Кольорова контактна термографія та імуноферментний аналіз у комплексній діагностиці розповсюдження злоякісних пухлин черевної порожнини

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім.М.ГОРЬКОГО

Автореферат дисертації на здобуття

наукового ступеня кандидата медичних наук

Кольорова контактна термографія та імуноферментний аналіз у комплексній діагностиці розповсюдження злоякісних пухлин черевної порожнини

Чешенко Вячеслав Пантелійович

Донецьк, 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Запорізькому державному інституті удосконалення лікарів МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Паламарчук Ігор Дмитрович

Запорізький державний медичний університет,

завідувач кафедри онкології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Кикоть Володимир Онуфрійович, Український науково-дослідний інститут онкології та радіології, головний науковий співробітник науково-дослідного відділення абдомінальної онкології

доктор медичних наук, доцент Яковець Юрій Іванович, Донецький державний медичний університет ім.М.Горького, професор кафедри онкології

Провідна установа:

Національний медичний університет ім.О.О.Богомольця, кафедра онкології, МОЗ України,м.Київ

Захист відбувся "15." 09.1999 р. о 11годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.600.01 у Донецькому державному медичному університеті, 340003,м. Донецьк, пр. Ілліча,16

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького державного медичного університету,340003,м. Донецьк, пр. Ілліча,16

Автореферат розісланий 1999р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Солдак І.І.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Незважаючи на наявність сучасних спеціалізованих клініко-інструментальних, лабораторних та інших методів дослідження, переважна більшість хворих на рак шлунково-кишкового тракту (ШКТ) звертається за спеціальною допомогою з розповсюдженим пухлинним процесом, тобто з III i IV стадіями (Б.А.Бердов та інші, 1986; В.В.Двойрін, Е.М.Аксель, 1992; В.И.Чіссов та інші, 1995). Вибір тактики та обсягу лікувальної допомоги таким хворим повинен грунтуватись на вичерпній інформації про ступінь поширеності та біологічні особливості пухлинного процесу.

Для оцінки поширеності пухлинного процесу ШКТ у лікувальних закладах використовується комплекс інструментальних методів обстеження: рентгенологічні, ендоскопічні, радіоізотопні, ультразвукові, компютерна томографія, ангіографія, лімфографія, лапароскопія та ін. (С.Ф.Вінтергальтер, Ю.Ф.Стефаненко,1989; А.М.Гранов, 1995; А.Ф.Циб, Е.Б.Федяев,1996). Однак, вони потребують складного діагностичного обладнання, технічного обслуго-вування, значних матеріальних витрат, що утруднює їх широке впровадження у клінічну практику онкологічних закладів. Цим зумовлений інтерес, який виявляють клініцисти до пошуку нових методів діагностики.

У вітчизняній та зарубіжній літературі особливу увагу приділяють неінвазивним методам обстеження (УЗД, термографія, імуноферментний аналіз), які з високим ступенем вірогідності застосовуються у онкології, акушерстві, офтальмології, гінекології, ортопедії та травматології, гастроентерології (В.Р.Іванов, 1986; А.Г.Веснін, 1989). Разом з тим, у доступній літературі лише поодинокі дослідження присвячені результатам діагностики та оцінки розповсюдженості пухлин шлунка, ободової і прямої кишки, печінки та підшлункової залози з використанням кольорової контактної термографії (В.Р.Іванов,1986; J.Morris,1998).

Відсутні дослідження стосовно оцінки інформативності методики кольорової контактної термографії у порівнянні з традиційними методами інструментальних обстежень та їх комплексами. Немає праць, де були б представлені результати досліджень ефективності спільного використання кольорової контактної термографії (ККТ) та імуноферментного аналізу (ІФА) в оцінці індивідуальних біологічних особливостей злоякісних новоутворень черевної порожнини.

Таким чином, діагностика злоякісних пухлин ШКТ, оцінка ступеня розповсюдженості пухлинного процесу та активності пухлинного метаболізму залишається важливою і не досить вивченою проблемою. У звязку з цим пошук та впровадження у клінічну практику сучасних і досить доступних методів дослідження є соціально необхідним і актуальним завданням клінічної онкології в Україні.

Для розвязання цієї проблеми представляється перспективним використання ККТ і ІФА у комплексі з традиційними методами дослідження злоякісних пухлин черевної порожнини.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Робота є фрагментом НДР кафедри онкології Запорізького державного інституту удосконалення лікарів МОЗ України "Оптимізація лікування місцево-розповсюджених пухлин ободової кишки та ректосигмоїдного відділа", № державної реєстрації 0195 У 020267.

Мета дослідження.

Розробити методику сумісного застосування ККТ і ІФА у визначенні розповсюдженності пухлинного процесу для оптимізації комплексної діагностики злоякісних новоутворень ШКТ і післяопераційного диспансерного спостереження.

Задачі дослідження.

1. Вивчити клініко-термографічні характеристики пухлинного процесу ШКТ.

2. Вивчити інформативність імуноферментного методу визначення сироваткових пухлинних маркерів СА 19-9, РЕА і АФП при діагностиці та для подальшого диспансерного спостереження хворих на рак шлунка, товстої кишки, гепато-панкреато-дуоденальної зони(ГПДЗ).

3. Вивчити можливість спільного застосування ККТ і ІФА для оцінки топографії пухлинного процесу і моніторинга онкологічних хворих.

4. Визначити роль і місце ККТ і ІФА у комплексній діагностиці пухлин шлунково-кишкового тракту.

Наукова новизна одержаних результатів.

Вперше вивчена діагностична інформативність спільного застосування ККТ і ІФА у комплексному обстеженні хворих на рак ШКТ.

Розроблена раціональна схема реєстрації термографічної інформації для оцінки розповсюдженості пухлинного процесу, ступеня диференційовки пухлини, стану пухлинного ангіогенезу. Розроблені конкретні рекомендації використання ККТ і ІФА при складанні індивідуального плану лікування хворих на злоякісні новоутворення ШКТ.

Вивчені можливості спільного використання ККТ і ІФА для оцінки радикальності оперативних втручань і моніторинга на етапах лікування хворих на рак шлунка, ГПДЗ, товстої кишки. Вивчені аспекти застосування діагностичного комплексу ККТ і ІФА у визначенні прогнозу пухлинного росту та ефективності лікування онкологічних хворих.

Практичне значення одержаних результатів.

Опрацьована методика спільного застосування ККТ і ІФА дозволяє підвищити інформативність комплексного обстеження хворих на злоякісні пухлини ШКТ. Запропонований алгоритм застосування ККТ і ІФА у динаміці доцільно використовувати при моніторингові перебігу пухлинного процесу, прогнозуванні операбельності злоякісних пухлин, в оцінці ефективності лікування, індивідуалізації лікувальних програм, для виявлення рецидивів та метастазів. Впровадження результатів дослідження здійснено в онкологічних відділеннях міських лікарень м.Мелітополя і м.Бердянська, в обласному онкологічному диспансері м.Запоріжжя.

Особистий внесок здобувача.

Автором визначені мета і задачі дослідження. Виконаний аналіз наукової літератури за даною темою, написані і оформлені всі розділи дисертації, сформульовані висновки. Відбір тематичних хворих, розподілення їх на групи з забезпеченням комплексного обстеження, лікування і динамічне спостере-ження, дослідження методом ККТ і ІФА виконані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації.

Основні положення і результати дисертації викладались і обговорювались на IV Міжнародній конференції з рідинних холестеричних кристалів, м.Тбілісі, 1981; I Всесоюзній нараді з термографічної діагностики у клінічній та експериментальній медицині, м.Москва, 1983; VII зїзді онкологів України, м.Сімферополь, 1985; підсумкових науково-практичних конференціях ЗДІУЛ (1984, 1994, 1997,1998); на засіданнях Запорізького обласного товариства онкологів.

Апробація дисертації проведена на міжкафедральному засіданні співробітників Запорізького державного інституту удосконалення лікарів та Запорізького державного медичного університету (1998).

Публікації.

За матеріалами дисертації опубліковано 8 робіт, з них 3 - в центральних фахових журналах, 2 - в збірках наукових праць, 3 - в тезах конференцій, зїздів.

Структура та обсяг дисертації.

Дисертація викладена в традиційному стилі і складається з вступу, 3 розділів, заключення, висновків та списка літератури, що включає 241 джерело. Із них 70 - зарубіжних авторів. Робота викладена на .. сторінках друкованого тексту, ілюстрована .. таблицями, .. малюнками.

2. Основна частина

пухлинний термографічний імуноферментний шлунок

Матеріали і методи дослідження

В роботі наведені результати комплексного обстеження 358 пацієнтів, у тому числі 270 хворих на пухлини органів черевної порожнини. Контрольну групу склали 58 хворих на незлоякісні захворювання ШКТ і 30 - практично здорових осіб (донори). Група пацієнтів із злоякісними захворюваннями черевної порожнини формувалась методом випадкової вибірки. Усі хворі знаходились на обстеженні і лікуванні у Запорізькому обласному онкологічному диспансері в період з 1991 по 1996 рік.

Залежно від локалізації злоякісного процесу досліджувані хворі розподілені на 3 групи: 134 хворих на рак шлунка; 90 хворих на злоякісні пухлини товстої кишки; 46 хворих на злоякісні захворювання органів ГПДЗ. В даних групах чоловіків було 128 (47,4%), жінок 142(52,6%), віком від 20 до 80 років.

Діагноз злоякісного новоутворення встановлювався на підставі клінічних, інструментальних та морфологічних методів дослідження. Розповсюдженість пухлинного процесу оцінювалась відповідно до вітчизняної класифікації и TNM класифікації злоякісних пухлин (видання 4). ККТ і ІФА виконувались у всіх хворих під час госпіталізації , через 2-3 тижні і 3 місяці після операції. Через 6 місяців і через рік дослідження здійснені у 174 чоловік (група з динамічним спостереженням).

ККТ виконувалась за методикою В.Р.Іванова стандартними термоіндикаторами виробництва НПО "Монокристал реактив", м.Харків. Перед дослідженням хворий проходив адаптацію до температури повітря приміщення протягом 10-15 хвилин. Потім вимірювалась температура поверхні шкіри передньої черевної стінки хворого за допомогою термометра "PHILIPS-5316".

Із серії рідиннокристалевих термоіндикаторів у температурному діапазоні від 28С до 37С з температурними інтервалами 3С (дискретність термоіндикатора) і температурним кроком даної серії 2С обирали термоіндикатор, нижня межа індикації якого відповідала виявленій шкірній температурі досліджуваної області. Термоіндикатор тонким шаром наносився помазком на почорнену липучу поліетилентерофтолатну плівку ("підкладку"), розташовану на шкірі досліджуваної області. Суміш для почорнення готувалась заздалегіть і складалась з полівінілового та етілового спирту, дистильованої води та гуаші чорного кольору. Кольорова картина розподілу температури шкіри на досліджуваній ділянці зявлялась через декілька секунд. Стабілізація термограми наступала через 1-2 хвилини. При цьому кольорова гама, залежно від температури різних осередків досліджуваної зони, візуалізувалась у такій закономірності: чорний та червоний колір - "холодні" осередки; зелений колір - "теплі"; синій і фіолетовий кольори - "гарячі" осередки.

Аналіз результатів термографічного обстеження нами виконувався не лише з урахуванням площі візуалізованої зони температурного градієнта, але й за структурними змінами згідно опрацьованої нами схеми (таблиця 1).

Запропонована схема реєстрації має достатню кількість переваг, порівняно з традиційними характеристиками термограм. Вона не лише візуалізує зони патології, але й дає їх структурну характеристику, що дало можливість визначити різноманітні типи розподілення кольорової гами на термограмах (діагностичні типи), на основі яких проведена діагностика і моніторинг перебігу пухлинного процесу у досліджених хворих (рац.пропозиція № 1607).

Одержані термограми схематично замальовувались у виписку з історії хвороби, фотографувались на кольорову фотоплівку за допомогою фотоапарата "Зеніт ЕТ".

Імунологічні дослідження наявності пухлинних маркерів (ПМ) у периферійній крові хворих були виконані методом ІФА (імуноферментного аналізу). Тестування на вміст пухлинних маркерів РЕА, СА 19-9, АФП у сироватці крові пацієнтів виконувалось з використанням стандартного набору моноклональних антитіл подвійної специфічності твердофазним імунопероксидазним методом фірми "Hoffman La Roche" (Швейцарія). Усі дослідження виконувались на апаратурі та реактивах вказаної фірми за стандартною методикою.

Досліджувані проби (сироватка крові пацієнта) змішували з полістироловими кульками, вкритими моноклональними антитілами до ПМ та кон'югатом з пероксидазою. Потім інкубували суміш у інкубаторі "Росhе" (при цьому відбувається імунологічна реакція - повязування ПМ з сироватки крові з твердою фазою антитіл і ферментом). Концентрація ПМ у досліджуваній пробі визначалася автоматично фотометром "Росhе". Визначення діагностичної цінності застосованих у роботі методик проводилось за параметрами: точність методу, чутливість, специфічність (Рекомендації Комітету експертів МАГАТЕ, ВОЗ).

Стандартизація ІФА проведена у контрольній групі - 88 чоловік (30 донорів і 58 пацієнтів з неонкологічними захворюваннями органів черевної порожнини). При цьому встановлений дискримінаційний рівень (ДР) концентрації ПМ у периферійній крові, який відповідає обраній нами 95% специфічності у контрольній групі. ДР склав: для РЕА - 5нг/мл; СА 19-9 - 35 О/мл; для АФП - 10 МО/мл.

На підставі визначених під час стандартизації ІФА параметрів була досліджена чутливість ПМ (відсоткова вираженість частоти випадків перевищення ДР у групах хворих на рак шлунка, товстої кишки, ГПДЗ).

Результати дослідження, їх аналіз та обговорення.

При аналізі одержаних результатів у групі хворих на рак шлунка (134 чол.) виявлена асиметрія у забарвлені обох половин передньої черевної стінки у 122 пацієнтів (91,0%). Найчастіше реєструвались "гарячі" осередки над первинною пухлиною у осіб з "малими" раками шлунка, які підтверджені при використанні додаткових методів дослідження.

У хворих з розповсюдженим пухлинним процесом інформативність термографічних досліджень була нижчою, порівняно з такою при локальному ураженні шлунка. Це зумовлено розповсюдженням пухлинного процесу на суміжні органи, наявністю виразково-некротичних змін у первинній пухлині, неспецифічних запальних процесів і т.п.

Результати дослідження хворих на рак шлунка методами ЦКТ і ІФА представлені в таблиці 2. Як видно з таблиці, гомогенне світіння первинного осередка спостерігалось менш, ніж у половини випадків - у 42,5% (57 хворих), частіше зустрічались негомогенні типи світіння. Це, найімовірніше, пов'язано з високою васкуля-ризацією первинних пухлин (активний ангіогенез) і високою питомою вагою малодиференційованих форм раку. Гомогенна термоіндикація найчастіше спостерігалась у хворих з досить великими первинними пухлинами, які виникли на фоні попередніх захворювань (виразкова хвороба, гастрит).

При інфільтративному характері росту і тотальному ураженні шлунка термограми носять "змішаний" характер з перевагою "сітчастого" типу світіння, що повязано з наявністю некротичних та гіпоксичних осередків у пухлині.

У 17,2% випадках (23 хворих) при термографічному дослідженні реєструвалась активна гіпертермія периферійних зон, що не виявляється при використанні інших інструментальних методів дослідження. Це мало місце у хворих молодого віку з низькодиференційованими пухлинами, особливо при субмукозному та інфільтративному рості.

Простежується чіткий взаємозвязок між характером термограм і гістологічним типом пухлин. Чим більш диференційовані пухлини, тим більш гомогенні термограми з вираженою осередковістю ураження.

Обєктивізація припущення про високу питому вагу хворих на пухлини низького ступеня диференційовки у досліджуваній групі виникає при використанні ККТ у комплексі з ІФА.

При імунологічному дослідженні у даній групі було встановлено, що найбільш чутливими ПМ є СА 19-9(61,2%) та РЕА(41,8%). При сполучному тестуванні на вміст РЕА та СА 19-9 чутливість ІФА підвищується на 17-20%. Незважаючи на низьку інформативність визначення рівня АФП у хворих на рак шлунка, використання цього маркера для ІФА досить інформативне при проростанні пухлини у підшлункову залозу і метастазуванні у печінку. Так, у 3 хворих, з установленою IV стадією захворювання концентрація даного маркера склала 17,44,27 МО/мл, (р<0,005), що перевищує ДР на 30-120%.

Порівняння результатів спільного використання ККТ і ІФА з даними морфологічних досліджень у хворих на рак шлунка дозволило встановити певні закономірності. Так, у більш, ніж 40% хворих на рак шлунка у периферійній крові вміст ПМ був нижчим за дискримінаційну величину. Цей феномен спостерігався лише у частини пацієнтів у групах з високим ступенем диференційовки злоякісних пухлин (тканини не експресують пухлинних маркерів) або ж низьким (пухлинні клітини втрачають здатність експресувати антигени).

Так як у більшості досліджуваних спостерігались негомогенні типи термограм(57,5%), - сполучення у хворих негомогенної термографічної картини і низької концентрації ПМ у периферійній крові свідчить на користь низької диференційовки пухлини і є прогностично несприятливим фактором.

Дане припущення було підтверджене патогістологічними дослідженями, при яких установлено, що кількість хворих з високо- і помірно-диференційованими пухлинами не перевищує 30% в обстеженій групі хворих на рак шлунка.

При динамічному спостереженні хворих на рак шлунка на етапах лікування відзначаються певні закономірності у зміні термограм. Так, у групі хворих з осередково-локальною термоіндикацією (ГТ,ПТ) після проведеного радикального лікування у строк до трьох місяців відзначалась виражена гіпертермічна картина в зоні оперативного втручання, інтенсивність якої поступово зменшувалась протягом даного періоду. Надалі температурна асиметрія зникала. При виникненні рецидиву захворювання зявлялись осередки гіпертермії різної інтенсивності. У групі хворих з "неосередковими" типами (СтТ,ПрТ) гіпертермічна картина у післяопераційному періоді набувала дифузно-розповсюдженого характеру, утримувалась стабільно увесь період спостереження. Після адювантної хіміотерапії відзначалось "фонове гасіння", однак зберігались дифузні ділянки гіпертермії. Прогностично даний тип є несприятливим і стабільні результати лікування можливо одержати лише у разі тривалого комплексного лікування.

Термографічні та імунологічні дослідження виконані 90 хворим на рак товстої кишки, у т.ч. 23 з ураженням правої половини, 11 - поперечно-ободової кишки, 56 - лівої половини. Клінічно у 25 (28,0%) хворих спостерігалась токсико-анемічна форма захворювання, у 43 (48,0%) хворих - стенотична, у 22 (24,0%) - змішана форма.

Результати дослідження хворих на рак товстої кишки методом ККТ і ІФА при їх спільному використанні наведені в таблиці 3.

З таблиці 3 видно, що основним типом термографічних картин була локальна гіпертермія (ГТ,ПТ) в зоні проекції первинного осередка - у 62,3% випадках (56 хворих). Слід відзначити, що у 34 хворих (38,0%), поряд з цим, мала місце і гіпертермія периферійної зони.

Переважно при ураженні лівого відділу ободової кишки термографічна картина візуалізувалась у вигляді гомогенного осередка гіпертермії з дещо розмитим периферійним фоном. У ряді випадків виявлявся "сітчастий" тип термограми. Комплексне обстеження цих хворих (рентгенологічне та ендоскопічне) показало, що у злоякісних пухлинах, які мають екзофітний пухлинний ріст, були обширні осередкові виразки.

аженні правої половини товстої кишки термографічна картина характеризувалась "розмитістю" контурів зони проекції первинної пухлини з вираженою гіпертермією як периферійних зон, так і клінічно не уражених відділів кишки. Найбільш виражена "строкатість" термографічної картини реєструвалась у хворих з клінічно маніфестуючою токсико-анемічною формою захворювання.

Встановлено, що 78 пацієнтів (87,0%) у периферійній крові мали підвищений рівень РЕА. Рівні концентрацій перевищували ДР у 10-50 разів. У частини пацієнтів (29,0%) відзначено підвищення рівня СА 19-9 з перевищенням ДР до 5 разів.

У хворих з низькодиференційованими пухлинами концентрації ПМ знаходились на низькому рівні, тобто на ДР, або на 20-50% його перевищували. Високі концентрації РЕА реєструвались у пацієнтів з пухлинами високого ступеня диференційовки, а спільне підвищення СА 19-9 і РЕА - у разі приєднання запальних або виразково-некротичних процесів. Для РЕА відзначена кореляція рівня маркера зі стадією пухлини. Рівень концентрації РЕА зростає пропорційно ступеню розповсюдження пухлинного процесу.

Після радикальних операцій з приводу раку товстої кишки рівень РЕА знизився до дискримінаційного за період від 6 до 8 тижнів у 47 (83,0%) хворих з групи динамічного спостереження (57 чол.). Якщо високий вихідний рівень антигена (100 нг/мл і вище) визначався і після операції, це свідчило про нерадикальність проведеного лікування або про наявність прихованих метастазів.

При аналізі результатів спільного використання ККТ і ІФА у дослідженні хворих на рак товстої кишки відзначений корелятивний звязок отриманих даних з результатами морфологічних досліджень.

У хворих на рак товстої кишки з обмеженим пухлинним процесом і високою диференційовкою пухлини термограма первинного осередка у проекції на передню черевну стінку має "гомогенний" тип з чіткими термографічними характеристиками. У периферійній крові, як правило, реєструється високий рівень ПМ. Якщо концентрація РЕА знаходилась у залежності від обсягу пухлини, то рівень СА 19-9 не завжди залежав від вираженості пухлинного процесу в ободовій кишці.

У хворих з низькодиференційованими пухлинами товстої кишки термографічна картина характеризувалась високою "строкатістю" візуалізованих ділянок, найчастіше спостерігався "сітчастий" або "периферійний" тип термограм з вираженими периферійними феноменами. Концентрація РЕА знаходилась на ДР або дещо його перевищувала. Рівень концентрації СА 19-9 не мав корелятивного звязку з РЕА. Під час комплексного обстеження пацієнтів реєструвались своєрідні "ножиці". Термографічні та інші інструментальні методи дослідження реєстрували наявність злоякісної пухлини, а ПМ мали низьку концентрацію. Даний тип перебігу злоякісного новоутворення є клінічно несприятливим, що треба враховувати під час вибору варіанта лікування.

Термографічні і імунологічні дослідження є високоінформативними при проведенні моніторинга хворих на рак товстої кишки. Реєстрація локальних ділянок "гомогенної" гіпертермії, поява осередкової гіпертермії у регіонарних зонах або ж змінення типу термограм з появою "сітчастості", посилення фонового світіння та ін., з великою імовірністю передбачає наявність метастатичного процесу або розвиток місцевого рецидиву.

При моніторингові хворих на рак товстої кишки вторинний підйом рівня РЕА або відсутність його зниження, зростання концентрації "супутніх" ПМ вказує на активацію пухлинного процесу і необхідність поглибленого клінічного обстеження цих хворих.

Закономірності змінення термограм на етапах лікування і спостереження у хворих на рак товстої кишки аналогічні групі хворих на рак шлунка.

ККТ і ІФА були проведені у групі 46 пацієнтів із злоякісними пухлинами гепато-панкреато-дуоденальної зони, яку склали 39 хворих на рак підшлункової залози, 2 - жовчного міхура, 3 - печінки, 2 - на рак великого дуоденального сосочка. Обєднання цих хворих у одну групу було зумовлене анатомо-функціональною єдністю даних органів.

Результати дослідження хворих на злоякісні захворювання ГПДЗ методом ККТ і ІФА при їх спільному використанні наведені в таблиці 4.

Як видно з таблиці 4, у 58,7% випадках (27 хворих) відзначались негомогенні типи термографічних картин, що найімовірніше було зумовлено високою питомою вагою низькодиференційованих гістологічних форм пухлин - у 30 (65,0%) хворих.

При оцінці одержаних даних відзначено, що термографічні дослідження у хворих вказаної групи мають ряд особливостей

Візуалізація злоякісного новоутворення знаходиться в залежності не лише від величини пухлини, але й від глибини її розташування від поверхні шкіри досліджуваної зони.

Чітко візуалізуються пухлинні утворення у жовчному міхурі і лівій частці печінки. Глибоко розташовані утворення правої частки візуалізуються важко.

Як правило, осередки локальної гіпертермії різних характеристик розташовуються на високо температурному фоні. Дуже часто термограми мали "конгломератний" тип гіпертермії у гепато-панкреато-дуоденальній зоні. Це зумовлено, на наш погляд, не лише раннім розповсюдженням процесу на сусідні органи, але й наявністю виражених судинних (кровоносні та лімфатичні) колатералей.

Аналіз результатів ІФА показує, що найбільш інформативними ПМ для злоякісних пухлин даної групи хворих є СА 19-9 (79,0%) і РЕА (63,0%), концентрація яких перевищує ДР в 20-70 разів. При сполучному використанні цих маркерів чутливість підвищується на 15-17%. АФП має високу специфічність і чутливість до первинної карциноми печінки, підвищення його концентрації реєструвалось у всіх 3 хворих на гепато-целюлярний рак, а також у разі метастатичних уражень печінки.

ККТ і ІФА проведені у контрольній групі (88 чол.). При ККТ у донорів (30 чол.) термографічна картина у більшості обстежених (26 чол.) характеризувалась відсутністю осередків локальної гіпертермії, рівномірністю і відносною симетричністю забарвлення обох половин передньої черевної стінки. Зявлення на термограмах ділянок червоно-оранжового кольору площею до 2 кв.см у решти обстежених ми розцінювали як варіант норми.

Серед 58 хворих на неонкологічні захворювання ШКТ, після обстеження встановлені діагнози: хронічний гастрит - 7; гепатит - 4; панкреатит - 19; виразкова хвороба шлунка - 9; хронічний коліт - 19.

Інтерпритація даних кольорової термографії у цих пацієнтів досить складна, у звязку з дослідженням різних за патогенетичними механізмами захворювань. Серед них треба виділити певні варіанти термографічних картин.

Запальний тип. У хворих із запальними захворюваннями органів черевної порожнини термографічна картина характеризується гіпертермією локального типу високого градієнта з переходом на сусідні тканини. Термографічна картина є досить інформативною. Складність виникає при інтерпритації результатів термографічних досліджень, коли запальний процес передує, супроводжує або ж є ускладненням ракового захворювання. При термографічному моніторингові можливо встановити тип перебігу патологічного процесу.

Реактивний тип. Термографічна картина даного типу реєструється у хворих з хронічними запальними процесами з перевагою судинного компонента та зміною метаболічних процесів у тканинах. Візуалізація патологічного процесу характеризується наявністю низькотемпературного градієнта з неоднорідністю структури і "розмитістю" контурів.

Концентрація РЕА у контрольній групі перевищувала ДР у 5,6% випадках (у 2 хворих на гепатит, у 1 - з панкреатитом, 1 - з виразковою хворобою шлунка та у 1 - з хронічним колітом). Рівень РЕА у даних хворих вищий за дискримінаційний на 5-14%. Концентрація СА 19-9 була підвищеною у 4,5% випадках (у 2 хворих на гепатит, ускладнений жовтухою, і у 2 - на панкреатит). Рівень АФП перевищив 10 МО/мл у 4,5% випадках (у всіх 4 хворих на гепатит), але його концентрація була незначно вищою за ДР, на 4-8%.

Рівні концентрації ПМ у сироватці крові донорів близькі до показників, рекомендованих фірмою-виробником і склали: для РЕА - 2,920,58 нг/мл; для СА 19-9 - 23,22,42 О/мл; для АФП - 3,691,26 МО/мл.

Виконана у контрольній групі стандартизація ІФА дозволила визначити чутливість РЕА, СА 19-9, АФП до ряду злоякісних пухлин у онкологічних хворих (Рис.1).

Як видно з рисунка, найбільш чутливими пухлинними маркерами до злоякісних новоутворень шлунка, органів ГПДЗ є СА 19-9 та РЕА. При сумісному тестуванні на вміст цих маркерів у сироватці крові онкологічних хворих чутливість ІФА підвищується на 15-20%. У випадках раку товстої кишки маркером вибору служить РЕА, рівень якого корелює зі стадією процесу, ступенем диференційовки пухлини. АФП є високоспецифічним пухлинним маркером. Визначення рівня АФП виправдано при первинних гепатокарциномах, проростанні пухлин ШКТ в органи ГПДЗ та підозрі на метастази в печінку.

За клінічною інформативністю ККТ у ряді випадків доповнює інформативність традиційних методів, які використовують для діагностики раку органів шлунково-кишкового тракту. За параметрами візуалізації поширеності пухлинного процесу клінічна інформативність ККТ, згідно з нашими даними, складає 81,4% (Рис.2). Аналіз термограм за діагностичними типами дозволяє підвищити інформативність методу до 92,4%, а в сполученні з ІФА - до 96,3% (Рис.3).

В результаті проведеного дослідження встановлено, що термографічні методи у поєднанні з імунологічними є досить інформативними у комплексній діагностиці злоякісних пухлин органів.

Размещено на Allbest.ru