Роль виявлення змін верхніх дихальних та травних шляхів у первинній діагностиці аутоімунного тиреоїдиту та гіпотиреозу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України Київський науково-дослідний інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка

Автофреферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Роль виявлення змін верхніх дихальних та травних

шляхів у первинній діагностиці аутоімунного тиреоїдиту та гіпотиреозу

Спеціальність: Оториноларингологія

Матвійчук Ярослава Михайлівна

Київ, 1999 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність роботи.

Частота хвороб щитовидної залози, а саме аутоімунного тиреоїдиту, багатовузлового зобу, новоутворень, за останні роки значно зросла. Аутоімунний тиреоїдит є хворобою, що супроводиться виникненням якісно нових фізіологічних взаємовідношень, які, в свою чергу, лежать в основі реактивних, адаптаційних і компенсаторних процесів, що визначають взаємозв'язок організму і довкілля. Дисбаланс тиреоїдних гормонів, що виникає при хворобах щитовидної залози, передусім при аутоімунному тиреоїдиті призводить до порушень фізичного і статевого розвитку дітей, до психічних і нервових розладів, зниження імунної резистентності організму, ураження міокарду, порушення репродуктивної функції у жінок (С.А. Краснова і співавт., 1987, П.М. Павлюк і співавт., 1995, И.М. Хмара і співавт., 1995, та ін.).

Оториноларингологи недостатньо знайомі з ЛОР проявами патології щитовидної залози і тому, при наявності симптомів мікседеми, або характерних ознак аутоімунного тиреоїдиту з боку глотки і гортані тривалий час лікують хворих від набрякового ларингіту, фарингіту та інших хвороб. Традиційні методи лікування, як консервативного, так і хірургічного, набряково-гіперпластичних процесів глотки й гортані, часто не призводять до позитивних результатів. У вітчизняній та зарубіжній літературі є лише окремі повідомлення про те, що патологічні процеси локалізовані у верхніх дихальних та травних шляхах можуть бути пов'язаними з дисфункцією щитовидної залози (В.П. Нечипоренко, В.И. Лозицкая, 1994).

Багаторічний досвід співпраці кафедр та клінік оториноларингології, факультетської хірургії та ендокринології Львівського медичного університету показав, що хвороби щитовидної залози, зокрема аутоімунний тиреоїдит, маніфестуються досить характерними змінами з боку верхніх дихальних та травних шляхів (А.Е. Кицера, 1988). Ці зміни, особливо деякі з них, повторюються з досить переконливою частотою, що дало нам підставу глибше вивчити їх генез і вірогідність, як симптомів аутоімунного тиреоїдиту.

На підставі дотеперішніх спостережень співробітники Львівського державного медичного університету висунули гіпотезу про те, що щитовидна залоза, яка в ембріональному періоді розвивається в ділянці кореня язика, навіть при відсутності її залишкових елементів в місці первинного закладення чи на шляху пересування (язиковий зоб, аберантні щитовидні залози, кисти, нориці тощо), може протягом усього життя людини зберігати імунний зв'язок з місцем первинного закладення.

Таким чином, вивчення змін, які зустрічаються у верхніх дихальних та травних шляхах при аутоімунному тиреоїдиті та гіпотиреозі, в Прикарпатському ендемічному вогнищі зокрема, є досить важливим і актуальним. Мета нашого дослідження полягала у визначенні та обґрунтуванні скринінг-симптомів з боку верхніх дихальних та травних шляхів у хворих на аутоімунний тиреоїдит та гіпотиреоз з залежно від важкості хвороби вивчення їх динаміки в процесі консервативного та хірургічного лікування, а також у впроваджені їх в клінічну практику, як тестів для діагностики аутоімунного тиреоїдиту та гіпотиреозу.

Для досягнення вказаної мети поставлено такі завдання:

1. Визначити частоту та інтенсивність змін верхніх дихальних та травних шляхів у хворих на аутоімунний тиреоїдит та гіпотиреоз;

2. Дослідити аутоімунні реакції організму на антигени з тканин верхніх дихальних та травних шляхів у хворих на аутоімунний тиреоїдит, гіпотиреоз та у практично здорових осіб;

3. Дослідити ступінь вираженості патологічних проявів з боку верхніх дихальних та травних шляхів у хворих на аутоімунний тиреоїдит залежно від важкості хвороби;

4. Дослідити зміни з боку верхніх дихальних та травних шляхів, а також дослідити імунологічні показники периферійної крові у хворих на аутоімунний тиреоїдит, гіпотиреоз та вузловий еутиреоїдний зоб. Для того, щоб переконатися в специфічності цих реакцій вирішено провести вказані обстеження також у хворих з системним аутоімунним процесом - ревматоїдним поліартритом;

5. Вивчити динаміку цих симптомів в процесі консервативного і хірургічного лікування;

6. Обґрунтувати і впровадити в клінічну практику скринінг-тести, що ґрунтуються на змінах верхніх дихальних та травних шляхів для виявлення аутоімунного тиреоїдиту та гіпотиреозу.

Наукова новизна.

Зібрано і систематизовано симптоми з боку верхніх дихальних та травних шляхів характерні для аутоімунного тиреоїдиту та гіпотиреозу. Вперше виявлено залежність ступеня збільшення язикового мигдалика, гіперемії і набряку язичка, м'якого піднебіння, змін голосових складок від важкості аутоімунного тиреоїдиту та вираженості клінічних проявів гіпотиреозу.

Вивчено залежність поміж ступенем вираженості хвороб щитовидної залози (аутоімунного тиреоїдиту, гіпотиреозу, вузлового еутиреоїдного зобу), а також ревматоїдного поліартриту з ураженням щитовидної залози з одного боку і вказаною вище тріадою симптомів з боку верхніх дихальних та травних шляхів - з іншого. Отримані дані поглиблюють уявлення про патогенетичні механізми розвитку аутоімунного тиреоїдиту та гіпотиреозу, доповнюють первинну симптоматику хвороб щитовидної залози.

Практичене значення.

Отримані дані дозволяють рекомендувати лікарям, передусім оториноларингологам та сімейним лікарям (за умови оволодіння методом непрямої ларингоскопії), скринінг-симптоми первинного добору осіб з підозрою на аутоімунний тиреоїдит та гіпотиреоз. Рекомендовано використання в діагностиці аутоімунного тиреоїдиту і гіпотиреозу простих, доступних, інформативних діагностичних тестів-симптомів:

1. Гіперемії, набряку слизової оболонки глотки, особливо м'якого піднебіння і язичка;

2. Гіперплазії язикового мигдалика, ін'єкції судин на його поверхні;

3. Симетричного драглистого набряку голосових складок, і, в деяких випадках, слизової оболонки підголосникової ділянки при наявності помірної гіперемії та сухості слизової оболонки гортані.

Гіпотиреоз можна запідозрити при наявності драглистого набряку голосових складок, що іноді переходить на слизову оболонку підголосникової ділянки, задишки, дисфонії.

Простота і доступність запропонованих скринінг-тестів відкривають можливість їх використання в умовах поліклініки. Своєчасне розпізнавання аутоімунного тиреоїдиту підвищує якість первинної діагностики, сприяє своєчасному лікуванню та зменшує частоту рецидивів цієї хвороби.

На підставі матеріалів дисертаційної роботи опубліковано 11 праць, впроваджено 5 пропозицій.

Запропоновані скринінг-тести впроваджено в практику у ЛОР відділах Львівської обласної клінічної лікарні та клінічної лікарні Львівської залізниці, у Львівському обласному ендокринологічному дипансері, а також в ЛОР-відділі Івано-Франківської обласної клінічної лікарні та в ЛОР центрі Чернівецької обласної клінічної лікарні.

Апробація результатів.

Основні положення дисертації доповідались і обговорювались:

- на засіданнях Львівських наукових товариств оториноларингологів і ендокринологів (1994-1995 рр.);

- на засіданнях кафедри оториноларингології Львівського державного медичного університету (1996 р.);

- на засіданнях лікарської комісії Наукового товариства ім. Шевченка (1994 р.);

- на VIII з'їзді оториноларингологів України (Київ, 1995 р.);

- на Науково-практичній конференції, присвяченій 75-річчю кафедри оториноларингології КМАПО (Київ, 1997 р.).

За результатами досліджень опубліковано 11 праць.

Особистий внесок дисертанта полягає в отриманні таких наукових результатів.

Вклад автора в отримання наукових результатів є основним і полягає у виборі насамперед обсягу і методів дослідження, в постановці мети та формуванні завдань, проведенні клінічних досліджень, аналізів і узагальненні результатів досліджень, в обґрунтуванні характерних симптомів як скринінг-тестів для діагностики аутоімунного тиреоїдиту та гіпотиреозу, у підготовці матеріалів до друку.

Дисертацію викладено на 147 сторінках машинопису. Робота складається з вступу, огляду літератури, викладу методів клінічних досліджень, чотирьох розділів власних досліджень, обговорення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку літератури;її ілюстровано 18 таблицями та 8 малюнками. Покажчик літератури містить 303 джерела, з них 220 вітчизняних та країн СНД та 83 авторів далекого зарубіжжя.

2. ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Для досягнення поставленої в роботі мети ми використовували клінічне обстеження, імунологічні та гістологічні методи дослідження.

Характеристика хворих. На першому етапі роботи проводили розширене клінічне обстеження 111 хворих на аутоімунний тиреоїдит, їх середній вік становив 42,5 р., серед обстежених переважали жінки - 81,1%. Контрольну групу складало 10 здорових осіб, середній вік яких був 31,5 р., всі вони мешкають в ендемічному щодо зобу районі.

У 34 осіб на час оториноларингологічного обстеження встановлено патологію щитовидної залози, 65 пацієнтів відібрано для обстеження в консультативній поліклініці на підставі виявлених змін у верхніх дихальних та травних шляхах, що давало підставу запідозрити аутоімунний тиреоїдит, або гіпотиреоз. У 1-му відділі хірургії ендокринних органів ЛОКЛ оглянуто та обстежено 28 осіб, у них було проведено хірургічне лікування з приводу вузлового еутиреоїдного зоба: солітарний вузол, багатовузловий зоб, аутоімунний тиреоїдит. Аутоімунне захворювання щитовидної залози може зустрічатися в поєднанні з системними ревматичними хворобами, такими як ревматоїдний поліартрит (В.Г. Серебряков, 1991). З таких міркувань нами було відібрано в третьому ревматологічному відділі клінічної лікарні Львівської залізниці обстежено 10 хворих на ревматоїдний поліартрит.

Клінічне дослідження. Усім хворим проводилось пальпаторне дослідження щитовидної залози.

Окрім цього проводилось ультразвукове дослідження щитовидної залози, на підставі якого запідозрено аутоімунний тиреоїдит у 111 хворих, а у 12 - вузловий еутиреоїдний зоб, серед них: у чотирьох хворих - солітарний вузол, у восьми - багатовузловий зоб. Із спеціальних лабораторних досліджень проводилось дослідження рівня трийодтироніну (Т₃), тироксину (Т₄), тиреглобуліну (ТГ), тироксин-зв'язуючого глобуліну (ТзГ) за допомогою наборів радіоізотопних реактивів РІАТГ125J, PIAТ₃ПГ, РІАТ₄ПГ (дослідного виробництва Академії Наук Бєларусь). Титрів антитиреоїдних і мікросомальних антитіл визначали з допомогою наборів реактивів РІААТТГ125J (дослідного виробництва Академії Наук Республіки Бєларусь). Дослідження проводилось в радіоізотопній лабораторії з дотриманням "Норм радіаційної безпеки НРБ-76 і основних санітарних правил ОСП 72/80 роботи з радіоактивними речовинами і іншими джерелами йонізуючого випромінювання" (М. - Энергоиздат, 1981).

Гістологічне дослідження видаленої при операції тканини щитовидної залози. Видалену тканину щитовидної залози досліджували гістологічно, шматочки для гістологічного дослідження витинали на межі вузлів та довколишніх тканин, препарати забарвлювали гематоксилінеозином.

Оториноларингологічне дослідження. Хворим на аутоімунний тиреоїдит проводилось: орофарингоскопія, непряма мікроларингоскопія, мікрофарингоскопія та фіброларингоскопія.

Мікрофарингоскопію здійснювали з допомогою хірургічного мікроскопа ОМ-2 (з-д "Красногвардеец"), з фокусною відстанню 400 мм., кратність збільшення - 4-6 разів. Непряму мікроларингоскопію здійснювали з допомогою того ж таки мікроскопа ОМ-2 і гортанного дзеркала. Фіброларингоскопію проводили апаратом фірми "Pentax FB-5H" за допомогою гнучкого фіброскопа.

Дослідження імунної системи. Відсотковий і абсолютний вміст Т і В-лімфоцитів у крові (ЕАС-РОЛ і Е-РОЛ) визначали методом О.М. Чередеєва (1976), а Тс і Тх субпопуляцій - за А.С. Павлюх та співавт. (1982).

Рівень імуноглобулінів класів A, G, M у сироватці крові вивчали методом радіальної імунодифузії в агарі (C. Mancini et al., 1965).

Специфічні тканинні антитіла до тиреоглобуліну визначали методом пасивної гемаглютинації з еритроцитним діагностикумом, навантаженим даним антигеном (C. Boyden, 1951).

Фіксовані імунні комплекси визначалися методом прямої імунофлюоресценції (Hаsсkova, 1974). С-реактивний білок визначали за загально прийнятою методикою (П.М. Пашинин, 1961).

Розрахунки показників проводились за загальновживаними методами раціональної статистики на запрограмованому калькуляторі МК-61.

3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Результати дослідження аутоімунних реакцій у хворих на аутоімунний тиреоїдит, показали, що у більшості пацієнтів були значні зміни їх показників. У всіх цих хворих виявлено антитіла до тиреоглобуліну у великих розведеннях.

Сироватка хворих на аутоімунний тиреоїдит містила одночасно антитіла до язикового мигдалика, м'якого піднебіння, піднебінних мигдаликів. Найчастіше виявлялися антитіла до антигену язикового мигдалика;середній логарифмічний показник (X_lg) їх титру становив - 1:380;титр антитіл до антигену м'якого піднебіння складав X_lg - 1:340, а титр антитіл до антигену піднебінних мигдаликів - X_lg - 1:260.

Антитіла до тиреоглобуліну було виявлено у 27 (89,0%) жінок та у 7 (11,0%) чоловіків, антитіла до язикового мигдалика - у 26 (86,0%) жінок і у 7 (11,0%) чоловіків, антитіла до антигену м'якого піднебіння - у 25 (83,0%) жінок i 6 (9,0%) чоловіків, антитіла до антигену піднебінних мигдаликів - у 18 (59,0%) жінок та 2 (5,0%) чоловіків.

У здорових осіб антитіла до антигену язикового мигдалика, м'якого піднебіння, а також до піднебінних мигдаликів виявлялися як у жінок, так і у чоловіків зі слабо позитивним результатом: X_lg становив - 1:30.

Клінічні особливості симптомів з боку верхніх дихальних та травних шляхів у хворих на аутоімунний тиреоїдит вивчали шляхом оториноларингологічного та ендокринологічного обстежень у 65 хворих. Усіх хворих розділили на три групи за функціональним станом і за структурою щитовидної залози.

У першій групі - 35 хворих на аутоімунний тиреоїдит з клінічними ознаками еутиреозу виявлено такі рівні гормонів:

Титр антитіл до тиреоглобуліну та до мікросомальної фракції був у них в межах 1:40-1:80.

Другу групу хворих на аутоімунний тиреоїдит з клінічними ознаками гіпертиреозу становило 10 осіб. Титр антитіл до тиреоглобуліну та до мікросомальної фракції становив у них - 1:40-1:80.

Рівень гормонів у цих хворих становив:

При дослідженні гормонального статусу у третій групі хворих (20 пацієнтів) з явищами гіпотиреозу встановлено значне статистично достовірне зниження показників:

Титр антитіл до тиреоглобуліну і до мікросомальної фракції становив 1:160-1:1280.

Найбільш виражені симптоми з боку верхніх дихальних та травних шляхів встановлено у групі хворих на аутоімунний тиреоїдит з гіпотиреоїдним станом, а саме:

1) збільшення язикового мигдалика - у 19 (95,0%) хворих, почервоніння та ін'єкцію судин на поверхні язикового мигдалика - у 10 (50,0%) обстежених, збільшення фолікулів язикового мигдалика - у 7 (30,0%) хворих;

2) гіперемію, ін'єкцію судин м'якого піднебіння, в т. ч., язичка - у 19 (95,0%) хворих, набряк язичка - у 16 (80,0%), драглистий набряк язичка, його гіпертрофію - у 2 (10,0%) хворих;

3) загрубіння голосових складок - у 7 (30,0%) хворих, їх асиметричний набряк - у 9 (45,0%), драглистий набряк голосових складок, і, в деяких випадках, слизової оболонки підголосникової ділянки при наявності помірної гіпермії та сухості слизівки - у 11 (60,0%).

Ступінь вираженості змін у верхніх дихальних та травних шляхах відповідав ступеневі важкості гіпотиреозу і збільшувався з наростанням останнього. Чим нижчий рівень гормонів щитовидної залози і чим вищий рівень титрів антитіл до тиреоглобуліну та до мікросомальної фракції тим більш виражені патологічні зміни у тканинах верхніх дихальних та травних шляхів. Результати дослідження імунної системи у 12 хворих на вузловий еутиреоїдний зоб, у 10 хворих на аутоімунний тиреоїдит та у 10 хворих на ревматоїдний поліартрит в порівнянні з контролем показали в більшості випадків значні зміни імунологічних показників, а рівень тиреоїдних гормонів у них був в межах норми. 12 хворим на вузловий еутиреоїдний зоб проведено хірургічне втручання. З боку верхніх дихальних та травних шляхів у хворих на вузловий еутиреоїдний зоб встановлено таку закономірність: збільшення язикового мигдалика (за відсутності ін'єкції на його поверхні), відповідало ступеневі гіперплазії щитовидної залози. Гістологічним дослідженням видаленої тканини залози у двох випадках встановлено лімфоплазмоцитарну інфільтрацію, що можна оцінити як ознаку аутоімунного процесу. При еутиреоїдному вузловому зобі констатується порушення гуморального імунітету, яке виражається у достовірному підвищенні рівнів імуноглобулінів:

Вміст циркулюючих імунних комплексів був знижений. У хворих цієї групи відмічалося зниження абсолютної і відносної кількості Т-лімфоцитів, що відповідно складає:

Залежності змін ендокринної активності щитовидної залози і імунної системи, а також симтомів з боку верхніх дихальних та травних шляхів від ступеня і форми гіперплазії щитовидної залози нами не виявлено.

Дванадцятьом з 111 хворих на аутоімунний тиреоїдит проведено хірургічне втручання. З боку верхніх дихальних та травних шляхів у них спостерігалися такі зміни: почервоніння, ін'єкція судин м'якого піднебіння переважно в ділянці язичка і прилеглої частини піднебінної завіски, інколи у вигляді ореола - у п'яти (40,0%) хворих, набряк язичка - у двох (10,0%). Гіперплазію язикового мигдалика констатовано у семи (58,0%) обстежених осіб. Лімфоїдна тканина торкалась язикової поверхні надгортанника, на його поверхні виступали часточки: збільшені в розмірах фолікули констатовано у одного (5,0%) хворого. У чотирьох осіб (30,0%) поверхню мигдалика вкривали судини різного калібру: вени і артерії було видно неозброєним оком. При ларингоскопії у двох (15,0%) хворих були згрубіння голосових складок. П'ятеро (40,0%) хворих з еутиреоїдним станом відзначало швидку втомлюваність голосу, який відновлювався після відпочинку. Титр антитіл до тиреоглобуліну та до мікросомальної фракції становив у цих хворих 1:80-1:320.

При гістологічному дослідженні видаленої частини залози відзначалася виражена лімфоплазмоцитарна інфільтрація із зміною тиреоцитів і склерозом проміжної тканини.

Порушення в імунній та ендокринній системах вказували на аутоімунні зміни в організмі пацієнтів. Відзначено підвищення рівнів Ig A, Ig M, а також незначне підвищення рівня Ig G:

Вміст циркулюючих імунних комплексів був збільшений в порівнянні з хворими контрольної групи та особами з еутиреоїдним багатовузловим зобом.

В системі клітинного імунітету виявлено зменшення загальної та абсолютної кількості Т-лімфоцитів за рахунок Т-хелперів та Та. Середні статистичні величини становлять:

Зниження рівнів В-лімфоцитів та підвищення рівня Т-супресорів. Імунорегуляторний індекс був значно нижчим за норму. У групі хворих на аутоімунний тиреоїдит проведено хірургічне лікування призвело до незначного зменшення аутоімунних зрушень вже на п'ятнадцятий день після операції. В гуморальній ланці імунної системи реєструвалося зниження рівня Ig A, нормалізація рівня Ig G при незначному збільшенні Ig M. Їх середні статистичні величини становили:

Рівень циркулюючих імунних комплексів у після операційних хворих був значно зменшений у порівнянні з його рівнем до операції і становив 73,27 10,78.

Порушення в Т-ланці імунної системи проявлялися у зменшенні абсолютної та відносної кількості Т-клітин і їх субпопуляцій Та, Тх та підвищенні Тс. Відзначено зменшення рівня В-клітин. Середні статистичні значення становили:

Отже, порушення імунного статусу у хворих цієї групи полягало в:

- достовірному зниженні кількості і функціональної активності Т-клітин і підвищенні рівня імуноглобулінів та циркулюючих імунних комплексів;

- наявності антитіл до тиреоглобуліну та до мікросомальної фракції. На п'ятнадцятий день після операції відзначалися: зменшення рівня Ig A, нормалізація Ig G, зменшення рівня циркулюючих імунних комплексів, зменшення абсолютної та відносної кількості Т-клітин.

На 15-й день післяопераційного періоду п'ятеро хворих після тотальної струмектомії скаржилося на: загальне нездужання, мерзлякуватість, сонливість, хрипкість голосу, набряки в ділянці верхніх повік. З боку верхніх дихальних та травних шляхів було відмічено такі зміни: набряк м'якого піднебіння і язичка, на тлі блідої слизової оболонки, незначне збільшення язикового мигдалика за рахунок однієї з його часток. Голосові складки були набряклі, драглисті на тлі сухості та блідості слизової оболонки. У двох хворих після струмектомії виник однобічний параліч внутрішніх м'язів гортані, через пошкодження під час операції поворотного гортанного нерва, в однієї хворої - однобічний параліч та парез з протилежного боку, зумовлений стисненням рубцевою тканиною гортанного нерва. У цих пацієнтів ларингоскопічно визначено набряк голосових складок у вигляді блідих драглистих овальних "подушок", розташованих симетрично, які звужували уже стенозовану голосову щілину. У всіх хворих набряки голосових складок зменшувались вже після перших днів замінної терапії, і, після добору оптимальної дози і частоти її застосування, цілком зникали. Слід відзначити, що голосові складки відразу ж реагували набряком як на збільшення дози препарату, так і на відмову від замінної терапії, тому їх зміни були найдоступнішими та наглядними орієнтирами для добору дози замінних ліків (тиреокомб, L-тироксин) і частоти їх застосування. Підсумовуючи наведені дані слід відзначити, що порушення функції щитовидної залози сприяють виникненню дефекту в імунній системі і розвиткові як аутоімунного тиреоїдиту й гіпотиреозу, так і змін у верхніх дихальних та травних шляхах.

Із обстежених 10 хворих на ревматоїдний поліартрит зміни щитовидної залози проявлялися через 1,5 року від початку хвороби.

Титр антитиіл до тиреоглобуліну та до мікросомальної фракції становив в середньому 1:80. З боку верхніх дихальних та травних шляхів були наявні такі візуальні зміни: ін'єкція язичка - у семи хворих, ін'єкція судин м'якого піднебіння - у трьох осіб. Набряк язичка спостерігався у двох пацієнтів з генералізованою формою ревматичного поліартриту. Майже у всіх хворих відзначалося збільшення язикового мигдалика. У половини пацієнтів язиковий мигдалик був настільки великим, що прилягав до язикової поверхні надгортанника;на його поверхні виступали збільшені часточки;ін'єкцію судин на поверхні мигдалика зафіксовано у 4 хворих. При ларингоскопії виявлено згрубіння голосових складок у двох осіб.

У хворих на ревматоїдний поліартрит були наявні зміни в системі гуморального імунітету - зниження рівня Ig M та Ig G, а рівень Ig A знаходився в межах норми. Рівень циркулюючих імунних комплексів був підвищений - 84,14 8,88. Зміни клітинного імунітету були такими: Тзаг та Табс були нижчими за норму і відповідно складали:

Зареєстровано порушення видового складу імунорегуляторних клітин: підвищення рівня Тс та зниження рівня Та та Тх, становить:

У В-системі імунітету було виявлено також зменшення рівня В-клітин. У групі хворих через півроку після проведеного консервативного лікування відзначалася позитивна динаміка симптомів з боку верхніх дихальних та травних шляхів, яка призвела до нормалізації клініко-лабораторних показників (табл.).

Таблиця - Результати дослідження хворих на аутоімунний тиреоїдит з гіпотиреоїдним станом за рівнем гормонів Т₃, Т₄ і ТзГ після консервативного лікування:

Результати оториноларингологічного дослідження показали, що у хворих після проведеного лікування утримується лише незначне збільшення язикового мигдалика, отже ефективне хірургічне чи консервативне лікування сприяє нормалізації оториноларингологічних, гормональних, імунологічних показників у хворих на аутоімунний тиреоїдит.

Таким чином, нами встановлено, що як при аутоімунному тиреоїдиті, так і при ревматоїдному поліартриті спостерігаються певні зміни в імунній системі, які вказують на аутоімунні зрушення в організмі хворих - це і є основною патогенетичною ланкою у виникненні і перебігу обох хвороб. Аутоімунні процеси призводять до появи характерних симптомів з боку верхніх дихальних та травних шляхів. Як вказані симптоми, так і імунні зрушення ідуть на спад, або й цілком зникають внаслідок консервативного та хірургічного лікування.

ВИСНОВКИ

1. У хворих на аутоімунний тиреоїдит наявні такі симптоми з боку верхніх дихальних та травних шляхів:

- гіперемія, набряк слизової оболонки глотки, м'якого піднебіння і язичка;

- гіпертрофія язикового мигдалика, ін'єкція судин на його поверхні;

- симетричний драглистий набряк голосових складок, і, в деяких випадках, слизової оболонки підголосникової ділянки за наявності помірної гіперемії та сухості слизової оболонки гортані.

2. Симптоми з боку верхніх дихальних та травних шляхів пов'язані з фактом, що щитовидна залоза, яка в ембріональному періоді розвивається в ділянці кореня язика навіть при відсутності залишкових елементів щитовидної залози чи щитоязикової протоки в місці первинного закладання чи на шляху пересування протягом усього життя людини, зберігає імунний зв'язок з місцем її первинного закладання. У хворих на аутоімунний тиреоїдит виявлено значне підвищення титрів антитіл до тиреоглобуліну, до тканин язикового мигдалика і до м'якого піднебіння. У здорових осіб підвищення цих титрів було незначним.

3. Характерні симптоми з боку верхніх дихальних та травних шляхів збігаються з вираженістю аутоімунного тиреоїдиту.

4. Зазначені симптоми спостерігаються лише у хворих на аутоімунний тиреоїдит і відсутні у хворих з іншими хворобами щитовидної залози.

5. При гіпотиреозі, який виникає після тотальної, або субтотальної струмектомії спостерігається:

- набряк голосових складок, а в деяких випадках і підголосникової ділянки;

- він може бути одним із критеріїв дозування замінної терапії тиреоїдними препаратами.

6. Ефективне хірургічне або консервативне лікування сприяє нормалізації оториноларингологічних симптомів, гормональних та імунологічних показників у хворих на аутоімунний тиреоїдит.

СПИСОК ПРАЦЬ, ЩО ОПУБЛІКОВАНІ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Матвійчук Я.М. Верхні дихальні та травні шляхи, як “дзеркало” щитовидної залози // Укр. мед. вісті. - 1998. - Т. 2, ч. 1-2 (59-60). - С. 124-125. - (Матеріали VII конгресу СФУЛТ, 16-20 серп. 1998 р., Ужгород).

2. Матвійчук Я.М. Диспное, спричинене струмектомією, як багатофакторна проблема // Журнал вушних, носових і горлових хвороб. - 1998. - №6. - С. 75-76.

3. Матвійчук Я.М. Чи може лікар ендокринолог запідозрити аутоімунну патологію щитовидної залози // Актуальные вопросы оториноларингологии: Материалы респ. науч.-практ. конф. оториноларингологов, посвященной 100-летию со дня рождения проф. А.М. Рейнуса (Алушта, 23-24 окт. 1997 г.). - Симферополь, 1997. - С. 221-226.

4. Матвійчук Я.М. Діагностика автоімунного тиреоїдиту на підставі змін з боку верхніх дихальних та травних шляхів // Лікарська справа. - 1998. - №3. - С. 98-99.

5. Матвійчук Я.М. Симптоми, які спостерігаються у верхніх дихальних та травних шляхах при аутоімунному тиреоїдиті та гіпотиреозі // Журнал вушних, носових і горлових хвороб. - 1998. - №1. - С. 32-35.

6. Матвійчук Я.М. Зміни верхніх дихальних та травних шляхів як скринінг-тести для діагностики аутоімунного тиреоїдиту // Актуальні питання мікрохірургії вуха та захворювань верхніх дихальних та травних шляхів: Зб. матеріалів республ. наук.-практ. конф., присвяченої 75-річчю кафедри оториноларингології КМАПО. - К., 1997. - С. 105.

7. Кіцера О.О., Лукавецький О.В., Матвійчук Я.М. Зміни у верхніх дихальних та травних шляхах як скринінг-тест для виявлення аутоімунного тиреоїдиту // Матеріали з'їзду отоларингологів України. - К., 1995. - С. 410.

8. Кіцера О., Томашевський Я., Павлюк Д., Матвійчук Я. Паралелі при аутоімунному тиреоїдиті і гіпотиреозі та супутніх змінах у верхніх дихальних шляхах // Лікарський вісник: Журн. укр. лікарського товариства Північної Америки. - 1994. - Т. 41, №2 (133). - С. 82-86.

9. Кіцера О.О., Томашевський Я.І., Матвійчук Я.М. Патологія верхніх дихальних шляхів у хворих на аутоімунний тиреоїдит // Сучасні проблеми експериментальної та клінічної ендокринології: Матеріали 5 з'їзду ендокринологів України. - К., 1994. - C. 198-199.

10. Томашевський Я.І., Матвійчук Я.М., Бумбар О.І. Показники вмісту кетокислот у сечі в діагностиці порушень вуглеводного обміну // Матеріали засідань АН ВШ України (Західне регіональне медичне відділення). - Львів, 1994. - Бюл. №1. - С. 18-21. тиреоїдит гіпотиреоз лікування

11. Томашевский Н.И., Томашевская А.Я., Ференсович Н.Я., Матвийчук Я.М., Бумбар О.И. Исследование функционального состояния цикла КОРИ в практике эндокринолога // Актуальные вопросы клинической диабетологии: Научные труды / Казан. гос. мед. ин-т. - Казань, 1994. - Т.3. - С. 14-17.

Размещено на Allbest.ru