Пізні неврологічні наслідки опромінення у ліквідаторів аварії на ЧАЕС

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

КИЇВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІМ. П.Л. ШУПИКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Пізні неврологічні наслідки опромінення у ліквідаторів аварії на ЧАЕС

Марцинкевич Олександр Олександрович

УДК 616.831.- 06+612.014.482

14.01.15 - нервові хвороби

КИЇВ-1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київській медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України на кафедрі неврології з курсом дитячої неврології.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Руденко Анатолій Юхимович

Київська медична академія післядипломної

освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України,

кафедра неврології з курсом

дитячої неврологої, завідувач кафедри

Офіційні опоненти:

Доктор медичних наук, професор Самосюк Іван Захарович, Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, кафедра фізіотерапії та курортології, завідувач кафедри

Доктор медичних наук, професор Винницький Олександр Романович, Київський НДІ нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова АМН України, старший науковий співробітник

Провідна установа: Український науково-дослідний інститут клінічної і експериментальної неврології та психіатрії МОЗ України (м.Харків), відділення судинної патології головного мозку.

Захист відбудеться 24 березня 1999 р. о 11 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26. 613. 01 при Київській медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України за адресою: 254112, м. Київ, вул. Дорогожитська, 9, ауд. № 3.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України за адресою: 254112, м. Київ, вул. Дорогожитська, 9.

Автореферат розісланий 17 лютого 1999 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доцент Романенко О.І.

Загальна характеристика роботи

неврологічний опромінення ліквідатор

Актуальність теми. Після аварії на ЧАЕС проблема наслідків дії опромінення на організм ліквідаторів, зокрема, на їх нервову систему, остаточно не вирішена. Важливі дослідження з цього приводу здійснені в Науковому центрі радіаційної медицини АМН України (А.І. Нягу, 1991-1998; К.Н. Логановський, 1992-1998; М.І. Руднєв, 1992-1998; А.Н. Коваленко, 1997), Київській медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України (І.С. Зозуля, 1993, 1995; А.Ю. Руденко, 1993, 1995; Ю.І. Головченко, 1995, 1997; І.З. Самосюк, 1995), Київському НДІ нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова АМН України (А.П. Ромоданов, 1993; О.Р. Винницький, 1992-1998, М.І. Лісяний, 1993-1998), Інституті геронтології АМН України (А.Я.Мінц, 1992,1996), Українському НДІ клінічної і експериментальної неврології та психіатрії МОЗ України (П.В. Волошин, 1992-1995; Т.С.Міщенко, 1992-1995). Тим паче, функціонально-структурні зміни в головному мозку у ліквідаторів мають різну, інколи діаметрально протилежну оцінку. Особливо, це стосується їх патогенезу і, зокрема, встановлення вкладу зовнішнього та внутрішнього опромінення у виникненні радіаційних неврологічних синдромів на віддаленому періоді після радіаційної катастрофи.

Контроль за контингентом осіб, що зазнали дії радіації під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, показав на значне зростання серед них захворюваності і інвалідності від хвороб нервової системи (А.І. Нягу, 1991-1997; І.М. Хомазюк, 1991; А.П. Картиш, 1992; Ю.А. Зозуля, 1995.).

Аналогічна ситуація склалась серед ліквідаторів Чернігівської області. Так, за останні шість років смертність серед них виросла в 2,1 рази, зокрема, в 1,9 рази - від гострого порушення мозкового кровообігу. Також вихід на первинну інвалідність від хвороб нервової системи становить 51,5 % і займає зараз перше місце в структурі інших причин (дані Центру радіаційного захисту населення Чернігівської області, 1996 р.). Суттєвим є і те, що 2.100 (14,5 %)ліквідаторів Чернігівської області продовжує проживати на радіаційно забруднених територіях. Щільність забруднення останніх по цезію-137 становить від 7 до 60,6 Кю/км2 (А.М. Груша, 1995), що значно перевищує допустимі нормативні рівні радіації (до 1 Кю/км2 - згідно концепції прийнятої Верховною Радою України 27 лютого 1991 р.). Забруднення ж 2 Кю/км2 потребує радіаційного контролю і добровільного відселення (за матеріалами Мінчорнобиля України, 1996 р.).

Останній факт є особливо важливим і потребує окремого дослідження, з метою ствердження чи виключення додаткового впливу внутрішнього опромінення на ступінь неврологічних змін у ліквідаторів, які проживають в зонах різного радіаційного забруднення. Проте, наукових даних про залежність позначеності церебральних змін саме від такого фактору немає. В цьому відношенні важливим є також і радіометричне встановлення можливості тканини головного мозку до інкорпорування радіоізотопів аліментарним шляхом.

Отже, існують питання, які потребують вивчення, що і визначає актуальність вибраної теми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконана науково-дослідницька робота є фрагментом наукової роботи кафедри неврології з курсом дитячої неврології Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України: № 019611010570.

Мета дослідження. Виявлення неврологічних проявів у осіб, які зазнали опромінення під час робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (1986-1987 рр.) з врахуванням радіаційної забрудненості місця їх подальшого проживання та визначення значимості внутрішнього опромінення в патогенезі неврологічних змін ліквідаторів у віддаленому періоді (7-10 рр.) після радіаційної катастрофи.

Задачі дослідження.

1. Вивчити характер, ступінь і динаміку ураження головного мозку у ліквідаторів, що зазнали зовнішнього опромінення в 1986-1987 рр.

2. Встановити особливості клініко-неврологічних змін і параклінічних ознак у ліквідаторів, що проживають на радіаційно відносно чистих і забруднених територіях Чернігівської області.

3. З метою вивчення можливого впливу на головний мозок внутрішнього опромінення у ліквідаторів, а також осіб, які проживають на радіаційно забрудненій території Чернігівської області, провести його радіометрію у померлих цих двох груп населення.

4. Співставити результати комплексного обстеження ліквідаторів і дані радіометричного дослідження головного мозку померлих ліквідаторів і неліквідаторів.

5. Базуючись на результатах комплексного клініко-параклінічного обстеження, визначити значення фактору радіаційної забрудненості території на ступінь та розвиток патологічних змін в головному мозку ліквідаторів і їх захворюваності.

Наукова новизна одержаних результатів. 1. Комплексним обстеженням встановлено, що у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, які проживають на радіаційно “чистих” і забруднених територіях є різні ступені ураження головного мозку.

2. Вперше здійснена радіометрія головного мозку померлих, яка показала, що у ліквідаторів відносно радіаційно чистих і забруднених територій та жителів контрольованих районів рівень інкорпорації цезію-137 є різним.

3. При порівнянні відповідних даних вперше встановлено, що:

а) у ліквідаторів із радіаційно “чистих” районів зміни в головному мозку фактично обумовлені опроміненням (зовнішнім і внутрішнім) отриманим лише під час робіт по ліквідації аварії на ЧАЕС;

б) ліквідатори із радіаційно забруднених територій зазнають додаткового хронічного опромінення внаслідок інкорпорації радіонуклідів разом з продуктами харчування і мають більш виражені неврологічні прояви ураження мозку, які набувають хронічного перебігу.

4. Вперше проведено порівняння нейроімунологічних показників та співставлення їх з неврологічними змінами у ліквідаторів, які проживають у районах з різним ступенем радіаційного забруднення.

5. Результати проведених досліджень свідчать, що у багатофакторному патогенезі ураження мозку ліквідаторів, окрім вже відомих причин: гемодисциркуляції, ендоінтоксикації, нейроаутоімунних змін - суттєвого значення набуває тривала дія інкорпорованих радіонуклідів в структурах головного мозку.

Практичне значення одержаних результатів. Враховуючи, що у осіб, які зазнали дії опромінення під час робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (1986-1987 рр.), мають місце симптоми ураження головного мозку і соматичних систем, невропатологи та лікарі широкого профілю повинні приділяти максимальну увагу комплексному обстеженню ліквідаторів.

Хронічний характер перебігу післярадіаційної енцефалопатії у ліквідаторів, особливо тих, що проживають у контрольованих районах, потребує їх постійного диспансерного спостереження у невропатолога.

Увага і вірна оцінка скарг ліквідаторів, разом з врахуванням клініко-неврологічного та інструментального дослідження дозволять своєчасно діагностувати у них післярадіаційну енцефалопатію і розробити комплекс патогенетично обгрунтованого лікування.

Зважаючи на патогенетичну роль внутрішнього опромінення у становленні та хронічному розгортанні патологічного процесу в головному мозку ліквідаторів, необхідно в комплексному лікуванні таких хворих використовувати ліки радіопротекторної і дезінтоксикаційної дії.

Виявлена залежність ступеня ураження головного мозку у ліквідаторів від радіологічного забруднення місця їх проживання, визначає доцільність рекомендувати учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС переселення в радіаційно чисті території з проведенням, у подальшому, лікувально-реабілітаційних заходів.

Положення дисертації впроваджені в учбовий процес на кафедрі неврології з курсом дитячої неврології Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України.

Результати дисертаційних досліджень впроваджені в лікувально- діагностичну роботу лікарів невропатологів неврологічного відділення та відділення для реабілітації учасників ліквідації аварії на ЧАЕС Чернігівської обласної лікарні, неврологічного відділення міської лікарні № 1 (м. Чернігів), неврологічного відділення Центру радіаційного захисту населення Чернігівської області, про що свідчать акти про впровадження.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана протягом 1993-1998 рр. Автором самостійно розроблена програма обстеження хворих учасників ліквідації аварії на ЧАЕС і проведений їх відбір та клініко-параклінічні обстеження. Дисертантом визначені: ціль, задачі і методичні підходи роботи. Частина лабораторних досліджень проведена безпосередньо здобувачем та за його участю. Самостійно здійснений аналіз, узагальнення та статистична обробка отриманих результатів. Підготовка статей, оформлення дисертаційної роботи і автореферату виконані дисертантом самостійно.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації викладено і обговорено на:

а) пленумі правління науково-медичного товариства невропатологів, психіатрів та наркологів. - м. Чернівці, 1993;

б) 1-му Національному конгресі невропатологів, психіатрів і наркологів України. - м. Харків, 1996;

в) науково-практичній конференції присвяченій 25-річчю створення Львівської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги. - м. Львів, 1997;

г) на двох обласних науково-практичних конференціях невропатологів і нейрохірургів. - м. Чернігів, 1997, 1998.

Дисертаційну роботу розглянуто та рекомендовано до захисту на спільному міжкафедральному засіданні кафедр неврології, неврології з курсом дитячої неврології, рефлексотерапії Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України.

Публікації. По темі кандидатської дисертації опубліковано 8 наукових робіт, у тому числі самостійних - 6. Серед них 5 статей в наукових журналах, з яких 4 самостійні, 3 тези доповідей в матеріалах науково-практичних конференцій (з них 2 - самостійні).

Обсяг та структура роботи. Дисертація викладена на 149 сторінках машинописного тексту. Робота складається із вступу, огляду літератури, трьох розділів власних досліджень, висновків з практичними рекомендаціями, містить 23 таблиці. Список використаної літератури нараховує 354 джерел.

Основний зміст роботи

Матеріал та методи дослідження. Робота грунтується на обстеженні 119 хворих (чоловіки у віці 21-44 роки - 89,9 % і 45-59 років - 10,1 %), які в 1986-87 рр. приймали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Згідно офіційних даних 57,1 % обстежених отримали дозу зовнішнього опромінення до 25 бер (21,82,9 бер), 11,7 % пацієнтів - від 26 до 40 бер (35,44,5 бер) і в 31,2 % ліквідаторів доза не визначалась.

Спостереження проведені через 7-10 років після виведення ліквідаторів із 30-ти км зони із врахуванням радіологічної характеристики території їх проживання.

Неврологічний статус у всіх досліджених вивчали із залученням традиційних методів і проб, а також:

1. Нейрофізіологічних: а) електроенцефалографія (16-ти канальний електроенцефалограф фірми “Медікор” №868) із застосуванням міжнародної системи відведення ЕЕГ "10-20" і пробами відкривання та закривання очей, фотостимуляцією, трьоххвилинною гіпервентиляцією; б) реоенцефалографія (реоенцефалограф Р4 - 02 з програмним блоком “Георг” ІБМ 800286) з дослідженням еластотонічного стану і кровонаповнення судин каротидного (Фм) і вертебробазилярного басейнів (Ом); в) комп'ютерної тест програми “Дослідження основних психофізіологічних функцій людини” (апарат “Медіана-1” ГК 1.704.001 ГЕ № 2086.01) з визначенням оперативної пам'яті та "рухливості" основних процесів нейродинаміки; г) комп'ютерно-математичних розрахунків ступеня післярадіаційної енцефалопатії для об'єктивізації неврологічних симптомів як органічного так і суб'єктивного характеру (І.В. Степаненко, Н.В. Гужовська, 1995); д) тестів з допомогою таблиць Шульте у модифікації Ф.Д. Горбова для дослідження об'єму уваги, виявлення швидкості орієнтаційно пошукових рухів погляду, характеристики “працездатності” нервових клітин кори мозку.

Контрольну групу при здійсненні нейрофізіологічних досліджень склали 15 практично здорових осіб, які дії опромінення не зазнали.

2. Дослідження нейроаутоімунних процесів з визначеням в сироватці крові 119 ліквідаторів нейроаутоантитіл (в розведені 1:100 і 1:500) до маркерів: а) загального білка мієліну (ЗБМ); б) нейронного білка (NСЕ); в)білка олігодендроглії (S-100), щоб підтвердити чи виключити органічний характер ураження головного мозку в обстежених. Спостереження проведені в лабораторії імунологічних досліджень Київського НДІ нейрохірургії ім. А.П.Ромоданова АМН України.

Контролем була сироватка від 50 практично здорових донорів, що не зазнали дії опромінення.

3. Радіометрія тканин головного мозку померлих ліквідаторів і неліквідаторів з метою вирішення питання про наявність в його структурах ендогенного накопичення радіоізотопу цезію-137 (44 випадки). Весь матеріал розділений на чотири групи: а) тканина мозку ліквідаторів, які проживали на радіаційній території (15 проб); б) ліквідаторів, які проживали на відносно екологічно чистій території (10 проб); в) жителів (неліквідаторів), які проживали на радіаційній території (9 проб); г) жителів (неліквідаторів), які проживали на відносно чистій території (10 проб). Радіометрія проводилась без попередньої концентрації тканин мозку (спалювання, висушування). Контролем були показники радіометрії мозкової тканини неліквідаторів із відносно радіаційно чистого району.

Гамаспектрометричний аналіз проб мозкової тканини померлих здійснений на спектрометричному комплексі ППД ДГДК №2463 (детектор германієвий, дифузійно-дрейфований коаксиальний) з використанням багатоканального амплітудного аналізатору імпульсів АІ 1024-95-М 17 №1027. Ідентифікація ізотопу, як і його ступінь накопичення, здійснювалась шляхом комп'ютерного опрацювання за програмою BАLТАТОP, версія 3.02.

4. Всім хворим здійснювали загальний аналіз крові і досліджували показники загальної імунної системи; визначали рівень у сироватці крові гормонів пролактину і кортизолу; оцінювали соматичний стан потерпілих на підставі відповідних досліджень і заключень гастроенторолога, ендокринолога, уролога, кардіолога.

5. Вивчали динаміку рівня захворюваності та смертності на цереброваскулярні і злоякісні хвороби серед всіх ліквідаторів та населення, які проживають в радіаційно забруднених і відносно радіаційно чистих районах Чернігівської області.

Статистичну обробку отриманих результатів здійснювали згідно з вимогами ГОСТ 11.004-74 "Прикладная статистика. Правила определения доверительных границ для параметров нормального распределения" з використанням рекомендацій по обробці медичної інформації (Поляков И.В. и др., 1975; Минцер О.Л. и др., 1991). Вірогідність розбіжностей та достовірність результатів спостережень визначали через визначення похибок репрезентативності і критерія т Стюдента (Поляков И.В. и др., 1975).

Результати дослідження та їх обговорення. При здійсненні клініко-неврологічних та параклінічних досліджень спеціального підбору хворих не проводилось. На поліклінічному етапі пацієнти мали скарги і симптоми, що свідчили про порушення в головному мозку. Проте, за даними їх амбулаторно-поліклінічних карток, до 1986 року обстежені були здоровими.

Вивчаючи динаміку ураження головного мозку ліквідаторів встановлено, що вона характеризується трьохфазністю розгортання. Згідно анамнестичних даних перша фаза маніфестується появою окремих неврологічних ознак ще під час робіт в зоні аварії на ЧАЕС. При цьому 86,5 % із них відмічали вже тоді окремі відчуття нездужання. Їх аналіз показав, що вони були виявом дисфункції з боку головного мозку і його оболонок, зокрема: гіпоталамічного відділу (85,1 %), оболонок мозку (71,1 %), кори (20,5 %), структур стовбура мозку (12,4 %). Симптоми недостатності гіпоталамічного рівня проявлялись: загальною слабкістю - 39,1 %, сонливістю - 30,3 %, змінами артеріального тиску - 9,2 %, вегетативно-судинними кризами - 6,5 %. Важливо, що у 30,5 % досліджених, мозкові симптоми під час робіт в радіаційній зоні виникали гостро, завжди на фоні головного болю, у вигляді запаморочення з блювотою (17,8 %), симпато-адреналових і вагоінсулярних кризів (6,5 %), втрати свідомості (6,2 %). В цілому, клінічна картина дає достатньо підстав оцінити її як прояви змін з боку головного мозку і його оболонок в даний період, тобто як первинної реакції вказаних структур на опромінення.

Радіаційний генез такої реакції підтверджується: 1) фактом перенесеного опромінення (офіційно зареєстровані дози зовнішнього опромінення); 2) опосередковано гематологічними змінами, які були констатовані в 1/3 ліквідаторів із числа тих, яким відповідні дослідження проводились. Важливо, що 16,9 % потерпілих виведено із 30-ти км зони і госпіталізовано по причині поганих показників крові; 3) накопиченням радіонукліду цезію-137 у тканинах мозку померлих ліквідаторів, які проживали на радіаційно відносно чистих територіях через 7-10 років після їх участі в ліквідації аварії на ЧАЕС.

Після виведення із 30-ти км радіаційної зони у 84,0 % потерпілих наступив значний регрес більшості симптомів. Цей період розцінюємо як другу фазу захворювання - псевдоодужання. Проте покращення суб'єктивного стану у ліквідаторів не означало їх дійсного одужання, що і виправдовує назву цього періоду.

Тому, активна фізична та розумова робота через 1-3 роки після виведення ліквідаторів із території впливу опромінення привела до поновлення у них скарг гострої фази. Все це становило початок третьої фази захворювання - його декомпенсації.

Неврологічна симптоматика на даний період вказувала, на наростання органічного ураження головного мозку. При цьому, всі ліквідатори мали ознаки дисфункції гіпоталамуса, які маніфестувались двома варіантами: 1) перманентним (обмінно-ендокринних змін): підвищення рівня кортизолу (52,1 %) і пролактину (42,1 %), статеві розлади (42,8 %), підвищення маси тіла (28,6 %), загальний гіпергідроз (27,1 %), випадіння волосся до облисіння (25,2 %);

2) пароксизмальним вегетативно-судинним, у вигляді типових гіпоталамічних кризів (86,5 %). При цьому 71,2 % ліквідаторів вказували на зростання частоти приступів.

Одночасно неврологічний синдром свідчив про недостатність структур стовбура головного мозку, зокрема, про дисфункцію: а) асоціативної системи заднього повздовжнього пучка (слабкість конвергенції - 64,7 %, позитивна проба Ромберга - 62,2 %, симптом Федорової - 56,4 %, диплопія при конвергенції - 36,1 %, симптом Мебіуса - 33,6 %, ністагм - 22,7 %); б) вестибулярних ядер (запаморочення - 88,2 %, непереносимість висоти - 61,4 %); в) кохлеарних ядер - зниження слуху (45,3 %).

Виявами кіркової дисфункції були: порушення сну (89,6 %), невротичний синдром (77,3 %), зниження пам'яті (71,4 %), втрата свідомості (31,9 %), позитивний рефлекс Марінеско-Радовічі (21,8 %). Про зміни кіркового рівня свідчили також дані ЕЕГ (у 56,1 % хворих реєструвався “плоский” тип ЕЕГ і у 78,4 % - спалахи невисоких тета-хвиль, уповільнених альфа-подібних коливань). Білатерально-синхронні спалахи комплексів: “пік - повільна хвиля” - вказували на судомну активність мозку і підтверджували епілептоїдний характер приступів у 2,1 % хворих.

Таким чином, при дослідженні хворих у третій фазі захворювання у всіх ліквідаторів виявлені симптоми, які свідчили про ураження структур головного мозку кіркового, гіпоталамічного і стовбурового рівнів.

Аргументом, що свідчив про органічне ураження головного мозку, було встановлення підвищення титрів антитіл у сироватці крові ліквідаторів до маркерів загального білка мієліну - ЗБМ (86,63,2 %, Р<0,05), нейронного білка NСЕ (74,24,1 %, Р<0,05), білка олігодендроглії - S-100 (27,45,6% Р>0,05). Згідно отриманих даних, мабуть, найбільшого ураження зазнають мієлінові структури і нервові клітини. Тому, розцінювати захворювання мозку у ліквідаторів як функціональні, невиправдано. Очевидно їм сприяли наявні у них зміни і в соматичному статусі, як: хронічні і гострі форми захворювань органів шлунково-кишкового тракту - 86,5 %, еутіреоїдна гіперплазія щитовидної залози І-ІІ ступеню - 67,2 %, різні варіанти фіброматозних захворювань - 9,2 %, латентна форма діабету - 2,5 %.

Окрім того у 72,2 % пацієнтів констатовані відхилення в загальній імунній системі, що проявлялось зниженням Т-лімфоцитів (37,75,1 %, Р<0,05), В-лімфоцитів (31,94,9 %, Р<0,05), вмісту імуноглобуліну G (32,84,9 %, Р<0,05), рівня імуноглобуліну М (26,54,6 %, Р<0,05), рівня імуноглобуліну А (16,72,6 %, Р<0,05). Були також, нерідко, відхилення і у гемограмі (76,4 %).

Виявлені зміни стану соматичних органів, показників гемограми та імунітету свідчать, що при радіаційній травмі уражаються всі системи організму.

Проте, через декілька років після аварії на ЧАЕС, встановити зв'язок між неврологічними змінами (як і соматичними) і перенесеним зовнішнім опроміненням, практично неможливо із-за відсутності достовірних даних про фактичний рівень отриманого радіаційного навантаження. В той же час, причетність внутрішнього опромінення до їх появи поки що не встановлена.

Саме тому нами здійснена радіометрія тканини мозку 44 померлих, із яких 25 були ліквідаторами ІІ категорії, а решта - 19 жителі (неліквідатори). Дослідження проведені з врахуванням радіаційної забрудненості місця проживання померлих.

Середній вік померлих ліквідаторів із радіаційних територій склав 42,42,4 р., а відносно чистих - 47,12,5 р. Серед ліквідаторів у 41,7 % випадків смерть наступила від гострої серцевої недостатності, у 29,1 % - від геморагічного інсульту.

Отримані нами результати радіометрії головного мозку померлих показали, що:

1. В тканинах мозку ліквідаторів із радіаційно забруднених та відносно чистих районів і жителів на радіаційно забруднених територіях, є накопичення цезію-137.

2. У всіх померлих жителів, із радіаційно відносно чистих районів, показники активності радіоізотопу становили < 10 пКю/кг (контрольна група), а у ліквідаторів із таких же територій вони були в 10-50 разів вищі. Середньоарифметичний показник у цій групі відповідно був 3101,566 пКю/кг (Р<0,05).

3. Активність цезію-137 у неліквідаторів із радіаційно забруднених регіонів склала від 100 до 130 пКю/кг, а у ліквідаторів коливалась в межах від 200 до 2400 пКю/кг. Середньоарифметичний показник у цих групах становив відповідно 1561,088 пКю/кг і 6694,432 пКю/кг (Р<0,05), тобто у ліквідаторів накопичення ізотопу цезію-137 в структурах мозку в середньому було в 4,3 разів більше ніж у тих, які в зоні атомної електростанції не працювали.

Показники радіометрії головного мозку у різних групах досліджених суттєво відрізняються. Найбільша різниця виявилась при співставлені даних (Мм) радіометрії у осіб, які проживали на відносно чистих територіях і ліквідаторами із радіаційно забруднених місцевостей. Показники в останніх були вищі в 66 разів (Р<0,05) ніж у жителів із екологічно відносно чистих регіонів. В 30 разів (Р<0,05) показники виявились вищі у ліквідаторів із “чистих” регіонів, ніж у їх жителів. Натомість, активність цезію-137 в структурах мозку мешканців радіаційно забруднених регіонів області була в 15 разів вища (Р<0,05) ніж у “чистих”.

Результати радіометрії дозволяють визнати, по-перше - факт наявності в тканині мозку радіоізотопу цезію-137, а це свідчить, що виведення цього радіоізотопу або не здійснюється зовсім, або воно є недостатнім і тому його залишки сумуються із заново поступаючими дозами цезію-137, що збільшує наростання його інкорпорації з відповідними неврологічними наслідками - хронічної післярадіаційної енцефалопатії; по-друге, що рівень його активності у всіх померлих є вищий, якщо вони проживали на радіаційно забруднених територіях.

Отже, проживання в районах з підвищеним рівнем радіонуклідів зумовлює появу або зростання інкорпорації радіоізотопів у тканині мозку.

Оскільки у ліквідаторів з екологічно забруднених регіонів показники активності цезію-137 в 4 рази (Р<0,05) вищі ніж у жителів цих же регіонів (неліквідаторів), то необхідно визнати, що виявлена різниця обумовлена тим, що ліквідатори саме під час робіт в зоні аварії вже зазнали інкорпорації цезію-137 в тканини мозку. Такий висновок підтверджується встановленням факту, що активність цезію-137 була в 30 разів (Р<0,05) вища у ліквідаторів ніж у жителів, хоча обидві групи проживали на екологічно відносно чистих територіях. У наступному, проживання на радіаційно забруднених територіях привело до додаткової інкорпорації радіонуклідів за рахунок споживання “нечистих” продуктів харчування. Це підтверджується також тим, що ліквідатори із радіаційних районів мали в 2 рази (Р<0,05) вищі показники накопичення цезію-137, ніж ліквідатори із відносно чистих місцевостей.

Із проведених радіометричних досліджень незаперечно випливає, що поряд із дією зовнішнього опромінення внутрішнє у них було ще в гострій фазі радіаційного ураження мозку.

Результати радіометрії тканин мозку померлих є цінними також в тому плані, що вони:

1. Свідчать, що неврологічні зміни у ліквідаторів у віддаленому періоді суттєво обумовлюються хронічною інкорпорацією в структурах мозку радіонукліду цезію-137.

2. Є важливим аргументом на користь оцінки ураження головного мозку у ліквідаторів як хронічної, саме післярадіаційної енцефалопатії.

Звичайно, що формуванню хронічної післярадіаційної енцефалопатії сприяють також встановлені нами та іншими авторами процеси ендогенного токсикозу, нейроаутоімунні і гемодисциркуляторні зміни. Щодо останнього, то згідно наших реоенцефалографічних спостережень у 80,6 % обстежених виявлявся гіпертонус судин (частіше у вертебробазилярному басейні - (79,7 %) ніж у каротидному - (62,4 %)).

Якщо, за нашими даними, в ушкодженні головного мозку ліквідаторів значну роль відіграє внутрішнє опромінення, то слід припустити, що більш тривале накопичення радіоізотопів в його структурах буде не тільки підтримувати, але також, що з одного боку обумовлюватиме хронічну, а з іншого - прогресуючу післярадіаційну енцефалопатію.

І дійсно, частота всіх патологічних неврологічних симптомів виявилась більшою у ліквідаторів, які проживали в радіаційно забруднених ніж “чистих” районах. Зокрема: асиметрія черевних рефлексів у них була в 6 разів частіша (Р<0,05), зниження слуху у 2 рази (Р<0,05), симптоми Ромберга і Федорової були позитивними частіше в 1,5 рази (Р<0,05), а ротовий рефлекс Бєхтєрєва в 1,4 рази (Р<0,05). На гіпоталамічні кризи в цій групі вказували 77,27,8 % обстежених, тоді як в іншій 45,85,5 % (Р<0,05). Окрім того, хворі з епілепсією також були тільки із цієї групи досліджених.

Така ж закономірність підтверджена зіставленням математичного індексу клінічної важкості хронічної післярадіаційної енцефалопатії. Серед ліквідаторів із радіаційно забруднених територій енцефалопатія І-го ступеню зовсім не зустрічалась, ІІ-го ступеню була в 6 разів рідше (Р<0,05), ніж в першій; ІІІ-я ступінь констатувалась майже в 2 рази частіше (Р<0,05), ніж серед ліквідаторів із відносно чистих районів і становила єдину важку ступінь ураження мозку у потерпілих із радіаційних територій.

Також титр антитіл до маркерів загального білка мієліну і нейронного білка в 1,5 рази частіш був підвищений у ліквідаторів із контрольованих місцевостей, ніж із відносно чистих (розведення 1:100, Р<0,05). В іншому розведенні - 1:500, вони були частішими відповідно в 1,3 та 3,7 рази (Р<0,05).

Таким чином, зіставлення результатів трьох різних методів досліджень підтверджує як органічний характер змін в головному мозку ліквідаторів, так і його більш значне ураження у тих, які проживають на радіаційно забруднених територіях.

Встановлена при клініко-неврологічних та параклінічних дослідженнях така залежність підтверджується і статистичними показниками серед всіх ліквідаторів, що проживають в контрольованих районах Чернігівської області. Зокрема, рівень захворюваності (на 100 тис. населення) в 1992-1997 рр. на цереброваскулярні хвороби серед ліквідаторів із забруднених районів вищий від таких же показників серед ліквідаторів із “чистих” районів в 1,5 - 7,5 рази. Захворюваність на злоякісні хвороби серед ліквідаторів контрольованих районів вища в 1,5-3,6 рази, ніж у порівнюючих, відносно чистих. Вихід на інвалідність серед потерпілих із радіаційно забруднених районів також вищий за ці ж роки спостережень. Загальний показник смертності (на 10 тис. населення) серед ліквідаторів із контрольованих районів з 1987 по 1996 рр. склав 569,5, а у “чистих” 469,8. При цьому смертність серед ліквідаторів підконтрольних районів від серцево-судинних захворювань та інсультів (1992-1995 рр.) становила 96,3, а із “чистих” 66,9 - більше в 1,4 рази. Смертність від онкологічних захворювань була, відповідно 67,0 серед ліквідаторів із контрольованих і 46,9 із “чистих” - більше на 40 %.

Про те, що іонізуюча радіація уражає не тільки головний мозок, що зумовлює розвиток післярадіаційної енцефалопатії, але і від'ємно впливає на показники здоров'я всього населення, свідчать статистичні дані із радіаційно забруднених районів Чернігівської області. Так, захворюваність на цереброваскулярні хвороби зросла з 1985 по 1997 рр., наприклад, по Чернігівському району у 18,2 рази, Семенівському 34,1, а серед жителів “чистих” районів найбільший приріст по Щорському району - 8,5 рази. Показники захворюваності (на 100 тис. населення) на цереброваскулярні хвороби, злоякісні новоутворення, злоякісні захворювання крові і лімфатичної системи серед населення контрольованих районів у порівнянні з відносно “чистими” районами є вищими за всі роки - з 1990 по 1997 рр.

При чому, необхідно наголосити, що показники здоров'я, захворюваності, первинної інвалідності, смертності, які є переконливо вищі в радіаційно забруднених зонах Чернігівської області як серед ліквідаторів так і жителів незаперечно доводить, що за даних умов саме фактор радіаційної дії є визначаючий.

Підсумовуючи, можна сказати:

Проведеними дослідженнями ми не тільки підтвердили наявність післярадіаційної енцефалопатії у ліквідаторів, але також встановили додаткові факти, що уточнюють її патогенез. Крім цього, вивчення деяких показників захворюваності і смертності показало, що вони є значно гіршими серед ліквідаторів і населення, які проживають в радіаційно забруднених районах Чернігівської області. Останній факт підтверджує, що іонізуюча радіація, зумовлена аварією на ЧАЕС, пошкоджує всі системи організму, а це створює несприятливий соматичний фон для залучення механізмів і ресурсів саногенезу таких хворих взагалі і для лікування післярадіаційної енцефалопатії, зокрема.

Висновки

1. У всіх обстежених учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС виявлено клінічні ознаки органічного ураження головного мозку різного ступеня вираженості, серед яких найбільш суттєвими були симптоми гіпоталамічної дисфункції у перманентному і пароксизмальному варіантах, або їх комбінації.

2. Органічний характер клініко-неврологічних змін підтверджено нейроімунологічними дослідженнями, які показали підвищення титру антитіл до маркерів білка мієліну (86,63,2 %) і нейронного білка (74,24,1 %) головного мозку потерпілих.

3. Перебіг захворювання головного мозку у ліквідаторів має три фази: гостру, псевдоодужання (субкомпенсації) та декомпенсації з хронізацією процесу.

4. Радіометрія тканини головного мозку у померлих ліквідаторів із районів різного ступеня радіаційного забруднення, як і осіб (неліквідаторів), котрі постійно проживали на радіаційно забруднених територіях Чернігівської області, виявила наявність радіоізотопу цезію-137 в його структурах, що можливо лише за умов внутрішньої інкорпорації радіонукліду.

5. В тканині мозку померлих ліквідаторів аварії на ЧАЕС, які постійно проживали на радіаційно забруднених територіях ІV-ї і 30-ти кілометрової зон радіометрично встановлено, що активність ізотопу цезію-137 у них в 4 рази більша ніж у обстежених жителів цих же зон, але які участі в ліквідації аварії не брали і в 2 рази вища, ніж у ліквідаторів із відносно радіаційно чистих районів.

6. Співставлення радіометричних даних дає підставу визнати, що в гострій фазі (під час робіт в радіаційній зоні) ліквідатори зазнали не тільки зовнішнього, але і внутрішнього опромінення, яке в подальшому, поряд із патологічними змінами різних соматичних систем, обумовлюють органічне ураження мозку і сприяють розвитку хронічної післярадіаційної енцефалопатії.

7. У ліквідаторів, які проживають на радіаційно забруднених територіях є більш значимий ступінь ураження головного мозку, ніж у ліквідаторів із відносно радіаційно чистих районів, що згідно даних радіометрії суттєво обумовлюється тривалою додатковою інкорпорацією радіонуклідів.

8. На підставі встановленого факту, що неврологічні зміни, на віддаленому після аварії періоді, за патогенетичними механізмами є результатом не тільки зовнішнього, але також і внутрішнього опромінення, необхідно в комплексному лікуванні ліквідаторів аварії на ЧАЕС використовувати ліки з радіопротекторними та дезінтоксикаційними властивостями.

9. Результати досліджень визначають за доцільне рекомендувати ліквідаторам відселення із радіаційно забруднених територій в екологічно чисті регіони та подальше проведення лікувально-реабілітаційних заходів, з метою запобігання поглиблення і хронізації у них післярадіаційної енцефалопатії.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Марцинкевич О.О. Неврологічні, нейроімунні, нейрогормональні і імунологічні зміни у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС // Український Вісник психоневрології. - 1996. - Том № 4.- Вип. 5 (12). - С. 64-66.

2. Марцинкевич О.О., Махно А.Д. Радіометрія головного мозку померлих ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС і жителів, що проживали на радіаційно забрудненій території // Український Вісник психоневрології. - 1996. - Том № 4.- Вип. 5 (12). - С. 66-67.

3. Марцинкевич О.О. Віддалені неврологічні наслідки опромінення у ліквідаторів аварії на ЧАЕС // Лікарська справа. - 1997. - № 6. - С. 29-31.

4. Марцинкевич О.О. Неврологічні та радіометричні показники у ліквідаторів, які проживають на території Чернігівської області // Лікарська справа. - 1998. - № 4. - С.16-18.

5. Марцинкевич О.О. Радіоспектрометрія тканини головного мозку померлих ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС та неліквідаторів, що проживали на радіаційно забруднених та відносно радіаційно чистих територіях // Український науково-медичний молодіжний журнал. - 1998. - № 2-3. - С. 26-29.

6. Груша А.М., Махно А.Д., Марцинкевич О.О. Біоелектрична активність головного мозку в осіб, які зазнали впливу малих доз іонізуючого випромінювання // Тези доповідей пленуму правління науково-медичного товариства невропатологів, психіатрів та наркологів “Клініко-соціально-трудова реабілітація в неврології, психіатрії та наркології” (Чернівці, 24-25 червня, 1993). - Чернівці, 1993. - С. 17.

7. Марцинкевич О.О. Гострі радіоцеребральні ефекти у ліквідаторів аварії на ЧАЕС // Тези доповідей науково-практичної конференції “Сучасні аспекти невідкладної медичної допомоги” (Львів, 27-28 лютого, 1997). - Львів, 1997. - Кн. 2. - С. 137-138.

8. Марцинкевич О.О. Нейроимунные и радиометрические показатели у ликвидаторов аварии на ЧАЕС // Тезисы докладов ХІІІ Российской научной конференции “Факторы клеточного и гуморального иммунитета при различных физиологических и патологических состояниях”. - Челябинск, 1997. - С. 93.

Анотації

Марцинкевич О.О. Пізні неврологічні наслідки опромінення у ліквідаторів аварії на ЧАЕС. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.15 - нервові хвороби. - Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, Київ, 1999.

Дисертацію присвячено вивченню через 7-10 років після аварії на ЧАЕС змін головного мозку у осіб, які зазнали дії зовнішнього опромінення під час ліквідації її наслідків (1986-1987 рр.). В роботі уточнюється патогенез неврологічних змін у ліквідаторів. У досліджених встановлено клінічно і підтверджено нейроімунологічно органічний характер ушкодження головного мозку. Захворювання розгортається у трьох фазах: гострої, субкомпенсації, декомпенсації з хронізацією. Гаммаспектрометрично виявлено цезій-137 в структурах тканини головного мозку померлих ліквідаторів, які проживали як на чистих так і радіаційно забруднених територіях. Результати радіометрії показали, що інкорпорація радіоізотопів мала місце в гострій фазі і зберігається на віддаленому періоді. Тривале накопичення радіонуклідів суттєво впливає на розвиток післярадіаційної енцефалопатії у ліквідаторів. Фактор радіаційної забрудненості місцевості додатково поглиблює ступінь ураження головного мозку у ліквідаторів. Дана обставина визначає доцільність рекомендувати ліквідаторам відселення із радіаційно забруднених територій.

Ключові слова: наслідки опромінення, післярадіаційна енцефало-патія, інкорпорація радіонуклідів, радіометрія тканин головного мозку.

Marcinkevich A.A. A remote neurologic consequences after radiation of people who liqidate the damage on the ChNPP (Chornobil Nucler Power Plant). - Manuscript.

The candidate of medical sciences specializes 14.01.15 - nervous diseases. - Kyiv Medical Academy of Post-Graduate Education named after P.Shupyk Health Ministry of Ukraine, Kyiv, 1999.

This thesis is dedicated to the questions of learning person's encephalon changes in a remote period (7-10 years) after radiation during the liquidation of consequences on the ChNPP. This work specifies the pathogenesis of liquidator's cerebral changes. It was clinically defined and neuroimmunologic confirmed the organic nature of encephalon's injury. The disease is developed in three phases: acute, subcompensation, decompensation with chronisation. The gammaspectro-metry of dead liquidator's encephalon was exposed cesium-137 (Cs137) in its structures. The results of the radiometry showed that the action of incorporative radioisotopes took place in the acute phase and preserved to the remote phase after damage. The long incorporation of radionucles in liquidator's encephalon influences on the development of postradiation encephalopathy. The factor of radiation pollution of the territory agrowates neurologic deficit in liquidator's encephalon. This circumstance postulates realisation of decisions about their migration from these territories.

Key words: consequences of radiation, postradiation encephalopathy, incorporation of radionucles, radiometry of encephalon tissue.

Марцынкевич А.А. Отдалённые неврологические последствия облучения у ликвидаторов аварии на ЧАЭС. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата медицинских наук за специальностью 14.01.15 - нервные болезни. - Киевская медицинская академия последипломного образования им. П.Л. Шупика МЗ Украины, Киев, 1999.

Диссертация посвящена вопросу изучения неврологических син-дромов у ликвидаторов перенесших облучение во время ликвидации последствий аварии на ЧАЭС (1986-1987 гг.) в отдаленном периоде (7-10 лет) после радиационной катастрофы и определению роли внутреннего облучения в патогенезе неврологических изменений у участников ликвидации аварии на ЧАЭС с учетом радиационной характеристики територий проживания потерпевших.

В работе исследованы: 1. неврологический статус ликвидаторов с применением традиционных методов и проб, а также нейрофизиологических - электроэнцефалографии, реоэнцефалографии, компьютерной тест программы “Исследование основных психофизиологических функций человека”, компьютерно-математических расчетов степени послерадиационной энцефалопатии; 2. нейроаутоиммунные процессы с определением титра нейроаутоантител к маркерам общего белка миелина, нейронного белка, белка олигодендроглии; 3. показатели общего анализа крови и общей иммунной системы; уровень в сыроватке крови гормонов пролактина и кортизола; соматический статус потерпевших; динамику уровня заболеваемости и смертности на цереброваскулярные и злокачественные болезни среди ликвидаторов и населения радиационно загрязненых и относительно радиационно чистых районов; 4. активность цезия-137 в тканях головного мозга умерших ликвидаторов и неликвидаторов методом радиометрии.

Изучали характер, степень и динамику изменений в головном мозге ликвидаторов, а также клинико-неврологические и параклинические отличия у ликвидаторов проживающих в районах с разной характеристикой радиационной загрязненности территорий. С целью исключения или подтверждения наличия фактора внутреннего облучения у потерпевших проводили радиометрию тканей голоного мозга умерших ликвидаторов и неликвидаторов проживавших в радиационно “чистых” и радиационно загрязненных териториях.

Установлено у ликвидаторов разной степени выражености признаки органического повреждения головного мозга. Наиболее существенными были симптомы гипоталамической дисфункции у перманентном и пароксизмальном вариантах или их комбинации. Течение заболевания головного мозга у ликвидаторов имеет три фазы: острую, субкомпенсации, декомпенсации с формированием хронической послерадиационной енцефалопатии. Нейроиммунологически подтвержден органический характер неврологических изменений. Радиометрией в тканях головного мозга умерших ликвидаторов из радиационно “чистых” и загрязненных территорий, а также жителей, проживавших в контролируемых районах, выявлен радиоизотоп цезия-137. Уровень активности цезия в мозге умерших ликвидаторов из радиационных територий в два раза выше чем у ликвидаторов из “чистых” районов и в четыре раза, чем у жителей (неликвидаторов) загрязненных районов. Данные радиометрии указывают на то, что ликвидаторы во время работ в радиционной зоне (в период работ по ликвидации последствий аварии на ЧАЭС) подверглись не только внешнему, но и внутреннему облучению, действие которого сохраняется и в отдаленном периоде. Ликвидаторы проживающие в радиационных районах получают дополнительно накопление цезия-137 с продуктами питания, что обуславливает у них более значительную степень повреждения головного мозга. Установление патогенетической значимости внутреннего облучения в развитии послерадиационной енцефалопатии определяет целесообразность использования в лечении ликвидаторов препаратов радиопротекторной и дезинтоксикационной направлености, а также отселение ликвидаторов из радиационных регионов.

Ключевые слова: последствия облучения, послерадиационная энцефалопатия, инкорпорация радионуклидов, радиометрия тканей головного мозга.

Размещено на Allbest.ru

...