв, P<0,01 відповідно). У хворих із Гс знижувався тільки денний натрійурез, в той час як нічний не зазнавав вірогідних змін. При Гв спостерігали зміни, характерні для Гл: зростання нічного та зменшення денного натрійурезу. Реабсорбція іонів натрію знижувалась порівняно із контролем (14,6+0,89мМ/хв) у всіх групах досліджуваних (10,8+0,77мМ/хв, P<0,05; 9,1+0,65 мМ/хв, P<0,01; 8,4+0,65мМ/хв, P<0,001).

Добова екскреція іонів калію збільшувалась щодо контролю (36,6+0,37мМ/24 год) у хворих на Гв (40,2+0,91 мМ/24 год., P<0,05) і не змінювалась при Гл і Гс (36,6+1,15 мМ/24год., P>0,05 і 37,2+1,55мМ/24год., P>0,05). При Гв зростає нічний і зменшується денний калійурез.

На нашу думку, одним з механізмів водно-сольового дисбалансу при гіпотиреозі є надлишкове накопичення у внутрішніх органах кислих глікозаміногліканів, що посилюють гідрофільність сполучної тканини та викликають затримку натрію за осмотичним градієнтом.

На затримку в тканинах іонів натрію і води також може впливати надлишок вазопресину. На нашу думку, саме з цим пов'язано вірогідне зменшення діурезу вдень і виникнення нового піку екскреції вночі, яке відмічено у пацієнтів з гіпотиреозом.

Зміни водно-сольового обміну при гіпотиреозі також обумовлені зниженням рівня ПНУГ (N. L. Wong et al., 1992). Отже, зниження натрійурезу може бути пов'язано також із цим фактором.

Хроноритми екскреторної функції нирок у хворих на дифузний токсичний зоб та гіпотиреоз

Отримані нами дані стосовно ритмічної діяльності нирок при ДТЗ та гіпотиреозі свідчать про десинхроноз їх екскреторної функції (таблиця 2).

У хворих на Тл збільшувались мезори та зростали амплітуди сечовиділення (P<0,001), екскреції іонів натрію (P<0,001), калію (P<0,001) та креатиніну (P<0,01), відмічався зсув акрофаз, особливо натрійурезу (на 3 год.29 хв.), ближче до ранкових годин, та батифаз в протилежний бік.

У пацієнтів з Тс мезор і амплітуда сечовиділення вірогідно збільшувались, також відмічалось зростання амплітуди креатинінурезу відносно контрольної групи (P<0,01), але в меншій мірі, ніж при Тл, збільшення мезору і амплітуди екскреції іонів калію (P<0,001); мезор та амплітуда екскреції іонів натрію не зазнавали істотних змін. Характерне подальше зміщення акрофаз на ранкові та батифаз на вечірні години.

При Тв спостерігалось зниження мезорів та амплітуд сечовиділення (P<0,01, P<0,05), екскреції іонів натрію (P<0,001), зменшення амплітуди креатинінурезу (P<0,05) без вірогідних змін мезору (P>0,05), а також зростання мезору і амплітуди екскреції іонів калію (P<0,01, P<0,001), зсув акрофаз в бік ранкових годин (діурезу на 5 год.30 хв., іонів калію - на 4 год.47 хв., натрію - на 9 год.29 хв., креатиніну - на 5 год.07 хв.), а також батифаз, більш помітний, ніж у хворих на Тл та Тс. Найбільших змін зазнавав хроноритм екскреції натрію.

Отже, у хворих на ДТЗ відбувається зміщення акрофаз та батифаз сечовиділення, екскреції іонів калію, натрію та креатиніну пропорційно ступеню важкості захворювання та змінюються величини мезорів та амплітуд.

При проведенні кореляційного аналізу виявлений зворотній зв'язок між мезорами хроноритмів вмісту Т₃ в крові та мезорами діурезу (R=-0,648, P<0,01), екскреції іонів натрію (R=-0,474, P<0,01), а також зворотній зв'язок між мезорами Т₄ та діурезу (R=-0,579, P<0,01). Між амплітудами Т₃ та діурезу (R=0,604, P<0,05), Т₃ і екскреції іонів натрію (R=0,604, P<0,05) існує прямий кореляційний зв'язок, амплітудами Т₄ і натрійурезу (R=-0,324, P<0,01) - тенденція до прямого зв'язку. Отримані результати свідчать про певний вплив хроноритмів функції щитовидної залози на хроноритми функції нирок у хворих на ДТЗ.

У хворих на Гл відбувалось зменшення мезорів діурезу (P<0,01) та екскреції іонів натрію (P<0,01) без вірогідних змін мезорів калійурезу (P>0,05) та креатинінурезу (P>0,05), зменшення амплітуд всіх показників, особливо виражене для діурезу (P<0,001) і екскреції іонів натрію (P<0,001). Відмічався незначний зсув акрофаз діурезу та екскреції іонів натрію в бік вечірніх годин та більш виражений зсув акрофази екскреції креатиніну в бік нічних годин. Батифази трансформувались на ранок.

При Гс мезори діурезу (P<0,001), екскреції іонів натрію (P<0,001) та креатиніну (P<0,05) зменшувались істотніше, ніж при Гл, амплітуди - в меншій мірі. Відмічався зсув акрофаз показників в бік нічних годин: діурезу - на 5год. 20хв, екскреції іонів натрію - на 11 год.30 хв., іонів калію - на 12 год.00хв., креатиніну - на 6год.27хв., а також подальше зміщення батифаз.

У хворих на Гв спостерігали зменшення мезорів та амплітуд діурезу (P<0,001) та екскреції іонів натрію (P<0,001), більш помітне, ніж при інших формах захворювання. Відмічали зсув акрофаз в бік батифаз, а батифаз в бік акрофаз контролю.

Відмічені зміни свідчать про майже повну інверсію ритму екскреторної функції нирок у хворих на гіпотиреоз. Проте, аналізуючи початкові, неапроксимовані дані, можна відмітити "двогорбість" кривих хроноритмів діурезу, екскреції іонів натрію, калію та креатиніну у хворих на гіпотиреоз, тобто спостерігається виникнення нових піків екскреції показників.

Проведення кореляційного аналізу виявило прямий зв'язок між мезорами Т₃ та діурезу (R=0,418, P<0,01), між амплітудами Т₃ та діурезу (R=0,605, P<0,05), Т₄ та діурезу (R=0,638, P<0,01), і Т₄ та екскреції іонів натрію (R=0,659, P<0,05). На підставі цього можна дійти висновку, що хроноритми функції щитовидної залози у хворих на гіпотиреоз певною мірою впливають на хроноритми екскреторної функції нирок.

На нашу думку, головна роль у виникненні виявлених змін належить порушенню тиреоїдно-епіфізарних взаємовідносин у пацієнтів з тиреотоксикозом та гіпотиреозом. За даними В.П. Пішака (1985), шишкоподібне тіло є центральною ланкою регуляції циркадіанних ритмів функції нирок. Таким чином, змінена функція шишкоподібного тіла сприяє виникненню десинхронозу екскреторної функції нирок у хворих на ДТЗ і гіпотиреоз.

Отримані нами результати свідчать про те, що при тиреотоксикозі і гіпотиреозі відбувається десинхроноз функції щитовидної залози, що, в свою чергу, поряд з іншими механізмами, призводить до порушення хроноритмів екскреторної функції нирок. Це є наслідком полігландулярних ендокринних розладів. Картина десинхронозу екскреторної функції нирок як при ДТЗ, так і при гіпотиреозі є досить характерною, виявляється вже на ранніх стадіях та поглиблюється із зростанням важкості захворювань, на підставі чого можна заключити, що дослідження хроноритмів екскреторної функції нирок у хворих на ДТЗ та гіпотиреоз можуть використовуватися як самостійні діагностичні тести, які відрізняються простотою, неінвазивністю, дешевизною та не потребують додаткового обладнання.

Отже, проведення хронобіологічного аналізу показало, що у хворих на ДТЗ та гіпотиреоз відбуваються різноманітні порушення ритмів гіпофізарно-тиреоїдної системи та екскреторної функції нирок пропорційно важкості захворювань, що може свідчити про глибину патологічного процесу.

Висновки

У хворих на дифузний токсичний зоб та гіпотиреоз відбувається десинхроноз функції щитовидної залози та екскреторної функції нирок.

При дифузному токсичному зобі відбувається зсув акрофаз хроноритмів вмісту трийодтироніну та тироксину в бік денних та вечірніх і батифаз в бік ранкових годин, збільшення мезорів трийодтироніну та тироксину і амплітуди тироксину пропорційно із важкістю захворювання, а також зменшення мезору і амплітуди тиреотропного гормону.

При гіпотиреозі відбувається зменшення мезорів трийодтироніну та тироксину, збільшення мезору тиреотропного гормону, зменшення амплітуд трийодтироніну, тироксину та тиреотропного гормону пропорційно із важкістю захворювання.

Хроноритми функції щитовидної залози при дифузному токсичному зобі та гіпотиреозі впливають на хроноритми екскреторної функції нирок.

У хворих на дифузний токсичний зоб відбувається зсув акрофаз та батифаз сечовиділення, екскреції іонів натрію, калію та креатиніну пропорційно із важкістю захворювання.

У хворих на гіпотиреоз виникають нові піки діурезу, екскреції іонів натрію, калію, креатиніну, зменшення мезорів і амплітуд більшості показників пропорційно з важкістю захворювання, зсув акрофаз в бік батифаз, а батифаз в бік акрофаз контролю.

Практичні рекомендації

Забір крові для проведення дослідження вмісту тиреоїдних гормонів в сироватці крові хворих на дифузний токсичний зоб більш інформативно проводити в другій половині дня (з 14.00 до 20.00).

Забір крові для визначення рівня тиреоїдних гормонів у хворих на гіпотиреоз доцільно проводити вдень (з 12.00 до 14.00).

Дослідження хроноритмів екскреторної функції нирок у хворих на дифузний токсичний зоб та гіпотиреоз можуть використовуватися як самостійні діагностичні тести.

Список робіт, що опубліковані за темою дисертації

1. Пішак В.П., Кривич Н.В. Хроноритми екскреторної функції нирок у хворих на тиреотоксикоз // Ендокринологія, 1996. - Т.1. - № 2. - С.72-78.

2. Кривич Н.В., Пішак В.П. Стан водно-сольової рівноваги у хворих на дифузний токсичний зоб та гіпотиреоз // Лікарська справа, 1997. - № 4. - С.110-114.

3. Пишак В.П., Кривич Н.В. Хроноритмы экскреторной функции почек у больных гипотиреозом // Бюллетень экспериментальной биологии и медицины, 1998. - Т.125. - № 6. - С.684-687.

4. Кривич Н.В. Циркадіанні ритми екскреторної функції нирок при гіпотиреозі // Буковинський медичний вісник, 1997. - Т.1. - №1. - С.35-38.

5. Кривич Н.В. Вплив ритмічної діяльності функції щитовидної залози на хроноритми екскреторної функції нирок у хворих на дифузний токсичний зоб // Хист, 1997. - № 1. - С.104-109.

6. Кривич Н.В. Хроноритми функції щитовидної залози в нормі і при патології // Деп. в ДНТБ України 04.09.95, № 2039-Ук95. - 21 с.

7. Кривич Н.В. Хроноритми функції нирок та механізми їх регуляції // Деп. в ДНТБ України 20.12.95, № 79-Ук96. - 25 с.

8. Кривич Н.В. Вплив тиреоїдних гормонів на функцію нирок та механізми його регуляції // Деп. в ДНТБ України 12.10.95, № 2280-Ук95. - 25 с.

9. Кривич Н.В. Хроноритми функції щитовидної залози у хворих на тиреотоксикоз // Актуальні питання медичної допомоги населенню: Матеріали симпозіуму. - Чернівці, 1996. - С.121-123.

10. Кривич Н.В. Хроноритми функції щитовидної залози у хворих на гіпотиреоз // Актуальні питання медичної допомоги населенню: Матеріали симпозіуму. - Чернівці, 1996. - С.119-121.

11. Кривич Н.В. Динамічна оцінка екскреторної функції нирок у хворих на тиреотоксикоз // Актуальні питання реабілітації гастроентерологічних хворих: Матеріали симпозіуму. - Чернівці, 1996. - С.183.

12. Кривич Н.В. Хроноритми екскреторної функції нирок у хворих з патологією щитовидної залози в екологічно несприятливих умовах // Хірургічні проблеми і екологія: Матеріали симпозіуму. - Чернівці, 1995. - С.84.

13. Кривич Н.В. Хроноритми функції щитовидної залози при її патології // Синтез, експериментальне вивчення та клінічне застосування четвертинних амонієвих сполук: Матеріали симпозіуму. - Чернівці, 1995. - С.35.

14. Кривич Н.В. Динамічна оцінка екскреторної функції нирок у хворих на тиреотоксикоз // Біологія, медицина, екологія: Матеріали першої науково-практ. конф. початкуючих науковців та мол. вчених Буковини. - Чернівці, 1996. - С.43.

15. Кривич Н.В., Калугін В.О. Хроноритми екскреторної функції нирок у хворих з тиреотоксикозом // Актуальные проблемы детской и подростковой эндокринологии: Тезисы докладов. - Харьков, 1995. - С.62.

16. Кривич Н.В., Пішак В.П. Хроноритми функції щитовидної залози в нормі і при її патології // Актуальные проблемы детской и подростковой эндокринологии: Тезисы докладов. - Харьков, 1995. - С.63.

Анотація

Кривич Н.В. "Хроноритми функції щитовидної залози, екскреторної функції нирок у хворих на дифузний токсичний зоб та гіпотиреоз. - Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.14 - ендокринологія. Інститут ендокринології та обміну речовин ім.В.П. Комісаренка АМН України, Київ, 1998.

Проведено дослідження хроноритмів функції щитовидної залози, екскреторної функції нирок у хворих на дифузний токсичний зоб та гіпотиреоз. Виявлені особливості циркадіанних ритмів функції щитовидної залози при тиреотоксикозі та гіпотиреозі. Вивчений стан екскреторної функції нирок у хворих з тиреотоксикозом і гіпотиреозом. Досліджена структурна організація хроноритмів екскреторної функції нирок у пацієнтів з порушенням функції щитовидної залози. Встановлений вплив хроноритмів функції щитовидної залози на хроноритми екскреторної функції нирок при порушенні функції щитовидної залози. Розроблені принципи хронодіагностики дослідження вмісту тиреоїдних гормонів в крові у хворих з тиреотоксикозом і гіпотиреозом.

Ключові слова: циркадіанні ритми, тиреотоксикоз, гіпотиреоз, тиреоїдні гормони, ниркова екскреція.

Аннотация

Кривич Н.В. "Хроноритмы функции щитовидной железы, экскреторной функции почек у больных диффузным токсическим зобом и гипотиреозом. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.14 - эндокринология. Институт эндокринологии и обмена веществ им.В.П. Комисаренко, Киев, 1998.

Проведено исследование хроноритмов функции щитовидной железы, экскреторной функции почек у больных дифузным токсическим зобом и гипотиреозом. Выявлены особенности циркадианных ритмов функции щитовидной железы при тиреотоксикозе и гипотиреозе. Изучено состояние экскреторной функции почек у больных с тиреотоксикозом и гипотиреозом. Исследована структурная организация хроноритмов экскреторной функции почек у пациентов с нарушением функции щитовидной железы. Установлено влияние хроноритмов функции щитовидной железы на хроноритмы экскреторной функции почек при нарушении функции щитовидной железы. Разработаны принципы хронодиагностики исследования содержания тиреоидных гормонов в крови у больных с тиреотоксикозом и гипотиреозом.

Ключевые слова: циркадианные ритмы, тиреотоксикоз, гипотиреоз, тиреоидные гормоны, почечная екскреция.

Annotatіon

Krіvіch N. V. "The chronorhythms of the functіon of the thyroіd gland, the excretory renal functіon іn the patіents wіth the dіffuse toxіc goіter and hypothyrosіs. The handwrіte.

The dіssertatіon іn search of the candіdate of medіcіne degree іn the specіalіty 14.01.14 - the endocrіnology. The endocrіnology and metabolіc research іnstіtute, Kіev, 1998.

The іnvestіgatіon of chronorhythms of the functіon of the thyroіd gland, the excretory renal functіon іn the patіents wіth the dіffuse toxіc goіter and hypothyrosіs has been performed. The peculіares of the cіrcadіan rhythms of the thyroіd functіon іn thyrotoxіcosіs and hypothyrosіs has been found. The state of excretory renal functіon іn patіents wіth the thyrotoxіcosіs and hypothyrosіs has been studіed. The structure organіsatіon of the chronorhythms of the excretory renal functіon іn patіents wіth thyroіd dysfunctіon has been studіed. The actіon of the thyroіd functіonal chronorhythms on the excretory renal functіonal chronorhythms іn thyroіd dysfunctіon has been studіed. The prіncіple of the chronodіagnostіcal examіnatіon of the thyroіd hormones concentratіons іn blood of the patіents wіth thyrotoxіcosіs and hypothyrosіs.

The key-words: cіrcadіan rhythms, thyrotoxіcosіs, hypothyreosіs, thyroіd hormones, renal excretorіc functіon.

Таблиця 1

Хроноритми вмісту Т_3, Т₄ та ТТГ в сироватці крові у хворих на дифузний токсичний зоб та гіпотиреоз

Показники	Контроль (n=18)	Тл (n=13)	Тс (n=14)	Тв (n=14)	Гл (n=6)	Гс (n=6)	Гв (n=7)
Т3	Мезор	1,120,018	2,610,029*	2,840,033*	3,340,072*	1,060,022*	0,570,082*	0,410,033*
(нМ\л)	Амплітуда	0,290,004	2,120,032*	1,520,018*	0,520,014*	0,210,006*	0,070,001*	0,050,004*
	Акрофаза	12051/	17035/	18002/	16052/	5018/	6034/	6010/
	Батифаза	23048/	8022/	9011/	8005/	15055/	17012/	16028/
Т4	Мезор	108,600,77	152,541,621*	189,632,890*	209,173,931*	55,740,972*	27,963,494*	16,053,526*
(нМ\л)	Амплітуда	21,850,180	31,220,598*	18,290,262*	26,912,839*	13,460,016*	7,320,927*	1,360,482
	Акрофаза	5058/	14038/	16050/	18016/	7019/	6028/	6014/
	Батифаза	16010/	7022/	6042/	6008/	16025/	16016/	16005/
ТТГ	Мезор	2,370,098	1,400,249*	0,780,048*	0,630,071*	6,480,454*	9,410,674*	12,980,723*
(мМЕ\л)	Амплітуда	2,690,111	1,740,434	1,450,101*	1,230,134*	1,310,093*	2,820, 201	1,780,098*
	Акрофаза	1024/	1029/	0056/	0038/	22042/	22009/	21004/
	Батифаза	12010/	12030/	12056/	12049/	11010/	8010/	6042/

* - вірогідні зміни щодо контрою (р < 0,05)

Таблиця 2

Хроноритми діурезу, екскреції Nа⁺, К⁺ та креатиніну у хворих на дифузний токсичний зоб та гіпотиреоз

Показники	Контроль (n=20)	Тл (n=26)	Тс (n=32)	Тв (n=20)	Гл (n=8)	Гс (n=6)	Гв (n=11)
Діурез	Мезор	135,12,32	186,24,89*	172,82,37*	107,23,25*	113,31,75*	97,61,75*	97,21,59*
(мл\3 год)	Амплітуда	51,01,06	108,33,13*	64,31,07*	45,01,17*	22,630,411*	31,10,61*	17,90,34*
	Акрофаза	15005/	14048/	10005/	9035/	19038/	20025/	00034/
	Батифаза	4000/	5030/	2050/	24000/	8000/	8043/	12000/
Na+	Мезор	18,420,282	23,420,352*	17,290,523	11,270,269*	15,250,420*	11,730,442*	10,520,284*
(мМ\3 год)	Амплітуда	11,740,188	16,630,319*	11,880,149	7,240, 194*	3,020,097*	4,710,219*	1,720,052*
	Акрофаза	15029/	12000/	10042/	6000/	17014/	3002/	2044/
	Батифаза	5000/	1030/	21030/	21000/	7010/	8030/	12000/
К+	Мезор	4,480,054	7,180,079*	7,730,068*	5,530,073*	4,740,151	4,610,218	5,040,172*
(мМ\3 год)	Амплітуда	3,750,048	6,630,071*	7,290,057*	3,090,056*	2,160,082*	1,320,068*	1,110,042*
	Акрофаза	14014/	12000/	10053/	9027/	13031/	2020/	5059/
	Батифаза	2030/	24000/	21030/	21026/	3005/	18000/	18008/
Креатинін	Мезор	1,260,017	2,030,023*	1,820,212	1,080,096	1,100,074	0,710,041*	1,080,084
(мкМ\3год)	Амплітуда	0,670,093	1,340,018*	1,240,013*	0,260,054*	0,460,016	0,570,037	0,440,021
	Акрофаза	17000/	15054/	12000/	11053/	24000/	1027/	2040/
	Батифаза	5048/	3050/	24000/	21025/	9020/	12005/	12000/

* - вірогідні зміни щодо контролю (р < 0,05)

Размещено на Allbest.ru

...