Особливості порушення ліпопероксидації, антиоксидантного захисту та кисневозалежних процесів при стабільній і прогресуючій стенокардії напруження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості порушення ліпопероксидації, антиоксидантного захисту та кисневозалежних процесів при стабільній і прогресуючій стенокардії напруження

А в т о р е ф е р а т

на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність проблеми. Ішемічна хвороба серця (ІХС) є поширеним захворюванням і в більшості економічно розвинутих країнах займає чільне місце серед причин захворюваності, смертності, тимчасової та стійкої втрати працездатності (R. Ross, 1992; С.R. Conti, 1997; D.D. Yun, J.S. Alpert, 1997). Причому ці показники в Україні також мають тенденцію до росту (В.І. Денисюк, 1995; В.М. Коваленко, А.П. Дорогой, 1998).

З метою підвищення ефективності первинної, вторинної та третинної профілактики коронарної патології суттєво поглибилося вивчення її основних патоґененетичних ланок (І.М. Ганджа та співавт, 1993; М.І. Лутай, 1996; V. Fuster, 1992). За останні роки в літературі все частіше з`являлася інформація про роль вільнорадикального окислення ліпідів в регуляції метаболічних процесів, особливо окисно-відновних та мембранозалежних реакцій (К.М. Амосова, 1996; О.М. Пархоменко, 1997; V. Stеіnberg, 1993). Патоґенетичну роль перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) при ІХС також пов'язують з стимуляцією атероґенезу, впливу на реологічні властивості крові порушенням мікроциркуляції, а також метаболізму у міокарді (А.А. Трохимович, 1996, В.З. Нетяженко, 1997; M.J. Stamfer et al, 1993), тобто з патофізіологічними механізмами, які обумовлюють ішемію міокарда.

Особливо важливу роль в проґресуванні та дестабілізації ІХС відіграють метаболічні процеси, які відбуваються в міокарді, і як наслідок порушення енерґозабезпечення ішемізованого міокарда (В.В. Гацура, 1990; D.W. Morel, 1992). В цьому патоґенетичному ланцюзі посилення процесів ПОЛ при розвитку стенокардії напруження безпосередньо пов'язане з рівнем активності антиоксидантної системи (АОС) (B. Halliwel, J. Gulteridge, 1988). Важливого значення в її регуляції надається супероксиддисмутазі (СОД), каталазі (Кат), глютатіонпероксидазі (ГП) і токоферолам (G.M. Chisolm, 1991, E.B. Rimm, 1993), як ключовим в кисневозалежних процесах.

Стан антиоксидантного захисту (АОЗ), зокрема ферментативного компонента цієї системи, у хворих на стабільну та проґресуючу стенокардію напруження вивчено недостатньо, на що вказують суперечливі дані одержані різними авторами (П.П. Чаяло та співавт., 1992, E. Niki et al., 1991).

Не проведено також належного аналізу в єдиній системі ПОЛ/АОЗ залежно від форми і важкості стенокардії напруження. Тому подальше дослідження стану процесів ПОЛ при врахуванні антиоксидантної активності (АОА) дає змогу не тільки з`ясувати патоґенетичні аспекти ІХС, більш глибоко зрозуміти закономірності перебігу та проґресування стенокардії напруження, але й виробити методи корекції цих змін, поліпшити профілактику та лiкування хворих на дану патологію.

В останні роки для лікування різних форм ІХС (особливо гострих порушень коронарного кровообігу) використовують препарати з антирадикальними, антиоксидантними та метаболічними властивостями (В.І. Бульда, 1993, K. Andersen et al., 1997). Однак до цього часу залишається відкритим питанням про патоґенетичну доцільність використання антиоксидантних препаратів при стабільній та проґресуючій стенокардії напруження, що обгрунтовує актуальність наукових досліджень, щодо комплексного вивчення патоґенетичних закономірностей метаболічних процесів при ІХС.

Дисертація виконана згідно плану наукових досліджень Львівського державного медичного університету ім. Данила Галицького (державний N реєстрації 01910044583).

Метою дослідження було поліпшення діагностики метаболічних порушень у хворих на стенокардію напруження шляхом вивчення особливостей лiпопероксидацiї та антиоксидантної активності у поєднаннi з продуктами анаеробного обміну з обгрунтування патогенетичної корекції цих зрушень залежно від перебігу і ступеня важкості захворювання.

Задачі дослідження:

Вивчити вміст продуктів ПОЛ (дієнових кон'юґатів, малонового диальдегіду) та АОА (супероксиддисмутази, каталази) у хворих на стабільну стенокардію напруження залежно від важкості захворювання.

Провести оцінку взаємозв'язку про - та антиоксидантних процесів для адекватного аналізу ефективності лікування та проґнозу перебігу стабільної стенокардії напруження.

Дослідити рівень ліпопероксидації, антиоксидантного захисту, молочної та піровиноградної кислот, кетонових тіл при проґресуючій стенокардії напруження залежно від клінічного перебігу.

Розробити критерії оцінки важкості перебігу та подальшого прогнозу хворих на прогресуючу стенокардію.

Патоґенетично обґрунтувати підходи до вибору методів корекції ліпопероксидації та метаболічних процесів міокарда при стенокардії напруження.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше дана оцінка стану ПОЛ в поєднаннi з антиоксидантним захистом у хворих на стенокардію напруження залежно від форми та перебігу захворювання.

Новим є запропонований метод оцінки компенсаторних можливостей на основі співвідношення про - та антиоксидантних процесів у хворих на стенокардію напруження.

Встановлені особливості змін ліпопероксидації та антиоксидантної активності залежно від важкості та перебігу стенокардії напруження.

Виявлені нові закономірності поєднання вільно-радикальних та оксигеназних реакцій, які дозволяють патоґенетично обґрунтовувати диференційовану корекцію кисневого метаболізму.

Практичне значення одержаних результатів. Результати роботи дозволяють говорити про діагностичні критерії перебігу стенокардії напруження на основі порушення балансу ПОЛ та АОС та у поєднанні з кисневозалежними процесами. Визначення вмісту продуктів ПОЛ та АОЗ у процесі лікування можуть служити одним з об'єктивних показників його ефективності і мають проґностичне значення.

Патоґенетично обумовлено є призначення антиоксидантів у хворих на стенокардію напруження з низькою антиксидантною активністю та порушенням кисневозалежних процесів.

Результати виконаної роботи впроваджені у Львівській обласній клінічній лікарні, Львівському обласному кардіолоґічному центрі, Львівському обласному діаґностичному центрі, клінічній лікарні Львівської залізниці, Івано-Франківській центральній міській клінічній лікарні, Луцькій міській клінічній лікарні, 5-ій міській клінічній лікарні та 2-ій державно-комунальній клінічній поліклініці м. Львова. Результати дослідження використовуються в навчальному процесі у Львівському державному медичному університеті імені Данила Галицького.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведено аналіз актуальності та ступеня вивчення проблеми, вибрана та розроблена методика оцінки метаболічних змін при стенокардії напруження, здійснено клініко-інструментальні обстеження хворих, сформована та статистично опрацьована комп'ютерна база даних. Особисто виконавцем роботи було. узагальнення отриманих результатів, формування положень, висновків та рекомендацій роботи, які виносяться на захист.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації було представлено на IV з'їзді кардіолоґів України (м. Дніпропетровськ, 1993), тематичній науково-практичній конференції з питань ішемічної хвороби серця, (м. Харків, 1994), засіданні Українського товариства кардіолоґів, (м. Тернопіль, 1994), товаристві лікарів Львівської залізниці (1996), науково-практичних конференціях (м. Ужгород, 1996, м. Львів, 1997), V конґресі кардіолоґів України (м. Київ, 1997), 5 міжнародному кардіолоґічному конґресі (м. Грац, Австрія, 1997). Апробація проведена на засіданні кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб Львівського державного медичного університету імені Данила Галицького 9.03.1998 р.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 10 наукових праць, з них 5 - в наукових журналах.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 140 стор. машинописного тексту, включаючи 10 таблиць і 10 рисунків. Складається зі вступу, огляду літератури, опису методів дослідження, результатів власних досліджень, обговорення, висновків та списку використаної літератури. Список літератури включає 230 джерел, з них 135 зарубіжних.

Зміст роботи

антиоксидантний стенокардія кетоновий кислота

Обстежено 161 хворих на стенокардію напруження, серед яких було 123 хворих на стабільну стенокардію напруження і 38 - на проґресуючу стенокардію напруження. Давність захворювання складала не менше 6 місяців. Інфаркт міокарда в анамнезі перенесли 46 хворих (28,5%) не менше, як за 12 місяців. В обстеження не включалися хворі з недостатністю кровообігу III ступеня, артеріальною гіпертензією (коли рівень АТ перевищував 200/115 мм. рт. ст.), захворюваннями щитовидної залози, цукровим дiабетом I типу, легеневою патологією з вираженою дихальною недостатністю.

Відповідно до критеріїв Канадської асоціації кардіолоґів та рекомендаціям РКНЦ хворі на стабільну стенокардію напруження були розподілені за функціональними класами (ФК), що лягло в основу подiлу по групам. До першої групи ввійшли 25 хворих на стабiльну стенокардiю напруження I функціонального класу, до другої - 36 хворих II ФК, до третьої - 34 хворих III ФК, і до четвертої групи - 28 хворих IV ФК. Хворі на проґресуючу стенокардію напруження (38 хворих) увійшли в V групу. Контрольну групу склали 25 практично здорових осіб з «від'ємним» опитувальником Роуза та від'ємною пробою з фізичним навантаженням при проведенні велоерґометрії (ВЕМ).

Усі хворі, які перебували під нашим спостереженням, були ретельно обстежені, складалася інформаційна карта, яка в подальшому оброблялася з допомогою ЕВМ (IBM PC 386). Згідно скарг хворого вивчали кількість приступів стенокардії чи її еквівалентів за добу, кількість прийнятих таблеток нітроґліцерину чи нітросорбіду за визначений час, тривалість безбольової ходьби, підйому по східцях.

Крім загально-клінічного обстеження ретельно вивчалася електрокардіоґрама (ЕКҐ) в спокої та проводилося велоерґометричне (ВЕМ) дослідження згідно загальновизнаної методики. Також здійснювалося ехокардіоґрафічне обстеження (Ехо-КҐ) згідно загальноприйнятої методики на апараті «Ultramark-9» (датчик з частотою 3 МҐц) з проведенням двомірного дослідження. Холтерівське моніторування здійснювали за допомогою вітчизняного комплексу «Лента-МТ». Крім того виконувалося базове обстеження хворих, включаючи визначення рівня ґлюкози, холестерину, беталіпопротеїдів, триґліцеридів (стандартними наборами фірми «Вoehyringer»), сечовини, креатиніну, трансаміназ, електролітів, загального білку.

Обстеження хворих проводили в динаміці лікування: при поступленні (1-2 доба), через 14-18 днів, а у хворих на проґресуючу стенокардію напруження ще й на 28-30 добу.

Рівень ПОЛ в крові оцінювали за вмістом первинних продуктів - дієнових кон'юґатів (ДК) та одного з кінцевих метаболітів - малонового диальдеґіду (МДА). Вміст ДК визначали за методом З. Плацера в модифікації В.Б. Гаврилова і М.І.Мішкорудної (1983). Нагромадження малонового диальдеґіду вивчали за методом Р.А.Тімурбулатова і Е.С. Селезньова (1989).

Активність супероксиддисмутази (СОД) - КФ 1.15.1. в сироватці крові визначали за методом С. Чаварі (1985). Активність каталази (Кат) - КФ 1.11.1.6 в крові визначали за методом М. Королюка (1990).

Статистичне опрацювання матеріалу здійснювалося на основі формалізованих протоколів обстеження на персональному комп'ютері РС застосуванням програм StatGraphics і Еxcel з використанням традиційних методів параметричної та непараметричної статистики.

Результати власних досліджень

У хворих на стабільну стенокардію напруження відмічалося достовірне підвищення ДК (51,1±1,2 мкмоль/мл, в осіб контрольної групи - 32,1±1,4 мкмоль/мл) і відповідно МДА (179,2±2,5 мкмоль/мл, в контрольній групі - 106,7±1,5 мкмоль/мл). Частота та характер змін вивчених показників ПОЛ у обстежених хворих виявлена не однаковою. Так зміни ДК встановлені у 78,3% обстежених, а МДА у 91,6%. Виявлені також особливості вмісту продуктів ПОЛ у хворих з супутньою артеріальною гіпертензією відповідно (54,7±1,4 та 188,3±2,1 мкмоль/мл), наявністю інфаркту міокарда в анамнезі (46,8±1,1 та 175,2±1.9 мкмоль/мл).

Дослідження показали, що у хворих на стабільну стенокардію, включаючи і доклінічний період (хворі I групи) статистично достовірно (див. таблицю) підвищується концентрація, як первинних (ДК - 38,2±1,9 мкмоль/мл), так і вторинних продуктів ПОЛ (МДА - 151,7±2,6 мкмоль/мл), незалежно від ґенезу ІХС. Причому рівень цих показників залежить від важкості захворювання, періоду, а також клінічних проявів стенокардії. Так при стабільній стенокардії II ФК (49,6±3,8 і 180,6±3,7 мкмоль/мл відповідно) та III ФК (56,7±4,1 і 202,5±4,1 мкмоль/мл відповідно) відмічається високий рівень ПОЛ, особливо за рахунок зростання вмісту МДА.

Для хворих на стабільну стенокардію напруження IV ФК характерна більша розкиданість даних з тенденцією до зростання ДК (57,9±7,2 мкмоль/мл) та достовірним порівняно з попередньою групою зниженням МДА (174,1±4,6 мкмоль/мл), що може свідчити про порушення утилізації первинних продуктів вільнорадикального окислення ліпідів та корелює зі зростанням продуктів ліпідного обміну (холестерину, беталіпопротеїдів та тригліцеридів).

Показники продуктів ПОЛ плазми крові можуть бути використані як допоміжні критерії ранньої діагностики, важкості та прогнозування перебігу ішемічної хвороби серця. Але оскільки характер змін ПОЛ залежить головним чином від рівня антиоксидантної активності крові, то паралельне вивчення характеру змін антиоксидантних ферментів у відповідних періодах стабільної стенокардії сприяє глибокому розумінню механізмів кисневозалежних процесів.

Так у хворих на стабільну стенокардію ІІ та ІІІ функціональних класів вищі показники активності СОД та каталази (P<0,01), яке може свідчити про високу антиоксидантну активність крові у цих хворих. У даному випадку її зростання можна розглядати, як адекватну компенсаторну реакцію організму на гіперліпопероксидацію. У хворих IV групи відбувається зменшення активності СОД (189,4±5,1 відн. Од.). Зміни з боку каталази в порівнянні з контрольною групою були недостовірними, хоча мали тенденцію до зниження.

Беручи до уваги взаємозалежність між показниками ПОЛ та АОЗ для чіткої диференціації доцільно було проаналізувати співвідношення, яке б характеризувало взаємозв'язок про - та антиоксидантних процесів. Для цього було запроваджено метод розрахунку кількісного співвідношення активності СОД до рівня МДА (тобто рівня ПОЛ), що виражається у вигляді коефіцієнта

К = CОД/МДА.

Цей коефіцієнт, як засвідчують результати дослідження, найбільш адекватно дає змогу визначити баланс про - та антиоксидантних процесів та їх взаємовпливовість в динаміці стенокардії напруження.

Так в усіх хворих на стабільну стенокардію напруження відбувається зниження коефіцієнта (К = 1,0-2,0) порівняно з практично здоровими (К = 2,11±0,05), що може засвідчувати динаміку змін антиоксидантної активності крові. Але якщо у хворих на стабільну стенокардію І ФК та ІІ ФК відбувається незначне зниження цього показника (К становить 1,88±0,03 та 1,67±0,04 відповідно), то у хворих стабільною стенокардією ІІІ ФК спостерігалося значне зниження К до 1,34±0,03, тобто у 89,8% хворих цієї групи показник становив менше 1,5, що може вказувати на ранні прояви зриву антиоксидантної компенсації та порушення балансу про - та антиоксидантних процесів, хоча активність СОД та Кат залишаються на високих рівнях.

У хворих на стенокардію напруження IV ФК було відмічено різке, майже вдвічі, зменшення цього показника (1,08±0,03), що відповідає клінічній характеристиці хворих цієї групи та вказує на критичний стан порушення співвідношення кисневозалежних процесів. Отже для інтерпретації балансу вільнорадикальних та антиоксидантних реакцій можна використовувати співвідношення (СОД/МДА), яке чітко відображає взаємозв'язок цих процесів. Рівень цього показника більше 2,0 свідчить про адекватну активність АОЗ. Тоді коливання його в межах 1,5-2,0 можна розглядати, як недостатню антиоксидантну захищеність організму, а зниження менше 1,5 як зрив балансу про - та антиоксидантних процесів.

Проведені дослiдження у хворих на проґресуючу стенокардію (V група) показали, що зміни ліпопероксидації не були такі однотипні, як у практично здорових i хворих на стабiльну стенокардiю напруження (попередні групи), значно відрізнялися між собою: від низького до надмірно високого рівня (вмiст МДА - вiд 77,4 до 180,9 мкмоль/мл, в середньому - 133,8±6,3 мкмоль/мл, та ДК - вiд 24,3 до 58,5 мкмоль/мл, в середньому 41,2±4,3 мкмоль/мл). В контрольнiй групi - 106,5±1,5 та 32,4±1,4 мкмоль/мл вiдповiдно.

В 25 хворих (65,8%) вже з перших днiв лiкування зменшилися ангінозні напади, збільшився об'єм фізичних та психоемоційних навантажень, зменшилась кiлькiсть екстрасистол, у двох хворих вiдновився синусовий ритм. В 23 хворих цієї групи спостерігалися явища НК I-IIА ступеню і тільки в 2 хворих була виражена недостатність кровообігу (IIБ ст.). З боку ЕКҐ - покращились реполяризацiйнi та метаболiчнi процеси, зменшилось вiдхилення сегменту ST, знизилась частота порушень ритму та провідності. Остаточна стабiлiзацiя досягалася на 12-18 день.

Цi хворi склали пiдгрупу А. З боку показникiв лiпопероксидацiї (див. рисунок) в них було виявлено значне підвищення продуктів ПОЛ (ДК та МДА: 58.3±3,9 і 162,3±5,6 мкмоль/мл відповідно) порівняно з контрольною групою Р<0,01.

У решти 13 хворих (34,2%), якi були віднесені до пiдгрупи Б, протягом лiкування стан не поліпшувався, а залишався бути дуже важким, особливо вираженою утримувалась стенокардія, низькою була фізична активність, зберігалися порушення ритму та провідності, явища недостатності кровообігу (в 10 хворих спостерігалася НК IIБ ст.), і тільки починаючи з 21-24 доби перебування в стацiонарі та після проведення курсу лiкування стан став позитивно покращуватися (нормалізувався об'єктивний стан, показники коагулоґрами, зменшилась депресія ST, покращились реполяризаційні процеси). У цих хворих була знижена концентрація ДК і МДА (27,2±1,5 мкмоль/мл і 92,1±4,5 мкмоль/мл відповідно).

Це дало нам пiдставу констатувати характерну особливiсть метаболiчних порушень у хворих на проґресуючу стенокардiю з низькими показниками ПОЛ. Про це засвідчує i своєрiдний характер перебiгу захворювання, який був затяжним i стабiлiзацiя стану досягалася лише на 22-28 добу, причому частота больових приступів була вищою в порівнянні з хворими підгрупи А в той самий період часу. Тому низький рівень активності ПОЛ ми розглядали як порушення мобілізації адаптаційно-компенсаторних процесів на метаболічному рівні.

Рівень СОД був вірогідно нижчим у всiх хворих на проґресуючу стенокардію порівняно з практично здоровими (у хворих підгрупи А - 138,1±5,4 умов. Од., та 74,8±3,3 умов. Од. - в підгрупі Б). Активність Кат була вірогідно нижчою тільки у хворих підгрупи Б - 0,082±0,007 мкмоль/мл.

З метою з'ясування причин різноспрямованості змін ліпопероксидації ми додатково визначали вміст у сироватці крові молочної та піровиноградної кислот, кетонових тіл, які характеризують інтенсивність анаеробного енергетичного обміну.

Різке зростання лактату у хворих підгрупи Б (3,28.±021 мкмоль/мл і зменшення піровиноградної кислоти (0,062±0,007 мкмоль/мл) порівняно з контрольною групою (1,47±0,26 та 0,0076±0,010 мкмоль/мл відповідно) свідчать про пригнічення окисних процесів як в циклі Кребса, так і в дихальному ланцюгу. Внаслідок цього відбувається нагромадження метаболітів анаеробного обміну і відновлених піридиннуклеотидних коферментів, які суттєво зміщують кислотно-основний стан до метаболічного ацидозу та пригнічення активності окисно-відновних реакцій.

Менш виражене зростання молочної кислоти (3,06±0,25 мкмоль/мл), яке відбувається на фоні високого вмісту піровиноградної кислоти (0,091±0,009 мкмоль/мл) у сироватці хворих на проґресуючу стенокардію з високим рівнем ПОЛ (підгрупа А), також вказують на пригнічення окисних процесів у циклі Кребса. Вищевказані зміни можна розглядати як наслідок порушення поєднання окисного фосфорилювання та енергетичного обміну, де катаболічні процеси переважають анаболічні, що в свою чергу призводить до порушення обмінних процесів та деструктивних змін.

Нагромадження в кровi хворих на проґресуючу стенокардію напруження як з підвищеним так з пониженим вмiстом лiпiдних перекисiв таких метаболiтiв, як кетоновi тiла та беталiпопротеїди також пiдтверджує, що суттєвою причиною порушення енергетичного обмiну є недостатня утилiзацiя цих метаболiтiв в окисних та синтетичних процесах.

Така метаболiчна ситуацiя i є основною причиною нагромадження МДА, утилiзацiя якого також залежить вiд iнтенсивностi i напруженості окисних процесiв аеробного енергетичного обмiну. Зменшення лiпiдних перекисiв у хворих на прогресуючу стенокардiю пiдгрупи Б, як стверджує характер змiн лактату i пiрувату, очевидно, пов'язанi з надмiрним нагромадженням недоокислених субстратiв i вiдновлених коферментiв. Вони на стадiї iнiцiювання пригнiчують вiльнорадикальнi процеси, а на стадiї активацiї ланцюгових реакцiй сприяють їх перериванню.

Крiм дiагностичного значення, комплексне визначення антиоксидантних та кисневозалежних процесiв є суттєво необхiдним i в розробцi iндивiдуальних схем медикаментозного лiкування. Якщо при стабiльнiй стенокардiї висока активність антиоксидантного захисту значно пiдвищує ефективнiсть лiкування, то при проґресуючiй стенокардiї немаловажливе значення матиме включення в терапевтичний комплекс препаратiв, що мають антирадикальнi властивостi та виконують антиоксидантнi функцiї. В умовах пригнiчення окисно-вiдновних i перекисних процесiв слід вiдновити їх iнтенсивнiсть до метаболiчного рiвня, де спряженiсть енергетичного i пластичного обмiну сприяє формуванню компенсаторно-репараторних реакцiй i пiдвищенню функцiональнiй потужностi на субклiтинному, клiтинному та системному рiвнях.

Тому було проведена корекція обмінних порушень у 49 хворих на стабільну стенокардію напруження та 20 хворих - на проґресуючу стенокардію з застосуванням альфа-токоферолу ацетату в добовій дозі 200 мг. Після проведеного комплексного лікування у 82,6% хворих позитивно змінилися клінічні показники: зменшилася частота ангінозних приступів, збільшився безбольовий об'єм фізичних та психоемоційних навантажень, зменшилась депресія сегменту ST, значно знизилась частота порушень ритму та провідності, покращилися гемодинамічні показники. Ефективність включення антиоксидантів підтверджується також результатами біохімічних досліджень. У хворих з низькими вихідними показниками антиоксидантної активності ми одержали вірогідно вищу динаміку зростання антиоксидантного захисту, особливо за рахунок супероксиддисмутази, стабілізацію перекисного окислення ліпідів, і тим самим відновлення співвідношення про - та антиоксидантних процесів. У хворих стабільною стенокардією напруження з високим рівнем антиоксидантного захисту та адекватним співвідношенням пероксидазних і антиоксидантних процесів достовірних відмінностей не відмічено.

Отже патогенетично доцільне включення антиоксидантних препаратів в комплексне лікування у хворих на стенокардію напруження з порушенням антиоксидантного захисту та кисневозалежних процесів. Вони виконують не тільки антирадикальну та антиоксидантну функцію, але й позитивно впливають на метаболічні порушення, підвищують інтенсивність, потужність та спряженість окисно-відновних процесів, даючи можливість адекватно корегувати патологічні зміни при порушенні коронарного кровопостачання і розладів енергетичного метаболізму міокарда.

Висновки

Показники ліпопероксидації, антиоксидантної активності та кисневозалежних процесів, котрі адекватно відображають патоґенетичні зміни в міокарді є важливими діаґностичними критеріями метаболічних зрушень як при стабільній стенокардії напруження, так і при проґресуючій стенокардії.

При стабільній стенокардії напруження процеси перекисного окислення ліпідів (дієнові кон'югати та малоновий диальдегід) зростають залежно від проґресування захворювання, тоді як рівень антиоксидантного захисту (супероксиддисмутаза і каталаза) є максимальним у хворих на стабільну стенокардію напруження II функціонального класу, з його зниженням, особливо при стабільній стенокардії IV функціонального класу, що може вказувати на незворотність патолоґічних змін і має прогностичне значення.

Порушення взаємозалежності ліпопероксидації і антиоксидантної активності обумовлює перебіг та вказує на функціональні порушення адекватно важкості стенокардії напруження. Рівень цієї взаємозалежності (К = СОД/МДА) більше 2,0 свідчить про адекватний рівень антиоксидантного захисту, а зниження менше 1,5 (у хворих на стабільну стенокардію напруження ІІІ та IV функціональних класів) може вказувати на порушення балансу про - та антиоксидантних процесів.

У хворих на проґресуючу стенокардію ліпоперекисні та кисневозалежні процеси змінюються залежно від перебігу захворювання. В 65,8% хворих спостерігається активація ліпопероксидації при низькій активності супероксиддисмутази, а в 34,2% випадків відбувається зниження як рівня антиоксидантного захисту (супероксиддисмутази та каталази), так і перекисного окислення ліпідів з пригніченням окисно-відновних процесів та розвитком метаболічного ацидозу.

Показники перекисного окислення ліпідів у поєднанні з рівнем антиоксидантного захисту та анаеробного обміну є важливими об`єктивними критеріями клінічного перебігу, ефективності лікування хворих на проґресуючу стенокардію напруження та можуть використовуватися для прогнозу захворювання.

При зниженні рівня антиоксидантного захисту, який характеризується зменшенням антиоксидантної активності, порушенням співвідношення про - та антиоксидантних процесів, у хворих на стабільну і проґресуючу стенокардію напруження патоґенетично доцільно в комплексній терапії застосовувати препарати з антиоксидантними та антирадикальними властивостями.

В залежності від перекисного окислення ліпідів, антиоксидантного захисту та кисневозалежних процесiв слід диференційовано підходити до визначення клінічної характеристики конкретної форми та важкості стенокардії напруження і рекомендацій щодо фармакологічної корекції даних зрушень.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Особливості процесів ліпопероксидації і антиоксидантного захисту у хворих на стабільною стенокардію напруження та їх корекція // Практична медицина. - 1996. - №1-2. - С. 46-51.

Особливості обміну холестерину, ліпопероксидації та стану антиоксидантної системи при стабільній стенокардії напруження // Український кардіологічний журнал. - 1997. - N. 1 (випуск II). - С. 67-68.

Вплив на порушення енерґозабезпечення міокарда у хворих на проґресуючу стенокардію напруження (співавт. Р.Я. Дутка, М.Ф. Тимочко) // Практична медицина. - 1997. - №3-4. - С. 82-86.

Особливості процесів енергозабезпечення міокарда у хворих на проґресуючу стенокардію напруження (співавт. Р.Я. Дутка, М.Ф. Тимочко, О.Ф. Файник) // Український кардіологічний журнал. - 1997. - N. 6 (випуск II). - С. 19-21.

Значення антиоксидантного захисту в метаболічних процесах при ішемії міокарда // Український кардіологічний журнал. - 1997. - N. 6 (випуск II). - С. 99-102.

Processes of energy supply and lipid peroxidation in unstable angina (Dutka R., Tymochko M.) // J. fur kardiologie. - 1997. - №2. - P. 112.

Диференційований підхід до фармакотерапії стенокардії напруги з урахуванням механізму ліпопероксидації (співавт. Р.Я. Дутка) // IY з'їзд кардіолоґів України: Тез. доп. - Київ, 1993. - С. 11.

Особливості процесів перекисного окислення ліпідів та антиоксидантного захисту у хворих з нестабільною стенокардією (співавт. Р.Я. Дутка, М.Ф. Тимочко) // Український кардіолоґічний журнал - 1994. - №4. - С. 27.

Процеси енергозабезпеченя міокарда та перекисного окислення ліпідів при проґресуючій стенокардії напруження (співавт. Р.Я. Дутка, О.Ф. Файник) // Український кардіолоґічний журнал. - 1996. - N. 3 (додаток). - С. 35-36.

Особливості ліпопероксидації та стану антиоксидантної системи (АОС) при стабільній стенокардії напруження // Інформаційно-керуючі системи на залізничному транспорті. - 1996. - N. 5. - С. 33-35.

Размещено на Allbest.ru