Методи холедохолітотомії та способи її завершення у хворих на холедохолітіаз

Размещено на http://www.allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я УКРАЇНИ

КИЇВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

ім. П. Л. Шупика

14.01.03 - Хірургія

холедохолітотомія літотомія калькульозний холецистит

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Методи холедохолітотомії та способи її завершення у хворих на холедохолітіаз

Момані Тауфік Зіяд

Київ - 1998

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Київській медичній академії післядипломної освіти
ім. П. Л. Шупика МОЗ України

Науковий керівник:доктор медичних наук Ничитайло Михайло Юхимович доцент кафедри торакоабдомінальної та судинної хірургії Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика

Офіційні опоненти:доктор медичних наук професор Радзіховський Анатолій Павлович, завідувач кафедри хірургії та опікової хвороби Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика;

доктор медичних наук професор Захараш Михайло Петрович начальник медичного управління Служби безпеки України.

Провідна установа:Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця МОЗ України (кафедра факультетської хірургії № 2).

Захист відбудеться “_30__” грудня 1998 р. о_11__ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.02 при Київській медичній академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика МОЗ України, 254112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика (м. Київ, вул. Дорогожицька, 9).

Автореферат розіслано “_30__”_листопада_ 1998 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради канд. мед. наук доцент Гвоздяк М. М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми.

За останні роки зареєстровано значне збільшення числа хворих на жовчнокам`яну хворобу (ЖКБ). Холедохолітіаз, який відмічають у 14-12% пацієнтів з ЖКБ, найбільш часто є причиною непрохідності жовчних проток непухлинного походження. Частка холедохолітіазу з усіх видів непрохідності досягає 55-68% (А. С. Балалыкин, 1996; Н. Б. Завода, 1997; Б. С. Брыскин та співавт., 1998; Н. С. Брыскин та співавт., 1998; А. А. Шалимов та співавт., 1993, 1998; G. Berci та співавт., 1994; D. B. Jones, 1995). Порівняно велика частота захворювання, зрозуміло, позначається і на збільшенні летальності внаслідок ускладнень, безпосередньо пов`язаних з наявністю в жовчних протоках каменів (механічна жовтяниця, гнійний холангіт, зовнішня жовчна нориця). Операційна смертність при холедохолітіазі сьогодні становить 1,3% і не має чіткої тенденції до зниження (А. А. Андреев та співавт., 1997; А. А. Шалимов та співавт., 1998).

Тому до- та післяопераційне виявлення каменів в загальній жовчній протоці (ЗЖП) і проблема пошуку ефективних способів їх видалення викликає значний інтерес.

З впровадженням у клінічну практику ендоскопічної ретроградної панкреатохолангіографії (ЕРПХГ) змінилась тактика лікування хворих на холедохолітіаз. Завдяки ефективності і малій травматичності цей метод досить швидко впровадився у клінічну практику (Л. А. Зубарев та співавт., 1994; М. Д. Семин, 1981, 1989, 1994; П. В. Огородник, 1997).

За даними різних авторів ендоскопічна літотомія ефективна у 92-98% хворих на холедохолітіаз (П. В. Огородник, 1998). Проте прогресування холангіту і панкреатиту у хворих на холедохолітіаз після невдалого втручання, тобто при неможливості видалення конкрементів у разі застосування папілотомного доступу, є основною причиною виникнення ускладнень і збільшення летальності при цьому захворюванні (Б. С. Брыскин та співавт., 1998; М. Е. Ничитайло, 1996; G. M. Larson та співавт.,1992).

Крім того, показання до застосування ЕРПХГ у доопераційний період не уніфіковані, через що інколи холедохолітіаз вперше діагностують лише під час виконання втручання. До цього часу не вироблені строки і показання до різних видів операцій у хворих на холедохолітіаз після невдалої ендоскопічної літотомії, або при наявності протипоказань до її виконання. Різна, багато в чому суперечлива оцінка деякими хірургами вибору оптимального способу завершення холедохотомії (А. А. Шалимов та співавт., 1993, 1998). На противагу методам трансдуоденальної папілосфінктеротомії та різним видам холедоходуоденостомії в останній час віддають перевагу методу холедохолітотомії з накладанням глухого шва на ЗЖП або з застосуванням зовнішнього її дренування відкритим чи лапароскопічним способом. Оцінка методу лапароскопічної холедохолітотомії в літературних джерелах останнього часу неоднозначна. Окремі автори (С. І. Ємельянов і співавт., 1998; А. Г. Шаповальянц, 1998) пропагують цей метод, інші (Б. С. Брыскин і співавт., 1998) ставляться до нього стримано. До цього часу в літературі недостатньо висвітлена ефективність різних методів лікування холангіту у хворих на холедохолітіаз. Відсутні критерії оцінки ступеня тяжкості холангіту, недостатньо розроблені показання та метод регіонарного впливу при гнійному холангіті різного ступеня тяжкості. Актуальні питання розробки системи профілактики післяопераційних ускладнень у хворих на холедохолітіаз та їх реабілітації і диспансерного спостереження після виконання втручань лапароскопічним чи традиційним способом. Необхідні більш глибоке вивчення і розробка методів підготовки до операції та післяопераційного ведення хворих, створення класифікації холангіту, ефективних способів антибактеріальної терапії та профілактики гнійних ускладнень у хворих на холедохолітіаз, оперованих з використанням традиційних та малоінвазивних методик.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є фрагментом комплексної НДР Інституту клінічної та експериментальної хірургії АМН України (клінічна база кафедри торакоабдомінальної та судинної хірургії Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика) в 1996-1998 рр. (№ державної реєстрації 0196 Н0110228).

Мета дослідження.

Метою дослідження є поліпшення результатів хірургічного лікування хворих на холедохолітіаз шляхом оптимізації показань до різних способів виконання та завершення холедохолітотомії.

Завдання дослідження.

1. Вивчити причини невдалого застосування ендоскопічної літотомії у хворих на холедохолітіаз.

2. Розробити раціональну хірургічну тактику лікування хворих на холедохолітіаз після невдалої ендоскопічної літотомії.

3. Розробити двоетапну тактику лікування різних форм калькульозного холециститу, ускладненого холедохолітіазом, і дати оцінку ефективності її застосування. холедохолітотомія холедохолітіаз хірургічна лікування

4. Розробити методи лікування холангіту у хворих на холедохолітіаз.

5. Оцінити ефективність розробленої хірургічної тактики лікування хворих на холедохолітіаз.

Наукова новизна.

На підставі одержаних даних розроблено раціональну тактику хірургічного лікування хворих на холедохолітіаз після невдалого виконання ендоскопічної літотомії та доведено доцільність і ефективність двоетапної тактики лікування хворих з гострим чи хронічним калькульозним холециститом, ускладненим холедохолітіазом. Удосконалені методи холедохолітотомії та способи зовнішнього і внутрішнього дренування після холедохолітотомії. Розроблені показання до застосування холесорбції, методи виконання її регіонарної імунокорекції у хворих на холедохолітіаз, ускладнений холангітом.

Практична цінність роботи.

На основі одержаних даних розроблено оптимальні строки виконання і обсяг оперативного втручання у пацієнтів з гострим і хронічним калькульозним холециститом, ускладненим холедохолітіазом, тактику лікування хворих з залишковим та рецидивним холедохолітіазом, а також з холедохолітіазом після невдалого здійснення ендоскопічної літотомії.

Розроблені методи антибактеріальної профілактики та регіонарної терапії при холедохолітіазі, ускладненому гнійним холангітом. Впровадження їх в клінічну практику дозволило зменшити частоту виникнення гнійних післяопераційних ускладнень і летальність. Одержані результати дають підстави рекомендувати запропоновану методику до більш широкого клінічного застосування в лікуванні хворих на холедохолітіаз.

Особистий внесок здобувача.

Здобувачем розроблені основні теоретичні і практичні положення роботи, визначено мету і задачі дослідження, проведено аналіз і статистичну обробку одержаних результатів. Особисто здобувачем або з його безпосередньою участю виконано 80% оперативних втручань у хворих, включених до аналізу.

Результати досліджень викладені дисертантом в статтях, матеріалах наукових конференцій та доповідях.

Апробація роботи.

Основні матеріали і положення дисертації докладені і обговорені на VI пленумі хірургів України (м. Одеса, 1996), VI міжнародній конференції хірургів-гепатологів “Актуальні проблеми хірургічної гепатології” (Київ, 4-6 листопада 1998 р.), засіданні кафедри торакоабдомінальної та судинної хірургії Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика (жовтень 1998 р.).

Публікації.

За темою дисертації опубліковано 3 наукові роботи в медичних журналах, отримано позитивне рішення про видачу патенту України на винахід.

Структура дисертації.

Дисертація викладена на 122 сторінках машинопису. Складається зі вступу, огляду літератури, трьох розділів власних досліджень, підсумків, висновків, практичних рекомендацій і списку використаної літератури, що містить 280 джерел. Робота ілюстрована 11 таблицями та 9 малюнками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ.

Матеріали та методи дослідження. Дослідження повністю грунтується на аналізі результатів лікування 128 хворих на холедохолітіаз, оперованих у відділенні хірургії жовчнокам`яної хвороби та лапароскопічної хірургії Інституту клінічної та експериментальної хірургії АМН України (клінічна база кафедри торакоабдомінальної та судинної хірургії Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика) з 1993 по 1997 р.

Вік хворих від 19 до 79 років. Більшість хворих (80,3%) були працездатного віку (від 19 до 60 років). За цієї обставини проблема післяопераційної медичної і трудової реабілітації набуває важливого соціально-економічного значення.

Методи дослідження. Під час обстеження пацієнтів з метою встановлення діагнозу і показань за принципом від простого до складного, беручи до уваги інформативність попередніх даних, застосовували клінічні, лабораторні, біохімічні і спеціальні інструментальні методи дослідження. Проводили загальний аналіз крові і сечі, визначали активність амілази у сироватці крові і сечі за методом Сміта - Роя в модифікації Уголєва. Досліджували вміст білка в сироватці крові (рефрактометричним методом), загального білірубіну (за Джаксоном), його фракцій (за Еберлайном), залишкового азоту і сечовини - з використанням набору ЛЕХЕМ (Чехословаччина). У хворих з підвищеною толерантністю до глюкози стан вуглеводного обміну вивчали за допомогою апарата штучної підшлункової залози фірми “Биостатор” (Miles), США-ФРГ, що давало можливість реєструвати вміст глюкози в крові хворого щохвилини.

Ехографічне дослідження органів гепатопанкреатодуоденальної зони виконували з використанням ультразвукових діагностичних апаратів фірми “Aloka” (Японія) з різноманітними датчиками частотою 3-3,5 мГц. У 96 пацієнтів за даними ехографічного дослідження встановили діагноз калькульозного холециститу. Як діагностичні критерії виявлення каменів у жовчних протоках використовували такі ехографічні ознаки, як сигнали у вигляді яскравих свічень на екрані, видбиті від каменя, або білих плям, які частково або повністю можуть перекрити зображення просвіту протоки. Розширення загальної жовчної протоки (ЗЖП) є порівняно ранньою ехографічною ознакою її обтурації. За даними ультразвукового дослідження холедохолітіаз встановлено у 112 (86%) хворих.

Рентгенівську комп`ютерну томографію здійснили 31 хворому. Використовували апарат “Somaton CR” фірми “Siemens” (ФРГ). На томограмах жовчний міхур являє собою, як правило, ділянку невисокої щільності еліпсоїдної чи округлої форми.

Жовчні протоки в нормі не візуалізуються, але при значному розширенні можуть визначатися у вигляді гіллястої сітки з округлими ділянками зниженої щільності. Камені жовчних проток під час виконання комп`ютерної томографії виявити, як правило, не вдавалось.

Інфузійну холангіографію на першому етапі дослідження застосовували після повільного (протягом 5 хв) введення 50% розчину білігносту з розрахунку 1 мл/кг маси тіла хворого. Знімки робили через 15, 30, 45 хв та 1 год. За даними серії рентгенограм, отриманих під час виконання інфузійної холангіографії, визначали ширину ЗЖП, наявність в її просвіті дефектів наповнення, деформації протоки, рідше - зміни у термінальному відділі жовчної протоки, а також темп евакуації контрастної речовини у дванадцятипалу кишку.

Ознаками жовчної гіпертензії є розширення протоки понад 10 мм і тривала затримка контрастної речовини в ній. Залишковий холедохолітіаз за допомогою цього дослідження діагностовано у 22 (30,7%) пацієнтів з 31, яким проводили це обстеження.

Для інтраопераційної діагностики холедохолітіазу при наявності в анамнезі свідчень про епізоди жовтяниці й холангіту, виявлення дрібних конкрементів жовчного міхура, широкої міхурової протоки і ділатованої понад 0,8 см ЗЖП виконували інтраопераційну холангіографію через катетер пузирної протоки.

Для контролю прохідності ЗЖП 90 хворим на 6-8-у добу після холедохолітотомії і зовнішнього дренування ЗЖП виконували черездренажну фістулохолангіографію з рентгенотелевізійним контролем. Динаміку змін ЗЖП після видалення конкрементів та завершення холедохолітотомії з накладанням глухого шва чи здійсненням зовнішнього дренування ЗЖП контролювали через 1 і 1,5 місяця після операції шляхом виконання ультразвукової томографії печінки, жовчних проток та підшлункової залози і методів прямого контрастування жовчовивідних шляхів.

Основним методом діагностики холедохолітіазу є РЕПХГ. Дослідження виконують в рентгенкабінеті за допомогою фібродуоденоскопа типу JF-В2 фірми “Olympus”. Після визначення місцеположення великого сосочка дванадцятипалої кишки (ВСДК) і його обстеження здійснюють катетеризацію тефлоновим зондом протокової системи, підшлункової залози, жовчовивідних шляхів з використанням водорозчинних йодвмісних препаратів (урографіну, верографіну, уротрасту та ін.).

Основні результати дослідження

Основним методом лікування холедохолітіазу протягом всього періоду дослідження була ендоскопічна холангіотомія, яку за показаннями доповнювали механічною тракцією конкрементів, механічною літотрипсією, назобіліарним дренуванням ЗЖП, дистанційною ударнохвильовою літотрипсією, холесорбцією, регіонарною імунокорекцією.

Оскільки хірургічна тактика, способи виконання і завершення холедохолітотомії відрізнялись у пацієнтів з різними формами гострого і хронічного калькульозного холециститу, ускладненого холедохолітіазом, від таких у хворих з залишковим чи рецидивним холедохолітіазом, які у минулому перенесли холецистектомію, хворі були розподілені на три групи (табл. 1).

Таблиця 1. Розподіл хворих на групи залежно від виду холедохолітіазу

До групи з залишковим холедохолітіазом включені 55 хворих, у яких виконання ендоскопічної холедохолітотомії виявилось невдалим. Хворим на хронічний (43) і гострий (30) калькульозний холецистит в більшості випадків (49) виконана ендоскопічна папілотомія, як перший етап лікування, але через різні обставини ендоскопічна літестракція конкремента була невдалою і в подальшому виникла необхідність виконання термінової традиційної чи лапароскопічної холедохолітотомії.

У 24 пацієнтів цієї групи холедохолітіаз діагностовано за даними інтраопераційної ревізії, або інтраопераційної холангіографії. Тактика лікування хворих всіх 3 груп була різною.

Незадовільні результати виконання ендоскопічної літотомії у хворих 1-ї групи були зумовлені у більшості випадків невідповідністю діаметра інтрапанкреатичної частини ЗЖП розмірам конкремента. У цих випадках тракція конкремента з застосуванням кошика Дорміа небезпечна, оскільки існує ризик відриву чи фіксації кошика разом з конкрементом у більш звуженій ретро-, супрадуоденальній інтрапанкреатичній ділянках.

Наявність жовчного міхура, до якого, як правило, потрапляє контрастна речовина під час виконання ретроградної ендоскопічної холангіографії, а також висока ймовірність виникнення і прогресування гнійного холангіту при неможливості здійснення адекватного назобіліарного дренування вважали показаннями до застосування невідкладного втручання, спрямованого на усунення холестазу. Для оцінки фактору часу і розробки оптимальних строків виконання оперативних втручань для виділення конкремента і усунення непрохідності нами були співставлені результати і строки виконання операцій. При цьому кращі результати відмічені після втручань, здійснених протягом 24 год після ендоскопічної папілотомії і невдалої літотомії. Основною операцією у хворих цієї групи є холедохолітотомія в поєднанні з зовнішнім дренуванням ЗЖП, здійснених в більшості спостережень також через куксу міхурової протоки (табл. 2).

Таблиця 2. Оперативні втручання, виконані у хворих 1-ї групи

Наявність дренажу ЗЖП дозволяє після операції при наявності показань здійснювати холесорбцію та регіонарну імунокорекцію у випадках вираженого гнійного холангіту, контролювати рівень імунологічних і бактеріологічних показників, коригувати при необхідності тактику лікування, застосовувати холангіографію, контролюючи тим самим повноту видалення каменів із протоки. Перспективним є застосування лапароскопічної холедохолітотомії у хворих з цією патологією. Через невелике число спостережень достовірно оцінити ефективність цього виду. Холедохолітотоміі показання до дренуючих операцій обмежені лише наявністю тривалого тубулярного стенозу ЗЖП неможливо.

Причиною смерті 2 хворих цієї групи було прогресування холангіту його трансформація у біліарний сепсис та біліарний абсцеси печінки, тобто декомпенсації функції печінки як наслідок гнійної інфекції Види оперативних втручань у хворих дозволило успішно фрагментувати і видалити конкремент ЗЖП.

Холедохолітотомія в поєднанні з зовнішнім дренуванням ЗЖП - основний метод лікування пацієнтів 2-ї групи. Вона виконана у 33 хворих з 55. Крім того, ще у 2 хворих цієї групи застосували лапароскопічний варіант холедохолітотомії (табл. 3).

Розширити показання до виконання цієї операції можна завдяки використанню механічного літотриптора. Застосування механічної литотрипсії у хворих дозволило успішно фрагментувати і видалити конкремент ЗЖП. Випадки фіксованих конкрементів ВСДК, які видалити ендоскопічним способом неможливо, є показанням до трансдуоденальної сфінктеропластики (3). У 6 хворих на холедохолітіаз в поєднанні з тубулярним стенозом ЗЖП цієї групи виконали холедоходуоденостомію. В останні роки трансдуоденальні втручання на ВСДК (зокрема, холедоходуоденостомію) застосовують рідко.

Таблиця 3. Оперативні втручання, виконані у хворих 2-ї групи.

Своєчасно встановлені показання до операції, виконання адекватного втручання дозволили уникнути летальних випадків.

У хворих 3-ї групи найчастіше виконували холецистектомію, холедохолітотомію з зовнішнім дренуванням ЗЖП.

У 18 хворих при наявності залишившихся після холедохолітотомії фрагментів конкрементів, а також зі стенозуючим папілітом, діагностованих за допомогою холангіографії, на 7-му добу виконували ендоскопічну папілосфінктеротомію. У 6 пацієнтів після видалення із ЗЖП поодиноких крупних конкрементів і збереження функції ВСДК необхідності у застосуванні папілотомії не було.

Ускладнення, які виникли після різних видів оперативних втручань, подані в таблицях 4 та 5.

Після першої операції трансдуоденальної сфінктеропластики і холедоходуоденостомії ускладнення спостерігали у 5 (4,5%) хворих. Помер 1 (9%) хворий.

Як видно з таблиці 4, основними ускладненнями після холедохолітотомії і зовнішнього дренування ЗЖП були прогресуючий гнійний холангіт та гострий панкреатит.

Таблиця 4. Післяопераційні ускладнення і летальність

Ускладнення і летальність після виконання холедохолітотомії з зовнішнім дренуванням ЗЖП

Для ліквідації гнійного холангіту у 18 пацієнтів застосовували методи регіонарної холесорбції препаратом Полісорб та регіонарної імунокоригуючої терапії препаратом Лаферон, які вводили у просвіт ЗЖП через дренаж, попередньо облітерувавши дистальний відділ ЗЖП шляхом роздування балона, розташованого на кінці дренажу. Зазначені заходи дозволили усунути холангіт у 10 хворих з 11.

Диференційований підхід до вибору методу холедохолітотомії і способу її завершення сприяє зменшенню частоти виникнення післяопераційних ускладнень до 18,8%, летальності - до 5,8%.

ВИСНОВКИ

1. Ендоскопічна папілосфінктеротомія в поєднанні з екстракцією конкрементів, їх літотрипсією є основним методом лікування холедохолітіазу. Ефективність застосування ендоскопічної літотомії 94%.

2. Результати лікування хворих на холедохолітіаз залежать від строків виконання операції, її раціонального обсягу і способу завершення, адекватної до- та післяопераційної інтенсивної терапії.

3. Строки виконання хірургічного втручання у разі неефективної ендоскопічної літотомії визначають індивідуально: при вклиненні конкремента в ВСДК і маніфестації ознак холангіту та панкреатиту - протягом 6 год після невдалої ендоскопічної літотомії; за інших умов - оптимальним є строк не пізніше ніж через 48 год після ендоскопічної папілотомії.

4. Холедохолітотомія з зовнішнім дренуванням ЗЖП - оптимальний спосіб завершення холедохотомії. Лише при виявленні фіксованих конкрементів дистального відділу ЗЖП і ВСДК показана трансдуоденальна папілосфінктеротомія, а при наявності холедохолітіазу і супутнього йому тубулярного стенозу дистального відділу - супрадуоденальна холедоходуоденостомія.

5. Методи регіонарної холесорбції та імунокорекції застосовували у хворих на холедохолітіаз після видалення конкрементів із ЗЖП і ліквідації обструкції, що дозволяло усунути холангіт у 96% з них.

6. Використання розробленої хірургічної тактики лікування хворих на холедохолітіаз, віддаючи перевагу малоінвазивним методам, сприяло зниженню післяопераційної летальності при цій патології до 1,6%.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Ничитайло М. Е., Денисенко А. И., Момани Тауфик Зияд, Амро Ахмад Абдель Выполнение ранней релапаротомии после операций на печени и желчных протоках // Клін. хірургія. - 1996. - № 2-3. - С. 41-42.

2. Ничитайло М. Е., Литвиненко А. Н., Дяченко В. В., Огородник П. В., Кондратюк А. П., Скумс А. В., Щербина С. И., Момани Тауфик Зияд. Лапароскопическая холецистэктомия: 5-летний опыт // Анналы хирург. гепатологии. - 1998. - Т. 3, № 3. - С. 16-19.

3. Ничитайло М. Е., Огородник П. В., Семин М. Д., Момани Тауфик Зияд, Амро Ахмат Абдель Диагностическая эффективность эндоскопической ретроградной панкреатикохолангиографии при механической желтухе // Український журнал малоінвазивної та ендоскопічної хірургії. - 1998. - Т. 2, № 3. - С. 51-55.

4. Позитивне рішення про видачу патенту України на винахід за заявкою № 98052400 МПК 6А 61В 17/00 від 11.05.1998. Спосіб формування холедоходуоденоанастомозу / Ничитайло М.Ю., Огородник П.В., Момані Зіяд Тауфік (Україна).

АНОТАЦІЯ

Момані Тауфік Зіяд. Методи холедохолітотомії та способи її завершення у хворих на холедохолітіаз. - Рукопис.

Дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.03 - хірургія. - Київська медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика МОЗ України, Київ, 1998.

Дисертація присвячена питанням поліпшення результатів хірургічного лікування холедохолітіазу. В дисертації розроблені показання до застосування різних методик до- та післяопераційної діагностики холедохолітіазу, удосконалені способи ендоскопічної і загальноприйняті способи виконання холедохолітотомії з приводу холедохолітіазу, а також методи лікування і профілактики гнійних ускладнень. Встановлено, що ендоскопічна папілосфінктеротомія в поєднанні з екстракцією конкрементів - основний метод лікування холедохолітіазу.

У пацієнтів з гострим і хронічним холециститом, ускладненим холедохолітіазом, ендоскопічна літотомія є першим етапом лікування.

Доведені можливість і високу ефективність застосування лапароскопічної холедохолітотомії при холедохолітіазі, а також методів холесорбції і регіонарної імунокорекції при наявності супутнього гнійного холангіту. Розроблені способи профілактики гнійних ускладнень. Найбільш вагомі розробки й удосконалення впроваджені у практику.

Ключові слова: холедохолітіаз, холедохолітотомія, ендоскопічна папілосфінктеротомія, гнійний холангіт.

АННОТАЦИЯ

Момани Тауфик Зияд. Методы холедохолитотомии и способы ее завершения у больных холедохолитиазом. - Рукопись.

Диссертации на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.03 - хирургия. - Киевская медицинская академия последипломного образования им. П. Л. Шупика МЗ Украины, Киев, 1998.

Диссертация посвящена вопросам улучшения результатов хирургического лечения холедохолитиаза. В диссертации разработаны показания к различным методам до- и интраоперационной диагностики холедохолитиаза, усовершенствованы способы эндоскопической и традиционной холедохолитотомии при холедохолитиазе, а также методы лечения и профилактики гнойных осложнений. Установлено, что эндоскопическая папиллосфинктеротомия в сочетании с экстракцией конкрементов и их литотрипсией является основным методом лечения холедохолитиаза. При остром и хроническом холецистите, осложненном холедохолитиазом, эндоскопическая литотомия является первым этапом лечения. Доказаны возможность и высокая эффективность применения лапароскопической холедохолитотомии, а также методов холесорбции и регионарной иммунокоррекции у пациентов с холедохолитиазом и сопутствующим гнойным холангитом. Получили развитие способы профилактики гнойных осложнений. Основные результаты работы нашли практическое применение.

Ключевые слова: холедохолитиаз, холедохолитотомия, эндоскопическая папиллосфинктеротомия, гнойный холангит.

SUMMARY

Momani Tawfiq Ziad. Methods of choledocholithotomy and modes of its completion in patients with choledocholithiasis. - Manuscript.

The thesis for a Degree of a Candidate of Medical Sciences on specialty 14.01.03 - surgery. Kiev Medical academy of Post - graduate Education of Ministry of Health of Ukraine, Kiev, 1998.

The thesis is devoted to questions of the results improvement of the choledocholithiasis surgical treatment. In the thesis the indications for various methods of pre- and intraoperative diagnosis of choledocholithiasis are elaborated, procedures of endoscopical and traditional choledocholithotomy for choledocholithiasis are improved, as well as the methods of treatment and prophylaxis of purulent complications. It was established that endoscopical papillosphincterotomy in combination with the calculi extraction and their lithotripsy is a principal method for treatment of choledocholithiasis. Endoscopical lithotomy constitutes the first stage of treatment in an acute and chronical cholecystitis, complicated by choledocholithiasis. The possibility of application and high efficacy of the laparoscopic choledocholithotomy method was proved, as well as of the procedures of cholesorption and regional immunocorrection in patients with choledocholithiasis and concurrent purulent cholangitis. The prophylactic methods for purulent complications were evolved. Principal results of the work gained practical application.

Key words: choledocholithiasis, choledocholithotomy, endoscopical papillosphincterotomy, purulent cholangitis.

Размещено на Allbest.ru