Клініко-патогенетичне обґрунтування ефективності силларду П та трицинолу в комплексному лікуванні вегето-судинної дистонії у хворих, ліквідаторів аварії на ЧАЕС

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Харківського інституту удосконалення лікарів МОЗ України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Клініко-патогенетичне обґрунтування ефективності силларду П та трицинолу в комплексному лікуванні вегето-судинної дистонії у хворих, ліквідаторів аварії на ЧАЕС

Шевчук Вікторія Анатоліївна

Харків-1998

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Івано-Франківській державній медичній академії МОЗ України.

Науковий керівник:

Доктор медичних наук, професор Пітик Микола Іванович, Івано-Франківська державна медична академія, професор кафедри нервових хвороб

Офіційні опоненти:

Доктор медичних наук, Міщенко Тамара Сергіївна, Український НДІ клінічної та експериментальної неврології та психіатрії, завідуюча відділом судинної патології головного мозку

Доктор медичних наук,професор Грицай Наталія Миколаївна, Українська медична стоматологічна академія, завідуюча кафедрою нервових хвороб.

Провідна установа:

Київська медична академія післядипломної освіти, МОЗ України, кафедра нервових хвороб (м. Київ)

Захист відбудеться 18.11.98 0 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.609.01 при Харківському інституті удосконалення лікарів МОЗ України.

Адреса: 310176 м. Харків, вул. Корчагінців, 58.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського інституту удосконалення лікарів МОЗ України (310176 м. Харків, вул. Корчагінців, 58).

Автореферат розіслано 29.09.98 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор медичних наук Григорова І.А.

нервовий дистонія силлард гепатопротектор

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Аварія на Чорнобильській атомній електростанції (1986) привела до масового опромінення людей, особливу групу серед яких складають учасники ліквідації наслідків аварії (УЛНА) на ЧАЕС і викликала значні зміни в стані здоров'я населення (Романенко А.Е., 1992; Шимонко І.Т., 1996; Орєхова-Соловйова О.Ю., 1996; Нягу А.И. с соавт., 1996).

За даними Національної доповіді України, присвяченій 10-й річниці з дня аварії на ЧАЕС, в післяаварійному періоді відмічене щорічне зростання рівня захворюваності УЛНА на ЧАЕС за рахунок збільшення частоти хвороб нервової системи і органів чуття, системи кровообігу, травлення, крові, кістково-м'язевої, ендокринної систем, новоутворів і психічних розладів. Показник інвалідності цієї категорії хворих за 9 років зріс в 24,2 рази, а смертність - в 4,5, особливо з причини непухлинних форм соматичної та психосоматичної патології.

Таким чином, на сьогодні спостерігається не тільки зростання захворюваності серед УЛНА на ЧАЕС з ураженням нервової системи, але й важкості її перебігу (Ромоданов А.П., 1994; Грицай Н.Н., Литвиненко Н.В., 1995; Волошин П.В. с соавт., 1996).

Виражені зміни з боку вегетативної нервової системи (ВНС) нерідко пов'язані з функціональним та морфологічним ураженням внутрішніх органів, що зворотньо поглиблює розрегуляцію багаторівневої системи неспецифічної активації мозку, яка приводить до дезадаптації і декомпенсації вищих регуляторних функцій (Мардашко А.А., 1991; Міщенко Т.С., 1992; Зазимко Р.М., 1996; Здесенко И.В., 1990, 1996; Любич Л.Д., 1996).

Не дивлячись на багаточисленні дані літератури, які присвячені патогенезу вегето-судинної дистонії (ВСД) та дисциркуляторної енцефалопатії (ДЕ) у УЛНА на ЧАЕС, ще недостатньо вивчені зміни у внутрішніх органах, в тому числі і печінці, під дією малих доз опромінення і їх зворотній вплив на нервову систему. Особливо недостатньо вивчені зрушення стану прооксидантної та антиоксидантної систем, білкового обміну та гуморального імунітету в залежності від важкості перебігу захворювання, клінічних проявів ВСД і їх взаємозв'язку зі станом білковоутворюючої та окислювальної функції печінки, кількісних та якісних змін різних класів імуноглобулінів (IgG, IgA, IgM), які локалізуються в фракціях сироваткового білка диск-електрофореграм в поліакриламідному гелі (ПААГ).

Для лікування та реабілітації хворих з ВСД радіаційного генезу в комплексі загальноприйнятої терапії застосовують ентеросорбенти та фітопрепарати (Нурханов Б.М., 1991; Захараш М.П., 1995; Заславский С.Н. із співавт., 1996).

Проте, повідомлень стосовно вивчення механізму дезінтоксикаційної, гепатопротекторної та імуномодулюючої дії цих речовин, впливу їх на стан ВНС, попередження виникнення ДЕ, зменшення частоти і тривалості вегето-судинних кризів та інших проявів захворювання є недостатнім, а наявні дані нерідко носять суперечливий характер.

Вищенаведені обґрунтування послужили передумовою проведення даного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов'язана з основним науковим напрямком Івано-Франківської державної медичної академії "Розробка нових медичних технологій та стандартів якості діагностики, профілактики та лікування найважливіших неінфекційних захворювань", який виконується академією в рамках міжнародної програми "CINDI - BOOЗ" (№ держреєстр.ІН 01.15.016.94п) .

Мета і завдання дослідження. Встановити клінічну ефективність ентеросорбенту силлард П і гепатопротектора рослинного походження трицинол при лікуванні ВСД у хворих, УЛНА на ЧАЕС, і їх вплив на відновлення уражених структур ВНС, білковосинтезуючої функції печінки, прооксидантної і антиоксидантної систем та факторів гуморального імунітету.

Для вирішення цієї мети були поставлені такі завдання:

1. Вивчити особливості клінічного перебігу ВСД у хворих, УЛНА на ЧАЕС, його взаємозв'язок з даними інструментальних, біохімічних та імунологічних досліджень.

2. Встановити глибину порушень білковосинтезуючої функції печінки, стану прооксидантної та антиоксидантної систем, факторів гуморального імунітету у вказаної категорії хворих і вияснити корелятивні зв'язки із ступенем важкості клінічного перебігу патологічного процесу.

3. Дати патогенетичне обґрунтування доцільності застосування ентеросорбенту силлард П та гепатопротектора рослинного походження трицинол в комплексному лікуванні хворих з ВСД, УЛНА на ЧАЕС, та вивчити їх вплив на загальноклінічні показники, стан ВНС, церебральної гемодинаміки, прооксидантної та антиоксидантної систем, білковосинтезуючої функції печінки та зміни кількісного вмісту IgG, IgA, IgM в фракціях сироваткового білка.

4. Розробити і впровадити оптимальні схеми комбінованої терапії із застосуванням ентеросорбенту силлард П та гепатопротектора трицинол при ВСД та ДЕ.

5. Впровадити схему профілактичної комплексної, корегуючої терапії із застосуванням ентеросорбенту та гепато-протектора, направлену на стабілізацію клінічного перебігу ВСД та запобігання появи органічної неврологічної симптоматики.

Наукова новизна отриманих результатів.

1. Встановлено, що клінічні прояви ВСД у УЛНА на ЧАЕС характеризуються порівняно швидким прогресуванням патологічного процесу, який проявляється розвитком ДЕ, виникненням поліорганної недостатності, що пов'язано з постійною дією інкорпорованих радіонуклідів не тільки у внутрішніх органах, але і в ЦНС.

2. Вперше отримані дані про наявність у хворих з ВСД, УЛНА на ЧАЕС, значних змін функціонального стану печінки, які поглиблюють перебіг захворювання, що підтверджується підвищеною активністю прооксидантної системи та виснаженням антиоксидантного захисту організму, а також змінами спектру сироваткового білка диск-електрофореграм в ПААГ, які характеризуються гіпопротеінемією, гіпоальбумінемією, зниженням вмісту церулоплазміну (Цп) та диспротеінемією фракцій посттрансферинової зони, зокрема зниженням білка в фракціях 14, 15, 16, 18, 19, 21, 23 та підвищенням кількості -ліпопротеїдів, а у хворих з ДЕ білки вказаних фракцій не диференціювались.

3. У хворих з ВСД, УЛНА на ЧАЕС, виникають значні зміни факторів гуморального імунітету, що вперше знайшло достовірне підтвердження в отриманих нами даних якісного і кількісного вмісту IgG, IgA, IgM в фракціях сироваткового білка диск-електрофореграм в ПААГ, зокрема збільшення IgG в крупнопористому (КП) гелі, де локалізуються імунні комплекси, а також додаткова поява в цій фракції IgA, IgM. Паралельно спостерігалось зниження кількості IgG в фракціях 23-21 диск-електрофореграм в ПААГ, де розміщені імуноглобуліни природного захисту, з виникненням імунної недостатності.

4. Вперше патогенетично обгрунтовано доцільність застосування силларду П та трицинолу у хворих з ВСД, що сприяло зменшенню клінічних проявів захворювання, виникненню довготривалої ремісії і запобіганню розвитку ДЕ.

Сукупність отриманих даних послужила передумовою для застосування поряд з загальноприйнятою терапією нових вітчизняних лікарських препаратів, які розривають замкнутий ланцюг патологічних реакцій, виводять надлишок продуктів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ), ксенобіотиків, ендотоксинів, інкорпорованих радіонуклідів та покращують функціональний стан печінки, системи ПОЛ - антиоксидантного захисту (АОЗ) і факторів гуморального імунітету.

Практичне значення отриманих результатів.

1. Вегето-судинна дистонія у хворих, ліквідаторів аварії на ЧАЕС, проявляється гіпопротеінемією, гіпоальбумінемією, зниженням вмісту Цп, вираженою диспротеінемією в фракціях посттрансферинової зони, що вказує на глибину ураження функціонального стану печінки, відсутністю диференціації фракцій сироваткового білка крові зони повільних посттрансферинів диск-електрофореграми в ПААГ, пов'язане з виникненням клінічних проявів ДЕ.

2. Вперше встановлено, що виявлені зміни імунограми IgG і IgA, які характеризуються збільшенням вмісту IgG в КП гелі, де локалізуються імунокомплекси, з паралельним зниженням в фракціях 23-21 та додатковою появою IgA в КП гелі диск-електрофореграми в ПААГ, вказують на ураження факторів гуморального імунітету і значне пригнічення імунної реактивності організму у хворих, УЛНА на ЧАЕС, з ВСД і ДЕ.

3. Обґрунтовано і вперше застосовано в комплексному лікуванні ВСД і ДЕ радіаційного генезу ентеросорбент силлард П та новий вітчизняний гепатопротектор рослинного походження трицинол, які сприяють дезінтоксикації організму, виведенню інкорпорованих радіонуклідів, відновленню білкового обміну, функціонального стану печінки, активації системи АОЗ та функції ВНС.

4. При проведенні періодичних реабілітаційних курсів терапії (не рідше 3-х разів на рік) в запропоноване комплексне лікування додатково введено замість гепатопротектора трицинолу новий гепатопротектор рослинного походження, до складу якого входять корінь щавелю кінського, плоди горобини звичайної та квіти нагідки лікарської (Патент 22794 А, Україна 5 А61К 35/78), який зменшує частоту виникнення вегето-судинних кризів, важкість їх перебігу, сприяє довготривалій ремісії і запобігає розвитку ДЕ у відносно молодої категорії хворих.

Результати роботи впроваджені в неврологічному відділі обласної клінічної лікарні, в неврологічному відділі міської клінічної лікарні №1 м. Івано-Франківська, неврологічному відділі медико-санітарної частини В.О. "Електроприлад" м. Кам'янець-Подільський, неврологічних відділах Кам'янець-Подільської і Хотинської ЦРЛ. Результати досліджень впроваджені в педагогічний процес і використовуються на лекціях та практичних заняттях із студентами та лікарями-інтернами на кафедрі нервових хвороб Івано-Франківської державної медичної академії.

Особистий внесок пошукача. Проведена розробка основних теоретичних і практичних положень дослідження. Самостійно обстежено 96% хворих з ВСД та ДЕ, УЛНА на ЧАЕС, та хворих з ВСД, в генезі якої лежала психотравма. У всіх хворих використана анкета, запропонована Українським науковим центром радіаційної медицини МОЗ та АН України на предмет визначення наявності ВСД та основних показників стану ВНС, проведено клінічні, інструментальні, біохімічні та імунологічні дослідження, інтерпретацію і статистичний аналіз отриманих результатів. У 75% хворих, УЛНА на ЧАЕС, проведено патогенетично обгрунтовану терапію ВСД і ДЕ та реабілітаційно-підтримуючі курси лікування, які включали традиційні лікарські засоби в комплексі з ентеросорбентом силлард П, гепатопротектором трицинол та запропонованим гепатопротектором рослинного походження в співавторстві, вивчено результати лікування.

Для оцінки отриманих результатів комплексної терапії ВСД та ДЕ, УЛНА на ЧАЕС, виконано біохімічні, імунологічні обстеження, аналіз отриманих даних, узагальнено висновки і розроблені практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та матеріали дисертації доповідались і обговорювались в доповідях на науково-практичній конференції "Медична реабілітація потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи", м. Трускавець (1996); на науково-практичній конференції, присвяченій 25-річчю створення Львівської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, м. Львів (1997); на I-му Національному конгресі невропатологів, психіатрів та наркологів України, м. Харків (1997); на 29-й обласній науковій конференції молодих вчених, м. Івано-Франківськ (1997). Апробація дисертації проведена на міжкафедральному засіданні спільно з науковою комісією Івано-Франківської державної медичної академії 19 березня 1998 р.

Публікації. По темі дисертації надруковано 6 статей в наукових журналах, 5 тез у збірниках науково-практичних конференцій, отримано патент на винахід.

Структура і об'єм дисертації. Дисертація складається з вступу, огляду літератури, клінічної характеристики хворих і методів обстеження, 3-х розділів власних досліджень, обговорення, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел. Матеріали дисертації викладені на 209 сторінках машинопису, з них власне тексту - 146 сторінок. Ілюстрації і таблиці займають 28 сторінок (всього 30 таблиць і 31 ілюстрація). Список використаних джерел складає 312 робіт, з них на українській та російських мовах - 227 і 85 - дальнього зарубіжжя.

2. Зміст роботи

Клінічна характеристика хворих та методи їх обстеження.

В основі дисертаційного дослідження лежать дані клінічного обстеження 177 хворих. З них 148 УЛНА на ЧАЕС (1986-1987 рр.), які складали основну групу і 29 хворих (контрольна група), в генезі виникнення вегето-судинної дистонії яких лежала психотравма. Хворі знаходились на лікуванні в клініці нервових хвороб. Вік хворих коливався від 26 до 45 років; середній вік - 38,24,6 років. З них переважали чоловіки - 113 (76,3%), жінок було 37 (23,7%).

В структурі захворювання серед УЛНА на ЧАЕС ми виділяли хворих з ВСД - 98 (66,2%) та ДЕ - 50 (33,8%), яких вивчали з метою порівняння ефективності лікування. По рівню отриманої дози: 36 (24,3%) хворих отримали дозу 0,25-0,49Гр, 26 (17,6%) - від 0,50 до 0,60Гр і в 49 хворих доза опромінення була невідома. У хворих, що отримали дозу більшу за 0,50Гр в структурі захворювання переважала ДЕ. У переважної частини хворих (73%) захворювання розвинулось в перші 2-5 років після роботи в зоні Чорнобильської аварії. За варіантом перебігу ВСД у хворих, УЛНА на ЧАЕС, перманентно-пароксизмальний тип був у 76,5%, перманентний - 23,5%. В контрольній групі перманентно-пароксизмальний варіант складав 55,2%, перманентний - 34,3%, а пароксизмальний - 10,4%. У всіх хворих, УЛНА на ЧАЕС, кризи носили симпато-адреналовий характер (53,3%), ваго-інсулярний (25,3) і змішаний (21,4%). У хворих контрольної групи - 42,1%, 26,3% і 31,6% відповідно. За ступенем важкості кризів виділяли кризи з легким перебігом у 26,7%, середньої важкості - у 32% і з важкі - у 41,3, при ДЕ - в 30%, 31,7% та 43,9% відповідно. У хворих контрольної групи переважали кризи легкого ступеня важкості.

Хворі основної групи були розподілені на чотири під-групи в залежності від запропонованого лікування. I підгрупу складало 37 хворих, яким проводилась тільки загальноприйнята фонова терапія. II підгрупу - 36 хворих, яким додатково призначали ентеросорбент силлард П. В III підгрупі (38 хворих) фонова терапія поєднувалась із застосуванням гепатопротектора рослинного походження трицинол, в склад якого входять екстракти квіток нагідок лікарських-0,02г, листків бобівника трилистого водяного-0,15г і кореня цикорія-0,15г, по 0,5г в таблетках, з яких готують відвар (1,0г на 200мл води) і вживають по півсклянки тричі на день за 15 хвилин до їди. До IV підгрупи віднесено 37 хворих, яким поряд з фоновою терапією призначали ентеросорбент і гепато-протектор. Курс лікування був в середньому 14 днів. Всіх хворих обстежували при поступленні на стаціонарне лікування і по його закінченні, в частини хворих (51) обстеження проводили через 1 -1,5 роки.

Вихідний стан ВНС вивчали з використанням карт-анкет, розроблених в Українському науковому центрі радіаційної медицини МОЗ і АН України. Для виявлення переважаючої спрямованості вегетативного тонусу застосовувались формули розрахунку вихідного вегетативного тонусу, зокрема індекс Кердо (ІК), хвилинний об'єм крові (ХОК), визначений непрямим методом Лілієштранда-Цандера і коефіцієнт Хільдебранта (КХ). Для визначення вегетативної реактивності проводили проби Даньїні-Ашнера і Тома-Ру, а вегетативного забезпечення діяльності - орто- і кліностатичну проби. Стан вегетативної регуляції кардіоваскулярної системи оцінювали методом Д. Евінга (1985), який базується на п'яти стандартних тестах. Для дослідження стану мозкового кровотоку застосовували реоенцефалографію (РЕГ) апаратом "Р2-04", аналіз РЕГ-даних проводили візуально та математично за загальновизначеними показниками (Агте Б.С., 1981).

Стан прооксидантної системи оцінювали за кількісним вмістом дієнових кон'югатів (ДК) та малонового діальдегіду (МДА). Вміст ДК визначали за методикою Ю.А.Владимирова (1989)на електрофотометрі СФ-16 при довжині хвилі 233нм, а МДА - за методикою Р.А. Тимирбулатова і Е.И. Селезнева(1981) при довжині хвилі 532нм. Стан антиоксидантної системи вивчали за допомогою визначення індексу антиоксидантної активності (АОА) методом Р.А. Тимирбулатова і Е.И. Селезнева (1981), активності церулоплазміну (Цп), насиченості трансферину (Тр) плазми крові залізом методом Г.О. Бабенка (1968). Крім цього при вивченні білкового спектру сироваткового білка методом диск-електрофорезу в ПААГ кількісний вміст Цп і Тр визначали в окремих фракціях диск-електрофореграм. Білковосинтезуючу функцію печінки вивчали методом диск-електрофорезу в 7,5% ПААГ на апараті угорської фірми "Реанал-69". Диск-електрофореграми записували на реєструючому денситометрі ЕРI-65 і піддавали кількісному та якісному розшифровуванню. Якісне розшифровування фракцій сироваткового білка в диск-електрофореграмах в ПААГ проводили фореграмометром, запропонованим М.Д. Василюком (1980). Кількісну розшифровку (в%) проводили за допомогою комп'ютерної автоматичної системи. Загальну кількість білка визначали біуретовим методом. Загальну кількість імуноглобулінів G, A, M вивчали за методом Mancini (1965), а їх кількість - в окремих фракціях сироваткового білка в диск-електрофореграмах в ПААГ за методом М.Д. Василюка (1984). Цифрові дані опрацьовані статистично з визначенням ступеня їх достовірності за методом варіаційної статистики на мікрокалькуляторі "Електроніка МК-59" та методом комп'ютерної обробки за програмою "Statistic".

Особливості клінічного перебігу та змін біохімічного і гуморального гомеостазу у хворих, УЛНА на ЧАЕС, з вегето-судинною дистонією.

Порівнюючи перебіг ВСД різного генезу, ми встановили, що у хворих контрольної групи клінічне представництво всіх об'єктивних симптомів і основних клінічних синдромів нижче. Пароксизмальні стани в них рідші і питома вага кризів з важким перебігом менша. Особливо показовим в цьому випадку був КХ, а також показники вегетативної регуляції КВС, серед показників якої "грубі" зміни були відмічені тільки у 1-го (3,4%) хворого. Наші дані співпадають з описаними в літературі дослідженнями (Здесенко И.В., 1990; Полякова В.А., Цверианишвили Г.К., 1995; Зазимко Р.М., 1996; Музичук Л. із співавт., 1996).

У хворих контрольної групи не було достовірних відхилень від фізіологічної норми з боку показників білковосинтезуючої функції печінки, гуморального імунітету та стану прооксидантної системи, в зв'язку з чим їм проведено тільки фонову терапію.

Оцінюючи стан ВНС у хворих основної групи, УЛНА на ЧАЕС, нами було виявлено переважно симпатикотонічну її спрямованість, як і у хворих контрольної групи. Цю тенденцію ми виявили, аналізуючи стан вегетативної регуляції КВС, тобто сегментарного відділу ВНС. Таку протилежну спрямованість вегетативного тонусу в надсегментарному та сегментарному відділах ВНС відмічала також Филатова Е.Г. с соавт. (1995), яка пов'язала цю особливість з відносною функціональною самостійністю парасимпатичного відділу ВНС.

Порівняльний аналіз РЕГ-даних у хворих з ВСД і ДЕ показав, що зміни носили однонаправлений характер, але разом з тим при якісній оцінці відмічено, що зниження тоніко-еластичних властивостей судин зустрічались в 3,1 рази частіше у хворих з ВСД основної групи і в 5,2 - при ДЕ в порівнянні з хворими контрольної групи. Різні автори пов'язують це з атеросклеротичними змінами стінок судин головного мозку (Задояний Л.В., 1996; Ніколенко В.Ю., 1996).

Дослідження спектру сироваткового білка у хворих основної групи за допомогою методу диск-електрофорезу в ПААГ виявило достовірно виражену гіпопротеінемію без суттєвої різниці між показниками загального білка при ВСД та ДЕ в УЛНА на ЧАЕС. Водночас відмічалось підвищення білка в фракції 1 преальбумінів, що можна пояснити наявністю в крові хворих продуктів розпаду тканин, які циркулюють у вигляді білкових радикалів. Гіпоальбумінемія була характерна як для хворих з ВСД, так і з ДЕ, причому їх показники достовірно не відрізнялись між собою, але в порівнянні із здоровими людьми кількість альбуміну була зниженою (Р<0,05).

Інтенсифікація процесів ПОЛ у хворих, УЛНА на ЧАЕС, підтверджувалась наявністю достовірно підвищеного рівня МДА і ДК. Рівень МДА у хворих з ДЕ перевищував даний показник при ВСД (Р<0,05). Показник рівня ДК у хворих, УЛНА на ЧАЕС, підвищувався в 1,6 рази (Р<0,05).

Кількісні зміни в постальбуміновій зоні проявлялись у зникненні фракції 3 та підвищенні фракції 4 в 2-2,5 рази (Р<0,01). Найбільш виражені зрушення спостерігались в 7 фракції, що проявлялось у значному зменшенні кількісного вмісту Цп (при ВСД - 0,800,08%, при ДЕ - 0,500,10%) (Р<0,05). Зменшення концентрації Цп мало зв'язок з пригніченням АОЗ, що підтверджувалось збільшенням КАОА, який достовірно зростав при ВСД по відношенню до здорових людей в 2,8 (Р<0,05), а при ДЕ - в 3,6 рази (Р<0,05). Про явний дефіцит АОЗ свідчив також коефіцієнт Цп/Тр, який у хворих з ВСД був зниженим в 3,8 (Р<0,05), а при ДЕ - в 4,6 рази (Р<0,01).

По мірі наростання важкості патологічного процесу у УЛНА на ЧАЕС виявлено пригнічення факторів гуморального імунітету, яке характеризувалось зменшенням загальної кількості IgG, IgA та збільшенням IgM з достовірними змінами показників при ДЕ (Р<0,05). В той же час при вивченні імуноглобулінів цих класів в окремих фракціях диск-електрофореграм в ПААГ виявлено значне збільшення кількості IgG в КП гелі до 1,820,12г/л при ВСД і 2,210,10г/л при ДЕ(Р<0,05)(норма - 0,35г/л), що свідчило про наявність циркулюючих в крові імунних комплексів, а також появу IgA в КП гелі та в фракціях 27-24 (в нормі вони локалізуються від 23 до 15 фракції). Паралельно спостерігалось збільшення IgG в фракціях 27-24, де локалізуються аутоантигени, які утворились в результаті деструктивного розпаду тканини під впливом руйнуючої дії інкорпорованих радіонуклідів. IgG, що локалізуються в фракціях 23 - 21 відносяться до природних антитіл, а зниження їх кількісного вмісту вказує на виникнення вторинного імунодефіциту гуморального імунітету (Василюк М.Д. та інші, а. с. 1781609).

Нами встановлено також підвищення загальної кількості IgM, що свідчило про напруження імунної системи, а також появу їх в КП гелі з деяким зниженням в 26-25 фракціях.

Аналізуючи отримані дані змін клініко-інструментальних показників, стану ВНС, прооксидантної системи та АОЗ, білковосинтезуючої функції печінки та факторів гуморального імунітету у хворих, УЛНА на ЧАЕС, можна зробити висновок про порушення цілісності інтегративної діяльності не тільки на рівні ЦНС, але й на рівні всього організму, коли важкість перебігу захворювання корелює із ступенем зрушень інших систем і навпаки (Нягу А.И. с соавт., 1996).

Застосування силларду П та трицинолу в комплексному лікуванні хворих, УЛНА на ЧАЕС.

Враховуючи виявлені особливості патогенезу ВСД у УЛНА на ЧАЕС, на фоні загальноприйнятої терапії ми використали препарати ентеросорбент силлард П і трицинол, що своєю дією впливали на встановлені ланки патогенезу і були доступними для широкого застосування.

Що стосується динаміки суб'єктивних проявів захворювання, у пацієнтів II та III підгруп в порівнянні з I підгрупою, виявлено меншу питому вагу таких скарг як загальна слабість, нестійкість настрою, головокружіння, відчуття нестійкості, розлади з боку ШКТ, гіпергідроз, біль в суглобах кінцівок, хребті, м'язах та більшу питому вагу нормалізації сну.

Оцінюючи стан ВНС, виходячи з показників вегетативного тонусу, реактивності, вегетативного забезпечення діяльності та регуляції КВС, відмітили, що питома вага показників, які становили норму або наближались до її меж, зростала серед хворих II і III та особливо IV підгрупи.

Простеживши різницю між показниками вегетативних проб хворих II та III підгруп, спостерігали, що в динаміці комплексної терапії дані розрахунку ІК та КХ зазнали більш суттєвих змін у хворих II підгрупи як при ВСД, так і ДЕ.

Заключні результати клінічної оцінки проведеного комплексного лікування дають підставу вважати, що терапія з включенням силларду П мала більш вагомий ефект, особливо при ВСД на відміну від хворих III підгрупи.

При поєднанні фонової терапії з силлардом П відмічено достовірне зменшення вмісту МДА та ДК порівняно з даними I і III підгрупи хворих (Р<0,05), а показники системи АОЗ, зокрема кількість Цп, більш суттєво підвищувались при застосуванні трицинолу (Р<0,05), що пов'язано з дією флавоноїдів, рутину, вітамінів групи РР, В, Е, які входять в його склад. Серед хворих III підгрупи більш вираженим змінам піддавались показники факторів гуморального імунітету, що проявлялось диференціацією окремих фракцій сироваткового білка в посттрансфериновій зоні диск-електрофореграм в ПААГ, збільшенням їх в 23-21 фракціях, де локалізуються природні IgG, зменшенням IgG в КП гелі, а також зникнення в КП гелі IgA та IgM. Вміст альбуміну підвищувався, зменшилась кількість -ліпопротеїдів (р<0,05), що вказувало на покращення функціонального стану печінки.

При поєднаному застосуванні в комплексному лікуванні хворих з ВСД, УЛНА на ЧАЕС, ентеросорбенту та гепато-протектора ми відмітили більш виражену динаміку всіх вивчених показників.

Порівнюючи заключні результати клінічної оцінки проведеного комплексного лікування, відмічено, що питома вага показників "значне покращення" була найвищою в IV підгрупі, а "без покращення" - найменшою як при ВСД, так і ДЕ.

У пацієнтів IV підгрупи суттєво покращувався венозний відток та зменшувався венозний застій, про що свідчив візуальний аналіз реограм та діастолічний індекс, проти даних, отриманих після проведеної фонової терапії.

Виражено покращувалися показники стану ПОЛ та АОЗ, причому МДА та ДК у хворих з ВСД після лікування достовірно не відрізнялись від таких у здорових людей (Р>0,05).

При вивченні стану білковосинтезуючої функції печінки методом диск-електрофорезу в ПААГ фракцій сироваткового білка крові у хворих IV підгрупи ми відмітили вагоме збільшення альбумінів на 30-35% (Р<0,05) та Цп (Р<0,05). В фракціях швидких посттрансферинів характерним було збільшення фракції 11 (Р<0,05), а вміст фракції 14 під впливом комбінованого лікування при ВСД наближувався до середніх величин здорових людей. Відмічена чітка диференціація фракцій 16, 18, 19, 20, 23, 24, 25 в зоні повільних посттрансферинів, достовірно зростала загальна кількість IgG та IgA як при ВСД, так і ДЕ.

В порівнянні з показниками II та III підгруп кількість IgG у хворих IV підгрупи достовірно збільшувалась (Р<0,05).

Спостерігалось зменшенням IgG в КП гелі і в фракціях 27 та 25. Відмічено також зникнення IgA в КП гелі у всіх хворих IV підгрупи, появу їх в фракції 16 та збільшення в фракції 17 при ВСД (Р<0,05), а при ДЕ - в 20, 18, 17 (Р<0,05), що не спостерігалось серед хворих інших підгруп.

З метою стабілізації перебігу ВСД та запобігання переходу її в ДЕ, тобто появи органічної неврологічної симпто-матики, у 22 хворих з ВСД, УЛНА на ЧАЕС, було проведено на протязі 1-2-х років кожні 3-4 місяці впродовж 12-14 днів курс підтримуючої терапії, який складався з фонової терапії, ентеросорбенту силлард П та нового гепатопротектора, складниками якого є корінь щавлю кінського (32,0-34,0 мас%), плоди горобини звичайної (22,0-24,0 мас%), квіти нагідки лікарської (12,0-14,0 мас%) та сахарози до 100 мас%. Даний середник має аналогічну трицинолу дію.

При проведенні цих реабілітаційно-профілактичних курсів у 20-х хворих з ВСД ми досягли стабілізації клінічного перебігу захворювання і тільки у 2-х з них через півтори року від моменту першого обстеження на фоні проведеної терапії виникли прояви ДЕ.

Наведені дані ланок механізму перебігу ВСД та виникнення ДЕ у хворих, УЛНА на ЧАЕС, дали можливість нам в загальноприйняту терапію включити патогенетично обгрунтовані лікарські препарати, які дозволяють розірвати окремі ланки патологічних реакцій в змінених органах та системах даної категорії хворих, що дозволяє не тільки стабілізувати клінічні прояви та реоенцефалографічні показники, скорегувати білковий обмін, стан ПОЛ та АОЗ, показники факторів гуморального імунітету, покращуючи як функціональний стан внутрішніх органів, так і стан ВНС, але також запобігти прогресування дисциркуляторних явищ, появи органічної неврологічної симптоматики, тобто переходу ВСД в ДЕ.

Висновки

1. Білковий спектр сироватки крові в окремих фракціях диск-електрофорезу в ПААГ у хворих, УЛНА на ЧАЕС, з ВСД характеризується значною гіпопротеінемією, зокрема гіпоальбумінемією, зниженням вмісту церулоплазміну, та диспротеінемією посттрансферинової зони, яка проявляється зниженням вмісту білка в фракціях 14, 15, 16, 18, 19, 21, 23 та підвищенням кількості -ліпопротеїдів. У хворих з ДЕ білки посттрансферинових фракцій слабо диференціюються.

2. Виявлене зниження загальної кількості IgG, IgA та підвищення IgM в сироватці крові супроводжується збільшенням IgG в фракції крупнопористого гелю диск-електрофореграм в ПААГ, де локалізуються імунні комплекси, і додатковою появою в цій фракції IgA та IgM. Одночасно спостерігається зменшення IgG в фракціях 23-21, що вказує на виснаження імунної реактивності організму.

3. У хворих, УЛНА на ЧАЕС, з ВСД встановлені виражені зміни перекисного окислення ліпідів і антиоксидантної системи, які проявляються збільшенням рівня дієнових кон'югатів та малонового діальдегіду, а також пригніченням антиоксидантного захисту (збільшення коефіцієнту АОА, трансферину, зменшення вмісту церулоплазміну та зниження коефіцієнту Цп/Тр), і мають прямий зв'язок з важкістю клінічного перебігу захворювання.

4. Встановлені зміни в системі ПОЛ та АОЗ, в спектрі сироваткового білка окремих фракцій диск-електрофореграм в ПААГ, показників гуморального імунітету свідчать про патологічні зміни у внутрішніх органах, особливо в печінці, у хворих, УЛНА на ЧАЕС.

5. Поєднання загальноприйнятої терапії з силлардом П у хворих, УЛНА на ЧАЕС, (II підгрупа) сприяє поряд з виведенням із організму надлишку продуктів ПОЛ, ендотоксинів, циркулюючих імунокомплексів, достовірному покращенню показників ПОЛ, появі диференціювання в посттрансфериновій зоні, більш вираженим змінам вегетативних показників.

6. При лікуванні хворих, УЛНА на ЧАЕС, з ВСД із застосуванням трицинолу (III підгрупа) спостерігається більш виражене, ніж у хворих II підгрупи, покращення білковосинтезуючої функції печінки, стану системи АОЗ та показників гуморального імунітету, що підтверджується достовірним збільшенням кількості альбумінів, церулоплазміну та збільшенням білків в посттрансфериновій зоні, зменшенням -ліпопротеїдів, стабілізацією клінічного перебігу із зменшенням важкості та часу перебігу вегето-судинних кризів.

7. Отримані дані динамічного клінічного обстеження, особливостей змін показників стану вегетативної нервової системи (переважання симпатикотонії надсегментарних відділів і парасимпатикотонії - сегментарних структур), реоенцефалографічного дослідження (висока питома вага ригідних типів реограм) свідчать про прогресуюче наростання ознак мозкових дисциркуляторних порушень та поліорганних уражень у даної відносно молодої категорії хворих (середній вік - 38,24,6).

8. Проведення періодичних (3-4 рази на рік) реабілітаційних курсів тривалістю 12-14 днів фонової терапії в поєднанні з силлардом П та гепатопротектором рослинного походження у хворих з ВСД сприяє довготривалій ремісії та попередженню розвитку ДЕ.

Список робіт, опублікованих за темою дисертації

1. Шевчук В.А. Взаємозв'язок функціонального стану вегетативної нервової системи та печінки при вегето-судинній дистонії у ліквідаторів аварії на ЧАЕС // Український вісник психоневрології. - Харків, 1996. - Т.4, Вип. 5(12). - С. 127-128.

2. Пітик М.І., Євчук С.І., Шевчук В.А., Пітик О.І. Динаміка вегетативних розладів та психічної дезадаптації у ліквідаторів аварії на ЧАЕС // Український вісник психоневрології. - Харків, 1996. - Т.4, Вип. 5(12). - С. 94-96.

3. Пітик М.І., Шевчук В.А. Комплексне застосування гепатопротектора рослинного походження і ентеросорбента при лікуванні вегето-судинної дистонії у ліквідаторів аварії на ЧАЕС // Галицький лікарський вісник. - Івано-Франківськ, 1997. - Т.4-число 2. - С. 21-23.

4. Шевчук В.А. Клінічна оцінка спектру сироваткового білка у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, які хворіють на цереброваскулярні захворювання // Галицький лікарський вісник. - Івано-Франківськ, 1997. - Т.4-число 3. - С. 64-68.

5. Шевчук В.А. Стан гуморального імунітету у хворих з цереброваскулярною патологією, які приймали участь в ліквідації аварії на ЧАЕС // Галицький лікарський вісник. - Івано-Франківськ, 1998. - Т.5-число 1. - С. 89-91.

6.Пітик Микола, Шевчук Вікторія. Оптимізація комплексного лікування хворих на вегето-судинну дистонію, ліквідаторів аварії на ЧАЕС // Українські медичні вісті. - Київ, 1998. - Том 2, Ч. 1-2(59-60). - С. 263.

7. Патент 22794 А, Україна 5 А61К 35/78: Спосіб одержання засобу для лікування гепатиту / Мамчур Ф.І., UA, Глушко Л.В., UA, Нейко Є.М., UA, Нейко В.Є, UA, Шевчук В.А., UA. Заявлено 05.06.96. Опубліковано 21.04.98. Офіц. бюл. "Промислова власність". - 1998. - №2. - 2 с.

8. Пітик М.І, Шевчук В.А. Дослідження клініко-невро-огічих проявів, церебральної гемодинаміки та електрогенезу при вегето-судинній дистонії у ліквідаторів аварії на ЧАЕС в процесі їх реабілітації // Медична реабілітація потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи: Тез. доп. наук.-практ. конф. - Трускавець, 1996. - С. 95-96.

9. Василюк М.Д., Шевчук В.А., Василюк С.М., Ігнацевич П.П., Витвитський З.І., Мисліборський В.В. Стан імунологічної реактивності організму у населення Прикарпаття до і після аварії на Чорнобильській АЕС // Медична реабілітація потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи: Тез. доп. наук.-практ. конф. - Трускавець, 1996. - С. 81-82.

10. Шевчук В.А. Особливості клінічного перебігу та лікування пароксизмальних станів у хворих з вегето-судинною дистонією, ліквідаторів аварії на ЧАЕС // Матеріали наук.-практ. конф., присвяч. 25-річчю створення Львівської міської клінічної лікарні швидкої допомоги "Сучасні аспекти невідкладної допомоги": Тези доп. - Львів, 1997. - Книга II. - С. 151.

11. Шевчук В.А., Пітик О.М., Попова С.П. Динаміка деяких показників перекисного окислення ліпідів та антиоксидантної активності в процесі лікування хворих з вегето-судинною дистонією у ліквідаторів аварії на ЧАЕС // Тези доп. 29-ї обл. конф. молодих вчених-медиків. - Івано-Франківськ, 1997. - С. 24-25.

12. Шевчук В.А. Показники вегетативної реактивності та церебрального кровотоку при вегето-судинній дистонії у ліквідаторів аварії на ЧАЕС // Тези доп. 29-ї обл. конф. молодих вчених-медиків. - Івано-Франківськ, 1997. - С. 23-24.

Размещено на Allbest.ru