Природна резистентність та імунобіологічна реактивність телят м’ясних порід при різних системах вирощування

Размещено на http://www.allbest.ru/

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 619:612.017.11:616.3:636.2.083

Природна резистентність та імунобіологічна реактивність телят м'ясних порід при різних системах вирощування

16.00.08. - епізоотологія та інфекційні хвороби

АВТОРЕФЕРАТ

Дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

Литвиненко Віктор Миколайович

Київ 1999

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі епізоотології Національного аграрного університету

Захист дисертації відбудеться “ 26 ” травня 1999 року о 10-00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради в національному аграрному університеті за адресою: 252041, Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корп. №3, ауд. 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету: 252041, Київ-41, вул. Героїв Оборони, 11, навчальний корп. №10.

Автореферат розісланий “ 23 ” квітня 1999 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Бортнічук В.А.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Першочерговим завданням агропромислового комплексу України є забезпечення населення високоякісним м'ясом. До 2000 року передбачається здійснити реструктуризацію породного складу в скотарстві завдяки переходу від комбінованих порід за продуктивністю до спеціалізованих - молочного (6,6 млн. корів) та м'ясного (2 млн. корів) напрямків. При цьому яловичина і телятина повинна становити більше 50 % від загальної кількості м'яса, яке виробляють у країні (Е. Дородюк, 1993; М. Зубець, В. Буркат, 1996; Й. Сірацький, В. Меркутін, О. Костенко та ін., 1996). Отже, виникла потреба створити окрему галузь м'ясного скотарства - надійного резерву одержання високоякісної яловичини з незначними затратами енергоносіїв.

З відкриттям у 1993 році Головного селекційного центру України (ГСЦ), м. Переяслав-Хмельницький Київської області, в якому сконцентровані кращі генетичні ресурси спеціалізованого молочного та м'ясного скотарства, розпочалась активна цілеспрямована робота вчених і селекціонерів-практиків по створенню нових порід великої рогатої худоби з використанням чорно-рябих і червоно-рябих голштинів із Канади і США, інтенсивно впроваджується пересадження ембріонів м'ясних порід, формуються нові наукові та методичні основи розміщення та використання племінних ресурсів у тваринництві (І.С. Воленко, В.В. Мадисон, Л.В. Мадисон та ін., 1995; Ю.М. Карасик, В.П. Буркат, М.В.Зубець та ін., 1995; П. Остапчук, 1996 та ін.).

Однак питання адаптації і збереження імпортних тварин під час їх вирощування на довкіллі залишаються мало вивченими і є важливою проблемою сучасної аграрної науки (С.І. Плященко, 1991; Ю.М. Томко, 1993; Й. Сірацький, В. Меркутін, О. Костенко та ін., 1996).

Абердин-ангусів, лімузинів, герефордів та худобу інших м'ясних порід в умовах ГСЦ протягом року вирощують на відкритому повітрі, в загонах. У цей період їх новонароджений молодняк до 7-місячного віку знаходиться з коровами-годувальницями, а потім у гуртах, де зазнає постійного впливу різних коливань температури повітря та атмосферних опадів. Стан природної резистентності та імунобіологічної реактивності організму телят потребує детального вивчення для подальшого обгрунтування різних систем вирощування м'ясних порід та можливості використання даних для селекційного відбору стійких проти захворювань тварин.

Водночас поширення в деяких КСП шлунково-кишкових захворювань серед телят раннього віку, їх висока летальність, значні економічні збитки, спонукають багатьох дослідників працювати над розв'язанням не лише питань специфічної профілактики інфекційних хвороб, а й вести пошук засобів і методів підвищення загальної неспецифічної резистентності (В.П. Литвин, С.Р. Резнік, О.В. В'юницька, 1986; І.М. Карпуть, Ф.Ф. Прохоров, С.С. Абрамов, 1989; В.П. Литвин, 1990; В.С. Воронін, Л.Я. Стацева, Т.Н. Грязнева, 1990; В.І. Левченко, В.І. Головаха, В.П. Надточій, 1995 та ін.). Зокрема, перспективним є використання пробіотиків бактерину-SL, споролакту, моноспорину-ПК, біфідумбактерину ветеринарного та ін. (В.В. Смирнов, С.Р. Резнік, В.П. Литвин та ін., 1989; В.П. Литвин, В.В. Поліщук, 1991; В.П. Литвин, Л.І. Бондаренко, Г.П. Сафро, 1994; В.П. Литвин, С.Р. Резнік, О.В. В'юницька, 1994; В.П. Литвин, 1996; В.П. Литвин, О.В. Григор'єв, В.В. Поліщук, 1997; L. Jeremija, Joseph Rasic, 1983; M.F. Stiven, 1991 та ін.).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у плані державної наукової тематики "Продовольство-95", держреєстраційний номер 0193025528. Зазначене зумовило мету і завдання наших досліджень.

Метою досліджень було встановити стан природної резистентності та імунобіологічної реактивності організму телят м'ясних порід (абердин-ангуської та лімузинської) під час перебування їх протягом року на пасовищі порівняно з місцевою симентальською породою, яку утримували за традиційним методом у телятниках, для подальшого обгрунтування доцільної системи їх вирощування.

Для реалізації мети були визначені такі завдання:

з'ясувати епізоотологічну ситуацію щодо кишкових захворювань телят у ГСЦ України;

вивчити вікові, індивідуальні і сезонні зміни показників природної резистентності та імунобіологічної реактивності організму телят абердин-ангуської породи;

визначити вікові, індивідуальні і сезонні зміни показників природної резистентності та імунобіологічної реактивності організму телят породи лімузин;

дослідити вікові, індивідуальні і сезонні показники природної резистентності та імунобіологічної реактивності організму телят місцевої симентальської породи;

визначити рівень загального білка та білкові фракції крові, кількість Т- і В-лімфоцитів у телят абердин-ангуської, лімузинської та симентальської породи;

на основі досліджень провести порівняльну оцінку показників загальної імунобіологічної реактивності організму дослідних телят з показниками їх росту і розвитку;

експериментально і теоретично обгрунтувати доцільну систему вирощування телят м'ясних порід з врахуванням показників природної резистентності та імунобіологічної реактивності їх організму.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в Україні вивчено природну резистентність молодняка абердин-ангуської та лімузинської породи, яких утримували за методом вирощування на пасовищі порівняно з прив'язним методом утримання телят симентальської породи. Проаналізовано акліматизацію молодняка новозавезених корів в умовах Лісостепу України.

Встановлено, що прийнятий в ГСЦ України підсисно-груповий метод вирощування телят м'ясних порід разом з коровами-годувальницями забезпечує вищі показники їх природної резистентності та імунобіологічної реактивності. За зазначеними показниками, приростом живої маси, збереженням телят найбільш адаптованою до впливу зовнішнього середовища виявилась абердин-ангуська порода, яку слід ширше використовувати для розведення та виведення нових м'ясних порід.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати комплексних досліджень природної резистентності та імунобіологічної реактивності телят абердин-ангуської і лімузинської породи дають змогу стверджувати про доцільність їх утримування і вирощування до 7-місячного віку в загонах на пасовищі разом з коровами-годувальницями, а після відлучення - груповим методом за умови забезпечення пасовищем і доброякісними кормами.

Традиційний метод утримання і вирощування телят симентальської породи в приміщеннях призводить до зниження клітинних і гуморальних захисних показників організму, домінування в травному каналі лактозонегативних ешеріхій, сальмонел, стафілококів, аспергіл, протея, прояву дисбактеріозу та ензоотичних спалахів ешеріхіозу, сальмонельозу. Виявлені особливості потрібно враховувати під час проведення профілактино-лікувальних заходів та племінної роботи.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконувалась протягом 1994-1997 рр. на кафедрі епізоотології Національного аграрного університету (НАУ), в відділі антибіотиків Інституту мікробіології та вірусології (ІМВ) НАН України, та в бактеріологічній лабораторії ГСЦ України. Автором власноручно проведені всі дослідження за основними методиками, описаними у дисертаційній роботі.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень дисертаційної роботи доповідалися на наукових конференціях професорсько-викладацького складу та аспірантів факультету ветеринарної медицини НАУ (Київ, 1997, 1998), на науково-методичному семінарі (Рівне, 1998), на міжнародній науково-практичній конференції "Проблемы патологии, санитарии и бесплодия в животноводстве" (Минск, 1998).

Публікації. Основні положення дисертації викладено у 6 наукових працях, у тому числі 3 статті у наукових виданнях регламетованих переліком ВАК України.

Структура та об'єм роботи. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів та методів досліджень, результатів власних досліджень, обговорень одержаних результатів, висновків, пропозицій виробництву, списку літератури (246 першоджерел). Робота викладена на 148-сторінках, містить 31 таблицю, 40 рисунків.

2. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження проводили протягом 1994-1997 рр. у ГСЦ України на м'ясному репродукторі с. Чирське та відділку ГСЦ с. Гланишів. На підставі аналізу літературних даних, епізоотологічного обстеження господарства обгрунтована актуальність проблеми, мета і завдання досліджень. Під час сезонних отелень м'ясної худоби було сформовано 3 групи дослідних телят по 7 голів у кожній, підібраних за принципом аналогів. Перша група - телята породи абердин-ангус; друга - телята породи лімузин, яких утримували на м'ясному репродукторі за методом вирощування на відкритому повітрі. Третя група - симентали, яких при народженні утримували в індивідуальних клітках на ручному випоюванні, а після 20-30-денного віку - в телятнику.

Матеріал для дослідження відбирали у телят з перших днів після народження і до 12-місячного віку, що дало можливість визначити в динаміці показники природної резистентності та імунобіологічної реактивності організму з віком, за умов впливу годівлі і змін пори року. Проведено такі основні дослідження: постановка опсоно-фагоцитарної реакції з визначенням фагоцитарної активності та фагоцитарного індексу нейтрофілів крові (за В.С. Гостєвим у модифікації С.І. Плященка і В.Т. Сидорова, 1979); визначення бактерицидної активності сироватки крові до мікробної культури E. coli О26 фотонефелометричним методом (за Мюнсеном і Трефенсом у модифікації О.В. Смірнової і Т.А. Кузьминої, 1966); визначенню лізоцимної активності сироватки крові до культури M. lysodeikticus штам 2665 (за В.Г. Дорофійчуком, 1968 в модифікації відділу зоогігієни УНДІЕВ, 1990); постановку спеціальної внутрішкірної проби з видоспецифічною антисироваткою (за В.В. Нікольським, В.П. Литвином, 1968); підрахунок Т- і В-лімфоцитів методом розеткоутворення.

Як доповнення до цих реакцій здійснено біохімічні дослідження за турбидиметричним методом на відсотковий вміст фракцій білків у сироватці крові тварин, а також рефрактометричним методом на вміст загального білка в сироватці крові.

Виділення ентеропатогенних ешеріхій під час захворювання колібактеріозом телят і вивчення їх біологічних властивостей проводили за загальноприйнятою настановою з лабораторної діагностики ешеріхіозу (колібактеріозу) тварин А.М. Головко та ін., (1995). Серологічну ідентифікацію збудника здійснювали за РА з О-колісироватками Армавірської біофабрики, а також користувалися методикою лабораторії діагностики коліінфекції (І.В. Голубєва та ін., 1965; 1972; В.А. Алікаєв і В.Г. Зароза, 1972; 1976; О.А. Полякова, 1973).

До і після лікування тварин відбирали проби фекалій для вивчення кількісного і якісного складу мікроорганізмів. Фекалії розводили стерильним 0,85%-ним розчином натрію хлориду в співвідношенні від 10-1 до 10-12. Із цих розведень готували мазки і висівали по 0,1 мл на різні поживні середовища: МПА, Ендо, Громико, МРС, елективне середовище для спорових аеробних бактерій і на МПА з 1%-ною глюкозою. Молочнокислі бактерії визначали на середовищі МРС за зміненою методикою, що запропонована ІМВ АН УССР (С.Р. Резнік та ін., 1980), а ентеропатогенні ешеріхії - на кров'яному МПА з вмістом 5% кролячих еритроцитів.

Для виділення грибів використовували сусло-агар з антибіотиками. Спорові форми бактерій виділяли за методичними рекомендаціями В.В. Смірнова, С.Р. Резніка, І.Б. Сорокулової (1980).

Патологоанатомічні та гістологічні дослідження внутрішніх органів телят проводили за загальноприйнятими методами.

Цифрові дані оброблені статистично (О.В Поляков та ін., 1985).

3. РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Епізоотологічна ситуація щодо кишкових захворювань телят у ГСЦ України

Епізоотологічну ситуацію щодо гострих кишкових захворювань телят у ГСЦ України ми визначали завдяки епізоотологічному обстеженню господарства, вивченню технології утримання тварин, проведенню аналізу ветеринарно-санітарних заходів та мікробіологічному дослідженню нативного матеріалу в лабораторії кафедри і ІМВ НАН України.

Дослідженнями встановлено, що в м'ясному репродукторі ГСЦ (с. Чирське), де телят абердин-ангусів і лімузинів до 7-місячного віку вирощували разом з матерями-годувальницями, траплялися лише поодинокі захворювання. Проте на відділенні Гланишівське при утриманні місцевої симентальської породи в приміщеннях у період масових отелень корів (зима-весна) гострі шлунково-кишкові захворювання супроводжувалися значною загибеллю новонароджених телят.

Служба ветеринарної медицини господарства відповідно до діючого Ветеринарного законодавства проводила загальноприйняті ветеринарні заходи по боротьбі з шлунково-кишковими хворобами телят та їх профілактиці. На прохання ветеринарних лікарів нами з лікувально-профілактичною метою і з позитивним результатом на відділенні Гланишівське застосовано у відповідності з настановами препарати енвет-1 та споролакт (див. акт від 14.09.1994 р.).

При цьому для з'ясування етіології захворювання телят з ознаками діареї ми відбирали фекалії та проводили дослідження на вміст мікроорганізмів і визначили їх патогенності на лабораторних тваринах в умовах віварію кафедри епізоотології та ІМВ АН України.

Отримані результати проведених досліджень засвідчують, що травний канал у хворих телят контамінований лактозонегативними ешеріхіями, сальмонелами, стафілококами, аспергілами, які в асоціації здатні викликати діарею і захворювання телят на колібактеріоз або сальмонельоз. Своєчасне застосування ентеросорбенту енвет-1 та споролакту значно зменшує кількість зазначених мікроорганізмів в 1 г фекалій.

Виділений нами серовар E. coli О26 використано при визначенні бактерицидної активності сироваток крові дослідних груп телят.

При постановці діагнозу на колібактеріоз телят місцевої симентальської породи відділення Гланишівське ми враховували також результати проведених патолого-анатомічних, бактеріологічних і гістологічних досліджень внутрішніх органів від трьох свіжих трупів телят.

Встановлено, що телята раннього віку за традиційного утримання і вирощування в приміщеннях часто хворіють з ознаками диспепсії та дисбактеріозу, а в зимово-весняний період року трапляються ензоотичні спалахи колібактеріозу та сальмонельозу.

Природна резистентність та імунобіологічна реактивність

Природну резистентність та імунобіологічну реактивність організму телят ми вивчали на одних і тих же тваринах з урахуванням їх віку, походження, індивідуальних особливостей, росту, розвитку та пори року. Це давало змогу порівняти показники природної резистентності та імунобіологічної реактивності організму телят відповідно до особливостей технології вирощування кожної породи.

Як видно з табл. 1 і 2 жива маса і її середньодобові прирости у телят дослідних груп постійно зростали, проте найвищими були показники в перший період життя. Так, у сименталів добовий приріст був найвищим і становив 1022 г. З 2-місячного віку і до завершення дослідів більш стрімке зростання живої маси і її середньодобових приростів живої маси встановлено у телят абердин-ангусів і лімузинів. Найбільший показник живої маси у телят лімузинської породи ми спостерігали у 3-місячному віці - 119,5 ? 3,2 кг, у абердин-ангусів - 116,7 ? 4,6 кг і найменший у сименталів - 97,9 ? 7,8 кг. Це ще раз підтверджує, що утримання телят на пасовищі з матерями-годувальницями характеризується високою інтенсивністю їх росту і є більш ефективним. Характерно, що з 5-місячного віку абердин-ангуси стали лідерами за показниками добового приросту живої і загальної маси порівняно з лімузинами та сименталами.

Таблиця 1 Середні показники живої маси дослідних телят за місяцями (М m, n=7), кг

Порода тварин	Вік телят міс
	0
Абердин- ангуси	35,6	66,9	91,3	116,7	141,9	177,9	205,7	231,7	258,0	283,3	311,0	350,0	365,7
	1,1	3,5	3,8	4,6	4,8	4,1	8,7	6,9	9,9	12,6	12,3	11,6	12,6
Лiмузини	37,5	66,9	95,6	119,5	146,4	172,1	198,8	228,3	250,0	271,0	294,0	309,0	337,3
	1,3	3,6	3,2	3,2	6,3	6,6	8,2	7,1	5,4	6,6	9,1	12,8	13,1
Симентали	38,1	69,8	85,5	97,9	112,0	133,0	156,0	173,0	194,0	205,4	223,4	240,0	252,4
	1,7	3,5	5,5	7,8	7,7	8,9	11,0	11,0	5,5	5,5	6,4	12,3	10,1

Примітка: - p 0,05 у порівнянні з контролем; - p 0,05 відносно контролю.

За результатами наших досліджень у телят дослідних груп у 9-місячному віці середні показники добового приросту живої маси значно знизилися, що пов'язано з кліматичними умовами зимового періоду. Проте і в цьому випадку середньодобовий приріст живої маси у абердин-ангусів був найвищим.

Кращі дані росту і розвитку в дослідних групах телят м'ясних порід абердин-ангусів та лімузинів можна пояснити насамперед технологією їх вирощування, годівлі і утримання, що збігається з результатами досліджень вітчизняних і зарубіжних дослідників.

Таблиця 2 Середні показники добового приросту живої маси (М m, n=7), г

Порода тварин	Вік телят міс
	1	3	6	9	12
Абердин-ангуси	1009	816	978	862	896
	29	6	14	9	8
Лiмузини	948	862	871	802	721
	28	3	16	6	20
Симентали	1022	460	638	549	511
	22	27	15	18	12

Примітка: - p 0,05 у порівнянні з контролем; - p 0,05 відносно контролю.

Відомо, що ріст і розвиток телят в онтогенезі визначають не тільки за спадковістю, а й за умовами годівлі, особливо в молочний період вирощування.

Надзвичайно важливе значення має молочність корів, яку визначають за живою масою телят у віці 6 місяців.

За даними В.В. Нікольського (1974), В.П. Литвина (1987), А.В. Герасимчука (1993), телята з кращими показниками приросту мають більш розвинуті механізми загальної імунобіологічної реактивності організму. Показники загальної імунобіологічної реактивності організму дослідних телят, наведені в табл. 3, свідчать про повну їх залежність від живої маси та приросту.

Між загальною імунологічною реактивністю організму і середньодобовими приростами у телят спостерігається постійний позитивний зв'язок, саме цим можна пояснити значно більше потовщення складки шкіри при введенні видоспецифічної антисироватки телятам-сименталам місячного віку порівняно з лімузинами і абердин-ангусами.

Таблиця 3 Показники загальної імунобіологічної реактивності дослідних телят щодо різниці товщини шкіри, (М m, n=7), мм

Порода тварин	Вік телят міс
	1	3	6	9	12
Абердин-ангуси	4,7	3,7	5,3	6,6	8,9
	0,28	0,36	0,36	0,29	0,26
Лімузини	5,4	4,7	4,9	6,3	8,7
	0,42	0,42	0,29	0,45	0,36
Симентали	6,2	3,6	3,7	6,0	7,0
	0,18	0,24	0,28	0,21	0,31

Примітка: - p 0,05 у порівнянні з контролем; - p 0,05 відносно контролю.

кишковий захворювання телята

З віком у телят симентальської породи показники імунобіологічної реактивності, стають меншими, ніж у абердин-ангусів і лімузинів, що пояснюється їхніми меншими добовими приростами маси тіла і обмеженою руховою діяльністю.

Певні кореляційні зв'язки спостерігаються між показниками загальної імунобіологічної реактивності організму дослідних тварин, їх ростом і розвитком та клітинними і гуморальними показниками природної резистентності.

У перші 5-7 днів життя у абердин-ангусів і лімузинів добре виражена клітинна захисна функція організму, яку можна прирівнювати до організму дорослих тварин. Показники фагоцитарної активності і фагоцитарного індексу нейтрофілів крові значно перевищували аналогічні показники у телят симентальської породи. Так середній показник фагоцитарної активності нейтрофілів у абердин-ангусів становив 55,4 ? 2,8 %, лімузинів - 57,1 ? 0,9 а сименталів - лише 31,6 ? 1,7 %. Відповідно фагоцитарній індекс нейтрофілів у абердин-ангусів дорівнював 8,3 ? 0,9 м.к, лімузинів - 14,8 ? 1,0 і сименталів - 11,5 ? 0,5 м.к.

Крім того, наші дослідження підтверджують дані Р.П. Маслянка (1990, 1992) про те, що гуморальні і клітинні фактори захисту в основному формуються після народження завдяки материнському молозиву. На нашу думку, трохи менші показники у сименталів закономірні, враховуючи те, що телят утримували на ручному випоюванні молока.

Як видно з даних табл. 4, фагоцитарна активність нейтрофілів крові у телят абердин-ангусів і лімузинів у 3-місячному віці була вищою, ніж у сименталів, що свідчить на користь підсисного методу утримання і вирощування новонароджених телят.

Таблиця 4 Фагоцитарна активність нейтрофілів крові дослідних телят (М m, n=7), %

Порода тварин	Вік телят міс
	Новонар.	3	6	9	12
Абердин-ангуси	55,4	53,9	36,9	42,6	54,4
	2,8	1,6	1,3	1,3	2,0
Лімузини	57,1	56,3	37,4	34,6	56,1
	0,9	1,1	1,9	1,5	1,1
Симентали	31,6	42,3	45,6	42,6	48,1
	1,7	2,0	2,0	1,8	2,5

Примітка: - p 0,05 у порівнянні з контролем; - p 0,05 відносно контролю.

Характерно, що в ранньому віці (до 30 діб) у всіх дослідних групах телят найвищими були показники приросту живої маси.

У цей період бактерицидна активність сироватки крові до E. coli у абердин-ангусів становила 40,6 ? 2,4 %, лімузинів - 38,2 ? 2,8, а сименталів - 24,0 ? 1,5 % (табл. 5).

Аналогічно у абердин-ангусів і лімузинів були вищими порівняно з сименталами показники лізоцимної активності сироватки крові.

Таблиця 5 Середні показники бактерицидної активності сироватки крові дослідних телят (М m, n=7), %

Порода тварин	Вік телят міс
	Новонар.	3	6	9	12
Абердин-ангуси	40,6	45,0	27,6	30,2	76,1
	2,4	1,6	0,8	0,9	1,7
Лімузини	38,7	41,8	22,2	21,3	74,3
	2,8	2,1	1,1	0,7	1,7
Симентали	24,0	27,0	31,5	21,0	71,5
	1,5	1,6	1,5	1,7	1,7

Примітка: - p 0,05 у порівнянні з контролем; - p 0,05 відносно контролю.

У 3- і 6-місячному віці показники фагоцитарного індексу (табл. 6) і лізоцимної активності (табл. 7) стають більшими у сименталів. Подібні зміни активності клітинних і гуморальних факторів неспецифічної резистентності у телят абердин-ангусів і лімузинів у цьому віці в умовах вирощування в ГСЦ можна пояснити збідненням пасовища і відповідно різким зменшенням молочної продуктивності у корів-годувальниць. Зниження показників природної резистентності у абердин-ангусів і лімузинів на початку зими пов'язане із негативним впливом кліматичних умов. В цьому питанні результати наших досліджень узгоджуються з даними І.І.Белькова, М.В.Кузнецова, В.П. Сидорова та ін. (1984).

Таблиця 6 Фагоцитарний індекс нейтрофілів крові дослідних телят (М m, n=7), м. к.

Порода тварин	Вік телят міс
	Новонар.	3	6	9	12
Абердин-ангуси	18,3	19,0	19,6	21,7	22,6
	0,9	0,6	0,8	1,1	1,1
Лімузини	14,8	19,9	21,4	21,2	22,7
	1,0	0,8	1,3	1,1	0,8
Симентали	11,5	22,5	24,3	21,9	22,7
	0,5	0,4	1,1	0,8	0,6

Примітка: - p 0,05 у порівнянні з контролем; - p 0,05 відносно контролю.

Таблиця 7 Середні показники лізоцимної активності сироватки крові дослідних телят (Мm, n=7), %

Порода тварин	Вік телят міс
	Новонар.	3	6	9	12
Абердин-ангуси	9,3	7,4	8,4	10,0	30,5
	0,5	0,4	0,5	0,5	1,3
Лімузини	9,1	7,5	8,1	11,3	32,6
	0,4	0,7	0,4	0,7	1,8
Симентали	5,9	11,4	10,2	18,1	27,0
	0,7	0,5	1,0	0,8	0,8

Примітка: - p 0,05 у порівнянні з контролем; - p 0,05 відносно контролю.

Поступово фагоцитарна активність та фагоцитарний індекс у абердин-ангусів і лімузинів підвищуються, що насамперед свідчить про адаптацію організму до зимових умов при безприв'язному утриманні. В 9-місячному віці дослідних тварин показники фагоцитарної активності нейтрофілів трохи зросли і вирівнялись, а в 12-місячному віці у зв'язку з появою на пасовищі і в раціоні /травень/ свіжої зеленої трави, з позитивним впливом сонячного опромінювання, активним переміщенням тварин помічена найбільша активність клітинних і гуморальних показників природної резистентності з перевагою у телят абердин-ангусів і лімузинів.

Проведені нами біохімічні дослідження загального білка та білкових фракцій сироваток крові дослідних телят підтвердили, що їх кількісний склад щодо впливу довкілля залишається найбільш стабільним (табл. 8). Проте фракційне співвідношення з віком змінюється і залежить від складу материнського молозива, молока, годівлі і утримання тварин.

У новонароджених абердин-ангусів загальна кількість білка в сироватці крові становила 59,0 1,4 г/л, лімузинів - 60,0 2,0, сименталів - 65,0 2,0 г/л. Саме в цьому віці ми спостерігаємо залежність даних показників від росту і розвитку телят. З віком телят, показники загального білка зросли і стали значно більшими у лімузинів і абердин-ангусів.

У ранньому віці найхарактерніші зміни відбувались у фракційному складі глобулінів у бік збільшення ?-глобулінів і в 6-місячному віці їх кількість зросла: у абердин-ангусів до - 32,0 0,9 %, лімузинів - 29,0 0,7 і сименталів - 26,0 0,7 %. Відповідно до збільшення в складі глобулінів ?-глобулінової фракції в загальному складі білка сироватки крові зменшився вміст альбумінів і альбуміно-глобулінове співвідношення.

У 6- і 12-місячному віці вміст ?-глобулінової фракції білка є найбільшим у абердин-ангусів і лімузинів, лише на 9-му місяці в зимовій період вони трохи знижуються.

Таблиця 8 Загальний білок і білкові фракції дослідних телят (М m, n=7), г/л, %

Вік тварин міс	Загальний білок	Білкові фракції
		Альбуміни	Глобуліни	-глоб.	-глоб.	-глоб.
Абердин-ангуси
Новонар.	59,01,4	49,00,5	51,00,5	22,01,1	13,00,5	16,01,0
3	64,01,2	45,00,7	55,00,7	19,01,0	16,00,5	20,01,2
6	68,01,8	36,01,2	64,01,2	17,00,5	15,01,0	32,00,9
9	71,02,0	35,00,5	65,00,5	21,00,3	18,00,3	26,00,4
12	74,01,5	31,00,6	69,00,6	23,00,5	17,00,8	29,00,8
Лімузини
Новонар.	60,02,0	48,01,6	52,01,6	21,01,7	16,00,8	15,00,6
3	66,0 2,0	43,00,5	57,00,5	20,00,8	18,00,7	19,00,4
6	69,02,0	37,00,8	63,00,8	18,00,4	16,00,5	29,00,7
9	72,02,0	36,00,3	64,00,3	22,00,6	17,00,7	25,01,2
12	75,01,4	33,00,7	67,00,7	25,00,7	16,00,4	26,00,2
Симентали
Новонар.	65,02,0	41,01,1	59,01,1	24,00,6	17,00,8	18,00,5
3	60,02,0	39,00,6	61,00,6	20,00,9	23,00,7	17,00,4
6	67,02,0	38,00,5	62,00,5	17,00,6	19,00,5	26,00,7
9	69,01,5	39,00,6	61,00,6	20,00,7	17,00,7	24,01,1
12	72,01,4	30,00,8	70,00,8	22,00,7	21,00,7	27,00,7

Примітка: - p 0,05 у порівнянні з контролем; - p 0,05 відносно контролю.

Наші дослідження білкового спектру дослідних тварин збігаються з кореляційним аналізом І.В.Гузева, А.В. Герасимчука (1989), дослідженнями М.М. Паски, (1984), які свідчать, що у бичків і теличок рівень загального білка, глобулінів і імуноглобулінів позитивно зв'язаний з величиною живої маси. Проте вміст альбумінів, альбуміно-глобуліновий коефіцієнт, лізоцимна активність не корелюють з величиною живої маси тварин у всі вікові періоди.

Дослідженнями Т- і В-лімфоцитів крові дослідних абердин-ангусів, лімузинів і сименталів виявили поступове їх зростання, починаючи з 3-місячного віку. У новонароджених телят дослідних груп нами відмічено вищий вміст Т-лімфоцитів порівняно з В-лімфоцитами, що свідчить про достатній розвиток в ранньому віці захисної системи Т-лімфоцитів. Кількість Т-лімфоцитів також збільшується з віком та в зимовий період і в числовому виразі вони перевершують В-лімфоцити.

Найбільший вміст Т-лімфоцитів стабільно спостерігається у сименталів, що можна пояснити вимушеним щепленням тварин проти сальмонельозу, а з урахуванням тривалого утримання в приміщенні постійним впливом мікроорганізмів повітря.

Таким чином, залежно від застосованої технології вирощування телят, годівлі, утримання і віку, впливу довкілля змінюються показники фагоцитарної активності і фагоцитарного індексу нейтрофілів крові, бактерицидної і лізоцимної активності сироваток, загальної імунобіологічної реактивності тварин. З перших днів життя і до 12-місячного віку вони були вищими у телят абердин-ангуської і лімузинської породи порівняно з місцевими сименталами. Свідченням цього є показники росту і розвитку тварин дослідних груп, зміни у фракційному складі білків у бік збільшення ?-глобулінів.

Абердин-ангуська порода телят за показниками природної резистентності, імунобіологічної реактивності організму і добового приросту живої маси протягом 12 місяців досліджень виявилась кращою і найбільш адаптованою до довкілля, а за генетичним потенціалом її слід ширше використовувати для розведення та виведення нових м'ясних і поліпшення селекції існуючих порід.

Отримані результати досліджень дають нам змогу стверджувати, що в умовах ГСЦ України телята абердин-ангуської породи добре адаптувались в умовах довкілля і при забезпеченні їх кормом мають високі показники природної резистентності та загальної імунобіологічної реактивності проти захворювань. Ці дані становлять певний інтерес для тих господарств, які використовують або планують використовувати тварин абердин-ангуської породи для поліпшення м'ясних якостей тварин місцевих порід.

ВИСНОВКИ

1. Підсисно-груповий метод вирощування телят м'ясних порід на пасовищі разом з коровами-годувальницями забезпечує вищі показники їх природної резистентності до захворювань.

На відміну від абердин-ангусів і лімузинів у телят місцевої симентальської породи, особливо у зимово-весняний період, часто виникають гострі шлунково-кишкові захворювання. Склад нормальної мікрофлори в травному каналі таких телят різко змінюється в бік збільшення лактозонегативних ешеріхій, сальмонел, протея, стафілококів, аспергіл та ін., що призводить до ензоотичних спалахів ешеріхіозу і навіть сальмонельозу.

Етіологічна структура колібактеріозу телят відділення Ганишівське представлена ентеропатогенним сероваром E.coli О26, а сальмонельозу S.dublin.

2. У перші 5-7 днів життя у абердин-ангусів і лімузинів добре виражена клітинна захисна функція організму. Показники фагоцитарної активності і фагоцитарного індексу нейтрофілів крові значно перевищували аналогічні показники у телят симентальської породи. Так, середній показник фагоцитарної активності нейтрофілів у абердин-ангусів становив 55,4 ??2,8 %, лімузинів - 57,1 ??0,9 %, а сименталів - лише 31,6 ??1,7 %. Відповідно фагоцитарний індекс нейтрофілів у абердин-ангусів дорівнював 18,3 ??0,9 %, лімузинів - 14,8 ??1,0 і сименталів - 11,5 ??0,5 %.

3. Про перевагу підсисного методу утримання і вирощування новонароджених телят свідчать показники гуморального захисту. Бактерицидна активність сироватки крові до E.coli у абердин-ангусів становила 40,6?2,4%, лімузинів - 38,7?2,8, а сименталів - 24,0?1,5%. Аналогічно у абердин-ангусів і лімузинів були вищими порівняно з сименталами показники лізоцимної активності сироватки крові.

Характерно, що в ранньому віці (до 30 діб) у всіх дослідних групах телят найвищими були показники приросту живої маси.

4. У 3-місячному віці фагоцитарна активність нейтрофілів крові і бактерицидна активність сироватки у абердин-ангусів залишались високими, проте показники фагоцитарного індексу і лізоцимної активності у всіх дослідних групах телят поступово вирівнюються, а в 6 міс. стають більшими у сименталів.

Подібні зміни активності клітинних і гуморальних факторів неспецифічної резистентності у телят абердин-ангусів і лімузинів у 6-місячному віці можна пояснити збідненням пасовища і різким зменшенням молочної продуктивності у корів-годувальниць.

5. У 9-місячному віці показники фагоцитарної активності нейтрофілів дослідних тварин трохи зросли і вирівнялись, а в 12-місячному віці у зв'язку з появою на пасовищі свіжої трави, з позитивним впливом сонячного опромінення, активного переміщення тварин відмічена найбільша активність клітинних і гуморальних показників природної резистентності з незначною перевагою у телят абердин-ангусів і лімузинів.

6. У перші дні життя новонароджені телята слабо реагують на внутрішньошкірне введення видоспецифічної антисироватки, а тому дослідження загальної імунобіологічної реактивності дослідних тварин розпочали з місячного віку. Проведені нами дослідження підтвердили дані багатьох дослідників, що вік, годівля, середньодобові прирости, активний рух тварин позитивно впливають на показники природної резистентності та імунобіологічної реактивності організму тварин.

Середній показник загальної імунобіологічної реактивності у сименталів місячного віку становив 6,12 ??0,18 мм, відповідно у лімузинів - 5,4 ? 0,42 і абердин-ангусів - 4,7 ??0,28 мм, що має пряму залежність з середнім показником приросту живої маси телят. Проте з віком і розвитком телят, відповідно до збільшення їх живої маси, загальна імунобіологічна реактивність щодо внутрішньошкірної проби з "антикоров'ячою" сироваткою найбільш вираженою була у абердин-ангусів, лімузинів і трохи меншою у сименталів.

Зазначений показник у 12-місячному віці у абердин-ангусів становив 8,9 ??0,26 мм, лімузинів - 8,7 ??0,36 і сименталів - 7,0 0,31 мм.

7. Біохімічні дослідження загального білка та білкових фракцій сироваток крові дослідних телят підтвердили, що їх кількісний склад щодо впливу довкілля залишається найбільш стабільним, проте фракційне співвідношення з віком змінюється і залежить від складу материнського молозива, молока, годівлі і утримання тварин.

У новонароджених абердин-ангусів загальна кількість білка в сироватці крові становила 59,0 ??1,4 г/л, лімузинів - 60,0 ??2,0, сименталів - 65,0 ??2,0 г/л. З віком, ростом і розвитком телят показники загального білка значно зросли у лімузинів і абердин-ангусів. Найхарактерніші зміни відбулись у фракційному складі глобулінів у бік збільшення ?-глобуллінів, в 6-місячному віці їх кількість зросла, у абердин-ангусів до 32,0 ??0,9 %, лімузинів - 29,0 ??0,7 % і сименталів - 26,0 ??0,7 %. Відповідно до збільшення в складі глобулінів ?-глобулінової фракції, в загальному складі білка сироватки крові зменшились вміст альбумінів і альбуміно-глобулінове співвідношення.

8. Кількісні дослідження Т- і В-лімфоцитів крові у дослідних телят свідчили про їх поступове зростання. У новонароджених відмічено вищий, вміст Т-лімфоцитів порівняно з В-лімфоцитами, що свідчить про достатній розвиток у ранньому віці захисної системи Т-лімфоцитів.

Найбільший відсотковий вміст Т-лімфоцитів стабільно спостерігався у сименталів, що можна пояснити вимушеними щепленнями тварин проти сальмонельозу, а з урахуванням тривалого утримання в приміщенні - постійним впливом мікроорганізмів внаслідок контамінації повітря.

У сименталів існує пряма залежність між показниками лізоцимної активності сироватки крові та відсотковою кількістю Т-лімфоцитів.

9. Між показниками природної резистентності, імунобіологічної реактивності організму телят дослідних груп та їх добовими приростами живої маси є прямий зв'язок. Телята з кращими показниками росту і розвитку відрізняються і вищою імунобіологічною реактивністю, що доцільно враховувати зооветеринарній службі у господарствах при завезенні абердин-ангусів і лімузинів для поліпшення м'ясних якостей тварин місцевих порід.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

1. Застосований у Головному селекційному центрі України метод вирощування телят м'ясної породи абердин-ангусів і лімузинів разом з матерями-годувальницями на пасовищі, який забезпечує високі показники природної резистентності та імунобіологічної реактивності їх організму, добрі ріст і розвиток тварин, потребує широкого впровадження у виробництво за умови забезпечення тварин пасовищем і доброякісними кормами.

2. Абердин-ангуська порода телят за показниками природної резистентності, імунобіологічної реактивності організму і добового приросту живої маси протягом 12 міс. досліджень виявилася кращою і найбільш адаптованою до довкілля, а за генетичним потенціалом її слід ширше використовувати для розведення та виведення нових м'ясних порід для поліпшення селекції існуючих.

3. У м'ясному скотарстві отелення слід закінчувати в березні-квітні з тим, щоб збільшити термін випасання молодняка в літньо-осінній період і зменшити стресовий фактор при відлученні телят та їх перехід на зимовий тип годівлі.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Литвиненко В.М. Резистентність молодняка великої рогатої худоби за різних умов вирощування // Вісник аграрної науки. - 1998. - N 8. - С. 76-78.

2. Литвиненко В.М. Природна резистентність телят м'ясних порід //Вісник аграрної науки. - 1999. - N 1. - С. 75-76.

3. Литвиненко В.М. Порівнювальна характеристика природної резистентності м'ясних порід // Тваринництво України. - 1997. - N 6. - С. 20-21.

4. Литвин В.П., Поліщук В.В., Литвиненко В.М., Томко Ю.М. Вплив довкілля на показники природної резистентності телят та відтворювальну функцію телиць //Статті науково-методичного семінару "Лабораторна ветеринарна медицина: фізико-хімічні методи досліджень". - Рівне: 1998. - С. 165-167.

5. Литвин В.П., Литвиненко В.Н. Естественная резистентность и иммунологическая реактивность телят мясных пород при разных системах их выращивания //Материалы международной конференции "Проблемы патологии, санитарии и бесплодия в животноводстве". - Минск: 1998. - С. 100-101.

6. Литвиненко В.М. Загальна імунореактивність молодняка м'ясних порід при вирощуванні на відкритому повітрі // Праці наукової конференції "Сучасні проблеми ветеринарної медицини". К., 1997. - С. 46-47.

Размещено на Allbest.ru

...