Діагностичне та прогностичне значення цитохімічного та імунологічного фенотипування бластних клітин у хворих гострою мієлоїдною лейкемією

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАУКОВО - ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

ГЕМАТОЛОГІЇ ТА ПЕРЕЛИВАННЯ КРОВІ

МОЗ УКРАЇНИ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Діагностичне та прогностичне значення цитохімічного та імунологічного фенотипування бластних клітин у хворих гострою мієлоїдною лейкемією

Цимбалюк - Волошин Ірина Петрівна

Київ - 1998

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському філіалі Київського науково-дослідного інституту гематології та переливання крові МОЗ України.

Наукові керівники: -- доктор медичних наук, професор

Логінський Володимир Остапович,

завідувач лабораторії імунології Львівського філіалу Київського науково-дослідного інституту гематології та переливання крові МОЗ України

-- доктор медичних наук, професор

Виговська Ярослава Іллівна, завідувач відділення гематології Львівського філіалу Київського науково-дослідного інституту гематології та переливання крові МОЗ України

Офіційні опоненти:-- доктор медичних наук, професор

Романова Алла Федорівна, провідний науковий співробітник відділу гематології Київського науково-дослідного інституту гематології та трансфузіології -- доктор медичних наук, професор

Глузман Даниїл Фішелевич, завідувач відділом імуноцитохімії Інституту експериментальної патології, онкології та радіобіології ім. Р.Є. Кавецького

НАН України

Провідна установа: -- Київська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, кафедра гематології та трансфузіології

Захист дисертації відбудеться " 11 " листопада 1998 р. о 13 год. 00 хв.

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.612.01 в Київському НДІ гематології та переливання крові (254060, м. Київ, вул. М. Берлінського, 12).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Київського НДІ гематології та переливання крові (м. Київ, вул. М. Берлінського, 12).

Автореферат розісланий " 1 " жовтня 1998 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради КОМІСАРЕНКО В. Г.

1. Актуальність теми

Гостра мієлоїдна лейкемія (ГМЛ) займає чільне місце серед інших форм гострої лейкемії у дорослих. За останні роки констатовано помітний ріст захворюваності цією формою гемобластозів. Відомо, що порівняно з гострою лімфобластною лейкемією, ГМЛ вирізняється більш несприятливим прогнозом. ГМЛ характеризується значною гетерогенністю пухлинної проліферації різних ліній мієлопоезу, зокрема, гранулоцитарно-макрофагальної, мегакаріоцитар-ної, еритроцитарної, що може бути частковим поясненням різної ефективності застосовуваної терапії, тривалості ремісії та життя хворих. До тепер не є остаточно вирішеним питання класифікації ГМЛ, досконалої у теоретичному відношенні та раціональної в клінічному плані. Беззаперечним є положення, що в основі такої класифікації повинно бути визначення лінійного походження та рівня зрілості клітин пухлинного клону. Проте підходи науковців до вирішення цього завдання є надзвичайно різними. Так, ряд дослідників вважає визначальними морфолого- цитохімічні ознаки бластних клітин, які передбачає FAB- класифікація [D. R. Head і співавт., 1985; G. Flandrin, 1986], інші віддають перевагу імунофенотипічним особливостям бластів при ГМЛ [М. К. Бене і співавт., 1996], особливо у випадках сумнівної чи від'ємної цитохімічної активності лейкемічних клітин [P .B. Neam і співавт., 1986; C. A. Hanson і співавт., 1987]. Багато дослідників відстоюють позицію комплексної оцінки морфолого-цитохімічних та імунологічних властивостей бластів [E. Matutes і співавт., 1988; L. Vaiсkus і співавт., 1991]. Автори ж МІС- класифікації, поряд з морфологічними та імунологічними, вводять цитогенетичні критерії поділу ГМЛ [H. Van den Berghe, 1988]. На їх діагностичне та прогностичне значення вказує і U. Creutzig і співавт. [1995].

Попри існування такого розмаїття наукових думок, на сьогоднішній день найбільш широко використовується морфолого-цитохімічна FAB- класифікація ГМЛ, що зумовлено її відносною простотою, методологічною доступністю, прогностичною вартістю. Проте, слід враховувати і дещо низьку її відтворюваність [M. Gonsales і співавт., 1987; G. L. Castoldi і співавт., 1993; M. Rigolin і співавт., 1995] та існування межі її диференційних можливостей [K. Janicki, 1992]. Саме останній фактор зумовлює те, що певний відсоток випадків гострої лейкемії залишається нескласифікованим.

Таким чином, пошуки оптимальних диференційно-діагностичних та прогностично вартісних критеріїв поділу ГМЛ є обгрунтованими, актуальними та перспективними як в теоретичному, так і в практичному ракурсі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов'язана з виконанням у Львівському філіалі Київського НДІ гематології та переливання крові НДР "Вивчення диференційно-діагностичного та прогностичного значення цитохімічного та імунологічного фенотипування лейкемічних клітин у хворих недиференційованою та гострою мієлоїдною лейкемією, виділення імуноморфологічних варіантів захворювання з метою визначення найбільш ефективних схем цитостатичної терапії", № Державної реєстрації UA 01000 145 P та НДР "Розробити цитоморфологічні, імунологічні та цитогенетичні критерії діагностики, прогнозування перебігу, вибору лікувальної тактики при мієлодиспластичному синдромі та злоякісних мієлопроліферативних захворюваннях...", № Державної реєстрації 01.95. UA 28286.

Мета і завдання дослідження. Мета даного дослідження - вияснити значення морфологічних, цитохімічних та імунофенотипічних ознак бластних клітин для діагностики підваріантів ГМЛ та прогнозування перебігу захворювання.

Для досягнення цієї мети були поставлені наступні завдання:

Вивчити морфологічні, цитохімічні та імунологічні властивості лейкемічних клітин при ГМЛ.

Виділити морфолого-цитохімічні підваріанти та імунологічні підгрупи ГМЛ, співставити результати морфолого-цитохімічного та імунологічного фенотипування бластних клітин.

Дослідити особливості перебігу виділених підваріантів та підгруп ГМЛ. лейкемічний мієлоїдний імунологічний бластний

Вияснити значення імунологічного фенотипування бластних клітин для прогнозування перебігу ГМЛ.

Наукова новизна одержаних результатів. Вдосконалено цитохімічні критерії диференціації FAB- підваріантів ГМЛ (М1-М2 і М4-М5). Обгрунтовано концепцію, що імунологічні маркери диференціації бластів при ГМЛ з'являються раніше, ніж морфолого-цитохімічні ознаки напряму і ступеня їх дозрівання. Сукупність імунофенотипічних ознак клітини більш точно характеризує її лінійне походження порівняно з морфолого-цитохімічними особливостями. На цій основі розроблено принципи імунологічної класифікації ГМЛ, виділено імунологічні підгрупи ГМЛ та гостру гібридну лейкемію. Визначено співвідношення між морфолого-цитохімічними (FAB) підваріантами та імунологічними підгрупами при ГМЛ. Встановлено характер і причини розбіжностей між морфолого-цитохімічною та імунологічною характеристикою бластів у частині випадків ГМЛ. Проведено оцінку клінічного і прогностичного значення маркерної характеристики бластних клітин при ГМЛ.

Практичне значення одержаних результатів. Встановлено значення застосування якісної та напівкількісної оцінки цитохімічної активності мієлопероксидази в бластних клітинах при ГМЛ для визначення їх лінійної належності ("мієлоїдний" та "моноцитарний" тип розподілу) та ступеня зрілості, а також цитохімічної активності хлорацетатестерази для диференційної діагностики М1/М2 та М4/М5 підваріантів ГМЛ. Показано цінність застосування панелі моноклональних антитіл (МКАТ) для діагностики та виділення імунологічних підгруп ГМЛ, а також діагностики гострої гібридної лейкемії. Визначено прогностичне значення імунологічного фенотипування при ГМЛ.

Результати досліджень покладено в основу інформаційного листа "Діагностування підваріантів гострої лейкемії відповідно до FAB- класифікації за допомогою цитохімічних реакцій" (Київ, 1993). Основні положення дисертації впроваджені в практику гематологічного відділення 5-ої клінічної лікарні м. Львова, консультативної поліклініки Львівського філіалу Київського НДІ гематології та переливання крові, гематологічного кабінету консультативної поліклініки Львівської обласної клінічної лікарні, дитячого гематологічного відділення Львівської обласної дитячої спеціалізованої клінічної лікарні.

Особистий внесок здобувача. Особистий внесок автора полягав в аналізі актуальності і ступеня вивчення теми роботи, виборі і опрацюванні методик дослідження, проведенні морфологічних, цитохімічних та імунофенотипічних досліджень бластних клітин крові та кісткового мозку, обробці матеріалу. Виявлені закономірності сформульовано у висновках. Дослідження імунофенотипу бластних клітин крові та кісткового мозку виконано спільно з пров. наук. співр., к.м.н. З.В. Масляк.

Апробація результатів дисертації. Матеріали роботи доповідались на ХІІІ з'їзді Міжнародного товариства гематологів (Європейське та Африканське відділення) (Стамбул, 1995), ІІІ Українському з'їзді гематологів та трансфузіологів (Суми, 1995), засіданні медичної секції Наукового товариства ім. Т. Шевченка (Львів, 1997), науковій конференції, присвяченій 10-річчю гематологічного відділу Інституту клінічної радіології НЦРМ АМН України (Київ, 1997).

Публікації. На тему дисертації опубліковано 7 робіт, в т. ч. 4 наукові статті. Видано інформаційний лист.

2. Обсяг та структура дисертації

Дисертацію викладено на 154 сторінках машинопису, з них 134 сторінки тексту, 8 сторінок займають ілюстрації, 12 - таблиці, 20 - перелік використаної літератури. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, семи розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків та практичних рекомендацій, списку використаної літератури. Список літератури включає 172 джерела. Роботу ілюструють 32 таблиці та 8 рисунків.

3. Зміст роботи

Матеріал і методи дослідження.

Дослідження клітин кісткового мозку і/або периферичної крові проведено у 81 хворого ГМЛ, переважно вперше виявленою. Діагноз гострої лейкемії встановлювали на підставі клінічної картини, даних аналізу периферичної крові, цитологічного дослідження стернального пунктату (відсоток бластів > 30 % усіх нееритроїдних клітин). Для типування цитоморфологічного підваріанту ГМЛ за критеріями FAB- класифікації проводились наступні цитохімічні реакції: на мієлопероксидазу (МРО) методом Lцele (1936), на ліпіди методом забарвлення суданом чорним В за Ackerman (1952), на полісахариди за допомогою PAS- реакції за McManus (1946), на неспецифічну естеразу з інгібітором NaF методом азосполучення (1960), на хлорацетатестеразу методом азосполучення (1960).

Імунологічне фенотипування бластних клітин виконувалось непрямим імунофлюоресцентним методом в моношарі клітин, прикріплених до скла за допомогою полі-L-лізину (Sigma). Як вторинні антитіла використовувались F(ab)₂ - фрагменти антитіл до імуноглобулінів білої миші, помічені флюоресцеїнізотіоціанатом (ФІТЦ), виробництва НВО "Препарат" при Нижньо - Новгородському НДІ ЕіМ. Відсоток антигенпозитивних клітин підраховувався на 100 - 200 мононуклеарів, користуючись люмінесцентним мікроскопом "Люмам Р - 8". Панель моноклональних антитіл включала панлейкоцитарне МКАТ, МКАТ до маркерів клітин-попередників гемопоезу, до панмієлоїдних, мієло-моноцитарних, моноцитарних маркерів, МКАТ до бластів гострої мієломоноцитарної лейкемії, МКАТ до антигену еритробластів, всього 21 вид. Експресію маркера на бластних клітинах вважали позитивною, коли його експресія була виявлена на > 20 % клітин. Випадки з рівнем експресії Ј 20 % розглядалися як негативні. Аналіз результатів фенотипування проводили двома способами, а саме: оцінюючи рівень експресії маркерів за чотирибальною шкалою та за середньою кількістю клітин, які експресували даний антиген в негативних і позитивних випадках.

Результати досліджень аналізувалися методом варіаційної статистики з використанням критерія Стюдента - Фішера для параметричних величин. При порівнянні частотних величин застосовували формулу Фішера (В. Ю. Урбах, 1963). Усі наведені в авторефераті залежності, для яких не вказано величини достовірності p, задовільняють вимогу p < 0,05.

4. Результати досліджень та їх обговорення

Згідно з FAB- класифікацією серед обстежених хворих було виділено наступні підваріанти ГМЛ: М0 - гостра мінімально диференційована мієлоїдна лейкемія - 3 хворих (3.7 %); М1 - гостра мієлобластна лейкемія без ознак дозрівання - 26 хворих (32.2 %); М2 - гостра мієлобластна лейкемія з ознаками дозрівання - 24 хворих (29.6%); М4 - гостра мієломоноцитарна лейкемія - 13 хворих (16.0 %); М5 - гостра моноцитарна лейкемія - 8 хворих (9.9 %), з них М5а - 5 осіб, М5b - 3 особи; М6 - гостра еритролейкемія - 7 хворих (8.6 %). На основі морфолого-цитохімічних критеріїв не було виявлено гострої промієлоцитарої лейкемії (М3) та гострої мегакаріоцитарної лейкемії (М7).

Вивчення активності мієлопероксидази включало підрахунок відсотка пероксидазопозитивних клітин, оцінку інтенсивності реакції (4 ступені активності), характер її розподілу в клітині ("мієлоїдний" - головно цитоплазматичне розташування гранул, згрупованих переважно в перинуклеарній зоні, та "моноцитарний" - гранули рівномірно розсіяні в цитоплазмі та над ядром клітини). Виявлено, що М1 та М2 підваріанти ГМЛ статистично достовірно різняться ступенем активності МРО (при М1 переважає 1-й ступінь активності, при М2 - 2-й ступінь), а мієлобластні (М1 і М2) та моноцитарні (М4 і М5) - характером розподілу продукту реакції ("мієлоїдний" тип властивий для М1 та М2; "моноцитарний" - для М4 та М5). Таким чином, ступінь активності МРО дозволяє диференціювати М1 і М2 підваріанти ГМЛ, а визначення характеру розподілу продуктів реакції на МПО придатне для розпізнавання моноцитарних підваріантів (М4 і М5) від мієлобластних (М1 і М2).

При дослідженні активності хлорацетатестерази (САЕ) виявлено, що М1 підваріант характеризується переважно низькою активністю САЕ у бластах, М2 та М4 - помірною; у бластних клітинах при М5 реакція на САЕ від'ємна. Отож, даний тест може слугувати додатковим критерієм для диференціації М1 і М2 підваріантів, а також для розрізнення М4 і М5 підваріантів ГМЛ.

Імунофенотипування бластних клітин крові та кісткового мозку за допомогою панелі МКАТ проведено у 40 хворих ГМЛ. Панель МКАТ була підібрана таким чином, щоб можна було охарактеризувати різні лінії та стадії мієлопоезу і співвіднести з ними фенотипічні ознаки бластних клітин в обстежених хворих ГМЛ. Результати досліджень показано в табл.1. Панлейкоцитарний антиген CD 45 виявлено на бластах усіх 40 хворих. Статистично істотної відмінності в експресії маркера клітин-попередників HLA-DR при різних підваріантах ГМЛ не було встановлено ні щодо частоти його експресії, ні щодо її рівня (відсоток позитивних клітин), в той же час як антиген CD 34 статистично достовірно частіше виявлявся на бластах М1 підваріанту порівняно з М2. Таким чином, маркер CD 34 може слугувати визначником ступеня зрілості мієлобластів, будучи додатковим диференційним критерієм для мієлобластних (М1 і М2) підваріантів ГМЛ. Не вдалося довести різниці в експресії антигенів CD 13, CD 11b та CD 15 серед різних підваріантів ГМЛ. Проте привертає увагу найвища частота і рівень експресії CD 13 при М2, а CD 15 - при М2, М4 і М5 підваріантах ГМЛ. Моноцитарний антиген CD 14 виявлявся практично в усіх випадках гострої моноцитарної та мієломоноцитарної лейкемії, в той же час як при мієлобластних підваріантах (М1 і М2) він визначався лише в окремих хворих. Окремо слід відзначити результати дослідження взаємодії некластеризованого МКАТ ВСА 09 з бластними клітинами ГМЛ, які показали його вибіркову реактивність з бластами гострої мієломоноцитарної лейкемії, що підтвердило дані його розробників (Н. Н. Новикова і співавт., 1991). Таким чином, МКАТ ВСА 09 можна використовувати як диференційний критерій у діагностиці моноцитарних М4 та М5 підваріантів ГМЛ. Постійною була експресія антигену еритробластів (МКАТ НАЕ 9) на лейкемічних клітинах М6. У 32,5 % випадків (13 хворих) ГМЛ бластні клітини виявляли коекспресію одного лімфоїдного (частіше В-клітинного), у 5 % (2 хворих) - 2 лімфоїдних маркерів.

Таблиця 1 Імунофенотипічна характеристика FAB- підваріантів гострої мієлоїдної лейкемії

Примітки: 1. н.к. - не кластеризоване;

2. н.в. - не визначали;

3. ^* - статистично достовірна різниця в порівнянні з хворими з М1;

4. ^** - статистично достовірна різниця між моноцитарними підваріантами (М4+М5) та мієлобластними (М1+М2);

5. Частота екпресії - відсоток хворих, у яких кількість позитивних клітин була > 20%.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що не завжди співпадали морфолого-цитохімічна та імунологічна характеристика бластів при ГМЛ. Саме це спонукало нас класифікувати обстежені випадки ГМЛ за імунофенотипічними ознаками. В основу виділених нами імунофенотипічних підгруп ГМЛ, які співзвучні з FAB- класифікацією ГМЛ, були покладені результати наших досліджень, а також дані літератури про специфічність маркерів для певних ліній мієлопоезу та їх появу чи зникнення на певних етапах диференціації мієлоїдних клітин.

Серед мієлобластних лейкемій (ГМблЛ) нами було виділено ГМблЛ з мінімальними ознаками дозрівання бластів, фенотип якої визначали маркери клітин-попередників (HLA - DR та CD 34) і панмієлоїдний антиген CD13, та ГМблЛ з ознаками дозрівання бластів, які, окрім наявності вищевказаних маркерів, обов'язково експресували мієлоїдні антигени пізніших стадій дозрівання CD 15 та CD 11b. Імунофенотип промієлоцитарної ГМЛ є досить чітко окресленим (G. De Rossi і співавт., 1990; U. Creutzig і співавт., 1993) і характеризується відсутністю маркерів клітин-попередників HLA-DR та CD 34 і наявністю мієлоїдних антигенів CD 13, CD 15, CD 11b. Бластні клітини при гострій мієломоноцитарній лейкемії (ГММонЛ) і гострій моноцитарній лейкемії (ГМонЛ) вирізнялися тим, що окрім антигенів клітин-попередників та маркерів гранулоцитарної лінії (CD 13, CD 15, CD 11b), вони мали моноцитарний маркер CD 14. В літературі вважається, що імунофенотипічно розрізнити ГММонЛ і ГМонЛ в даний час неможливо. Однак ми підтвердили дані розробників, що МКАТ ВСА 09, специфічне для ГММонЛ, дозволяє доволі чітко диференціювати обидві моноцитарні форми гострої лейкемії. Імунофенотип гострої еритробластної лейкемії (ГЕрЛ) визначала взаємодія бластів з МКАТ НАЕ 9 до антигену еритробластів. На жаль, в нашому розпорядженні не було МКАТ до антигенів тромбоцитів. Імунофенотипічні принципи діагностики гострої гібридної лейкемії полягали у виявленні на бластах ГМЛ одночасно двох чи більше лімфоїдних маркерів або ж вибірково антигену CD10, аналогічно тому, як вважають і інші дослідники (S. Aoki і співавт., 1991; U. Creutzig і співавт., 1993).

Розподіл обстежених нами хворих в імунофенотипічних підгрупах був наступним: ГМблЛ з мінімальними ознаками дозрівання бластів (HLA-DR^+/-; CD 34^+/-; CD 13^+/-; CD 15^-; CD 11b^-; CD 14^-; BCA 09^-) - 4 хворих; ГМблЛ з ознаками дозрівання бластів (HLA-DR⁺; CD 34^+/-; CD 13⁺; CD 15^+/-; CD 11b⁺; CD 14^-; BCA 09^-) - 17 хворих; ГМЛ промієлоцитарна (HLA-DR^-; CD 34^-; CD 13⁺; CD 15^+/-; CD 11b^+/-; CD 14^-; BCA 09^-) - 1 хворий; ГММонЛ (HLA-DR⁺; CD 34^+/-; CD 13^+/-; CD 15^+/-; CD 11b^+/-; CD 14⁺; BCA 09⁺) - 6 хворих; ГМонЛ (HLA-DR⁺; CD 34^-/+; CD 13^+/-; CD 15^-/+; CD 11b^-/+; CD 14⁺; BCA 09^-) - 6 хворих; ГЕрЛ (HLA-DR^+/-; CD 34^-/+; CD 13^+/-; CD 15^-/+; CD 11b^+/-; CD 14^-; BCA 09^-; НАЕ 9⁺) - 2 хворих, гостра гібридна лейкемія - 4 хворих.

Порівнявши імунологічні підгрупи та FAB- підваріанти ГМЛ, неспівпадіння імунофенотипічних ознак бластних клітин та їх належності до FAB- підваріанту встановлено у 20 із 40 обстежених хворих (50 %) (табл. 2). Серед цих пацієнтів основну групу (30 %) склали 12 осіб, у яких рівень диференціації мієлобластів, визначений за критеріями FAB- класифікації та за експресією диференційних маркерів, відрізнявся. Серед них переважали випадки, коли бластні клітини не мали морфолого - цитохімічних ознак дозрівання, проте експресували на своїй поверхні антигени пізніх стадій дозрівання (11 із 12 хворих), протилежну ситуацію спостерігали лише в одного хворого. Наступна група характеризувалася невідповідністю лінійної належності лейкемічних клітин всередині мієлоїдних напрямів диференціації - 10 % (4 хворих), які імунофенотипічно відповідали ГМонЛ, а згідно з FAB- критеріями відносилися до М1 (1 випадок), М2 (2 випадки) та М4 ( 1 випадок) підваріантів ГМЛ. Серед обстеженої групи хворих у 4 випадках (10 %) діагностовано гостру гібридну лейкемію. У двох хворих (М2 та М4 підваріант) бласти були CD 10⁺. Ще у двох випадках М6 спостерігали одночасну експресію двох лімфоїдних маркерів. У 27,5 % імунофенотипованих випадків ГМЛ було виявлено коекспресію бластними клітинами одного лімфоїдного антигену. Найчисельнішою підгрупою ГМЛ з коекспресією лімфоїдного маркера була ГМблЛ з ознаками дозрівання бластів (72,7 %), при цьому найчастіше виявлявся В- лінійний антиген CD 22 (72,7 %), а також Т- клітинні маркери - CD 1с, CD 7, Cdw 90. У хворих ГМблЛ з мінімальними ознаками дозрівання, ГМЛ промієлоцитарною та ГЕрЛ лімфоїдні маркери не виявлялися.

Усі хворі одержували лікування за програмою для ГМЛ із застосуванням курсів "7+3" (рубоміцин в дозі 45 мг/м² на добу в перші три дні та цитозар 100 мг/м² на добу 1 - 7 дні; 4 курси індукції/консолідації з інтервалом між курсами 3 тижні з переходом на підтримуючу терапію за цією ж схемою або "5+2" з інтервалом 6 тижнів).

Аналіз результатів лікування хворих ми могли провести у 48 хворих, решта з різних причин випали з-під нашого спостереження. Повну ремісію (ПР) було досягнуто у 22 з 48 хворих (45,8 %), резистентними до лікування виявились 9 (18,7 %) хворих. Смертність в період терапії індукції ремісії склала 35,4 %. При вивченні ефективності лікування хворих з окремими FAB- підваріантами ГМЛ виявилось, що найменш

Таблиця 2 Співвідношення між імунофенотипічними підгрупами та FAB- підваріантами гострої мієлоїдної лейкемії

сприятливими прогностично були мієлобластні М1 та М2 підваріанти. Відсоток ПР серед цих хворих був 26,1 % та 36,4 % відповідно. Згідно з нашими даними, частота ПР була високою при моноцитарних М4 та М5 підваріантах (83,3 % та 75,0 % відповідно), однак її тривалість була дуже різною в окремих хворих ( від 2 до 44 місяців). Хворі з М0 та М6 підваріантами ГМЛ досягли ПР у всіх випадках, проте малочисельність груп (по 2 особи в кожній) не дозволяє узагальнювати результати.

Розглядаючи результати лікування хворих у імунологічних підгрупах ГМЛ, було констатовано, що найбільший відсоток хворих, які досягли ПР, був у підгрупі ГММонЛ (100 %) та гібридної ГМЛ (75 %). Меншим був відсоток ПР у підгрупі ГМблЛ з ознаками дозрівання бластів (41,7 %) і лише 20 % - у підгрупі ГМонЛ. Коекспресія лімфоїдного маркера при ГМЛ суттєво не впливала на результати лікування хворих.

При дослідженні взаємозв'язку між частотою досягнення ПР та експресією на поверхні бластів окремих антигенів було виявлено, що частота ПР у хворих з CD 15⁺ бластами статистично достовірно вища, аніж у випадках коли антиген CD 15 був відсутній. Таким чином, можна стверджувати, що експресія антигену CD 15 є прогностично сприятливим фактором щодо досягнення хворими ГМЛ повної ремісії. Що ж стосується решти імунологічних маркерів, то їх прогностичного значення ми не виявили.

Таким чином, одержані нами дані свідчать, що на сьогоднішній день діагностика та, особливо, диференційна діагностика ГМЛ повинна базуватися на морфолого-цитохімічному та імунологічному дослідженні бластних клітин. Вивчення поверхневих антигенів лейкемічних клітин дозволяє чітко визначити лінійну належність та ступінь зрілості бластних клітин при ГМЛ. Визначення антигену CD 15 має прогностичне значення щодо досягнення хворими ГМЛ повної ремісії.

Висновки

Імунологічне фенотипування лейкемічних клітин при гострій мієлоїдній лейкемії доповнює морфолого-цитохімічне дослідження і дозволяє уточнити класифікацію підваріантів цього захворювання на основі визначення належності бластів до однієї із ліній мієлопоезу і ступеня їх зрілості.

Додатковими критеріями в морфолого-цитохімічній характеристиці бластних клітин, яка є підставою для FAB- класифікації гострої мієлоїдної лейкемії, є якісний аналіз розподілу і півкількісне визначення активності пероксидази і хлорацетатестерази в бластах. Ці доповнення мають важливе значення для відрізнення М1/М2 та М4/М5 підваріантів.

Антиген CD 34 частіше експресується на бластах М1 підваріанту ГМЛ порівняно з М2 підваріантом.

Експресія бластними клітинами антигенів CD 15, маркера дозрівання мієло-бластів, CD 14 та МКАТ ВСА 09, котрі властиві для гострої моноцитарної та мієломоноцитарної лейкемії, МКАТ НАЕ 9, антигену еритробластів, є основою для імунологічної класифікації гострої мієлоїдної лейкемії.

Цитохімічні та імунофенотипічні ознаки бластних клітин не співпадають у 50 % хворих. Найчастіше (у 30 % випадків) виявлено невідповідність між рівнем диференціації мієлобластів, визначеним за критеріями FAB- класифікації (М1-М3) та за експресією диференційних мієлоїдних маркерів.

У 10 % хворих встановлена невідповідність морфоцитохімічних та імунофено-типічних ознак лінійної належності лейкемічних клітин всередині мієлоїдних напрямків диференціації. Найчастіше виявляється моноцитарний антиген CD 14 при М1 - М2 FAB- підваріантах, що дозволяє їх класифікувати імунологічно як гостру моноцитарну лейкемію.

Гостра гібридна лейкемія діагностована у 10 % хворих з цитохімічно підтвердженою гострою мієлоїдною лейкемією на основі експресії на бластних клітинах лімфоїдних маркерів (CD 10 або двох інших маркерів). У 27,5 % хворих лейкемічні клітини коекспресували один лімфоїдний маркер.

Наявність на поверхні лейкемічних клітин при гострій мієлоїдній лейкемії антигену CD 15 є сприятливою прогностичною ознакою щодо відповіді хворих на цитостатичну терапію і досягнення ремісії.

Практичні рекомендації

Рекомендується використовувати визначення ступеня активності пероксидази та характеру її розподілу в бластах для диференціації мієлобластних та моноци-тарних підваріантів гострої мієлоїдної лейкемії, а також визначення ступеня зрілості мієлобластів (діагностика М1 та М2 підваріантів).

Визначення ступеня активності хлорацетатестерази в бластах дозволяє диференціювати окремі підваріанти гострої мієлоїдної лейкемії, зокрема, М4 та М5, а також М1 і М2.

Рекомендовано проводити імунологічне фенотипування бластних клітин з метою визначення імунологічного підваріанту гострої мієлоїдної лейкемії, оскільки імунофенотип клітини є більш вагомим показником її лінійного походження, ніж фенотип морфоцитохімічний.

З метою попередження інфекційних та геморагічних ускладнень у хворих гострою мієлоїдною лейкемією в період програмної цитостатичної терапії необхідно проводити в достатньому об'ємі допоміжну терапію захисту - антибіо-тики широкого спектру дії, введення тромбоконцентрату.

Список публікацій за темою дисертації

Логінський В. О., Виговська Я. І., Масляк З. В., Цимбалюк І. П., Мазурок А. А., Кароль Ю. С. Значення імунологічного фенотипування бластних клітин у діагностиці гострої мієлоїдної лейкемії у дорослих // Эксперим. онкол. - 1996. -т. 18, № 2. -с.146-151.

Логінський В. О., Виговська Я. І., Масляк З. В., Цимбалюк І. П., Кароль Ю. С., Мазурок А. А. Диференційна діагностика субваріантів гострої мієлоїдної лейкемії // Acta med. Leopol. - 1996. - т. 2, № 1. - c. 41 - 44.

Логінський В. О., Виговська Я. І., Цимбалюк І. П., Масляк З. В., Мазурок А. А. Оцінка цитохімічних критеріїв в діагностиці підваріантів гострої мієлоїдної лейкемії // Лік. справа.-1998.- №2.- с. 54-58.

Виговська Я. І., Цимбалюк І. П., Логінський В. О., Масляк З. В., Мазурок А. А., Басова О. О. Результати застосування програми, що включає цитозин арабінозид та рубоміцин, для лікування FAB-підваріантів гострої мієлоїдної лейкемії дорослих // Практ. медицина.- 1998.- № 1-2.- с. 13-16.

Цимбалюк І. П., Логінський В. О. Імунологічна класифікація гострої мієлоїдної лейкемії // "Совр. пробл. радиационной медицины" / сб. статей к 10-летию гематологического отд. ИКР НЦРМ АМН Украины./ - Киев, 1997.

Цимбалюк І. П., Логінський В. О., Масляк З. В., Шалай О. О., Марина М. М. Цитохімічні та імунофенотипічні критерії діагностики субваріантів гострої мієлоїдної лейкемії // ІІІ Український з'їзд гематологів і трансфузіологів, 24-26 жовтня 1995 р., Суми (Мат. доп.). - К., 1995. - с. 56.

Loginski V., Maslyak Z., Vygovska Y., Mazurok A., Cymbaliuk I., Karol Y. Diagnostic value of blast cells immunophenotyping in adult acute myeloid leukemias // In: XIII Meeting of the Int. Soc. Haematol. (Europ. and Afr. Division), September 3-8, 1995. - Istanbul, Turkey. - Book of Abstr. - 1995. - № 1056.

Анотація

Цимбалюк - Волошин І. П. Діагностичне та прогностичне значення цитохімічного та імунологічного фенотипування бластних клітин у хворих гострою мієлоїдною лейкемією.- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.31 - гематологія та трансфузіологія. - Київський науково-дослідний інститут гематології та переливання крові, Київ, 1998.

В дисертації представлено результати цитохімічного та імунологічного дослідження бластних клітин у хворих гострою мієлоїдною лейкемією (ГМЛ).

Показано значення активності пероксидази та хлорацетатестерази у бластних клітинах для диференційної діагностики FAB- підваріантів ГМЛ. Виявлено особливості імунологічного фенотипу лейкемічних клітин при FAB- підваріантах ГМЛ. Запропоновано імунологічну класифікацію ГМЛ, яка відображає імунофенотипічні ознаки лінійної належності та ступеня зрілості бластних клітин. Проведено аналіз співвідношення між FAB- підваріантами та імунофенотипічними підгрупами ГМЛ. Встановлено, що експресія антигену CD 15 є прогностично сприятливою ознакою щодо досягнення хворими ГМЛ повної ремісії.

Ключові слова: гостра мієлоїдна лейкемія, бластні клітини, FAB- класифікація, імунофенотип.

Аннотация

Цимбалюк - Волошин И. П. Диагностическое и прогностическое значение цитохимического и иммунологического фенотипирования бластных клеток у больных острым миелоидным лейкозом.- Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.31 - гематология и трансфузиология. - Киевский научно-исследовательский институт гематологии и переливания крови, Киев, 1998.

В диссертации представлены результаты цитохимического и иммунологического исследования бластных клеток у больных острым миелоидным лейкозом (ОМЛ).

Показано значение активности пероксидазы и хлорацетатестеразы в бластных клетках для дифференциальной диагностики FAB- подвариантов ОМЛ. Выявлено особенности иммунологического фенотипа лейкозных клеток в FAB- подвариантах ОМЛ. Предложена иммунологическая классификация ОМЛ, отражающая иммунофенотипические признаки линейной принадлежности и степени зрелости бластных клеток. Проведен анализ соотношения между FAB- подвариантами и иммунофенотипическими подгруппами ОМЛ. Установлено, что экспрессия антигена CD 15 является прогностически благоприятным признаком для достижения больными ОМЛ полной ремиссии.

Ключевые слова: острый миелоидный лейкоз, бластные клетки, FAB- классификация, иммунофенотипирование.

Summary

Cymbaliuk - Voloshyn I. P. Diagnostic and prognostic significance of cytochemical and immune phenotyping of blast cells in acute myeloid leukemia patients.- Manuscript.

The dissertation for gaining the scientific degree of the Candidate of Medical Sciences in speciality 14.01.31 - Hematology and Transfusiology.- Kyiv Research Institute of Hematology and Blood Transfusion, Kyiv, 1998.

The dissertation presents the results of cytochemical and immune investigation of blast cells in 81 adult patients suffering from acute myeloid leukemia (AML). The importance of peroxydase and chloracetatesterase activity evaluation in AML blast cells is appreciated for differentiation of FAB subtypes. The peculiarities of leukemic cells immunophenotype in AML FAB subtypes was revealed. The immunologic classification of AML is suggested by defining of the lineage and differentiation level of the blast cells. The analysis of relations between FAB subtypes and immunologic subgroups in AML is performed. There is established that CD 15 expression on blast cells is favourable prognostic feature to achieving the complete remission in AML.

Key words: acute myeloid leukemia, blast cells, FAB classification, immunophenotype.

Размещено на Allbest.ru