Стан здоров’я дітей та підлітків з радіаційно забруднених територій і вплив реабілітації на курорті Трускавець із застосуванням кінетотерапії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стан здоров'я дітей та підлітків з радіаційно забруднених територій і вплив реабілітації на курорті Трускавець із застосуванням кінетотерапії

Вступ

Відомо, що особи, потерпілі внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема діти та підлітки, котрі постійно проживають на території, забрудненій радіонуклідами, характеризуються порушенням пристосувально-захисних механізмів, імунного статусу, зниженням опірності до несприятливих факторів середовища, фізичної та розумової працездатності, підвищеною захворюваністю (Чернобыльская катастрофа, 1995). Перелічені зміни можна класифікувати як зниження віталітету, тобто життєвості або рівня здоров'я. Це стосується не тільки хворих, а й, навіть більшою мірою, осіб, котрі вважаються «практично здоровими». Значне місце серед засобів реабілітації даної категорії потерпілих посідає санаторно-курортне лікування (К.Д.Бабов и др., 1994), зокрема в Трускавці, котрий справедливо вважається одним із реабілітаційних центрів.

Про сприятливий вплив бальнеотерапії на курорті Трускавець на деякі показники віталітету свідчать результати досліджень О.І.Алексєєва та ін. (1996), І.Л.Поповича та ін. (1995), С.М.Саранчі та ін. (1994, 1996). Разом з тим, цими авторами відмічена недостатня чи навіть несприятлива дія традиційної бальнеотерапії на окремі показники, зокрема фізичну працездатність, що спонукало їх до пошуку засобів підвищення ефективності реабілітації. Такими виявились фітоадаптогени. Проте і женьшень, і бальзам «Кримський» малодоступні для досить численного контингенту проживаючих на забруднених територіях. Тому пошук залишається актуальним. Ми зупинили свій вибір на регулярних помірних м'язевих навантаженнях циклічного характеру, зокрема бігу, виходячи, по-перше, з того, що вони розглядаються Л.Х.Гаркави и др. (1990) теж як адаптогени, а по-друге, з добре відомих фактів про сприятливу дію м'язевих навантажень практично на всі прояви життєдіяльності (Ф.З.Меерсон, М.Г.Пшенникова, 1988; Г.Л.Апанасенко, 1992; О.О.Маркова та ін., 1997; К.Соорег, 1989), в першу чергу на м'язеву працездатність, котра, як вже було сказано, продовжує знижуватись в умовах курорту Трускавець.

Виходячи з наведеного, ми поставили перед собою м е т у:

дослідити можливість підвищити ефективність відновлення на курорті Трускавець віталітету у дітей та підлітків, що проживають на радіаційно контрольованій території, шляхом додаткового застосування дозованого бігу. Для досягнення мети слід було вирішити наступні завдання:

1. Розробити систему тестів для комплексної оцінки віталітету і застосувати її при обстеженні проживаючих на території, забрудненій радіонуклідами.

2. Оцінити ефективність традиційної для курорту бальнеотерапії стосовно відновлення віталітету в процесі реабілітації.

3. Розробити методику кінезотерапії (дозованого бігу) для даного контингенту і оцінити її ефективність при додатковому включенні в традиційний бальнеотерапевтичний комплекс.

Наукова новизна. Вперше проведено комплексну оцінку стану віталітету у дітей та підлітків, прибуваючих на курортну реабілітацію з радіаційно контрольованих територій, використавши розроблену систему тестів. Вперше вивчено вплив традиційної бальнеотерапії на курорті Трускавець на такі компоненти віталітету як загальна адаптаційна реакція, вегетативний гомеостаз, метаболічний статус, системи транспорту кисню, більш поглиблено досліджено імунний статус та неспецифічний захист. Вперше показана можливість підвищити ефективність відновлення ослабленого віталітету шляхом доповнення традиційного бальнеотерапевтичного комплексу дозованим бігом за розробленою методикою.

Теоретичне значення. Уточнено та поглиблено відомості про стан віталітету у дітей та підлітків, котрі постійно проживають на території, забрудненій радіонуклідами. Показана наявність у даного контингенту як патологічних, так і компенсаторно-пристосувальних змін в системах, відповідальних за рівень здоров'я.

Практичне значення. Розроблено і впроваджено комплексну методику оцінки віталітету у дітей та підлітків, котрі прибувають на реабілітацію на курорт Трускавець. Розроблено і впроваджено методику дозованого бігу, що дало можливість підвищити ефективність відновлення зниженого віталітету у даного контингенту потерпілих від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Апробація роботи. Основні результати дослідження викладено і обговорено на міжнародних та республіканських науково-практичних конференціях по курортології (Кишинеу, вересень 1995р.), «Актуальные вопросы современной курортологии и реабилитации» (Сергіївка, лютий 1996р.), «Медична реабілітація потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Трускавець, травень 1996р.), «Теоретичні та практичні аспекти захисту організму від пошкоджуючих факторів» (Трускавець, травень 1997р.), «Здобутки клінічної та експериментальної медицини» (Тернопіль, червень 1997р.), спільному засіданні лабораторії експериментальної бальнеології Інституту фізіології ім. О.О.Богомольця та кафедри реабілітації Львівського держмедуніверситету з участю науковців курорту (Трускавець, січень 1997р.), засіданні кафедри нормальної фізіології ЛДМУ (Львів, грудень 1997р.), ІІІ симпозіумі «Діагностика та профілактика негативних наслідків радіації» (Київ, грудень 1997р.).

Публікації. По темі дисертації опубліковано 12 робіт.

Об'єм та структура роботи. Дисертація викладена на 187 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 22 таблицями і 31 рисунком. Робота складається з вступу, огляду літератури, опису матеріалу і методів дослідження, 2 розділів з викладом результатів власних досліджень, їх обговорення, висновків, практичних рекомендацій та списку літератури, в котрому приведено 344 джерела.

Дисертація виконана згідно теми, затвердженої Вченою Радою Львівського державного медичного університету.

Декларація особистого внеску. Дисертантом здійснено патентний пошук, розроблено і підібрано адекватні тести, організовано проведення лікувальних та інструментально-лабораторних діагностичних процедур, проаналізовано отриманий цифровий матеріал і творчо його осмислено.

Дослідження виконане весною 1995 року у формі клініко-фізіологічного експерименту на 86 школярах обох статей віком від 10 до 17 років, котрі прибували в санаторій «Джерело» курорту Трускавець з Маневицького, Камінь-Каширського та Любешівського районів Волині, забруднених радіонуклідами, зокрема цезієм-137 зі щільністю 1,0-2,5 Кі/кв.км. Активність інкорпорованого цезію-137, вимірювана «Лічильником випромінювання людини» типу «Скринер-3М», складала при поступленні 4-61 нКі (150-2250 Бк або 3-50 Бк/кг). Саме в такому діапазоні (100-2000 Бк) зареєстровано рівень активності у 2/3 із майже 5000 дітей та підлітків, котрі прибували в Трускавець із радіаційно контрольованих територій у 1995 році (Г.І.Стеценко та ін., 1996), отже, спостережуваний нами контингент можна вважати репрезентабельним.

Переважна більшість школярів вважалися «практично здоровими», соматична патологія (хронічний гастродуоденіт, холецистохолангіт, бронхіт) мала місце лише у 1/3. Разом з тим, у 2/3 нами виявлена вегето-судинна дистонія, у 1/5 - гіперплазія щитовидної залози І-ІІ стадії.

Об'єктом дослідження був стан віталітету, тобто життєвості чи рівня здоров'я, котрий оцінювали за підібраною нами системою тестів. Вся сукупність тестів може бути згрупована в окремі блоки, котрі характеризують наступні компоненти віталітету: загальну адаптаційну реакцію, вегетативний гомеостаз, метаболічний статус, стан фізичної працездатності та забезпечуючих її систем транспорту кисню, стан неспецифічного захисту та імунітету. Конкретніша характеристика методик буде дана при викладі результатів.

За результатами первинного тестування були сформовані дві приблизно рівноцінні групи. Школярі контрольної групи отримували традиційну для курорту бальнеотерапію (пиття води «Нафтуся», аплікації озокериту, мінеральні ванни). В основній групі призначали додатково кінезотерапію у вигляді дозованого бігу за програмою, розробленою нами згідно з рекомендаціями В.И.Ильницкого (1978). Зміст кінезотерапії складали: двічі на тиждень - безперервний біг зі швидкістю близько 40% від максимальної (на відрізку 200-400 м) протягом 15 хв. для 10-12-річних і 30 хв. - для 13-17-річних, і двічі на тиждень - біг підтюпцем (відповідно 8 і 15 хв.), далі - інтервальний біг зі швидкістю близько 50% від максимальної (на 30м) на відрізках 50м, 6 (10-12 років) і 11 (13-17 років) разів через 1,5 і 2,5 хв. відповідно, після чого знову біг підтюпцем, як на розминці. В кінці 3-тижневого курсу реабілітації проводили повторне тестування.

Цифровий матеріал оброблено методами варіаційної статистики з допомогою персонального комп'ютера з використанням прикладних програм Costat і SuperCalc. Вірогідність відмінностей між групами та змін оцінювали за критерієм t Student.

1.Результати дослідження характеристика віталітету проживаючих на радіаційно контрольованих територіях загальні адаптаційні реакції та їх нейро- гормональне забезпечення

Якість загальної адаптаційної реакції організму (ЗАРО) оцінювали по лейкограмі периферійної крові за методом Л.Х.Гаркави и др. (1990). При цьому, як рекомендують О.І.Алексєєв та ін. (1996), кожному підтипу ЗАРО присвоювали певний ранг, відповідно до рівня адаптації. Виявлено, що ЗАРО високих рівнів реактивності, котрі вважаються варіантами норми і відображають окремі градації здоров'я, мали місце лише у 11 випадках (13%). У 56 (65%) обстежених констатовані ЗАРО низьких рівнів реактивності, тобто з елементами напруження (переважно у вигляді моноцитопенії, рідше - еозинофілії), котрі вважаються преморбідними, тобто такими, що відображають стан, перехідний між здоров'ям і хворобою («третій стан»). Нарешті, у 22% школярів виявлені патологічні ЗАРО, відображаючі, за H.Selye, «хворобу взагалі». При цьому, всупереч сподіванням, хронічний стрес мав місце лише у 2 випадках, а у решти 17 констатована реакція переактивації, котра вважається другою іпостассю стресу і характеризується, на противагу останньому, лімфоцитозом. Середній індекс адаптації обстеженого контингенту склав лише 2,28%0,18 бала або 45% від середньої норми (4-6 балів).

Позаяк тип ЗАРО зумовлений рівнем адаптивних гормонів та їх співвідношенням, нами проведені деякі гормональні тести, оцінку котрим давали, виходячи з конкретної середньої статево-вікової норми. Виявлено зниження вмісту в сироватці крові загального тироксину до 796%, зниження добової екскреції з сечею 17-ОКС, котрі відображають секрецію корою наднирників глюкокортикоїдів, до 795%, а 17-КС, котрі відображають секрецію андрогенів, джерелом яких є кора наднирників і гонади, до 826% середньої норми.

Беручи до уваги, що характер кривої глікемії після вживання глюкози є інтегральним відображенням співвідношення між інсуліном та контрінсулярними факторами, котрі водночас належать до адаптивних гормонів, ми використали для оцінки рівня останніх оральний тест толерантності до глюкози. При цьому у 29,7% випадків виявлено типові плоскі глікемічні криві, а у решти вони, вважаючись формально нормальними, характеризувалися схильністю до обмеження гіперглікемічної реакції на 120-й хв., що ми інтерпретуємо як відображення гіпофункції контрінсулярних систем, зокрема гіпоталамо-гіпофізарно-адренокортикальної, -тиреоїдної та симпато-адреналової і/або гіперфункції ваго-інсулярної системи.

Для оцінки співвідношення двох останніх регуляторних систем нами використаний метод варіаційної кардіоінтервалографії за Р.М.Баевским и др. (1984). Величина АМо, котра характеризує інтенсивність симпатичних впливів, виявлена в межах норми (30-50%) лише у 41% випадків, зниженою - у 48%, підвищеною - у 11%.

При цьому величина ВР, котра характеризує інтенсивність вагусних впливів, знаходилась в межах норми (0,15-0,30 сек.) теж у 41% випадків, була підвищеною - у 52%, зниженою - у 7%. Індекс напруження, як інтегральне відображення вегетативного гомеостазу, констатований нижчим ніж 50 од. У 52%, вищим ніж 200 од. - лише у 11%. Отже, підтверджено висновок, випливаючий з попереднього тесту, про гіпофункцію симпато-адреналової і/або гіперфункцію ваго-інсулярної системи як характерні ознаки обстеженого контингенту. Разом з тим, відсутність адекватного збільшення Мо свідчить про дизрегуляцію, зумовлену слабкістю процесів мобілізації ресурсів, зниженням резервних можливостей організму (синдром астенізації).

2.Метаболічний статус

Про стан метаболізму судили за вмістом в крові ряду речовин, котрий визначали уніфікованими методами (В.В.Меньшиков и др., 1987; А.П.Аксененко та ін., 1994), враховуючи статево-вікові нормативи (Ю.Е.Вельтищев, 1979; Ю.В.Хмелевский, О.К.Усатенко, 1987; В.Г.Передерий и др., 1993).

Білково-азотистий обмін. Вміст в сироватці альбуміну складав в середньому 37,90,7 г/л, тобто 85% від середньої норми, при цьому гіпоальбумінемія (менше 37 г/л) констатована у 46% випадків. Концентрація глобулінів (29,41,4 г/л) на 7% перевищувала середню норму, а загального білка (67,31,4 г/л) - була на стільки ж нижчою від неї. В результаті альбуміно-глобуліновий коефіцієнт виявився зниженим до 1,290,15, тобто на 20% меншим від середньої норми. Це узгоджується із зростанням на 25% середньої величини тімолової проби (2,50,12) і в сукупності свідчить про помірну диспротеїнемію з переважанням грубо-дисперсних білків. Концентрація сечовини виявлена зниженою (<4,3 мМ/л) у 50%, і в середньому складала 86% від середньої норми. Аналогічні відхилення знайдено стосовно креатиніну сироватки: частота знижених показників - 32%, середньогрупова концентрація - 85% від середньої норми. Отже, це свідчить про схильність до сповільнення процесів як анаболізму, так і катаболізму білків, що узгоджується із виявленою у даного контингенту схильністю до гіпокортицизму і гіпотиреозу.

В цьому ж руслі ми інтерпретуємо низьку активність в сироватці аланінамінотрансферази - 0,280,02 мМ/год*л, тобто 72% від середньої норми.

Концентрація в плазмі загального холестерину в межах 3,4-4,7 мМ/л констатована у 66% обстежених, а перевищувала її - у 28%,в результаті чого середньогрупова величина склала 4,560,14 мМ/л, що на 12% вище від середньої норми. При цьому вміст холестерину бета-ліпопротеїдів становив 392 од., тобто на 13% нижче від середньої норми.

Концентрація глюкози, нижча ніж 3,89 мМ/л, виявлена у 32,5%, а середньогрупова складала 4,430,12 мМ/л, тобто 89% від середньої норми. Тенденція до гіперхолестеринемії та гіпоглікемії узгоджується зі схильністю до гіпотиреозу серед обстежених. Додатковим свідченням останнього ми вважаємо результати визначення хвилинного вбирання кисню за відхиленням спірограми від вихідного рівня. Встановлено, що показники в межах 85-115% від належних мали місце лише у 35% обстежених, а у решти вони були зниженими. Середня величина склала 862% від належної.

Приведені факти в сукупності дають підстави вважати характерними ознаками обстеженого контингенту гіпофункцію ерготропних (гіпоталамогіпофізарно-адренокортикальної, -тиреоїдної, симпато-адреналової) та гіперфункцію трофотропної (ваго-інсулярної) систем адаптації.

Вміст молекул середньої маси становив 0,6650,07 од., при цьому нормальні величини (<0,246 од.) виявлені лише у 15% обстежених, що свідчить про наявність ендогенної інтоксикації.

3.Стан працездатності та забезпечуючих її систем транспорту кисню

Фізичну працездатність оцінювали за степ-тестом (С.А.Душанін та ін., 1982) в модифікації О.І.Алексєєва та ін. (1996), обчислюючи індекс працездатності (ІП), котрий враховує як пульсову реакцію на навантаження, так і швидкість відновлення. Середній ІП склав 0,630,04, тобто лише 66% від середньої норми, при цьому знижена працездатність констатована у 87% обстежених. До аналогічного висновку привели результати проби «сидячи-стоячи» за Н.Е.Тесленко: знижені (<6,5 од.) показники виявлені у 90%, а середня величина - 3,800,42 од. - склала лише 52% від норми.

За даними спірографії (апарат «Метатест-4»), життєва ємність легень у 65% осіб була меншою, ніж 80% від належної, складаючи в середньому для контингенту 753% від належної. Максимальна вентиляція легень, менша ніж 70% від належної, констатована у 69% обстежених, в середньому становила 622% від належної. Ми інтерпретуємо ці зміни як прояв слабкості дихальної мускулатури.

Вміст гемоглобіну в середньому по контингенту складав 921% від статево-вікової норми (Н.С.Кисляк и др., 1979). При цьому анемія (<85% від норми) констатована лише у 4,5% випадків, вміст гемоглобіну в межах 85-92% норми - у 44,5%, 93-100% - у 49%.

Разом з тим середня тривалість затримки дихання в тесті Штанге склала 445 с, що навіть дещо перевищує вікові номативи (37-42 с) і зумовлено, на нашу думку, ваготонією та гіпотиреозом.

4.Стан факторів неспецифічного захисту

Про неспецифічний захист судили за активністю лізоциму слини, котру визначали нефелометричним методом З.В.Ермольевой (1949) в модифікації В.М.Шубика и М.Я.Левина (1982), і поглинальною здатністю нейтрофілів крові (В.М.Берман, Е.М.Славская, 1958; В.М.Шубик, М.Я.Левин, 1982; Г.М.Соловьев и др., 1987).

Таблиця 1. Характеристика неспецифічного захисту організму дітей та підлітків

Примітка: індекс зміни - співвідношення середньогрупової величини і величини середньої норми (в %).

Як бачимо, для обстеженого контингенту характерне суттєве зниження здатності крові поглинати мікроби за рахунок, головним чином, зниження активності фагоцитозу, і в меншій мірі - його інтенсивності, без суттєвого зменшення кількості потенційних нейтрофілів - фагоцитів. Попри таку ж високу частоту випадків зниженої активності лізоциму слини, міра її зниження незначна, в результаті чого гуморальні фактори неспецифічного захисту виявилися ослабленими менш відчутно, ніж клітинні.

5.Імунний статус

віталітет реабілітація курорт імунний

Для оцінки імунного статусу визначали вміст в крові лімфоцитів, розрізняли їх Т-популяцію - за тестом спонтанного розеткоутворення з еритроцитами барана, субпопуляції хелперів та супресорів - за чутливістю до теофіліну, В-популяцію - за тестом активованого комплементом розеткоутворення, а також - рівень сироваткових імуноглобулінів G, A і M (методом одномірної радіальної імунодифузії в агаровому гелі за Mancini) та циркулюючих імунних комплексів - за методом преципітації з поліетиленгліколем (Д.В.Белокриницкий, 1987; Унифицированные иммунологические методы…, 1988). Враховуючи значні розбіжності серед різних авторів стосовно нормальних показників, нами використані узагальнені нормативи, приведені Д.В.Стефани (1979), В.М.Шубиком и М.Я.Левиным (1982, 1985), О.І.Алексєєвим та ін. (1996).

Таблиця 2. Характеристика імунного статусу дітей та підлітків

Як бачимо, для обстеженого контингенту характерне помірне зниження вмісту Т-лімфоцитів за рахунок як хелперів, так і супресорів, але в різній мірі, в резульаті чого ІРІ зростає. Вміст В-лімфоцитів та секретованих ними імуноглобулінів, навпаки, помірно підвищений, як і утворюваних ними циркулюючих імунних комплексів. Отже, можна говорити про помірне пригнічення Т-клітинної (по типу абсолютної чи відносної гіпосупресії) і помірну активацію В-клітинної ланки імунітету, тобто імунну дисфункцію. Про це ж свідчить і підвищення вмісту 0-лімфоцитів за рахунок, мабуть, дегенеративних форм Т-лімфоцитів і/або лімфоцитів-попередників.

6.Зміни віталітету в результаті бальнеотерапії

Передусім було оцінено вплив реабілітації на активність інкорпорованого цезію-137. Для цього вираховували період напіввиведення (Т) радіонукліду. В контрольній групі величина Т складала 264 дні, в основній - 244 дні. Позаяк за умов припинення поступлення цезію-137 в організм період його спонтанного напіввиведення складає 5113 днів (Л.А.Булдаков, 1991), можна констатувати помірне прискорення дезактивації організму.

7.Зміни рівнів адаптації та працездатності

В цілому, в контрольній групі доля патологічних ЗАРО знизилася з 20,9% до 7,0%, в основній - з 23,2% до 2,3%, тоді як частота нормальних ЗАРО суттєво зросла: в контрольній групі - з 14,0% до 37,2%, в основній - з 11,6% до 37,2%. Індекс адаптації в контрольній групі зріс на 56%, в основній - на 69%, наблизившись до нижньої межі норми.

В якості гормонального супроводження адаптогенного ефекту можна розглядати збільшення екскреції 17-ОКС в контрольній групі на 14%, а в основній - на 46%. При цьому екскреція 17-КС зростала в обидвох групах в однаковій мірі.- на 36% і 38%, так що співвідношення 17-ОКС/17КС в контрольній групі зменшилось з 0,55 до 0,46, тоді, як в основній зросло до 0,58 при нормі 0,57 (Ю.А.Князев и др., 1979).

Індекс фізичної працездатності, за даними східцевої проби, в контрольній групі залишався зниженим або продовжував падати, в середньому на 9%. Водночас заняття дозованим бігом не тільки відвертали падіння фізичної працездатності, а й сприяли її зростанню, в середньому на 26%, при цьому у 35% осіб - до норми. До аналогічних висновків приходимо за даними тесту Тесленка: в контрольній групі індекс знизився на 18%, а в основній - зріс на 31%. Здатність до затримки дихання в пробі Штанге в контрольній групі знизилася на 11%, тоді, як в основній - зросла на 39%.

Результати останнього тесту добре узгоджуються з даними про зміни інтенсивності вбирання кисню. Так, в контрольній групі вона зростала у 83% осіб, не змінюючись у 17%, середній приріст склав 27 абсолютних відсотків чи 32 відносних відсотки. Водночас, в основній групі ХВО2 у 54% осіб зменшувалося і у 42% - не змінювалося, що дало зменшення середнього рівня на 7 абсолютних відсотків чи на 8 - відносних.

За даними спірографії, життєва ємність легень в обидвох групах закономірно не змінювалася, як і максимальна вентиляція легень в контрольній групі, водночас заняття бігом сприяли незначному (на 7 відносних відсотків), але закономірному (у 46% осіб) зростанню останнього показника. Нарешті, ще один параметр, котрий характеризує стан систем транспорту кисню, - вміст гемоглобіну - суттєво не змінювався в жодній групі.

8.Зміни вегетативного гомеостазу і метаболізму

Виходячи із початкового стану вегетативного гомеостазу і характеру його реакції на проведені реабілітаційні заходи, ми виділили чотири варіанти. При першому варіанті початковий вегетативний гомеостаз характеризувався як ваготонія. В результаті традиційної бальнеотерапії у 16 дітей та підлітків контрольної групи тонус симпатичних нервів зріс на 31%, досягнувши нижньої межі нормотонії, а блукаючих - знизився на 12%, в межах ваготонії, при відсутності суттєвих змін зі сторони гуморального каналу регуляції. В підсумку показник вегетативного балансу (ПВБ) зріс на 49%, індекс напруження (ІН) регуляції - на 45%, що свідчить про ослаблення ступеня ваготонії, але без виходу за її межі. В основній групі, члени котрої займалися оздоровчим бігом, початкова величина симпатичного тонусу практично не змінилася (+3%), а тонусу вагуса - проявила тенденцію до зростання на 15%, при відсутності змін гуморальних впливів на режим серця. В результаті ПВБ знизився на 14%, а ІН - на 10,5%, тобто стан ваготонії не тільки зберігся, але навіть дещо поглибився.

При другому варіанті, який зустрічався значно рідше, початковий стан був аналогічний першому, проте реакція його на реабілітаційні заходи суттєво відрізнялась. Зокрема, в контрольній групі симпатичний тонус зростав на 121%, а парасимпатичний - знижувався на 75%, що при відсутності змін зі сторони Мо дало підвищення ПВБ в 8,53 раза, а ІН в 8,91 раза, так що ваготонія трансформувалася у симпатотонію. В основній групі зміни відбувалися в цьому ж напрямі, але в меншій мірі, а саме: симпатичний тонус зростав лише на 65%, а вагусний - знижувався на 59,5%, що дало приріст ПВБ лише в 4,14, а ІН - в 4,82 рази. Відмінності мали не лише кількісний, а й якісний характер: вегетативний гомеостаз зміщувався лише в зону нормотонії, правда, до верхньої її межі.

Отже, у осіб з ваготонією традиційний бальнеотерапевтичний комплекс зменшує її вираженість (у 73%) або трансформує у симпатотонію (у 27%). Додаткові заняття оздоровчим бігом викликали тенденцію до дальшого поглиблення ваготонії при першому типі реакції або стримували наростання симпатотонії в межах норми - при другому.

При третьому варіанті початковий вегетативний гомеостаз вкладався в межі нормотонії. В контрольній групі в кінці реабілітації ні гуморальні впливи, ні симпатичні нервові впливи практично не змінювалися, а тонус вагуса знижувався на 18,5%, що дало зростання ПВБ на 29%, а ІН - на 19% в межах нормотонії. Дозований біг, теж не впливаючи суттєво на симпатичний тонус, спричиняв підвищення парасимпатичного на 52% і ослаблення стимулюючих гуморальних впливів - на 46%, що дало зниження ПВБ на 30%, а ІН - на 49%, в результаті чого вегетативний баланс змістився трохи нижче нижньої межі нормотонії, тобто наступили якісні зміни - ваготонія.

Нарешті, у малочисельної групи осіб з початковою симпатотонією традиційна бальнеотерапія ще більше її обтяжувала за рахунок зростання симпатичного тонуса на 40%. Правда, це трохи компенсувалося ослабленням на 23% гуморальних стимулюючих впливів, що при відсутності змін зі сторони тонуса вагуса давало приріст ПВБ теж на 40%, а ІН - лише на 14%. В основній групі тонус вагуса теж не змінювався, проте симпатичний тонус, як і ПВБ, навпаки, значно (на 41%) знижувався. З врахуванням незначного (на 17%) послаблення гуморальних впливів ІН знижувався ще в більшій мірі - на 50%.

В цілому дію традиційної бальнеотерапії на вегетативний гомеостаз слід оцінити як несприятливу, позаяк вона спричинила ослаблення вагусних і посилення - симпатичних регуляторних впливів, в результаті чого доля осіб з ваготонією зменшилась до 20% при збільшення долі осіб з симпатотонією до 27%. Доповнення традиційної бальнеотерапії дозованим бігом не тільки відвертало такі несприятливі зміни, а й навіть дещо поліпшувало якість вегетативної регуляції: доля осіб з ваготонією зростала до 58%, а з симпатотонією - знижувалася до 9%.

Характеру змін вегетативного гомеостазу відповідав, в принципі, характер змін показників орального глюкозотолерантного тесту. Базальний рівень глюкози в обидвох групах не змінювався, зберігши схильність до гіпоглікемії, вираженішу в основній групі. При цьому в контрольній групі гіперглікемічна реакція на вживання глюкози суттєво зростала порівняно з такою при поступленні. Так, наприкінці 1-ї години міра гіперглікемії перевищувала початкову на 20%, практично досягаючи середньої норми (7,22 мМ/л), наприкінці 2-ї години перевищення склало 15%,правда, суттєво поступаючись середній нормі (6,67 мМ/л). Це свідчить про зниження початково підвищеної толерантності до глюкози і узгоджується з попередніми даними про ослаблення вагусних (ваго-інсулярних) і посилення симпатичних регуляторних впливів. В основній групі усереднена цукрова крива залишалася плоскою: перевищення початкових показників наприкінці 1-ї години склало всього 11%, 2-ї години - 8%, що узгоджується з попередніми даними про збереження в цій групі ваготонічного характеру вегетативного гомеостазу. Концентрація сечовини і холестерину та активність аланінової трансферази в обидвох групах змінювалася за «законом початкового рівня»: низькі показники підвищувалися, а високі - знижувалися, тобто бальнеотерапія чинила нормалізуючу дію. Разом з тим, вміст креатиніну зростав до верхньої межі норми, особливо в контрольній групі. Інші досліджені показники метаболізму закономірно не змінювалися. Вміст в сироватці молекул середньої маси суттєво знижувався в обидвох групах: в контрольній - з 0,650,05 од. до 0,380,03 од. (Р<0,001), в основній - з 0,580,05 од. до 0,320,03 од. (Р<0,001), не досягаючи, проте, нормального рівня.

9.Зміни неспецифічного захисту та імунного статусу

Зменшення ендогенної інтоксикації сприятливо відбилося на відновленні неспецифічного захисту (табл. 3):

Табл. 3. Зміни показників неспецифічного захисту в результаті реабілітації.

Примітки: значком * позначено імовірні зміни в кожній групі;

Р1 - імовірність відмінностей між початковими показниками обидвох груп, Р2 - між кінцевими.

В контрольній групі при відсутності суттєвих змін вмісту в крові лейкоцитів та нейтрофілів активність фагоцитозу зросла на 19%, при цьому доля осіб із зниженим фагоцитарним індексом зменшилась до 38%. Інтенсивність фагоцитозу зросла в значно більшій мірі - на 72%, при цьому в жодної особи фагоцитарне число не виявилося меншим ніж 4. Фагоцитарна ємність крові зросла в меншій мірі - всього на 15% внаслідок тенденції до зниження вмісту нейтрофілів, проте знижені цифри залишились лише у 8% осіб. Разом з тим, мікробна ємність крові зросла майже вдвічі (на 98%), навіть перевищивши нормативну. Активність лізоциму слини зросла на 11%, при цьому доля осіб із зниженою активністю зменшилась до 54%.

Доповнення базової бальнеотерапії дозованим бігом імовірно не відбилося на її сприятливих ефектах на неспецифічний захист, з тенденцією до посилення. Так, фагоцитарний індекс зріс на 18%, фагоцитарне число - на 72,5%, фагоцитарна ємність - на 21%, мікробна ємність - на 109%. Активність лізоциму зросла на 13%, а доля осіб із зниженою активністю зменшилась до 47%.

Зміни показників імунного статусу здійснювалися за «законом початкового рівня», причому практично в однаковій мірі в контрольній та основній групах. Низькі показники лімфоцитів підвищувалися, а ті, що знаходилися у верхній зоні норми - знижувалися, в результаті чого пройшло наближення до середньої зони норми. Сказане стосується також знижених показників Т-лімфоцитів, тоді як нормальні імовірно не змінювалися. Разом з тим, вміст хелперів зростав в межах норми, а супресорів - знижувався нижче неї.

Таблиця 4. Зміна вмісту сироваткових імуноглобулінів та ЦІК в результаті реабілітації

Дані про вміст сироваткових імуноглобулінів (табл. 4) свідчать, що як в контрольній, так і в основній групах в результаті реабілітації наступають чіткі зміни в сторону нормазізації, а саме: знижені показники і ті, що знаходяться в нижній зоні норми, підвищуються, а підвищені і ті, що лежать у верхній зоні норми, - знижуються, тоді як нормальні показники закономірно не змінюються. Отже, і В-клітинна ланка імунітету реагує на реабілітаційні заходи за «законом початкового рівня». Разом з тим, вміст ЦІК в обох групах суттєво знижувався, перемістившись з верхньої межі норми на нижню.

В цілому можна резюмувати, що традиційна бальнеотерапія чинить, як правило, нормалізуючу дію на показники неспецифічного захисту та імунітету дітей та підлітків, які проживають на радіаційно контрольованій території. Додаткове застосування дозованого бігу суттєво не відбивається на цьому сприятливому ефекті.

Висновки

Діти та підлітки, котрі прибувають на курортну реабілітацію в Трускавець з територій, забруднених радіонуклідами, попри незначний вміст в організмі цезію-137, характеризуються в цілому зниженим рівнем віталітету.

Це проявляється у значній частоті серед них преморбідних і патологічних загальних адаптаційних реакцій і супроводжуючих їх гормонально-метаболічних відхилень по типу гіпокортицизму, гіпотиреозу та ендогенної інтоксикації, імунної дисфункції у вигляді пригнічення Т- і активації В-клітинної ланки імунітету, ослаблення клітинного та гуморального механізмів неспецифічного захисту, зниження фізичної працездатності та потужності забезпечуючих її систем транспорту кисню при надмірному вегетативному забезпеченні.

Разом з тим, окремі відхилення мають пристосувально-компенсаторний характер, як от ваготонія (гіпосимпатотонія) і супроводжуючі її гіпотензія, гіпотермія, знижена інтенсивність вбирання кисню в спокої.

В результаті курсу традиційної для курорту бальнеотерапії знижується активність інкорпорованого цезію-137, наступають сприятливі зміни в загальних адаптаційних реакціях організму, поліпшуються і/або нормалізуються показники метаболізму, імунітету і неспецифічного захисту.

Разом з тим, показники фізичної працездатності і зовнішнього дихання не змінюються чи навіть погіршуються, вегетативний гомеостаз зміщується в цілому в бік симпатотонії з надмірним вегетативним забезпеченням.

Доповнення традиційного бальнеотерапевтичного комплексу кінезотерапією у вигляді дозованого бігу за розробленою нами методикою, не впливаючи суттєво на його позитивні ефекти стосовно дезактивації, адаптації, метаболізму, імунітету і неспецифічного захисту, сприяє збереженню ваготонічної скерованості вегетативного гомеостазу, зменшенню вираженості гіперсимпатикотонічного типу реактивності, поліпшенню показників фізичної працездатності та зовнішнього дихання. Отже, в цілому підвищується ефективність відновлення зниженого рівня віталітету.

Література

Величко Л.М., Алексєєв О.І., Попович І.Л., Саранча С.М., Білас В.Р. Чи відображає лейкограма крові стан опірності організму?// Здобутки клінічної та експериментальної медицини, - Випуск 2: Матеріали XL підсумкової наук. конф. - Ч.1. - Тернопіль, 1997. - С. 60-62.

Величко Л.М., Саранча С.М., Ковальчук Г.Я., Попович І.Л. про можливість корекції деяких несприятливих ефектів факторів курорту Трускавець дозованим бігом// Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. - Т. 2. - Львів, 1997. - С. 55-59.

Величко Л.М. Вплив дозованого бігу на зміни кардіо-респіраторної та імунної систем школярів, потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС, в процесі реабілітації на курорті Трускавець// Там же. - С. 86-91.

Величко Л.М., Грінченко Б.В., Чебаненко Л.О., Попович І.Л., Саранча С.М., Ружило С.В., Чапля М.М. Вегетативний гомеостаз у школярів, що проживають на радіаційно контрольованих територіях, і вплив на нього реабілітації на курорті Трускавець// Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. - 1998. - 1 (1). - С. 67-76.

Алексєєв О.І., Величко Л.М., Білас В.Р., Саранча С.М. Зв'язок між типом лейкограми крові та станом неспецифічного захисту організму дітей та підлітків.// Медицинская реабилитация, курортология, физиотерапия. - 1998. - №1 (13). - с.58-59.

Попович І.Л., Величко Л.М., Чебаненко Л.О. Стан здоров'я дітей та підлітків, що проживають на радіаційно забруднених теренах України, і його санаторно-курортна реабілітація// Український бальнеологічний журнал. - 1998. - т.1, №1. - С.7-23.

Грінченко Б.В., Величко Л.М., Чебаненко Л.О., Ружило С.В., Церковнюк Р.Г., Лоїк І.В., Кутельмах М.М., Попович І.Л. Загальні адаптаційні реакції та їх гормональне і метаболічне забезпечення у школярів, що мешкають на радіаційно-контрольованих територіях, і вплив на них реабілітації на курорті Трускавець// Там же. - С.35-41.

Тези доповідей:

Велычко Л.М., Поповыч И.Л., Балановская А.В. Влияние бега на показатели спирографии у детей с неспецифическими воспалительными бронхо-легочными заболеваниями // Труды Международной научной конференции (29 сентября 1995 г.). - Кишинеу, 1995. - С. 156-157.

Саранча С.Н., Велычко Л.М., Поповыч И.Л., Подолец Д.Г. Влияние лечения на курорте Трускавец на вегетативный гомеостаз у детей, проживающих на территории, загрязненной радионуклидами // Там же. - С. 131-132.

Велычко Л.М. Влияние дозированного бега на общую резистентнось организма детей, проживающих на территории, загрязненной радионуклидами // Актуальные вопросы современной курортологии и реабилитации: Мат. междун. науч.-пр. конф. - Кишинеу-Сергеевка, 1996. - С. 24-25.

Величко Л.М. Вплив на реактивність школярів, проживаючих на радіаційно контрольованих територіях, бальнеотерапії на курорті Трускавець та модуляція дозованим бігом її ефектів // Медична реабілітація потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи: Тези доп. наук.-пр. конф. - Трускавець, 1996. С. 20-21.

Чебаненко Л.О., Попович І.Л., Саранча С.М., Величко Л.М., Чапля М.М. Нейро-гормональний, метаболчний та імунний статус у дітей та підлітків, що прибувають на курорт Трускавець з радіаційно контрольованих територій // ІІІ симпозиум «Діагностика та профілактика негативних наслідків радіації» (Київ, 16-17 грудня 1997р.): Матер. симпоз. - К., 1997. - С. 271-273.

Размещено на Allbest