Особливостi будови печiнки щурiв в ранньому постнатальному перiодi в нормi та пiсля внутрiшньочеревного введення антигенiв

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНIСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ТЕРНОПIЛЬСКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА

АКАДЕМIЯ IМ. I.Я. ГОРБАЧЕВСЬКОГО

АВТОРЕФЕРАТ

дисертацiї на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Особливостi будови печiнки щурiв в ранньому постнатальному перiодi в нормi та пiсля внутрiшньочеревного введення антигенiв (анатомо-експериментальне дослiдження)

Щербаков Максим Степанович

Тернопiль - 1999

Анотацiя

Щербаков М.С. Особливостi будови печiнки щурiв в ранньому постнатальному перiодi в нормi та пiсля внутрiшньочеревного введення антигенiв (анатомо-експериментальне дослiдження). - Рукопис.

Дисертацiя на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спецiальнiстю 14.03.01 - нормальна анатомiя. - Тернопiльська державна медична академiя iм. І.Я. Горбачевського, Тернопiль, 1999.

Робота присвячена дослiдженню формування печiнки щурiв та її лiмфоїдного компоненту на протязi першого мiсяця постнатального життя на фонi пригнiчення її функцiї як лiмфоїдного органу в нормi та пiсля внутрiшньочеревного введення антигенiв на 18-у добу антенатального розвитку.

Встановлено, що внутрiшньочеревне введення антигенiв викликає у новонароджених транзиторну гепатомегалiю та змiнює строки формування структурно-функцiональних одиниць печiнки, що супроводжується прискоренням емiграцiї з органу лiмфоцитiв.

Ключові слова: печінка, лімфоїдна тканина печінки, внутрішньочеревна антигенна стимуляція.

Аннотация

Щербаков М.С. Особенности морфогенеза печени крыс в раннем постнатальном периоде в норме и после внутриутробного введения антигенов (анатомо-экспериментальное исследование). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.03.01 - нормальная анатомия. - Тернопольськая государственная медицинская академия им. И.Я. Горбачевского, Тернополь, 1999.

Материалом исследования послужила печень 187 интактных и экспериментальных крыс первого месяца постнатальной жизни. В эксперименте использовали модель внутриутробного введения антигенов на 18-е сутки плодного периода развития. В качестве антигенов были выбраны иммуноглобулин человека и сухая живая вакцина вирусного паротита. Контрольная группа животных получала физиологический раствор.

Относительная масса печени интактных крыс на протяжении первых двух недель жизни снижалась с последующим повышением до тридцатых суток. У новорожденных крыс обеих экспериментальных групп на первые сутки жизни отмечали транзиторную гепатомегалию, длительность которой зависела от вида вводимого антигена.

Лимфоидный компонент печени новорожденных крыс представлен единичными лимфоцитами и лимфоидными скоплениями, относительная площадь которых прогрессивно снижалась до конца второй недели. На первые сутки жизни в печени экспериментальных животных отмечали меньшую, чем у интактных, площадь лимфоидной ткани. Темпы выселения лимфоцитов из органа на одни-двое суток опережали показатели контроля, и элиминация завершалась к 11-м суткам жизни.

Рецепторы к лектину арахиса в виде концевых остатков -D-галактозы, определялись, преимущественно, в лимфоцитах и эндотелиоцитах, а также, в меньшем количестве, в клетках Купфера и эпителиоцитах желчных протоков. PNA⁺-лимфоциты - иммунологически незрелые. У интактных животных отмечали обратную пропорциональную зависимость между количеством PNA⁺-лимфоцитов, количество которых постепенно уменьшалось, и PNA⁺-эндотелиоцитов. У животных, которым вводили антигены, на первые сутки жизни наблюдали значительно меньшее, чем у интактных, число PNA⁺-лимфоцитов, и большее - PNA⁺-эндотелиоцитов. К 14-м суткам жизни, когда заканчивается эмиграция лимфоцитов из печени интактных крыс, PNA⁺-лимфоциты не выявлялись.

На фоне снижения площади лимфоидной ткани печени наблюдалось формирование структурно-функциональных единиц органа, что сопровождалось упорядочением расположения печеночных балок и увеличением средней площади печеночных долек. У крыс экспериментальных групп на первые сутки жизни отмечали большую, чем у интактных животных, площадь долек, формирование которых осуществлялось более быстрыми темпами, чем у интактных. У новорожденны крыс, получавших антигены, наблюдали увеличение содержания ДНК в ядрах гепатоцитов, что сопровождалось повышением относительного числа гепатоцитов с фигурами митоза и уменьшением количества полиплоидных клеток по сравнению с контролем.

Вышеуказанные изменения сопровождались более ранней активацией гликогенсинтетической функции печени, что проявлялось в повышении распада гликогена в гепатоцитах. Большинство изменений нивелировались после второй недели постнатального развития или к концу первого месяца жизни - срока окончательного завершения миграции из печени лимфоидной ткани и перехода животных к самостоятельному способу питания.

Ключевые слова: печень, лимфоидная ткань печени, внутриутробная антигенная стимуляция.

Summary

Maxim S. Shcherbakov Peculiarites of rat`s liver morphogenesis within early postnatal period normally and after intrauterine injection of antigens (anatomical-experimental study). - Manuscript.

Thesis for scientific degree of Candidate of Medical Sciences. Speciality: 14.03.01 - Normal Anatomy. - Ternopil State Medical Academy named after I. Y.Gorbachevsky. - Ternopil, 1999.

This whork is dedicated to investigation of rat`s liver formation during the first month of postnatal life on a background of its functioning as lymphoid organ is being oppressed normally and after intrauterine antigen injection on the 18th day of antenatal development.

It`s established that intrauterine injection of antigens caused hepatomegalia of new-borns and changed terms of liver structure-functional units formation that was accompanied by acceleration of lymphocytes emigration from the organ.

Key-words: liver, lymphoid tissue of liver, intrauterine antigen injection.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальнiсть проблеми. У зв'язку з розвитком науки та технiки, лавиноподiбною появою нових бiологiчних та синтетичних полiмерiв, що знаходять широке застосування як у промисловостi, так i в народному господарствi, спостерiгається погiршення екологiчного стану на планетi, i, як наслiдок, збiльшення навантаження на iмуну систему як людини, так i тварин (Криштофорова Б.В., 1998). Все це негативно впливає на становлення організму в цiлому у пренатальному та ранньому постнатальному перiодi розвитку (Евсюкова И.И., 1997) та на його iмунну систему.

Печiнка, яка є джерелом полiпотентних стовбурових клiтин, у пренатальному перiодi розвитку виконує роль транзиторного центрального лiмфоїдного органу, (Алексеева И.Н., Брызгина Т.М., Павлович С.И., Ильчевич Н.В., 1991) позбуваючись цiєї функцiї при переходi до позачеревного iснування, що супроводжується формуванням її як детоксикацiйного та екзокринного органу. Морфофункціний стан печiнки пропонують розглядати як маркер екологiчного пресингу на органiзм в цiлому (Бородин Д.И., Мичурина С.В.,1998).

В лiтературi бракує дослiджень про динамiку лiмфоїдного компоненту печiнки та механiзми припинення в органi явищ лiмфоцитопоезу. Переважно вивчали змiни мiєлоїдного ростка як реакцiю на токсичну дiю рiзних факторiв (Ещенко О.И., Мартыненко Л.Г., 1988, Никоненко А.Г., 1994, Ohneda O., Bautch V.L., 1997). Зокрема, немає вiдомостей про вплив на стан печiнки, як транзиторного органу iмунiтету, внутрiшньочеревної антгенної дії, яка викликає прискорення формування морфофункцiональних зон лiмфоїдних органiв (Волошин Н.А., 1991,1995, Сырцов В.К., 1991, Карзов М.В., 1994).

Встановлення закономiрностей морфогенезу лiмфоїдної тканини печiнки в нормi та пiсля внутрiшньочеревного введення антигенiв дозволить поглибити уявлення про печiнку як лiмфоїдний орган та удосконалити методи діагностики антенатальної дiї чужерiдних антигенiв та пiдiйти до розкриття механiзмiв формування iмунологiчної толерантностi у новонароджених.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана у рамках науково-дослiдної роботи кафедри нормальної анатомiї Запорiзького державного медичного унiверситету "Закономiрностi морфогенезу лiмфоїдих органiв в нормi та пiсля внутрiшньочеревної антигенної стимуляцiї i засоби корекцiї iмунологiчного дефiциту за допомогою iмуномодуляторiв" (N держреєстрацiї 0194 U 008429).

Мета дослiдження. Вивчити закономiрностi морфогенезу печiнки новонароджених щурiв та будови її лiмфоїдного компоненту в нормi та пiсля внутрiшньочеревнного введення антигенiв.

Для досягнення мети дослiдження були визначені наступнi завдання:

1. Вивчити динамiку абсолютної та вiдносної маси печiнки новонароджених щурiв в нормi та пiсля внутрiшньочеревного введення антигенiв.

2. Встановити локалiзацiю та принцип будови лiмфоїдного компоненту печiнки новонароджених щурiв у нормi та його реакцiю на внутрiшньочеревне введення антигенiв.

3. Визначити особливостi становлення печiнкових часточок новонароджених щурiв пiсля внутрiшньочеревного введення антигенiв.

4. Вивчити пролiферативну активнiсть гепатоцитiв щурiв у ранньому постнатальному перiодi в нормi та пiсля дiї антигенiв, що були уведенi внутрiшньочеревно.

5. Дослiдити розподiл глiкопротеїдiв у гепатоцитах iнтактних та експериментальних щурiв.

6. Встановити особливостi динамiки клiтин iз рецепторами до лектину арахiсу в печiнцi iнтактних тварин та щурiв, якi зазнали внутрiшньочеревного введення антигенiв.

Наукова новизна одержаних результатiв. В роботi вперше описано закономiрностi топографiї та динамiки лiмфоїдної тканини печiнки в ранньому пiслянатальному перiодi у iнтактних та експериментальних щурiв. Вперше встановлено морфологiю та топографiю лiмфоїдного компоненту печiнки у новонароджених, який представлений дрiбними, середнiми та великими лiмфоїдними скупченнями та одиничними дифузно розташованими лiмфоцитами. У iнтактних щурiв спостерiгається поступове зменшення площi, займаної лiмфоїдними скупченнями, до 14-ї доби життя. Внутрiшньочеревне введення антигенiв, незалежно вiд їх природи, прискорює строки емiграцiї лiмфоцитiв iз органу та зменшення площi лiмфоїдного компоненту.

Встановлений вплив антигенної дiї на строки формування структурно-функцiональних одиниць печiнки, що проявляється у пiдвищеннi пролiферативної активностi гепатоцитiв у новонароджених, прискореннi упорядкування формування печiнкових балок та супроводжується збiльшенням абсолютної та вiдносної маси печiнки в ранньому пiслянатальному перiодi.

Вперше доведено збiльшення енергетичних витрат органiзму у вiдповiдь на внутрiшньочеревне введення антигенiв, що проявляється у зменшеннi вмiсту глiкогену в цитоплазмi гепатоцитiв з подальшою компенсаторною активацiєю глiкогенсинтетичної функцiї. Вперше описанi структури печiнки, якi мають рецептори до лектину арахiсу - ендотелiоцити, лiмфоцити, клiтини Купфера, холангiоцити. Встановлені закономiрностi їх динамiки - поступове зростання кiлькостi лектин-позитивних ендотелiоцитiв та зменшення вмiсту PNA^+-лiмфоцитiв та PNA^+-клiтин Купфера, що вiдображає процеси становлення дефiнiтивної структури органу.

Практичне значення одержаних результатiв. Описанi особливостi динамiки лiмфоїдного компоненту печiнки у новонароджених в нормi та пiсля внутрiшньочеревного введення антигенiв можуть слугувати дiагностичним критерiєм внутрiшньочеревної дiї антигенiв на органiзм плоду.

Результати щодо розвитку транзиторної гепатомегалiї внаслiдок антенатального введення антигенів та особливостi становлення печiнкових часточок та основних функцiй органу можуть представляти iнтерес для морфологiв, iмунологiв, педiатрiв при лiкуваннi дiтей з вродженими патологiями, та iнфекцiонiстiв i iмунологiв при розробцi графiкiв iмунiзацiї дiтей раннього вiку, якi внутрiшньочеревно зазнали впливу чужерiдних антигенiв.

Данi про розподiл структур, якi мають рецептори до лектину арахiсу в печiнцi, можуть використовуватися в практицi роботи наукових лабораторiй медичних та науково-дослiдних закладiв. Результати дисертацiї впровадженi в учбовий процес на кафедрах номальної анатомiї Запорiзкого державного медичного унiверситету, Запорiзького iнституту удосконалення лiкарiв, Буковинської медичної академiї, Тернопiльської медичної академiї, Івано-Франкiвського медичного унiверситету, медичного факультету Ужгородського державного унiверситету.

Особистий внесок здобувача. Здобувачем здійснено розробку основних теоретичних і практичних положень роботи. Власноручно проведено експеримент по внутрiшньочеревному введенню антигенiв плодам на 18-у добу пренатального розвитку, забiй експериментальних тварин, видiлення матерiалу, виготовлення та фарбування гiстологiчних препаратiв за означеними в роботi методиками. Автором виконано первинну обробку даних та статистичну обробку результатiв, здійснено фотодокументацію, проведено аналіз та узагальненя результатів, сформульовано усі положення і висновки роботи.

Апробацiя результатiв дисертацiї. Результати роботи були викладені та обговорені на семiнарi молодих вчених Запорiзького товариства АГЕ (1996, 1997), на мiжнародній науковiй конференцiї "Актуальнi питання морфологiї", присвяченiй пам'ятi академiка Сморщка С.А., (Тернопiль, 1996); на ІІ-му нацiональному конгресi анатомiв, гiстологiв, ембрiологiв та топографоанатомiв України (Луганськ,1988); на мiжнароднiй науково-виробничiй конференцiї "Морфологiя - практичнiй ветеринарiї та медицинi", присвяченiй пам'ятi проф. Ковальського П.О. (Бiла Церква, 1998); Versamlung der Anatomischen Gesellschaft in Marburg (1994), 89.European Research Conference (Blankenberge, Belgium, 1996); 15.Arbeitstagung der Anatomischen Gesselshaft in Wurzburg (1998).

Апробацiя дисертацiйної роботи була проведена 5 сiчня 1999 р. на засiданнi Запорiзького обласного наукового товариства анатомiв, гiстологiв, ембрiологiв та топографоанатомiв м. Запоріжжя.

Публiкацiї. За темою дисертацiї опублiковано 12 друкованих робiт, три з яких надрукованi в фахових наукових виданнях ВАК України, дев`ять - у збірниках та тезах конференцій, з'їздів.

Обсяг та структура дисертацiї. Дисертацiя складається зi вступу, огляду лiтератури, перелiку матерiалiв та методiв дослiдження, роздiлу "Результати власних дослiджень", який складається з п'яти пiдроздiлiв, обговорення отриманих результатiв, висновкiв та списку використаних джерел лiтератури.

Дисертацiйна робота викладена на 172 сторiнках машинописного тексту. Мiстить 50 iлюстрацiй (40 мiкрофотографiй та 10 дiаграм), якi займають 27 сторiнок, та 9 таблиць, якi займають 9 сторiнок. Перелік використаних лiтературних джерел мiстить 290 найменувань (159 - країн СНД, 131 iнших країн) та займає 23 сторiнки машинописного тексту.

2. Основний зміст роботи

Матерiал та методики дослiдження. Об'єктами дослiдження стала печiнка 187 бiлих щурiв лiнiї Вiстар 1-ї, 3-ї, 5-ї, 7-ї,11-ї, 14-ї та 30-ї доби постнатального життя, котрих утримували в умовах вiварiю. Було дослiджено 4 групи тварин. Перша - iнтактна. Тваринам другої та третьої експериментальних груп на 18-у добу внутрiшньочеревного перiоду розвитку вводили антиген. Щури четвертої, контрольної, групи отримували фiзiологiчний розчин у тi ж самi строки.

Новонародженi отриманi вiд самок щурiв iз датованим строком вагiтностi. Внутрiшньочеревне введення антигенiв та фiзiологiчного розчину здiйснювали оперативним шляхом по засобу М.А. Волошина (1981). Тваринам другої групи вводили iмуноглобулiн людини нормальний, що має добрi антигеннi властивостi з дуже незначною токсичною, пирогенною та ад'ювантною дiєю. Для порiвняння впливу антигенiв бiлкової та вiрусної природи на морфогенез печiнки використовували вакцину живу паротитну суху, яку вводили тваринам третьої групи в дозi 25 ГАДЕ₅₀ у 0,05 мл фiзiологiчного розчину тваринам третьої групи. Новонародженi щурята народились доношеними, в строк, на 21-22 добу пiсля зачаття.

Забiй тварин проводили шляхом декапiтацiї у другiй половинi дня, з 13.00 до 14.00. Печiнку зважували на торзiоних терезах та обчислювали її абсолютну та вiдносну масу, фiксували у сумiшi Буена. Готували серiйнi зрiзи завтовшки 4-5 мкм. Для оглядового гiстологiчного й морфометричного дослiджень використовували фарбування гематоксилiном та еозiном.

Розподiл глiкопротеїдiв вивчали за допомогою ШІК-реакцiї з дофарбуванням ядер гематоксилiном. Вмiст глiкогену у цитоплазмi гепатоцитiв визначали за допомогою фарбування кармiном за методом Беста. Пiдраховували кiлькiсть гепатоцитiв, в цитоплазмi яких були дрiбнi, середнi та великi гранули глiкогену. Дослiдження вмiсту ДНК у ядрах гепатоцитів проводили за методом Фьольгена з подальшою спектрофотометрiєю на апаратi "ЛЮМАМ - И 2" при довжинi хвилi 360 ммк. Структури, що мiстять рецептори до лектину арахiсу (PNA), виявляли iмуноморфологiчним методом, використовуючи стандартний набiр НПК "Лектинтест" (м. Львiв).

На зрiзах печiнки пiдраховували вiдносну кiлькiсть гепатоцитiв на умовнiй площi 3.06х10³ мкм², вмiст моно- та полiнуклеарних гепатоцитiв, клiтин у станi мiтозу, вмiст непаренхiматозних клітин (ендотелiоцити, зiркоподiбнi ретикулоендотелiоцити, епiтелiоцити жовчних протокiв), вiдносну площу кровоносних судин печiнки, а також площу, яку займали осередки мiєлоцитопоезу та лiмфоцитопоезу. Середню площу структурно-функцiональних одиниць печiнки визначали, виходячи з вiдстанi мiж vv.centralеs, що є майбутнiми центрами печiнкових часток.

Морфометричнi показники було одержано з використанням методу морфометричного кiлькiсного облiку (Стефанов С.Б., Кухоренко Н.С., 1988). Всi результати дослiджень обробляли методами варiацiйної статистики. Розбіжності між двома середніми вважали вірогідними при р<0,05.

Отриманi результати та їх обговорення. У новонароджених щурiв iнтактної та контрольної груп на першу добу постнатального розвитку значення абсолютної та відносної маси печiнки знаходяться практично на одному рiвнi. Надалi включно до одинадцятої доби життя спостерiгали поступове зменшення вiдносної маси печiнки в обох групах з 4.3+0.2% та 4.6+0.3% вiдповiдно до 2.9+0.1% та 2.8+0.1%. Потiм вона знову зростала, досягаючи на тридцяту добу у iнтактних 4.9+0.3%. Сповiльнення зростання маси печiнки у перiод новонародженостi пов'язують iз припиненням надходження до її паренхiми плацентарної кровi (Жалилов Т.Ж., Ниязов Т.Н., 1987).

У новонароджених щурiв експериментальних груп, яким вводили гама-глобулiн та вакцину паротиту, вiдносна маса печiнки склала 5.1+0.2% та 5.0+0.3% вiдповiдно, вiрогiдно перевищуючи контрольнi значення. На протязi подальших термiнiв спостерiгали її зниження яке здiйснювалось бiльш швидкими темпами, нiж у контролi, i вже на одинадцяту добу життя цей показник в експериментальних групах був нижчим (2.4+0.2% та 2.7+0.2%). Наприкiнцi першого мiсяця життя значення вiдносних мас печiнок тварин усiх груп статистично не вiдрiзнялись одна вiд одної.

Абсолютна маса печiнки у новонароджених тварин обох груп, якi зазнали введення антигенiв, також вiрогiдно перевищувала контрольнi значення (284+25 мг у другiй групi та 281+44 мг у третiй групi проти 207+27 мг у iнтактних). Але, починаючи з третьої-п'ятої доби постнатального розвитку у них спостерiгалась тенденцiя до зрiвняння величини абсолютної маси у порiвняннi з iнтактними. Збiльшення маси органу у новонароджених експериментальних тварин не залежало вiд виду антигену, i тому транзиторну гепатомегалiю ми розглядали в рамках концепцiї про вiсцеромегалiю, як вiдображення загальної реакцiї органiзму плоду на внутрiшньочеревне введення антигенiв (Волошин М.А., 1998). У вiдповiдь на антигенну стимуляцiю в пренатальному перiодi у новонароджених спостерiгали також розвиток вiсцеромегалiї iнших органiв - як лiмфоїдних, так i нелiмфоїдних - тимусу, селезiнки, тонкої кишки (Карзов М.В., 1994, Новосьолова О.А.,1996, Иванов М.Є., 1997).

В печiнцi змiна вiдносної маси пов'язана як з припиненням надходження до неї плацентарної кровi, так i зi згасанням лiмфоцитопоетичної та мієлоцитопоетичної функцiї органу. Серед лiмфоїдного компоненту печiнки було виявлено декiлька типiв лiмфоїдних утворiв. По-перше, це скупчення як малих гiперхромних лiмфоїдних клiтин, так i великих лiмфоцитiв, якi розташованi у паренхимi мiж гепатоцитами. Вони розглядались нами як лiмфоцитопоетичнi осередки, що складаються зi стволових клiтин та є характерною ознакою центрального лiмфоїдного органу, функцiї якого печiнка виконує у внутрiшньочеревному перiодi. По-друге, це скупчення лiмфоцитiв, якi розташовуються навколо печiнкових судин. Вони також були представленi окремимим скупченнями лiмфоцитiв рiзного дiаметру, переважно великими, iз тонким кiльцем цитоплазми. Подiбнi утвори спостерiгаються у периферiйних лiмфоїдних органах, зокрема, такими є навколоартерiальнi муфти селезiнки.

На протязi перших двох тижнiв постнатального розвитку в печiнцi iнтактних щурiв виявлено поступове зниження площi осередкiв лiмфоцитопоезу. В першу чергу спостерiгалось зникнення поодиноких малих лiмфоцитiв, яке супроводжувалось вiдносним зростанням числа скупчень. До третьої доби життя практично рiвну кiлькiсть складали скупчення лiмфоцитiв, що розташовувались навколо судин та мiж гепатоцитами. До п`ятої та сьомої доби спостерiгалось подальше зниження площi лiмфоїдної тканини. В першу чергу рiзко зменшилась вiдносна кiлькiсть навколоваскулярних скупчень. На 14-у добу пiсля народження у печiнцi спостерiгались лише окремi осередки, що мiстили до 10-ти лiмфоцитiв та локалiзувались, переважно, в районi печiнкової капсули. Наприкiнцi першого мiсяця лiмфоїднi осередки в печiнцi iнтактних щурiв були вiдсутнi.

У печiнцi щурiв, яким вводили антигени, виявлено прискорення темпiв емiграцiї лiмфоцитiв з печiнки в обох експериментальних групах. Вже у новонароджених другої та третьої груп площа лiмфоїдної тканини (відповідно 10.8+1.4% та 11.7+1.9%) була нижчою, нiж у iнтактних (17.9+1.4%), тодi як площа мiєлоїдних скупчень в обох експериментальних групах (7.2+0.9% і 5.3+0.9%) була практично на рiвнi контролю. Зменшення вмiсту клiтин лiмфоїдного ряду здiйснювалось на одну-двi доби ранiше, нiж у вiдповiднi строки життя iнтактних щурiв. На третю добу життя при меншiй, нiж у iнтактних щурiв вiдповiдного вiку, вiдноснiй площi лiмфоїдної тканини, у антиген-премійованих тварин спiввiдношення мiж скупченнями лiмфоцитiв, що розташовувалися навколо судин та мiж печiнковими часточками було практично таким самим, як i в контролi. До кiнця першого тижня вiдносна кiлькiсть навколоваскулярних скупчень великих та середнiх лiмфоцитiв у печiнцi експериментальних щурiв, на вiдмiну вiд iнтактних, рiзко зменшилась, а на одинадцяту добу життя спостерiгалась наявнiсть лише окремих лiмфоїдних островкiв. На 14-у та 30-ту добу лiмфоїднi скупчення в печiнцi експериментальних щурiв не виявлялися.

Результати наших дослiджень суперечать даним, якi говорять про зростання вмiсту осередкiв гемоцитопоезу в печiнцi внаслiдок внутрiшньочеревної дiї агентiв вiрусної, бактерiальної природи, або механiчних факторiв (Ивановская Е.Т., 1989), де пiдвищення кiлькостi елементiв гемоцитопоезу розглядалось як результат токсичної дiї, що є вiдображенням загальнобiологiчної реакцiї органiзму плоду.

Зменшення площi осередкiв гемоцитопоезу в печiнцi новонароджених тварин пiсля внутрiшньочеревного впливу антигенiв є свiдоцтвом відсутностi токсичної дiї цих факторiв на органiзм плоду, незважаючи на те, що була уведена жива антенуйована вакцина паротиту. Гама-глобулiн проявляв лише антигеннi властивостi та не здiйснював токсичного, ад`ювантного та пiрогенного впливу на органiзм плоду. Антиген є специфiчним подразником для лiмфоїдної тканини, i тому її реакцiя є вiдображенням розвитку специфiчних реакцiй органiзму плода на введення чужорідного антигену. Вiдсутнiсть в препаратах лiмфоцитiв з деструктивними ознаками, збiльшення кількості макрофагiв та їх фагоцитарної активностi дозволяє вважати, що у вiдповiдь на внутрiшньочеревне введення антигенiв лiмфоїдна тканина печiнки реагує прискоренням темпiв емiграцiї лiмфоцитiв до iнших органiв. Це може бути основою для бiльш раннього припинення виконання печiнкою функцiї центрального лiмфоїдного органу i прискорення завершення розвитку імунних реакцiй на її територiї.

Механiзми мiграцiї лiмфоцитiв пов'язанi з їх адгезивними властивостями (Turner M.L. et al., 1996), на якi може вказувати наявнiсть адгезивних рецепторiв (зокрема, кiнцевих залишкiв -D-галактози в ендотелiальних структурах та клiтинах мiкрооточення. Інтенсивне накопичення бензидинової мiтки спостерiгали в лімфоцитах, ендотелiоцитах кровоносних судин печiнки, клiтинах Купфера, холангiоцитах. У iнтактних новонароджених щурiв найбiльшу кiлькiсть лектин-позитивних клiтин складали лiмфоцити (21.8+1.9%) у складi лiмфоїдних скупчень та ендотелiоцити (5.3+0.4%), найменшу - клiтини Купфера та холангiоцити. Починаючи з першої доби постнатального розвитку спостерiгали повiльне зростання вмiсту лектин-позитивних ендотелiоцитiв до 11.4+0.9%, а з п'ятої доби - рiзке зменшення вiдносної кiлькостi PNA^+-лiмфоцитiв до 3.3+1.4%. Починаючи з кiнця другого тижня життя та до тридцятої доби пiсля народження максимальну кiлькiсть серед лектин-позитивних клiтин у iнтактних тварин складали ендотелiоцити (13.2+1.4%), значно меншу - епiтелiоцити жовчних протокiв (3.7+0.5%), тодi як зiркоподiбнi епiтелiоретикулоцити з бензидiновою мiткою на мембранах, а також PNA^+--лiмфоцити не виявлялись. У тварин обох експериментальних груп на першу добу постнатального розвитку спостерiгали вiдносно менший, нiж у iнтактних тварин, загальний вмiст лектин-позитивних лiмфоцитiв (до 11.6+1.4%), але бiльший - ендотелiоцитiв (до 12.6+1.4%). Надалi, на протязi перших двох тижнiв життя, строки зменшення кiлькостi цих клiтин на 1-2 доби випереджали аналогiчнi термiни контролю. Паралельно з цим, в обох експериментальних групах вiдмiчали значно вищий, нiж у iнтактних тварин, вмiст лектин-позитивних ендотелiоцитiв печiнки. Пiсля чотирнадцятої доби життя показники спiввiдношення цих клiтин зрiвнялись iз контрольними значеннями.

Виявлення серед гепатоцитів PNA^+-лiмфоцитiв, якi є iмунологiчно незрiлими (Луцик А.Д.,1989), є ще одним пiдтвердженням iснування процесiв лiмфоцитопоезу в печiнцi новонароджених. Зменшення вiдносної кiлькостi лiмфоцитiв в печінці може бути пов'язано як з мiграцiєю з органу, так i з поступовим дозрiванням. Оскiльки на цьому фонi не спостерiгалось пiдвищення фагоцитарної активностi та не зростала кiлькiсть зруйнованих клiтин, то зменшення вмiсту лектин-позитивних лiмфоцитiв треба розглядати як прискорення їх емiграцiї.

Пiдвищення в печiнцi новонароджених тварин кiлькостi судин з PNA^+- ендотнліоцитами може бути ознакою компенсаторної реакцiї органiзму, яка забезпечує вiдштохування iмунологiчно недозрiлих лімфоїдних клiтин внаслiдок наявностi на поверхнi як лiмфоцитiв, так i ендотелiоцитiв, однойменних рецепторiв (Робинсон М.В., Топоркова П.Б., Труфакин В.А., 1986). Отже, змiна рецепторного апарату ендотелiю може бути одним з головних механiзмiв припинення функцiонування печiнки як центрального лiмфоїдного органу. Внутрiшньочеревне введення антигенiв прискорює цей процес.

Подiбнi результати змiни динамiки PNA-позитивних лiмфоцитiв внаслiдок пренатальної антигенної стимуляцiї спостерiгали в тимусi новонароджених (Волошин М.А., Іванов М.Є., 1997). У вiдповiдь на внутрiшньочеревне антигенне подразнення з вилочкової залози прискорювалась емiграцiя лiмфоцитiв. Через те, що в обох органах виявляються однотипнi змiни у динамiцi лектин-позитивних лiмфоцитiв, можна зробити висновок про iснування закономiрної реакцiї центральних органiв iмуної системи на чужерідні антигени у антенатальному перiодi.

На фонi пригнiчення лiмфоцитопоетичної функцiї та зникнення лiмфоцитiв, якi є фактором морфогенезу органiв (Бабаева А.Г., 1985), в печiнцi вiдбувається функцiональна перебудова та активацiя iнших функцiй, якi є притаманними їй пiсля народження, що супроводжується змiною термiнiв формування структурних одиниць органу.

Структурно-функцiональнi одницi печiнки новонароджених щурiв на першу добу життя були ще не сформованi. Печiнковi балки не вираженi. З першої до чотирнадцятої доби постнатального життя площа печiнкових часточок поступово зростала, з орiєнтуванням до центральних вен печiнковiих балок, якi складалися з двох-трьох гепатоцитiв у довжину. Цi строки вiдповiдають першому етапу становлення структурно-функцiональних одиниць печiнки щурiв (Бахадиров Ф.Н., 1998). З чотирнадцятої до тридцятої доби життя у iнтактних щурiв спостерiгали упорядкування печiнковiх балок, їх чiтку орiєнтацiю та зростання середньої площi структурних одиниць печiнки. На тридцяту добу у iнтактних тварин виявлялися першi печiнковi часточки, які за формою наближались до восьмикутникiв, оточених трьома-чотирма печiнковими трiадами, що є характерною ознакою будови дорослих тварин.

На першу добу постнатального життя у щурiв, яким вводили iмуноглобулiн та вакцину паротиту, середня площа печiнкових часточок (вiдповiдно 1.56х10⁴ мкм² та 1,83х10⁴ мкм²) була бiльшою, нiж у iнтактних тварин (1.41х10⁴ мкм²), що вiдображає прискорення формування паренхiми печiнки. Починаючи з третьої доби життя i в подальшi строки у щурiв, яким вводили iмуноглобулiн, площа часточок зрiвнюється з показником iнтактної групи, тодi як у тварин, яким вводили вакцину паротиту, вона продовжує залишатись бiльш високою також на п'яту та сьому добу. Починаючи з одинадцятої доби та до кiнця першого мiсяця розвитку в обох експериментальних групах вiдмiчається бiльш упорядковане, нiж у iнтактних, розташування печiнкових балок, що вiдображає прискорення темпiв процесу формоутворення часточок.

Вiдсутнiсть часточкової будови печiнки новонароджених щурiв пов'язано iз характером їжi тварин, якi до кiнця другого тижня життя вживають виключно материнське молоко, а потiм починають переходити на самостiйне харчування, що вiдповiдає літературним даним (Западнюк И.П., 1983).

Це призводить до рiзкого алiментарного навантаження на печiнку. Незалежно вiд групи тварин, змiна засобу харчування та прогресивне зменшенням лiмфоїдного компоненту органу, є головними чинниками морфогенезу печiнки.

У новонароджених експериментальних щурiв, на фонi бiльш високої, нiж у iнтактних, вiдносної маси органу та середньої площi майбутнiх печiнкових часточок, вiдмiчалась вiдповiдно бiльша площа печiнкових судин. У тварин, якi одержували гама-глобулiн, спостерiгалась лише тенденцiя до її зростання, а, починаючи з третьої доби i надалi, вона практично зрiвнюється з контрольними показниками. У щурiв, якi отримували вакцину вiрусу паротиту, на першу добу життя вiдносна площа судин печiнки була достовiрно вищою, нiж у iнтактних (вiдповiдно 25.5+1.8% i 18.3+1.8%). Синусоїди розширенi. На п`яту та сьому добу життя величина вiдносної площi судин в печiнцi цих щурiв залишались практично на одному рiвнi. Починаючи з кiнця другого тижня вона зрiвнюється iз показником контролю.

Одним з важливих факторiв у процесах зростання маси органу та формуваннi його структурних компонентiв є стан пролiферативної активностi клiтин (Богданова М.С., 1990), який залежить вiд спiввiдношення клiтинної та внутрiшньоклiтинної форм регенерацiї гепатоцитiв та нерозривно пов'язаний iз особливостями обмiну нуклеїнових кислот. У щурiв iнтактної групи на протязi першого мiсяця життя не виявлено вiрогiдних коливань у динамiцi вмiсту ДНК в ядрах гепатоцитiв, що вiдповiдає лiтературним даним (Макеева В.Ф., Троицкая Е.И., Егоров И.А., 1985). У щурiв експериментальних груп починаючи з першої доби життя спостерiгалось тенденцiя до збiльшення вмiсту ДНК в ядрах (2.8+0.5 у.о. в другiй групi та 2.9+0.2 у.о. в третiiй групi) у порiвняннi з iнтактними тваринами (2,8+0.3 у.о.) До третьої доби у щурiв, якi отримували вакцину паротиту, цей показник зменшився, але на п`яту та сьому добу знову спостерiгалась тенденцiя до його зростання. З чотирнадцятої до тридцятої доби вiрогідних вiдмiнностей у вмiстi ДНК в ядрах гепатоцитiв мiж тваринами контрольних та експериментальних груп не спостерiгали.

На фонi зростання вмiсту ДНК в ядрах у тварин експериментальних груп з першої доби життя вiдмiчали бiльш високий, нiж у iнтактних, вмiст мiтотично активних гепатоцитiв (1.4+0.4% проти 0,8+0.2%), та меншу вiдносну кiлькiсть полiнуклеарних клiтин (2.0+0.9% проти 4,3+0.4%) на протязi першого тижня. До тридцятої доби життя цi вiдмiнностi нiвелювались. Зростання у новонароджених щурiв експериментальних груп вiдносної кiлькостi мiтотично активних гепатоцитiв корелює з вiдповiдним збiльшенням вмiсту ДНК в ядрах, пiдвищення синтезу якої передує активацiї пролiферативних процесiв у клiтинах, що є підставою прискорення формування паренхiми печiнки внаслiдок внутрiшньочеревної дiї антигенiв.

Iнтегральним показником вiдображення функцiонального стану органу є глiкогенсинтетична функцiя печiнки, яку оцiнювали на основi розподiлення та динамiки включень глiкогену в цитоплазмi гепатоцитiв.

Прямої пропорцiональної залежностi мiж накопиченням глiкопротеїдiв, якi виявлялися за допомогою ШІК-реакцiї та реакцiї Беста, не встановлено. У новонароджених тварин експериментальних груп у порiвняннi з iнтактними спостерiгали збiльшення вмiсту Шифф-позитивного матерiалу в мембранах та цитоплазмi гепатоцитiв, сполучнiй тканинi капсули й портальних трактiв. В ендотелiї судин вмiст глiкопротеїдiв, навпаки, був меншим.

На першу добу пiсля народження у цитоплазмi гепатоцитiв iнтактних щурiв спостерiгається рiвномiрний розподiл глiкогену у виглядi крапель середнього розмiру (68.9% від загальної кількості гепатоцитів). До третьої доби життя вiдмiчали появу гепатоцитiв, позбавлених включень глiкогену (3.5+1.2%), що вказує на прискорення метаболiзму глiкогену. Вмiст клiтин з включеннями у вигляді дрібних: середніх та великих гранул практично не змiнювався на протязi перших двох тижнiв життя. Пiсля чотирнадцятої доби життя в печiнцi iнтактних щурiв вiдмiчалась стабiлiзацiя спiввiдношення клiтин iз включеннями глiкогену рiзного розмiру, що свідчить про встановлення рiвноваги мiж процесами глiколiзу та глюконеогенезу.

У новонароджених щурiв, якi отримували антигени, на вiдмiну вiд iнтактних щурiв, в навколопортальних зонах печiнки спостерiгали велику кiлькiсть гепатоцитiв, якi не мали включень глiкогену в цитоплазмi (до 10.0%). Їх вмiст продовжував залишатися бiльш високим, нiж у iнтактних тварин, на протязi третьої-сьомої доби життя. Кiлькiсть гепатоцитiв з включеннями великого розмiру, навпаки, до п'ятої доби включно була меншою (5.0% проти 11.9%), а пiсля сьомої - бiльшою, нiж у контролi. Починаючи з кiнця другого тижня пiсля народження у щурiв обох експериментальних груп спiввiдношення клiтин, що мiстили включення глiкогену рiзного розмiру, та їх розташування в межах печiнкових часточок практично зрiвнюється з показниками iнтактних щурiв.

Зростання темпiв розпаду вуглеводiв у печiнцi експериментальних тварин є свідченням бiльш раннього початку функцiонування органу в ранньому постнатальному перiодi онтогенезу. Рання активацiя глiкогенного метаболiзму в гепатоцитах пiсля внутрiшньочеревної iмунiзацiї може бути додатковим фактором прискорення упорядкування часточок печiнки у експериментальних тварин. Змiна засобу харчування з другого тижня нiвелює виявленi змiни у порiвняннi з iнтактними щурами.

Висновки

1. Внутрiшньочеревне введення антигенiв, незалежно вiд їх природи, викликає транзиторну гепатомегалiю новонароджених, яка пiсля введення гама-глобулiну триває до третьої доби життя, а пiсля введення вакцини паротиту - до п'ятої.

2. Лiмфоїдний компонент печiнки новонароджених щурiв займає до 18% площi печiнки i представлений поодинокими лiмфоцитами та їх скупченнями двох видiв: однi скупчення локалiзованi навколо печiнкових судин, iншi розташованi мiж гепатоцитами. Явища лiмфоцитопоезу в печiнцi iнтактних щурiв припиняються протягом перших двох тижнiв життя. Внутрiшньочеревне введення антигенiв плодам, незалежно вiд їх виду, викликає зменшення вмiсту лiмфоїдної такини у новонароджених та подальше пригнiчення лiмфоцитопоетичної функцiї печiнки шляхом прискорення емiграцiї з органу лiмфоцитiв.

3. Рецептори до лектину арахiсу в печiнцi у новонароджених щурiв виявляються на мембранi та в цитоплазмi ендотелiоцитiв, лiмфоцитiв, епiтелiоцитiв жовчних проток та зiркоподiбних ретикулоендотелiоцитiв. З першої по третю добу життя починається зростання вмiсту PNA^+-ендотелiоцитiв з одночасним зменшенням PNA^+-лiмфоцитiв, якi повнiстю зникають до чотирнадцятої доби. Внутрiшньочеревне введення антигенiв викликає на першу добу життя зростання, порiвняно з iнтактними, вмiсту PNA^+-ендотелiоцитiв та зниження кiлькостi PNA^+-лiмфоцитiв в печiнцi. Надалi темпи зменшення вiдносної кiлькостi PNA^+-лiмфоцитiв випереджають показники контролю.

4. У формуваннi печiнкових часточок iнтактних щурiв першого мiсяця життя спостерiгається двi стадiї: перша протiкає на фонi згасання гемоцитопоезу та лiмфоцитопоезу в печiнцi та триває вiд народження до кiнця другого тижня життя, характеризуючись формуванням печiнкових балок; друга починається пiсля 14-ї доби життя та характеризується упорядкуванням балок та остаточним формуванням печiнкових часточок, якi до кiнця першого мiсяця життя примають форму восьмикутника, оточеного печiнковими трiадами. У тварин, яким вводили антигени, прискорюється завершення першої стадiї, що проявляється у більш швидкому формуваннi печiнкових балок та збiльшенням площi часточок.

5. Внутрiшньочеревне введення антигенiв посилює пролiферативну активнiсть гепатоцитiв новонароджених, що супроводжується зростанням синтезу ДНК в ядрах до п'ятої доби життя, одночасним зростанням кiлькостi мiтозiв до третьої доби та зменшенням вмiсту полiнуклеарних гепатоцитiв до чотирнадцятої доби життя.

6. Пiд впливом внутрiшньочеревного введення антигенiв у щурiв першої доби життя з'являються гепатоцити, позбавленi включень глiкогену, якi у iнтактних виявляються з третьої доби. В подальшому спостерiгається прискорене, у порiвняннi з iнтактними, накопичення глiкогену в гепатоцитах до 30-ї доби.

печінка новонароджений щур антиген

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Роль внутриутробной антигенной стимуляции в формировании висцеромегалии органов у новорожденных животных /Волошин Н.А., Иванов М.Е., Щербаков М.С., А.Е. Медведев, Кущ О.Г. // Морфология (Арх. анат.),- 1998 - N 3 - С. 32-33.

2. Щербаков М.С., Волошин Н.А., Иванов М.Е. Особенности накопления гликогена в гепатоцитах новорожденных крыс после внутриутробного введения антигена // Вiсник морфологiї, 1998 - Т.4 - N 2 - С. 200-201.

3. Особливостi морфогенезу наднирникових залоз та печiнки щурiв у ранньому постнатальному перiдi /Волошин М.А., Щербаков М.С., Вовченко М.Б., Кущ О.Г. // Збiрник наук. статей “Актуальнi питання фармацевтичної та медичної науки та практики”, -Запорiжжя, 1997. - С. 207-211

4. Волошин Н.А., Щербаков М.С. Особенности формирования печени у новорожденных крыс после внутриутробного введения антигена // Вiсник Бiлоцеркiвського державного аграрного унiверситету. Науковi статтi мiжнародної науково-виробничої конференцiї "Морфологiя - практичнiй ветеринарiї та медицинi", - 1998, - вип. 6. - Ч.1. - С.133-136.

5. Щербаков М.С., Вовченко М.В. Особенности формирования лимфоидной системы паренхиматозных органов крыс в раннем постнатальном периоде // Фахове видання наукових праць матерiалiв ІІ нацiонального конгресу анатомiв, гiстологiв, ембрiологiв i топографоанатомiв України "Актуальнi питання морфологiї" - Луганськ: ВАТ "ЛОД", 1998, - С.262-263.

6. Волошин Н.А. Щербаков М.С., Новоселова О.А. Особенности строения печени крыс в раннем постнатальном периоде оногенезе как центрального лимфоидного органа // Науковi дослiдження з питань медичної бiологiї, хiмiї, аграрiї та сучасних технологiїй навчань. Щорiчник. - Тернопiль, 1997. - випуск 1, част. 1. - С.125-126.

7. Особенности морфогенеза органов в зависимости от путей проникновения антигенов в организм плода /Карзов М.В., Щербаков М.С., Медведев А.Е., Поправко М.И. // Сборник статей “Актуальные вопросы медицины и биологии”. - Днепропетровск, 1996. - С.135.

8. Лимфоциты как фактор морфогенеза органов Волошин Н.А., Иванов М.Е., Новоселова О.А., Щербаков М.С., Вовченко М.Б., Медведев А.Е., Поправко М.И. // Матерiали наук. конф. “Актуальнi питання морфогенезу”. - Чернiвцi, 1996, - С. 76-77.

9. Щербаков М.С., Новоселова О.А., Вовченко М.Б. Особенности морфогенеза печени, надпочечников и селезенки крыс в раннем постнатальном период онтогенеза //Матерiали мiжнародної конф. “Актуальнi питання морфологiї”. - Тернопiль, 1996,- С. 475 -477.

10. Принципы симметрии и асимметрии в строении органов лимфоидной системы. /Волошин Н.А., Артюх Е.В., Иванов М.Е., Новоселова О.А., Карзов М.В., Марасич А.П., Поправко М.И. //Принципи пропорцiї, симетрiї, структурної гармонiї та математичного моделювання в морфологiї. - Вiнниця, 1997. - С.38.

11. Изучение влияния препарата "Е" на иммунную систему организма в пре- и постнатальном периоде развития. /Волошин Н.А., Мазур И.А., Кныш Е.Г., Малышев В.А., Бражников А.Н., Холодная Е.И., Новоселова О.А., Иванов М.Е. Щербаков М.С., // Тезисы докл. научно-практ. конф. “Лекарственные средства Украины, синтез, научные исследования, производство, реализация”. - Харьков, 1992. - С. 186.

12. Внутриутробное антигенное воздействие - фактор развития висцеромегалии после рождения. /Волошин Н.А., Карзов М.В., Иванов М.Е., Щербаков М.С., Кущ О.Г., Медведев А.Е., Новоселова О.А., Городничева Е.А. //Збiрка тез І нацiонального конгресу Украiни з iмунологii, алергологii та iмунореабiлiтацii. - Алушта, Крим, 1998. - С. 42-43.

Размещено на Allbest.ru