Ефективність використання електромагнітного випромінювання надвисокої частоти низької інтенсивності в лікуванні хронічних гастродуоденітів у дітей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. акад. О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

УДК: 616.33/342-002.2-053.2-085.814/847.8.036

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОМАГНІТНОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ НАДВИСОКОЇ ЧАСТОТИ НИЗЬКОЇ ІНТЕНСИВНОСТІ В ЛІКУВАННІ ХРОНІЧНИХ ГАСТРОДУОДЕНІТІВ У ДІТЕЙ

БОЯРЧУК ОКСАНА РОМАНІВНА

14. 10. 01 - педіатрія

Київ - 1999

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Тернопільській державній медичній академії ім. акад. І.Я. Горбачевського

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор кафедри педіатрії факультету післядипломної освіти Тернопільської державної медичної академії ім. І.Я. Горбачевського Слободян Лідія Михайлівна

Офіційні опоненти:Лукащук Віктор Дмитрович - доктор медичних наук, завідувач кафедри педіатрії № 3 Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця.

Чернишова Людмила Іванівна - доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри дитячих інфекційних хвороб Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика.

Провідна установа: Інститут педіатрії, акушерства і гінекології АМН України, відділ гастроентерології.

Захист відбудеться “30_”_вересня_1999 р. о _13_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради по захисту дисертацій за спеціальністю Д. 26. 003. 02 при Національному медичному університету ім. акад. О.О. Богомольця (252004, м. Київ, бульвар Т. Шевченка,17).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного медичного університету ім. акад. О.О. Богомольця за адресою м. Київ вул. Зоологічна 3, стоматологічний корпус.

Автореферат розісланий “_20_”_серпня 1999 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доцент Свирид С.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Патологiя органiв травлення займає одне з провiдних мiсць серед захворювань внутрiшнiх органiв у дiтей (Баранов А.А., Климанская Е.В., 1995; Вельтищев Ю.Е., Балева Л.С., 1997). Широко розповсюдженим серед хвороб шлунково-кишкового тракту є хронiчний гастродуоденiт (Василенко В.Х., Гребенев А.Л., 1989; Григорьев П.Я., Яковенко Э. П., 1990). На сьогоднiшнiй день не тiльки вiдсутня тенденцiя до зменшення поширеностi захворювання, але вiдмiчається його невпинний рiст (Запруднов А.М., 1991; Теблоева Л.Т. и соавт., 1996; Marshall. B. G. et al., 1988). При такiй широкiй розповсюдженностi даної патологiї все ще багато питань проблеми хронічного гастродуоденіту залишаються невивченими.

Данi щодо вираженості основних клінічних синдромів хвороби, кислотоутворюючої функцiї шлунка при хронічному гастродуоденіті у дiтей суперечливі. Множиннiсть супутньої патологiї часто зумовлює тяжкiсть недуги (Чайка М.В., 1990) і потребує комплексного підходу до терапії. Тому лікування гастродуоденальної патології є однією із складних і дискусійних проблем дитячої гастроентерології (Лукащук В.Д., 1992).

Більшість авторів вказують на переважання больового абдомінального синдрому у клініці гастродуоденіту (Волошин А.И., 1988; Дюбкова Т.П., Швед И.А., 1998). Незважаючи на вагомі досягнення сучасної фармакології, проблема болю залишається надзвичайно актуальною, так як абдомінальний біль у дітей пов`язаний не лише з вираженістю запальних змін слизової шлунка і дванадцятипалої кишки, порушеннями кислотоутворюючої функції (Шеляпина В.В. и соавт., 1989), але і з станом емоційної сфери хворої дитини (Похилько В.И., Шмелев А.Г., 1987). Встановлено, що навіть у дітей з поверхневими формами гастритів, провідним у клініці є больовий синдром (Запруднов А.М., 1985), який не завжди вдається повністю тамувати при використанні етіотропного і патогенетичного лікування. Тому пошук нових лікувальних можливостей гастродуоденіту, зокрема, засобів симптоматичної терапії зняття болю, є надзвичайно актуальним (Мазурин А.В. и соавт., 1991). Перспективним є використання немедикаментозних методів лікування у зв`язку з підвищеною сенсибілізацією і алергізацією дітей, які зростають з кожним роком.

Нашу увагу привернули чисельні повідомлення про успішне застосування електромагнітного випромінювання надвисокої частоти низької інтенсивності в лікуванні виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки (Куценок В.А., 1993; Пясецкий В. И., 1991; Стародуб Е. М. и соавт., 1990), яке проявлялося у швидшому регресі абдомінального больового синдрому і рубцюванні виразкового дефекту. Дані про можливості використання мікрохвильового випромінювання, як засобу симптоматичної терапії зняття болю, при гастродуоденальних захворюваннях у дітей поодинокі (Камарчук Л. В., 1994; Лобода В. Ф., 1998), і стосуються, в основному, підлітків.

При різній патології встановлено імуностимулюючу (Д`ячан А.П. і співавт., 1994; Хаджиев О.Ч., 1992) та імунокоригуючу (Девятков Н.Д., 1987; Земсков А.М., 1985) дію надвисокочастотного випромінювання. Враховуючи значення, за даними більшості авторів, Helicobacter pylori у виникненні гастродуоденітів (Щербаков П. Я., 1990; Bujanover J. et al., 1996) та наявність дисбіотичних змін у кишках (Дорофейчук В. Г. и соавт., 1991; Haenel H. et al., 1975) є перспективним вивчення стану клітинної, гуморальної ланок імунітету та неспецифічних факторів захисту при даній патології. Дослiдження цитохiмiчних показникiв дає додатковi вiдомостi про функцiональнi можливостi, фагоцитарну активність та енергетичний потенцiал нейтрофiлiв, про процеси метаболiчної адаптацiї на рiзних стадiях гастродуоденіту у дiтей (Суслова Г.Ф., 1989). Вивчення впливу електромагнітного випромінювання надвисокої частоти на дані показники реактивності організму має значення для встановлення можливих побічних ефектів мікрохвильової терапії, зокрема, на імунну систему і неспецифічний захист організму.

Вирiшення вказаних завдань допоможе намiтити заходи для пiдвищення ефективностi комплексних методiв лiкування хронічних гастродуоденітів, профілактики загострень, покращання рiвня здоров'я дiтей.

Робота є фрагментом комплексної теми кафедри педіатрії Тернопільської державної медичної академії ім. І.Я.Горбачевського на 1996-1998 роки “Ендогенна інтоксикація у дітей з різною патологією та її вплив на патогенетичні механізми і клінічні прояви захворювання”, № держреєстрації 0196V023277.

Мета роботи: підвищити ефективність традиційних методiв лiкування хронічного гастродуоденіту у дітей та знизити частоту його рецидивів завдяки застосуванню в комплексному лікуванні науково обгрунтованої методики мікрохвильової терапії.

Завдання дослiдження

1. Вивчити клiнiчну симптоматику, ендоскопічні зміни, характер кислотоутворюючої функцiї шлунка, стан біоценозу кишок у дітей з хронічним гастродуоденітом, визначити фактори ризику його розвитку та особливості перебігу.

2. Вивчити вплив електромагнітного випромінювання надвисокої частоти на динаміку больового синдрому, на кислотоутворюючу функцію шлунка та інші клiнiчні прояви захворювання.

3. Вивчити особливості цитохімічних показників нейтрофілів периферичної крові (пероксидази, кислої та лужної фосфатаз, глікогену) залежно від фази захворювання, давності патологічного процесу, наявності дисбіотичних порушень у кишках у дітей з хронічним гастродуоденітом. Вивчити можливі побічні ефекти електромагнітного випромінювання надвисокої частоти на показники неспецифічного захисту.

4.Вивчити вплив мікрохвильової терапії на основні показники клітинної і гуморальної ланок імунітету у дітей з хронічним гастродуоденітом.

5.Дати оцінку ефективності застосування рiзних методiв надвисокочастотної терапiї для лiкування хронічного гастродуоденіту у дiтей.

Наукова новизна одержаних результатів

1. Встановлено значну роль алiментарного чинника (92,2%) у розвитку хронічного гастродуоденіту у дітей у сучасних умовах. Дістало подальший розвиток вивчення сприяючих факторів виникнення гастродуоденіту. Виявлено роль таких чинників, як пiзнє прикладання до грудей, перинатальне ураження ЦНС і захворювань шлунково-кишкового тракту в ранньому дитячому вiцi (дисбактерiоз, непереносимiсть лактози, ентероколіти різної етіології).

2. Вперше показано зниження активностi пероксидази, вмiсту глiкогену, пiдвищення активностi лужної фосфатази в періоді загострення хронічного гастродуоденіту.

3. Вперше обгрунтовано клінічне значення дослідження цитохiмiчних показникiв нейтрофiлiв периферичної кровi (пероксидази та глікогену) для прогнозування повноти ремiсiї захворювання та ризику виникнення ранніх рецидивів хвороби.

4. Вперше встановлено кореляцiйний зв`язок мiж активнiстю пероксидази, вмістом глікогену і ступенем тяжкостi дисбiотичних порушень в кишках при хронічному гастродуоденіті у дiтей.

5. Пiдтверджено змiни мiкробiоценозу кишок при хронічному гастродуоденіті у дiтей - переважання в мiкробному пейзажi змiн кишкових паличок, особливо зниження кишкових паличок з нормальною ферментативною активнiстю, підвищення вмісту лактозонегативних та наявність гемолізуючих кишкових паличок, зниження біфідо- і, особливо, лактофлори.

6. Дістали подальший розвиток розробка та апробація терапевтичних комплексів з включенням електромагнітного випромінювання надвисокої частоти при хронічному гастродуоденіті у дiтей та доведена їх клінічна ефективність. Доказано позитивний вплив на динаміку больового синдрому, дисбiотичнi порушення в кишках, функцiональний стан нейтрофiлiв периферичної кровi, підтверджено ефективність цього методу на специфічний захист організму. Вперше показано відсутність побічних ефектів методу.

7. Вперше зроблено оцінку ефективностi рiзних методiв надвисокочастотної терапiї хронічного гастродуоденіту у дітей, доведена найвища клінічна ефективність мікрохвильової терапії шляхом дiї на акупунктурнi точки в комплексному лікуванні хронічних гастродуоденітів у дiтей, розроблена схема її застосування.

Практичне значення одержаних результатів

1. Визначено критерії формування груп ризику по розвитку хронічного гастродуоденіту у дітей.

2. На основi отриманих даних пропонуються цитохiмiчнi критерiї оцiнки ефективностi лiкування, повноти ремiсiї хронічного гастродуоденіту у дiтей.

3. Застосування надвисокочастотної терапiї в комплексному лiкуваннi хронічних гастродуоденітів у дiтей пiдвищує ефективність лiкування, скорочує перебування хворих у стацiонарi.

4. Запропоновано ефективний метод мікрохвильової терапiї, розроблено схему його застосування в комплексному лiкуваннi хронічних гастродуоденітів у дiтей, що сприяло швидшому зникненню больового синдрому, покращанню лабораторних та цитохiмiчних показникiв, нормалізації біоценозу кишок і функцiонального стану шлунка. Метод простий і доступний, добре переноситься хворими. Його можна використовувати як на стаціонарному етапі лікування, так і для реабілітації хворих у санаторно-курортних та амбулаторно-поліклінічних умовах.

Практичнi рекомендацiї, викладенi в роботi, впровадженi в практику роботи соматичних відділень мiської дитячої клiнiчної лiкарнi, реабілітаційного центру при міській дитячій поліклініці мiста Тернополя, Тернопільській районній дитячій поліклініці.

Положення дисертації використовуються у навчальному процесі на кафедрі педіатрії ФПО Тернопільської державної медичної академії при вивченні питань гастродуоденіту у дітей та немедикаментозних методів лікування даної форми патології.

Особистий внесок здобувача

Автором самостійно проаналізована наукова література з проблеми і вияснені невирішені питання лікування хронічних гастродуоденітів, проведено клініко-анамнестичне обстеження хворих, вибір та призначення лікування, контроль за станом пацієнтів у процесі лікування, динамічне спостереження хворих протягом 1-2 років. Дисертантом особисто проведено лікування із застосуванням надвисокочастотної терапії обстеженим пацієнтам. Особисто автором зроблена статистична обробка результатів, проаналізовані одержані результати та зроблені важливі науково-практичні висновки, написані та оформлені всі розділи дисертації.

Апробація результатів дисертації

Основні положення дисертації були представлені на підсумкових наукових конференціях Тернопільської державної медичної академії “Досягнення та перспективи клінічної та експериментальної медицини”, Тернопіль, 7.06.1995 року, “Здобутки клінічної та експериментальної медицини”, Тернопіль, 6.06.1996 року, 12.06.1998 року, навчально-методичній конференції цього ж вузу “Актуальні питання оптимізації навчально-виховного процесу у медичному вузі”, Тернопіль, 21.05.1998 року, Міжнародній конференції “Актуальні питання морфології”, присвяченій пам`яті акад., проф. Сморщка С.А., Тернопіль, 6-7.05.1996 року, VІ Конгресі Світової Федерації Українських лікарських товариств , Одеса, 9-14 вересня 1996 року, 1-му Міжнародному медичному конгресі студентів і молодих вчених, Тернопіль, 19 травня 1997 року, Першому Національному Конгресі фізіотерапевтів і курортологів України “Фізичні чинники в медичній реабілітації”, Хмільник, 13-14 травня 1998 року, ІІ Конференції Асоціації дитячих лікарів України “Лікувально-профілактичне харчування та пробіотики в педіатрії”, Київ, 2-4 червня 1998 року, науково-практичній конференції “Дослідження взаємозв'язку стану здоров'я дітей з екологічною ситуацією в різних регіонах України”, Київ, 25 вересня 1998 року.

Публікації

За матеріалами дисертації опубліковано 9 статей у наукових журналах, в тому числі 8 у виданнях, рекомендованих ВАК України, 5 статей у збірниках наукових праць та 4 тезів.

Структура та обсяг дисертації

Дисертація написана українською мовою, на 171 сторінках машинопису, складається із вступу, огляду літератури, об'єму роботи і методів дослідження, 4 розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел. Цифрові дані викладені у 29 таблицях, ілюстровані 17 рисунками. Бібліографічний вказівник включає 305 джерел.

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження

Для виконання поставлених задач було обстежено 30 здорових дітей (контрольна група) та 180 хворих на хронічний гастродуоденіт вiком вiд 6 до 15 рокiв на базi дитячої мiської клiнiчної лiкарнi м. Тернополя. Серед них дiвчаток було 95 (52,8 %), хлопчикiв 85 (47,2 %).

Всiх хворих було подiлено на чотири групи. Першу групу (група порівняння) склали 58 дiтей iз хронічним гастродуоденітом, які отримували традицiйне лiкування (режим, дієтотерапія, репаранти, парафінові аплікації на епігастральну ділянку, при гіперацидності - антациди, при ідентифікації Helicobacter pylori - специфічне лікування: препарати вісмуту, метронідазол, антибіотик). Другу групу склали 48 дiтей, які в поєднанні з традицiйним лiкувальним комплексом отримували курс мiкрохвильової терапiї шляхом дiї на зони Захар`їна-Геда (на пальпаторно найболючішу точку в епiгастрiї). Сеанс тривав 15 хвилин, на курс 6-10 сеансiв щодня або через день. Третю групу склали 53 дитини, які крiм традицiйного лiкування отримували надвисокочастотну терапiю на акупунктурнi точки. Дiяли по 3-5 хвилин на кожну точку, курсом 6-10 сеансiв щодня або через день, тривалість сеансу 15 хвилин. Четверту групу склали 21 дитина, які отримували надвисокочастотну терапію шляхом дії на біоактивні точки на фоні дієтотерапії і палатного режиму без застосування медикаментозних засобів. Діяли по 3-5 хвилин на кожну точку, курсом 6-10 сеансів щодня, тривалість сеансу 15 хвилин.

Мікрохвильова терапія проводилася за допомогою апарату “ТКМ-2102”, який випромінює електромагнітні хвилі міліметрового діапазону надвисокої частоти (54-75 ГГц), потужність 10 мкВт/см2. Електромагнітними хвилями діяли на 4-5 біологічно активних точки енергетичних каналів організму. Вибір точок проводився згідно канонів традиційної китайської медицини (Лувсан. Г., 1986; Мачерет Е.Л., Коркушко А.О., 1993; Самосюк І. З., 1995). Найчастіше застосовували точки: Е24, Е26, Е36, RP3, RP6, F1, F2, F13, MC6, V20, V21, GI4, I12, I14, TR5. Стимуляція одних і тих самих точок проводилася 1 раз у 3 дні.

За спецiально розробленою схемою у дiтей, що були пiд спостереженням, вивчалися анамнестичнi данi, суб`єктивнi i об`єктивнi характеристики. У дану схему входила наступна iнформацiя: перебіг вагiтностi та пологiв, маса при народженнi, час прикладання до грудей, тривалiсть грудного вигодовування, захворювання в ранньому дитячому вiцi, тривалiсть хронічного гастродуоденіту у дитини, передуюча патологiя, частота загострень, обтяжена спадковiсть по захворюваннях травного тракту, характер харчування, конституцiя, група кровi, наявнiсть харчової алергiї.

Для оцiнки клiнiчного перебігу захворювання вивчалася симптоматика в динамiцi хвороби з урахуванням фiзикальних даних, результатiв загального аналiзу кровi, сечi, бiохiмiчного дослiдження кровi, елекрокардiографiї, сонографiї органiв черевної порожнини, обстеження оториноларингологом. Стан слизової оболонки шлунка вивчали за допомогою езофагофiброгастродуоденоскопiї ендоскопом фiрми “Olympus” GIF типу PQ 20. Для ідентифікації хелікобактеріозу використовувалися експрес-методи: біохімічний (оснований на визначенні уреазної активності) та бактеріоскопічний (дослідження мазка-відбитка біоптату слизової оболонки шлунка). Для диференцiацiї порушень кислотностi шлунка використовували експрес-методику внутрiшлункової рН-метрiї - базальну топографiчну рН-метрiю, яка запропонована В.Н. Чернобровим та Н.А. Пiвтораком. Дослiдження проводили IКШ-2 зранку (8.00-9.00) натще.

Для визначення Т-лімфоцитів використовували методику, запропоновану Bach і співавторами (1969). Субпопуляції Т-лімфоцитів визначали за допомогою тесту чутливості до теофіліну (Гриневич Ю.А. и соавт., 1986). Імунорегуляторний індекс визначали за співвідношенням теофілінрезистентних і теофілінчутливих клітин. Облік Т-розеткоутворюючих клітин проводили в процентних (відносно до всіх лімфоцитів) показниках. Стан гуморального імунітету вивчали за вмістом трьох основних класів імуноглобулінів М, G, А в сироватці крові методом радіальної імунодифузії за Mancini (1965).

Метод виявлення ЦІК грунтується на преципітації великоглобулярних імунних комплексів, які знаходяться в сироватці крові, високомолекулярним поліетиленгліколем з наступним обліком результатів прямою спектрофотометрією при довжині хвилі 450 нм (Информационное письмо, Киев, 1985). Визначали вміст лізоциму в сироватці крові турбідіметричним методом з Мicrococcus lusodeiticus (Грант Х. Я. И соавт., 1973).

В мазках периферичної кровi, взятої iз пальця, вивчали цитохiмiчнi показники нейтрофiлiв: активнiсть пероксидази за методом Sato (1928) в модифiкацiї Quaglino (1958), кислої фосфатази за методом Goldberg i Barka в модифiкацiї Р.П. Нарциссова (1968), активнiсть лужної фосфатази за Kaplow (1955), вмiст глiкогену методом Mc Manus (PAS-реакцiя). Оцiнку результатiв цитохiмiчних показникiв здiйснювали методом, запронованим Kaplow (1955), в модифiкацiї Astaldi i Verga (1957) з виведенням середнього цитохiмiчного коефiцiєнта.

Мiкробiоценоз кишок дослiджували за загальноприйнятою методикою (Грачева Н.М. и соавт., 1986). Ступiнь тяжкості дисбактерiозу оцiнювали за кiлькiсним спiввiдношенням кишкової палички, бiфiдофлори i молочно-кислої флори.

Отриманi результати обробленi методами варiацiйної статистики з використанням статистичної програми “Statgraphics”.

Аналіз і узагальнення результатів досліджень

Проаналiзувавши етiологiчнi та сприяючi фактори виникнення хронічного гастродуоденіту у дiтей, нами було встановлено велику роль алiментарного чинника у розвитку даної недуги. У 92,2 % хворих мали мiсце порушення харчування, такi як великi перерви мiж прийомами їжi, нерегулярнiсть прийому їжi, сухоїдiння, переважання у раціоні вуглеводів, вживання холодної їжі, якi сприяють активацiї кислотно-пептичного фактора. Хронiчна вогнищева iнфекцiя, яка вiдмiчалася у 28,9 % дiтей достовiрно частiше зустрiчається у хворих з хронічним гастродуоденітом, нiж у популяцiї (Р<0,001).У 17,5% дiтей встановлена роль нервово-психiчного чинника. Нервово-психiчнi розлади не тiльки сприяють розвитку самої хвороби, але обтяжують її перебіг. Майже у третини дiтей (31,6 %) з хронічним гастродуоденітом спостерiгався дуоденогастральний рефлюкс, який призводить до пошкодження слизової оболонки шлунка жовчю. Серед сприяючих факторiв слiд вiдзначити спадкову схильнiсть. Наявнiсть захворювань гастродуоденальної зони у близьких родичiв констатовано у 42,2 % дiтей, 0 (I) групу кровi - у 42,2 %, прояви ексудативно-катарального типу конституцiї - у 50,0 % дiтей. Перинатальна патологiя мала мiсце у 45,0 % дiтей з хронічним гастродуоденітом, пiзнє прикладання до грудей - у 57,1 %, перинатальне ураження ЦНС - у 12,9 %, гіпотрофія - у 8,6 % дітей, що значно перевищує наявність даної патології в популяції. Сприяння даних факторiв розвитку гастродуоденальної патологiї пов`язано iз зниженням адаптивних i захисних можливостей у таких дiтей (Кильдиярова Р. Р., Колесникова М.Б., 1998). Захворювання шлунково-кишкового тракту у ранньому дитячому вiцi такi як сальмонельоз, дизентерiя, iншi ентероколiти, дисбактерiоз, непереносимiсть лактози мали мiсце у 31,0 % дiтей. Гепатобiлiарна патологiя передувала розвитку хронічного гастродуоденіту у 29,4 % дiтей.

Асоційований з Helicobacter pylori хронічний гастродуоденіт виявлено у 60,8 % обстежених хворих.

Клiнiчна картина хронічного гастродуоденіту у дiтей багатогранна, проте, можна видiлити три основнi синдроми проявів захворювання: больовий (у 100,0% дітей), диспепсичний (у 98,9 % хворих) та астеновегетативний (у 66,7 % дітей). У переважної бiльшостi дiтей (70,1 %) хронічний гастродуоденіт перебігав з пiдвищеною кислотоутворюючою функцiєю шлунка, рiдше (24,3 %) - з нормальною, в окремих випадках (5,6 %) - зі зниженою. Виражена гiперациднiсть частіше зустрiчалася у хлопчикiв, нормоацидність - у дівчаток.

При ендоскопiчному дослiдженнi дiтей з хронічним гастродуоденітом у бiльшої частини (60,6 %) виявлено поширений процес, рiдше (29,7 %) - антральний гастрит, дуоденiт i в окремих випадках (9,7 %) - iзольований гастрит чи дуоденiт.Морфологiчно частіше (60,6 %) спостерiгався поверхневий гастродуоденiт, всi iншi форми (ерозивний, гiпертрофiчний, гiпотрофiчний, змішаний) визначалися значно рiдше.

Супутня патологія спостерігалася в усіх дітей. Найчастіше ми виявляли захворювання гепатобіліарної системи (у 98,9 %). Збільшення числа хворих на хронічний гастродуоденіт з поєднаною патологією вказує на тяжкість перебігу патологічного процесу в сучасних умовах (Теблоева Л. Т. и соавт., 1996).

Спiвставлення клiнiчних симптомів та даних додаткових методiв обстеження дозволило виявити низку особливостей, якi характеризують перебіг хронічного гастродуоденіту. У дiтей зі збереженою кислотоутворюючою функцiєю шлунка бiль частiше голодний, iнколи нiчний, рiдше виникає через 2-3 години пiсля їжі. У таких дiтей спостерiгається печiя, вiдрижка кислим, схильнiсть до закрепiв. Частою ознакою є нудота, яка виникає зранку та свiдчить про подразнення кислим вмiстом слизової оболонки шлунка. Пiдвищений апетит спостерігали лише у дiтей з вираженою гiперациднiстю, частiше виявляли знижений апетит. При ЕФГДС у дітей з пiдвищеною кислотністю шлунка частiше виявляється поєднання антрального гастриту i дуоденiту, ерозивнi форми бульбiту, поверхневий гастродуоденiт.У дiтей зі зниженою кислотоутворюючою функцiєю шлунка бiль виникає вiдразу пiсля їди, є тривалим. У таких дiтей була виражена нудота, вiдрижка тухлим, схильнiсть до проносiв. У них виявлявся виражений астеновегетативний синдром, характерним є зниження апетиту. При ЕФГДС знаходили гiпотрофiчнi форми, дуоденогастральний рефлюкс, iнколи поверхневий гастродуоденiт.

У 83,1 % дiтей хронічний гастродуоденіт супроводжувався дисбактерiозом кишок. Дисбiотичнi порушення були частiше I ступеня тяжкостi (у 57,8 %), рiдше - II ступеня (у 24,1 %) і в одному випадку (1,2 %) - ІІІ ступеня тяжкості. У мiкробному пейзажi виявлені кiлькiснi та якiснi змiни кишкових паличок, особливо зниження їх вмiсту з нормальною ферментативною активнiстю (56,6 %). Пiдвищення вмiсту лактозонегативних кишкових паличок виявлено у 31,3 % хворих, а наявнiсть гемолiзуючих кишкових паличок - у 21,7 % дiтей. Звертає на себе увагу пiдвищення числа ентерококiв (68,7%), зростання сапрофiтних та епiдермальних стафiлококiв (у 60,2 %), клостридiй (у 63,8 %). У меншої кiлькостi дiтей виявлено зниження бiфiдо- (у 28,9%) i лактофлори (у 31,3 %).

Виявлено вплив дисбактерiозу на клiнiчну симптоматику хронічного гастродуоденіту у дітей. Виникали прояви синдромів недостатностi травлення (мальдiгестiї) та всмоктування (мальабсорбції). При супутньому дисбактеріозі локалiзацiя болю частіше спостерігалася за ходом кишок,він виникав пiсля їди, відмічалися вiдрижка їжею, повiтрям, схильнiсть до проносiв. У цих дітей виявлявся дефiцит маси тiла, був бiльше виражений астеновегетативний синдром (загальна слабкість, тахiаритмiя, гiпотонiя, змiни з боку серця). Отже, дисбактерiоз у дiтей слiд розглядати як чинник, який сприяє розвитку гастродуоденіту та обтяжує його перебіг, веде до хронiзацiї та поширеностi патологічного процесу, виникнення рецидивів.

Порушення в системi травлення супроводжуються не лише змiнами з боку мiкробiоценозу кишок, але зумовлюють порушення в системі специфічного захисту. Виявлено значні зміни в показниках клітинної ланки імунітету, які проявлялися зниженням відносної кількості Е-РУК (Р<0,001), теофілінчутливих і теофілінрезистентних клітин (Р<0,001), відхиленням співвідношення імунорегуляторних Т-клітин. Зміни з боку гуморальної ланки імунітету проявлялися підвищенням концентрації Ig A (Р<0,01) та Ig G (Р<0,001). При наявності хронічних вогнищ інфекції (гайморит, тонзиліт, карієс, пієлонефрит), відмічено суттєві зрушення в системі гуморального захисту з боку всіх трьох класів імуноглобулінів та порушення співвідношення Т-клітин, що вказує на зниження імунітету в даного контингенту хворих та обтяжує перебіг захворювання. При хронічному гастродуоденіті в поєднанні з дисбактеріозом кишок виявлено зниження теофілінрезистентних клітин та підвищення концентрації Ig G.

При вивченні ферментного статусу лейкоцитiв периферичної кровi у дiтей з хронічним гастродуоденітом у стадії загострення було виявлено достовiрне зниження активності пероксидази (Р<0,001) та вмісту глiкогену (Р<0,001) при пiдвищенні рiвня лужної фосфатази (Р<0,001). Зниження активностi пероксидази свiдчить про депресiю мiкробiцидних систем нейтрофiлiв (Макарова З. С., 1990) та зменшення їх функцiональних можливостей. При аналізі показників активності пероксидази у співставленні з тривалістю захворювання встановлено зворотню залежність (r=-0,42; Р<0,05). При невеликiй тривалостi хвороби (переважно на першому роцi недуги) її активнiсть зростає, що свiдчить про напруження захисних реакцiй органiзму. Пiсля 2-х рокiв її активнiсть достовiрно падає (Р<0,001). Отже, зрив адаптацiї вiдбувається переважно на 2-му роцi недуги. Тому раннє виявлення захворювання, своєчасне та вiдповiдне лiкування дають змогу запобігти поширенню та хронiзацiї процесу. У перiодi ремiсiї хвороби активнiсть пероксидази відповідає нормi. Даний показник можна використовувати для констатування i прогнозування ремiсiї захворювання. Встановлено прямий середнiй зв`язок мiж значенням кислотностi шлункового вмiсту i активнiстю пероксидази (r=0,31; Р<0,05) та зворотній середній зв`язок мiж ступенем тяжкостi дисбактерiозу та активнiстю пероксидази (r=-0,38; Р<0,05).

Зменшення рiвня глiкогену в лейкоцитах периферичної кровi вiдображає зниження енергетичного потенцiалу гранулоцитiв (Лецкий В. Б. и соавт., 1973). У перiодi ремiсiї хвороби вміст глiкогену наближався до норми. Встановлено залежність вмісту глікогену від давності недуги: чим триваліший перебіг, тим показники рівня глікогену нижчі. Виявлено також зворотній середній кореляційний зв'язок між ступенем тяжкості дисбактеріозу та вмістом глікогену (r=-0,55; P<0,05).

Дослідження стану комплексоутворення дозволило констатувати підвищення вмісту ЦІК (Р<0,05) у дітей з хронічним гастродуоденітом. Рівень ЦІК у дітей з хронічним гастродуоденітом на тлі хронічної вогнищевої інфекції понад 2 рази перевищував їх рівень у хворих без вогнищевої інфекції (Р<0,001). В періоді ремісії рівень ЦІК достовірно нижчий, ніж при загостренні хвороби. У обстежених дітей з хронічним гастродуоденітом виявлено зниження рівня лізоциму (Р<0,001).

Нами встановлено позитивний вплив електромагнітного випромінювання надвисокої частоти низької інтенсивності на клiнiчну симптоматику хронічного гастродуоденіту у дiтей. Він полягав у достовiрно швидшому термiнi зникнення больового синдрому. Причому, у половини хворих скарги на біль зникали пiсля 2-3 сеансiв мікрохвильової терапiї. У 55,3 % хворих другої групи, у 64,0 % дiтей третьої групи та у 52,4 % пацієнтів четвертої групи об`єктивна болючiсть зникала пiсля 6-ти сеансiв. Це дало змогу скоротити час перебування дiтей у стацiонарi на 2 дні у дiтей другої групи, на 5 днiв у дітей третьої групи та на 8 днів у дітей четвертої групи.

НВЧ терапія поряд з позитивним впливом на клiнiчну симптоматику сприятливо дiє на кислотоутворюючу функцiю шлунка. Повна нормалiзацiя цiєї функцiї вiдмiчалася у 80,0 % дiтей другої групи, у 91,7 % дiтей третьої групи та у 66,7 % хворих четвертої групи. У першiй групi цей показник становив 54,3 %.

Включення в комплексну терапію мікрохвильової терапії шляхом дiї на пальпаторно болючу точку сприяло незначному покращанню показникiв бiоценозу кишок. Показники бiфiдо- i лактофлори, лактозонегативних кишкових паличок, гемолiзуючих кишкових паличок, iнших умовнопатогенних ентеробактерiй, епiдермальних та сапрофiтних стафiлококів досягнули норми. У третiй групi хворих, де використовувалася надвисокочастотна терапiя шляхом дiї на біоактивнi точки в комплексному лікуванні, достовiрно зросла кiлькiсть лактофлори: молочно-кислих паличок (Р<0,05), молочно-кислих стрептококів (Р<0,05). Пiдвищився вмiст кишкових паличок з нормальною ферментативною активнiстю (Р<0,05), зменшився вмiст кандидів (Р<0,05). Нормалiзувалися показники бiфiдо- та лактофлори, лактозонегативних кишкових паличок. У четвертій групі хворих, де використовувалася надвисокочастотна терапія шляхом дії на біоактивні точки, виявлено нормалізацію вмісту кишкових паличок з нормальною ферментативною активністю (Р<0,05). Пiсля проведеного курсу лiкування з включенням мікрохвильової терапії в стан еубiозу перейшла бiльша частина дiтей (вiдповiдно 57,1 % хворих другої групи, 53,8 % дiтей третьої групи та 50,0 % хворих четвертої групи), тодi як у першiй групi нормальна мiкрофлора пiсля курсу лiкування була лише в 25,0 % дiтей.

Цитохімічні показники нейтрофілів периферичної крові вивчали також в динаміці клінічного перебігу хвороби і залежно від способу її лікування. Виявлено різну динаміку цитохімічних показників нейтрофілів.Пiд впливом мікрохвильової терапії не тiльки достовiрно пiдвищилася активнiсть пероксидази, але її рiвень практично досягнув норми у другій та третій групах, що свiдчить про збiльшення функцiональних можливостей нейтрофiлiв. Найбiльше достовiрна рiзниця та нормалiзацiя вмiсту глiкогену вiдмiчена у третiй та четвертій групах хворих (Р<0,001), але нормалізація досягнута лише у хворих третьої групи. Зростання рiвня глiкогену свiдчить про пiдвищення енергетичного потенцiалу нейтрофiлiв. У другiй, третiй та четвертій групах хворих достовiрніше знизилася активнiсть лужної фосфатази (Р<0,001), що свiдчить про покращання фагоцитарної активностi лейкоцитiв. Виявлено також позитивний вплив надвисокочастотної терапії на вміст лізоциму. Використання мікрохвильової терапії призвело до підвищення даного показника в другій, третій та четвертій групах. Найкращі показники отримано в другій та третій групах, де різниця достовірності найбільша (Р<0,01). Нами не відмічено побічних ефектів НВЧ терапії на показники неспецифічного захисту.

Показники специфічної резистентності організму вивчали також у динаміці клінічного перебігу хронічного гастродуоденіту і залежно від способу його лікування. Виявлено різну динаміку показників клітинної ланки імунітету. Після проведеного курсу традиційної терапії достовірно підвищувалася загальна кількість лімфоцитів Е-РУК (Р<0,05), тоді як у другій та третій групах поряд із зростанням Е-РУК (відповідно Р<001, Р<0,05), зростало відносне число ТФР-РУК (відповідно Р<0,001, P<0,05). У четвертій групі поряд із зростанням загального числа Т-лімфоцитів (P<0,05) зросла кількість ТФЧ-РУК (P<0,01), що сприяло зниженню імунорегуляторного індексу (P<0,05). При вивченні впливу на гуморальну ланку імунітету встановлено, що використання надвисокочастотного випромінювання також мало позитивні результати, які проявлялися зниженням вмісту імуноглобулінів класів G та А в усіх групах хворих.

Покращання клінічних і лабораторних показникiв дало змогу зменшити тривалiсть загострення, скоротити час перебування дiтей у стацiонарi, запобігти поширенню та наростанню тяжкостi патологiчного процесу. Про це свідчать катамнестичні дані. Ранні рецидиви хвороби (до 6-ти місяців) виникали найчастіше в першій групі - 48,0 % проти 18,2 % , 19,2 %, 33,3 % відповідно у дітей другої, третьої та четвертої груп. Ремісія більше року відмічалася у більшості дітей другої та третьої груп (відповідно у 68,2 % і 69,2 % ).

При порiвняннi рiзних методiв впливу надвисокочастотного випромiнювання достовiрно кращi результати отримано в третiй групi, де застосовувалася мікрохвильова терапiя на біоактивні точки у комплексному лікуванні хворих. У цiй групi достовiрно меншим був час зникнення суб`єктивної болючостi та час зникнення болючостi при пальпацiї. Повна нормалiзацiя кислотоутворюючої функцiї шлунка вiдмiчалася у найбільшої кількості дітей (91,7 %). У бiльшої частини дiтей третьої групи (53,8 %) пiсля курсу лiкування вiдмiчався стан еубiозу, а у решти - дисбактерiоз I ступеня тяжкостi. У інших групах ще у незначного числа хворих пiсля лiкування вiдмiчалися дисбiотичнi порушення II ступеня тяжкостi.

Таким чином, запропонований метод НВЧ терапії для лікування хронічного гастродуоденіту у дітей вкорочує тривалість болю в животі в періоді загострення хвороби, сприяє нормалізації стану імунорезистентності організму, дисбактеріозу кишок та дозволяє знизити частоту ранніх рецидивів цього захворювання. Будь-якої побічної дії мікрохвильової терапії у дітей з хронічним гастродуоденітом нами не відмічено, що свідчить про безпечність цієї терапії. Все вищенаведене дозволило нам рекомендувати включення НВЧ терапії до комплексного лікування хронічного гастродуоденіту у дітей.

електромагнітний випромінювання гастродуоденіт діти

ВИСНОВКИ

1. Хронічний гастродуоденіт у дiтей характеризується клініко-ендоскопічним поліморфізмом. Відмічається больовий (100,0 %), диспепсичний (98,9 %) та астеновегетативний (66,7 %) синдроми. У 70,1 % дiтей гастродуоденіт перебігає з пiдвищеною кислотоутворюючою функцiєю шлунка, рiдше (24,3 %) - з нормальною i в окремих випадках (5,6 %) - зі зниженою. У 60,6 % дiтей спостерiгається поширений гастродуоденiт, у 29,7 % - антральний гастрит i дуоденiт i лише в окремих випадках (9,7 %) виявляються iзольованi форми гастриту чи дуоденiту. Морфологiчно переважають поверхневi форми (65,1 %).

2. Використання електромагнітного випромінювання надвисокої частоти в комплексному лiкуваннi хронічних гастродуоденітів у дiтей має позитивний вплив на клiнiчний перебiг захворювання: прискорює зникнення больового синдрому, дозволяє скоротити час перебування дітей у стаціонарі, подовжити ремісію хвороби та зменшити частоту рецидивів цього захворювання.

3. У 83,1 % дiтей з хронічним гастродуоденітом виявлено дисбiотичнi порушення в кишках, якi найчастiше проявляються зниженням вмiсту кишкових паличок з нормальною ферментативною активнiстю, пiдвищенням вмiсту лактозонегативних та наявнiстю гемолiзуючих кишкових паличок, зниженням бiфiдо-, а особливо, лактофлори, а також збiльшенням кiлькостi ентерококiв, сапрофiтних та епiдермальних стафiлококiв, клостридiй. Дисбактерiоз зумовлює тяжчий перебiг диспепсичного та астеновегетативного синдромiв.

4. Хронічний гастродуоденіт у дітей у стадії загострення супроводжується зниженням активностi пероксидази, вмісту глiкогену та пiдвищенням активностi лужної фосфатази у нейтрофiлах периферичної кровi, що свiдчить про пригнiчення функцiональних можливостей та енергетичного потенцiалу нейтрофiлiв. Змiни активностi пероксидази корелюють з тривалістю хронічного гастродуоденіту (r=-0,42), з порушеннями кислотоутворюючої функцiї шлунка (r=0,31), з наявністю дисбiотичних порушень у кишках та ступенем їх тяжкостi (r=-0,38).

5. При загостренні хронічного гастродуоденіту у дітей відмічаються зміни як у клітинному, так і в гуморальному імунітеті: знижується відносна кількість Е-РУК, ТФЧ-РУК, ТФР-РУК, порушується співвідношення імунорегуляторних клітин, підвищується концентрація імуноглобулінів класів G, А; зростає рівень циркулюючих імунних комплексів. Порушення імунологічного статусу корелюють із дисбіотичними змінами в кишках та залежать від тривалості захворювання. Хронічна вогнищева інфекція призводить до більш суттєвих змін гуморального імунітету.

6. Включення надвисокочастотного випромінювання до комплексного лікування хронічного гастродуоденіту призводить до ліквідації дисбіотичних змін у кишках, покращує функцiональні можливості та енергетичний потенцiал нейтрофiлiв периферичної крові, показники клітинного імунітету, вміст імуноглобуліну G, лізоциму, нормалізує вміст імуноглобуліну А.

7. При використанні електромагнітного випромінювання шляхом дiї на бiоактивнi точки в комплексному лікуванні з традиційними методами виявлено оптимальну ефективність лікування, яка проявлялася швидшим зникненням больового синдрому, нормалiзацiєю кислотоутворюючої функцiї шлунка у 91,7 % дiтей, бiльше вираженими позитивними змiнами в мiкробному пейзажi, значним покращанням цитохiмiчних та імунологічних показникiв, що дало змогу добитися ремісії більше року в 69,2 % хворих.

ПРАКТИЧНI РЕКОМЕНДАЦIЇ

1. До групи ризику по розвитку хронічного гастродуоденіту належать діти, у яких виявлено: обтяжену спадковість (наявність патології гастродуоденальної зони у близьких родичів, 0 (І) групу крові, ексудативно-катаральний тип конституції); аліментарні порушення (пізнє прикладання до грудей, переважання у раціоні вуглеводів, нерегулярність прийому їжі, сухоїдіння, холодна їжа, перевага смаженому, гострому, жирному); наявність хронічних вогнищ інфекції та частих ГРВІ; нервово-психічні зрушення (емоційна лабільність, дратівливість); дуоденогастральний рефлюкс; перинатальне ураження ЦНС; гіпотрофію; захворювання шлунково-кишкового тракту в ранньому дитячому віці (ентероколіти різної етіології, дисбактеріоз, непереносимість лактози); наявність гепатобіліарної патології та дисбактеріозу кишок.

2. У комплексному обстеженнi дiтей з хронічним гастродуоденітом рекомендуємо використовувати цитохiмiчний показник активності пероксидази для оцiнки ефективностi лiкування та повноти ремiсiї хронічного гастродуоденіту.

3. Рекомендуємо використовувати надвисокочастотну терапію апаратом “ТКМ-2102”, який випромінює електромагнітні хвилі міліметрового діапазону частотою 54-75 ГГц, потужністю 10 мкВт/см2 у комплекснiй терапiї ХГД у дiтей для підвищення ефективності лiкування: швидшого зникнення больового синдрому, нормалiзацiї кислотоутворюючої функції шлунка, покращання бiоценозу кишок, підвищення специфічної та неспецифiчної резистентностi органiзму.

4. В комплексному лікуванні дітей, хворих на хронічний гастродуоденіт пропонуємо застосовувати оптимальний метод надвисокочастотної терапiї шляхом дiї на біологічно активні точки. Електромагнітними хвилями необхідно діяти на 4-5 біологічно активних точки енергетичних каналів організму, підібраних за правилами рефлексотерапії, по 3-5 хвилин на кожну акупунктурну точку. Тривалість сеансу 15 хвилин, курс лікування включає 7-10 сеансів щодня або через день. Через 2 місяці після комплексного стаціонарного лікування раціонально провести підтримуючий курс надвисокочастотної терапії шляхом дії на біоактивні точки в амбулаторно-поліклінічних або санаторних умовах. Це підвищує ефективність лiкування хронічного гастродуоденіту: зменшує тривалiсть загострення, медикаментозне навантаження на організм дитини, а також частоту ранніх рецидивів хвороби.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Морфофункціональні зміни органів черевної порожнини при хронічному гастродуоденіті у дітей // Матеріали міжнародної конференції “Актуальні питання морфології”, присвяченій памяті акад., проф. Сморщка С.А. - Тернопіль, 6-7 травня 1996. - С. 107-108 (у співавтор. Бандура Є.Н., Ясній О.Р., Рудик Т.М.).

2. Кислотоутворююча функція шлунка при хронічному гастродуоденіті у дітей //Матеріали 39 підсумкової наукової конференції “Здобутки клінічної та експериментальної медицини”. - Тернопіль, 1996. -С. 213-214.

3. Медико-соціальні аспекти хронічного гастродуоденіту у дітей //Матеріали VІ Конгресу Світової федерації українських лікарських товариств. - Одеса, 1996. - С. 12 (у співавтор. Слободян Л.М.).

4. Стан неспецифічної резистентності організму в дітей з хронічним гастродуоденітом та його корекція //Матеріали І Міжнародного конгресу студентів і молодих вчених. - Тернопіль, 1997. - С. 336.

5. Вплив електромагнітного випромінення надвисокої частоти на клінічний перебіг хронічних гастродуоденітів у дітей //Вестник проблем биологии и медицины. - Харьков. - 1997. - № 9. - С. 42-45.

6. Причинно-наслідкова залежність між хронічним гастродуоденітом та супутньою патологією у дітей //Вестник проблем биологии и медицины. - Харьков. - 1997. - № 9. - С. 46-49.

7. Дисбіотичні порушення у кишках дітей при хронічному гастродуоденіті та їх корекція //Практична медицина. - 1997. - № 5-6. - С. 54-57. (у співавтор. Слободян Л.М., Климнюк С.І.).

8. Ферментний статус лейкоцитів периферичної крові у дітей з хронічним гастродуоденітом та його корекція //Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 1997. - № 3. - С. 34-36.

9. Особливості клінічного перебігу хронічних гастродуоденітів у дітей та їх залежність від кислотоутворюючої функції шлунка //Український науково-медичний молодіжний журнал. - 1997. - № 4. - С. 4-8. (у співавтор. Крохмалюк Л.А., Пінь Н.Б.).

10. Деякі показники реактивності організму дітей з хронічним гастродуоденітом та можливості їх корекції //Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 1997. - № 6. - С. 31-34.

11. Мікрохвильова резонансна терапія в лікуванні дітей з хронічною гастродуоденальною та гепатобіліарною патологією //Вісник наукових досліджень. - 1998. - № 1-2. - С. 73-76 (у співавтор. Лобода В. Ф.).

12. Упровадження у навчання лікарів-педіатрів досвіду використання НВЧ-терапії //Матеріали конференції “Актуальні питання оптимізації навчально-виховного процесу у медичному вузі”. - Тернопіль: Укрмедкнига. - 1998. - Част. 2. - С. 56-57. (у співавтор. Лобода В.Ф., Слободян Л.М.).

13. Імуномодулююча дія НВЧ-терапії при хронічній гастродуоденальній патології у дітей //Матеріали І Національного Конгресу фізіотерапевтів і курортологів України “Фізичні чинники в медичній реабілітації”. - Хмільник. - 1998. - С. 112-113. (у співавтор. Лобода В.Ф., Зоря Л.В.).

14. Принципи корекції дисбактеріозу кишківника у дітей з гастродуоденітами //Матеріали ІІ Конференції Асоціації дитячих лікарів України “Лікувально-профілактичне харчування та пробіотики в педіатрії”. - Київ. - 1998. - С. 113-114. (у співатор. Лобода В.Ф.).

15. Роль НВЧ-терапії в комплексному лікуванні хронічних гастродуоденітів у дітей //Вісник проблем медичної реабілітації і фізіотерапії. - Вінниця. - 1998. -№ 4-5, вип. 3. - С. 35-37. (у співавтор. Лобода В.Ф.).

16. Значення дуоденогастрального рефлюксу у розвитку хронічного гастродуоденіту у дітей //Матеріали 41 підсумкової наукової конференції “Здобутки клінічної та експериментальної медицини”. - Тернопіль: Укрмедкнига, 1998. - С. 297-300.

17. Сприяючі фактори розвитку хронічного гастродуоденіту у дітей //Матеріали Республіканської науково-практичної конференції, присвяченої 50-річчю Хмельницької обласної клінічної лікарні “Актуальні питання медицини”. - Хмельницький, 1998. - С. 96. (у співатор. Лобода В.Ф., Слободян Л.М., Ясній О.Р., Шульгай О.М., Пінь Н.Б.).

18. Мікрохвильова резонансна терапія та її застосування в дитячій гастроентерології //Вісник наукових досліджень. - 1998. - № 3-4. - С. 107-110. (у співавтор. Лобода В.Ф., Слободян Л.М., Зоря Л.В.).

АНОТАЦІЯ

Боярчук О.Р. Ефективність використання електромагітного випромінювання надвисокої частоти низької інтенсивності в лікуванні хронічних гастродуоденітів у дітей. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14. 01. 10 - педіатрія. - Національний медичний університет ім. акад. А. А. Богомольця, Київ, 1999.

Проведено комплексне обстеження клінічного перебігу, функціонального стану шлунка, мікробіоценозу кишківника і показників специфічної та неспецифічної резистентності організму у 180 хворих на хронічний гастродуоденіт віком від 6 до 15 років. Вивчено вплив електромагнітного випромінювання надвисокої частоти низької інтенсивності на клінічну симптоматику і основні досліджувані показники. Доведено, що використання мікрохвильової терапії в лікуванні хронічного гастродуоденіту у дітей сприятливо впливає на клінічний перебіг захворювання, кислотоутворюючу функцію шлунка, дисбіотичні порушення в кишківнику, покращує функціональні можливості і енергетичний потенціал лейкоцитів периферичної крові, підвищує показники неспецифічного захисту, гуморального і клітинного імунітету. Надвисокочастотне випромінювання шляхом дії на біоактивні точки в комплексі з традиційними методами має найбільш позитивний ефект.

Ключові слова: хронічний гастродуоденіт, діти, електромагнітне випромінювання надвисокої частоти, дисбактеріоз, резистентність організму.

АННОТАЦИЯ

Боярчук О.Р. Эффективность использования электромагнитного излучения крайневысокой частоты низкой интенсивности в лечении хронических гастродуоденитов у детей. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14. 01. 10 - педиатрия. - Национальный медицинский университет им. акад. А.А. Богомольца, Киев, 1999.

Проведено комплексное исследование клинического течения, функционального состояния желудка, микробиоценоза кишечника, показателей неспецифической защиты, гуморального и клеточного звеньев иммунитета у 180 больных хроническим гастродуоденитом в возрасте от 6 до 15 лет.

Установлено, что развитию хронического гастродуоденита у детей способствуют: наследственность, алиментарные погрешности, наличие хронических очагов инфекции, частые ОРВИ, нервно-психические нарушения, дуоденогастральный рефлюкс, познее прикладывание к груди, перинатальное поражение ЦНС, гипотрофия, заболевания желудочно-кишечного тракта в раннем детском возрасте, наличие гепатобилиарной патологии и дисбактериоза кишечника. Helicobacter pylori выявлялся у 60,8 % обследуемых больных, что свидетельствует о его этиологическом значении.

Клиническая симптоматика хронического гастродуоденита у детей характеризуется наличием болевого, диспепсического и астеновегетативного синдромов. У 70,1 % детей с гастродуоденитами кислотообразующая функция желудка была повышена, реже (24,3 %) - нормальная и в отдельных случаях (5,6 %) - снижена. Выраженная гиперацидность чаще наблюдалась у мальчиков, нормоацидность - у девочек. Эндоскопически у большинства детей (60,6 %) отмечался распостраненный гастродуоденит, морфологически преобладали поверхносные формы (65,1 %).

Сопутствующая патология отмечалась у всех больных, что свидетельствует о тяжелом течении гастродуоденита. Чаще наблюдались заболевания гепатобилиарной системы (98,9 %). Дисбиотические нарушения в кишечнике выявлены у 83,1 % детей. Они чаще всего были обусловлены повышением количества кишечных палочек с нормальной ферментативной активностью. Отмечалось повышение количества лактозоотрицательных и наличие гемолизирующих кишечных палочек, увеличение энтерококов, сапрофитных и эпидермальных стафилококов, снижение бифидо- и, особенно, лактофлоры. Дисбактериоз влияет на клиническую симптоматику основного заболевания, что проявляется синдромами мальдигестии и мальабсорбции и обуславливает более тяжелое течение астеновегетативного и диспепсического синдромов.

В лейкоцитах периферической крови в периоде обострения хронического гастродуоденита выявлено снижение активности пероксидазы, уровня гликогена и повышение активности щелочной фосфатазы, что свидетельствует об угнетении функциональных возможностей и энергетического потенциала нейтрофилов. Активность пероксидазы и содержание гликогена зависят от продолжительности гастродуоденита, наличия нарушений кислотообразующей функции желудка и дисбиотических изменений в кишечнике. Установлено повышение уровня ЦИК и снижение лизоцима при обострении хронического гастродуоденита. У детей с гастродуоденитом на фоне хронических очагов инфекции уровень ЦИК более чем в 2 раза превосходит их содержание у больных без хронических очагов инфекции.

Нарушения со стороны клеточного иммунитета проявлялись снижением относительного количества Е-РУК, теофилинрезистентных и теофилинчувствительных Т-клеток, нарушением соотношения иммунорегуляторных клеток. Изменения со стороны гуморального иммунитета обусловлены повышением концентрации иммуноглобулинов классов G и А. Хронические очаги инфекции нарушают функцию иммунной системы, о чем свидетельствуют более высокие показатели гипериммуно-глобулинемии классов G, А и М.

Изучено влияние электромагнитного излучения крайневысокой частоты на клиническую симптоматику и основные исследуемые показатели. Использование микроволновой терапии в комплексном лечении хронического гастродуоденита у детей имеет положительное влияние на клиническое течение заболевания, что проявлялось более быстрым купированием болевого синдрома, нормализацией кислотообразующей функции желудка. Это дало возможность сократить время пребывания детей в стационаре на 2-5 дней и продлить ремисию болезни более года у большинства детей. Под влиянием крайневысокочастотной терапии отмечались положительная динамика со стороны биоценоза кишечника, улучшались функциональные возможности и энергетический потенциал нейтрофилов периферической крови, отмечалась тенденция к нормализации показателей клеточного иммунитета. Приближались к норме концентрация иммуноглобулина G, содержание лизоцима и нормализовалась концентрация иммуноглобулина А. Лучшие результаты выявлены при использовании электромагнитного излучения крайневысокой частоты путем действия на биологически активные точки в комплексе с традиционными методами. Они были обусловлены более быстрым купированием болевого синдрома: субъективная болезненность исчезала через 8 дней, болезненность при пальпации - через 13 дней. Нормализация кислотообразующей функции желудка у 91,7 % больных. Более выраженная положительная динамика отмечена в микробном пейзаже, происходило улучшение цитохимических и иммунологических показателей, что дало возможность достичь ремисии более года у 69,2 % детей.

...