Особливості перебігу та лікування хронічного періодонтиту у підлітків, інфікованих туберкульозом

????????? ?? http://www.allbest.ru/

????????? ?? http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Особливості перебігу та лікування хронічного періодонтиту у підлітків, інфікованих туберкульозом

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

підліток періодонтит туберкульоз

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ. В нинішний час продовжує зберігати актуальність проблема удосконалення методів діагностики, лікування та профілактики ускладнень каріозних уражень у дітей та підлітків з приводу високої поширеності періодонтиту - до 15-30% у пацієнтів, що потребують стоматологічної допомоги (А. Кодукова з співавт.,1989; В.В. Рогінський з співавт.,1996; Л.О. Хоменко, О.Ф. Кононович,1998). Клінічні дослідження останніх років показують, що значно збільшилась частота запальних процесів щелепно-лицевої ділянки, кіст щелеп у дітей та підлітків, причиною яких є уражені періодонтитом тимчасові та постійні зуби (Т.Ф. Виноградова,1988; М.С. Іванова, 1992). Наявність в порожнині рота дітей та підлітків зубів, уражених періодонтитом, негативно впливає на загальний стан організму, що може сприяти виникненню та загостренню захворювань внутрішних органів (В.В. Рогінський, 1988; А.М. Гуляща, 1989; С.І. Черкашин, 1991; М.С. Іванова,1992).

При хронічному періодонтитів періапікальних тканинах зубів вегетують асоціації мікробів (Л.І. Івашкевич,1993), до складу яких, за даними експериментальних та клінічних розробок, входять мікобактерії туберкульозу та їх змінені форми, які можуть викликати захворювання у осіб здорових щодо туберкульозу, а особливо у інфікованих та хворих на дану хворобу ( Л.І. Авдоніна, 1992).

За останнє десятиріччя серед населення України склались несприятливі епідеміологічні обставини, що викликають поширення захворювання на туберкульоз (О.Г. Хоменко,1997). Підвищення кількості випадків первинного інфікування туберкульозом у дитячому і особливо- у підлітковому віці, формує особливу групу ризику щодо туберкульозу у зв'язку зі значними змінами імунологічних реакцій (В.А. Болотникова, 1984; І.А. Волчкова,1986; Г.А. Клевцова,1988; О.Г. Хоменко, 1997).

Отримано достатній досвід лікування хронічного періодонтиту у дітей та підлітків з різною соматичною патологією з урахуванням імунологічного статусу (В.В. Рогінський, 1988; М.С. Іванова, 1991; Л.О. Хоменко, Н.В. Біденко, 1997). Нині пошук обгрунтованих методів лікування хронічного періодонтиту постійних зубів у дітей та підлітків, інфікованих туберкульозом, має актуальність, особливо щодо збереження функціональної повноцінності зубощелепної системи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ. Метою дослідження є підвищення ефективності лікування хронічного верхівкового періодонтиту у підлітків, інфікованих туберкульозом, з урахуванням визначених патогенетичних особливостей запального процесу у навколоверхівкових тканинах зуба.

ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

Визначити частоту виникнення карієсу та його ускладнень у дітей та підлітків, інфікованих туберкульозом.

Виділити місцеві та загальні фактори ризику в кліниці хронічного періодонтиту у підлітків, інфікованих туберкульозом.

Вивчити особливості перебігу хронічного періодонтиту у підлітків, інфікованих туберкульозом.

Розробити спосіб консервативного лікування хронічного верхівкового періодонтиту у підлітків, інфікованих туберкульозом.

5. Апробувати розроблений спосіб консервативної терапії хронічного періодонтиту в кліниці дитячої стоматології та провести аналіз віддалених результатів лікування у підлітків, інфікованих туберкульозом.

НАУКОВА НОВИЗНА ОДЕРЖАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

Вперше: - проведено визначення частоти карієсу та його ускладнень в постійних зубах у підлітків, інфікованих туберкульозом; визначено, що при інфікуванні туберкульозом у підлітків спостерігається підвищення частоти виникнення карієсу та його ускладнень в постійних зубах, а також підвищується питома вага видалених внаслідок ускладненого карієсу зубів; в структурі ускладненого карієсу у підлітків, інфікованих туберкульозом, має перевагу періодонтит, а особливо - хронічний гранулюючий періодонтит (до 80,8%), який має в 3 рази більшу частоту ускладнень, порівняно з особами 13-17 років, здоровими відносно туберкульозу; у підлітків, інфікованих туберкульозом, у вмісті кореневих каналах зубів з хронічним періодонтитом в 7 разів частіше виявляли L-форми мікобактерій туберкульозу;

- визначено, що у підлітків, інфікованих туберкульозом, з хронічним періодонтитом, спостерігаються більш вагомі зміни імунологічної реактивності у вигляді зниження неспецифічних показників імунітету, порівняно з інфікованими туберкульозом особами, що мають здорові зуби; про це свідчить зниження показників активності дегідрогеназ лімфоцитів (сукцинатдегідрогенази (СДГ) та альфа-гліцерофосфат-дегідрогенази (-ГФДГ)) крові - периферійної та тканин ясен в ділянці здорових зубів, концентрації лізоциму та секреторного імуноглобуліну - А в ротовій рідини;

- розроблено спосіб консервативного лікування хронічного періодонтиту постійних зубів у підлітків, що включає в себе використання лікувального комплексу А-бактерина з масляним розчином ретінола ацетату 3,44%; визначена його клініко-рентгенологічна ефективність порівняно з традиційним методом;

- доведено, що після використання розробленого способу лікування хронічного періодонтиту показники активності ферментів лімфоцитів (СДГ та -ГФДГ) крові тканин ясен ділянки уражених зубів стабільно оптимізуються, особливо у підлітків, інфікованих туберкульозом.

ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ОТРИМАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

Використання отриманих даних щодо захворюваності на карієс та його ускладнення, ступеню пригніченості загального та місцевого неспецифічного імунітету у підлітків, інфікованих туберкульозом, дозволяє планувати використання певного обсягу лікувально-профілактичних заходів у цій віковій категорії дітей.

Розроблено та апробовано новий спосіб місцевого консервативного лікування хронічного періодонтиту у підлітків, що містить в собі використання лікувального комплексу А-бактерину та масляного 3,44% розчину ретінола ацетата. Ефективність розробленого способу лікування підтверджена клініко-рентгенологічними та цитохімічними тестами.

Застосування запропонованого лікувального комплексу при проведенні консервативної терапії хронічного верхівкового періодонтиту у підлітків, інфікованих туберкульозом, сприяє нормалізації стану місцевого імунітету, про що свідчить підвищення активності та стабілізація рівня функціонування ферментів-дегідрогеназ лімфоцитів крові ясен в ділянці уражених зубів.

ОСОБИСТИЙ ВНЕСОК ЗДОБУВАЧА У РОЗРОБКУ НАУКОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ, ЩО ВИНОСЯТЬСЯ НА ЗАХИСТ

Дисертаційна робота являє собою самостійне наукове дослідження. Виконана в умовах кафедри дитячої стоматології та стоматології інтернів ДДМА, центральної науково-дослідної лабораторії Дніпро-петровської державної медичної академії.

Всі положення, що виносяться до офіційного захисту, розроблені автором самостійно, як і добір клінічного матеріалу, проведення лабораторних і клінічних досліджень, аналіз результатів дослідження.

Статистична обробка отриманих результатів і тлумачення результатів клініко-лабораторних досліджень проведені самостійно.

АПРОБАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДИСЕРТАЦІЇ

Матеріали дисертації викладені та обговорені на підсумкових науково-практичних конференціях Дніпропетровської державної медичної академії (1995-1998р.р.), засіданні обласного науково-практичного товариства стоматологів (1996-1998р.р.), на міжвузівській науково-практичній конференції Кримського державного медичного університету (25-27 березня 1998 року, м.Сімферополь).

ПУБЛІКАЦІЇ

За темою дисертації опубліковано 7 наукових робіт: чотири - у наукових фахових виданнях, одна - в співавторстві; отримана приоритетна довідка на винахід ( № 98126739 від 22.12.1998р.).

ВПРОВАДЖЕННЯ В ПРАКТИКУ

Матеріали дисертації впроваджено в лікувально-профілактичних закладах дитячого профілю м.Дніпропетровська, м.Сімферополя, в навчальний процес стоматологічних факультетів Дніпропетровської державної медичної академії та Кримського державного медичного універсітету.

СТРУКТУРА ТА ОБСЯГ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Дисертація складаєтся із вступу, огляду літератури, матеріалу та методик дослідження, результатів клінічних та клініко-експериментальних досліджень, заключення, висновків, практичних рекомендацій, списку літератури (всього 145 сторінок машинопису). Робота ілюстрована 18 таблицями та 14 рисунками. Бібліографія включає 277 джерела, з яких 178 вітчизняних та 99 іноземних авторів.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Вирішення поставлених завдань здійснювалося в клініці з використанням комплексу клініко-лабораторних, цитохімічних та бактеріоскопічних методів дослідження.

Об'єктами дослідження стали діти та підлітки 11-17 років, що знаходились в адекватних соціальних умовах. Всього було обстежено 1440 осіб, яким окрім визначення стоматологічного стану і аналізу історії хвороби стоматологічного хворого провели статистичну обробку результатів проб Манту з 2ТЕ ППД-Л за останні 2 роки. В залежності від інфікованості туберкульозом, діти та підлітки були розподілені на чотири групи.

Стоматологічне обстеження проводилося за рекомендаціями ВООЗ (Є.В. Боровський, П.А. Леус, 1985). Визначалися поширеність та інтенсивність каріозного процесу, кількість випадків ускладнень карієсу на 1000 обстежених. Для оцінки гігієнічного стану порожнини рота використовувався індекс Федорова - Володкіної (1971). Отримані результати заносилися в розроблену карту стоматологічних обстежень.

Хронічні форми верхівкового періодонтиту були діагностовані згідно з загальноприйнятими в клініці дитячої терапевтичної стоматології методами дослідження (Т.Ф. Виноградова,1988; Л.О. Хоменко,1993). Рентгенологічне обстеження навколозубних тканин 101 зуба проводили у 87 пацієнтів 13-17 років, до лікування та через рік.

Клініко-лабораторне обстеження проводили у 123 підлітків. Основну групу склали 42 підлітка, інфікованих туберкульозом, та 45 осіб - здорових щодо туберкульозу, у яких діагностували та лікували хронічний періодонтит. До групи контролю входили підлітки, що мали здорові зуби: 20 осіб здорових щодо туберкульозу та 16 - інфікованих.

Дослідження показників активності дегідрогеназ лімфоцитів (сукцинатдегідрогенази (СДГ) та альфа-гліцерофосфатдегідрогенази (-ГФДГ)) крові периферійної та тканин ясен в ділянці зубів, здорових та з хронічним періодонтитом, проводили за методом кількісної цитохімії, розробленим Р.П. Нарцисовим (1969). Лабораторні методи дослідження включали в себе визначення вмісту лізоциму та секреторного імуноглобуліну-А (IgA-s) в ротовій рідині за методикою T. Mancini з співавторами (1965).

Методом бактеріоскопії досліджували вміст кореневих каналів за Цилем-Нільсеном - для виявлення бактеріальних кислотостійких форм мікобактерій, за Романовським-Гімза (В.Л. Тихомиров з співавт., 1986) - для визначення L-форм мікобактерій туберкульозу у підлітків, з яких 40 осіб були інфіковані туберкульозом, а 39 - здорові щодо туберкульозного інфікування.

Залежно від використаного лікувального впливу в консервативній терапії хронічного періодонтиту, 87 підлітків були розподілені на дві групи, в яких проводили лікування 101 зуба.

У першій (контрольній) групі було виліковано 50 зубів (25 у інфікованих туберкульозом осіб та 25 - у здорових), яким для обробки кореневих каналів та для тимчасової пломби використовували 0,05% розчин хлоргексидина біглюконата. Пломбування кореневих каналів виконувалось за допомогою гутаперчевих штіфтів та пасти на основі окису цинка та евгенола.

В другій групі виліковано 51 зуб (25 у інфікованих туберкульозом осіб та 26 - у здорових), яким нарівні з використанням 0,05% розчину хлоргексидина біглюконата використовували комплекс А-бактерину та масляного 3,44% розчину ретінола ацетата для обробки кореневих каналів та для заапікального введення при пломбуванні кореневих каналів зубів.

Найближчі строки спостереження складали один місяць, а віддалені результати лікування хронічного періодонтиту оцінювали через дванадцять місяців після пломбування кореневих каналів.

Отримані цифрові дані були статистично оброблені на ПК PENTIUM PC/AT з використанням керівництва по статистиці (П.Ф. Рокитський, І.Є. Єнюков, 1986), з розрахунками критерію Ст'юдента за допомогою стандартних програм.

2. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

В результаті проведеного статистичного аналізу результатів туберкулінодіагностичних проб Манту з 2ТЕ ППД-Л за даними амбулаторних карт (форма 096/у та 97/у) нами встановлено, що частота інфікування туберкульозом у дітей 11-12 років складає 5,1%, а для підлітків 13-17 років у 3,7 раза вище - 18,6%. Визначене зростання випадків первинного інфікування туберкульозом у підлітковому віці можливо розцінювати як наслідок вікового дисбалансу гормональної діяльності, що викликає дисфункцію захисно-пристосувальних механізмів (В.А. Болотникова, 1984; І.А. Волчкова, 1986; Г.А. Клевцова,1988; О.І. Белогорцева з співавт., 1993).

У відповідності з зазначеною метою та завданнями дослідження були обстежені діти віком від 11 до 17 років та проаналізовані дані їх стоматологічних амбулаторних карт (форма 043-у) - для визначення основних показників захворюваності на карієс за даними поширеності, інтенсивності та частоти і структури ускладнень. У зв'язку з цим визначена характерна особливість поширеності та інтенсивності карієсу зубів у дітей та підлітків, інфікованих та здорових щодо туберкульозу в порівнянні (табл.1).

Таблиця 1. Частота карієсу зубів та його ускладнень у дітей та підлітків

Примітки: Р - вірогідність різниць між підгрупами дітей 11-12 років;

Р*- вірогідність різниць між підгрупами підлітків 13-17 років.

Нами встановлено, що у підлітків, інфікованих туберкульозом, показники поширеності, інтенсивності та частоти ускладень були вірогідно вищими в абсолютних значеннях (P<0,05), ніж у здорових у відношенні туберкульозу осіб відповідного віку. Цілком можливо припустити, що негативний вплив інфікування туберкульозом на розвиток дисбалансу імунорегуляторних систем (І.А. Волчкова,1986; Л.Ю. Пятрашкайте, 1990) сприяє підвищенню інтенсивності процесів демінералізації емалі та агресивному перебігу каріозного процесу з розвитком запалення пульпи та періодонта в більш скорочені строки.

За даними нашого спостереження у підлітків, інфікованих туберку-льозом, частота періодонтиту в 2,9 раза перевищує частоту пульпіту, порівняно із здоровими відносно туберкульозу особами відповідного віку ( Р<0,05).

В структурі хронічного періодонтиту у підлітків, інфікованих туберкульозом, спостерігається переважний розвиток хронічного гранулюючого періодонтиту (до 80,8%) з високою частотою загострень (в 3 рази вище), порівняно до осіб 13-17 років, здорових щодо туберкульозу. Визначена тенденція збільшення частоти видалень постійних зубів внаслідок ускладнень карієсу (в 1,5 разів) у підлітків, інфікованих туберкульозом, у порівнянні до здорових щодо туберкульозу осіб ( Р<0,05). Таке негативне явище дозволяє припустити, що інфікування туберкульозом у підлітковому віці пригнічує рівні загального та місцевого імунологічного стану (О.Ю. Марченко,1992; О.І. Білогорцева, 1998 ), та на фоні вікових фізіологічних змін (І.А. Аршавський, 1984; Т.П. Кравець з співавт., 1997) сприяє перевазі такого загрозливого ускладнення карієсу, як періодонтит. Підтвердженням такої думки стали результати вивчення деяких ланок патогенезу хронічного верхівкового періодонтиту у підлітків, здорових та інфікованих туберкульозом.

Дослідження рівнів показників активності дегідрогеназ лімфоцитів периферійної крові у інфікованих туберкульозом підлітків з хронічним періодонтитом показало, що в цій групі вони були найменшими - СДГ на 40,1%, а - -ГФДГ на 48,2%, у порівнянні з підлітками контрольної групи (Р<0,05). У підлітків з інтактними зубами було відмічено зниження рівнів активності СДГ на 18,2% та -ГФДГ на 17,9% серед інфікованих туберкульозом осіб, порівняно до групи контролю (Р<0,05).

Перевага в популяції лімфоцитів периферійної крові клітин з низьким рівнем активності СДГ та -ГФДГ вказує на зниження загальної неспецифічної імунологічної резистентності у підлітків, інфікованих туберкульозом (І.А. Волчкова,1986; О.А. Киршак, 1989), особливо при хронічному періодонтиті. В результаті вивчення стану місцевої неспецифічної імунологічної резистентності у підлітків з інтактними зубами нами встановлено, що концентрація IgA-s в ротовій рідині у осіб здорових щодо туберкульозу була на 22% вище, ніж у тубінфікованих (Р<0,05). У підлітків з хронічним періодонтитом, показник концентрації IgA-s на 30,5% був нижчим у інфікованих туберкульозом осіб, у порівнянні до здорових щодо туберкульозу (Р<0,05). Вміст лізоциму в ротовій рідині у підлітків з хронічним періодонтитом, інфікованих туберкульозом, на 44% був нижчим, порівняно до тубінфікованих осіб з інтактними зубами (Р<0,05). Дослідження вмісту кореневих каналів зубів у інфікованих туберкульозом підлітків з хронічним періодонтитом довело, що частота виявлення L-форм мікобактерій туберкульозу в 7,7 разів перевищувала аналогічний показник у осіб, здорових щодо туберкульозу (Р<0,05).

Згідно з завданнями, нами встановлено, що підлітки, інфіковані туберкульозом, мали знижені показники рівнів активності СДГ та -ГФДГ лімфоцитів тканин ясен в ділянці здорових зубів, у порівнянні з контрольною групою (P<0,05) ( рис.2).

Рис.2 Рівні активності СДГ та -ГФДГ лімфоцитів крові ясен в ділянці здорових зубів у підлітків

Рівні активності ферментів СДГ та -ГФДГ лімфоцитів крові ясен в ділянках зубів з хронічним періодонтитом у інфікованих туберкульозом підлітків теж були зниженими, порівняно до здорових щодо туберкульозу осіб (P<0,05). Найгіршими ці показники були у випадках хронічного гранулюючого періодонтиту (P<0,05). Таким чином, у підлітків, інфікованих туберкульозом, мають місце деякі особливості перебігу хронічного верхівкового періодонтиту:

1) питома вага хронічного гранулюючего періодонтиту (до 80,8%) в структурі запальних захворювань верхівкового періодонту;

2) зниження загальної та місцевої неспецифічної імунологічної резистентності на фоні інфікування туберкульозом;

3) в 7 разів більша частота виявлення L-форм мікобактерій тубер-кульозу у вмісті кореневих каналів зубів з хронічним верхівковим періодонтитом;

4) зниження місцевої неспеціфічної імунологічної резистентності тканин в ділянці зубів з хронічним верхівковим періодонтитом.

Згідно з завданнями нами вивчено вплив лікувальних засобів для консервативної терапії хронічного періодонтиту у підлітків, інфікованих і здорових щодо туберкульозу. Встановлено, що при використанні тільки 0,05% хлоргексидину біглюконату в консервативній терапії хронічного періодонтиту у підлітків контрольної групи показники рівнів активності СДГ та -ГФДГ лімфоцитів крові ясен в ділянках уражених зубів не мали вірогідної різниці до та після лікування (Р>0,05) (рис.3).

Рис.3 Рівні активності ферментів СДГ та -ГФДГ лімфоцитів крові ясен в ділянках зубів у підлітків з хронічним періодонтитом

У відповідності з нашими спостереженнями, застосування в консервативній терапії хронічного періодонтиту розробленого способу з використанням А-бактерину та масляного 3,44% розчину ретінола ацетата супроводжувалось вірогідним підвищенням рівнів СДГ та -ГФДГ лімфоцитів крові ясен в ділянках зубів з хронічним періодонтитом у підлітків здорових і особливо, інфікованих туберкульозом (Р<0,05) (див.рис.3). Отримані результати дозволяли стверджувати про підвищення рівня місцевої неспецифічної резистентності навколозубних тканин при використанні розробленого способу лікування хронічного періодонтиту у підлітків, інфікованих туберкульозом, на відміну від стандартного.

За даними підсумків клінічного впровадження розробленого способу консервативного лікування хронічного періодонтиту у підлітків - це принесло позитивний результат у вигляді одужання з рентгенологічним підтвердженням 86% здорових та 74% інфікованих туберкульозом осіб 13- 17 років (Р<0,05).

Використання стандартного способу для консервативного лікування хронічного періодонтиту мало позитивний результат у 73% здорових та лише 59% інфікованих туберкульозом осіб (Р<0,05). Характерно, що потреба в хірургічному лікуванні у осіб контрольної групи склала 23%, в той час для підлітків, яких лікували запропонованим способом - 18% (Р<0,05). Необхідно підкреслити достатньо високу частоту ускладнень після лікування хронічного періодонтиту у підлітків контрольної групи, інфікованих туберкульозом. Вона склала 18%, що майже в 4 раза вище ніж у інфікованих туберкульозом підлітків спостерігаємої групи (4,5%), де використовували запропонований спосіб лікування хронічного періодонтиту (Р<0,05).

Розроблений спосіб лікування хронічного періодонтиту, за даними дослідження, суттєво знизив кількість відвідувань інфікованих туберкульозом пацієнтів з 4,20,2 діб - в групі контролю, до 3,60,1 в групі спостереження (Р<0,05). Особливості результатів лікування хронічного періодонтиту у підлітків контрольної та дослідної груп супроводжувались відповідними позитивними динамічними змінами рівнів активності СДГ та -ГФДГ лімфоцитів крові ясен в ділянках зубів з хронічним періодонтитом через один, шість та дванадцять місяців після завершення консервативної терапії. Зростання та стабілізація перелічених показників найбільш значним було у підлітків, інфікованих туберкульозом, яким в лікуванні хронічного періодонтиту використовували розроблений комплекс А-бактерину та масляного 3,44% розчину ретінола ацетату, на відміну від інфікованих туберкульозом осіб контрольної групи (Р<0,05).

Вивчення характеру динаміки інфікування туберкульозом на протязі двох років показало, що у підлітків зазначеної групи (N=780) кількість осіб, інфікованих туберкульозом, знизилась на 3,4% (Р<0,05).

Таким чином, усі проаналізовані показники прямо свідчать про більш високу результативність застосування розробленого способу, що містить комплекс А-бактерину та масляного 3,44% розчину ретінола ацетату, для консервативного лікування хронічного періодонтиту у підлітків, особливо при наявності такого фактору ризику, яким є інфікування туберкульозом.

ВИСНОВКИ

У підлітків, інфікованих туберкульозом, порівняно до здорових щодо туберкульозу осіб 13-17 років, визначені більш високі показники поширеності карієсу (76,49% та 70,58%), його ускладнень (52,1% та 18,6%), а також частоти видалень постійних зубів (4,1% та 2,8%).

На фоні інфікування туберкульозом у підлітків має місце розвиток стану дефіциту загального та місцевого неспецифічного імунітету, у вигляді зниження показників активності дегідрогеназ лімфоцитів (СДГ та -ГФДГ) крові періферійної та тканин ясен в ділянці здорових зубів, зменшення рівнів концентрації лізоциму та IgA-s в ротовій рідині, що розцінюється як фактор ризику клінічних ознак хронічного верхівкового періодонтиту.

У підлітків, інфікованих туберкульозом, підвищується питома вага хронічних форм періодонтиту в структурі ускладнень карієсу (28,9%), з перевагою хронічного гранулюючого періодонтиту (80,8%), а розвиток хронічного періодонтиту в стадії загострення має місце в три рази частіше, у порівнянні із здоровими відносно туберкульозу осіб.

Для підлітків, інфікованих туберкульозом, визначена більш висока частота (в 7 разів) виявлення у вмісті кореневих каналів зубів з хронічним верхівковим періодонтитом L-форм мікобактерій туберкульозу, особливо у випадках хронічного гранулюючого періодонтиту.

У інфікованих туберкульозом підлітків, розвиток хронічного верхівкового періодонтиту супроводжується більш вагомим пригніченням активності СДГ та -ГФДГ лімфоцитів крові тканин ясен ділянки уражених зубів, що свідчить про зниження потенціалу неспеціфичної імунологічної резистентності навколоверхівкових тканин.

Використання розробленого способу лікування хронічного періодонтиту у підлітків, інфікованих туберкульозом, супроводжувалось підвищеннями рівнів СДГ та -ГФДГ лімфоцитів крові ясен в ділянках уражених зубів, що свідчило про підвищення рівня місцевої неспецифічної резистентності навколозубних тканин.

Клінічне використання розробленого способу лікування хронічного періодонтиту у підлітків, інфікованих туберкульозом, сприяло високому ступеню клініко-рентгенологічного одужання (73,9%-розроблений спосіб та 59,1%-стандартний), зниженню числа ускладнень майже в чотири рази, та благоприємним віддаленим результатам, свідченням яких є позитивна динаміка зростання активності СДГ та -ГФДГ в лімфоцитах крові навколозубних тканин.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Підлітки, інфіковані туберкульозом, мають більш вищі показники поширеності карієсу та його ускладнень, що обумовлює визначення їх в окрему групу для проведення лікувально-профілактичних втручань.