Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. О.О.Богомольця

УДК 616.521-022.7+615.83+615.322+616-08-059

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

КОМПЛЕКСНЕ ЛІКУВАННЯ МІКРОБНОЇ ЕКЗЕМИ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ МІКРОХВИЛЬОВОЇ РЕЗОНАНСНОЇ ТЕРАПІЇ ТА СПІРУЛІНИ.

14.01.20 - шкірні та венеричні хвороби

АЛЕКСАНДРУК Олександр Дмитрович

Київ - 1999

Дисертація є рукописом

Робота виконана в Івано-Франківській державній медичній академії

Науковий керівник: кандидат медичних наук, доцент, Ткач Василь Євтихійович, Івано-Франківська державна медична академія, завідувач курсу шкірних та венеричних хвороб

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор, Ляшенко Іван Никифорович, Вінницький медичний університет, кафедра шкірних та венеричних хвороб

доктор медичних наук, професор, Кравченко Володимир Григорович, Українська медична стоматологічна академія, завідувач кафедри шкірних та венеричних хвороб

Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти, кафедра шкірних та венеричних хвороб, МОЗ України, м.Київ

Захист дисертації відбудеться “ 20 “ травня 1999 року о 13.30 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д.26.003.02 при Національному медичному університеті ім О.О.Богомольця (252012, м.Київ, бульвар Т.Шевченка, 17).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця (вул. Зоологічна, 3).

Автореферат розіслано “ 16 “ квітня 1999 року

Вчений секретар Спеціалізованої вченої ради, доктор медичних наук С.Г.Свирид

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми

Викликане антропогенним впливом погіршення екологічної ситуації є одною з причин суттєвих змін імунологічної реактивності людини. Це спричинило збільшення поширеності алергічних хвороб, злоякісних новотворень та недуг, викликаних умовно-патогенними мікроорганізмами (А.Е.Вершигора,1990; Е.І.Соколов,1998). За даними літератури (S.J.Yawalkar et al,1989; І.Е.Хазізов та співавт.,1991) приблизно десята частина населення світу хворіє на екзему. В індустріально розвинутих країнах цей показник сягає 30-40% (J.Venables et al,1995), складаючи по окремих регіонах до 53% всіх алергічних дерматозів. Екзема є однією з найбільш частих хвороб шкіри осіб похилого та старечого віку (М.А.Карагезян та співавт.,1991). Пацієнти, що хворіють цією недугою, складають 12-25% всіх дерматологічних хворих та 35-45% серед хворих, які госпіталізуються в дерматологічні відділення стаціонарів (Б.І.Каруна,1989; J.O.Holm,1994; В.В.Кулага, И.М.Романенко, 1997). Серед всіх випадків екземи мікробна форма зустрічається більш, ніж у 25% хворих (Л.А.Ткаченко,1990). Цей показник суттєво збільшується і перевищує частоту виникнення інших форм екземи при аналізі захворюваності осіб старших вікових груп (С.С.Циганок,1993).

Відмічено, що кількість алергічних дерматозів взагалі і мікробної екземи (МЕ) зокрема має тенденцію до зростання, в середньому на 5% в рік (Ю.К.Скрипкин, І.В.Петрова,1982; І.Толев,1987; Л.Д.Калюжна та співавт.,1988; В.В.Кулага та співавт.,1997). У більшості хворих недуга протікає торпідно, з численними рецидивами та короткотривалими ремісіями; в цих випадках часто не вдається досягнути повного клінічного видужання навіть при тривалому лікуванні (І.Н.Ляшенко,1986). Проблема патогенезу та лікування мікробної екземи, не дивлячись на численні дослідження, залишається однією з актуальних проблем клінічної дерматології (В.П.Федотов,1984; M.Viktirinova et al., 1986, 1988; Н.Ю.Таланін, 1990; J.C.Kasteler, 1992; С.С.Циганок, 1993; О.Д.Пуришкіна, 1997).

В останні роки вчені пропагують використовувати мікрохвильову резонансну терапію (МРТ) в лікуванні алергічних дерматозів (В.Г.Коляденко та співавт.,1989; В.Г.Радіонов,1992; О.С.Гусак,1993; О.М.Родіонов та співавт, 1998; А.П.Суворов та співавт.,1998). У хворих на МЕ позитивний клінічний ефект спостерігався при опроміненні вогнищ (А.П.Суворов та співавт., 1994) та поєднанні методу з голкорефлексотерапією (О.Д.Пуришкіна,1997). Проте поширеність висипань у значної частини хворих та необхідність навичок голкорефлексотерапії можуть стати на заваді широкому використанню МРТ практичними дерматологами. Це обумовлює актуальність пошуку більш ефективного та простого у виконанні методу мікрохвильової терапії дерматозу, його патогенетичного обґрунтування.

В літературі відсутні повідомлення про ґрунтовне вивчення застосування препарату спіруліни в лікуванні хворих на МЕ. Враховуючи інформацію про ефективність цього засобу в лікуванні внутрішньої патології (M.A.Qureshi.et al, 1996; М.І.Руднєв та співавт., 1996), можна передбачити, що застосування спіруліни та МРТ, яким притаманна імуномодулююча дія, сприятиме скороченню тривалості лікування та подовженню ремісії недуги, підвищить ефективність базової терапії хворих на мікробну екзему.

Перелічені вище не вирішені проблеми лікування мікробної екземи й обумовили актуальність проведеного дослідження, мету і завдання роботи.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами

Наукова праця виконана згідно з планом науково-дослідних робіт Івано-Франківської державної медичної академії і є фрагментом міжкафедральної науково-дослідної роботи “Патоморфоз дерматозів у звязку з впливами чинників довкілля Прикарпаття на організм людини” (реєстраційний номер 01.20/02.13/039-96п).

Мета роботи

Метою роботи було встановлення нових закономірностей патогенезу мікробної екземи і розробка новітніх технологій лікування таких хворих.

Завдання роботи

Вивчити стан імунологічної реактивності, неспецифічної резистентності та аутомікрофлори шкіри хворих на мікробну екзему під час загострення недуги.

Дослідити клінічну ефективність традиційного комплексного лікування в умовах дерматологічного стаціонару і його вплив на показники імунітету, неспецифічної резистентності та аутомікрофлори шкіри.

Розробити та апробувати метод лікування хворих на мікробну екзему з використанням мікрохвильової резонансної терапії, оцінити його клінічну ефективність та вплив на стан імунологічної реактивності, неспецифічної резистентності і аутомікрофлори шкіри.

Провести вивчення впливу комплексної терапії із застосуванням спіруліни на ефективність лікування мікробної екземи, показники імунної системи та аутомікрофлори шкіри.

Встановити клінічну ефективність та вплив на фактори імунологічної резистентності і показники аутомікрофлори шкіри комплексного лікування із поєднаним застосуванням мікрохвильової резонансної терапії та спіруліни.

Наукова новизна

Вперше, завдяки сучасним методам дослідження, зясовано нові аспекти патогенезу мікробної екземи, зокрема роль порушення процесів регуляції та активності ефекторної ланки при реалізації імунної відповіді у хворих на МЕ, значення якісного складу аутомікрофлори шкіри різних ділянок в перебізі дерматозу. Вперше в комплексному лікуванні хворих на мікробну екзему досліджено клінічну ефективність використання спіруліни, дістав подальший розвиток і удосконалення метод мікрохвильової резонасної терапії. Розроблено новий ефективний диференційований метод лікування недуги із застосуванням МРТ, спіруліни або їх поєднання. Проведено обґрунтування та досліджено вплив розробленого методу лікування на показники імунітету та стан аутомікрофлори шкіри хворих на МЕ.

Практичне значення отриманих результатів

Для закладів охорони здоровя дерматологічного профілю запропоновано вдосконалений і в той же час простий, безпечний у використанні, з відсутніми побічною дією та ускладненнями метод лікування хворих на мікробну екзему. Розроблений метод лікування МЕ доступний для широкого впровадження в практику як в стаціонарних, так і амбулаторних умовах.

Проведені дослідження дозволили встановити, що застосування мікрохвильової резонансної терапії та спіруліни в комплексному лікуванні хворих на мікробну екзему приводять до більш швидкої позитивної клінічної динаміки перебігу захворювання, нормалізації клітинної і гуморальної ланок імунологічної резистентності організму, стану аутомікрофлори шкіри.

Проведені дослідження дадуть змогу практичним лікарям поглибити знання про участь імунної системи та аутомікрофлори шкіри у формуванні та перебігу мікробної екземи.

Апробація роботи

Матеріали дисертації доповідалися і обговорювалися на науково-практичній конференції дермато-венерологів Західного регіону України (Снятин, 1998), обласній науково-практичній конференції, обласному науковому товаристві дерматовенерологів (Івано-Франківськ, 1998), підсумковій науковій конференції медичної академії (Івано-Франківськ, 1999).

Публікації

За матеріалами дисертації опубліковано 11 робіт, із них 3 у журнальних виданнях, рекомендованих ВАК України для публікації результатів дисертаційних досліджень. Перелік робіт, котрі містять головні положення дисертації, що виносяться на захист, наведено в кінці автореферату.

Реалізація роботи

Результати дослідження впроваджені в лікувально-діагностичний процес стаціонарного відділення обласного дермато-венерологічного диспансеру і дерматологічних кабінетів міських та обласних поліклінік, застосовувались при лікуванні хворих на мікробну екзему у районних дерматологічних стаціонарах та поліклініках. Матеріали дисертації використовуються в навчальному процесі на курсах шкірних та венеричних хвороб Івано-Франківської та Буковинської державних медичних академій при вивченні теми “Алергічні сверблячі дерматози”.

За результатами дисертації підготовлено до публікації інформаційний лист: “Метод комплексної терапії мікробної екземи із використанняи спіруліни та мікрохвильової резонансної терапії” та розроблено 1 раціоналізаторську пропозицію: “Пристосування для проведення мікрометодів дослідження клітин крові” (№7/2344 ІФДМА).

Декларація особистого внеску дисертанта в розробку наукових результатів, що виносяться на захист

Автор виконав пошук літературних джерел, вибрав тему дослідження, довів приорітетність, доцільність і необхідність даної наукової праці, визначив мету, завдання, обєм та методи дослідження, якими досконало оволодів, пройшовши курси та отримавши відповідний сертифікат до кластерної діагностики стану імунної реактивності. Дисертантом проведено клініко-імунологічне обстеження хворих, надання їм лікувальної допомоги з проведенням процедур МРТ, виконані обробка отриманих даних, аналіз і узагальнення результатів дослідження, послідовне впровадження їх у практику; написаня всіх розділів дисертації та підготовка наукових праць до друку.

Обсяг і структура дисертації

Дисертація побудована за загальноприйнятим планом і складається з вступу, огляду літератури, опису обєкту та методик дослідження, розділу власних спостережень, обговорення результатів, висновків, практичних рекомендацій, вказівника літератури та додатків. Матеріали дисертації викладено на 120 сторінках. Дисертація містить 19 таблиць та 52 рисунки. Бібліографічний вказівник літератури включає 285 джерел, з них 106 - іноземних авторів.

ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

імунологічний мікробний екзема лікування

Матеріали та методи дослідження

Для вирішення поставлених в роботі завдань обстежено 105 хворих на мікробну екзему, які перебували на стаціонарному лікуванні в обласному дермато-венерологічному диспансері (м.Івано-Франківськ) та 24 практично здорові особи. Серед хворих чоловіків було 76 (72%), жінок - 29 (28%). Більше 2/3 всіх пацієнтів були віком старше 40 років. У половини хворих (49,5%) дерматоз мав хронічний перебіг, в значної частини (20%) спостерігалось більше чотирьох попередніх загострень. Лише 17,1% пацієнтів звернулись за медичною допомогою протягом тижня від появи висипань.

Для проведення лікування всі хворі були розподілені на 4 групи. Пацієнти першої (базової) групи в кількості 27 чоловік отримували базове комплексне лікування: гіпосенсибілізуючі, блокатори H1 рецепторів, заспокійливі, поліферментні препарати, жовчегінні та гепатопротектори, послаблюючі, ентеросорбенти.; при ознаках імпетигенізації антибактеріальні препарати широкого спектру дії в середньодобових дозах курсами по 5-7 днів; засоби зовнішньої терапії; фонофорез із стероїдними кремами, індуктотермію ділянки наднирників, теплі місцеві і загальні ванни із зборами з лікарських трав.

Хворим другої групи в кількості 26 чоловік, поряд із базовим лікуванням, призначали мікрохвильову резонансну терапію; 26 пацієнтам третьої - спіруліну; 26 хворим четвертої - мікрохвильову резонансну терапію і спіруліну.

Визначали вміст лейкоцитарних клітин та лейкоцитарну формулу периферичної крові, забраної загальноприйнятим методом з пальця китиці та зони, що безпосередньо прилягає до вогнища екземи.

Використовуючи методику реакції утворення розеток, проводили визначення лімфоцитарних популяцій та субпопуляцій загальних Т-, В-, Д- та 0-лімфоцитів (Т.І.Гашкова, 1978), теофілінчутливих Т-лімфоцитів-супресорів та теофілінрезистентних Т-лімфоцитів-хелперів (Limatibul et al., 1978), “активних” Т-лімфоцитів (Kerman et al., 1976), Т-лімфоцитів-супресорів, які регулюють аутоімунні процеси (Caroux et al., 1979).

Паралельно непрямим імунофлуоресцентним методом шляхом фарбування клітин в моношарі (В.Х.Хавінсон та співавт., 1989) із нашим вдосконаленням (№7/2344 ІФДМА) визначали вміст мононуклеарів периферичної крові за маркерами: CD3, CD4, CD8, CD24, CD56, CD150/IПO3 та HLA-DR/ІПО47. В роботі використовували моноклональні антитіла фірми Sigma (США) та Інституту експериментальної патології, онкології та радіобіології ім. Р.Є Кавецького НАН України.

Визначали рівень циркулюючих імунних комплексів (Т.І.Гашкова, 1978), концентрацію імуноглобулінів А, М, G сироватки крові за методом радіальної імунодифузії (G.Mancini et al., 1965) у модифікації Fahey i McKelvey (1987), активність сироваткового лізоциму за О.В.Бухаріним (1986).

Стан глибокої аутомікрофлори шкіри на неушкодженій ділянці згинальної поверхні передпліччя та зони, що безпосередньо прилягала до основного вогнища висипань, вивчали за методикою вогнищевих відбитків Н.П.Клемпарської (1978). Культури стафілокока ідентифікували за видовою належністю за допомогою тест-системи Staphi-Test (Lachema, Чеська республіка).

Обробка отриманих даних проводилась методом варіаційної статистики за допомогою компьютерного програмного забезпечення Statistica for Windows (Release 4,3; Stat Soft, Inc.)

Результати дослідження та їх обговорення.

Отримані нами дані співзвучні з думкою Henstein (1980), А.Л.Машкілейсона та співавт. (1982), А.А.Каламаркяна (1982), Л.Д.Калюжної (1988) про те, що алергічна хвороба є по суті дисбалансом регуляторних механізмів імунної відповіді, оскільки порушення процесів дозрівання і дифиренціювання окремих субпопуляцій Т-лімфоцитів, рівноваги між стимуляторними та гальмівними впливами ведуть до розвитку алергічних реакцій, а при тривалому перебізі - до розвитку алергічної хвороби. Поза залежністю від тривалості останнього загострення у хворих на МЕ на фоні розгорнутих клінічних проявів ми спостерігали значно нижчий відсоток (32,142,18 %; р0,05) та вміст по відношенню до всіх лейкоцитів популяції розеткоутворюючих Т-лімфоцитів (збільшення лейко-Т-клітинного індексу до 11,540,98, р0,05). Аналогічні дані одержані і при підрахунку CD3+ лімфоцитів. Це зменшення зумовлено вираженим зниженням відсотку (до 21,181,18%, р0,001) та кількості (до 375,2984,9810⁶/мл, р0,05) субпопуляції розеткоутворюючих Т-хелперних клітин, CD4+ індукторних Т-лімфоцитів (відповідно до 32,561,78%, р0,01; до 524,3041,9410⁶/мл, р0,05). Знижені також кількісні показники клітин розеткоутворюючої Т-супресорної субпопуляції (до 12,042,32%, р0,01; 189,0855,0810⁶/мл, р0,05), внаслідок чого при поступленні у хворих Т-хелперно-супресорний індекс істотно не різнився від норми (1,960,48%, р0,05). Збільшення ж відсотку CD8+ цитотоксичних лімфоцитів (до 39,961,48%, р0,01) викликало практично подвоєння індексу CD4/CD8 (0,830,08, р0,01). Підвищеною у хворих є кількість (344,7824,2210⁶/мл, р0,05) та відсоток (20,641,12%, р0,01) активованих HLA-DR+ Т-лімфоцитів. Достовірно зростає кількість та вміст Т-лімфоцитів-супресорів аутоімунних процесів (відповідно 47,3313,1210⁶/мл, р0,05; 3,020,84%, р0,05). Зменшення кількості в крові (223,8752,4410⁶/мл, р0,05) і в загальній масі лімфоцитів (лейко-В-клітинний індекс виріс до 28,163,42, р0,01) характерне для популяції розеткоутворюючих В-лімфоцитів. Дані визначення CD24+ лімфоцитів висвітлюють подібні зміни. Відсоток же і кількість активованих (CD150+) В-лімфоцитів значно зросли (відповідно 10,720,88% р0,001; 174,5616,5610⁶/мл, р0,01). Достовірним є збільшення у хворих на МЕ вмісту популяції “нульових“ лімфоцитів, переважно за рахунок природних кілерних клітин (27,241,46% проти 17,423,24% у здорових).

Не спостерігалось виражених відхилень від нормальних значень з боку сироваткових імуноглобулінів класу G та A у більшості хворих (відповідно у 81% та 88% пацієнтів), проте залишалась достатньо високою концентрація сироваткового лізоциму. Хоч у 89% хворих рівень ЦІК сироватки крові не виходив за межі нормального діапазону, у більшості з них він перебував на верхній межі значень норми. Достовірно зниженою у 2/3 визначалась концентрація сироваткового імуноглобуліну М.

Підвищена кількість мікроорганізмів на одиницю площі виявлялась в ділянках безпосередньо біля вогнищ екземи у 81,9%, на віддалених зонах - у 65,8% хворих. Більший вміст, ніж у здорових осіб, в складі глибокої аутомікрофлори шкіри (ГАМШ) займали грам-негативні бактерії (біля вогнищ в 20%, на віддалених зонах в 23,9% проти 8,3% випадків у здорових) та стафілококи (відповідно в 87,6% та 80% проти 58,3% випадків у здорових). Серед стафілококів домінував золотистий стафілокок (в 38,0% біля вогнищ та в 27,4% на інтактній шкірі) і достовірно менше, ніж у здорових осіб, поширені коагулазонегативні види Staphylococcus epidermidis (відповідно 18,5% та 28,6%) та Staphylococcus simulans (відповідно 4,3% та 3,6%). Відмінність ГАМШ різних ділянок у хворих на МЕ полягала в інтенсивнішому мікробному заселенні в навколовогнищевих зонах та вираженому збільшенні числа випадків висівання стафілококу і його золотистого штаму зокрема.

Отже, у хворих на МЕ спостерігався виражений дисбаланс клітинної ланки імунітету та надмірне мікробне обсіменіння шкіри.

На момент регресу елементів висипань після базового лікування частина показників імунограми та ГАМШ залишались відмінною від нормальних значень. В ділянках біля вогнищ екземи зберігалась лімфоцитарна інфільтрація (індекс НМ/Л практично в 1,5 разів менший, ніж в віддалених ділянках). Лейко-CD3-клітинний індекс (6,011,02 проти 4,860,98 у здорових) вказував на нижчий по відношенню до інших лейкоцитів вміст Т-лімфоцитів. Достовірно меншим, також, залишився відсоток Т-клітин в загальній масі лімфоцитів (55,921,56% проти 70,308,66% у здорових). Навпаки, надмірно високими, як і до лікування, були відсоток (19,541,06% проти 13,103,56% у здорових) і кількість (375,0076,6210⁶/мл, у здорових 245,0648,2810⁶/мл) активованих (HLA-DR+) Т-лімфоцитів.

Залишились зниженими абсолютна кількість та відсоток клітин Т-хелперної, індукторної і супресорної (теофілін-чутливої) субпопуляцій. Відсоток цитотоксичних (CD8+) Т-лімфоцитів залишився підвищеним (39,045,01% проти 32,142,41% у здорових, р0,01). Співідношення Тхелперів/Тсупресорів збільшилось до 8,900,81 (у здорових 8,680,92), вказуючи на поглиблення недостатності гальмівного впливу на надмірно активовані клітини. Зберігалась диспропорційність CD4+ та CD8+ лімфоцитарних ліній (CD4/CD8 індекс вдвічі менше за норму). По відношенню до загальної лейкоцитарної маси кількість В-лімфоцитів в гемоциркуляції і на далі була зниженою (лейко-В-клітинний індекс 25,001,48 проти 16,332,04 у здорових). Число і відсоток активованих (CD150+) В-лімфоцитів залишились вдвічі підвищеними.

БТ сприяла зменшенню відсотку “нульових” клітин та природних кілерів, однак нормалізації цих показників не відмічено, збереглось відносне збільшення кількості “нульових” по відношенню до Т- і В-лімфоцитів (індекс ^Т+В/₀ був 1,090,12 проти 1,710,11 у здорових), природних кілерів до CD3+ і CD24+ клітин (індекс ^CD3+CD24/_пК 3,210,56 при 4,810,95 у здорових). Середній рівень сироваткового IgM залишався зниженим (1,010,08 при 1,580,12 у здорових).

Загальна кількість колоній ГАМШ не змінювалась і утримувалась в значної частини хворих підвищеною. В якісному відношенні після базового лікування суттєвих змін не відбувалось.

З метою вивчення впливу на клінічну ефективність лікування і динаміку показників імунітету та аутомікрофлори методів терапії із імуномодулюючими властивостями хворим на МЕ інших груп до базового лікування додавали МРТ, спіруліну або їх поєднання.

Показники імунограми та стану ГАМШ після лікування із включенням запропонованих нами методів відрізнялись від показників, отриманих після базового лікування, і були наочним підтвердженням імуномодулюючих властивостей МРТ та спіруліни. При поєднанні лікування із МРТ в периферичній крові збільшилось число та вміст лімфоцитів по відношенню до сегментоядерних і моноцитарних клітин (індекс ^НМ/л зменшився до 2,010,07 проти 2,260,09 до лікування). Біля вогнищ екземи в крові зменшувався вміст лімфоцитів як в абсолютних числах, так і по відношенню до фагоцитарних клітин (індекс НМ/Л зрівнявся з показником на неушкоджених ділянках). Достовірно зростала кількість розеткоутворюючих загальних Т-лімфоцитів (лейко-Т-клітинний індекс нормалізувався), а також їх відсоток в загальній масі лейкоцитів. Число HLA-DR клітин нормалізувалось, їх відсоток суттєво зменшився (з 21,275,61% до 16,770,44%, р0,01). Показники Т-хелперів після курсів МРТ достовірно (р0,01) зросли і досягнули середніх значень в здорових людей. Нормалізувалась абсолютна кількість Т-супресорів, значно (р0,01) зріс їх відсоток. Досяг норми хелперно-супресорний індекс, що вказувало на вирівнювання інтенсивності процесів гальмування-збудження. Відсоток цитотоксичних (CD8+) лімфоцитів зменшився (р0,05). Знизилась кількість ауторозеткоутворюючих Т-лімфоцитів (р0,01). Після сеансів МРТ практично нормалізувались показники активованих (CD150+) В-лімфоцитів, що свідчить про стихання гостроти процесу. Інтенсивніше, ніж після БТ, зменшувався відсоток “нульових” лімфоцитів (р0,01), природних кілерів (р0,01) та зростали індекси ^Т+В/_О ^{і CD3+CD24}/_ПК (р0,05). На сироваткові фактори (IgG, IgM, IgA, ЦІК, лізоцим) поєднане з МРТ базове лікування суттєво не впливало.

Після лікування з використанням МРТ зменшувалось число хворих із надмірним (біля вогнищ на 28%, р0,05) і суцільним (біля вогнищ на 34%, р0,01) ростом колоній на пластинках-відбитках. Достовірно знижувалась (на 20% на інтактній шкірі, р0,05; на 43% біля вогнищ, р0,01) частота виявлення стафілококів. Дещо рідше (різниця недостовірна) висівали грам-негативні бактерії. Поширеність золотистого стафілококу знизилась на 5-7% (р0,05), а найбільш частим, як і у здорових людей, став епідермальний стафілокок (в 27-29% випадків). Біля вогнищ висипань після МРТ вищеназвані зміни були виражені значно інтенсивніше: заселення шкіри мікроорганізмами та якісний склад ГАМШ найбільше поміж усіх груп наблизились до нормальних значень.

Застосування спіруліни в комплексі лікування сприяло більш швидкому зростанню числа Т-лімфоцитів в гемоциркуляції, їх відсотку поміж лімфоцитами (р?0,05). Число активованих Т-лімфоцитів (HLA-DR+) достовірно зменшилось і досягло норми. До норми наблизилось також абсолютне число та зріс відсоток Т-хелперних (р0,01), індукторних (р0,05), супресорних (р0,05) лімфоцитів. Покращились показники регуляторних процесів: Т-хелперно-супресорний індекс знизився до норми, а індекс CD4/CD8 збільшився на 14% (р0,05), що свідчило про відновлення рівноваги між регуляторними та ефекторними Т-клітинами. Відсоток ауторозеткоутворюючих лімфоцитів також повернувся до нормальних значень.

Після прийому спіруліни вміст В-лімфоцитів (CD24-позитивних) у хворих зріс і досяг нормальних величин, поряд із нормалізацією кількості Д-клітин. Збільшилось число Т- і В-лімфоцитів по відношенню до природних кілерів (індекс ^CD3+CD24/_ПК виріс на 26%, р0,05). Після курсу лікування з використанням спіруліни у хворих достовірно зросла концентрація сироваткового IgM (з 0,810,07 до 1,050,08, р0,05).

Опосередковані антимікробні властивості спіруліни яскравіше помітні на інтактній шкірі. В цих зонах на 27% (р0,05) частіше, ніж після базового лікування, до норми знизилось мікробне заселення шкіри і на 16% (р?0,05) - число випадків виявлення грам-негативних бактерій. Наблизились до нормальних показники штамової належності стафілококів. Вищеназвані позитивні зміни спостерігались і біля вогнищ екземи, проте їх вираженість була меншою.

При поєднанні впливу МРТ і спіруліни в формулі периферичної крові спосттерігались найбільш виражене зростання числа лімфоцитів і зниження індексу НМ/Л (р0,05), біля вогнищ екземи найбільш помітно поміж усіх груп зменшувалась імунно-запальна інфільтрація. Кількість та вміст Т-клітин поміж лейкоцитів та лімфоцитів зростали інтенсивніше, ніж після БТ. До норми наблизилась (р0,01) концентрація та зменшився відсоток активованих HLA-DR+ Т-лімфоцитів. Число хелперних, індукторних лімфоцитів достовірно зросло і досягло норми, суттєво збільшився також їх вміст (відповідно при р0,01, р0,05). Нормалізувались показники абсолютної кількості та вмісту Т-супресорів. В той же час відсоток Т-цитотоксичних лімфоцитів у хворих цієї групи зменшувався (р0,05). Свідченням відновлення динамічної рівноваги між регуляторними та ефекторними клітинами, гальмівними та стимулюючими впливами була нормалізація Т-хелперно-супресорного індексу, істотне (на 22%, р0,05) зростання індексу CD4/CD8. Як наслідок регресу аутоагресивного компоненту алергічного запалення при МЕ повернувся до норми вміст ауторозеткоутворюючих Т-лімфоцитів.

Зменшився також відсоток активованих (CD150+) В-лімфоцитів (р0,01), “нульових” лімфоцитів (р0,05), природніх кілерів (р0.01). Помітнішим, ніж після БТ, було підвищення індексів ^Т+В/_О і ^Т3+В24/_НК . Значно збільшилась (р0,01) концентрація сироваткового IgM.

Істотно (на 39% біля вогнищ та 23% на віддалених ділянках) знизилось число випадків суцільного росту колоній, і в “мікробному співтоваристві” достовірно меншою стала питома вага стафілококів (на 32%, р0,01) і грам-негативних паличковидних бактерій (на 20%, р0,05).

Відбувся перерозподіл поширеності різних штамів стафілококу: як в здорових людей, так і після лікування у хворих на МЕ домінував епідермальний стафілокок.

Аналіз результатів лікування засвідчив, що застосування в комплексному лікуванні МЕ спіруліни, МРТ та їх поєднане використання зумовило прискорення регресу клінічних проявів дерматозу, покращення якості лікування. При середній тривалості ліжкодня після базової терапії 23,001,43 дні, хворі, яким призначали додатково МРТ, закінчували стаціонарне лікування на 4-5 днів скоріше, після призначення спіруліни - на 6 днів, їх поєднаного призначення - на 5-6 днів. Кількість пацієнтів, які були виписані в стані клінічного одужання, після лікування із МРТ на 24%, із спіруліною - на 32%, їх поєднання - на 40% перевищувала дані базової групи (33% хворих). Під впливом лікування із МРТ і спіруліною свербіння шкіри зникало в середньому на 3 дні, із МРТ - на 4 скоріше, ніж в базовій групі. Також встановлено, що застосування в комплексному лікуванні МРТ зумовило ремісію протягом року у 96,2% пацієнтів, спіруліни та їх поєднання - у всіх пролікованих (після базового комплексу терапії нове загострення розвинулось у 22,2% хворих).

ВИСНОВКИ

У всіх хворих на мікробну екзему спостерігається виражений дисбаланс імунної відповіді з боку Т-системи імунітету, який можна класифікувати як синдром вторинного імунодефіциту за Т-клітинним типом.

У хворих на мікробну екзему достовірно знижена концентрація сироваткового імуноглобуліну М, що є свідченням напруженості В-системи імунітету.

Безпосередньо біля вогнищ екземи, а також на віддалених ділянках під час загострення підвищується кількість мікроорганізмів на одиницю площі. В складі глибокої аутомікрофлори шкіри на 15-30% більший вміст займають грам-негативні бактерії та стафілококи, серед яких домінує золотистий штам.

Поряд із регресом висипань на шкірі в процесі комплексного базового лікування в стаціонарних умовах показники імунологічної реактивності хворих на мікробну екзему незначно покращуються. У 62-82% пацієнтів утримується надмірна заселеність шкіри мікроорганізмами, домінування “агресивніших” та нехарактерних для нормального мікробіоценозу мікроорганізмів. Лише третина хворих, що отримували базову терапію, виписано з клінічним одужанням. Загострення дерматозу протягом першого року після лікування спостерігалось у 22% пацієнтів.

Мікрохвильова резонансна терапія сприяє нормалізації кількісних показників периферичних лімфоцитів, гальмує надмірно активовані клітинну і гуморальну ланки імунітету, пригнічує міграцію клітин імунного запалення в зону екзематозних висипань, знижує активність аутоагресивних процесів. У більшої частини хворих на мікробну екзему під впливом мікрохвильового випромінення настає нормалізація кількісного та якісного стану глибокої аутомікрофлори. На 24% збільшується число хворих із повним регресом клінічних ознак, на 4-5 днів скорочується термін лікування.

Імуномодулююча дія спіруліни прискорює відновлення кількості імунних регуляторних клітин, гальмує надмірну активність Т- і В- клітинних ланок, сприяє нормалізації показників гуморальних факторів імунітету. Біля вогнищ висипань відновлюється баланс імунних і фагоцитарних клітин, покращуються, особливо на віддалених ділянках, показники аутомікрофлори. Близько 65% хворих закінчують лікування з повним клінічним видужанням, на 6 днів скорочується термін лікування.

Поєднане застосування в комплексній терапії препарату спіруліни та мікрохвильового резонансного випромінення прискорює відновлення балансу лімфоцитарних популяцій, гальмує активність ефекторних імунних клітин, покращує показники гуморального імунітету та стану аутомікрофлори шкіри. Повне зникнення клінічних ознак мікробної екземи спостерігається у 73% хворих. Клінічна ремісія протягом року спостерігається у 96% хворих.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

У хворих на мікробну екзему при інтенсивному свербінні шкіри, надмірній активації ефекторної ланки імунної системи, що більш властиво пацієнтам молодших та середніх вікових груп, раціонально в комплекс лікування включати курс мікрохвильової резонансної терапії: 10-14 щоденних процедур по 10-15 хвилин на біологічно активні точки (Р7,Р9,GI4,GI11,R7,VB41,VB38,F2) із довжиною хвилі 7,1 мм (робоча частота 42194 10 МГц) в режимі модуляції частоти (40-100МГц) із щільністю потужності випромінення 10 мВт/см².

У хворих на мікробну екзему за наявності дефіциту по клітинних факторах імунітету, що частіше спостерігається у хворих похилого та старечого віку, раціонально в комплексне стандартне лікування включати препарат спіруліну: по 0,5 г три рази на день за 30 хвилин до їди, курсом 14-16 днів.

У хворих на мікробну екзему за наявності вираженого Т-лімфоцитарного імунодефіциту, підвищеного мікробного заселення шкіри, яке проявляється розвитком вторинної піодермії, інтенсивного та тривалого свербіння шкіри раціонально в комплексне лікування включити препарат спіруліну в поєднанні із курсом мікрохвильової резонансної терапії згідно методик, описаних в пунктах 1-2.

Перелік робіт, опублікованих за матеріалами дисертації

Александрук О.Д. Про сучасні дані в світлі патогенезу мікробної екземи // Галицький лікарський вісник.- 1995.-Т.2,число 3-4.-С.56-58.

Александрук О.Д. Сучасні погляди на патогенез мікробної екземи. Мікробний фактор // Галицький лікарський вісник.- 1997.-Т.4,число3.-С.107-108.

Александрук О.Д. Вплив спіруліни в комплексному лікуванні на показники імунітету у хворих мікробною екземою // Галицький лікарський вісник.- 1998.-Т.5,число2.-С.7-9.

Александрук О.Д. Стафілококи та мікробна екзема: нові аспекти патогенезу//Галицький лікарський вісник.- 1998.-Т.5,число3.-С.7-8.

Ткач В.Є., Александрук О.Д. Вивчення аутофлори шкіри модифікованим нами методом відбитків при дерматозах // Реєстр медико-біологічних нововведень у практику охорони здоров'я.-Івано-Франківськ.-1998.-С.62.

Ткач В.Є., Александрук О.Д. Комплексне визначення прилипаючих клітин, поглинальної здатності полінуклеарів та проведення НСТ тесту в мікродозах периферичної крові // Реєстр медико-біологічних нововведень у практику охорони здоров'я.-Івано-Франківськ.-1998.-С.64.

Александрук О.Д. Комплексні препарати в терапії мікробної паратравматичної екземи // Актуальные вопросы дерматовенерологии (Научно-практический сборник статей). Вып. 10. Днепропетровск-Хмельницкий, 1997.- С.117.

Александрук О.Д. Вплив на імунний статус хворих мікробною екземою комплексного лікування з використанням спіруліни та МРТ // Матеріали ІІ з'їзду фтизіатрів і пульмонологів України.- Київ.- 1998.- С.209.

Александрук О.Д. Експресія антигенів диференціювання клітинами крові у хворих мікробною екземою в процесі базової терапії // Матеріали XIV з'їзду терапевтів України.- Київ.- 1998.- С.523-524.

Александрук О.Д. Деякі дані про мікрофлору поверхні шкіри у хворих мікробною екземою // Тези доповідей 65-ї конференції студентського наукового товариства. - Івано-Франківськ. - 1996. - С.10.

Ларін С.Л., Александрук О.Д. Аналіз даних про стан гуморальних факторів імунітету у хворих екземою // Тези доповідей 65-ї конференції студентського наукового товариства. - Івано-Франківськ. - 1996. - С.33.

АНОТАЦІЇ

Александрук А.Д. Комплексное лечение микробной экземы с использованием микроволновой резонансной терапии и спирулины (клиническое исследование) - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.20 - “Кожные и венерические болезни”. - Национальный медицинский университет им. А.А.Богомольца, Киев, 1999.

Представленная к защите диссертация на правах рукописи освещает нарушение клеточного и гуморального звеньев иммунологической реактивности, состояние глубокой аутомикрофлоры кожи у больных микробной экземой, коррекцию обнаруженных изменений в процессе предлагаемого комплексного лечения с использованием микроволновой резонансной терапии, спирулины и их сочетанного применения.

При изучении иммунного статуса больных исследовали лимфоцитарные популяции и субпопуляции методом иммунофенотипирования с использованием моноклональных антител к клеточным рецепторам CD3, CD4, CD8, CD24, CD56 (“Sigma”, США) и отечественных серий ИПО3, ИПО47; параллельно ставили реакции розеткообразования для определения содержания Т-, Т-хелперных, Т-супрессорных, Т-активных, Т-ауторозеткообразующих, В-, Д- и “нулевых” лифоцитов; показатели сывороточного лизоцима исследовали по методу О.В.Бухарина, концентрацию иммуноглобулинов сыворотки крови методом радиальной иммунодиффузии по G.Mancini, циркулирующих иммунных комплексов по Т.И.Гашковой; состояние глубокой аутомикрофлоры кожи изучали по методу очаговых отпечатков Н.П. Клемпарской; идентифицировали видовую принадлежность стафилококов.

Проведёнными исследованиями у больных микробной экземой изучено состояние иммунной реактивности и аутомикрофлоры кожи во время обострения дерматоза, динамика показателей под влиянием традиционного комплексного лечения. Установлено, что при поступлении в стационар у больных микробной экземой наблюдается Т-клеточный иммунодефицит разной степени выраженности, чрезмерное микробное заселение повреждённой и интактной кожи с преобладанием стафилококковой и грамотрицательной палочковидной флоры. Под влиянием базового комплексного лечения на момент выписки больных из стационара большинство показателей иммунитета и аутомикрофлоры кожи не возвращаются к норме.

Установлено, что использование микроволновой резонансной терапии, спирулины и их сочетания вследствие иммуномодулирующего влияния сопровождается достоверным улучшением показателей клеточного и гуморального иммунитета: повышением в гемоциркуляции до нормальных величин количества лимфоцитарных популяций и субпопуляций, снижением их чрезмерной активности и миграции к очагам высыпаний. Под влиянием предложенных схем терапии к нормальным показателям качественного и количественного состава возвращается глубокая аутомикрофлора кожи. Повышается качество стационарного лечения больных микробной экземой, уменьшается его длительность. Обеспечивается стойкость клинической ремиссии на протяжении года.

По материалам диссертации разработаны методики комплексного лечения больных микробной экземой с использованием микроволновой резонансной терапии, спирулины и их сочетания.

Ключевые слова: микробная экзема, микроволновая резонансная терапия, спирулина, иммунная система, аутомикрофлора.

Александрук О.Д. Комплексне лікування мікробної екземи із використанням микрохвильової резонансної терапії та спіруліни (клінічне дослідження) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук по специальності 14.01.20 - шкірні та венеричні хвороби. - Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця, Київ, 1999.

Дисертація присвячена питанню вивчення порушень клітинної та гуморальної ланок імунологічної реактивності, стану аутомікрофлори шкіри у хворих на мікробну екзему, а також динаміки показників під впливом традиційного комплексного лікування. Доведено доцільність застосування в комплексі лікування хворих на мікробну екзему мікрохвильової резонансної терапії, спіруліни та їх поєднання, що сприяє покращенню ефективності лікування, скороченню його термінів, нормалізації показників імунітету та аутомікрофлори шкіри в більш ранні терміни.

Ключові слова: мікробна екзема, мікрохвильова резонансна терапія, спіруліна, імунна система, аутомікрофлора.

Alexandruk O.D. The complex treatment of patients suffering from microbial eczema with microwave resonance therapy and Spirulina (clinical study). - Manuscript.

Thesis for the degree of Candidate of Medical science in speciality 14.01.20 - Skin and Venereal diseases. - A.A.Bogomolets National medical university, Kyiv, 1999.

The dissertation is devoted to the problems of cellular and humoral immunity, skin microflora in patients with microbial eczema and changes that take place under traditional complex treatment. It was illuminated and proved that additional prescribtion of microwave resonance therapy and Spirulina in the complex treatment of eczema patients helps to increase treatment effectiveness, shortener its terms and normalise immune and skin microflora data. It prolonges remission period in patients with eczema and has no side effects.

Key words: microbial eczema, microwave resonance therapy, Spirulina, immune system, automicroflora.

Размещено на Allbest.ru

...