Макромікроскопічна анатомія блідої кулі головного мозку людини в системі стереотаксичних координат

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Макромікроскопічна анатомія блідої кулі головного мозку людини в системі стереотаксичних координат

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Загальна характеристика роботи

АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ. Сучасна функціональна нейрохірургія базується на використанні стереотаксичного методу при оперативних втручаннях, які не можливі без поглибленного знання нейроанатомії.

Пройшло більш ніж піввіку з тієї пори, як була зроблена перша у світі стереотаксична операція на глибоких структурах мозку людини. Стереотаксичний метод наблизив нейрохірургію до її завітної мети - найбільш ефективної операції при найменшій травмі мозку За останні 50 років у багатьох країнах світу зроблені десятки тисяч стереотаксичних операцій. Це направлення виявилося принципово новим та високоефективним методом лікування тяжких захворювань ЦНС. Список захворювань, при яких стереотаксичні операції найбільш ефективні, нараховує на цей час більше ніж 20 нозологічних форм, більша частина яких пов'язана з патологією підкіркових утворень головного мозку. Враховуючи відносно низьку собівартість та економічність функціональної нейрохірургії, очевидно, що стереотаксичні дії набувають особливу значущість у сучасний час фінансування вітчизняної медицини.

Сучасний багатогранний розвиток функціональної і стереотаксичної нейрохірургії призвів до видатних теоретичних і практичних досягнень. Тільки завдяки стереотаксичному засобу стали можливі оперативні втручання на глибоких підкірково-стовбурових структурах мозку людини, раніше повністю недосяжних для нейрохірурга (Кандель Е.И., Арутюнов А.И..1969; Бехтерєва Н.П., 1972; Абраков Л.В., 1975; Васін Н.Я., Гроховський Н.П, 1980; Ромоданов А.П» Лапоногов О.А., 1991; Sріеgеl Е., Wycis Н., 1952; Наllегvоrden J, 1955; Talairach J., David М., Тоurnouх J, 1957; Соорег I.S., 1962; Ваncaud J, 1965 і ін.). Найбільш широко стереотаксичні операції застосовують для лікування поразок екстрапірамідної системи: паркинсонізму (Кандель Е.И..1965 і ін.), торсіонної м'язової дистонії, дитячого церебрального паралічу (Васин Н.Я., Сафронов В.А., Шабалов В.А., 1981 і ін.), спастичної кривошиї (Лапоногов О.А» 1991 і ін.). За допомогою цього засобу можна усувати болючі синдроми (Гроховский Н.П., Васин Н.Я., 1980 і ін.), руйнувати глибинні внутрішньомозкові пухлини (Ресkег I., Scarabin I., Вrucher I., 1979 і ін.), здійснювати діагностичні біопсії (Вавилов С.Б. Переседов В.В., 1981 і ін.), кліпирувати внутрішньочерепні аневризми (Скрябин В.В., Сакович В.П., 1980 і ін.) з мінімальною операційною травмою.

Подальший розвиток функціональної і стереотаксичної нейрохірургії припускає заглиблення теоретичних пізнань в анатомії головного мозку людини, вивчення його глибинних утворень. Розвиток стереотаксичної нейрохірургії нерозлучно пов'язаний з іменами видатних вітчизняних вчених. Вітчизняний анатом Зернов Д.М. (1896)., був одним з перших вчених, який зайнявся укладанням топографічних карт структур головного мозку людини для проведення оперативних втручань. Дослідженню анатомії головного мозку в системі координат присвячені роботи вітчизняних (Короткевич М.С., 1950; Габузов А.Н., 1958; Дронин М.С., 1964; Шестерников Ї.Н., 1972; Ваколюк Н.И., 1979; Масловский С.Ю., 1986 і ін.) і зарубіжних вчених (Spiegel E., Wysic Н., 1952; Schaltenbrand G., Ваіlеу Р., 1959; Таlairach J., David M., Тounoux P. i ін.). Не зважаючи на те, що за багато років вивчення анатомії головного мозку людини в системі координат накопичений величезний фактичний матеріал про морфологію і функціональну організацію мозкових утворень, дослідження присвячені індивідуальним, віковим і статевим особливостям структур кінцевого мозку людини з використанням стереотаксичних координат нечисленні і актуальні. Тема анатомії головного мозку в системі стереотаксичних координат знайшла продовження у багаточисленних працях вчених Харківської школи анатомів (Масловський С.Ю., 1985; Наумова Е.А., 1991; Шевцов АА., 1994; Чернов А.Л., 1995 і ін.)

Використання нових методів медичної діагностики надають можливість для більш ефективного застосування стереотаксичного методу у лікуванні тяжких захворювань центральної нервової системи. Вже міцно ввійшли до повсякденного клінічного життя методи дослідження, що грунтуються на інфрачервоній томографії, ультрасонографії, комп'ютерній та ЯМР-томографії, що дозволяють одержати зображення органів та частин тіла (Кандель Е.І., 1981; Алексіна Л.А., 1983; Ланцов В.П., 1983; Ліхтерман Л.Б., 1983; Рабкін І.Х., 1983; Мухарлямов Н.М., 1987; Ambrose J., 1973; Alfidi R., Haada J., 1977, і ін.). Однак, поширене впровадження сучасних методів діагностики переконує, що отримані у результаті дослідження дані.їх оцінка та тлумачення потребують когерентної системи визначення положення анатомічної структури у просторі. У зв'язку з вищесказаним, виникає необхідність у співставленні та виявленні взаємозв'язку топографічної анатомії з зображенням, одержаним за допомогою, нових методів візуалізації (Верищагин М.В., Брагіна Л.К., Вавілов С.Б., 1980 і ін.).

Вирішення даної проблеми стає можливим завдяки одному із напрямків. Це є статистичне обгрунтоване об'ємне комп'ютерне моделювання структури, що вивчається, з урахуванням впливу факторів, що визначаються при житті.

Досконале знання анатомії людини, а зокрема базальних структур головного мозку в системі стереотаксичних координат, їх комп'ютерна аксонометрична реконструкція з урахуванням координатних значень, дозволяють виявити кореляцію між анатомічним зрізом та зображенням, отриманим у заданій площині. Вивченню анатомії одного з базальних ядер кінцевого мозку людини в системі стереотаксичних координат присвячена наша робота. Вище викладене дозволило сформулювати мету та задачі дослідження.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація виконана відповідно до плану наукових досліджень Харківського державного медичного університету і є частиною загальної кафедральної науково-дослідної теми кафедри гістології, цітології та ембріології «Морфологія глибоких структур головного мозку людини по відношенню до стереотаксичних координат».

МЕТА РОБОТИ. Вивчити положення блідої кулі в системі стереотаксичних координат, а також визначити закономірності морфометричних параметрів блідої кулі від впливу прижиттєво визначених факторів (віку, статі, довжини міжспайкової лінії мозку, анатомічної дисиметрії, форми черепа).

Основні задачі дослідження.

1. У ході дослідження провести морфометричні вимірювання блідої кулі в системі стереотаксичних координат з урахуванням віку, статі, анатомічної дисиметрії і форми черепа.

2. Провести статистичний аналіз та виявити закономірність морфометричних модифікацій блідої кулі від довжини міжспайкової лінії в системі стереотаксичних координат.

3. Скласти схеми індивідуальної анатомічної мінливості, вікової і статевої варіабельності структури, що досліджується, на основі отриманих у ході дослідження статистичне обгрунтованих результатів.

4. Створити в системі стереотаксичних координат аксонометричні комп'ютерні моделі блідої кулі.

Наукова новизна. Вперше представлена макромікроскопічна анатомія блідої кулі головного мозку людини з урахуванням індивідуальної анатомічної варіабельності в системі стереотаксичних координат. Статистично оброблені та вивчені морфометричні параметри блідої кулі при різних значеннях міжспайкової лінії, їх залежність від статі, віку, анатомічної дисиметрії і форми черепа. Розроблені схеми індивідуальної, вікової і статевої анатомічної мінливості, створена комп'ютерна аксонометрична модель блідої кулі в системі стереотаксичних координат з урахуванням отриманих у ході дослідження статистично оброблених даних. Здійснений перехід від візуального опису ядра до моделювання його форми і обсягу у просторі, також з урахуванням факторів, що вивчаються, була створена комп'ютерна об'ємна модель блідої кулі з використанням технології комп'ютерної графіки (3D Studio). Координати точок мішеней блідої кулі. які отримані у ході дослідження, дозволяють проводити множинний вибір для вибіркового наведення на задану ділянку структури мозку, що оперується.

Теоретична і практична значущість роботи. Фактичний матеріал про лінійні параметри, форму, обсяг, координати блідої кулі головного мозку людини з урахуванням вікового аспекту, статевого диморфізму, черепних індексів, анатомічної дисиметрії, наведений в дисертації, може використовуватися в нейрохірургічній практиці для уточнення розрахунків найбільш раціонального доступу до стереотаксичної мішені і максимальної точності наведення на задану ділянку структури мозку, що оперується.

Розроблені у ході роботи схеми і комп'ютерна аксонометрична модель блідої кулі мозку людини можуть бути використані в якості наглядної допомоги у навчальному процесі на кафедрах анатомії людини, нервових хвороб, нейрохірургії при вивченні базальних структур головного мозку людини залежно від індивідуальних, вікових і статевих особливостей центральної нервової системи, а також для дослідження фізіології і патології екстрапірамідної системи.

Положення, котрі виносяться на захист

1. Незначна і плавна модифікація форми блідої кулі, велика кількість варіантів модифікації її конфігурації і положення в системі координат, що визначаються візуально, не є достатньо досконалими і можуть бути замінені графічним та комп'ютерним об'ємним моделюванням з урахуванням впливу прижиттєвих факторів (віку, статі, довжини міжспайкової лінії мозку, анатомічної дисиметрії, форми черепа), що визначаються.

2. Індивідуальна анатомічна мінливість блідої кулі підвладна вірогідному впливу таких факторів: довжини інтеркомісуральної лінії (45.9-59.8%), віку (14-34%), анатомічної дисиметрії (1.2-8.2%).

3. На індивідуальну анатомічну мінливість блідої кулї не виявляють вірогідного впливу форма черепа і статевий диморфізм.

4. Топографоанатомічні координати центральної частини блідої кулі відрізняються вірогідною стабільністю і можуть забезпечити необхідну точність наведення на мішень при оперативному втручанні.

Особистий внесок дисертанта в одержанні наукових результатів, що виносяться на захист. Пошукачем самостійно проведений набір матеріалу, морфометрія, статистична обробка одержаних цифрових результатів, створені схеми анатомічної мінливості блідої кулі головного мозку людини. Визначено положення блідої кулі в системі стереотаксичних координат та виявлені закономірності морфометричних параметрів даних ядер від впливу факторів, що визначаються при житті (статі, віку, довжини міжспайкової лінії, анатомічної дисиметрії та черепних індексів). Вперше створена комп'ютерна аксонометрична реконструкція блідої кулі, а також її комп'ютерна об'ємна модель.

Апробація рoботи. Основні положення дисертації доповідалися та обговорювалися на виїздній сесії Української академії наук національного прогресу (м. Тернопіль, 1997), на наукових читаннях, присвячених 130-річчю з дня заснування кафедри гістології, цитології та ембріології Харківського державного медичного університету (м. Харків, 1997), на II Міжнародному конгресі з інтегративної антропології (м. Вінниця, 1998), на IV конгресі Міжнародної Асоціації морфологів (м. Нижній Новгород, 1998), спільному засіданні кафедр гістології, цітології і ембріології, анатомії людини Харківського державного медичного університету, членів фармакологічної комісії ДНДЦЛЗ (Харків, 1998), на II Національному конгресі АГЕТ України (м. Луганськ. 1998).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 8 друкованих праць.

Впровадження наукових досягнень. Наукові результати, отримані у ході дослідження у вигляді схем індивідуальної анатомічної мінливості, вікової і статевої варіабельності блідої кулі, комп'ютерної об'ємної моделі, використовуються у навчальному процесі на кафедрах: нормальної анатомії та нервових хвороб Харківського державного медичного університету, в практичній діяльності нейрохірургічних відділень ХМКЛШНМД ім. проф. Мещанінова А.І.

Структура і об'єм дисертації

морфометричний мозок анатомія стереотаксичний

Дисертація складається з вступу, огляду літератури, розділу, що характеризує матеріал та методи дослідження, розділу опису отриманих результатів, їх обговорення, висновків та додатку. Вказівник літератури включає 187 робіт, в тому числі 144 вітчизняних та 43 зарубіжних публікацій. Дисертація ілюстрована 25 малюнками (7 фотографіями), 4 графіками та 24 таблицями.

Матеріал і засоби дослідження.

Дані, отримані при вивченні 107 препаратів, виготовлених з півкуль великого мозку людини, лягли в основу нинішнього дослідження. Набір трупного матеріалу від трупів чоловічої і жіночої статі у віці від 21 року і старше, причина смерті яких не була пов'язана з патологією центральної нервової системи, проводився на базі моргу ОБСМЕ м. Харкова. Головний мозок вилучали під час проведення планової секції, здебільшого протягом першої доби з моменту смерті, до появи виявлених макроскопічних трупних змін. Для забезпечення плавучості препарату і зменшення усадки, мозок після забору поміщався в транспортний контейнер з 5% розчином формаліну, насиченого повареною сіллю. В протокол дослідження на етапі набору трупного матеріалу вносилися: паспортні дані трупу, причина і дата смерті, дата розтину і номер протоколу розтину. Матеріал для дослідження був розподілений з урахуванням віку і статі, що відображено у табл. 1. Були сформовані 7 вікових груп, починаючи з 21 року і старше, з десятирічним інтервалом, згідно з рекомендаціями Семенової Л.К. (1970).

Вивчалися краніометричні ознаки, з метою виявлення залежності форми, розмірів і топографії базальних структур головного мозку від форми черепа. За допомогою товстотного циркуля до розтину черепної коробки на трупі проводилося вимірювання довжини і ширини мозкового черепу. Абсолютні розміри мозкового черепа отримані при краніометрії, використовувались для визначення черепного показника (індексу). Розподіл матеріалу з урахуванням черепного івдексу відповідно класифікації Martin R. (1928).

Для отримання у відносно короткий термін кількості матеріалу, необхідного для одержання статистичне вірогідних даних та з метою максимального збереження природних топографоанатомічних співвідношень при виготовленні анатомічних препаратів була використана методика фіксації і обробки головного мозку людини, запропонованаЧерновим А.Л. (рацпропозиція ХДМУ №7 від 15.06.95 р.).

Після транспортування мозок обережно витягали з транспортного контейнера і занурювали на 1 добу в ємкість з аналогічним розчином. Щоб забезпечити плавучість препарату, щільність консерванта у ємкості доводили до щільності, що відповідає щільності мозкової тканини. При зануренні мозку в міру його ущільнення для попередження можливої деформації та гарантованого зваженого стану препарату, через полюси лобних долей та довгастий мозок попередньо продівали товсті нитки. Концентрацію формаліну в розчині через добу збільшували до 10%, і витримували мозок до 5 діб. Необхідний ступінь ущільнення препарату досягався після 6-денної фіксації. Мозок витягали з розчину і з допомогою ріжучого обладнання гільйотинного типу (Чернов А.Л. Рацпропозиція ХДМУ №8 від 15.06. 95 р.) розсікали на дві гемісфери. Додатково фіксувало препарат під час руху ножа застосування ріжучого полотна, виконаного у формі «ластівчаного хвоста», що дозволяло зробити розріз точно по середній лінії з мінімальною деформацією препарату. Після цього півкулі головного мозку вкладали на медіальну поверхню і гільйотинним ножем відсікали потиличну частку, полюси лобної долі і невеликі ділянки кори конвекситально-сагітальної ділянки з метою зменшення її ваги та об'єму. Далі препарат знову поміщали на 5 днів в ємкість з 10% розчином формаліну, де він експонувався.

Мозок вилучали з формаліну, відмивали у проточній воді, вилучали судини і м'яку оболонку безпосередньо перед проведенням серійних зрізів. На медіальній поверхні півкулі мозку скальпелем проводили лінію, що з'єднує передню (СА) і задню (СР) комісури мозку, і вимірювали довжину інтеркомісуральної лінії. Відстань між заднім краєм передньої спайки і переднім краєм задньої спайки головного мозку відповідала значенню лінії СА-СР (Amador L. 1959). Довжина лінії коливалася від 20 до 27 мм, у зв'язку з чим матеріал був розподілений на 8 груп з інтервалом 1 мм.

Скальпелем проводили перпендикуляр через середину інтеркомісуральної лінії, заглиблений у вигляді надрізу. Після цього мозок поміщали у морозильну камеру. Матеріал охолоджували до моменту кристалоутворення, що визначалося візуально.

Пошарові зрізи головного мозку одержували завдяки використанню спеціального пристосування (Чернов А.Л. Рацпропозиція ХДМУ №9, від 15.09.95 р.). Позначені на застиглому препараті, лінія СА-СР і перпендикуляр до цієї лінії, суміщалися з координатною системою пристосування. У такому положенні препарат закріплювався фіксаторами до площини, з нанесеною координатною сіткою. Нарізку препарату виконували за допомогою дугової пили, ріжучий край якої - це лінійно загострене ножівкове полотно з інструментальної сталі. З мінімальним тиском на препарат, шляхом ріжучих рухів, ковзаючи ріжучим краєм пилки по вертикальних стійках розташованих перпендикулярно до площини, на якій фіксовано препарат, вище вказаного пристосування, одержували зріз. Одержаний в такому положенні препарату зріз, відповідав нульовій горизонтальній площині. Наступний зріз виконували після переміщення пересувного столика на 3 мм, що визначали за міліметровою шкалою каркасу. Кожний зріз маркувався індексом, що складається з двох символів: номера та знака «+» або «-». Нумерація зрізів починається з нульової горизонтальної площини. Номери із знайом «+» мали зрізи, розташовані вище площини, прийнятої за нуль, зі знаком «-» - нижче вказаної площини. Одержані в процесі роботи тонкі платівки мозкової тканини, укладали на предметні скельця відповідного розміру.

Для посилення контрастування ядерних утворень використовували спосіб забарвлення за Amador L. (1959).

Серія зрізів півкуль головного мозку, отримана в ході дослідження, розташована в системі координат, найбільш розповсюдженій в стереотаксичній нейрохірургії. За початок координат прийнята точка, що лежить на середині інтеркомісуральної лінії (СА-СР), лінії, яка з'єднує задній край передньої спайки і передній край задньої спайки. Нульова горизонтальна (Оу; Ох;) і сагітальна (Oz; Оу;) площини проходять через лінію СА-СР, нульова фронтальна (Oz; Ох;) - через 1/2 її довжини. У нашому дослідженні для вивчення морфометричних параметрів блідої кулі використовувався засіб прямої планиметрії, який давав більш вірогідний результат. З анатомічного зрізу, розташованого на предметному склі, за допомогою контактного копіювання на негатоскопі параметри блідої кулі із збереженням топографоанатомічних співвідношень у системі координат переносилися на міліметровий папір і документувалися. На анатомічному зрізі через кожні 3 мм по сагітальній осі (Оу;), на фронтальній площині визначалася ширина ядра (h) і координата центральної точки (с), відповідна відстані від сагітальної осі (Оу;) до точки, середини ядра по даній фронтальній площині.

Вибір даних параметрів продиктований їхньою практичною значимістю: координата центральної точки є центром стереотаксичної мішені, а ширина ядра відповідає діаметру осередку кріодеструкції. Маючи координати центральних точок через 3 мм на всіх зрізах і ширину ядра, відповідно кожній точці, можливості стереотаксичного впливу на різноманітні ділянки структури мозку, що оперується, істотно поширю-ються.

Результати дослідження піддавалися статистичному аналізу згідно з загальноприйнятими методиками. Вірогідність впливу факторів, що вивчаються, визначалася методом дисперсійного аналізу (Плохинський М.А., 1978, 1980). Дисертаційна робота пройшла метрологічну експертизу у Харківському Державному Центрі Стандартизації, Метрології та Сертифікації, яка встановила, що обробка результатів дослідження проводилася статистичними методами відповідно з діючими нормативними документами тавиконона коректно.

Результати дослідження та їх обговорення

В більшості випадків у нашому дослідженні бліда куля (globus pallidus Burdach'a) була відображена двома медіальними члениками сочевицеподібного ядра (articuli nuclei lenticularis), відокремленими від хвостатого ядра і візуального горба шаром білої речовини (продовженням ніжки мозку - capsula interna), від зовнішнього членика сочевицеподібного ядра тонким прошарком білої речовини. Бліда куля, що має на горизонтальному зрізі форму неправильного трикутника, характеризувалася індивідуальною мінливістю своїх кутів і сторін. Медіальна частина його становила собою зрізаний кут, сторони, що утворюють його, спрямовуються одна до другої під різноманітним градусом (від 90 до 120). Латеральна межа також була індивідуально мінлива і нагадувала опуклу назовні дугу різноманітного ступеня кривизни. У більшості випадків бліда куля зберігала трикутну форму, однак була відзначена різноманітна довжина цієї формації, велика кількість варіантів співвідношення довжини і ширини різних відділів ядра. Незначні плавні модифікації форми блідої кулі, велика кількість варіантів модифікації її конфігурації і положення в системі координат створюють об'єктивні складнощі формування чітких і вірогідних критеріїв, необхідних для створення класифікації.

Попередні дослідження, що стосуються індивідуальної мінливості форми, розмірів і положення блідої кулі носять описовий характер з вказівкою крайніх меж варіабельності: довжина, ширина, висота, відстань ядер від полюсів і поверхонь півкуль (Шерстенников Е.Н., 1972), відношення крайніх точок до внутрішньомозкових орієнтирів (Яцук С. Л» 1966). Ці параметри дозволяють отримати загальне уявлення про топографію мозкової структури, але не дають основи для впевненого вибору необхідних значень координат у кожному конкретному випадку, що є недостатнім для практичного використання у стереотаксисі.

Складна геометрична фігура, у вигляді якої описана форма ядра, носить суб'єктивний характер. У зв'язку з викладеним, в даній роботі здійснено перехід від візуального опису форми ядра до статистично обгрунтованого об'ємного моделювання з урахуванням впливу факторів, що вивчаються. Крок у 3 мм при дослідженні координатних значень меж ядра дозволяє реконструювати форму блідої кулі найбільш вірогідно.

Топографія блідої кулі головного мозку людини в системі стереотаксичних координат вивчалася на горизонтальних зрізах з визначенням прямокутних координат і подальшим моделюванням на персональному комп'ютері ІВМ PC Pentium 133.

Через кожні 3 мм вздовж сагітальної вісі на всіх зрізах визначалася ширина структури у фронтальному напряму і координати центральної точки ядра.

Координатні значення блідої кулі визначалися на 6 зрізах: від «-2» до «+3» (при імовірності Р < 0.95) і на зрізі «0» (при імовірності Р > 0.95). Таким чином, передня межа коливалася від +27.0 до +30.0 мм (Р < 0.95) і від +12.0 до +15.0 мм (Р> 0.95) відносно нульової фронтальної площини. Задня межа ядра змінювалася від -12 до -15 мм, (Р < 0.95) і від 0.0 до -3.0 мм (Р > 0.95) відносно нульової фронтальної площини. Верхня межа ядра знаходилася в межах від +9.0 до +12.0 мм (Р < 0.95) і до +3.0 мм (Р > 0.95) вище нульової горизонтальної площини. Нижня межа коливалася від -6.0 до-9.0 мм (Р < 0.95) до -3.0 мм (Р > 0.95) нижче нульової горизонтальної площини.

Координати центральних точок розміщені від серединної сагітальної площини на відстані від 11.51 ± 0.0 до 29.80 ± 2.48 мм (Р < 0.95) і від 16.63 ± 0.21 до 4.02 ± 0.21 мм (P > 0.95). Ширина ядра варіювала від 0.50 ± 0.0 до 12.22 ± 0.36 мм (P < 0.95) і від 7.11 ± 0.25 до 12.22 ± 0.36 мм (P > 0.95).

Ґрунтуючись на отриманих координатних значеннях блідої кулі головного мозку людини в системі стереотаксичних координат для наочності аналіз результатів морфометричних параметрів блідої кулі на анатомічних зрізах від «-2» до «+3» графічно узагальнений у вигляді схем індивідуальної мінливості (рис. 1). Схема зображена у вигляді проекції блідої кулі з масштабом 1:1 на фронтальну і горизонтальну площини, з урахуванням індивідуальної варіабельності. На зображенні, площа ядра поділена на три зони, у відповідності з різним ступенем імовірності: малої (від 0 до 0.5), середньої (від 0.5 до 0.95) і високої (0.95 і вище).

Таким чином, можна рекомендувати для використання в розрахунках при оперативних втручаннях на блідій кулі головного мозку людини отримані координатні значення з високим ступенем імовірності.

При вивченні залежності об'єму блідої кулі від внутрішньомозкових орієнтирів було виявлено, що довжина інтгеркомісуральної лінії мозку людини виявляє вірогідний вплив з імовірністю не менше 0.95 на об'єм блідої кулі (від 45.9% до 59.8%). Виявлений у ході роботи сильний прямий кореляційний зв'язок (+0.96) з імовірністю третього ступеню (0.999), і результати дослідження ядер проміжного мозку (Масловский С.Ю., 1986, 1988), окремих ядер кінцевого мозку (Япук С.Л., 1966, 1983, Чернов А.Л., 1995) дозволили виявити закономірність збільшення морфометричних параметрів підкіркових утворень із зростанням довжини міжспайкової лінії.

Аналізуючи вікові модифікації, можна констатувати, що максимальне значення об'єму блідої кулі (1673.0 ± 70.26) відповідає віковій групі від 21 до 30 років, і поступово зменшується в процесі інволюції мозку. Це підтверджено наявністю сильного зворотного кореляційного зв'язку (- 0.82) з імовірністю першого ступеню (0.95). Вплив віку на обсяг блідої кулі при імовірності Р > 0.95 складає не менше 14% і не більше 34% у загальному впливі всієї суми факторів.

Виявлений взаємозв'язок цілком закономірний і відображає одну з основних особливостей в розвитку мозку.

Отримані в ході дослідження результати підтверджують і якісно доповнюють попередні спостереження (Блинков С.М., Глезер И.И., 1964; Боголепова Й.Н., 1982; Боголепова Й.Н., Амунц В.В., Оржеховская Н.С., МалофееваЛ.И., 1984, 1985; Наумова Є.А» 1990; Шевцов А.А., 1992, 1993; Чернов А.А., 1995).

При дослідженні впливу анатомічної дисиметрії на об'єм блідої кулі між останніми був виявлений вірогідний зв'язок. У вибірковому комплексі величина даного зв'язку при вірогідності P > 0.95 складає не менше 1.2% і не більше 8.2% від загального впливу всієї суми факторів. При цьому об'єм блідої кулі у правій гемісфері менше аналогічного об'єму в лівій.

При вивченні впливу статі на морфометричні параметри утворень, що досліджуються було виявлено, що об'єм блідої кулі (1404.7 ± 52.3) у осіб чоловічої статі перевищує об'єм аналогічної струкрури (1263.4 ± 53.8) у жінок при імовірності Р > 0.95. Однак, отриманий критерій вірогідності різниці не перевищує перший поріг надійності при Р - 0,95, і не підтверджує вірогідність даного висловлювання у вибірковому комплексі.

Зв'язок між обсягом блідої кулі і поздовжньо-поперечним показником також є невірогідним.

Таким чином, базуючись на даних порівняльного аналізу результатів дослідження ядерних утворень проміжного мозку, ядер і звивин кінцевого мозку людини підтверджується положення про те, що у філогенетично більш нових формаціях мозку варіабельність виражена більше, ніж у старих (Дзугаева С.Б., Львович А.И., Альтова Л.С., Сорокин В.А., 1984; Масловський С.Ю., 1984; Намова Е.А., 1991; ШевцовА.А., 1994; Чернов О.Л., 1995).

Використання в сучасній стереотаксичній нейрохірургії координатних значень блідої кулі в стереотаксичній системі координат з високим ступенем вірогідності і врахування впливу факторів, що виявляють виражений вплив на морфометричні параметри блідої кулі, допоможуть підвищити безпеку і ефективність оперативних втручань на досліджуваній структурі мозку, а також попередити небезпечні післяопераційні ускладнення на сучасному науковому рівні.

Висновки

1. Координатні значення центральної частини блідої кулі головного мозку людини в системі стереотаксичних координат є достатньо стабільними з високим ступенем вірогідності (Р > 0.95) і можуть бути рекомендовані для використання в розрахунках при стереотаксичних операціях.

2. Вірогідний вплив виявляє довжина інтеркомісуральної лінії мозку людини, з імовірністю не менше 0.95, на обсяг блідої кулі головного мозку (від 45.9% до 59.8%).

3. Сильний прямий кореляційний зв'язок (+0.96), виявлений в ході роботи з імовірністю третього ступеню (0.999) дозволив виявити закономірність збільшення морфометричних параметрів блідої кулі головного мозку людини із зростанням довжини міжспайкової лінії.

4. Віковій групі від 21 до 30 років відповідає максимальний об'єм блідої кулі головного мозку людини і поступово зменшується в процесі інволюції мозку, це підтверджує наявність сильної зворотної кореляції (-0.82) з імовірністю першого ступеню (0.95).

5. Вірогідний вплив на об'єм блідої кулі головного мозку людини від 14% до 34% загального впливу всієї суми факторів виявляє вік, з імовірністю безпомилкового прогнозу не менше 0.95.

6. Морфометричні показники блідої кулі головного мозку людини залежать від анатомічної дисиметрії. Сторона мозку виявляє вірогідний вплив на об'єм блідої кулі з імовірністю безпомилкового прогнозу не менше 0.95 від 1.2% до 8.2% від загального впливу всієї суми факторів.

7. Статевий диморфізм і форма черепа вірогідного впливу на модифікації основних параметрів блідої кулі головного мозку людини не виявляє.

8. Для підвищення ефективності і безпеки виконання стереотаксичних операцій на блідій кулі головного мозку людини, а також уникнення післяопераційних ускладнень необхідно враховувати довжину міжспайкової лінії, вік, анатомічну дисиметрію.

Список наукових праць, опублікованих за темою дисертації

1. Масловскиий С.Ю., Сидоренко В.В. Актуальность изучения анатомии бледного шара головного мозга человека в системе координат с учетом влияния анатомической диссимметрии. // Вестник проблем биологии и медицины.-Полтава - Харьков. - 1997.-В.16.-С. 29-30.

2. Масловский С.Ю., Сидоренко В.В. К вопросу об анатомии бледного шара головного мозга человека в системе стереотаксических координат. // Вісник морфології.-Вінниця. -1998. - №4. - С. 96 - 97.

3. Сидоренко В.В. Актуальность изучения зависимости морфо-метрических параметров бледного шара головного мозга человека от внутримозговых ориентиров в системе координат. // Вісник морфології. - Вінниця. -1998 г. - №4. - С. 134-135.

4. Масловский С.Ю., Сидоренко В.В., Аврунин О.Г. Компьютерная визуализация бледного шара головного мозга человека. // Морфология. - Санкт-Петербург. - 1998.-Т. 113, №3. - С. 77.

5. Сидоренко В.В. Макромикроскопическая анатомия бледного шара головного мозга человека в системе стереотаксических координат. // Наукові записки з питань медицини, біології, хімії, аграрії та сучастних технологій навчання. - Київ. -1997. - В.1., Ч. 2.-С. 445.

6. Масловский С.Ю., Сидоренко В.В. Зависимость морфометрических параметров бледного шара головного мозга человека от внутримозговых ориентиров в системе координат. // Актуальні питания морфології. Фахове видання наукових праць 2 Національного конгресу АГЕТ України. - Луганск. -1998. - С. 183-184.

7. Сидоренко В.В. Индивидуальная вариабельность бледного шара головного мозга человека в системе стереотаксических координат. // Гистология как научно-практический базис подготовки медицинских кадров. Сборник научных работ юбилейных чтений, посвященых 130-летию кафедры гистологии, цитологии и эмбриологии ХГМУ. - Харьков. - 1997. - С. 123-125

8. Чернов А.Л., Сидоренко В.В. Методика фиксации и обработки головного мозга человека для изготовления серийных срезов и изучения его в системе координат. // Гистология как научно-практический базис подготовки медицинских кадров. Сборник научных работ юбилейных чтений, посвященных 130-летию кафедры гистологии, цитологии и эмбриологии ХГМУ. - Харьков. - 1997. - С. 144-145.

Размещено на Allbest.ru