Порівняльна характеристика консервативно-хірургічних методів лікування хронічного періодонтиту хворих різних вікових груп

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Українська медична стоматологічна академія

На правах рукопису

УДК 616.314.17-008.1-089-053

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОНСЕРВАТИВНО-ХІРУРГІЧНИХ МЕТОДІВ ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНОГО ПЕРІОДОНТИТУ ХВОРИХ РІЗНИХ ВІКОВИХ ГРУП

14.01.22 - стоматологія

ШЕВЧЕНКО ІРИНА БОРИСІВНА

Полтава-1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі післядипломної освіти лікарів-стоматологів (завідувач кафедри, професор Скрипнікова Т.П.) Української медичної стоматологічної академії, м.Полтава (ректор - професор Скрипніков М.С.)

Науковий керівник - кандидат медичних наук, професор Скрипнікова Таїса Петрівна завідувач кафедри післядипломної освіти лікарів-стоматологів

Офіційні опоненти:- доктор медичних наук, доцент Митченок Віктор Іванович, завідувач кафедри пропедевтики хірургічної стоматології Української медичної стоматологічної академії;

- доктор медичних наук, професор Рузін Генадій Петрович, завідувач кафедри хірургічної стоматології Харківського державного медичного університету.

Провідна установа- Київська медична академія післядипломної освіти.

Захист відбудеться “ 8 ” червня 1999 р. о 12-00 годині на засіданні спеціалізованої Вченої ради Д 44.601.01. Української медичної стоматологічної академії за адресою: 314024, м.Полтава-24, вул. Шевченка, 23.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці академії за адресою: 314024, м.Полтава-24, вул.Шевченка, 23.

Автореферат розісланий “ 25 ” квітня 1999 р.

Вчений секретар спеціалізованої Вченої ради канд. мед. Наук Н.В.Головко

зуб оперативний медикаментозний резекція

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Серед пацієнтів, які звертаються за стоматологічною допомогою, різні форми періодонтита діагностуються у 15-30% (Балін В.Н., 1979; Беляев И.Б., 1974; Иванов А.С., Иорданишвили А.К., 1992 та ін.).

Літературні дані та результати клінічних досліджень вказують на те, що у виникненні багатьох стоматологічних захворювань суттєву роль відіграють хронічні вогнища одонтогенної інфекції.

На думку Авдоніної Л.І. (1992) білязубні вогнища при хронічних періодонтитах є резервуаром туберкульозної інфекції. Виділені нею мікобактерії з осередків хронічної одонтогенної інфекції мали змінені властивості, котрі притаманні як типовим, так і видозміненим мікобактеріям туберкульозу.

Численна література (Черкашин С.И., 1991; Иорданишвили А.К., 1993; Левкович А.Н., 1990; Иванова М.С. зі співавт., 1995 та ін.) присвячена питанням лікування вогнищ одонтогенної інфекції, які пошкоджують ділянку верхівки кореня, біфуркації або трифуркації.

З метою санації хронічних вогнищ одонтогенної інфекції використовують три методи: консервативний, консервативно-хірургічний та хірургічний. Ряд авторів (Левкович А.Н., 1990; Merll I.P., 1979; Reetz U., 1979 та ін.) стверджують, що найбільш виправданим методом лікування є усунення цих вогнищ з передуючим ендодонтичним втручанням.

Консервативно-хірургічні способи, котрі мають застосування на сьогоденне, включають в себе - резекцію верхівок коренів зубів, гемісекцію, коронорадикулярну сепарацію зуба, ампутацію кореня та реплантацію зуба; розроблені досить досконало, одначе при проведенні цих оперативних втручань не враховуються такі важливі, на наш погляд, моменти, як вік пацієнтів, кровопостачання щелеп, співвідношення між висотою коронкової частини зубів та їх коренів. На сьогодні в стоматологічній практиці застосовується значна кількість матеріалів для пломбування кореневих каналів, з'явився новий ендодонтичний інструментарій, все це разом взяте призвело до звуження показань до оперативного лікування хронічних періодонтитів (Боровський Е.В., Жохова Н.С., 1997; Жохова Н.С., Макеева Н.М., 1997; Ніколишин А.К., 1998). Е.В.Боровський (1996) вказує, що не дивлячись на явні показники до оперативного лікування надзвичайно рідкісне застосування хірургічних методів лікування періодонтиту.

Зв'язок з темою НДР УМСА. Представлена робота є фрагментом ініціативної теми НДР УМСА: “Механізми ушкодження зубощелепної системи, резистентність мікроорганізму та обґрунтування методів профілактики, терапії та реабілітації основних стоматологічних захворювань” під № 01970018550 держ. реєстрації.

Мета дослідження. В роботі ми поставили за мету: обґрунтувати застосування консервативно-хірургічних методів лікування хронічного періодонтиту у різні вікові періоди.

Задачі дослідження. Практичне здійснення цієї мети потребувало розв'язання таких задач:

1. Розробити показання до слідуючих оперативних втручань: операції резекції верхівки кореня, ампутації кореня, гемісекції, короно-радикулярної сепарації і реплантації зуба хворим різного віку;

2. Вивчити характер мікрофлори періапікальних тканин зубів, котрі готуються до оперативного втручання - резекції верхівки кореня;

3. Виявити медикаментозні препарати, котрі здатні впливати на посилення регенеративних процесів в кістковій тканині після операції резекції верхівки кореня, а також визначити переносимість цих препаратів по методу Р.Фолля.

4. Порівняти хірургічні методи лікування хронічного періодонтиту в різних вікових групах і обґрунтувати їх доцільність.

Наукова новизна. Уточнені показання до хірургічного методу лікування хронічного періодонтиту, та визначена доцільність того чи іншого методу.

Проведено бактеріологічне дослідження періапікальних тканин зубів з запломбованими кореневими каналами при операції резекції верхівки кореня.

Вперше запропонований комбінований метод лікування хронічного періодонтиту, котрий ускладнився субперіостальною гранульомою або з боковою резорбцією кісткової тканини лунки.

Вперше запропонований метод гемісекції сполучно з реплантацією одного з видалених коренів.

Запропонований КЛ-3 з левамізолом та гідроксилапатит для заповнення залишкових кісткових післяопераційних порожнин. Проведений порівняльний аналіз застосування цих речовин.

Речовини, які застосовувались для обтурації післяопераційних кісткових порожнин, досліджені на апараті Р.Фолля на предмет їх переносимості хворими.

Практична цінність. Розроблений та впроваджений у практику метод лікування хронічного періодонтиту, ускладненого субперіостальною гранульомою, метод гемісекції в поєднанні з реплантацією, дозволяє зберегти не тільки анатомічну форму зуба, але й повністю відновити його функцію. В послідуючому ці методи лікування дають можливість проводити всі види раціонального протезування.

Застосування консервативно-хірургічних методів лікування хронічного періодонтиту у хворих різних вікових груп сприяють профілактиці вогнищезумовлених захворювань.

Найбільш доцільною є операція резекції верхівки кореня, котру слід вважати органозберігаючою, при ній не пошкоджується зв'язка зуба. Застосування гідроксилапатиту для заповнення післяопераційних кісткових порожнин зменшує кількість виникнення післяопераційних, запального характеру ускладнень та кількість днів непрацездатності.

Обґрунтовано показання до використання метода Р.Фолля з метою визначення переносимості лікарських засобів або пломбувальних матеріалів, котрі застосовувались при лікуванні хворих.

Впровадження. Одержані в результаті досліджень дані про порівняльну характеристику хірургічних методів лікування хронічного періодонтиту у хворих різних вікових груп використовуються в учбовому процесі на кафедрах післядипломної освіти лікарів-стоматологів, на кафедрі пропедевтики хірургічної стоматології Української медичної стоматологічної академії.

Особистий внесок здобувача. Автором персонально проаналізована наукова література з досліджуваної проблеми, проведений інформаційний пошук, особисто під керівництвом наукового керівника проводились клініко-рентгенологічні дослідження, проведена статистична обробка одержаних результатів, написані всі розділи роботи, сформульовані висновки та практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися і обговорені на:

1. Учбово-методичній конференції 29 березня 1996р. (м.Полтава).

2. Науковій конференції, 20 травня 1996р. (м.Полтава).

3. Всеукраїнській науково-практичній конференції лікарів-стоматологів 26-27 травня 1996р. (м.Полтава).

4. Науково-практичній конференції, 10 жовтня 1996р. (м.Полтава).

5. І республіканській конференції, 15-16 січня 1998р. (м.Київ).

Публікації. По темі дисертації викладено 11 робіт. З них 2 роботи в журналах, затверджених ВАК, 1 патент на винахід №17866А.

Об'єм і структура дисертації. Робота викладена на 163 сторінках машинопису, містить 64 малюнки (фоторентгенограм і фото хворих), 6 таблиць і 2 діаграми. Включає вступ, огляд літератури, опис об'єктів і методів дослідження, результати власних досліджень, їх аналіз та обговорення, висновки. Список використаної літератури складається з 266 найменувань, з них 193 праці вітчизняних та 73 іноземних авторів.

Об'єкти і методи досліджень

Для розв'язання поставлених завдань було обстежено і проліковано 284 хворих на хронічний періодонтит віком від 16 до 75 років.

Всі хворі були розділені на слідуючі групи: юнацький вік - 16-21 для чоловіків і 16-20р. для жінок; зрілий вік, І період - 22-35 для чоловіків і 21-35 р. для жінок; зрілий вік, ІІ період - 36-60 років для чоловіків і 36-55 для жінок; похилий вік - 61-74 для чоловіків і 56-74 роки для жінок і старечий вік - 75-90 років для чоловіків і жінок (Привес М.Г. із співавторами, 1997).

Клінічне обстеження хворих проводилось по загальнопринятій схемі історії хвороби: паспортна частина, скарги хворого, анамнез, захворювання, анамнез життя, загальний та місцевий статус, параклінічні методи дослідження.

Скарги хворого з'ясовували безпосередньо перед оперативним втручанням. Крім того, з'ясовувались супутні та перенесені захворювання.

Операція резекції верхівки кореня проводилась за класичною методикою, описаною А.І.Євдокимовим (1972) під інфільтраційним, або провідниковим знеболенням як на одно- так і на багатокореневих зубах верхньої і нижньої щелеп.

У 20 (11,6%) хворих для визначення стану періапікальних тканин зубів, підготовлених до операції резекції верхівки кореня, проведено вивчення видового складу мікрофлори, яка забиралась безпосередньо під час операції. Потім у бактеріологічній лабораторії матеріал з рани заливали 1% цукровим м'ясопептонним бульйоном і сіяли на середовища: 5% кров'яний агар для виділення кокової групи мікроорганізмів, середовище Ендо для виявлення ентеробактерій, середовище ЖСА (жовточно-сольовий агар), середовище Сабуро і Пітта-Тароцці. Посіви інкубували протягом доби у термостаті при температурі 37⁰С з послідуючою ідентифікацією вида мікроорганізмів. З отриманих чистих культур готували мазки, фарбували за Грам-Синовим і під мікроскопом визначали їх морфологічні і тінкторіальні властивості. У стафілококів визначали ферменти патогенності: продукцію гемолізінів, плазмокоагулази, лецитінази. Після встановлення збудника визначали його чутливість до антибіотиків.

З метою нормалізації процесів регенерації ушкоджених тканин після операції резекції верхівки кореня застосовували для заповнення порожнин полімерну композицію (КЛ-3) з левамізолом (“Левкін”) у 18 (8,8%) хворих, а також у 15 (7,3%) хворих - гідроксилапатит (“Кергап”).

У 28 (16,2%) хворих провели акупунктурну діагностику за методом Фолля, яка дає реальну можливість тестування медикаментів або препаратів, які примінялись хворим, ефективність їх дії на хворого, а також перевірити сумісність препарату для даного пацієнта, визначити дозу його застосування та побічну дію.

Операція ампутації кореня проводилась на молярах верхньої щелепи під провідниковим знеболенням по методиці, описаній Amsterdam i Rosman (1960) в роботі В.П.Полтавського (1981).

Операція гемісекції зуба проводилась на двокореневих зубах нижньої щелепи при правильному співвідношенні довжини коронки зуба до довжини кореня (Магид E.A., Мухин Н.А., 1987) по методиці Amsterdam i Rosman (1960).

Операція короно-радикулярної сепарації проводилась на молярах нижньої щелепи при деструкції міжкореневої перегородки за методом Basaraba (1969).

Операція реплантації проводилась за методикою Козлова В.А. (1983).

Вивчена динаміка лікування 284 хворих (1136 рентгенограм у динаміці досліджень). Проведено вивчення наявності мікрофлори у вмістимому операційної рани у верхівки кореня зуба 20 (9,8%) хворих, 28 (13,7%) пацієнтів досліджені на апараті Р.Фолля з метою визначення переносимості клею КЛ-3 з левамізолом (“Левкін”) і гідроксилапатитом (Кергап”).

Отримані нами результати використання хірургічних методів лікування хронічного періодонтиту хворих різних вікових груп підтверджують літературні дані про необхідність проведення запропонованого лікування.

У процесі проведених досліджень була підтверджена наявність мікрофлори у верхівки кореня зуба, канал якого був обтурований пломбіровочним матеріалом.

З мікроорганізмів знайдена в основному змішана непатогенна грампозитивна кокова мікрофлора: стафілококи, стрептококи, диплококи, а також виявлялись палички і дріжжеподібні гриби.

Для хірургічного лікування хронічного періодонтиту застосовувались по показанням слідуючі операції: резекція верхівки кореня, ампутація кореня, гемісекція, короно-радикулярна сепарація і реплантація зуба.

Визначені особливості загоювання ран та процесу регенерації кісткової тканини хворих різних вікових груп.

Більше було хворих у зрілому віці - 75 чоловік (45,3%), котрим проводилось оперативне втручання, так як у цей період найбільш часто уражаються зуби каріозним процесом.

Проведені клінічні спостереження над 284 пацієнтами показали, що частіше застосовувалась операція резекції верхівки кореня - у 205 (72,2%) чоловік, при цій операції не тільки ліквідується вогнище одонтогенної інфекції (Боровский Е.В., 1996; Абдалов Х.Б., 1989, 1990), але також зберігається зуб разом із зубною зв'язкою, яка грає важливу роль у імунологічних особливостях ротової порожнини. Операція резекції верхівки кореня поводилась по слідуючим показанням: хронічний грануломатозний періодонтит із значним виведенням пломбувального матеріалу за верхівку кореня зуба - 101 (41,2%), хронічний грануломатозний періодонтит в стадії створення кістогранулеми і хронічний періодонтит, ускладнений субперіостальною грануломою - однакова кількість хворих - 34 (13,9%), хронічний гранулюючий періодонтит, при якому після пломбування каналу виникло загострення хронічного запалення - 24 чоловік (9,8%), недопломбування верхівки кореневого каналу - 18 чоловік (7,3%), радикулярна кіста протягом 1-2 зубів - 17 чоловік (6,9%), виведення пломбувального матеріалу або гутаперчевого штифта за верхівку кореня зуба при інших видах запалення періодонтиту - у 12 чол. (4,9%) та злам інструментарію у верхівки кореня зуба - 5 чол. (2,0%).

Проведені клінічні спостереження над 172 (83,9%) хворими, у яких не застосовувались препарати, сприяючи регенерації кісткової тканини показали, що у юнацькому віці (оперовано 16 - 9,3% хворих) загоювання кісткової рани було без ускладнень, на верхній щелепі дефекти зникали через 3 тижня, а на нижній щелепі після радикулярних кіст на рентгенограмі не визначались через 3-6 місяців. Ближчі та віддалені результати спостерігання були позитивними.

У хворих зрілого віку І періода (75 чоловік - 45,9%), як правило, кісткова тканина на верхній щелепі відновлювалась протягом 3 місяців. На нижній щелепі відмічено деяке затримування регенерації кісткової тканини, особливо при радикулярних кістах, що цілком пояснюється особливостями кровопостачання верхньої та нижньої щелеп: верхня щелепа має добре кровопостачання як інтра-, так і екстраоссальне, а нижня щелепа має в основному інтраоссальне кровопостачання (22).

Хворих зрілого віку ІІ періоду знаходилось під нашим спостереженням 69 чол. (40,1%).

Особливості регенерації кісткової тканини цього віку менше відображені, ніж у І періоді. При оперативних втручаннях на верхній щелепі з приводу хронічного грануломатозного або гранулюючого періодонтиту процеси відновлення кістки відмічені у строки, 3 тижні, 1 місяць. На нижній щелепі у деяких хворих через 3 тижні відмічалась великопетлистість кісткової тканини.

У хворих з кістогрануломами або кістами на верхній щелепі краще відновлення кістки відмічалось у осіб в віці 35-40 років, і гірше - 50-60 річних пацієнтів цього періоду. Через 3 місяці на верхній щелепі визначалась великопетлиста кістка у осіб 35-40 років та невеличкі кісткові дефекти у осіб 50-60 років. На нижній щелепі навіть у хворих 35-40 років через 3 місяці визначались невеличкі остаточні дефекти кісткової тканини. У віддалені строки спостереження від 1 року й більше кісткові дефекти визначались у вигляді незначного дефекту.

Таким чином, у 98,5% хворих результати операції резекції верхівки кореня були позитивними.

При виявленні на рентгенограмі бокової резорбції кісткової тканини нами була розроблена методика операції, яка передбачає видалення грануляцій, пломбувального матеріалу або виступаючого штифта і лікування такої рани відкритим способом під иодоформним тампоном. У 5(7,2%) хворих бокова резорбція виявлена на верхній щелепі у зоні однокореневих зубів. Загоювання наставало через 3 тижні вторинним натягом. Ближчі результати лікування визнані позитивними.

Хворих похилого віку під нашим спостереженням знаходилось 11 чоловік (6,4%). У хворих цієї групи процеси загоювання були значно сповільнені. Навіть на верхній щелепі через 3 місяці можна було визначити остаточні кісткові дефекти, хоча розмір їх трохи зменшувався, зникала чіткість країв. На нижній щелепі вони залишались незмінними. При операції видалення радикулярної кісти або кістогрануломи у віддаленні строки дослідження (через 1 рік і більше) на верхній щелепі визначались зменшені на 1/2 кісткові дефекти, великопетлистість кістки по краях дефектів. На нижній щелепі відмічалась тільки нечіткість країв кісткових дефектів.

У 34 (13,9%) хворих хронічне запалення періодонтита ускладнилось утворюванням субперіостальної грануломи. У доступній нам літературі при виявлені подібного ускладнення зуби, як правило, видалялись (Овруцкий Г.Д., 1993; Робустова Т.Г. зі співавторами, 1990; Евдокимов А.И., 1972).

Нами було запропоновано комбіноване лікування хронічного періодонтиту зубів, ускладненого субперіостальною грануломою: пломбування кореневого канала за верхівку, потім операція резекції верхівок коренів з видаленням грануломи. На запропонований метод видано патент №17866А.

Слід відмітити, що важливу роль у загоюванні післяопераційної рани відіграють перенесені або супутні захворювання, особливо ті, які значно знижують захисні сили організму. Так, у 3 (1,1%) хворих, які перенесли енцефаліт, оперовані зуби верхньої щелепи у ближчі строки спостереження були видалені внаслідок постійно виникаючого болю.

У 18 (8,8%) чоловік для оптимізації процесів регенерації кісткових тканин була застосована полімерна композиція з левамізолом (“Левкін”), а у 15 (7,3%) - гидроксилапатит (“Кергап”).

Необхідно відмітити, що позитивні ближчі і віддалені результати застосування препарата “Левкин” були відмічені тільки у половини (50%) хворих, у другої половини викликали ускладнення були у вигляді нориці, нагноєння рани, постійногониючого болю, тому “Левкін” з рани був видалений.

Віддалені результати вивчення рентгенограм показали, що при застосуванні препарату “Левкін” у осіб молодого і зрілого віку регенерація кісткової тканини була однаково інтенсивною як на верхній, так і на нижній щелепі. У хворих похилого віку при операції з приводу радікулярної кісти кісткова порожнина зменшилась на 1/2 через рік. Вивчені рентгенограми після застосування препарату “Кергап” показали, що кісткові порожнини при грануломатозному періодонтиті зникали через 3 тижні, після оперативного втручання з приводу радікулярної кісти у хворого похилого віку через 3 тижні кісткова порожнина майже зникла, у центрі її визначалась великопетлиста кістка. Через 1 рік на рентгенограмах порожнини не визначались.

Як метод для визначення переносимості препаратів для регенерації кісткових тканин був застосований метод Р.Фолля. Застосування цього методу було необхідне тому, що препарат “Левкін” у 50% хворих викликав реакцію запалення у операційному полю.

Результати дослідження по методу Р.Фолля були такими: дослідження переносимості препарату “Левкін” у 28 пацієнтів (13,;%) показало, що 14 (50%) чоловік препарат не переносять і застосовувати його цим хворим не можна. При дослідженні препарату “Кергап” по методу Р.Фолля одержані результати подали більшу надію: тільки у 7 (25%) хворих препарат визвав ускладнення при його застосуванні, у 21 (75%) хворого препарат ускладнень не викликав. Операція ампутації кореня проводилась переважно у зрілому віці у 18 чол. (6,3%) по показанням: непрохідність кореневого каналу одного з щічних коренів протягом всієї довжини. Процеси регенерації не сповільнені у цьому віці, тому ускладнень не було виявлено.

У похилому віці у 2 чол. (11,1%) на фоні супутніх захворювань розвилось загострення періодонтиту і оперовані зуби були видалені в ближчі строки спостереження. Операція гемісекції проводилась в юнацькому та зрілому віці у 20 (7,1%) чол. по показанням: непрохідність одного з коренів молярів протягом всієї довжини, або на половину довжини кореня. Неодмінною умовою, необхідною для операції гемісекції, по нашим даним, є вимірювання співвідношення величини коронки і коренів. При порушенні загальноприйнятих співвідношень (Магид Е.А., Мухин Н.А., 1987) операція гемісекції не показана. Ми запропонували операцію гемісекції спільно з реплантацією. Метод запатентований, одержано позитивне рішення, заява №97062636. Такий метод операції проведений 5 (25%) хворим при значному руйнуванні частини коронки зуба. Віддалені результати застосування цього методу були позитивними. Реплантований корінь стійкий, бере участь у акті жування. Операція короно-радикулярної сепарації проведена 17 (6,9%) хворим зрілого і юнацького віку по показанням: утворення міжкореневої грануломи, або перфорація біфуркації. Результати операції як в ближчі, так і у віддалені строки спостереження були позитивними. Коронки оперованих зубів відновлені. Операція реплантації проведена у 24 (8,5%) хворих, переважно, зрілого віку. Зважаючи на те, що при цій операції повністю руйнується зубна зв'язка, показання до неї були значно звужені, тобто коли не були показані раніше описані операції. Застосовувалась операція реплантації, переважно при недопломбованих каналах обох коренів на 1/2 довжини кореня багатокореневих зубів нижньої щелепи і розвитку кістогранулом у їх верхівок, хронічний гранулюючий періодонтит з недопломбованими коренями, що ускладнився субперіостальною грануломою.

Операція проводилась переважно у осіб зрілого віку, як при хронічному періодонтиті, так і при його загостренні.

Результати операції у 23 (95,8%) хворих як в ближчі, так і у віддалені строки спостереження були позитивними, тільки у 1 (5,2%) хворої зуб був видалений тому, що викликав постійний біль ниючого характеру. Хвора перенесла енцефаліт і в день операції знаходилась у стресовій ситуації.

Таким чином, на основі проведених досліджень, хірургічне лікування хронічного періодонтиту по показанням виявляється необхідним втручанням, яке позбавляє хворого від хронічного вогнища одонтогенної інфекції. За нашими даними позитивні результати хірургічного лікування відмічені у 97,8% хворих.

Порівнюючи результати різних хірургічних втручань, ми прийшли до висновку, що операція резекції верхівки кореня зуба є методом вибору хірургічного лікування періодонтиту в основному у хворих юнацького та зрілого віку, тому що при цьому втручанні зберігається зуб і, саме головне, не руйнується зв'язка зуба. Для оптимізації процесів регенерації кісткових тканин доцільно застосування препаратів, які допомагають регенерації, по нашим дослідженням, найкращим препаратом є гидроксилапатит. Однак, бажано перед його застосуванням перевірити хворого на переносимість цього препарату по методу Р.Фолля.

Інші види операції: ампутація, короно-радикулярна сепарація, крім гемісекції, показані переважно у осіб юнацького і зрілого віку, коли процеси регенерації досить добре виявляються.

Операція гемісекції зуба не має вікових обмежень. Одначе ми вважаємо, що для верхнього першого премоляра вона не прийнятна, так як коронка цього зуба має невеликі розміри, його корені часто бувають зрісшими, таким чином для цього зуба буде найбільш прийнятною операція резекції верхівки кореня.

Операція реплантації показана в основному особам юнацького і зрілого віку на багатокореневих зубах нижньої щелепи, так як на зубах верхньої щелепи технічно зручніше провести операцію резекції верхівки кореня з виконанням, по показаннях, послідуючого ретроградного пломбування. Для однокореневих зубів є доступною і доцільною операція резекції верхівки кореня.

При підготовці хворого до операції доцільно виявити перенесені і супутні захворювання, які можуть явитися протипоказанням до операції у будь-якому віці.

ВИСНОВКИ

Показання до оперативних втручань:

- операція резекції верхівки кореня зуба є методом вибору при хірургічному лікуванні хронічного періодонтиту у хворих юнацького і зрілого віку, так як вона забезпечує стійкість зуба і збереження зубної зв'язки;

- операція ампутації, короно-радикулярної сепарації і реплантації рекомендується хворим юнацького і зрілого віку при умові відсутності супутніх захворювань;

- операція гемісекції може бути проведена хворим будь-якого віку.

Вибір хірургічного методу лікування хронічного періодонтиту залежить від характеру патологічного процесу, його локалізації, якості пломбування кореневих каналів, віку хворого та супутнього захворювання.

У речовині, що бралася з кореня зуба, підготовленого до операції резекції її, визначалась змішана мікрофлора, що скоріше всього зв'язано з неповною обтурацією кореневого каналу пломбіровочним матеріалом.

Для оптимізації процесів регенерації кісткових тканин досліджених в динаміці загоювання, має перевагу гідроксилапатит. При визначенні застосованих препаратів виявлено, що клей КЛ-3 з левамізолом переноситься в 35,7%, а гидроксилапатит - в 75%.

Результати клініко-рентгенологічного дослідження свідчать про те, що у 25,6% хворих, лікованих консервативно з приводу хронічного періодонтита, потребують хірургічного лікування. Позитивні результати консервативно-хірургічного лікування хронічного періодонтита відмічені у 97,8%.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Результати проведеної порівняльної характеристики хірургічних методів лікування хронічного періодонтиту дали підставу для рекомендацій.

Операцію резекції верхівки кореня, ампутацію, короно-радикулярну сепарацію і реплантацію проводити у пацієнтів в основному у юнацькому та зрілому віку, які не мають супутніх захворювань, знижуючих захисні сили організму;

Операція гемісекції показана у будь-якому віці;

Серед усіх хірургічних методів лікування віддавати перевагу операції резекції верхівки кореня, при якій зберігається зуб і його зв'язка;

Досліджувати медикаментозні засоби, пломбувальні матеріали на апараті Р.Фолля для виявлення їх переносимості.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ПО ТЕМІ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Спосіб лікування хронічного періодонтиту. Патент на винахід №17866А.

2. Применение полимерной композиции с левамизолом с целью репаративной регенерации костной ткани. //Вестник проблем биологии и медицины. -Полтава-Харьков, 1998. -№4. -С.77-81.

3. Методы восстановления коронок зубов после операции, разрушающей бифуркацию зуба. //Вестник проблем биологии и медицины. -Полтава-Харьков, 1996. -№18. -С.33-36.

4. Ампутація і короно-радикулярна сепарація - методи лікування хронічних періодонтитів. /Сб.: Актуальні питання теоретичної та клінічної медицини на сучасному рівні. Матер. доповідей научн. конф. -Полтава, 1996. -С.375-376.

5. Досвід хірургічного лікування хронічних періодонтитів. /Сб.: Актуальні питання теоретичної та клінічної медицини. Матер. доповідей научн. конф. -Полтава, 1996. -С.451.

6. Обгрунтування вибору хірургічного методу лікування хронічних періодонтитів. /Сб.: Основні стоматологічні захворювання , їх профілактика та лікування. Матер. доповідей Всеукр. науково-практ. конф. лікар. -стомат. -Полтава, 1996. -С.190.

7. Гемісекція, показання, протипоказання, віддалені показники лікування. /Сб.: Основні стоматологічні захворювання, їх профілактика та лікування. Матер. доповідей Всеукр. науково-практ. конф. лікарів-стоматологів. -Полтава, 1996. -С.168.

8. Хирургические методы лечения хронического периодонтита пациентов разных возрастных групп. /Сб.: Актуальні питання ортопедичної стоматології. -Полтава, 1996. -С.117-119.

9. Резекция верхушки корня как метод выбора хирургического лечения периодонтита. /Сб.: Современная стоматология и челюстно-лицевая хирургия. Сб. тез. І респ. конф. -Киев, 1998. -С.216.

10. Спосіб лікування хронічного періодонтиту двокореневих зубів нижньої щелепи. Позитивне рішення про видачу патенту. Заява №97062636.

11. Консервативно-хирургические методы лечения хронического периодонтита. Полтава, 1999, 135 с.

АНОТАЦІЇ

Шевченко І.Б. Порівняльна характеристика консервативно-хірургічних методів лікування хронічного періодонтиту хворих різних вікових груп. -Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 - стоматологія. Українська медична стоматологічна академія, Полтава, 1998.

Захищаються основні положення, одержані в результаті клінічних досліджень різних методів оперативного втручання 284 хворих хронічним періодонтитом.

З допомогою мікробіологічних. рентгенологічних досліджень в різні строки загоювання без застосування препаратів, які сприяють регенерації кісткової тканини, а також з застосуванням таких препаратів, отримані дані, які дозволяють вибрати хірургічних метод лікування хворих в різні вікові періоди. Можливість застосування препаратів для регенерації вивчена на апараті Р.Фолля.

Представлені віддалені результати відновлення для відновлення оперованих зубів.

Ключові слова: мікробіологія, резекція верхівки кореня, ампутація, гемісекція, короно-радикулярна сепарація, реплантація, полімерна композиція, КЛ-3, левамізол, гидроксилапатит, біологічно активна точка.

Шевченко И.Б. Сравнительная характеристика консервативно-хирургических методов лечения хронического периодонтита больных разных возрастных групп. -Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.22 - стоматология, Украинская медицинская стоматологическая академия, Полтава, 1999. Дисертация посвящена изучению клинико-рентгенологических исследований результатов хирургических методов лечения больных хроническим периодонтитом. У больных разных возрастных групп проведена сравнительная характеристика применения хирургических методов лечения хронического периодонтита, а именно: резекции верхушки корня, ампутации корня, гемисекции, короно-радикулярной сепарации и реплантации зуба и выявлено, что методом выбора является операция резекции верхушки корня.

Произведено изучение периапикальных тканей зубов, подготовленных к операции резекции верхушки корня на наличие микрофлоры. Результаты исследования выявили наличие в основном смешанной грамм-положительной микрофлоры. Изучены в динамике заживления результаты применения полимерной композиции: медицинского клея КЛ-3 с левамизолом и гидроксилапатита для заполнения послеоперационных костных полостей. При применении гидроксилапатита получены положительные как ближайшие, так и отдаленные результаты заживления костных полостей. На аппарате Р.Фолля изучены медицинский клей КЛ-3 с левамизолом и гидроксилапатит, который позволил выявить хорошую переносимость больными гидроксилапатита.

Предложен способ лечения хронического периодонтита, осложненного субпериостальной гранулемой, боковой резорбции тканей периодонта.

Предложен способ гемисекции зуба совместно с реплантацией удаленного корня.

Полученные результаты исследования больных в разные возрастные периоды позволят выбрать хирургический метод лечения хронического периодонтита в зависимости от локализации его, степени пломбирования корневого канала и сопутствующего заболевания.

Ключевые слова: микробиология, резекция верхушки корня, ампутация, гемисекция, короно-радикулярная сепарация, реплантация, полимерная композиция, КЛ-3, левамизол, гидроксилапатит, биологически активная точка.

I.B.Shevchenko Comparative characteristics of conservatively - surgical methods of trearment of chronical pericementitis in patients of different age groups. -A manuscript.

A thesis for the scientific degree of a Candidate of medical sciences on the speciality 14.01.22 - stomatology. The Ukrainian medical stomatological academy, Poltava, 1998.

Under defence there are the main theses, obtained as a result of clinical investigations of different methods of surgical intervention of 284 patients with chronical pericementitis.

With the use of microbiological, roentgenologic investigations in different terms of heading without the use of any preparations, which assists to the regeneration of osreal tissnc as well as with the use of such preparations, there were obtained some data that allow to choose surgical method of treating of patients in different age periods. The possibility of the use of the preparations for regeneration was studied with the use the R.Folle device. There were presented the follow-up results of crowns restoration operated teeth.

The key words: microbiology, resection of the root, apex, amputation, hemisection, coronoradicular separation, replantation, polymer composition,m KL-3, levamisol, hydroxilapatit, biologically active point.

Размещено на Allbest.ru

...