Природна цитотоксичність у ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, що страждають на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Академiя медичних наук України

Iнститут фтизіатрії і пульмонології iм. Ф.Г. Яновського

Автореферат

дисертацiї на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

14.01.29 - клiнiчна iмунологiя

Природна цитотоксичність у ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, що страждають на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки

Шевченко Сергiй Вiкторович

Київ - 1999

Дисертацiєю є рукопис.

Робота виконана в Інституті клінічної радіології Наукового центру радiацiйної медицини АМН України (директор - доктор медичних наук, професор В.Г. Бебешко).

Науковий керiвник: доктор медичних наук, професор Чумак Анатолій Андрійович, завідувач відділом клінічної імунології Інституту клінічної радіології Наукового центру радiацiйної медицини АМН України;

Науковий консультант: кандидат медичних наук Якименко Дмитро Михайлович, завідувач відділенням гастроентерології Інституту клінічної радіології Наукового центру радiацiйної медицини АМН України

Офiцiйнi опоненти:

доктор медичних наук, професор Астахова Віра Семенівна, завідувачка лабораторією імунології Київського НДІ травматології і ортопедії МОЗ України;

доктор медичних наук, професор Мельников Олег Феодосійович, завідувач лабораторією імунології і патофізіології Київського НДІ отоларінгології ім. О.С. Коломійченка МОЗ України.

Провiдна установа: Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, відділ клінічної і експериментальної імунології Науково-дослідного лабораторного центру.

Вчений секретар спецiалiзованої вченої ради Ж.Б. Бегоулєва

Анотація

Шевченко С.В. Природна цитотоксичнiсть у лiквiдаторiв аварiї на Чорнобильськiй АЕС, що страж-дають на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки. - Рукопис.

Дисертацiя на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спецiальнiстю 14.01.29 - клiнiчна iмунологiя.- Інститут фтизiатрiї i пульмонологiї iм. Ф.Г. Яновського Академiї медичних наук України, Київ, 1999.

Подана до захисту дисертацiя а також 10 наукових публiкацiй, в яких вiдображенi результати комплексного клiнiко-iмунологiчного дослiдження, що базувалось на порiвняльному аналiзi динамiки основних стадiй природної цитотоксичностi у взаємозв'язку з показниками iмунiтету у 155 пацiєнтів, що страждають на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки (ВХДК). Встановлено, що фаза клiнiко-морфологiчної маніфестації ВХДК супроводжується рiзноспрямованими змiнами в механiзмах природної цитотоксичностi, якi вiдбивають активацiю початкового етапу цитотоксичного процесу, високий лiтичний потенцiал поодиноких природних кiлерних клiтин у хворих опозитної групи, та ознаки гiперактивного стану природних кiлерних клiтин у лiквiдаторiв аварiї на Чорнобильськiй АЕС. Виявлена дiагностична i прогностична значимiсть показникiв природної цитотоксичностi для оцiнки тривалостi захворювання, розмірів виразкового дефекту, перебiгу репаративного процесу. Визначено атиповість динамiки природної цитотоксичностi та негативнi тенденцiї в системних змiнах iмунiтету, що свiдчать про можливiсть приєднання iмунопатологiчного компоненту до патогенезу ВХДК у лiквiдаторiв Чорнобильської аварiї. Результати роботи знайшли практичне застосування при iмунологiчному монiторингу прiоритетних категорiй осiб i формуваннi груп ризику за ознаками недостатностi природної цитотоксичностi у віддаленому поаварійному періоді.

Ключовi слова: природна цитотоксичнiсть, виразкова хвороба дванадцятипалої кишки, лiквiдатори аварiї на Чорнобильській АЕС.

Annotation

Shevchenko S.V. Natural cytotoxicity in clean-up workers of Chernobyl Nuclear Power Plant accident with duodenal ulcer disease. - Manuscript.

Thesis for a degree of candidate of medical sciences by speciality 14.01.29- clinical immunology.- The Institute of Phtysiatry and Pulmonology named after F.G. Yanovsky of Academy of Medical Sciences of Ukraine, Kyiv, 1999.

The dissertation presented for defence and 10 scientific publications contain the results of complex clinical and imunological studies based of comparative estimation of dynamic fundamental stage of natural cytotoxicity in connection with immune factors in patients with duodenal ulcer (DU). It is established that the stage of clinical and morphological manifestation of DU accompains various changes in mechanisms of natural cytotoxicity: activation initial cytotoxic stage, high lytic activity of single natural killer cells in patients of the nosological control group and hyperactivation state of natural killer cells in clean-up workers of Chernobyl Nuclear Power Plant accident suffering from DU. The diagnostic and prognostic meaning of natural cytotoxicity for estimation of disesae time-course, ulcer dimentions, reparative capacities were established. Atypical dynamics of natural cytotoxicity in patients of basic group was defined.Based on the obtained results it can be concluded that immunological changes in the above mentioned contingents can be interpreted as a negative factors in the pathogenesis of DU.The results of the work were of practical utility in the immunological observation and formation risk group of the natural cytotoxicity deficiency in different cohorts of disaster victims.

Key words: natural cytotoxicity, duodenal ulcer disease, clean-up workers of Chernobyl Nuclear Power Plant accident.

Аннотация

Шевченко С.В. Естественная цитотоксичность у ликвидаторов аварии на Чернобыльской АЭС, страдающих язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки.- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.29 - клиническая иммунология. - Институт фтизиатрии и пульмонологии им. Ф.Г. Яновского Академии медицинских наук Украины, Киев, 1999.

Представлена к защите диссертация а также 10 научных публикаций, в которых отражены результаты комплексного клинико-иммунологического исследования, основанного на сравнительном анализе динамики основных стадий естественной цитотоксичности во взаимосвязи с факторами иммунитета у 155 пациентов, страдающих язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки (ЯБДК).

Установлено, что фаза клинико-морфологической манифестации ЯБДК сопровождается разнонаправленными изменениями в механизмах естественной цитотоксичности, которые отражают активацию начального этапа цитотоксического процесса, высокий литический потенциал единичных естественных киллерных клеток у больных оппозитной группы, и признаки гиперактивного состояния естественных киллерных клеток у пациентов, ликвидаторов аварии на Чернобыльской АЭС. Показано отсутствие статистически достоверных взаимосвязей между показателями естественной цитотоксичности и величиной индивидуальных доз преимущественно внешнего облучения в интервале 0,05-0,50 Гр у этой категории пациентов через 7-10 лет после участия в ликвидации последствий Чернобыльской катастрофы.

Определено, что к особенностям системных иммунологических изменений, на фоне которых реализуются различные уровни суммарной естественной киллерной активности у ликвидаторов аварии на Чернобыльской АЭС относятся: наличие Т-лимфоцитопении независимо от уровня киллерной активности; отсутствие связи между содержанием CD3-CD16+CD56+ клеток и уровнем их суммарной активности; увеличение естественной киллерной активности при изменении численности В-лимфоцитов выше или ниже нормы и приросте CD3+CD16+CD56+ Т-клеток; угнетение естес-твенной киллерной активности при проявлениях дисбаланса иммунорегуляторных субпопуляций Т-лимфоцитов, повышенных концентрациях IgG и крупнодисперсной фракции циркулирующих иммунных комплексов. Выявлено наличие общих признаков активации цитолиза клеток-мишеней in vitro при ЯБДК вне зависимости от участия в ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС: снижение представительства единичных цитотоксически активных естественных киллерных клеток в суммарной фракции конъюгатобразующих мононуклеаров периферической крови, снижение содержания CD4-CD8+ лимфоцитов и прирост CD3+DR+ Т-клеток.

Установлена диагностическая и прогностическая значимость показателей естественной цитотоксичности для оценки длительности ЯБДК, размеров язвенного дефекта, течения репаративного процесса. Показано, что для пациентов оппозитной группы при анамнезе заболевания до 5 лет и размерах язвенного дефекта до 0,5 см, была характерна активация конъюгатобразующей способности цитотоксически неактивных мононуклеаров, снижение количества единичных активных естественных киллерных клеток, увеличение суммарного уровня естественной киллерной активности. При увеличении длительности ЯБДК и размеров язвенного дефекта наблюдалась однонаправленная динамика численности активных естественных киллерных клеток.

У пациентов, ликвидаторов аварии на Чернобыльской АЭС, на начальных стадиях развития ЯБДК, содержание активных киллерных клеток было повышенным. Увеличение размеров язвенного дефекта сопровождалось диспропорцией между функционально различными конъюгат-образующими мононуклеарами с увеличением количества активных киллерных клеток, но без существенной динамики со стороны их суммарной активности. У пациентов с длительностью заболевания более 5 лет наблюдалось снижение общей фракции конъюгатобразующих мононуклеаров за счёт их цито-токсически неактивной субпопуляции и уровня суммарной киллерной активности.

Исследование направленности изменений показателей естественной цитотоксичности в зависимости от сроков репарации язвенного дефекта у пациентов оппозитной группы позволило определить, что увеличение интенсивности конъюгатобразования цитотоксически неактивной фракцией мононуклеаров периферической крови, отсутствие прироста единичных активных естественных киллерных клеток, высокая суммарная киллерная активность могут рассматриваться в качестве ранних прогностически благоприятных критериев.

Установлено, что развитие ЯБДК на фоне предшествующего воздействия комплекса факторов Чернобыльской аварии сопровождается преобладанием проявлений гиперактивного состояния естественной цитотоксичности. Определено, что в этих условиях целесообразно ориентироваться на соотношение функционально активного и неактивного компартмента естественной цитотоксичности. Сохранение представительства цитотоксически неактивных конъюгатобразующих мононуклеаров крови свидетельствовало об эффективном течении репарационного процесса, а их редукция, особенно выраженная при увеличении длительности заболевания, вела к ингибиции суммарной киллерной активности, что сопровождалось негативными тенденциями в системных изменениях иммунитета (снижением численности CD4+CD8-, CD3+DR+ клеток, углублением дис-баланса иммунорегуляторных субпопуляций Т-лимфоцитов, приростом CD3-DR+ клеток, уровней IgА, IgG и полиморфных циркулирующих иммунных комплексов), свидетельствовало о возможности присоединения иммунопатологического компонента в патогенез заболевания и отражало торпидность процессов репаративной регенерации у этого контингента пациентов.

Основные результаты работы нашли практическое применение при иммунологическом мониторинге приоритетных категорий лиц и формировании среди них групп риска по признакам недостаточности естественной цитотоксичности в отдалённом поставарийном периоде.

Ключевые слова: естественная цитотоксичность, язвенная болезнь двенадцатиперстной кишки, ликвидаторы аварии на Чернобыльской АЭС.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність проблеми. Природна клiтинно-опосередкована цитотоксичнiсть вiдiграє важливу ефекторну i iмунорегуляторну роль у пiдтримцi неспецифiчної резистентностi органiзму (М.С. Ломакін, 1990; В.А. Кузнецов, 1992; E.Lotzova, 1988). Виступаючи iмунологiчною складовою неспецифiчних адаптивно-компенсаторних реакцiй, стан природної клiтинно-опосередкованої цитотоксичностi розглядається як один iз чутливих критерiїв збереження гомеостазу, мiри його пристосування до патогенних чинникiв екзо- та ендогенної природи, зокрема - радiацiйного (С.Б. Чекньов та iн., 1995; О.Ф. Мельников та iн., 1996).

Крупномасштабний радiацiйний iнцидент, що трапився на Чорнобильськiй атомній електростанції (ЧАЕС), обумовив необхiднiсть подальшого вивчення природної клiтинно-опосередкованої цитотоксичностi, вiд стану якої в значнiй мiрi залежить ризик розвитку вiддалених ефектiв опромiнення. Отриманi данi свiдчать як про наявнiсть стiйких i виражених змiн з боку кiлькiсних i функцiональних характеристик природних кілерних клiтин у населення, що мешкає в умовах змiненого радiо-екологiчного оточення (М.І. Лисяний та iн., 1991; Л.Г. Борткевич та iн., 1992; О.Ф. Мельников та iн., 1996), осiб, що були опромiнені при лiквiдацiї наслiдкiв аварiї (ЛНА) на ЧАЕС (С.М. Гордiєнко, 1990; Г.Ф. Дарчук та iн., 1995), так i про вiдсутнiсть змiн у функцiонуваннi природної клiтинно-опосередкованої цитотоксичностi (І.М. Бєляков та iн., 1992). Доведено поодинокi факти порушення окремих стадій природної клiтинно-опосередкованої цитотоксичностi: пригнiчення спроможностi природних кілерних клiтин з'вязуватися з клітинами-мішенями (Т.В. Міхєєнко та iн., 1996), продукцiї цитотоксичних факторiв (С.М. Гордiєнко, 1990). Недолiком бiльшостi дослiджень було вивчення лише термiнальної фази цитотоксичного процесу - загального рівню природної кілерної активності. Це не розкриває повністю можливих порушень механiзмів цитолiзу, їх патогенетичної сутностi, до того ж обстеження учасникiв лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на ЧАЕС проводили без урахування особливостей перебiгу соматичної патологiї, за наявнiстю якої цi особи складають дуже гетерогенний контингент (В.Н. Шикова та iн., 1992; Ю.Н. Шишмарьов та iн., 1992).

В структурi захворюваностi учасникiв лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на ЧАЕС одне iз провiдних мiсць (38,9 %) займає патологiя органiв травлення, при цьому у 14,6 % - 23,4 % випадках реєструється виразкова хвороба дванадцятипалої кишки (ВХДК) (І.І. Гончарик та iн., 1992; Ю.Н. Шишмарьов та iн., 1992). Хронiчний рецидивуючий характер перебiгу, особливості патомор-фологiчних проявiв, схильнiсть до прогресування i виникнення ускладнень (Д.М. Якименко та iн., 1996), свiдчать про необхiднiсть вивчення рiзних патогенетичних аспектiв захворювання, серед яких природній клiтинно-опосередкованій цитотоксичностi належить важлива роль (К.П. Жидков та iн., 1990; М.Д. Подiльчак, 1990; G.Pang et al., 1993).

Проте закономiрностi взаємовiдношень мiж механiзмами природної клiтинно-опосередкованої цитотоксичностi, динамiкою кiлькiсно-функцiональних параметрiв iмунiтету i вираженiстю патоморфологiчних проявiв, перебiгом репаративних процесiв у осiб, що безпосередньо контактували з iонiзуючим випромiненням i комплексом iнших негативних чинникiв Чорнобильської катастрофи, з подальшим розвитком клiніки ВХДК, залишались практично не вивченi.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Матеріали дисертації є складовою частиною комплексного дослідження, проведеного відділом клінічної імунології Інституту клiнiчної радiологiї Наукового центру радiацiйної медицини АМН України при виконанні галу-зевих і державних програм лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на ЧАЕС: "Вивчити адаптаційні, компенсаторно-пристосувальні та патологічні механізми імунної недостатності у віддалений період після Чорнобильської катастрофи" (N держеєстрації 0195U003374, шифр теми 237); "Імунологічний моні-торинг контингентів, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС" (N держеєстрації 0196U010101, шифр теми 6/3-96.05).

Мета дослідження. Вивчити динамiку основних стадiй природної клiтинно-опосередкованої цитотоксичностi i її взаємозв'язок з факторами iмунiтету у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки, які потерпiли вiд дiї комплексу негативних чинникiв Чорнобильської катастрофи.

Основні завдання дослідження.

1. Дати порiвняльну оцiнку стану основних стадiй i варіантів функцiональної реорганiзацiї природної клiтинно-опосередкованої цитотоксичностi, якi впливають на ефективнiсть реалiзацiї загального рiвню природної кілерної активності в нормi i при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки.

2. Провести аналiз динамiки природної клiтинно-опосередкованої цитотоксичностi за наявностi вiдхилень показникiв iмунiтету, вивчити механiзми її функцiонування, притаманнi виразковій хворобі дванадцятипалої кишки, що виникла на тлi попереднього впливу негативних чинникiв Чорнобильської аварiї.

3. На основi порiвняльного аналiзу динамiки показників природної клiтинно-опосередкованої цитотоксичностi i iмунологiчної реактивностi в залежностi вiд об'єктивних клiнiчних критерiїв, що характеризують перебiг виразкової хвороби дванадцятипалої кишки у опозитнiй i основнiй групах обстежених пацiєнтiв, визначити патогенетичне значення виявлених змiн.

Наукова новизна і теоретична цінність роботи. На пiдставi дослiдження стадiйностi цитотоксичного процесу i його взаємозв'язкiв з показниками клiтинного i гуморального iмунiтету, дана комплексна характеристика природної клiтинно-опосередкованої цитотоксичностi у здорових осiб. Данi про характер i напрямок змiн природної кілерної активності в залежностi вiд клiнiко-імунологiчного стану хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки отримані вперше. Реорганiзацiйнi процеси, що обумовленi змiнами функцiональної активностi ефекторiв природної клiтинно-опосередкованої цитотоксичностi i вiдповiднi їм iмунологiчнi та клiнiчнi прояви у пацiєнтiв, що зазнали впливу негативних чинникiв Чорнобильської аварiї, також виявлено вперше.

Практичне значення роботи. Встановленi закономiрностi динамiки основних стадiй природної клiтинно-опосередкованої цитотоксичностi дозволяють використовувати їх як раннi додаткові дiагностичні i прогностичні критерiї при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки. Проведене дослiдження стало складовою для подальшого довгострокового iмунологiчного монiторингу, а наявнiсть проявiв функцiональної недостатностi природних кілерних клiтин у контингентiв, що потерпiли внаслiдок аварiї на ЧАЕС, дозволила використовувати показники природної клiтинно-опосередкованої цитотоксичностi при формуваннi груп ризику.

Впровадження в практику. Матерiали дисертацiї впровадженi в практику роботи вiддiлу клiнiчної iмунологiї, вiддiлення гастроентерологiї Інституту клiнiчної радiологiї та полiклiнiки радiацiйного реєстру Наукового центру радiацiйної медицини АМН України.

Апробація роботи. Основні положення дисертацiї були викладенi в доповiдях i обговоренi на науковiй конференцiї "Актуальнi питання теоретичної та клiнiчної медицини на сучасному рiвнi" (Полтава, 1996); науково-практичнiй конференцiї "Актуальнi питання морфогенезу" (Чернiвцi, 1996); науково-практичнiй конференцiї з мiжнародною участю "Вiддаленi наслiдки опромiнення в iмуннiй та гемопоетичнiй системах" (Київ, 1996); науково-практичнiй конференцiї молодих вчених, присвяченiй десятирiччю Чорнобильської катастрофи (Київ, 1996); навчально-методичнiй та науковiй конференцiї завiдувачiв кафедр хiрургiчних хвороб стоматологiчних факультетiв медичних вузiв України, (Полтава,1997); науково-практичнiй конференцiї "Наука. Чорнобиль- 96" (Київ, 1997).

За матерiалами дисертацiї опублiковано 10 друкованих робiт, що вiдтворюють основнi результати дослiджень.

Особистий внесок дисертанта. Автором дисертацiї особисто розроблено методологiю дослiдження i впроваджено її в практику при обстеженнi 155 хворих на ВХДК. Самостiйно проведено аналiз первинного матерiалу i статистичну обробку отриманих даних, виконано i сформульовано всi структурнi пiдроздiли роботи.

Обсяг і структура дисертації. Дисертацiя викладена на 165 сторiнках машинопису, iлюстрована 75 таблицями i 16 малюнками. Робота складається iз вступу, огляду лiтератури, 5 роздiлiв власних дослiджень, заключної частини, висновкiв, практичних рекомендацiй i списку лiтератури, що мiстить 193 джерела (83 українсько- та російськомовні i 110- англомовнi).

2. Зміст роботи

Матерiал i методи дослiдження. В дисертацiї узагальненi результати дослiдження 155 осіб чоловiчої статі, хворих на ВХДК, що перебували на обстеженнi i лiкуваннi в гастро-ентерологiчному вiддiленнi Інституту клiнiчної радiологiї НЦРМ АМН України з 1993 по 1997 роки. Вiк пацiєнтiв коливався вiд 31 до 55 рокiв (в средньому 39,00,6 року). Для оцiнки нормативних показникiв обстежено 41 практично здорового донора Київської міської станцiї переливання кровi.

Основну групу склали 129 хворих, що приймали участь у лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на ЧАЕС у 1986 роцi. ВХДК у них вперше була виявлена пiсля робiт по лiквiдацiї наслiдкiв аварiї. Дозовi навантаження в средньому склали (0,2250,02) Гр з коливаннями вiд (0,05 до 0,5) Гр. Тривалість роботи по ліквідації наслідків аварiї становила в середньому (39,42,6) доби (вiд 3 до 120 дiб). В доаварiйний перiод всi обстеженi пацiєнти не працювали в умовах, що пов'язанi з можливим опромiненням. Опозитну групу склали 26 пацiєнтiв, що захворiли у тi ж самi термiни, але не брали участi в лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на ЧАЕС i не працювали в умовах, пов'язаних з пiдвищеним радiа-цiйним впливом. Дiагноз ВХДК виставлявся на пiдставi комплексного клiнiчного та iнструментального обстеження. Всi iмунологiчнi дослiдження хворих виконанi в фазi загострення хвороби, що пiд-тверджено клiнiчним перебiгом та гастрофiброскопiчно. З метою оптимiзацiї клiнiко-iмунологiчних дослiджень були вiдiбранi основнi об'єктивнi критерiї, що найбiльш повно характеризують клiнiчнi ознаки ВХДК. Грунтуючись на iснуючій градацiї тривалостi захворювання (І.М. Марків, 1991), а також для порiвняльної оцiнки ступеню вираженостi патоморфологiчного процесу в гастро-дуоде-нальнiй зонi та перебiгу репаративних процесiв, вiдповiдно до критерiїв (А.С. Бєлоусов та iн., 1990) були сформованi вибiрки із обстежених хворих опозитної та основної груп.

Дослiдження проведено на мононуклеарних клiтинах, видiлених з периферичної венозної кровi у одноступеневому градiєнтi фiкол-верографiну за A. Boym (1987). Вихiдну суспензiю моно-нуклеарних клiтин готували в концентрацiї 5 x 10⁶ клiтин/мл повного живильного середовища на основi RPMI - 1640 з додаванням до 10 % ембрiональної телячої сироватки ("Sigma", США), L-глу-тамiну - 300 мкг/мл, гентамiцину ("Pharmachim", Болгарія) - 60 мкг/мл, HEPES ("Sigma",США). Як клітини-мішені використовували високочутливу до цитотоксичної дiї ефекторiв природної клiтинно-опосередкованої цитотоксичностi лiнiю К-562. Визначення iнтенсивностi кон'югатоутворення та лiтичної ефективностi мононуклеарних клiтин проводили за методом E. Grimm, B. Bonavida (1979) з оцiнкою функцiонального стану клiтинного компартменту природної цитотоксичностi на рiвнi поодиноких природних кілерних клiтин у напiвтвердiй агарозi. Загальну природну кілерну актив-ність визначали у триплетi мiкроскопiчним методом (С.М. Гордiєнко, 1984). Вихiдна концентрацiя мононуклеарних клiтин i клітин-мішеней складала 5x10⁶ і 1x10⁵ клiтин/мл при спiввiдношеннi 50:1, вiдповiдно. Пiсля iнкубації суміші впродовж 4 годин при 37 С в вологiй атмосферi з 5 % СО₂, проводили облiк результатiв шляхом пiдрахунку в камерi Горяєва кiлькостi морфологiчно незмiнених та мертвих, забарвлених вiтальним барвником трипановим синім клітин-мішеней. Спiввiдношення виражали iнтегральним показником природної кілерної активності - iндексом цитотоксичностi.

Дослiдження субпопуляцiйного складу iмунокомпетентних клiтин проводили прямим iмуно-флюоресцентним методом на лазерному протiчному цитофлюориметрi FACScan (Becton Dickinson, США) за допомогю панелi моноклональних антитiл (МКАТ) Leu (Becton Dickinson, США) за рекомендацiями фiрми-виробника. Комерційні набори "ІМК Plus" включали МКАТ для двоколiрного аналiзу мононуклеарних клiтин периферичної венозної кровi, помiченi флюоресцеїну iзотiоцiанатом (FITC) або фiкоеритрином (РЕ), у тому числi: anti-Leu M3 (CD14) та anti- CD45 для диференцiювання лiмфоцитiв, моноцитiв та гранулоцитiв; комбiнацiї МКАТ anti-Leu4-FITC (CD3) i anti-Leu12 (CD19) для визначення загальної кiлькостi T- та В-клiтин; anti-Leu4-FITC (CD3) i anti-HLA-DR-PE для виявлен-ня активованих Т- та В-клітин; anti-Leu3a-FITC (CD4) i anti-Leu2-PE (CD8) для оцiнки регуляторних субпопуляцiй Т-лiмфоцитiв, anti-Leu4-FITC (CD3), anti-Leu11-PE (CD16) i anti-Leu19-PE (CD56) для оцiнки вмісту цитотоксичних Т-лiмфоцитiв та домiнуючої субпопуляцiї природних кілерних клiтин. Контролем слугували флюоресцентнi мiкросфери "Calibrite" (Becton Dickinson, США), помiченi вiдповiдно FITC чи РЕ, та МКАТ до iмуноглобулiнiв мишi (FITC+PE). Математична обробка даних проводилась за програмою LYSYS II на комп'ютерi НР340 (Hewlett Packard, США).

Концентрацiю iмуноглобулiнiв класiв IgA, IgG, IgM в сироватцi кровi визначали методом простої радiальної iмунодифузiї (G. Mancini et al., 1965). Визначення рiвня циркулюючих iмунних ком-плексiв (ЦІК) проводили за В. Гашковою та спiвавт. (1987). Для статистичної обробки результатiв дос-лiдження використовували параметричнi i непараметричнi методи за програмою STATGRAFICS (версiя 2.6) на комп'ютерi Everest PC 286/287 (США).

Результати досліджень та їх обговорення

Вплив участі в ліквідації наслідків аварії на стан основних стадій цитотоксичного процесу і реалізацію кінцевої фази цитолізу при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки.

Дослiдження стану та iндивiдуальних вiдхилень показників основних стадiй природної клiтинно-опосередкованої цитотоксичностi у практично здорових осiб in vitro свiдчило про вiдсутнiсть виражених коливань вмiсту кон'югатоутворюючих мононуклеарних клiтин i представництва фракцiї цитотоксично активних природних кілерних клiтин, переважання iндивiдiв з нормальним чи пiдвищеним рiвнем загальної природної кілерної активності. Вiдповiднiсть отриманих даних iснуючим в лiтературi (К.П. Зак та iн. 1992; В.А. Кузнецов, 1992; E. Lotzova et al., 1987), дала підстави для висновку про вiдсутнiсть порушень природної клiтинно-опосередкованої цитотоксичностi у здорових осiб через 9-10 рокiв по аварiї на ЧАЕС.

В подальшому встановлено, що клiнiко-морфологiчна маніфестація ВХДК супроводжувалась різною динамiкою окремих етапiв природної клiтинно-опосередкованої цитотоксичностi у пацiєнтiв, які не мали в анамнезi впливу негативних чинникiв Чорнобильської катастрофи i хворих, учасникiв лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на ЧАЕС (табл.).

Таблиця 1. Порiвняльний аналiз основних стадiй природної клiтинно-опосередкованої цитотоксичностi у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки

Примiтки:

1. *,**,*** - достовiрнiсть розбiжностей з контролем при p<0,05, <0,02, <0,001, вiдповiдно;

2. ^*,^***- достовiрнiсть розбiжностей з хворими опозитної групи при p<0,05, 0,001, вiдповiдно.

Зокрема, для хворих опозитної групи була характерна активацiя розпiзнавальної i кон'югато-утворюючої функцiї мононуклеарних клiтин переважно за рахунок їх цитотоксично неактивної фракцiї, зниження кiлькостi поодиноких активних природних кілерів на тлi високих показникiв загальної природної кілерної активності. Цей варiант реорганiзацiї природної клiтинно-опосередкованої цитотоксичностi сприяв ефективнiй реалiзацiї цитолiзу клітин-мішеней in vitro у хворих на ВХДК. Але у пацiєнтiв, учасникiв лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на ЧАЕС вiн зустрiчався порiвняно рiдко.

Характерною особливістю стану природної клiтинно-опосередкованої цитотоксичностi у хворих основної групи був перерозподiл кон'югатоутворюючих мононуклеарів в бік переважання активних природних кілерних клiтин над нелітичною фракцiєю, а також зростання частостi зустрiчання осiб з пригнiченням загальної природної кілерної активності (рис.). Отже, напрямок встановлених змiн у пацiєнтiв опозитної групи свiдчив про активацію процесу розпiзнавання потенцiйними ефекторами природної клiтинно-опосередкованої цитотоксичностi клітин-мішеней, високий лiтичний потенцiал поодиноких природних кілерних клiтин.

Рис. Порівняльний аналіз частоти відхилень показників природної клітинно-опосередкованої цитотоксичності кон'югатоутворююча спроможність мононуклеарних клітин (1-3), вміст поодиноких цитотоксично активних природних кілерних клітин (4-6), загальний рівень природної кілерної активності (7-9)

Реорганiзацiя функцiонально рiзноманiтних компартментiв природної клiтинно-опосередкованої цитотоксичностi, що спостерігалась у хворих, учасникiв лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на ЧАЕС, вiдбивала змiни кiнетичних параметрiв цитолiзу, пов'язаних iз якiсними характеристиками природ-них кілерних клiтин (зниженням літичного потенціалу, термінів рециклінгу). Імовiроно це було обумовлено наслiдками впливу комплексу негативних чинникiв Чорнобильської аварiї на природну клiтинно-опосередковану цитотоксичність: патоморфологiчними змiнами з боку природних кілер-них клiтин (К.П. Зак та iн., 1996), порушеннями продукцiї ефекторних (С.М. Гордiєнко, 1990; І.С. Нiкольський та iн., 1996) та регуляторних цитокiнiв (І.М. Бєляков та iн.,1993), проявами тривалої ендогенної активацiї (Л.Г. Борткевич та iн., 1996).

Статистичний аналiз динамiки середнiх величин в двох дозових iнтервалах (0,05-0,24) Гр i (0,25-0,50) Гр, а також парних коефiцiєнтiв кореляцiї, показав вiдсутнiсть суттєвих взаємозв'язкiв мiж основними стадiями природної клiтинно-опосередкованої цитотоксичностi i величиною iндi-вiдуальних поглинених доз переважно зовнiшнього опромiнення. Це, в цiлому, спiвпадало з ранiш опублiкованими даними про нелiнiйний характер динамiки активностi природних кілерних клiтин у вiддаленому поаварiйному перiодi (Т.В. Міхєєнко та iн., 1996).

Взаємозв'язок основних стадій цитотоксичного процесу і імунного статусу при різноманітних рівнях активності природних кілерних клітин. Аналіз показників імунітету при різноманітних рівнях природної кілерної активності показав, що у здорових осіб зростання загальної функціональної активності природних кілерних клiтин реалiзується на тлi зниження Т-лiмфоцитiв, тоді як збільшення вмісту активованих CD3+ і CD3- клітин з одночасним дефiцитом CD3-CD16+CD56+ домінуючої субпопуляції природних кілерів супроводжувалось її пригніченням.

У порівнянні зі здоровими особами, у хворих на ВХДК опозитної групи із коливаннями природної кілерної активності в межах норми спостерігалось зниження вмісту Т-лімфоцитів, їх CD4+ субпопуляції та підвищення кількості CD3+DR+ Т-клітин і CD3-CD16+CD56+ субпопуляції природних кілерних клiтин. Приріст природної кілерної активності супроводжувався подальшим зростанням кількості активованих Т-лімфоцитів, зниженням CD3+CD16+CD56+Т-клітин, концентрації Ig M і дрібнодисперсних ЦІК. Інгібіція природної кілерної активності реалізувалася на тлі приросту CD4-CD8+ лімфоцитів, низького вмісту активованої CD3-DR+ субпопуляції лімфоцитів.

Характерною особливiстю реалiзацiї рiзноманiтних рiвнів природної кілерної активності у пацiєнтiв, учасникiв лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на ЧАЕС була наявнiсть Т-лiмфоцитопенiї, що супроводжувалась, при коливаннi природної кілерної активності у межах норми, вiдсутністю характерного для хворих опозитної групи пiдвищення чисельностi CD3+DR+ лiмфоцитiв i CD3-CD16+CD56+ природних кілерних клiтин. Зростання природної кілерної активності асоцiювалось з подальшим зниженням кількості Т-клітин, переважно за рахунок супресорно/цитотоксичної субпопуляцiї, що спiвпадало з даними про модулюючий вплив цих лімфоцитів на ефективнiсть функцiонування природних кілерних клiтин (С.М. Гордiєнко, 1984; J. Tarkkanen et al., 1983), зокрема - в учасникiв лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на ЧАЕС (Т.В. Мiхєєнко та iн., 1996). Провідними iмунологiчними порушеннями при iнгiбiцiї природної кілерної активності були зниження вмісту CD4+Т-клітин, CD4+/CD8+ імунорегуляторного співвідношення, кількості CD3+DR+лімфоцитів, прояви активацiї гуморальної ланки імунітету: приріст CD3-DR+ В-лiмфоцитiв, концентрації IgA, IgG і поліморфних ЦІК та вiдсутнiсть характерного для донорiв i хворих опозитної групи кiлькiсного дефiциту CD3-CD16+CD56+ природних кілерних клiтин.

Природна клітинно-опосередкована цитотоксичність при відхиленнях показників імунітету. Встановлено, що у пацiєнтiв опозитної групи iмунологiчний фон, на якому реалiзувалась природна клiтинно-опосередкована цитотоксичність, характеризувався збiльшенням частостi зустрiчання високого вмiсту CD3+DR+ Т-лiмфоцитiв (46,1 % хворих), низьких рiвнiв В-клiтин (34,6 % обстежених) i концентрацiї Ig M в 34,6 % випадках.

У хворих на ВХДК, учасникiв лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на ЧАЕС, динамiцi природної кілерної активності вiдповiдав знижений вмiст CD3+ Т-лiмфоцитiв (18,6 % обстежених, порiвняно з 9,7 % i 11,5 % в контролi та опозитнiй групi). Серед iнших типових iмунологiчних вiдхилень відмiчено коливання вмiсту CD4-CD8+ субпопуляцiї (в бiк пiдвищення - в 15,5 %, в бiк зниження - в 13,9 % лiквiдаторiв, порiвняно iз 4,8 % i 11,5 % та 7,3 % i 7,6 % в донорiв i хворих опозитної групи, вiд-повiдно) i CD3+DR+ клiтин (в бiк пiдвищення - в 29,4 %, в бiк зниження - в 25,5 % пацієнтiв, порiвняно з 9,7 % і 46,1 % та 7,3 % і 11,5 % - в донорiв i хворих опозитної групи, вiдповiдно). Зростала варiабельність чисельностi CD3-CD16+CD56+ домiнуючої субпопуляцiї природних кілерних клiтин (в бiк пiдвищення - в 13,9 %, в бiк зниження - в 11,6 % пацiєнтiв) i CD3+CD16+CD56+ Т-лiмфоцитiв, збiльшення яких реєструвалось в 21,7 % лiквiдаторiв, порiвняно iз 9,7 % i 11,5 % - в донорiв i хворих опозитної групи, а також активований профiль гуморальної ланки - пiдвищений вмiст В-клiтин (в 24,0 % учасникiв лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на ЧАЕС, порiвняно iз 4,8 % в контролi), гiперпродукцiя імуноглобулінiв класiв Ig A (25,5 %), Ig G (17,8 %) та полiморфних ЦІК (дрiбнодисперсних - в 25,5 %, великодисперсних - в 22,4 % хворих).

За наявностi Т-iмунодефiциту у пацiєнтiв, учасникiв лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на ЧАЕС, спостерiгалось накопичення активних природних кілерних клiтин (6,230,63) %, порiвняно iз (2,650,94 ) % i (3,620,87) % в контролi i опозитнiй групi (p<0,01, <0,05, вiдповiдно) та одночасне зниження їх загальної природної кілерної активності in vitro (51,056,59) %, порiвняно iз (77,528,56) % в здорових осiб, (p<0,05).

Переважно функцiональний характер порушень природної клiтинно-опосередкованої цито-токсичностi у хворих на ВХДК, учасникiв лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на ЧАЕС був пiдтверджений при порiвняльному аналiзi динамiки CD3-CD16+CD56+ субпопуляцiї природних кілерних клiтин, що вiдiграє провідну роль в реалiзацiї природної кілерної активності (C. Reynolds et al., 1987; J. Ortaldo et al., 1988). Встановлено, що збiльшення вмiсту цієї субпопуляції супроводжувалось зростанням кількості цитотоксично активних природних кілерних клiтин (5,760,65) % в порiвняннi iз (2,301,19) % i (3,410,82) % - у здорових осiб i хворих опозитної групи (p<0,02, p<0,05, вiдповiдно) за вiдсутностi приросту загальної природної кілерної активності. Одним iз можливих пояснень виявлених змiн можуть слугувати данi про спроможність низькодозового iонiзуючого випромiнення провокувати аутоактивацiю зі спонтаним синтезом інтерлейкіну-2 i пролiферацiєю природних кілерних клiтин iз зниженими функцiональними властивостями (Л.Г. Борткевич та iн., 1996). З iншого боку, напрямок встановлених змін при зниженому вмiстi CD3-CD16+CD56+ клiтин - активація кон'югатоутворюючої спроможностi мононуклеарних клiтин (12,250,77) % проти (8,75 1,06) % в пiдгрупi донорiв (p<0,02), збiльшення загальної природної кілерної активності (75,086,02) %, проти (56,615,18) % в контролi (p<0,05), вказували на можливу модуляцiю експресiї CD16 i CD56 поверхневих диференцiйних антигенiв на активованих природних кілерних клiтинах (T. Ellis et al., 1989). Виявленi закономiрностi функцiонування природної клiтинно-опосередкованої цитотоксичностi супроводжувались перебудовою кореляцiйних залежностей: зниженням зворотного зв'язку мiж вмiстом CD3+ Т-лімфоцитів i CD3-CD16+CD56+ природних кілерних клiтин (r x/y=-0,402) порiвняно iз донорами i пацiєнтами опозитної групи (r x/y=-0,815 i r x/y=-0,588, вiдповiдно), а також зникненням iснуючої в нормi позитивної кореляцiї мiж вмiстом CD3-CD16+CD56+ природних кілерних клiтин та їх загальною цитотоксичною активністю (r x/y= 0,436). За цих умов приріст CD3+CD16+CD56+ Т-лiмфоцитiв, спроможних поряд iз природними кілерними клiтинами реалiзовувати природну цитотоксичність (L.L. Lanier et al., 1986), характеризувався підвищенням кількості кон'югатоутворюючих мононуклеарних клiтин (12,250,77) % в порiвняннi з (8,75106) % в контролi (p<0,02) та природної кілерної активності (75,086,02) % порiвняно з (56,615,18) % в контролі (p<0,05), що розцiнювалось як один iз компенсаторно-пристосувальних механізмiв в стабiлiзацiї рiвня природної клiтинно-опосередкованої цитотоксичностi у віддаленому поаварійному періоді.

При пiдвищеннi чисельностi CD3+DR+ Т-лiмфоцитiв спостерiгалось збiльшення неактивних кон'югатоутворюючих мононуклеарних клiтин i зростання природної цитотоксичностi, що розглядалось як одна iз спiльних ознак ефективного цитолiзу клітин-мішеней за умов виникнення ВХДК. Тому збільшення серед учасників лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на ЧАЕС питомої ваги осiб iз дефiцитом CD3+DR+ клiтин, що супроводжувалось порушенням загальної природної активності (43,856,19) %, в порiвняннi з (65,600,92) % та (70,00,20) % в контролi i хворих опозитної групи (p<0,05, p<0,02, відповідно), було негативним проявом в реалiзацiї природної клiтинно-опосередкованої цитотоксичностi. Зростання загального рівню функціональної активності природних кілерних клiтин при позамежних вiдхиленнях чисельностi В-лiмфоцитiв у хворих, учасникiв лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на ЧАЕС, можливо, вiдбивало залучення феномену природної клiтинно-опосередко-ваної цитотоксичностi до регуляцiї В-клiтин (J. Becker et al., 1987; A.Michael et al., 1989). А при найбiльш характерних змінах в гуморальнiй ланцi iмунiтету - пiдвищених рiвнях IgG i велико-дисперсної фракцiї ЦІК спостерiгалась iнгібiцiя природної кілерної активності.

Залежність основних стадій природної клітинно-опосередкованої цитотоксичності і чинників імунітету від клінічних проявів виразкової хвороби дванадцятипалої кишки. Одна з кардинальних ознак природної клiтинно-опосередкованої цитотоксичностi - виражена варiабельнiсть функцiональних показникiв (С.Б. Чекньов та iн., 1995; E. Lotzova et al., 1987), при ВХДК, що розвинулася без впливу чинникiв Чорнобильської аварiї, мала пiд собою досить чiтку клiнiко-морфо-логiчну основу. При анамнезi захворювання до 5 рокiв i розмiрах виразки до 0,5 см, у пацiєнтiв опозитної групи спостерігалась активація кон'югатоутворюючої спроможності переважно за рахунок неактивних мононуклеарних клiтин (10,211,60) % в порiвняннi з (5,810,36) % в контролi (p<0,01), зниження представництва поодиноких функціонально активних природних кілерних клiтин (2,090,59) % в порiвняннi з (3,840,32) % в контролi (p<0,002), приріст загальної цитотоксичностi (79,259,88) % в порiвняннi з (58,232,57) % в контролi (p<0,05). Прогресування патоморфологiчних проявiв, за умов збільшення тривалості ВХДК супроводжувалось односпрямованою позитивною динамiкою вмiсту активних природних кілерних клiтин що, водночас, негативно впливало на реалiзацiю загального рiвню природної активності (r x\y =-0,488, n=26, p<0,01) i вiдбивало процеси хронiзацiї хвороби (r x\y=-0,446, p<0,05).

У пацієнтiв, учасникiв лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на ЧАЕС, наявнiсть ознак перенапруги механізмiв природної клiтинно-опосередкованої цитотоксичностi, обумовила переважно стертий характер її змін в залежностi вiд клiнiчних критерiїв ВХДК. На початкових стадiях розвитку хвороби вмiст поодиноких природних кілерних клiтин був вiрогiдно вищим, нiж у пацiєнтiв опозитної групи (4,720,56) % та (2,090,59) %, (p<0,002). Збiльшення виразкового дефекту призводило до диспропорцiї мiж функцiонально рiзноманiтними кон'югатоутворюючими мононуклеарними клiтинами з прогресуючим зростанням кiлькостi поодиноких природних кілерних клiтин (5,750,66) % в порiвняннi з (3,840,32) % в контролi (p<0,02), але без суттєвої динамiки з боку їх загальної природної активності.

При порiвняльному аналiзi iмунологiчної реактивностi, що вiдповiдала клiнiчним ознакам ВХДК, встановлено, що у хворих опозитної групи за умов тривалостi захворювання до 5 рокiв, кiлькiсть CD3+DR+ Т-лiмфоцитiв була підвищеною (24,364,90) % в порівнянні з (9,410,81) % в контролі (p<0,01), а у пацiєнтiв основної групи вмiст цих клітин був зниженим (6,832,78) %, (p<0,002). Обернена динамiка спостерiгалась з боку кiлькостi CD3-DR+ лiмфоцитiв: в опозитнiй групi вона вiд-повiдала контролю, а в основнiй - була пiдвищеною (p<0,05). Встановлено зниження кількості CD3-CD16+CD56+ природних кілерних клiтин у пацієнтiв основної групи з розмiром виразки до 0,5 см, в порiвняннi з показником опозитної групи (12,821,14) % та (17,661,61) %, (p<0,02, відповідно). Навпаки, вмiст CD3+CD16+CD56+ Т-клiтин, був нижчим у неопромiнених пацiєнтiв (1,880,81) %, в порiвняннi з контролем (5,140,74) %, (p<0,01, відповідно), а в хворих, лiквiдаторів аварiї на ЧАЕС з розмiром виразки понад 0,5 см спостерiгалось пiдвищення чисельностi цих ефекторiв (9,742,16) %, (p<0,05). У пацiєнтiв опозитної групи вiдмiчено зниження мiсту В-лiмфоцитiв і концентрацiї Ig M (0,720,14) г/л, порiвняно з (1,040,04) г/л в контролi (p<0,05). В учасникiв лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на ЧАЕС спостерiгалась гiперiмуноглубулiнемiя А (2,470,09) г/л, в порiвняннi з (2,070,08) г/л в контролi (p<0,001), а збiльшення розмiру виразки супроводжувалось приростом дрібнодисперсних ЦІК (259,0922,0) од., порiвняно з (195,2914,5) од., в контролi (p<0,02, вiдповiдно).

При розмірах виразкового дефекту понад 0,5 см у хворих на ВХДК, учасникiв лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на ЧАЕС iз тривалiстю захворювання до 5 рокiв встановлено зниження CD3+ Т-лiмфоцитiв (p<0,01). І в опозитнiй, i в основній групах пацiєнтiв вiдмiчалось зниження вмiсту CD4+ лiм-фоцитiв (36,982,07) % і (36,941,71) % у порівнянні з контролем (42,141,38) %, (p<0,05, p<0,02, вiдповiдно). Водночас, лише у хворих опозитної групи вміст CD8+ клітин характеризувався збiльшенням.

За умов збільшення тривалості ВХДК понад 5 років у хворих основної групи знижувалась за-гальна кiлькість кон'югатоутворюючих мононуклеарних клiтин (r x\y = -0,195, n=129, p<0,05) та їх неактивних форм (6,251,12) %, у порiвняннi з (11,701,92) % в опозитнiй групi (p<0,05), більш ви-ражено у пацієнтів із розмiром виразки понад 0,5 см, що супроводжувалось прогресуючим знижен-ням загального рівню природної цитотоксичностi (46,813,41) % у порiвняннi з (58,232,57) % в контролi (p<0,01). У хворих опозитної групи з виразками до 0,5 см мало місце зниження суп-ресорно\цитотоксичної субпопуляцiї Т-клітин (21,983,06) % у порiвнянні з (29,650,82) % в контролi (p<0,02). Особливiстю iмунологiчної динамiки у учасникiв лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на ЧАЕС був прирiст CD3+DR+ i CD3-DR+ клiтин (16,7102,31) % та (19,242,82) % у порiвнянні з (9,410,81) % та (10,730,55) % в контролi (p<0,01). В обох групах пацієнтiв збільшувався вмiст CD3-D16+CD56+ природних кілерних клiтин. В гуморальнiй ланцi iмунiтету зберiгався низький рiвень Ig M у хворих опозитної групи, а в учасникiв лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на ЧАЕС - висока концентрацiя IgA, IgG i дрібнодисперсних ЦІК. Збільшення розміру виразки призводило до зниження вмiсту CD3+ Т-лiмфоцитiв i CD4+\CD8+ регуляторного iндексу, бiльш вираженому в учасникiв лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на ЧАЕС, що було обумовлено дефiцитом CD4+CD8- Т-клiтин (35,841,46) %, у порiвнянні з контролем (42,141,38) %, (p<0,01), та супроводжувалось зростанням концентрацiї всiх класiв iмуно-глобулінiв і рiвню полiморфних ЦІК.

Дослiдження зв'язку мiж показниками природної клiтинно-опосередкованої цитотоксичностi та термiнами репарації виразки показало, що в пацiєнтiв опозитної групи iз тривалiстю захворювання до 5 рокiв, позитивнiй клiнiко-ендоскопiчнiй динамiцi передувала реалізація найбільш ефективного варіанту функціонування природного цитолізу: активацiя кон'югатоутворення мононуклеарами периферичної кровi (14,902,21) %, у порiвнянні iз (9,650,37) % в контролi (p<0,02), зниження вмiсту активних природних кілерних клiтин (2,250,81) %, порiвняно з (3,840,32) % в контролi (p<0,01), зростання їх загальної природної кілерної активності (79,178,29) % та (58,232,57)% в контролi, p<0,01). В учасникiв лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на ЧАЕС кiлькiсть пооди-ноких активних природних кілерних клiтин була високою, а вмiст неактивних мононуклеарів був нижчим за показник пацієнтiв опозитної групи (5,291,86) % та (12,162,20) %, (p<0,05, відповідно).

Імунологiчні показники у пацiєнтiв опозитної групи характеризувались пiдвищенням CD3+DR+ Т-клітин (24,923,41) %, у порiвняннi з (9,410,81) % в контролi (p<0,001), зниженням вмiсту В-клiтин, CD3+CD16+CD56+ Т-лiмфоцитiв, концентрацiї Ig M. В учасникiв лiквiдацiї наслiд-кiв аварiї на ЧАЕС спостерiгався прирiст CD8+ Т-клiтин (32,981,46) %, у порiвняннi з (29,650,82) % в контролi (p<0,05), CD3+CD16+CD56+ Т-лiмфоцитiв (10,392,42) %, порiвняно з (5,140,74) %, (p<0,05) та рiвню Ig G (12,800,80) %, (10,810,29) %, (p<0,02, відповідно). За умов збiльшення термi-нiв рубцювання понад 28-у добу лiкування в опозитнiй групi хворих встановлено пригнiчення кон'югатоутворення з (14,902,21) % до (8,161,04) %, (p<0,01) i редукцiю функцiонально неактивних кон'югатоутворюючих мононуклеарних клiтин з (12,162,20) % до (4,951,08) %, (p<0,01).

За умов збільшення тривалості ВХДК, у пацієнтiв опозитної групи з позитивною клiнiко-ендоскопiчною динамiкою на 21-28 добу лiкування зберігався приріст кон'югатоутворюючих мононуклеарних клiтин (14,531,89) %, (p<0,02), їх функцiонально неактивної фракцiї (10,211,53) %, (p<0,01) та мало місце зниження CD4-CD8+ клiтин з (29,650,82) % до (23,112,63) %, (p<0,02). Це свiдчило про те, що високий вмiст кон'югатоутворюючих мононуклеарних клiтин, їх цитотоксично неактивної фракцiї та пiдвищена загальна природна кілерна активність були прогностично сприятливими критерiями вiдносно термiнiв рубцювання виразки ( r/y =-0,496, p<0,01).

Дослідження динаміки показників природної клiтинно-опосередкованої цитотоксичностi у хворих на ВХДК, учасникiв лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на ЧАЕС дозволило встановити, що збереження загальної кiлькостi кон'югатоутворюючих мононуклеарів периферичної кровi i фiзiологiчного балансу мiж їх функцiонально активними i неактивними компартментом було одним iз важливих чинникiв для пiдтримки певного рiвню природної кілерної активності i, водночас, прогностично сприятливим критерiєм перебiгу репарацiйного процесу (r x\y=-0,334).

Розподiл хворих основної групи за ознакою торпідного перебiгу репарацiйного процесу дозволив виявити поглиблення проявів гiперактивацiї природної клiтинно-опосередкованої цитотоксичностi: редукцiю цитотоксично неактивних кон'югатоутворюючих мононуклеарних клiтин (4,110,74) % проти (5,810,36) % в контролі (p<0,05), превалювання поодиноких активних природних кілерних клiтин i зниження їх загальної активності (42,385,41) %, в порiвняннi з (58,232,57) % в контролi (p<0,01). Це відбивало виснаження функцiонального резерву природної клiтинно-опосередкованої цитотоксичностi, поглиблення проявiв недостатностi активних природних кілерних клiтин та супроводжувалося зниженням вмiсту CD3+DR+Т-клiтин (4,811,96) %, порiвняно з контролем (9,410,81) %, (p<0,05), ознаками полiклональної активацiї В-лiмфоцитiв - гiперiмуноглобулiнемiєю А i G, приростом дрібно- i великодисперсних ЦІК (43,704,52) од. та (31,753,36) од. i (258,0021,1) од. та (195,2914,5) од., (p<0,05, p<0,02, вiдповiдно до контролю).

Таким чином, наявнiсть зв'язку мiж основними стадіями природної клiтинно-опосередкованої цитотоксичностi i клінічними критеріями ВХДК у пацієнтiв, що не прймали участі у лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на ЧАЕС, дозволила доповнити iснуючий фактичний матерiал щодо високої зна-чимості неспецифічної резистентностi в гомеостатичних реакцiях оганiзму, зокрема в перебiгу репаративної регенерацiї (К.П. Жидков та iн., 1990; Р.П. Герич та iн., 1992).

Отриманi данi свiдчили, що розвиток ВХДК на тлі попереднього впливу коплексу чинникiв аварiї на ЧАЕС призводить до стертостi динамiки природної клiтинно-опосередкованої цитотоксичностi - як результату перенапруги поодиноких цитотоксично активних природних кілерних клiтин та зниження функцiонального резерву механізмiв природного цитолізу. При цьому, виходячи з важливого загальнобiологiчного значення феномену природної клiтинно-опосередкованої цитотоксичностi як одного з головних компонентiв протипухлинного нагляду, збiльшення серед учасникiв лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на ЧАЕС кількості індивідів з пригніченням природної кілерної активності, потребує подальшого поглибленого дослiдження та розробки патогенетично виправданої системи заходiв, що спрямованi на оптимiзацiю її функцiонування, а отже, на зниження ризику реалiзацiї вiддалених ефектiв у поаварiйному перiодi.

Висновки

1. Для практично здорових донорiв характерна відсутність значного коливання показників основних стадій природної клiтинно-опосередкованої цитотоксичності, нормальна (65,9 %) або пiдвищена (24,4 %) природна кілерна активність, тоді як у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки спостерiгаються два основні варiанти змін ефективності кон'югатоутворення мононуклеарними клiтинами периферичної кровi, які впливають на рівень загальної природної кілерної активності in vitro.

2. Через 7-10 років після участі в лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на Чорнобильській АЕС хворим на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки були притаманні дозонезалежні прояви гіперактивного стану природної клiтинно-опосередкованої цитотоксичності - зростання представництва цито-токсично активних природних кілерних клітин (29,5 %) та пригнічення загальної природної кілерної активності (29,5 %). У пацієнтів опозитної групи в цей час спостерігалась активація кон'югато-утворення цитотоксично неактивною фракцією мононуклеарів периферичної кровi, зниження кількості функціонально активних природних кілерних клітин (23 %) та зростання природної кілерної активності (46,1 %).

3. До особливостей системних імунологічних змін, на тлі яких реалізується природна клiтинно-опосередкована цитотоксичність у хворих, учасників лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на Чорнобильській АЕС належать: а) наявність Т-лімфоцитопенії незалежно від рівня природної кілерної активності; б) відсутність зв'язку мiж вмістом CD3-CD16+CD56+ домiнуючої субпопуляцiї природних кілерних клітин та рівнем природної кілерної активності; в) зростання природної кілерної активності при чисельності В-лімфоцитів вище або нижче за норму та прирості CD3+CD16+CD56+ ефекторних Т-лімфоцитів; г) пригнічення природної кілерної активності при проявах дисбалансу імунорегуляторних субпопуляцій Т-лімфоцитів, збільшених рівнях IgG і великодисперсної фракції ЦІК.