Дослідження ефективності імуностимулятора рибомуніла в комплексному лікуванні хворих на бронхіальну астму

Размещено на http://www.allbest.ru/

АНОТАЦІЯ

Назар О.В. Дослідження ефективності імуностимулятора рибомуніла в комплексному лікуванні хворих на бронхіальну астму.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук по спеціальності 14.03.08 - імунологія і алергологія.

Національний медичний університет ім.0.0.Богомольця, Київ, 1998 р.

Представлена до захисту дисертація у вигляді рукопису, в якій відображені результати імуномодулюючої терапії рибомунілом в комплексному лікуванні хворих на інфекційно-залежну бронхіальну астму.

Встановлено, що застосування рибомуніла при лікуванні на інфекційно-залежну бронхіальну астму сприяє підвищенню активності і кількості Т-лімфоцитів в реакції бласттрансформації лімфоцитів на неспецифічні мітогени, а також відбувається нормалізація імунорегулятор-ного індекса.

Значно зменшується вираженість викида гістаміна із базофілів периферичної крові, значно зменшується зміст загального і специфічного Іg Е, а також прослідковується тенденція до нормалізації Ig Е. Відновлюються показники активності фагоцитоза і місцевого імунітета.

В результаті отриманих даних розроблена методика застосування специфічної рибосомальної вакцини рибомуніла, яка дозволяє підвищити клінічну ефективність лікування, подовжити стан ремісії і зменшити кількість ускладнень при інфекційно-алергічній формі бронхіальної астми.

Ключові слова: бронхіальна астма, імунітет, імуномодуляція, рибомуніл.

НАЗАР О.В. Исследование зффективности иммуностимулятора рибомунила в комплексном лечении больных бронхиальной астмой.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.03.08 - иммунология и аллергология.

Национальннй медицинский университет им.О.О.Богомольца, Киев, 1998 г.

Представлена к защите диссертация в виде рукописи, в которой отражены результаты иммуномодулирующей терапии рибомунилом в комплексном лечении больннх инфекционно-зависимой бронхиальной астмой.

Установлено, что применение рибомунила при лечении инфекционно-зависимой бронхиальной астмы способствует повышению активности и количества Т-лимфоцитов в реакции бласттрансформаций лимфоцитов на неспецифические митогены, а также происходит нормализация иммунорегуляторного индекса.

Значительно уменьшается выраженность выброса гистамина из базофилов периферической крови, значительно уменьшается содержание общего и специфического Ig E, а также прослеживается тенденция к нормализации Ig E. Восстанавливаются показатели активности фагоцитоза и местного иммунитета.

В результате полученных данных разработана методика применения специфической рибосомальной вакцины рибомунила, позволяющая повысить клиническую зффективность лечения, удлинить состояние ремиссии и снизить количество осложнений при инфекционно-аллергической форме бронхиальной астмы.

Ключевые слова: бронхиальная астма, иммунитет, иммуно-модудяция, рибомунил.

Nazar О.V. The study on efficacy of Ribomunyl immune stimulator in the combined therapy for patients with bronchial asthma. - Manuscript.

Thesis for a candidate's degree in Medicine by speciality 14.03.08 - Immunology and Allergology. - The O.O.Bogomolets National Medical University, Kyiv, 1998.

The dissertation is devoted to the combined therapy for patients with infection-dependent bronchial asthma, which includes an immunomodulating therapeutic modality using Ribomunyl.

It was established that a use of Ribomunyl in the therapy for infection-dependent bronchial asthma facilitated a growth in both activity and number of T-lymphocytes in the lymphocytic blasttransformation reaction to non-specific mitogens. In addition, normalization of the immunoregulatory index took place. At the same time, a pronouncedness of histamine discharge from peripheral blood basophils fell down, as did the contents of both total and specific lgE, while IgA showed a trend towards normalization. There was also noted the recovery of phagocytosis activity and local immunity indices.

As a result of the findings obtained, the method was developed for using specific ribosomal vaccine with Ribomunyl, which ensures a higher clinical efficacy of the therapy, remission prolongation, and a lower complication rate in patients with the infection-allergic form of bronchial asthma.

Key words: bronchial asthma, immunity, immunomodulation, Ribomunyl.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Актуальність проблеми. За останні роки значно підвищився інтерес до проблеми інфекційно-залежної бронхіальної астми як в нашій країні, так і за її межами. Це знайшло своє відображення в матеріалах “Звіту про міжнародну угоду з діагностики та лікування бронхіальної астми”, який був прийнятий в березні 1992 року Національним інститутом кардіології, пульмонології та гематології; Національним інститутом охорони здоров'я /Бетеста, Меріленд /США/, 1992/.

Дослідження показали, що симптоми бронхообструкції, як правило, з'являються одночасно з симптомами інфекції, та залишаються після одужання, загострюючись при наступній інфекції /А.Д.Адо, 1983; М.Е.Гершвін, 1983; В.І.Пицький, 1991; Г.Б.Федосєєв, 1994; А.Г.Чучалін, 1996/.

Враховуючи важливу роль імунної системи в патогенезі інфекційно-залежної бронхіальної астми, велике місце в рішенні вказаної проблеми належить питанням імуномодуляції порушень імунного статусу, який неминуче виникає на першому етапі розвитку захворювання. Для успішного проведення лікувальних заходів, спрямованих на покращення функціонування імунної системи, треба чітко з'ясувати роль окремих її ланцюгів у розвитку процесу, встановивши чіткі критерії імунодефіциту.

До теперішнього часу одержані переконливі докази порушень імунологічної реактивності при інфекційно-залежній бронхіальній астмі, які проявляються в основному Т-клітинною дисфункцією, пригніченням неспецифічних факторів захисту /Беклемішев Н.Д., 1986; Гюллінг Е.В., 1994; Чучалін А.Г., 1997/. Це потребує певних імунокоригуючих дій в складі лікувальних схем. Специфічна імунотерапія, яка використовується при ійфекційно-залежній бронхіальній астмі за допомогою бактеріальних алергенів, є малоефективною.

Доведено, що у хворих на інфекційно-залежну бронхіальну астму виключне значення має вторинна імунна недостатність, яка характеризується змінами в різних ланках системного імунітету, а також неспецифічного захисту організму та зниженням активності місцевого імунітету. Присутність різноманітних порушень імунологічного стану у хворих на інфекційно-залежну бронхіальну астму потребує такої імуномодуляції, яка б позитивно діяла на всі ланки системи імунітету. Таким вимогам відповідає імуномодулятор рибомуніл, який забезпечує подвійний імуномодулюючий ефект: -- /специфічний -- через рибосоми 4-х мікробних штамів

Klebsiella pneumoniae, Diplococcus pneumoniae, Haemophylus influenzae, Streptococcus pyogens;/ -- неспецифічний: через мембранні протеоглікани Klebsiella pneumoniae, які стимулюють фагоцитоз та цитотоксичну дію природних кілерів.

Як правило, імуномодуляція з такою подвійною дією дає кращий клінічній ефект.

Разом з тим ефективність застосування рибомунілу при інфекційно-залежній бронхіальній астмі майже не вивчена.

Внаслідок цього, вивчення механізмів дії та характера змін імунологічної реактивності та алергічного статусу хворих під впливом рибомуніла обумовлює актуальність теми та диктує необхідність проведення цього дослідження.

Мета роботи. Підвищити ефективність лікування хворих інфекційно-залежною бронхіальною астмою шляхом застосування специфічної рибосомальної вакцини рибомуніла.

Для досягнення цієї мети поставлені такі задачі:

1. Розробити методику застосування рибосомальної специфічної імуновакцини рибомуніла у хворих на інфекційно-залежну бронхіальну астму.

2. Вивчити імунологічні зміни і особливості перебігу імунологічних реакцій в організмі хворих на інфекційно-залежну бронхіальну астму в результаті лікування рибосомальної специфічної імуновакцини рибомунілом.

3. Вивчити клінічну ефективність лікування хворих на інфекційно-залежну бронхіальну астму рибосомальною специфічною імуновакциною рибомунілом.

4. Розробити показання до лікування хворих на інфекційно-залежну бронхіальну астму рибосомальною специфічною імуновакциною рибомунілом.

Наукова новизна. Доведена можливість підвищення ефективності лікування хворих на ІЗБА шляхом включення в комплекс лікувальних заходів рибосомальної специфічної вакцини рибомуніла. Вивчено характер впливу запропонованого методу лікування на клітинну та гуморальну ланки імунітету, показники фагоцитозу, рівень біогенних амінів, специфічного та загального Ig E.

Досліджено вплив даного методу лікування на алергологічний статус хворих на ІЗБА, вивчені окремі результати лікування. Розроблені показання для призначення рибосомальної вакцини рибомуніла, яке проводилось в сполученні з базовим традиційним лікуванням хворих на ІЗБА.

Застосування запропонованого методу лікування дозволяє підвищити ефективність терапії хворих на ІЗБА, зменшити частоту побічних реакцій та подовжити строки ремісії.

Впровадження в практику. Результати досліджень впроваджені в лікувальну роботу відділення алергічних захворювань в ЦРКЛ № ЗО Мінського району м.Києва, на курсі імунології та алергології Київської медичної академії післядипломної освіти, а також в міському алергологіч-ному центрі, Київській обласній клінічній лікарні №1.

Апробація роботи. Матеріали дисертації застосовуються в лекційному курсі клінічної імунології та алергології КМАПО.

Основні положення роботи обговорені на наукових конференціях Київської медичної академії післядипломної освіти на протязі 1991-1998 р.р.

Доповідь по темі дисертації відбулася на курсі “Імунологія та алергологія” КМАПО в 1997 році.

По матеріалам дисертації надруковано 3 наукові статті у фахових виданнях.

Дисертація виконана в Київській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України.

Конкретний особистий внесок дисертанта. При безпосередній участі автора були проведені клінічний підбір хворих з урахуванням індивідуальної чутливості до дії рибомуніла, імунотерапія специфічною рибосомальною вакциною рибомунілом, аналіз імунологічних і алергічних показників системного та місцевого імунітету. Самостійно проведена обробка отриманих результатів. Аналіз і інтерпритація матеріалу належить автору.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 158 сторінках машинописного тексту і складається із вступу, 5 розділів власних досліджень, заключення, висновків, практичних рекомендацій та списка використаних джерел. Робота ілюстрована 23 таблицями та 1 малюнком.

рибосомальний імуновакцина хворий астма

2. ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи досліджень.

Робота грунтується на аналізі результатів обстеження 210 хворих на ІЗБА у віці від 18 до 65 років. Серед них 156 жінок та 54 чоловіка. Тривалість захворювання коливалась від 6 місяців до 10 років і більше.

Як контроль при імунологічних дослідженнях були обстежені 20 здорових донорів крові.

Для вирішення поставлених задач були застосовані загальноклінічні, функціональні, алергологічні та імунологічні методи дослідження /а саме -- загальний аналіз та біохімічне дослідження крові, загальний аналіз та бактеріологічне дослідження харкотіння, функцію зовнішнього дихання реєстрували на апараті “Пневмоскрін-2” фірми “Еріх Егер”, робили електрокардіограму, при необхідності -- рентгенологічне обстеження органів грудної порожнини, консультації оториноларинголога/.

Для вивчення імунного статусу організму хворих використовувались слідуючі показники: Т-ланка імунної системи характеризувалась абсолютним числом Т-лімфоцитів, реакцією спонтанного розеткоутворення /Е-РУК/ /J.Васh 1969/, комплексне імунологічне обстеження включало визначення функціональної активності Т-лімфоцитів та їх субпопуляцій, а також В-лімфоцитів за допомогою реакції бласттрансформації з ЛМ; Кон-А в двох концентраціях, стимулюючих Т-хелпери /Т-х/ /20 мкг/мл - R.W.Dallon, 1973/ та Т-супресори /Т-с/ /40 мкг/мл - K.R.Rich, 1974/. Субпопуляційний склад Т-лімфоцитів вивчався за допомогою моно-клональних антитіл серії СД4 і СД8. Імуноферментними методами досліджували вміст у сироватці крові загального Ig E. Поглинальна активність альвеолярних макрофагів /АМ/ оцінювалась за методом Т.І. Івчик /1981/, а нейтрофільних гранулоцитів -- за С.Г. Потаповою /1977/. Спонтанний та індукований НСТ проводили Segal /1974/. Специфічне звільнення гістаміну із базофілів крові проводили на апараті “Hitachi“ при довжині хвилі 355-455 нм. Вивчалась також чутливість Т-лімфоцитів до різних доз рибомуніла. Рівні Ig A, M, G визначали методом простої імунодифузії по G. Маnсhіnі /1965/. Статистичну обробку отриманих результатів проводили за допомогою таблиць Стьюдента.

Результати роботи та їх обговорення. Були вивчені дані про стан клітинних та гуморальних факторів системного імунітету у 210 хворих на ІЗБА. При аналізі отриманих результатів було виявлено значні зміни показників стану імунних процесів системного імунітету . Виявлено достовірне зниження кількості СД3, СД8 та СД4 клітин на фоні підвищення регуляторного індексу СД4/СД8 за рахунок більш вираженого зниження Т-супресорів /СД8/ - табл. 1.

Кількість Т-лімфоцитів була значно знижена в усіх групах хворих в порівнянні з контрольною групою. Не виявлено суттєвих відхилень в залежності від давності захворювання, фази процесу, клінічного стану хворих, віку.

Дослідження проліферативної активності лімфоцитів виявило, що її показники в загальній групі хворих на ІЗБА не відрізнялись від таких в контрольній группі на всі мітогени: ЛМ /15,982,13 і.с. /; Кон-А /40 мкг/мл/ 9,20,1 і.с.; Кон-А /20 мкг/мл/ 6,5 0,2 і.с.; відповідно в контролі 26,7 2,21 і.с., 8,1 0,2 і.с. , 16,5 1,2 і.с. Детальний аналіз показав, що існує залежність РБТЛ від ряду факторів. Так РБТЛ на ЛМ була зниженою у хворих на ІЗБА в стані ремісії /15,541,51 і.с./, при тривалості хвороби до 5 років /13,012.41 і.с./.

Проліферація на Кон-А в концентрації 40 мкг/мл була зниженою тільки у пацієнтів в фазі загострення /7,360,61 і.с. при контролі 8,1 0,2 і.с./.

При дослідженні функціонального стану нейтрофільних гранулоцитів /НГ/ крові у хворих на ІЗБА була виявлена їх дисфункція. Процент фагоцитозу /ПФ/ був достовірно знижений у обстежених хворих /52,50,74% контроль 56,60,96%/, в той час як фагоцитарне число /ФЧ/ була в межах норми /8,740,45 ум. од. - контроль 8,12± 0,18 ум. од. відповідно/. Спонтанний НСТ-тест НГ у обстежених був достовірно підвищений незалежно від клінічного стану пацієнтів : /від 42,42,36% до 47,61,50%/ в порівнянні з контролем /26,31,45% р<0,05/.

При дослідженні гуморальної ланки імунітету також були виявлені певні зміни. Так у хворих на ІЗБА з помірним та тяжким клінічним станом підвищувався рівень Ig A /1,960,23 г/л; 1,870,08 г/л/ в порівнянні з контролем /1,600,05 г/л/. Рівень Ig E у всіх хворих був значно вищим від норми, незалежно від віку, тяжкості перебігу, та строку захворювання /від 255,12,65 КЕ/л до 62,114,83 КЕ/л/ в порівнянні з контролем /15,360,24 КЕ/л/. Вміст циркулюючих імунних комплексів також достовірно підвищений /137,916,7 ум. од. контроль 103,55,02 ум. од. при р<0,05/.

Таким чином, у хворих на ІЗБА до початку лікування простежується порушення імунологічної реактивності, переважно за рахунок змін в клітинній ланці імунітету, а саме: зниження числа Т-лімфоцитів, та їх субпопуляцій /Тх; Тс/ зниження фагоцитарної активності НГ, надмірна продукція Ig E. Найбільш ці порушення залежать від фази та тривалості процесу /від 5-ти років та більше/. Нами була досліджена реактивність базофілів периферійної крові.

Результати обстеження звільнення гістаміну із базофілів крові під впливом специфічного дегранулятора /алерген стафілококу/ у хворих на ІЗБА до лікування представлені в табл. 2, де видно, що в контрольній групі гістамін не виділяється, в той час як із базофілів хворих на ІЗБА спостерігається значне звільнення гістаміну.

Таким чином, при обстеженні хворих на ІЗБА у 210 пацієнтів до лікування на фоні помірно змінених показників Т- та В-ланок системного імунітету відмічається пригнічення регіонарного імунітету з яскраво вираженими ознаками запалення та підвищеною активацією базофілів, що виражається посиленим викидом гістаміну.

Цій групі хворих для специфічної імунотерапії застосовували рибосомальну вакцину рибомуніл в комплексі з базовою терапією ІЗБА, враховуючи, що цей препарат має імунотропні властивості.

110 хворих на ІЗБА одержували в комплексній терапії рибомуніл, 100 хворих лікувалися за традиційною схемою і слугували контролем, 20 практично здорових донорів крові слугували контролем імунологічних показників.

Рибомуніл хворі приймали за рекомендованою фірмою - виробником схемою: 3 таблетки вранці до вживання їжі 4 рази на тиждень, протягом 3-х тижнів. Додатково до цього проводилась підтримуюча терапія протягом 5-ти місяців: 3 таблетки перші 4 доби кожного місяця. Дозу препарата відпрацьовували експериментально.

Для цього досліджували порівняльний вплив трьох доз препарата /0,0375 мкг/мл; 0,375 мкг/мл, 3,75 мкг/мл/ в реакції активного розеткоутворення /Е-рук/.

З'ясовано, що найбільш активним був вплив середньої дози препарату /0,375 мкг/мл/, яка співпадає з стандартною рекомендованою фірмою-виробником. Тим хворим у яких не відстежено чутливості Т-лімфоцитів до рибомунілу лікування цим препаратом ми вважали недоцільним.

Після закінчення терапії рибомунілом відзначалось вірогідне підвищення кількості СД3 клітин, в той час як у хворих, які не вживали рибомунілу, простежувалась лише тенденція до збільшення Т-клітин /табл. З/.

Субпопуляційний склад Т-лімфоцитів у хворих на ІЗБА у всіх обстежених групах був значно низьким, і особливо СД8 клітини. Внаслідок лікування рибомунідом на фоні базисної терапії кількість Т-хелперів та Т-супресорів значно збільшилась в порівнянні у хворих, які не приймали рибомунід.

Проліферативна активність лімфоцитів у хворих ІЗБА в процесі лікування представлена в табл. 4.

Вираженість РБТЛ на ЛМ в усіх обстежених групах хворих були суттєво нижчі від норми, після проведеної терапії рибомунілом відзначалось достовірне підвищення інтенсивності бластоутворення лімфоцитів на ЛМ Кон-А в обох концентраціях. До кінця лікування у хворих простежувалась висока інтенсивність РБТЛ на ЛМ, підтверджуючи активність функційних властивостей Т-лімфоцитів, переважно -Т-хелперів /СД4/.

Гуморальний імунітет оцінювали за кількістю В-клітин, імуноглобулінів сироватки крові /табл. 5/.

До лікування, кількість В-лінфоцитів у обстежених хворих не відрізнялась від норми.

Не простежувались зміни сироваткових імуноглобулінів А,М,С. Після проведеної терапії рибомунілом кількість В-лімфоцитів суттєво не змінювалась, спостерігалось лише підвищення змісту і достовірне зниження рівню загального Ig Е.

Функціональний стан фагоцитів внаслідок лікування рибомунілом представлений в табл. 6.

Виявилось, що внаслідок лікування ПФ, ФЧ та НСТ-тест значно підвищились та відповідали нормі у хворих, які вживали додатково рибомуніл, а у хворих, які лікувались без застосування рибомунілу ці показники практично не змінювались, та були значно нижчі за норму. Виходячи з вищезазначеного, можна зробити висновок, що лікування рибомунілом здійснює вплив на імунний статус хворих на ІЗБА.

Під впливом препарату простежується тенденція до нормалізації кількості та функціональної активності лімфоцитів; поліпшення співвідношення імунологічних клітин. Менш значні зрушення відзначались з боку В-ланки імунітету, а саме: збільшення рівня Ig G та зниження Ig E загального.

Отже лікування рибомунілом сприяє нормалізації імунного статусу хворих на ІЗБА.

Досліджено також вплив комплексного лікування на реактивність базофілів периферійної крові хворих на ІЗБА. Стан цих клітин, які містять основні медіатори запалення визначає особливості формування запалення. Ми співставляли результати вираженості алергеніндуктованого вивільнення гістаміну з базофілів, отриманих до та після курсу лікування хворих на ІЗБА з хворими, які не приймали рибомуніл. Було виявлено, що у хворих, після курсу прийому рибомунілу, при використанні специфічного дегранулятора в розведенні в концентрації 1* 10-5 /0,1 PNU / 10,41,2%; в концентрації1*10-3/10 РNU / 13,2 1,4 % гістаміну, в максимальній концентрації 1*10-1 /1000 PNU / - 15,11,2%. У хворих, які лікувались за традиційною схемою значних змін у вивільненні гістаміну не спостерігалося.

При аналізі даних результату дії різних концентрацій рибомунілу на функціональну активність НГ та альвеолярних макрофагів /АМ/ хворих на ІЗБА було доказано, що максимально виражена стимулююча дія на поглинаючу здібність НСТ-тесту НГ та АМ відзначалась при обробці клітин рибомунілом в дозі 0,375 мкг/мл, яка рекомендована фірмою-виробником.

Виявлена значна дисфункція АМ до лікування /НСТ-тест значно знижений /19,12,1, контроль 29,71,7%/. В процесі лікування функція АМ нормалізувалась /30,41,4, контроль 29,71,7%/.

Клінічну ефективність застосування рибомунілу аналізували за зміною стану хворих, частоти приступів задухи, харкотіння та інших даних об'єктивного обстеження.

В контрольній групі в процесі лікування частота приступів задухи від 1 до 3 років на добу зменшилась з 66,61,4% до 25,91,9% /на 40,7%/, а в групі, де хворі приймали рибомуніл з 58,81,6 % до 9,6 % 2% /на 49,2%/.

У всіх хворих на ІЗБА вивчалась функція зовнішнього дихання до та після лікування.

В основній групі до лікування життева ємкість легенів /ЖЄЛ/ становила 63,5 1,3%, після лікування рибомунілом цей показник збільшився /101,91,9% р<0,05/.

Відзначається також достовірне збільшення ОФВ /до лікування 80,91,7% після 88,41,4% р 0,05/ та максимальна об'ємна швидкість /МОШ/50 /до лікування 52,61,5% після 65,41,9 %/.

Решта показників ФЗД суттєво не змінювалася. В групі хворих, які не приймали рибомуніл, достовірних даних покращення ФЗД /функція зовнішнього дихання/ не виявлено.

Враховуючи механізми дії рибомунілу в аспекті клінічної ефективності велике значення мають віддалені результати, які були вивчені через 6-8 місяців методом анкетування. Ми мали більш стійкий ефект в групі хворих, які приймали рибомуніл на протязі 3-5 місяців. Так після проведеного лікування приступи задухи в групі хворих становили 18,91,1%, в той же час як в групі хворих, які не приймали рибомуніл цей показник становив 40,71,5 %. Погіршення стану здоров'я було у 10 /17,21,9%/ хворих та у 15 /55,51,6%/, які не приймали рибомуніл.

Підсумовуючи отримані результати можна зазначити, що завдяки застосуванню рибомунілу в комплексному лікуванні досягнутий більш виражений та стійкий клінічний ефект лікування /23 % відмінних та 60% добрих результатів/ зменшується частота побічних реакцій /до 7,2%/, а також подовжується період ремісії /до 10,9%/.

ВИСНОВКИ

1. Імунотропна терапія хворих на інфекційно-залежну бронхіальну астму рибосомальною специфічною імуновакциною рибомунілом сприяє підвищенню кількості і функціональної активності Т-лімфоцитів периферичної крові в реакції бластної трансформації на неспецифічні мітогени ЛМ та Кон-А, забезпечує активацію тимус-залежних супресорів та хелперів, а також нормалізацію імунорегулярного індекса.

Активація В-лімфоцитів не визначається, про що свідчать наслідки РБТЛ на липополісахарид.

2. При комбінованому лікуванні хворих на інфекційно-залежну бронхіальну астму рибосомальною специфічною імуновакциною рибомунілом на фоні традиційної терапії знижується звільнення гістаміна із базофілів периферичної крові, індуктований бактеріальними алергенами.

3. В процесі лікування хворих на інфекційно-залежну бронхіальну астму рибосомальною специфічною імуновакциною рибомунілом на фоні традиційної терапії значно зменшується кількість Ig E, що свідчить про зменшення алергізації організму.

4. Показники поглинаючої активності нейтрофільних гранулоцитів і макрофагів, а також кисень-залежного механізму фагоцитоза /НСТ-тест/ нормалізуються в результаті лікування рибосомальною специфічною імуновакциною рибомунілом на фоні традиційної терапії.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Рибомуніл може бути рекомендований для призначення хворим на інфекційно-залежну бронхіальну астму, яка супроводжується змінами зі сторони клітинного і гуморального імунітету, зниженням кількості і функціональної активності Т-лімфоцитів, що проявляється їх змінами в субпопуляційному складі, змінами функцій В-ланки лімфоцитів, факторів природної резистентності організму, що потребує використання імуномодулюючих засобів.

2. Призначення рибомуніла в комплексній терапії хворих на інфекційно-залежну бронхіальну астму необхідно проводити після імунологічного обстеження, яке включає визначення чутливості імунокомпетентних клітин до препарату при стимулюючому впливі /більш 20 %/ рибомуніла на Т-лімфоцити. Цей препарат рекомендується призначати в комплексну терапію хворим на інфекційно-залежну бронхіальну астму.

3. Рибомуніл необхідно використовувати для лікування хворих на інфекційно-залежну бронхіальну астму при порушеннях системного імунітета, постійне його використання значно покращує показники імунологічної реактивності, нормалізує субпопуляційний склад Т-лімфоцитів периферичної крові і підвищує ефективність лікування при інфекційно-залежній бронхіальній астмі.

ПЕРЕЛІК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Імунотропна терапія рибомунілом хворих на інфекційно-залежну бронхіальну астму // Український науково-медичний молодіжний журнал. 1998. № 1. С. 35-39 /співавт. Л.В.Кузнецова, А.Г.Кузнецов/.

2. Влияние рибомунила на статус больных инфекционно-зависимой бронхиальной астмой в динамике лечения. /Збірник наукових праць XX ювілейної конференції молодих вчених КМАПО. Київ, 1997., С. 66-71/.

3. Застосування рибомунілу в комплексному лікуванні хворих на інфекційно-залежну бронхіальну астму // Ліки. 1998. № 4. С. 100-104 /співавт. Л.В.Кузнецова, Л.С.Осипова/.

Размещено на Allbest.ru