Клініко-епідеміологічна характеристика сімейного урогенітального хламідіозу в умовах Одеського регіону

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О. О. Богомольця

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук

Клініко-епідеміологічна характеристика сімейного урогенітального хламідіозу в умовах Одеського регіону

Федчук Володимир Петрович

КИЇВ - 1999

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми.

Актуальність проблеми обумовлена тим місцем серед найбільш важливих проблем сучасної венерології і гінекології, що посідає хламідійна інфекція.

Згідно сучасним даним хламідійною інфекцією уражено від 20% до 65% жінок, що страждають на урогенітальні запальні захворювання інфекційної етіології. З хламідіозом пов'язане велике розмаїття синдромів і ускладнень, що виходять за рамки традиційної венерології. Він може уражати практично всі органи і тканини людського організму, але особливого значення набуває у сфері охорони здоров'я матері і дитини ( Мавров І.І.,1994; Ільїн І.І.,1987; Полякова В.С.,Глазкова Л.К., 1990; Козлова В.І., Пухнер А.Ф., 1995, Оріел Д., Ріджуей Д.,1984 і ін.).

В даний час відсутні статистично певні дані про поширенність цієї інфекції серед різних груп населення і її ускладнень через відсутність обов'язкової реєстрації урогенітального хламідіозу.

Незважаючи на досягнуті певні успіхи у вивченні цієї патології, органи охорони здоров'я дотепер не мають досить ефективних методів лабораторної діагностики та лікування, що може призводити до рецидивів, ускладнень і подальшого поширення даної інфекції.

Особливе значення це набуває в умовах епідеміологічних особливостей Одеського морського - портового регіону, який займає провідне місце протягом ряду останніх років по розповсюдженню венеричних захворювань в Україні. Одним з головних джерел зараження хламідіозом, як і іншими захворюваннями, які передаються статевим шляхом, є робітники плавального складу суден морського флоту. Тривала відірваність від сім'ї в умовах морських рейсів, де обтяжуючою обставиною є вплив на організм складного динамічного комплексу, професійно обумовлених фізичних, психогенних і ряду інших факторів, обумовлюють більш інтенсивні статеві і побутові сімейні контакти, а також випадкові статеві контакти під час стоянки суден у портах. Це призводить до виникнення осередків хламідіозу і, у першу чергу, сімейних, етиологічне виявлення яких часто, нажаль, проводиться з великим запізненням.

Лікування хламідійної урогенітальної інфекції являє великі труднощі, враховуючи біологічні особливості збудника, і потребує подальшого удосконалення. Антибіотики тетрациклінового ряду, що є препаратами вибору у лікуванні хламідіозу, нерідко не дозволяють досягти повної клінічної і етиологічної вилікуваності.

Вищевикладене обумовило нагальну потребу вивчення клініко - епідеміологічних особливостей хламідійної інфекції в Одеському регіоні, удосконалення її лабораторної діагностики і лікувально - профілактичної роботи, що знайшло свій відбиток у меті і задачах наших досліджень.

Зв'зок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дана дисертаційна робота є фрагментом відомчої цільової програми С.08 "Боротьба з венеричними захворюваннями", а також основним розділом науково-дослідної роботи державного плану економічного і соціального розвитку України: " Розробити на основі медико-біологічних досліджень урогенітальних інфекцій (хламідіоз, мікоплазмоз ) комплекс лікувально - профілактичних заходів, спрямованих на зниження захворюваності і вторинної безплідності ( № держ. реєстрації 01860771902 ).

Мета і задачі дослідження.

Метою роботи є розробка і впровадження в практику охорони здоров'я нового високоефективного комплексу діагностичних і лікувально - профілактичних заходів стосовно до хламідійної інфекції, що враховує особливості Одеського регіону, спрямованого на активну санацію сімейних осередків захворювання, попередження рецидивів і ускладнень.

Задачі дослідження:

1. Вивчити особливості епідеміології та клінічного перебігу хламідіозу серед статевих і тісних побутових контактів робітників плавального складу пасажирського морського флоту, що страждає цією інфекцією.

2. Провести порівняльний аналіз ефективності ряду методів діагностики хламідіозу і удосконалити його лабораторну діагностику.

3. Вивчити частоту виявлення супутніх урогенітальних інфекцій у обстежених хворих на хламідіоз.

4. Розробити і впровадити в практику новий патогенетично обгрунтований комплекс лікувально-профілактичних міроприємств, спрямований на санацію осередків сімейного хламідіозу серед робітників Одеського морського пароплавства і жителів усього територіального регіону.

Наукова новизна одержаних результатів.

Нами вперше запропонована і розроблена "Карта обстеження і спостереження осіб з урогенітальною патологією" у вигляді комп'ютерної програми, що дозволила провести комплексне епідеміологічне обстеження серед фахових робітників Одеського морського пароплавства з метою раннього виявлення осіб, що страждають на хламідійну інфекцію, реєстрацію їх статевих і тісних побутових контактів, із наступним їхнім лікуванням і своєчасною санацією осередків сімейного хламідіозу.

Вперше вивчені особливості клінічного перебігу хламідійної інфекції у цього контингенту хворих.

Розроблений " Засіб виявлення C.trachomatis" ( А.С. № 1723129 від 01.12.1991 р.), що підвищує ефективність і скорочує термін діагностики хламідіозу. На підставі результатів багаторічного лабораторного обстеження, доведена необхідність комплексного підходу, що включає полімеразну ланцюгову реакцію, для підвищення ефективності діагностики хламідіозу.

Патогенетично обгрунтований і впроваджений новий метод лікування хламідійної інфекції, який передбачає комбіноване застосування антибіотиків і бактерійних біологічних препаратів (біфідумбактерін, лактобактерін), що мають антагоністичну активність у відношенні до багатьох патогенних мікроорганізмів, підвищують імунологічну реактивність і загальну неспецифічну резистентність організму хворого, стимулюють репаративні процеси в осередках ураження, а також мають профілактичну спрямованість.

Практичне значення роботи та впровадження отриманих результатів.

Робота має суттєву науково - практичну значимість. Матеріали дисертації використовуються при читанні лекцій і проведенні практичних занять із студентами, лікарями-інтернами, магістрами, лікарями на курсах підвищення кваліфікації на кафедрі дерматовенерології та морської медицини Одеського державного медичного університету.

Отримані нами результати досліджень дозволили:

- виявити серед статевих і тісних побутових контактів моряків, хворих на хламідійну інфекцію, осіб, що складають групи ризику цього захворювання;

- розробити більш точні, прискорені методи діагностики хламідіозу, удосконалити його терапію, розробити і впровадити в практику методи диспансеризації, що підвищують ефективність профілактичних заходів.

Розроблені й удосконалені методи діагностики,лікування і профілактики хламідійної інфекції впроваджені в практику профільних медичних служб Чорноморського пароплавства, дермато-венерологічних, урологічних, акушерсько - гінекологічних відділень міських і обласних лікарень Одеської, Миколаївської і Херсонської областей.

Матеріали дисертації включено у видані методичні рекомендації "Епiдемiологiя, дiагностика, лiкування, профiлактика захворювань, якi передаються статевим шляхом" Одеса, 1992 . З урахуванням матеріалів проведених досліджень виданий інформаційний лист "Організація диспансерного спостереження хворих на урогенітальний хламідіоз", Київ ,1989. хламідіоз урогенітальний інфекція хворий

Особистий внесок здобувача.

Дисертаційна робота є особистою працею автора. Всі клінічні спостереження та лабораторні дослідження виконувались автором самостійно на базі кафедри шкірних та венеричних захворювань Одеського державного медичного університету, науково - дослідного центра "БППП", Одеського науково - дослідного інституту вірусології та епідеміології ім. І.І. Мечнікова. Автором особисто була проведена систематизація, аналіз та математична обробка отриманих результатів, з використанням сучасних компьюрних програм. Створена комп'ютерна база даних результатів обстеження хворих. Спільно з науковим керівником сформульовані висновки роботи.

Апробація результатів дисертації.

Основні положення були повідомлені й обговорені на IХ, Х, ХI Мечніковських міжобласних конференціях молодих вчених - медиків у 1986, 1987 і 1989 р., м.Одеса; Всесоюзній конференції з актуальних питань діагностики і лікування хламідійної інфекції, м. Москва, 1986 р.; науково - практичній конференції акушерів - гінекологів, м. Кишинів, 1989 р.; науково - практичній конференції з актуальних питань морської медицини, м.Одеса, 1990 р.; ХII Українському республіканському з'їзді мікробіологів, епідеміологів і паразитологів, м. Харків,1991 р.; Українській науково - практичної конференції з використання математичних методів обчислювальної техніки в медико-гігієнічних дослідженнях, м.Київ, 1993 р.; Європейській конференції лікарів, м.Берлін, 1995 р.; науково - практичній конференції "Актуальні питання діагностики і лікування захворювань, що передаються статевим шляхом", м.Одеса,1997 р. науково - практичній конференції "Захворювання, що передаються статевим шляхом", м.Київ,1998 р.

Публікації.

За матеріалами дисертації опубліковано 25 наукових праць, з них 5 статей у фахових наукових журналах, що рекомендовані ВАК України, 11 статей у збірниках наукових праць, інші у матеріалах з'їздів і конференцій. Видано методичні рекомендації, інформаційний лист, отримано авторське посвідчення на винахід "Засіб виділення Chlamydia trachomatis № 1723129 від 01.12.1991 р.", опублікований у " Бюллетене открытий и изобретений", № 12 від 30.03.92.

Структура та обсяг дисертації.

Повний обсяг дисертації - 161 сторінка машинописного тексту, ілюстрована 8 таблицями і 8 рисунками. Робота складається із вступу, огляду і аналізу літератури, чотирьох розділів власних досліджень, висновків, практичних рекомендацій. Список використаної літератури містить 142 наукові публікації вітчизняних і 176 іноземних авторів.

2. Основний зміст дисертації

Для досягнення поставленої мети були використані загальноклінічні, цитологічні, імунолюмінесцентні, морфологічні, культуральні, серологічні, імунологічні, статистичні методи. Під нашим спостереженням знаходилися 588 жінок (дружини і співмешканки моряків) і їх 258 дітей. Проведено спеціальні дослідження секційного матеріалу від 125 померлих дітей з метою визначення збудників хламідійної інфекції.

Для детального і всебічного вивчення клініко - епідеміологічних особливостей хламідійної інфекції нами була розроблена "Карта обстеження і спостереження осіб з урогенітальною патологією", що містить 350 питань за загальними і спеціальними розділами, куди заносилися отримані дані з наступним аналізом.

Антиген C.trachomatis виявляли методом прямої імунофлюоресценції із використанням флюоресцуючих моноклональних антитіл "Хламі Слайд", виробництва "ЛАБдіагностика" ( Росія ).

Цитоплазматичні включення у зішкрібному матеріалі циліндричного епітелію вивчали методом забарвлення за Романовським - Гімза.

Антіхламідійні антитіла визначали в сироватках у реакції непрямої імунофлюоресценції (рНІФ), з використанням тестів виробництва науково - дослідного інститута епідеміології та мікробіології ім. Гамалії (Москва) і реакції зв'язування комплемента (РСК) із родоспецифічним антигеном Одеського підприємства по виробництву бактерійних препаратів.

При проведенні досліджень використовували розроблений нами оригінальний засіб виділення C.trachomatis у культурі клітин (авторське посвідчення на винахід №1722329 від 01.12.1991). Запропонований засіб спрощує ізоляцію хламідій із матеріалу від хворих, підвищує його ефективність у первинно - трипсинізованой культурі клітин мишевих фібробластів і скорочує терміни дослідження.

Для виявлення хламідійних ДНК використовували полімеразну ланцюгову реакцію (ПЛР), принцип якої заснований на процесі ампліфікації ДНК. Для цього застосовували два немодифікованих олігонуклеотидних праймера, синтезованих на основі відомої нуклеотидної послідовності гена 16S рібосомальной РНК C.trachomatis. Тест - система виробництва " Біоком " (Москва). .

У двох груп жінок ( перша група - 57 жінок із запальними захворюваннями урогенітального тракту хламідійної етіології, друга - 34 практично здорових пацієнтки, визначали відносне і абсолютне число Т- і В- лімфоцитів крові і їхніх субпопуляцій, а також концентрацію в сироватці крові, імуноглобулинів класів А,М,G, за допомогою діагностичних наборів виробництва інституту ім. Гамалеї (Москва, Росія).

Вивчено секційний матеріал 125 померлих дітей від 0 до 3 років із метою виявлення хламідій. Хлопчиків було -72, дівчаток -53; у тому числі від новонародженості до 6 місяців - 61 дитина, від 6 місяців до 1 року - 39 дітей, від 1 року до 1,5 року - 15 дітей, від 1,5 років до 3 років -10 дітей.

Для виділення хламідій у культурі клітин використовували лінію клітин L - 929 і первинно-трипсинізовані фібробласти ембріона миші, які заражували 10% суспензіями органів загиблих дітей.

Загальноприйняті методи лікування хламідіозу, передбачають такі курсові дози антибіотиків, що мають негативний вплив на органи і системи людського організму (інгибують імуногенез, викликаючи блокаду імуноглобулінових рецепторів лімфоцитів, викликають дісбактеріоз кишкового тракту і це призводить до різноманітних порушень обміну речовин). Таким чином виникає потреба шукати нові терапевтичні підходи, що поєднують максимальну ефективність і мінімальний вплив на макроорганізм.

Протягом останніх років в практиці використовуються бактерійні біологічні препарати культур штамів нормальної мікрофлори людини: біфідумбактерін, лактобактерін, колібактерін і їхні сполучення, для корекції мікрофлори при кишкових захворюваннях.

Нами запропоновано використання біфідумбактеріна, лактобактеріна інтравагінально з метою відновлення біоценозу у вигляді супозиторіїв, що має переваги при використанні та точному дозуванні.

Лікування 204 жінок основної групи проводили за запропонованою нами патогенетично обгрунтованою комплексною методою. Хворі з монохламідійною інфекцією отримували антибактеріальну терапію тривалістю до трьох тижнів, сполучаючи доксициклін (по 0,2 грама 2 рази на день протягом 7 днів), офлоксацин ( по 0,3 грама 2 рази на день протягом 7 днів), лактобактерін ( per os по 6 доз 3 рази на день і одночасно у вигляді вагінальних супозиторіїв по 6 доз 1 раз на день протягом 14 днів ), а також вагінальні свічі з лимонною кислотою. При відсутності протипоказань протягом усього курсу призначали нізорал ( по 0,2 грама один раз на день ), вітамінні комплекси, трипсин протягом 7 - 14 днів, алое, препарати які десенсибілізують.

У випадку сполученої інфекції на першому етапі призначали специфічну терапію відповідної етіологічної спрямованності. З метою корекції дісбактеріозу перорально призначали лакто-, біфідумбактерін, а потім проводили другий етап - лікування хламідійної інфекції.

Особливу увагу приділяли лікуванню вагітних жінок, що страждали на хламідійну інфекцією, 47 вагітним основної групи призначали ерітроміцин ( по 0,1 граму 3 рази на день напротязі 10 днів ) та біфідумбактерін ( по 5 доз 3 рази на день per os і у вигляді вагінальних свічок по 5 доз 1 раз на день протягом 10 днів); 37 жінкам з ускладненою вагітністю, що страждали на хламідіоз і 22 породіллям із тією ж патологією рекомендували ерітроміцин за приведеною вище схемою, а також перорально лактобактерін ( по 6 доз 3 рази на день ) і у вагінальних свічах ( по 6 доз 1 раз на день протягом 10 днів ).

Контрольну групу з 181 жінки, що хворіли на урогенітальний хламідіоз, лікували доксицикліном та ерітроміцином за рекомендованими дозами, за умови сполученої інфекції - відповідними препаратами. Неспецифічну терапію проводили пірогенними препаратами (пірогенал, продигіозан), біостимуляторами (метилурацил, декаріс), вітамінами.

Для санації дітей ми застосовували такі схеми: дітям від 3 до 7 років призначали ерітроміцин у перший день 0,2 , потім по 0,1 три рази на день протягом 10 - 14 днів або азітроміцин у перший день 80 мг, потім з 2 по 14 день по 50 мг один раз на добу; від 7 до 11 років азітроміцин призначали у перший день 125 мг, потім з 2 по 14 день по 80 мг щодня. Для дітей 12 років призначали азітроміцин у перший день 250 мг, потім з 2 по 14 день по 80 мг щодня.

Для корекції дісбактеріозу дітям молодше 7 років призначали лактобактерін per os по 5 доз 2 рази на добу, а старшим дітям - по 5 доз 3 рази на добу протягом 12 - 14 днів.

Ефективність проведеного лікування оцінювали по сукупності ряду об'єктивних і суб'єктивних ознак, за результатами лабораторних методів дослідження.

Статистичне опрацювання отриманих варіаційних рядів проводили із застосуванням критерію достовірності по Стьюденту за допомогою відповідних комп'ютерних програм.

Клінічна характеристика хворих на хламідійну інфекцію.

Отримані нами результати обстежених статевих і тісних побутових контактів робітників морського транспорту, що страждали на сечостатевий хламідіоз, заносили в розроблену карту : "Обстеження і спостереження осіб з урогенітальною патологією" із наступним опрацюванням на комп'ютері. Вона містила вісім розділів, що відбивали скарги пацієнта, анамнез життя і хвороби, результати об'єктивного обстеження сечостатевої системи, дані уретроскопії, соціальну характеристику людини, яку обстежували, а також відомості про припустимі джерела зараження. У карту заносили також дані про випадкові або тривалі статеві і побутові контакти, як у шлюбі, так і поза ним.

При обстеженні 588 жінок ( дружини і співмешканки моряків, що страждали на хламідіоз ) хламідійна інфекція виявлена в 385 ( 65,5 % ) і в 188 ( 72,9 % ) дітей із 258, які знаходились на обстеженні. Серед хворих дітей дівчаток було 106, хлопчиків - 82.

Серед 385 інфікованих жінок у 250 ( 64,9% ) були виявлені запальні захворювання урогенітального тракту, 92 ( 23,9% ) пацієнтки на період обстеження були вагітні, при цьому 47 ( 12,2% ) - без ускладнень, а 45 ( 11,7% ) із такими. Серед інфікованих було 43 ( 11,2% ) породілль. Дітей із запальними захворюваннями урогеніталій було 51 ( 27,1% ), із екстрагенітальною патологією хламідійної етіології: органів дихання - 47 ( 25,0% ), коньюнктивітами 49 ( 26,1% ), сполученою патологією урогеніталій і коньюнктиви - 41 ( 21,8% ).

За соціальним станом: осіб із вищою освітою було 68 ( 17,7% ), із середньою фаховою освітою - 123 ( 31,9% ), домогосподарок - 194 ( 50,4% ).

При анонімному опитуваннні 147 ( 38,1% ) жінок вказали на позашлюбні або випадкові статеві зв'язки з одним або декількома партнерами.

Серед інфікованих 385 жінок хламідійна інфекція як самостійне захворювання виявлена у 83 ( 21,6 % ), в сполученні з трихомонозом - у 70 ( 18,1% ), з уреаплазмозом - у 40 ( 10,4% ), з гарднерелезом - у 31 ( 8,1% ), з кандідозом - у 27 ( 7,0% ), з трихомонозом та уреаплазмозом - у 23 ( 5,9% ), з уреаплазмозом і гарднерелезом - у 19 ( 4,9% ), з уреаплазмозом і кандідозом - у 15 ( 3,9% ), з трихомонозом, уреаплазмозом і кандідозом - у 13 ( 3,4% ). У 64 жінок ( 16,6% ) було виявлено сполучення хламідійної інфекції з генітальним герпесом, що рецидивує.

Самостійно урогенітальний хламідіоз серед 188 інфікованих дітей відзначали у 126 ( 67,0% ), в сполученні з дріжджовими ураженнями - у 43 ( 22,8% ), із генітальним герпесом - у 19 ( 10,2% ).

Гострий клінічний перебіг хламідіозу відзначали у 42 ( 10,9% ) жінок, напівгострий - у 46 ( 11,9% ), хронічний - у 86 ( 22,3% ), торпидний - у 98 ( 25,5% ), асимптомний - у 113 ( 29,4% ).

Хламідійне ураження уретри було виявлено у 88 ( 22,85% ) жінок, цервіксу - у 91 ( 23,6% ), вульви - у 84 ( 21,82% ), вагіни - у 99 ( 25,7% ). Не було клінічних проявлень - у 23 ( 5,9% ) жінок.

Всі хворі, як зазначено вище, були поділені на дві групи. До основної групи було включено 297 хворих, які лікувалися за запропонованою нами методикою. З них 204 жінки, 93 дітей, у тому числі 41 жінка і 34 дитини, що страждали тільки на хламідійну поразку урогенітального тракту, 27 дітей - з урогенітальним хламідіозом і патологією органів дихання і 21 дитина - з урогенітальним хламідіозом і коньюнктивітом, 11 жінок з фізіологічною вагітністю і хламідіозом, 36 вагітних з такою ж вагітністью і хламідійно - трихомонадною інфекцією, 37 вагітних з ускладненою вагітністью ( у 21 - діагностована сполучена хламідійно - уреаплазмова інфекція, у 16 хламідійно -гарднерелезна ), 57 хворих на урогенітальний хламідіоз і кандідоз, 22 породіллі з хламідіозом та 11 дітей з хламідійним коньюнктивітом.

Контрольна група складалася з 276 інфікованих ( жінок - 181, дітей - 95 ) хламідіями пацієнтів, яких лікували за звичайними методиками. У тому числі 35 жінок і 34 дитини, що страждали тільки на хламідійну поразку урогенітального тракту, 31 дитина - з урогенітальним хламідіозом і патологією органів дихання і 23 дитина - з урогенітальним хламідіозом і коньюнктивітами, 9 жінок із фізіологічною вагітністю і хламідіозом, 32 вагітних із неускладненою вагітністю, у яких були виявлені хламідії і трихомонади, 33 вагітних з ускладненою вагітністю ( у 19 - діагностована сполучена хламідійно - уреаплазмена інфекція, у 14 хламідійно - гарднерелезна ), 51 хвора з урогенітальним хламідіозом і кандідозом, 21- породіллі з хламідіозом і 7 дітей із хламідійним коньюнктивітом.

Клінічна і етиотропна вилікуваність хворих основної групи була досягнута в 257 ( 86,5%) випадках. Рецидиви хламідіозу в цій групі відзначені у 40 ( 13,5% ) пацієнтів. У контрольній групі ці показники складали 204 ( 73,9 % ) і 71 ( 25,7% ) відповідно.

Сполучене використання етиотропних та бактерійних препаратів підвищує ефективність лікування. Пероральный прийом останніх перешкоджає розвитку дісбактеріозу кишкового тракту, їх місцеве вагінальне застосування, у вигляді супозиторієв, стимулює репаративні процеси в епітелії урогенітального тракту, а у вагітних жінок є важливим засобом профілактики розвитку хламідійної інфекції в майбутньої дитини. Застосування цих біологічних препаратів у запропонованій формі має перевагу перед інстиляціями та тампонами, тому що забезпечує простоту застосування і точність дозування.

Гострий хламідійний уретрит характеризувався появою почуття дискомфорту, сверблячки і невеличкої печії в уретральному каналі, з їх наростанням протягом 1- 2 тижнів, потім з'являлися слизуваті, слизувато - гнійні виділення з зовнішнього отвору сечівника. Майже в однієї третини хворих виникав біль на початку сечовипускання. При залученні в запальний процес парауретральних залоз відзначали гиперемію їхніх вивідних протоків і гнійно - слизуваті виділення. У 6 ( 1,6% ) хворих гострий хламідійний уретрит супроводжувався поразкою передотврору піхви, у 3 ( 0,8% ) - із поразкою передотвору піхви і клітора.

Для вивчення епідеміологічних особливостей сімейного урогенітального хламідіозу ми обстежили 49 сімей робітників морського транспорту, що страждали на хламідійну інфекцією. Ця група складалась з 49 чоловік, з 49 їхніх дружин, 79 дітей, 15 представників старшого покоління ( 10 жінок, 5 чоловік ). У 19 ( 38,8% ) сім'ях була 1 дитина, причому у 13 ( 68,4% ) - це була дівчинка, а в 6 ( 31,6% ) - хлопчик. В інших 30 ( 61,2%) було двоє дітей, у тому числі одностатевих - у 19 ( 38,8% ) та різностатевих у - 11 ( 22,4 % ) сім'ях.

Поширення хламідіозу в цих сім'ях було таким : в обох батьків - у 41 ( 83,7 % ), в одного з батьків - у 8 ( 16,3 % ) , у тому числі тільки в батька - у 5 ( 10,2 % ), тільки в матері - у 3 ( 6,1 % ). У 5 ( 50% ) жінок старшого покоління був виявлений урогенітальний хламідіоз.

Хламідіоз як моноінфекцію відзначали у 21 ( 45,6 % ) чоловіка і у 28 ( 57,1 % ) жінок з даної групи, разом з трихомонозом - 15 ( 32,6 % ) чоловіків і у 12 ( 24,5 % ) жінок, з гонореєю - у 7 ( 15,2 % ) чоловіків і у 6 ( 12,2 % ) жінок, з гонореєю та трихомонозом у 3 ( 6,5 % ) чоловіків і у 3 ( 6,1 % ) жінок.

За характером перебігу в 14 ( 30,4% ) чоловіків хламідіоз не мав клінічних проявів, у 10 ( 21,7% ) - із явищами уретриту, у 22 ( 47,8% ) - простатиту, а у 5 ( 10,9% ) чоловіків відзначали ще і екстрагенітальні прояви у вигляді коньюнктивіта і поразки гомілковостопних і колінних суглобів - синдром Рейтера. У 20 ( 40,8 % ) жінок урогенітальный хламідіоз супроводжувався цервіцитом, у 8 ( 16,3 % ) - кольпітом, а в 21 ( 42,8 % ) - протікав безсимптомно.

З 79 обстежених дітей цієї "сімейної" групи у 25 ( 31,6% ) було виявлен хламідіоз, із них хлопчиків було - 7 ( 28 % ), а дівчинок - 18

( 72 % ). Як моноінфекція хламідіоз був - у 6 ( 85,7 % ) хлопчиків і в 13 ( 72,2 % ) дівчаток, разом з трихомонозом в 1 хлопчика й у 3 ( 16,7 % ) дівчаток, а з гонореєю у 2 дівчаток.

У 3 ( 42,8 % ) хлопчиків та 5 ( 27,8 % ) дівчаток був хламідійний коньюнктивіт , а у 13 ( 72,7 % ) дівчаток спостерігали вульвовагініт.

Статевий шлях передачі хламідійної інфекції, у тому числі і інцест, категорично заперечився як батьками, так і обстеженими підлітками. У той самий час 14 ( 28,6 % ) матерів припускали можливість використання предметів туалету (мочалки, рушники, косметика ) одночасно з їхніми дочками. В анамнезі в 23 ( 46,9 % ) матерів відзначалася патологія вагітності і родів.

Для визначення чутливості застосовуваних методів діагностики хламідіозу, зробили порівняння як в основній ( 297 інфікованих на хламідіоз ) та в контрольній ( 156 здорових людей ) групах.

Результати обстеження основної групи показали, що найбільш чутливою выявилась полімеразна ланцюгова реакція, яка була позитивною у 268 з 297 ( 90, 2% ) обстежених, тоді як метод культури клітин у 192 ( 69,1% ), реакція непрямої імунофлюоресценції - у 180 ( 64,8% ), реакція прямої імунофлюоресценції - у 175 ( 62,9% ), реакція зв'язування комплемента - у 166 ( 59,6% ), метод Романовського - Гімза у 132 ( 47,3% ).

Нами вивчений секційний матеріал 125 померлих дітей від різноманітної інфекційної патології (пневмонія, сепсис і ін.) у стаціонарах м.Одеси в період із 1987 по 1997 р. Імунолюмінісцентний метод дозволив виявити антиген хламідій у секційному матеріалі 31 дитини

( 28% ), культуральний - у 12 ( 9,6% ) загиблих дітей. Хламідії виділяли з трахеї, легенів та селезінки.

Відзначено такі патологоанатомічні особливості в органах загиблих дітей: десквамація епітелію в легенях, агрегація еритроцитів у просвітку бронхів, гіалінізація мембран, деструкція гепатоцитів у печінці, скупчення лімфоцитів у наднирках, зниження мас щитовидної залози, зменшення числа тимоцитів.

Для визначення рівня знань про хвороби, що передаються статевим шляхом, серед обстеженого нами контингенту, було анкетовано 177 жінок. Встановлено, що про профілактику захворювань, які передаються статевим шляхом, 143 ( 80,7% ) жінки не мали чіткого уявлення.

Розроблений нами комплекс профілактичних заходів у відношенні урогенітального хламідіозу був упроваджений із позитивними результатами в практику охорони здоров'я Одеського обласного і міського шкірно - венерологічних диспансерів, Ізмаїльського шкірно -венерологічного диспансеру, венерологічного диспансеру Чорноморського пароплавства. Він включає особисту профілактику, де поряд із класичними заходами рекомендується застосування 0,05% розчину вітчизняного препарату мірамістина, в апробації якого ми брали участь, а також санітарно - просвітня робота. Необхідно також обстеження на хламідіоз вагітних жінок із наступною їхньою санацією для запобігання зараження майбутньої дитини і формування сімейних осередків.

Висновки

1. Серед 588 жінок ( дружини і співмешканки моряків, що страждали на хламідіоз ) хламідійна інфекція виявлена у 385 ( 65,5 % ). За соціальним станом 317 ( 82,3% ) жінок були з середньою фаховою освітою та домогосподарки. Клінічний перебіг хламідіозу відзначали як гострий - у 42 ( 10,9% ) жінок, напівгострий - у 46 ( 11,9% ), хронічний - у 86 ( 22,3% ), торпидний - у 98 ( 25,5% ), асимптомний - у 113 ( 29,4% ). Хламідійне ураження уретри виявлено у 88 ( 22,85% ) жінок, цервіксу - у 91 ( 23,6% ), вульви - у 84 ( 21,82% ), вагіни - у 99 ( 25,7% ). Сімейний урогенітальний хламідіоз в умовах Одеського територіального регіону характеризується наявністю у значного числа хворих сполучення цієї інфекції з трихомонадною - у 18,1 %, уреаплазмовою - у 10,4 %, гарднерелезною - у 8,1 %, кандідозною - у 7,0 % і іншими асоціаціями збудників урогенітальних запальних процесів.

2. Розроблений новий оригінальний " Засіб виявлення C.trachomatis " підвищує можливості лабораторної діагностики хламідіозу і рекомендується для широкого його використання в практику у комплексі з іншими методами діагностики хламідійної інфекції.

3. При проведенні патологоанатомічних досліджень секційного матеріалу 125 дітей, причиною смерті яких була різноманітна інфекційна патологія ( пневмонія, сепсис і ін.), у 28% виявлено антиген хламідій, що вказує на необхідність більш ретельного, спеціального діагностичного обстеження вагітних жінок на наявність хламідійної інфекції із метою своєчасного і адекватного їхнього лікування і попередження внутрішньоутробного інфіцирування плоду.

4. Розроблений комплексний метод лікування хламідійної інфекції шляхом комбінованого застосування антибіотиків із бактерійними біологічними препаратами ( біфідумбактерін, лактобактерін ), перорально і у вигляді супозиторій, підвищує ефективність терапії за рахунок запобігання розвитку дісбактеріозу, підвищення імунологічної реактивності макроорганізму, стимуляції репаративних процесів в осередках ураження і має профілактичну спрямованість при лікуванні хламідійної інфекції у вагітних жінок, знижуючи ризик розвитку даного захворювання у майбутньої дитини.

5. Запропонований комплекс профілактичних заходів дозволить стабілізувати і знизити захворюваність хламідійною інфекцією і іншими захворюваннями, які передаються статевим шляхом в Одеському регіоні.

Список друкованих наукових праць за темою дисертації

1. Комплексне лікування жінок, хворих хламідійною урогенітальною інфекцією. // Галицький лікарський вісник. - 1999.- т.6.- №2.- С. 81- 82.

2. Выявление хламидийной инфекции при некоторых хронических заболеваниях урогенительного тракта. / соавт. Маликова М.В., Нехороших 3.Н., Бордюжевич И.В., Грабазюк В.С., Лебедюк М.Н. // Сб. трудов "Хламидийные инфекции". - Москва.- 1986.- С. 69 -71.

3. Ресularities of chlamidia-bacteria assotiations in chronic urological and gynecological patology. / V. Nicolaevskу, М. Lebediuk. // Absti. 6 th Eur.conf. in Вегlin.- 1995.- P.124.

4. Микробиологические и экологические аспекты хламидийной инфекции в южном регионе Укрины. / соавт. Маликова М. В., Нехороших З.Н., Лебедюк М.Н., Глушенко 3.А., Бордюжевич И.В., Бойченко О.А. // Микробиологический журнал. - 1994 - т.56.- С. 312 - 313.

5. Способ выделения С.trachomatis №4823490/13 от 07. 05. 90. СССР / соавт. Лебедюк М.Н., Маликова М.В., Нехороших З.Н. // Бюллетень открытий, изобретений 30.03.92. №12.

6. Влияние хламидийной инфекции на патологию перинатального периода. / соавт. Бордюжевич И.В., Маликова М.В., Лебедюк М.Н. // "Актуальные вопросы акушерства". Матер. конфер.- Кишинев.- 1989.- С.123-124.

7. К вопросу хламидийно - вирусных ассоциаций при урогенитальной патологии. / соавт. Лобановский Г.И., Лебедюк М.Н. // Информационный бюллетень журнала " Дерматология и венерология. ". - Харьков.- 1996.- № 1- С. 14

8. Некоторые вопросы иммунитета у больных урогенитальным хламидиозом. / соавт. Маликова М.В., Лебедюк М.Н., Нехороших З.Н., Хаит О.В.// Сб. матер. конфер. "Факторы клеточного и гуморального иммунитета при различных физиологических и патологических состояниях".- Челябинск.- 1990.-С.89.

9. Воспалительные заболевания урогенитального тракта хламидийной этиологии у моряков. / соавт. Лебедюк М.Н., Маликова М. В., Нехороших З.Н., Корхов С. С., Бойченко 0.А., Мартынов В.Н. // Сб. науч.тр. "Актуальные вопросы морской медицины ".- Одесса.- 1990.- С.48.

10. Лечение больных хроническими уретропростатитами хламидийной этиологии. / соавт. Бойченко 0.А., Лебедюк М.Н., Маликова М.В., Нехороших З.Н., Корхов С.С., Грабазюк В.С., Мартынов В.Н. // Сб. науч. тр. "Актуальные вопросы морской медицины".- Одесса. - 1990 .- С. 49.

11. К вопросу комплексного обследования на С.trachomatis больных с хронической урогенитальной патологией. / соавт. Лебедюк М.Н. // МРЖ .- 1988.- Р. Ш № 8.- публ. 3013.

12. Клинико-эпидемиологические особенности хламидийной инфекции среди плавсостава пассажирского флота. / соавт. Лобановский Г.И., Лебедюк М.Н. // Информационный бюллетень журнала "Дерматология и венерология.". - Харьков.- 1996.- № 1- С. 14 - 15.

13. Епідеміологія, діагностика, лікування, профілактика захворювань, які передаються статевим шляхом у плавсостава. / спавт. Лобановскький Г.I., Малікова М.В., Лебедюк М.М., Чеботарьов В.І., Нехороших З.М., Федчук В.П., Кутова В. В., Бордюжевич І.В., Чолоков 0.Г., Бойченко О.М., Поздняков С.В. //. Методичні рекомендації.- Одеса.- 1992.-15 с

14. Клинико - эпидемиологические и патоморфологические особенности хламидийной инфекции у детей. / соавт. Маликова М.В., Нехороших З.Н., Лебедюк М.Н., Бордюжевич И.В., Крыжановская И.В. // Антропонозные хламидиозы в южном регионе Украины. Мат. конф.- Харьков. -1993.- С.10.

15. Использование ЭВМ при расшифровке урогенитальных воспалительных заболеваний. / соавт. Закусило В.Н., Кондратьев В.М., Лебедюк М.Н., Маликова М.В., Нехороших З.Н. // Сб.науч.тр."Метагигиена - 93".- Киев.- 1993.- С. 123.

16. Імуноферментна тест-система для діагностики хламідіозів. / спавт. Малікова М.В., Кривошеін Ю.С., Малий К.Д., Нехороших З.Н., Джуртубаева Г.М., Біньковська Н.Г. // Сб.ХІІІ з'їзд наукового товариства мікробіологів, єпідеміологів та паразитологів ім.Д.К.Заболотного - Київ.-1996.- С. 121.

17. Значение хламидийной инфекции при патологии беременности и родов. / соавт. Маликова М.В., Лебедюк М.Н. // Мат. Х конф. ученых Украинской ССР. "Вопросы акушерства и гинекологии."- Винница.- 1989.- С.9.

18. Результаты клинико-лабораторного обследования на хламидийную инфекцию больных разных "групп риска ". / соавт. Маликова М. В., Нехороших З.Н., Лебедюк М.Н., Бордюжевич И.В., Мартынов В.Н., Бойченко Н.Г., Биньковская Н.Г. // Сб. "ХП Украинский Республиканский сьезд микробиологов, эпидемиологов и паразитологов". часть П.- 1991.- С. 26.

19. Особенности хламидийной и смешанной инфекции при хронической урогенитальной патологии у плавсостава. / соавт. Лебедюк М.Н., Трипольская Л.С. // Науч.- практ. сб. : "Актуальные вопросы дерматологии ". - Днепропетровск - Хмельницкий .- 1996.- С.114.

20. Опыт использования авторских компьютерных программ при разработке эффективной системы эпиднадзора, профилактики и лечения заболеваний, передающихся половым путем. / соавт. Лебедюк М.Н., Николаевский В.В. // Науч.- практ. сб.:"Актуальные вопросы дерматологии." -Днепропетровск - Хмельницкий.- 1996. - С. 115.

21. Применение виферона в комплексном лечении больных с хронической урогенитальной патологией хламидийной вирусной этиологии. / соавт. Лобановский Г.И., Лебедюк М.Н. // Науч.- практ. сб.:" Актуальные вопросы дерматологии". - Днепропетровск-Хмельницкий. -1996.- С.117.

22. Новые подходы к тактике лечения больных с хронической урогенитальной патологией вирусно - хламидийной этиологии. / соавт. Лобановский Г.И., Лебедюк М.Н. // Мат. наук. - практ. конф. "Захворювання, що передаються статевим шляхом."- Київ.- 1998.- С. 48.

23. Эпидемиологические особенности семейной формы урогенитального хламидиоза . / соавт. Лебедюк М.Н., Лобановский Г.И. // Мат. наук. - практ. конф. "Захворювання, що передаються статевим шляхом." - Київ.- 1998.- С. 79.

24. Актуальные вопросы лабораторной диагностики заболеваний, передающихся половым путем. / соавт. Лебедюк М.Н., Лобановский Г.И. // Мат. наук. - практ. конф. "Захворювання, що передаються статевим шляхом." - Київ.- 1998.- С. 44.

25. Тактика лечения женщин с острой хламидийной инфекцией. / соавт. Лебедюк М.Н., Лобановский Г.И. // Мат. наук. - практ. конф.

" Захворювання, що передаються статевим шляхом." - Київ.- 1998.- С. 78.

Анотація

Федчук В.П. " Клініко - епідеміологічна характеристика сімейного урогенітального хламідіозу в умовах Одеського регіону." (діагностика, лікування, профілактика). Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальностю 14.01.20 - шкірні та венеричні хвороби. Національний медичний університет імені О.О.Богомольця МОЗ України, м.Київ, 1999.

Захищається рукопис дисертації, яка містить дані комплексного обстеження 588 статтевих та тісних побутових контактів працівників морського транспорту, що хворіли на хламідіоз. Виявлені особливості епідеміології, клініки хламідіозу та імунологічні зміни при ньому у даній соціальній групі. Охарактеризовані сімейні форми цієї інфекції та її патологоанатомічні особливості у 125 загиблих дітей. Запропоновано новий спосіб диагностики С. trachomatis.

Розроблено комплексний метод лікування хламідійної інфекції у жінок, що запобігає медикаментозним ускладненням. Запропоновані профілактичні заходи, які запобігають розповсюдженню хламідійної інфекції.

Ключові слова: статтеві та побутові контакти, сімейний урогенітальний хламідіоз, патоморфологія, спосіб діагностики, лікування, профілактика.

Аннотация

Федчук В.П. "Клинико - эпидемиологическая характеристика семейного урогенитального хламидиоза в условиях Одесского региона " ( диагностика, лечение, профилактика). Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.20 - кожные и венерические болезни. Национальный медицинский университет им. А.А. Богомольца. Киев.1999.

Защищается рукопись диссертации, содержащая данные по комплексному обследованию 588 женщин, являвшихся половыми и тесными бытовыми контактами работников морского транспорта, больных хламидийной инфекцией. Хламидийная инфекция в этой группе выявлена у 385(65,5%) женщин. Причем, как самостоятельное заболевание, выявлена только у 83 ( 21,6 %) инфицированных, в остальных случаях она сочеталась с трихомонозом - у 70 (18,1%), с уреаплазмозом - у 40 (10,4%), с гарднереллезом - у 31 (8,1%), с кандидозом - у 27 (7,0%), с трихомонозом и уреаплазмозом- у 23 (5,9%), с уреаплазмозом и гарднереллезом - у 19 (4,9%), с уреаплазмозом и кандидозом - у 15 (3,9%), с трихомонозом, уреаплазмозом и кандидозом - у 13 (3,4%). У 64 женщин (16,6%) было вывлено сочетание хламидийной инфекции с генитальным рецидивирующим герпесом.

Дана характеристика клинического течения урогенитального хламидиоза у данной социальной группы, а также иммунологические изменения при хламидиозе. Описаны особенности сформировавшейся семейной форме хламидийной инфекции.

Представлены данные исследования на хламидиоз секционного материала 125 погибших детей от инфекционной патологии. Иммунолюминисцентный метод позволил обнаружить антиген хламидий в секционном материале 31 ребенка (28%), культуральный - у 12 (9,6%) погибших детей. Хламидии выделяли из трахеи, легких и селезенки.

Отмечены следующие патологоанатомические особенности в органах погибших детей: десквамация эпителия в легких, аггрегация эритроцитов в просвете бронхов, гиалинизация мембран, деструкция гепатоцитов в печени, скопление лимфоцитов в надпочечниках, снижение масс щитовидной железы, уменьшение числа тимоцитов.

Предложен новый оригинальный способ диагностики С.trachomatis в культуре клеток ( авторское свидетельство на изобретение № 1722329 от 01.12. 1991), повышающий возможности его лабораторной диагностики, в результате упрощения изоляции хламидий из материала от больных и уменьшения времени исселедования

Разработан комплексный метод терапии хламидийной инфекции у женщин, предполагающий дополнительное использование препаратов ( лактобактерин, бифидумбактерин ) в виде вагинальных свечей, что позволяет их точно дозировать и облегчает использование, по сравнению с традиционным, в виде инстиляций или тампонов, снижает риск медикаментозных осложнений и, в результате, повышает эффективность проводимого лечения. Женщинам с монохламидийной инфекцией проводили антибактериальную терапию продолжительностью до трех недель, сочетая доксициклин ( по 0,2 грамма 2 раза в день; в течение 7 дней), офлоксацин ( по 0,3 грамма 2 раза в день, в течение 7 дней ), лактобактерином per os по 6 доз 3 раза в день и одновременно в виде вагинальных суппозиториев по 6 доз 1 раз в день в течение 14 дней и вагинальные свечи с лимонной кислотой. При отсутствии противопоказаний, на протяжении всего курса назначали внутрь низорал по 0,2 г один раз в день, витаминные комплексы, трипсин в течение 7-14 дней, алоэ, десенсибилизирующие препараты. В случае смешанной инфекции вначале назначали больным специфическую терапию соответствующей этиологической направленности. С целью коррекции дисбактериоза перорально назначались лакто-, бифидумбактерин и только после этого проводили второй этап - лечение хламидийной инфекции.

Беременным женщинам, инфицированным хламидиозом, назначали эритромицин по 0,1 грамму 3 раза в день, в течение 10 дней и бифидумбактерин по 5 доз 3 раза в день per os и в виде вагинальных свечей по 5 доз 1 раз в день, в течение 10 дней или лактобактерин по 6 доз 3 раз в день per os и в вагинальных свечах по 6 доз 1 раз в день, в течение 10 дней.

Рекомендуемые профилактические мероприятия включают санитарно - просветительную работу, личную профилактику, с использованием 0,05% раствора препарата мирамистина, а также необходимость комплексного обследования всех членов семьи больного хламидиозом, в первую очередь беременных женщин, для предупреждения развития данной инфекции у подрастающего поколения и формирования, в последующем, семейных очагов.

Ключевые слова: половые и бытовые контакты, семейный урогенитальный хламидиоз, патоморфология, способ диагностики, лечение, профилактика.

Annotation

Fedchook V.P. Clinical and epidemiological characteristic of family forms of urogenital chlamydiosis in conditions of the Odessa region " (diagnostics, treatment, prophylaxis).

The manuscript of the dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of medical sciences on a speciality 14.01.20 - dermal and venereal illnesses. National Medical Univrsity by Academician A.A. Bogomolets. Kiev.1999.

The manuscript of the dissertation containing the data on complex inspection of 588 sexual and close household contacts of the workers of sea transport, patients with chlamydial infection is protected. The features epidemyology, clinic and current urogenital chlamydiosis at the given social group are revealed. The immunological changes are submitted at chlamydial infection. The characteristic to the generated family forms chlamydial infection is given. Are described pathomorfology of feature chlamydial infection at 125 lost children. The new original way of diagnostics Chlamydial trachomatis, raising opportunities of its laboratory diagnostics is offered.

The complex method of therapy chlamydial infection at the women allowing to lower risk of medicamental complications and, accordingly, raising efficiency of spent treatment is developed. The advisable preventive measures include sanitary - educational work, personal prophylaxis, and also necessity of inspection of all members of family of the patient with chlamydial infection, first of all of pregnant women, for the prevention of development it at growing up generation.

Key words: sexual and household contacts, family urogenital chlamydiosis, pathomorfology, way of diagnostics, treatment, prophylactics.

Размещено на Allbest.ru

...