Біогальванізація в гострому періоді опікової хвороби

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України Вінницький медичний університет ім. М.І. Пирогов

УДК 616-001.17-089

Автореферат

Дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

БІОГАЛЬВАНІЗАЦІЯ В ГОСТРОМУ ПЕРІОДІ ОПІКОВОЇ ХВОРОБИ

14.01.03 - хірургія

НАГАЙЧУК ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ

Вінниця - 1998

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київському науково-дослідному інституті гематології та переливання крові і Українському опіковому центрі МОЗ України.

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК: Лауреат державної премії України, доктор медичних наук, професор, керівник відділення опіків - Український опіковий центр - Київського науково-дослідного інституту гематології та переливання крові МОЗ України, Повстяний Микола Юхимович

ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ:

Доктор медичних наук, професор, кафедри хірургії і опікової хвороби Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, Козинець Георгій Павлович

Кандидат медичних наук, доцент, завідувач кафедри загальної хірургії Вінницького державного медичного університету ім. М.І. Пирогова, Желіба Микола Дмитрович.

Провідна установа: Харківський НДІ загальної і невідкладної хірургії МОЗ України, відділення шоку анестезіології і реанімації

Захист відбудеться “24_” листопада 1998 року. о 1200 годині на засіданні спеціалізованої Вченої Ради К 05.600.01 при Вінницькому державному медичному університеті ім. М.І.Пирогова за адресою: 286018, м.Вінниця, вул. Пирогова, 56.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Вінницького державного медичного університету ім. М.І. Пирогова (м. Вінниця, вул. Пирогова,56)

Автореферат розісланий “19_”жовтня 1998 р.

Вчений секретар спеціалізованої Вченої Ради кандидат медичних наук, доцент Покидько М.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Оперативне відновлення втрачених шкірних покривів є основоположним методом порятунку життя потерпілих (М.И. Кузин і співавт.,1982; D.М. Devies, 1983; Б.С. Вихриев, В.И. Бурмистров,1986; W. Воеkх, J. Моgеrоvа, 1990; Г.П. Козинец, 1992). Однак адекватна компенсація порушень гомеостазу має вирішальний вплив на перебіг і наслідки опікової хвороби (Р.І. Муразян, Н.Р. Панченков, 1983; В.К. Сологуб і співавт., 1986; Л.И. Герасимова,1988).

Питання патогенезу і ефективних методів лікування опікового шоку і гострої опікової токсемії ще далекі до повного вирішення (Р.И. Лившиц, 1986; В.Т. Зайцев і співавт., 1986, 1988; Л.И. Герасимова, 1988; Г.П. Козинец, 1992, С.В. Слесаренко, 1996). Важкі опіки приводять до глибоких порушень внутрішнього середовища організму і функцій життєво важливих органів. Прогресуючи ці порушення стають небезпечними для життя, визиваючи загибель хворих від інтоксикації і інфекційних ускладнень. Летальність при важких і вкрай важких опіках залишається високою і коливається від 44 до 95% (В.Т. Рудовской і співавтр., 1980; Anderson of al., 1988, В.К. Гусак та ін., 1992; Г.П. Козинец, 1992; С.В. Слесаренко, 1996). Із них до 60% хворих гине в стадії шоку і гострої опікової токсемії (Б.С. Вихриев, В.М. Бурмистров, 1986; Н.Р. Панченков, 1986).

Комплексна терапія опікової хвороби, яка включає інфузійно-трансфузійну терапію, антибіотикотерапію, інгібітори протеолізу, антикоагулянти і антиагреганти, ентеросорбцію, імунні, антигістамінні та інші препарати, широке застосування фізичних методів лікування позитивно впливають на перебіг і наслідки опікової хвороби (E.I.Lowbyry, 1975; В.G. Мас. Мillan, 1975; Р.И. Муразян, Н.Р. Панченков, 1983; О.О. Федоровська та інші, 1986; Г.П. Козинець та інші, 1989; О.В. Кирик та інші, 1993; Р.И. Каем та інші, 1994; О.О. Філімонов та інші, 1994). Але все ще продовжує залишатись високою частота ускладнень опікової хвороби, де тільки від сепсису помирає 45-50% хворих (В.К. Гусак та інші, 1992; А.А. Алексеев, 1993).

Сьогодні в фізіо- і рефлексотерапії сформувався новий напрямок - ”біогальванізація” (БГ), яка дозволяє визначати, коректувати і сприяти нормалізації порушеної функціонально-енергетичної рівноваги організму, забезпечуючи при цьому біоенергетичний гомеостаз (В.Г. Макац і співавт., 1988; Е.Л. Мачерет і співавт., 1988, В.Г. Макац, 1991). На сьогодні при лікуванні обпечених не враховується інтегральна роль шкірного покриву, як специфічного органу, представляючого периферичну нервову систему, володіючого значним рецепторним апаратом, забезпечуючим стійкі кутанно-вісцеральні взаємозв'язки і впливаючим на функції симпато-адреналової системи (Д.М. Чернуха, Е.П. Фролова, 1982).

В літературі відсутні дослідження, які дозволяють розкрити вплив БГ на гомеостаз, репаративні процеси, природню резистентність, імунологічну реактивність, гуморальний і клітинний імунітет у обпечених. Перспективність такого вивчення опікової патології з позиції цілісного організму велика.

В світлі викладеного вище розробка нових безмедикаментозних і безпечних методів впливу, спроможних забезпечити високу профілактичну і лікувальну ефективність лікування обпечених є важливою науковою проблемою, обумовлює актуальність даного дослідження та його мету.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов'язана з плановою науковою роботою Київського НДІ гематології та переливання крові і є результатом НДР “Розробити систему лікувальних заходів, спрямованих на зниження смертності та інвалідності обпечених дітей” (шифр ЦФ. 527, номер держреєстрації 0194U017323).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження - покращити ефективність лікування хворих з опіками і опіковою хворобою різної степені важкості шляхом використання в комплексній терапії обпечених методів біогальванізації.

Основні завдання дослідження:

1. Вивчити вплив БГ на показники гомеостазу (мікроциркуляцію, спектрофотометричні характеристики крові і шкіри, електрокінетичний потенціал еритроцитів, функції калій-натрієвих насосів еритроцитарних мембран, кислотно-лужний склад).

2. Визначити вплив БГ на рівні адаптаційних реакцій, природню резистентність, імунологічну реактивність у обпечених.

3. Встановити вплив БГ на рівні токсичності сироватки крові, мікрофлору і її резистентність до антибактеріальних препаратів;

4. Розробити методи біоенергодіагностики і біогальванізації у хворих з опіками;

5. Вивчити клінічну ефективність біогальванізації і розробити рекомендації по її застосуванню в комплексному лікуванні хворих з опіками.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше в комбустіології:

- розкриті механізми впливу БГ як на окремі сторони порушень гомеостазу, так і на організм обпечених в цілому;

- обґрунтовано застосування БГ в гострому періоді опікової хвороби і визначені найбільш ефективні методи її використання;

- розроблені нові методи біофорезу лікарських речовин;

- розроблені методи біоенергодіагностики і корекції функціонально-енергетичної рівноваги організму і стійкості його вегетативної нервової системи, які дозволяють проводити функціональний контроль за біоелектричною активністю внутрішніх органів обпечених;

- розроблені методи обмінної біорезонансної терапії між двома біологічними об'єктами при парезах кишечнику у дітей; - доведена можливість корекції адаптаційних реакцій, підвищення імунологічної реактивності і природньої резистентності; - встановлений позитивний вплив БГ на спектрофотометричні характеристики крові, мікрогемоциркуляцію, кислотно-лужний стан крові;

- відкритий один з основних механізмів дії БГ, який заключається в модулюючій дії на електрокінетичний потенціал і активність натрієвих насосів еритроцитів;

- доведена імуномодулююча дія БГ на гуморальний і клітинний імунітет.

Практичне значення отриманих результатів.

1. Розроблені патогенетично обґрунтовані методи БГ в комплексній терапії опікової хвороби, які дозволяють знизити частоту ускладнень в 1,7 рази, летальність хворих з важкими опіками в 2,6 рази, і з вкрай важкими опіками в 1,9 раз.

2. Розроблені методи корекції перебігу ранового процесу шляхом сполучення модулюючої дії БГ з аплікаційною сорбцією, які дозволяють скоротити строки заживлення поверхневих опіків IIIА степені на 5 днів, проводити перші аутодермопластики на 7-10 днів раніше, забезпечити одужання хворих при опіках IIIБ-IV степені на 12,1-12,9 днів швидше.

3. Розроблений спосіб біофорезу лікарських речовин дозволяє скоротити на 8 днів період лікування запалення легень у обпечених дітей, а БГ при парезах кишечника у дітей відновлює його перистальтику.

4. Розроблена система функціонального контролю за системним гомеостазом і ефективністю комплексної терапії.

5. Результати дослідження впроваджені в лікувальну практику Українського опікового центру (м. Київ), Вінницького, Тернопільського обласних, Львівського дитячого обласного опікових відділень.

Особистий внесок здобувача. Автором розроблені програма і методи БГ у обпечених різного віку і різної важкості термічних уражень. Визначена ефективність БГ, її вплив на гомеостаз, неспецифічну резистентність, гуморальний і клітинний імунітет. Автором проліковано 90% обстежених хворих, виконано більше 90% оперативних втручань. Вклад в експериментальні дослідження складає біля 60%. В сумісно опублікованих роботах з д.м.н. В.Г. Макацом автору належить 70% ідей і розробок.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації викладені та обговорені на VI Республіканській конференції по проблемі “Опіки” (Харків, 1988), об'єднаному засіданні проблемних комісій МОЗ України (Київ, 1993), I(XVI)з'їзді хірургів України (Львів, 1994), Республіканській конференції “Актуальні проблеми медицини” (Вінниця, 1996), науково-практичній конференції “Актуальні питання хірургії” (Київ-Хмельницький-Вінниця, 1997), республіканських семінарах завідуючих опіковими відділеннями України (Рівне, 1990; Немирів, 1996; Житомир, 1997), науковому товаристві хірургів (Вінниця, 1991, 1997).

Публікації. По темі дисертації опубліковано 20 наукових робіт, із них одна монографія, один розділ в монографії, інші роботи опубліковані в матеріалах з'їздів, конференцій, симпозіумів. Отримане авторське свідоцтво на винахід, видано дві методичні рекомендації, отриманий диплом II ступіню і срібна медаль ВДНГ УССР по розроблюваній тематиці.

Структура дисертації. Робота складається з вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків. Дисертація викладена на 184 сторінках машинопису, (147 сторінок тексту). Ілюстрована 28 таблицями і 20 малюнками,(37 сторінок). Вказівник літератури включає 396 джерел.

опік терапія біогальванізація лікарський

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи

Робота базується на спостережені над 360 обпеченими віком від шести місяців до 86 років, що знаходились на лікуванні в Вінницькому обласному опіковому відділенні з 1989 по 1996 рік, серед яких 186 хворих - (51,66%) склали основну групу, при лікуванні яких проводили біогальванізацію по розроблених нами методиках; 174 хворих (48,34%), яким проводили загальноприйняте лікування, склали контрольну групу. Другу контрольну групу склали 96 практично здорових осіб віком від 18 до 50 років, у яких досліджений ряд показників, використаних для визначення впливу біогальванізації на гомеостаз при нормальній реакції організму.

Серед хворих, яких спостерігали - чоловіків було 189 (52,5%) і жінок 171 (47,5%). При цьому в основній групі чоловіків і жінок було порівну (по 93 хворих), в контрольній групі чоловіків було 96 (55,17%) і 78 жінок (44,83%). Дітей віком до 14 років було 158 (43,89%), дорослих віком від 21 до 60 років - 143 (39,72%). Разом з тим серед хворих було 30 осіб похилого і старечого віку (8,83%). Чинниками термічних уражень в 185 випадках (51,38%) була гаряча рідина і пар, в 117 (32,5%) - полум'я, в 37 (10,28%) - гарячі предмети і розплавлений метал, в 16 (4,44%) - електротравма, в 5 (1,38%) - кислоти і луги. Ураження дихальних шляхів спостерігалось в 45 випадках (12,5%).

Загальна площа термічних уражень обстежених хворих була від 6-8% до 75% поверхні тіла. 168 хворих (46,64%) мали опіки на площі більше 30% поверхні тіла, в тому числі у 90 хворих (26,0%) вони були на площі вище 50% поверхні тіла. Хворі мали як поверхневі так і глибокі термічні ураження. З них 140 (38,89%) мали легку степінь ураження і 95 (26,39%) середню. В той же час 125 обпечених (34,72%) мали важку і вкрай важку степінь термічних уражень.

Всім хворим обох груп проводилась ідентична загальна і місцева терапія, яка включала базисну інфузійно-трансфузійну терапію, антибіотики, глюкокортикоїди, інгібітори протеолізу, стероїдні і нестероїдні протизапальні препарати, антиагреганти, антикоагулянти, пасивну імунотерапію і інші загальноприйняті препарати (Г.П. Козинець, 1992, С.В. Слесаренко, 1996). Місцеве лікування опіків проводилось закритим методом з використанням сорбенту АУВМ - “Дніпро”, який у хворих основної групи в першу половину доби виконував роль електроду-донору електронів для проведення БГ, а другу половину доби виконував роль аплікаційного сорбенту. В контрольній групі цю пов'язку накладали на рани тільки з ціллю аплікаційної сорбції.

При підготовці глибоких опіків до аутопластики проводили ранні некректомії (на 5-6 добу), або з 9-10 доби виконували поетапні безкровні некректомії. Гранулюючі рани закривали аутодермотрансплантатами по контуру, використовуючи при дефіциті шкірних ресурсів сітчаті трансплантати з коефіцієнтом збільшення 1:2 або 1:4.

Всього було оперовано 250 хворих (69,44%), яким була проведена 721 операція, основними з яких були аутодермопластики (678-94,0%). Середня площа відновленого шкірного покриву складала 10-12% поверхні тіла. У кожного хворого в середньому виконано 2,7 аутодермопластики.

В роботі використані клінічні, гематологічні, біохімічні, біофізичні, мікробіологічні, імунологічні і морфологічні методи дослідження.

Вплив тривалої біогальванізації на стан підлеглих під електродами тканин вивчалось на 25-ти мишах лінії С57ВI/6 масою 20-26 г. і 36 білих нелінійних щурів масою 210-270 г. по розробленій нами методиці (В.Г. Макац і співавт., 1990). Серійні зрізи препаратів фарбували гематоксилін-еозином (О.Волков, Ю.К. Елецький, 1932). Дослідження виконано на базі інституту проблем онкології ім. Р.Е.Кавецького АН УССР разом з ст.н.с., канд. біол. наук А.В. Сиромятниковим.

Електрофоретичну рухливість еритроцитів (ЕФРЕ) - швидкість їх переміщення в електромагнітному полі визначали на комплексному устаткуванні “Пармоквант-2” фірми “Карл-Цейсс-Йена” (Німеччина) по методу В.А. Бароненко (1987). Дослідження виконано на базі Башкирського державного університету разом з докт. біолог. наук А.В. Бароненко.

Стан мікроциркуляції вивчали по біомікроскопії кон'юнктиви ока з застосуванням фотощільової лампи фірми “Цейс” по відомим критеріям (Л.Т. Малая і співавт., 1977).

Бактеріоцидну і бактеріостатичну дію вивчали на культурах стафілококу, поміщених на поживні середовища в умовах термостату, при температурі 360 (М.О. Биргер, 1982). Дослідження виконано на базі Вінницького медичного університету ім. М.І. Пирогова разом з канд. біол. наук Е.Ф. Макац. Інтегральну оцінку лейкограми проводили по Л.X. Гаркаві і співавт., (1979), і по наявності різних типів лейкоцитів та їх співвідношенню поміж собою визначали адаптаційно-пристосувальні реакції. При цьому реакції тренування і активації відносили до фізіологічних, а реакцію гострого стресу до патологічних.

Спектрофотометричні характеристики крові і біологічних тканин вивчались на багатофункціональному спектрофотометрі СФ-16 і СФ-46 по методиці Е.С. Смолінського і співавт. (1991). Дослідження виконано разом з докт. мед. наук В.Г. Макацом.

Дослідження імунітету у хворих, що спостерігались, проводили по ланках. Для оцінки клітинної ланки імунітету вивчались параметри кількості лімфоцитів (Е.А. Кост, 1975), Е-РОК, активні Е-РОК і ЕАС-РОК лімфоцитів, кількість Т-хелперів і Т-супресорів, а також співвідношення Т-хелперів до Т-супресорів (В.В. Меньшиков і співавт., 1987; Е.Ф. Чернушенко, Л.С. Когосова, 1981).

Для вивчення стану гуморальної ланки імунітету визначали кількість імуноглобулінів класу А,М,G, в сироватці крові потерпілих по Маncini еt аl. (1969) з моноспецифічними антисироватками проти імуноглобулінів людини, виготовлених в Горківському НДІ епідеміології і мікробіології (Росія). Використовували бакто-агар фірми “Difco” (США). Імунологічна реактивність організму визначалась по методу Г.К. Палія і співавт., авт. свід. №1082399 (1982). Дослідження виконано на базі Вінницького медичного університету ім. М.І. Пирогова разом з канд. біол. наук Е.Ф. Макац. Для оцінки природньої резистентності організму обпечених вивчались ряд показників - бактерицидна активність сироватки крові по Е.Ф. Чернушенко, Л.С. Когосовой (1978), титр компліменту по методу Кебота, 1968 (Е.Н. Шляхов і співавт., 1985), фагоцитарна активність лейкоцитів по В.В. Меньшикову, 1987.

Концентрацію молекул середньої молекулярної маси в сироватці крові визначали по Н.И. Габриєляну і співавт. (1985).

Кислотно-лужний стан крові визначали на аналізаторі РНМ МК-2 (Данія) по методу “Аструпа” (Е.В. Гембицький, 1988; Л.П. Чепкий і співавт., 1988).

Результати дослідження оброблялись методиками варіаційної статистики з визначенням достовірності отриманих результатів (М.Л.Беленький, 1959, М.І. Мостовой, 1954; Н.Н. Самойлов, 1970). При значній індивідуальній різниці використовували методи непараметричної статистики (Е.А. Дерев'янко і співавт., 1976).

Результати досліджень та їх обговорення

За даними експериментальних досліджень на тваринах нами встановлено, що тривала БГ на протязі 21 дня по 6 годин щоденно не визиває будь-яких патологічних змін в тканинах, які довгий час перебували під електродом-донором і акцептором електронів.

Нами вперше показаний позитивний вплив БГ на ряд показників гомеостазу (спектрофотометричні характеристики крові, електрофоретичну рухливість еритроцитів, мікроциркуляцію, кислотно-лужний стан, рівень середніх молекул, імунокомпетентні клітини крові, рівні адаптаційних реакцій, неспецифічну резистентність, гуморальний і клітинний імунітет).

Встановлено, що у обпечених в стадії гострої опікової токсемії має місце різке зниження ЕФР еритроцитів периферичної крові (до 0,74-0,76 х 10-8 м2/с.у. при нормі 1,10-1.24 х 10-8 м2/с.у., Р<0,001). Після проведення БГ по загальностимулюючій методиці на протязі 40 хв. у 18 хворих з опіками від 20 до 90% поверхні тіла крива розподілу еритроцитів по їх ЕФР зміщалась вправо більш, як на дві сігми від вихідного рівня основної маси периферичної крові і склала 0,85 х 10-8 м2 ± 0,06 м2/с.у. (Р<0,001), що було вище на 13% від вихідного рівню. В той же час у хворих контрольної групи ЕФР еритроцитів знижувалась на 2,6%, складаючи 0,74 х 10-8 ± 0,01 м2/с.у. (Р<0,01).

Подібна дія БГ свідчить про активацію натрій-калієвих насосів еритроцитарних мембран. Підтвердженням цього є той факт, що після введення строфантину (10-5 М), який є інгібітором натрій-калієвої АТФ-ази, в пробу крові in vitro, яку попередньо піддали БГ, проходило зниження ЕФР еритроцитів з 0,85 х 10-8 ± 0,06 м2/ с.у. до 0,81 х 10-8 ± 0,01 м2/с.у. (Р<0,01).

Одноразова загальностимулююча БГ на протязі однієї години має виражений позитивний вплив на мікрогемоциркуляцію кон'юнктиви очей. Так у 25 хворих основної групи з опіками II-III АБ ст. на площі від 20 до 60% поверхні тіла показники кон'юнктивальної мікрогемоциркуляції, по даних біомікроскопії, достовірно покращувались на 51,7% від вихідного рівня (з 22,4±0,6 до 10,5±0,5 балів по Л. Малій - Р<0,001). В той же час як в контрольній групі хворих (14 чоловік) вони практично залишались на одному рівні (21,8±0,6 балів).

Під впливом БГ змінюються і спектрофотометричні характеристики крові, вивчені нами у 65 хворих з опіками II-III АБ ст. на площі від 5% до 35% поверхні тіла. Особливо інформативними, по нашим даним, є діапазон хвиль від 500 до 600 нм, в якому найбільш активно поглинаються окислені, дисоційовані або зруйновані форми гемоглобіну (оксі-карбоксі-гемоглобіну).

Аналіз величин даних спектрів поглинання плазми 96 дорослих практично здорових людей-донорів крові різних груп з резус-позитивним і резус-негативним фактором показав, що при відсутності форменних елементів плазма крові володіє значною поглинальною здібністю в областях 300-500 нм і 900-1200 нм, мінімальна ж поглинальна здібність відзначається на довжині хвиль від 600 до 900 нм.

Доведено, що спектрофотометричні характеристики сироватки крові змінюються в залежності від характеру БГ. Проведення поздовжньої БГ у 23 обпечених визивало зміни в ділянці спектру поглинання 500-600 нм. Відзначається різкий ріст двох піків: 540 нм (Нв,Мв) і 570 нм (Н8О3МвО2, Нв/СО4), що свідчило про насичення тканин киснем, ростом низькоспинових станів гемоглобіну, визваних зв'язуванням кисневого ліганду.

В групі хворих (20 чоловік), коли в зону БГ була включена печінка, характерним виявились ділянки поглинання 300-400 нм і 500-600 нм. Перша із них свідчила про наявність глікозидів, друга - про концентраційні коливання гемоглобіну. В той же час проведення БГ під час операцій (22 обпечених) і перев'язок з застосуванням наркозу приводить до зменшення піків в спектрі поглинання 500-600 нм. Це ймовірно відображає той факт, що в період проведення наркозу з використанням наркотичних речовин і в найближчий післяопераційний період (30-40 хв). розвивається гіпоксія, яка зв'язана як і з зміною стану гематоальвеолярного бар'єру, так і функціями серцево-судинної системи.

БГ ділянки вилочкової залози, навпаки збільшує поглинальну активність у вказаному інтервалі довжини хвиль до значень 0,7-1,0 М см-1. Подібні зміни можна пояснити насиченням тканин киснем, стабілізацією регуляторних процесів в тканинах, а також стимуляцією функцій кровоносної системи.

Проведені спектрофотометричні дослідження показують, що одним з механізмів дії БГ є покращення “тканинного дихання”, насичення тканин киснем, ріст низькоспинових станів гемоглобіну, визваних зв'язуванням кисневого ліганду.

Поряд з покращенням мікроциркуляції, ЕФР еритроцитів після БГ у обпечених відмічались певні зрушення показників кислотно-відновного стану, вивчені нами у 15 потерпілих з опіками II-IIIА-IIIБ ст. від 20 до 70% поверхні тіла. У потерпілих в гострому періоді опікової хвороби відмічається субкомпенсована або декомпенсована форма метаболічного алкалозу (рН дорівнює 7,54±0,1) і значна тканинна гіпоксія, зв'язана з низьким рівнем РО2 крові (55,52±2,23). Одноразова внутрішньовенна БГ на протязі години приводила до зменшення алкалозу (рН ставало 7,51±0,008 - Р<0,05) і підвищення парціального тиску кисню в крові (57,79±2,46 - Р<0,01). Інші показники кислотно-лужного стану суттєво не змінювались.

Досить показними були зрушення в відношенні рівня середніх молекул в сироватці крові після проведення внутрішньовенної БГ, вивчені нами у 15 обпечених з опіками від 20 до 45% поверхні тіла II-IIIА-IIIБ степені. До проведення БГ рівень середніх молекул був 0,380±0,06 од.оп.щ., що свідчило про виражену інтоксикацію. Після проведення сеансу БГ їх рівень достовірно знижувався до 0,290±0,02 од.оп.щ (Р<0,001), що свідчило про дезінтоксикаційну дію БГ при важких термічних ураженнях.

Зниження рівню інтоксикації під впливом БГ мабудь можна пояснити покращенням мікроциркуляції. Однак не можна не враховувати і той факт, що застосування БГ приводить до підвищення чутливості госпітальних і стандартних штамів стафілококів до антибіотиків і менш вираженому їх росту, тим самим до зниження рівня мікробної інтоксикації.

Проведені нами дослідження in vitro з госпітальними штамами стафілококів свідчать, що при дії слабких гальванічних струмів (до 40 мкА) на протязі 6 годин на контрольних поживних середовищах зростало від 12 до 18 тисяч колоній стафілококів, на дослідних - від 1,5 до 4 тисяч. Через 12 годин кількість колоній мікробів в основній групі було меншим, ніж в контрольній серії досліджень від 8 до 37 раз. Через 24 години різниця в кількості мікроорганізмів в основних і контрольних дослідженнях склала від 3,5 до 8,8 раз. Ідентичні дані були отримані і при дослідженнях впливу БГ на стандартні штами стафілококів № 1,3,5,6,13 і 209.

Важливо, що після дії слабкими гальванічними струмами на мікрофлору чутливість останньої до антибіотиків і антисептиків значно зростала. Так, через 24 години вона в дослідній серії зростала, як мінімум в два рази по відношенню до госпітальних штамів стафілокока при дії декаметоксину: 0,9-31,2 мгк/мл до БГ і 0,45 мгк/мл після 24 годин БГ. Аналогічна картина відмічалась після дії слабких гальванічних струмів і на лабораторні штами стафілококів № 1,3,5,9,209, які гинули при концентрації декаметоксину 0,45 мгк/мл.

Хоча питання про механізми бактерицидної і бактеріостатичної дії слабких гальванічних струмів на штами стафілококів залишаються відкритими, разом з тим виявлений факт підвищення чутливості мікрофлори до антибіотиків і хіміотерапевтичних препаратів під впливом БГ, як метод, може бути рекомендований для включення в комплексну терапію гнійно-запальних захворювань і профілактики ускладнень як в комбустіології, так і в хірургії взагалі.

Поряд з названим вище позитивним впливом БГ на низку факторів гомеостазу, нами було встановлено, що проведення її суттєво відображується на рівнях і характері адаптаційних реакцій, які є неспецифічною основою патологічного процесу, відображують антистресові механізми, пов'язані з нормалізацією функціонально-енергетичної рівноваги організму, стійкості його вегетативної нервової системи.

При вивченні характеру адаптаційних реакцій у 149 обпечених (99 основної групи та 50 контрольної групи) нами було встановлено, що у всіх групах хворих відмічається ідентичний напрямок адаптаційних реакцій при проведенні БГ на протязі 3-х тижнів. При цьому різко зменшується кількість хворих з реакцією гострого стресу (з 30,3% у легко обпечених, з 63,7% у обпечених середньої степіні важкості і з 78,0% у хворих з важкими опіками до 9,3-9,6% у хворих цих груп) і зростає кількість хворих з реакціями тренування і активації (неспецифічної основи норми) - до 90%. Однак реакція гострого стресу у хворих з легкими опіками в контрольній групі була в три рази частішою (9,3% в основній і 27,8% в контрольній групі), у хворих з опіками середньої важкості і важкими опіками відмічалось відповідно в 5,5 і 6,5 разів частіше (50,1% і 60,6% хворих відповідно проти 9,6% в основних групах) порівняно з основною групою.

Не можна не відзначити також, що при вкрай важких опіках в жодного із обпечених без проведення БГ не відмічалось зміни адаптаційних реакцій, які у всіх хворих контрольної групи весь період досліджень характеризувались як реакції гострого стресу. Під впливом БГ зростав і рівень адаптаційних реакцій у всіх групах хворих. Зокрема у хворих з легкими опіками рівні реакцій тренування і адаптації зростали з 30,37±0,01 і 0,80±0,06 відповідно (3-я доба) до 0,40±0,009 і 0,90±0,02 на 21 добу (Р<0,05). У хворих з опіками середньої степіні важкості і важкими опіками рівні реакції тренування підвищувались відповідно з 0,36±0,01 і 0,40±0,05 (на 3-ю добу) до 0,40±0,01 і 0,46±0,01 (на 21-у добу). Реакції активації за цей період відповідно достовірно зростали з 0,50±0,08 і 0,40±0,02 до 0,80±0,07 і 0,80±0,1.

Характерно, що у перших трьох груп хворих відмічалось також підвищення рівнів реакцій тренування і адаптаційних реакцій, але було весь період спостережень достовірно нижчим, ніж у хворих основної групи.

Що стосується хворих з вкрай важкими опіками, то у потерпілих контрольної групи не тільки не відмічалось реакцій тренування і активації але і знижувався рівень реакції гострого стресу. При проведенні БГ у цієї групи потерпілих вже з 3-ї доби спостерігалась реакція активації і реакція тренування з досягненням рівня близького рівням у хворих перших трьох груп (0,30±0,01 реакція тренування і 0,7±0,04 - реакція активації).

Не можна не бачити також, що у всіх групах потерпілих контрольної групи була відсутня реакція активації, що свідчило про недостатню компенсацію порушень гомеостазу і вираженому пригніченні неспецифічної резистентності і прозапальної реакції організму обпечених. Підтвердженням сказаного вище є і характер змін імунологічної реактивності організму по Г.К. Палію, вивчений нами у 25 хворих основної групи і 15 потерпілих контрольної групи. Встановлено, що у всіх потерпілих первинно відмічається зниження імунологічної реактивності на 14-15%. Проведення внутрішньовенної БГ приводить до поступового підвищення її на 12 добу практично до нормального рівня, а до 21 доби вона перевищує норму на 7-8%, досягаючи 76,3±3,9% при нормі 69-72%. В той же час у хворих контрольної групи вона залишається весь період досліджень практично на одному рівні (62,6±3,9% на 3-ю добу; 58,4±3,3% на 12 добу і 60,2±3,1% на 21 добу).

Результати проведених досліджень свідчать, що застосування БГ в комплексній терапії в сполученні з активним хірургічним лікуванням опікових ран і проведенням аплікаційної сорбції сприяє підвищенню неспецифічної протиінфекційної резистентності обпечених в гострий період опікової хвороби і період підготовки до оперативного відновлення втраченого шкірного покриву.

Встановлено, що відсоток фагоцитуючих лейкоцитів на 3-ю добу як у хворих основної, так і контрольних груп був високим (97±3,6% і 98±1,4% при нормі 50-70%). Фагоцитарне число складало відповідно 14,1±1,5 і 16,4±1,9. В той же час відмічалась низька перетравлююча здатність мікробних клітин, складаюча 64±1,2 у хворих основної групи і 52±1,4 - контрольної групи. До 21-ї доби фагоцитарна активність лейкоцитів у хворих основної групи достовірно знизилась до 76,5±1,4%, фагоцитарне число достовірно зменшилось до 9,4±1,1, процент переварених мікробних кліток достовірно зростав до 88±1,0%.

Інша картина спостерігалась у обпечених контрольної групи, у яких до цих строків достовірно вищими залишалась фагоцитарна активність лейкоцитів (89±0,9%), достовірно залишалось високим фагоцитарне число (14,8±1,8), завершенність фагоцитозу хоча достовірно і зростала (до 67±2,8%), але була на 21% нижчою, ніж у хворих основної групи. Це свідчило про значний “функціональний параліч” лейкоцитів у хворих без проведення БГ.

Аналогічні дані нами були отримані і при вивченні бактерицидної активності сироватки крові. У хворих основної і контрольної груп на 3-ю добу після травми вона була достовірно нижчою на 47,5% і 50,0% відповідно, складаючи 42,0±1,6% і 40,0±1,9%). При проведенні БГ бактерицидна активність сироватки у потерпілих основної групи поступово зростала і до 21 доби досягала верхньої межі норми (82,0±2,9%). У хворих контрольної групи вона також збільшувалась, але до цих строків складала лише 68,0±3,0% і була достовірно нижчою на 17,1% (Р< 0,01).

Визначено, що у обпечених вже на 3-ю добу після травми розвивається вторинний імунодефіцитний стан як по типу клітинної, так і гуморальної ланки імунітету, вираженність якого знаходиться в прямій залежності від методів лікування опікової хвороби.

Виявлено зниження в периферичній крові відносного складу (на 39%) Е-РОКт (на 28,1%), Е-РОКв (на 11,9%), субпопуляцій Т-лімфоцитів (ТФР на 29,7, ТФЧ на 25,4%) і їх співвідношення, імуноглобулінів класу М, різнонаправлені зміни імуноглобулінів основних класів.

Показано, що застосування на протязі 3-х тижнів БГ приводить до однонаправленого збільшення складу імуноглобулінів всіх класів, особливо класу Ig М i Ig G (на 12,5% і 24,3% відповідно), зниження дисімуноглобулінемії. При цьому, рівні імуноглобулінів всіх класів ставали більш високими, ніж у здорових людей.

Збільшення кількості Ig G в сироватці периферичної крові в цей період у хворих основної групи до 12,8±0,67 г/л, при зменшенні дисімуноглобулінемії, свідчило про переключення В-лімфоцитів на синтез Ig G - антитіл з більш високим афінітетом до різних антитіл, які вимагають участі Т-лімфоцитів (Р.А. Фокс, 1987). Клінічна ефективність БГ. Нами вперше встановлено, що найбільш ефективною є метамерно-сегментарна БГ, яку ми застосували у 17,75% хворих. Кратний відсоток її ефективності склав 4,60. Достатньо висока ефективність відмічалась при зональній, канальній і внутрішньовенній БГ, які проводились відповідно у 11,83%, 13,97% і 12,36% хворих. Кратний відсоток їх ефективності був від 2,71 до 2,30.

Менш ефективними була резонансна, профілактична БГ і біоенергомасаж, кратний відсоток ефективності яких склав від 1,14 до 0,88. При цьому, оскільки при проведенні БГ електродом-донором була сорбційна пов'язка АУВМ і вона зволожувалась або розчином фурациліну з антибіотиками, або 3-5% розчином дімексиду, то практично у всіх пацієнтів основної групи поряд з БГ, одночасно проводився біофорез антибактеріальних препаратів в області всіх опікових ран або значній їх частині.

Нами показано, що проведення БГ приводить до покращення репаративних процесів. Це проявляється самостійним відходженням некрозу на 8-14 добу у хворих основної групи, проти 11-16 діб у хворих контрольної групи, епітелізацією на 4-5 днів раніше поверхневих опіків IIIА степіні (19,5±0,19 дня проти 24,2±1,2 дня в контрольній групі - Р<0,05), більш швидким розвитком грануляцій і проведенням на 7-10 днів раніше перших аутодермопластик (на 14-17 день проти 21-27 днів в контрольній групі - Р<0,01) з приживленням більше 95% пересаджених шкірних клаптів, зниженням кількості аутодермопластик на одного хворого на 20% (2,4 в основній і 3,0 в контрольній групах). Суттєво скоротились і строки лікування хворих з опіками IIIБ-IV степіні (на 12,1 і 12,9 днів) 45,7±1,4 і 63,4±2,4 проти 57,8±3,9 і 76,3±2,8 днів в контрольній групі відповідно (Р<0,05 і Р<0,01).

Поряд з покращенням перебігу опікових ран, застосування БГ приводило до достовірного зниження в 1,7 раза частоти різних ускладнень опікової хвороби (40,9% в основній і 72,4% в контрольній групах), в тому числі зниження сепсису в 1,7 раз (17,2% в основній і 29,8% в контрольній групах), зниження частоти ускладнень з боку органів дихання в 1,8 раз (11,3% в основній і 20,7% в контрольній групах), з боку органів шлунково-кишкового тракту в 1,9 раз (5,4 в основній і 10,3 в контрольній групах), з боку нирок в 1,5 раз (4,3 в основній і 6,8 в контрольній групах), з боку серцево-судинної системи в 1,7 (2,7 в основній і 4,6 в контрольній групах). Вперше нами розроблені методи БГ при важких парезах кишечника (18 дітей) і біофорезу лікарських речовин при пневмоніях (22 дітей) показали їх високу ефективність, сприяли швидкому відновленню перистальтики кишечника, скороченню строків лікування пневмоній (9,0±0,7 днів в основній і 17,0±1,5 днів в контрольній групах - Р<0,001).

Покращення перебігу опікових ран, зниження частоти ускладнень опікової хвороби при застосуванні БГ приводило до зниження летальності обпечених. При цьому забезпечується одужання всіх потерпілих основної групи з ураженнями легкої степіні (I-а група) при летальності 3,6% в контрольній групі, зниження летальності у хворих з опіками середньої степіні важкості (II-а група) в 5,6 раз (2,5% в основній і 13,9 в контрольній групах), в 2,6 рази у потерпілих з важкими опіками (10,6% в основній і 27,5% в контрольній групах) і в 1,9 рази у хворих з вкрай важкими опіками (45,8% в основній і 85,3% в контрольній групах).

Приведені нами результати лікування гострого періоду опікової хвороби з застосуванням в комплексній терапії БГ свідчать про суттєве підвищення ефективності лікування потерпілих з цією важкою патологією. Результати проведеного дослідження обґрунтовують доцільність і доводять необхідність включення БГ в систему лікування обпечених, що дозволить скоротити строки лікування, зменшити летальність потерпілих. Тим самим виконана поставлена ціль дослідження, що дозволяє нам зробити наступні висновки.

Висновки

1. Прийнята система лікування хворих з опіковою хворобою, заснована на застосуванні трансфузійної терапії, розміщенні хворого в керованому абактеріальному середовищі, не використовує біогальванізації і біофорезу лікарських препаратів і супроводжується тривалими строками одужання (57,8-76,3 л/днів), високою частотою розвитку інфекційних ускладнень (39,8-72,4%), і летальності хворих (27,5-85,3%) з важкими і критичними опіками.

2. Гострий період опікової хвороби, який характеризується вираженим синдромом ендогенної інтоксикації, значними порушеннями кутанно-вісцеральних взаємозв'язків, супроводжується різкими змінами функціонально-енергетичної рівноваги організму обпечених, стійкості його вегетативної нервової системи, які супроводжуються порушеннями гомеостазу, природньої резистентності і має виражений вплив на перебіг і наслідки опікової хвороби.

3. Науково обгрунтована і вперше розроблена програма, яка направлена на нормалізацію кутанно-вісцеральних взаємозв'язків шляхом застосування біогальванізації і біофорезу лікарських препаратів в гострому періоді опікової хвороби забезпечує корекцію гомеостазу, підвищення природньої резистентності і імунологічної реактивності організму обпечених, що позитивно впливає на перебіг і наслідки опікової хвороби.

4. Метод біоенергодіагностики, в фундамент якої покладена біогальванізація, дозволяє оцінити при різній локалізації і поширеності опіків функціонально-енергетичну рівновагу організму обпечених, стійкість його вегетативної нервової системи і проводити цілеспрямовану їх корекцію, що підтверджується нормалізацією адаптаційних реакцій у важкообпечених до кінця третього - початку четвертого тижня. 5. Позитивний ефект застосування біогальванізації і біофорезу лікарських препаратів в комплексному лікуванні хворих в гострому періоді опікової хвороби експериментально підтверджений бактеріостатичною і бактерицидною дією, підвищенням електрокінетичного потенціалу і активності натрієвих насосів еритроцитів крові, відновленням мікроциркуляції, насиченням тканин киснем, зростанням низькоспинових станів гемоглобіну, нормалізацією рН крові, зниженням токсичних властивостей крові, стимуляцією імунної системи з послідуючою нормалізацією функціонально-енергетичної рівноваги організму і стійкості вегетативної нервової системи.

6. Підвищення імунологічної реактивності організму при застосуванні біогальванізації і біофорезу лікарських препаратів реалізується за рахунок стимуляції гуморального і клітинного імунітету, що підтверджується збільшенням кількості імуноглобулінів А на 20%, М на 40%, G на 18,8%, лімфоцитів на 32,7%, В-лімфоцитів на 26,4%, Т-лімфоцитів на 20,9%, Тх - на 30,6% при зниженні Тс на 17%.

7. Застосування методів біогальванізації і біофорезу лікарських препаратів в комплексній терапії гострого періоду опікової хвороби запобігає поглибленню опікових ран, зменшує площу глибоких опіків, знижує кількість інфекційних ускладнень на 43,5%. При цьому забезпечується одужання всіх потерпілих з індексом важкості ураження I ст. (ІВУ) і зниження летальності хворих з ІВУ II ст. в 5,6 раз, III ст. в 2,6 раз і IV ст. в 1,9 раз при скороченні строків лікування з опіками середньої степіні на 24,8%, важкої степіні на 20,9% і вкрай важкої на 16,9%.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Биогальванизация в комбустиологии. Монография. - Винница: Райтипографія, Заставна, 1993.- 330 с. /Співавт. В.Г. Макац, Н.Е. Повстяной/

2. Біогальванізація як профілактичний і лікувальний метод паралітичної непрохідності у дітей // Вісник Вінницького державного медичного університету.- 1998.- 2.1.98.- 180-181.

3. Біогальванізація - новий фізіотерапевтичний метод лікування опіків і електроуражень китиці та променевозапястного суглобу //Вісник Вінницького державного медичного університету.- 1998.-2.1.98. с.182-183.

4. Вплив біогальванізації на кількість лімфоцитів в гострому періоді опікової хвороби в залежності від індексу важкості ураження. Оротерапія. //Академія проблем гіпоксії, національна академія наук України, Інститут фізіології ім. О.О. Богомольца.- Київ.- 1998.- С. 115-116.

5. Физио- та рефлексотерапевтическое применение направленного переноса свободных зарядоносителей в акупунктурных функциональных каналах и различных структурах биологических систем (Спіавт. В.Г. Макац, Н.Е. Повстяной, Р.В. Макац, А.П. Коляденко, П.М. Гунько, Ю.Н. Ладуба). Авт. св. про наукову розробку №3 від 19.03.1988 р.

АнотаціЇ

Дисертація присвячена питанням терапії опіків, при використанні в комплексному лікуванні методів біогальванізації і біофорезу лікарських препаратів. Наведені результати лікування 360 хворих різної степіні важкості. Обгрунтовано доцільність застосування біогальванізації і біофорезу лікарських речовин та розроблені методи і схеми їх використання в комплексному лікуванні опіків різної степені важкості. Зменшена кількість інфекційних ускладнень на 43,5%. Зменшена летальність хворих з індексом важкості ураження II ст. в 5,6 раз, III ст. в 2,6 раз i IV ст. в 1,9 раз. Скорочені строки лікування потерпілих з опіками середньої степіні важкості на 24,8%, важкої степіні на 20,9% і вкрай важкої на 16,9%.

Ключові слова: опіки, опікова хвороба, гострий період опікової хвороби, біогальванізація, біофорез, біоенергодіагностика, біоенергокорекція, гомеостаз.

Нагайчук В.И. Биогальванизация в остром периоде ожоговой болезни. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.03 - хирургия. - Винницкий государственный медицинский университет им. Н.И. Пирогова, 1998.

Диссертация посвящена вопросам терапии ожогов при использовании в комплексном лечении методов биогальванизации и биофореза лекарственных препаратов. Освещаются результаты лечения 360 больных различной степени тяжести. Обосновано целесообразность и патогенетичность использования биогальванизации и биофореза лекарственных веществ, разработаны методы и схемы их использования в комплексном лечении ожогов различной степени тяжести. Уменьшено количество инфекционных осложнений на 43,5%. Снижена летальность больных с индексом тяжести поражения II ст. в 5,6 раз, III ст. в 2,6 раз и IV ст. в 1,9 раз. Сокращены сроки лечения пострадавших с ожогами средней степени на 24,8%, тяжелой степени на 20,9% и крайне тяжелой на 16,9%.

Ключевые слова: ожоги, ожоговая болезнь, острый период ожоговой болезни, биогальванизация, биофорез, биоэнергодиагностика, биоэнергокоррекция, гомеостаз.

Nagauchuk V.I. Biogalvanization in acute phase of the disease due to burns - Manuscript.

Thesis for a degree of medical science candidate, speciality 14.01.03. - surgery.

The Pirogov Vinnitsa State Medical University. Vinnitsa, 1998.

The thesis touches burn therapy problem by using biogalvanization methods and biophoresis of medicinal preparations.

The results of 360 patients treated for different burn severity degree are given. Expedience of using biogalvanization and biophoresis of medicinal preparations has been proved, methods and schemes of employement have been claborated in complete treatment different severity burns.

The incidence of infections complications decreased by 43,5%. Death rate due to II degree burns reduced 5,6 times, III degree burns 2,6 times and IV degree burns 1,9 times.

The term of treatment moderate degree burns is shortened by 24,8%, severe burns by 16,9%.

Key words: burns, acute phase of disease due to burns, biogalvanization, biophoresis, bioenergethic diagnosis, bioenergetic correction, homeostasis.

Размещено на Allbest.ru