Клініко-експериментальне обґрунтування підвищення ефективності процесів адаптації при лікуванні знімними видами зубних протезів в ранні терміни

Результати досліджень та їх обговорення. З введенням в клініку ортопедичної стоматології акрилових пластмас почалася нова ера в її розвитку. З того часу і почалось вивчення дії акрилових пластмас на тканини протезного ложа і поля.

Як результат вивчення ускладнень від використання знімних конструкцій зубних протезів з'явилася об'єднуюча назва "протезні стоматити" (Василенко З.С., 1977; wagner І.V., 1979). Кількість ускладнень від використання знімних конструкцій зубних протезів із акрилових пластмас неухильно зростає. Так, за даними З.С. Василенка (1977) відсоток ускладнень складає 64,7 %, за даними О.В. Павленка (1989) - 70,2 %, М.М. Рожка (1993) - 75,4 % - з погіршенням екологічної ситуації, економічного стану нашого суспільства за прогнозами спеціалістів відсоток ускладнень нажаль і далі буде зростати.

Виходячи з аналізу літературних даних, можна заключити, що кількість знімних пластинкових протезів, які використовуються в клініці аортопедичної стоматології, постійно зростає. Це положення підтверджено і нашими дослідженнями. Із 1431 оглянутих пацієнтів в клініці ортопедичної стоматології нами встановлено, що звикання до знімних конструкцій зубних протезів - це складний багатофакторний процес, більш багатогранний і складніший, ніж вважалося до недавнього часу. Отримані дані впливу знімних конструкцій зубних протезів на процеси адаптації в ранні терміни, при чому тільки з позиції механічної травми і гострого запалення показали наступне. Відсоток травматичних пошкоджень у жінок дещо перевищує такий показник у чоловіків, відповідно 11,45±1,63 % та 10,82±1,47 %. Травматичні пошкодження СОПР в залежності від виду протеза показали, що найбільший відсоток травматичних пошкоджень припадає на часткові знімні пластинкові протези і складає 14,47±2,47 %, приблизно на одному рівні знаходяться показники травми слизової чоловіків та жінок при використанні нових знімних пластинкових протезів.

Серед вікових груп відсоток травматичних пошкоджень найвищий у групі 55-64 роки і становить 9,06±1,47 %, хочемо відмінити, що найбільше пацієнтів було оглянуто у групі 65-74 роки, але відсоток травматичних пошкоджень тут становив 6,92±0,66 %.

Наші дослідження і отримані результати вказують не на абсолютну причину, а на можливість впливу на неї одного з багатьох факторів.

Важливі на наш погляд отримані дані при вивченні запальних процесів у пацієнтів, які використовують знімні конструкції зубних протезів, але не всієї гами "протезних стоматитів", а тільки гострих процесів, тобто процесів які відбуваються в період адаптації до протезів на протязі 30-35 днів. Так гострі запальні пошкодження СОПР були виявлені у 11,45+1,63 % обстежених, у чоловіків відсоток гострого запалення дещо перевищує такий у жінок відповідно 6,47+0,59 % та 4,81+1,36 %. Що стосується характеру пошкоджень СОПР в залежності від віку, то нами відмічено наростання гострих уражень СОПР від групи 15-24 роки до групи 65-74 роки, в яких відсоток ускладнень становив 4,66+0,33 % з подальшим зниженням гострих запальних процесів СОПР.

Часткові знімні конструкції знімних протезів викликають гострі запальні захворювання СОПР у 7,04+0,64 % обстежених, а повні знімні протези - у 4,41+0,27 %. Відмічено також, що йде зменшення ускладнень при використанні знімних конструкцій зубних протезів від часткових до повних, у чоловіків з частковими протезами до жінок з частковими і від чоловіків з повними до жінок з повними знімними зубними протезами. Є закономірність від часу, а саме чим більше часу пацієнти використовують знімні конструкції зубних протезів, особливо коли протезування повторне і використовуються повні знімні протези, а не часткові, СОПР чоловіків більше підлягає гострому запаленню, ніж у жінок, при чому, як при використанні часткових, так і при використанні повних знімних протезів.

Проведені дослідження дають відповіді на багато запитань, а саме, що тісно пов'язані процеси травматизації СОПР із загальним станом організму, вперше чи повторно виготовлялися знімні конструкції зубних протезів, який саме вид протезів, часткові чи повні переважають. Із проведених досліджень можна заключити, що адаптація залежить від багатьох факторів і не останню роль тут відіграють залози внутрішньої секреції. На ці та інші запитання ми постаралися дати відповіді при проведенні комплексу експериментальних досліджень на тваринах з метою вивчення реакції ендокринної системи на введення тваринам компонентів акрилових пластмас, та при добавках в експериментах адаптогенів.

Аналізуючи отримані дані, слід відмітити, що пероральне введення розчину мономеру акрилової пластмаси в дозі 0,3 г/кг викликає різку активацію синтезу і виділення в кров гормонів щитовидної залози, а особливо трийодтироніну та кори наднирників. Причому, як 3-разове, так і 7-разове введення розчину мономеру акрилової пластмаси супроводжується збільшенням концентрації в плазмі крові щурів гормонів трийодтироніну та тироксину, що є свідченням інтенсифікації обміну всіх видів речовин, як можливий наслідок введення розчину мономеру акрилової пластмаси.

Відмічено також, що переважають наростання концентрації в плазмі крові щурів гормону трийодтироніну з його швидким і активнішим, ніж тироксину біологічним ефектом створюють передумови для негайної адаптації організму до можливого токсичного впливу розчину мономеру акрилової пластмаси супроводжується різким зростанням в крові концентрації кортизолу, що свідчить про високий ступінь адаптації і можливо про токсичний стрес від акрилової пластмаси, в якому перебувають тварини при введенні розчину мономеру акрилової пластмаси. Різке збільшення інтенсивності обміну речовин і збільшення концентрації інсуліну в крові е доказом активації обмінних процесів в організмі тварин, наслідком зміни гомеостазу гормонів щитовидної залози і кори наднирників. Вищесказане підтверджує правильність підходу при моделюванні і постановці експерименту в плані вивчення дії розчину мономеру акрилової пластмаси на біологічні середовища тварин, а точніше на залози ендокринної системи, які відповідають за адаптаційні процеси.

Пероральне введення екстракту елеутерококу з розчином мономеру акрилової пластмаси експериментальним тваринам на протязі 3 днів в комбінації з 5 краплями адаптогену приводить до зростання концентрації три- йодтироніну в плазмі крові майже 7,6 рази (р0,001) тироксину 1,6 рази (р0,001), інсуліну в 2,7 рази, (р0,001) та недостовірним (р0,05) збільшення кортизолу майже в 1,1 рази. Треба відмітити, що концентрація трийодтироніну в плазмі крові наростає значно більшими темпами ніж концентрація тироксину. Семиразове введення названої комбінації приводить до зростання концентрації трийодтироніну в плазмі крові майже в 11 разів (р0,001), концентрація тироксину в 1,6 рази (р0,02). Отже семиразове пероральне введення поєднання розчину мономеру акрилової пластмаси і 5 крапель елеутерококу приводить до різкої активізації синтезу гормонів щитовидною залозою, а особливо трийодтироніну, та збільшення синтезу кортизолу корою наднирників. В той же час концентрація тироксину як при триразовому так і при семиразовому введенні даної комбінації практично не зазнає зміни достовірно перевищуючи контроль, концентрація в плазмі крові кортизолу зростає в 1,5 рази при семиразовому введенні порівняно з триразовим. Проведені подальші дослідження по вивченню зміни концентрації гормонів в плазмі крові щурів при семиразовому введенні комбінації розчину мономеру акрилової пластмаси з елеутерококом (10 крапель) показали, що концентрація трийодтироніну зростає в 10,3 рази (р0,001) тироксину в 1,9 рази (р0,001)кортизолу в 1,5 рази (р0,05).

При триразовій вищеназваній комбінації концентрації трийодтироніну в плазмі крові щурів збільшується ще більше майже в 14 разів (р0,001). Отримані результати в другій серії експериментів показали, що рівень як трийодтироніну в плазмі крові щурів так і тироксину при триразовому введенні комбінації з 10 краплями адаптогену зростають значно вищими темпами, а рівень кортизолу при триразовому введенні навіть знижується з наступним зростанням при семикратному введенні даної комбінації. Остання серія експериментів була проведена з використанням розчину мономеру і 15 краплями адаптогену. Цікаво, що збільшення дози адаптогену, як при триразовому так і при семиразовому введенні призвело до збільшення концентрації трийодтироніну в 10 разів, це свідчить про те, що подальше збільшення дози адаптогену не приведе до збільшення концентрації гормонів плазми крові, які мають прямий вплив на процеси адаптації.

Таким чином, введення комбінації розчину мономеру акрилової пластмаси з елеутерококом сприяє вираженій функціональній активності інсулярного ефекту підшлункової залози, що проявляється зростанням інсуліну в крові. Необхідність коригування адаптаційних можливостей організму виникла на підставі отриманих попередніх даних. Використання комбінації 5 крапель елеутерококу і розчину мономеру акрилової пластмаси показало, що триразове введення даної комбінації практично не змінює концентрації гормонів трийодтироніну та тироксину проти введення самого розчину мономеру акрилової пластмаси. Зниження концентрації в плазмі крові кортизолу до норми не корелює з надмірним виділенням інсуліну підшлунковою залозою. Семиразове введення комбінації 5 крапель елеутерококу з розчином мономеру акрилової пластмаси практично збільшує концентрацію трийодтироніну без зміни концентрації кортизолу.

Таким чином триразове введення даної комбінації не створює достатньо ефективних умов адаптації організму на дію розчину мономеру акрилової пластмаси.

Використання комбінації 10 крапель елеутерококу і розчину мономеру акрилової пластмаси показало, що триразове введення даної комбінації супроводиться максимальним зростанням концентрації тироксину і трийодтироніну, нормалізацією концентрації інсуліну із зниженням концентрації кортизолу. Семиразове введення даної комбінації супроводиться тенденцією до зниження концентрації як трийодтироніну так і тироксину при зростанні концентрації кортизолу.

Таким чином, створюються умови для ефективної негайної адаптації організму тварин на дію розчину мономеру акрилових пластмас.

Використання комбінації 15 крапель елеутерококу і розчину мономеру акрилової пластмаси показало, що при триразовому введенні даної комбінації дещо знижується концентрація в плазмі крові трийодтироніну і тироксину при незмінній (порівняно з нормою) концентрації кортизолу. Проведені дослідження показали, що рівень інсуліну не корелює з концентрацією кортизолу. Семиразове введення даної комбінації не знижує концентрацію в плазмі крові щурів трийодтироніну і тироксину, підвищує концентрацію кортизолу.

На основі проведених експериментальних досліджень, вивчення літературних даних нами запропоновано використовувати в клініці ортопедичної стоматології в ранньому періоді після протезування природний адаптоген - спиртовий екстракт елеутерококу по 2 мл 3 рази на день протягом 1-го місяця. Нами було враховано і те, що крім адаптогенних властивостей препарат проявляє виражену імуностимулюючу активність, тому при вивченні процесів адаптації пацієнтів до знімних конструкцій зубних протезів особливу увагу звертали на перебіг імунобіологічних процесів у СОПР після протезування. Оскільки в основі процесу адаптації організму людини лежать нейроендокринні механізми, тому після протезування нами ще вивчено динаміку вмісту кортизолу в слині. Під нашим спостереженням та лікуванням в клініці ортопедичної стоматології було 157 пацієнтів. Перша група - 62 пацієнти, які починаючи з 1-го дня після протезування отримували екстракт елеутерококу. Контрольну групу (2) склали 60 осіб, знімні конструкції зубних протезів яким виготовлялися за удосконаленими на кафедрі методиками, але протезування проводилося без застосування адаптогенів. Третя група - 35 обстежених. Пацієнти перебували під нашим спостереженням протягом 3-х місяців, показники місцевого імунітету та вміст кортизолу у секреті слинних залоз вивчали до протезування, через 2-3, 7-8, 14-15 днів, та через 1 місяць після протезування. З цією метою в різні терміни після протезування проведено аналіз активності лізоциму та вмісту секреторного імуноглобуліну класу А (SJg A) Іg G у змішаній слині пацієнтів обох дослідних груп.

Проведений аналіз імунологічних параметрів показує, що захисні механізми слизової оболонки порожнини рота у пацієнтів, що потребують ортопедичного лікування істотно ослаблені. Динаміка концентрації секреторного (SJg A) у слині після ортопедичного лікування доповненого прийомом елеутерококу в перші дні (1,2) проявляє тенденцію до деякого зниження відносно початкового рівня. В подальші терміни спостереження відмінність між двома групами пацієнтів вимальовувалася все більш виразно. Якщо в контрольній групі середній рівень секреторного (SJg A) залишався приблизно однаковим, то при застосуванні елеутерококу він прогресивно підвищувався, поступово наближаючись до нормальних значень.

На відміну від SJg A, для загального Іg G слини властива абсолютно протилежна динаміка. Істотно знижена до початку лікування ферментативна активність лізоциму на 2-3 день після протезування зростала у пацієнтів обох основних груп, залишаючись на одному рівні в групі хворих які не отримували адаптогенів на протязі всього періоду спостереження і були нижчі норми.

В той же час динаміка активності лізоциму у хворих, які приймали адаптоген починаючи з 7-8 дня і до кінця спостереження наростала і становила відповідно 13,1 % в порівнянні з контрольними значеннями. Проаналізувавши динаміку середнього приросту лізоциму ми виявили ще більші відмінності між 2-ма групами пацієнтів.

Застосування елеутерококу збільшило середній приріст активності лізоциму в хворих на 38,16+0,82 мкг/мл проти 9,22+0,34 мкг/мл в контрольній групі, тобто в 4,1 рази (р < 0,001). Таким чином використання екстракту елеутерококу сприятливо впливає на процес адаптації пацієнтів до знімних пластиночних протезів з акрилових пластмас, дозволяє значно пом'якшити цілий ряд їх небажаних ефектів на показники місцевого імунітету слизової оболонки порожнини рота.

Наступним важливим етапом клінічної частини нашої роботи було вивчення імунологічних параметрів пацієнтів, яким протезування проводилось вперше або повторно, та із застосуванням адаптогенів і без них. Для детального вивчення пацієнти кожної із груп були розділені ще на дві підгрупи.

Нами виявлено, що в обох підгрупах обстежених, що були протезовані без застосування адаптогенів, середня концентрація секреторного S Jg A у слині зазнавала мінімальних змін.

В той же час при первинному і повторному протезуванні застосування адаптогенів починаючи уже з 2-3 дня їх концентрація наростала на протязі всього періоду спостереження і все-таки вона була вищою у пацієнтів, яким протезування проводилося вперше, хоча відмінності треба відмітити статистично не є достовірні (р > 0,05).

Вивчення вмісту загального Іg G при первинному і повторному протезуванні без призначення адаптогенів показало, що зразу після лікування відбулося різке підвищення їх концентрації, а надалі поступово поверталася до норми.

Коли після первинного або повторного протезування призначали екстракт елеутерококу, істотних змін вмісту Іg G в слині не спостерігалося.

Активність лізоциму слини у пацієнтів, що протезувалися вперше або повторно і екстракту елеутерококу не приймали в усі періоди спостереження не перевищувала нормального рівня.

В той же час у групі первинно протезованих з прийомом адаптогенів максимальна концентрація лізоциму в слині відмічена вже на 7-8 день і зберігалася до кінця спостереження. Після 7-8-го днів спостереження відмінність між пацієнтами, що були протезовані вторинно і приймали екстракт елеутерококу і без нього, була статистична достовірною (р<0,001).

Проведені клінічні спостереження дозволяють зробити висновок, що призначення екстракту елеутерококу дозволяють досягнути більш оптимального процесу адаптації пацієнтів до знімних конструкцій зубних протезів із акрилових пластмас. При цьому відмічаємо, достовірне підвищення рівня секреторного S Jg A і активності лізоциму в змішаній слині, згладжуються різні коливання концентрації загального Іg G в ній. Це свідчить про покращення імунобіологічних властивостей слизової оболонки порожнини рота хворих. Відмічено, що при первинному протезуванні адаптогенна дія екстракту елеутерококу була більш вираженою, ніж при повторному.

Важливим клінічним показником адаптації пацієнтів до знімних конструкцій зубних протезів з акрилових пластмас є концентрація кортизолу в секреті слинних залоз. Перед початком ортопедичного лікування вміст кортизолу в слині пацієнтів був практично таким самим, як і в здорових осіб відповідного віку. Зразу після протезування концентрація кортизолу достовірно зростає досягаючи максимуму на 14-15 день спостереження. В більш пізні терміни після протезування концентрація кортизолу знижується. У пацієнтів, які приймали екстракт елеутерококу пік концентрації кортизолу був значно вищим (середні значення на 135,7 % перевищували нормальний рівень (р<0,001), ніж в групі пацієнтів, які адаптогенів не одержували (норма перевищувалась лише на 90,6 % (р < 0,001). В кінці періоду спостереження пацієнтів, які приймали адаптогени рівень кортизолу був все ще підвищеним на 49,6 % (р < 0,001), тоді як у контрольній групі в кінці спостереження вміст кортизолу повертався майже до норми, і не відхилявся більше як на 3,7 % (р > 0,05).

Більш глибокий аналіз проведений з врахуванням того, вперше чи повторно протезувались пацієнти. Він показав, що в обох випадках застосування адаптогенів дало достовірно кращі результати (р < 0,001). Вже через 2-3 дні після первинного протезування на фоні прийому адаптогенів концентрація кортизолу у слині підвищувалась на 128,0 %, тоді як у відповідній підгрупі контрольної групи (без застосування адаптогенів) - тільки на 68,8 %. В інші періоди спостереження середні показники концентрації кортизолу в слині первинно і повторно протезованих пацієнтів, які отримували екстракт елеутерококу, відрізнялися мало.

Таким чином, проведені клінічні спостереження підтвердили результат раніше отриманих експериментальних даних про можливість покращення процесів адаптації пацієнтів до знімних конструкцій зубних протезів із акрилових пластмас, шляхом використання природніх адаптогенів. А результати отримані в клініці дозволяють покращити ефективність лікування хворих знімними конструкціями зубних протезів із акрилових пластмас.

ВИСНОВКИ

1. Кількість ускладнень від використання знімних конструкцій зубних протезів із акрилових пластмас в ранні терміни складають: травматичні пошкодження СОПР у 11,26+4,74 % обстежених, гострі запальні процеси СОПР - у 11,45+1,63 % обстежених.

2. Зростання концентрації в плазмі крові експериментальних тварин гормонів щитовидної залози свідчить про активізацію, швидке і більш різке виведення біологічно ефективного трийодтироніну (Т 3), що створює умови для ефективної негайної адаптації організму тварин на дію розчину мономеру акрилової пластмаси.

3. Введення експериментальним тваринам розчину мономеру приводить до сильної активізації діяльності кори наднирників, виведенню глюкокортикоїдів, що свідчить про високу ціну адаптаційних процесів, які розвиваються в організмі експериментальних тварин.

4. Введення експериментальним тваринам природнього адаптогену спиртового розчину елеутерококу в кількості 10 крапель на протязі 3 діб в комбінації з розчином мономеру покращує адаптаційні процеси, на що вказує концентрація гормонів в крові, які відповідають за процеси адаптації.

5. Призначення пацієнтам, яким виготовлялися знімні конструкції зубних протезів із акрилових пластмас, природнього адаптогену спиртового екстракту елеутерококу в кількості 2 мл по три рази на день на протязі одного місяця приводить до достовірного підвищення рівня секреторного S Іg A і активності лізоциму у змішаній слині, згладжуються різкі коливання концентрації загального Іg Q в ній, що свідчить про покращення імунобіологічних властивостей СОПР, забезпечує більшу резистентність в періоді адаптації.

6. Клінічні спостереження показали на більшу ефективність використання природного адаптогену спиртового екстракту елеутерококу пацієнтів, протезування яким проводилося знімними конструкціями зубних протезів із акрилових пластмас вперше в порівнянні із повторно виготовленими.

Практичні рекомендації:

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ