Клініко-лабораторні зрушення у хворих на сальмонельоз дітей та їх корекція ентеросорбентом "Силлард П"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця

УДК: 616. 981. 49 - 097 - 053. 2 - 085. 246. 2 : 546. 26

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Клініко-лабораторні зрушення у хворих на сальмонельоз дітей та їх корекція ентеросорбентом ”Силлард П”

Горішна Іванна Любомирівна

14. 01. 10- педіатрія

Київ-1999

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у тернопільській державній медичній академії ім. І.Я. Горбачевського, МОЗ України

Науковий керівник: член-кореспондент АМН України, доктор медичних наук, професор Сміян Іван Семенович, Тернопільська медична академія ім. І.Я. Горбачевського, зав.каф. дитячих хвороб медичного факультету

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Крамарєв Сергій Олександрович Київський національний медичний університет ім.О.О. Богомольця, зав.каф. дитячих інфекційних хвороб.

доктор медичних наук, професор Чернишова Людмила Іванівна, Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика. зав.каф. дитячих інфекційних хвороб.

Провідна установа: Український науково-дослідний інститут охорони здоровя дітей та підлітків, МОЗ України, м.Харків

Захист дисертації відбудеться 21.01.99 о 13:30 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.02 Національного медичного університету ім.О.О.Богомольця за адресою 252004, м. Київ-4, бульвар Шевченка, 17.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного медичного університету ім.О.О.Богомольця за адресою 252004, м. Київ, вул.Зоологічна,3, стоматологічний корпус.

Автореферат розіслано 18.12.98 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради ,

доктор медичних наук С.Г. Свирид

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Дисертаційна робота є фрагментом комплексної планової наукової роботи кафедри дитячих хвороб Тернопільської державної медичної академії ім. І.Я. Горбачевського за темою: “Ендогенна інтоксикація у дітей з різною патологією та її вплив на патогенетичні механізми і клінічні прояви захворювань”, що виконувалась у 1992-1997 рр. за планом МОЗ України, № держреєстрації 096V023277, шифр 5К-98.

Напрямок дослідження узгоджено з управлінням охорони здоров'я Тернопільської обласної державної адміністрації.

Мета дослідження: з'ясувати роль клініко-метаболічних порушень у тяжкості перебігу сальмонельозу у дітей, патогенетично обгрунтувати необхідність застосування ентеросорбції “Силлардом П” в комплексній терапії цієї недуги.

Задачі дослідження:

Виявити клінічні та лабораторні прояви ендотоксикозу у дітей, хворих на сальмонельоз.

Патогенетично обгрунтувати доцільність включення до комплексу лікування хворих дітей ентеросорбента з метою ліквідації ендотоксемії та відновлення гомеостазу.

Оцінити ефективність використання ентеросорбенту “Силлард П” у комплексі терапії дітей, хворих на сальмонельоз, залежно від ступеня тяжкості перебігу захворювання.

Інтерпретація отриманих результатів. В результаті клінічних та лабораторних досліджень у дітей, хворих на сальмонельоз, на підставі достовірного збільшення МСМ у крові, зростання показників ЕІІ, ЛІІ виявлено значні зміни гомеостазу у вигляді СЕІ, отримано дані про роль ендотоксемії у сучасних епідеміологічних умовах у підтриманні патологічного процесу, зумовленого сальмонелами та їх токсинами, в організмі, що супроводжується вираженими відхиленнями з боку клітинної ланки імунітету та у мікробному пейзажі кишківника. З метою ліквідації зрушень гомеостазу вперше патогенетично обгрунтована, розроблена і апробована у клініці диференційована терапія сальмонельозу у дітей із застосуванням ентеросорбенту “Силлард П”, залежно від ступеня ендотоксикозу.

Значення отриманих результатів. Встановлено, що розвиток ендотоксикозу є важливою ланкою у перебігу сальмонельозу у дітей. На тлі ендотоксемії відмічено пригнічення клітинної ланки імунітету, порушення мікробіоценозу кишківника. Клінічно апробовано і запропоновано коригувати виявлені в організмі хворої дитини зрушення гомеостазу диференційовано, залежно від ступеня ендотоксикозу, що позитивно впливало на перебіг та вислід захворювання. Розроблено і апробовано дози і режим введення ентеросорбента “Силлард П” з метою комплексного лікування хворих на сальмонельоз дітей.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проведено клінічне спостереження та лікування 84 дітей, хворих на сальмонельоз та проаналізовно документацію 51 пацієнта, що перебували на стаціонарному лікуванні у інфекційному відділенні Тернопільської міської дитячої клінічної лікарні та інфекційно-боксованому відділенні Тернопільської обласної дитячої клінічної лікарні. Проведено аналіз отриманих результатів, їх математична обробка, сформульовані основні висновки. Достовірність отриманих даних підтверджено первинною документацією на етапі попередньої експертизи роботи.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати досліджень обговорені на науковому засіданні кафедр дитячих хвороб медичного факультету, факультету післядипломної підготовки лікарів, інфекційних хвороб Тернопільської державної медичної академії ім. І.Я. Горбачевського (1998 р.). Матеріали дисертації повідомлені та обговорені на науково-практичній конференції до 100-річчя заснування КНДІЕІХ ім. Л.В. Громашевського (Київ, 1996), підсумковій науковій конференції студентів і молодих вчених медичного інституту (Тернопіль, 1996), підсумковій науковій конференції “Здобутки клінічної та експериментальної медицини” (Тернопіль, 1997 р.), І та ІІ міжнародних медичних конгресах студентів і молодих вчених (Тернопіль, 1997-1998 рр.), V з'їзді інфекціоністів України (Тернопіль, 1998), на клінічних конференціях лікарів-педіатрів обласної дитячої клінічної лікарні м. Тернопіль (1996-1998 рр.).

Публікації за темою дисертації. Результати дисертаційної роботи опубліковані у 3 статтях у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 8 наукових праць видано у матеріалах наукових конференцій, конгресів, з'їзду.

Обсяг та структура дисертації. Повний обсяг роботи 175 сторінок машинописного тексту, з них таблиці, рисунки, список використаної літератури займають 61 сторінку. Дисертація складається із вступу, огляду літератури, чотирьох розділів власних досліджень, післямови, висновків, практичних рекомендацій, списка використаної літератури. Робота ілюстрована 15 таблицями та 14 рисунками. Бібліографічний покажчик включає 307 джерел.

ЗМІСТ РОБОТИ

сальмонельоз хворий діти ентеросорбент

Об'єкт та методи дослідження. Основу роботи становили клінічні спостереження за 135 дітьми, хворими на сальмонельоз, з них: 93 - до року та 42 - старше 1 року. Контрольну групу склали 21 та 23 практично здорових дитини, відповідного віку. Серед загальної кількості хворих переважали хлопчики - 57,78%.

Визначення Т- (Е-РУК), В- (ЕАС-РУК), О-лімфоцитів, проводили за N. Mendes (1973) у модифікації Т.І. Грішина і співавт. (1984).

Субпопуляції Т-лімфоцитів визначалися за допомогою тесту чутливості до теофіліну за методом A.Shore et al. (1978).

Активність гуморального імунітету вивчали за вмістом основних класів імуноглобулінів G, A, M, методом радіальної імунодифузії у гелі за G.Mancini і співавт. (1965).

Рівень МСМ визначали згідно методики Н.І. Габріеляна і співавт. (1984, 1985). При довжині хвилі 280 нм визначали молекули середньої маси (МСМ1), що містять ароматичні амінокислоти, а при довжині хвилі 254 нм - (МСМ2), нуклеотиди.

Еритроцитарний індекс ендогенної інтоксикації (ЕІІ) визначали за методом А.А. Тогайбаєва та співавт. (1988).

Для оцінки ступеня вираженості інтоксикації вираховували лейкоцитарний індекс (ЛІІ) за методикою Л.Я. Кальф-Каліфа у модифікації В.К. Островського (1950).

Отримані результати опрацьовані методом варіаційної статистики згідно рекомендацій В.Ю. Урбаха (1975), В.К. Кузнецова (1978).

Статистична обробка даних проводилась на програмованому мікрокалькуляторі “Електроніка Б3-34” згідно рекомендацій І.Іванова, О.Н. Погорелюка (1990).

Результати дослідження та їх обговорення

Вагому частку серед хворих склали діти віком 3-9 міс. (41,48%). Провідне місце в етіологічній структурі сальмонельозу займала S. typhіmurium - 95,56%. 67,41% дітей захворіли у зимово-весняний період. Дві третини пацієнтів інфікувалися у лікувальних закладах, понад 80% з них становили немовлята. Усі випадки внутрілікарняного інфікування зумовлені S. typhіmurium, воно характеризувалось тривалим (до 10 діб) інкубаційним періодом. Отримані результати можна пояснити низьким рівнем імунологічної реактивності організму у дітей цього віку (Д.В. Стефани, Ю.Е. Вельтищев, 1997).

Гастро-інтестинальну форму сальмонельозу діагностовано у 91,85% дітей. Переважали симптоми коліту. Залежно тяжкості перебігу захворювання всіх хворих було поділено на 3 групи. В групу із легким перебігом захворювання ввійшло 11,11%, середньотяжким - 51,85%, тяжким - 37,04% хворих. Дано детальну клінічну характеристику пацієнтів із різним ступенем тяжкості захворювання. У всіх виявлено переобтяжений преморбідний фон. Для легкого перебігу захворювання не були характерні виражені прояви синдрому інтоксикації, рецидиви, формування бактеріоносійства, гемоколіт. В клінічній картині переважали диспепсичні прояви. Сальмонельоз середньої тяжкості супроводжувався рецидивуючим перебігом у 23% хворих; тяжкого ступеня - у 28%. Відсоток формування бактеріоносіїв наростав пропорційно тяжкості захворювання. Він склав 7,14% при середньотяжкому та 14% - при тяжкому сальмонельозі. Для захворювання середнього та тяжкого ступенів характерним було, поряд із диспепсичним синдромом, приєднання синдрому ендогенної інтоксикації, що супроводжувався втягненням у патологічний процес усіх органів та систем. У тяжких випадках він формував клінічну картину захворювання, відсуваючи диспепсичні прояви на другорядний план.

Для оцінки вираженості СЕІ усім групам хворих проведено визначення МСМ у плазмі крові, ЕІІ та підрахунок ЛІІ у гострий період захворювання.

Таблиця 1

Показники ендогенної інтоксикації у хворих на сальмонельоз у гострий період захворювання, (Мm)

Примітка: -- показник достовірний у порівнянні із групою здорових

При легкому перебігу захворювання вміст МСМ1 перевищував норму у 1,12 рази, середньотяжкому - у 1,53, тяжкому - у 1,64 (р<0,001); ці показники достовірно різнились між собою. Концентрація МСМ2 також була вищою пропорційно тяжкості захворювання, перевищуючи норму відповідно у 1,20; 1,59; 1,63 рази (р<0,01). Вміст МСМ2 при легкому перебігу сальмонельозу достовірно відрізнявся від такого у хворих із середньотяжким та тяжким перебігом хвороби (р<0,001).

Дослідження ЕІІ дало схожий результат, його вміст був вищим у 1,49; 1,61; 1,64 рази порівняно з контрольною групою (р<0,001), достовірною була різниця у дітей із легким та середньотяжким, легким та тяжким перебігом захворювання (р<0,05;<0,02). ЛІІ при легкому перебігу дорівнював контрольному показнику, перевищував норму у 3,20; 5,52 раз (р<0,001) при середньотяжких та тяжких випадках, пропорційно тяжкості хвороби, достовірно відрізняючись між собою (р<0,001). Виявлено позитивний кореляційний зв'язок наростання вищевказаних величин відповідно тяжкості перебігу захворювання (р<0,01).

Таким чином, аналіз результатів засвідчує наявність СЕІ у хворих на сальмонельоз дітей, глибина якого визначається тяжкістю перебігу захворювання. Вираженість СЕІ, в свою чергу, визначає клінічну картину, перебіг та наслідок захворювання. Рівень ендотоксикозу зумовлений патогенною дією мікроорганізмів, їх токсинів, глибокими метаболічними порушеннями та зниженою функцією органів елімінації. Лабораторні показники ендогенної інтоксикації підтверджують їх залежність від вираженності захворювання та можуть служити об'єктивним критерієм тяжкості його перебігу.

Розвиток інфекційного процесу, тяжкість його перебігу та наслідки багато в чому залежать від стану імунологічного захисту організму (H.Hahn, 1983).

За результатами власних досліджень виявлено суттєве пригнічення Т-клітинної ланки імунітету у обстежених немовлят (р<0,001). Поряд із низькою відносною та абсолютною кількістю Т-лімфоцитів, 33,9±0,55% проти 53,77±3,06% та 1,31±0,08х109/л проти 1,83±0,03х109/л (р<0,001), простежується достовірно високий абсолютний (1,46±0,12х109/л проти 0,61±0,23х109/л) та відносний (43,37±1,23% проти 27,85±3,05%) вміст недиференційованих клітин (р<0,001). При аналізі концентрації імунорегуляторних Т-клітин зареєстровано достовірно низький рівень Тр-РУК (26,78±0,41% проти 40,69±2,22%) і Тч-Рук (6,92±0,26% проти 14,46±1,0%), у порівнянні з контролем (р<0,001). Імунорегуляторний індекс становив 4,04±0,12, значно перевищуючи контрольний показник - 2,79±0,22 (р<0,001). Достовірної різниці відповідно тяжкості перебігу захворювання не знайдено.

У дітей, старших 1 року, також виявлено суттєве пригнічення Т-клітинної ланки імунітету (р<0,001). Поряд із низькою відносною кількістю Т-лімфоцитів, 35,22±0,76% проти 53,5±1,71% (р<0,001), та абсолютною: 0,76±0,08х109/л проти 1,29±0,12х109/л, простежується достовірно високий абсолютний (0,95±0,12х109/л проти 0,61±0,23х109/л) та відносний (43,5±1,31% проти 25,10±1,41%) вміст недиференційованих клітин (р<0,001). При аналізі концентрації імунорегуляторних Т-клітин зареєстровано достовірно низький рівень Тр-РУК (28,33±0,34% проти 39,40±1,58%) і Тч-Рук (6,88±0,27% проти 15,6±1,10%), у порівнянні з контролем (р<0,001). Імунорегуляторний індекс становив 4,17±0,15, значно перевищуючи контрольний показник - 2,5±0,39 (р<0,001). Достовірної різниці відповідно тяжкості перебігу захворювання не знайдено.

Таким чином, у хворих на сальмонельоз дітей виявлено депресію клітинної ланки імунітету, що зумовлено дією ендотоксину сальмонел, впливом ендогенної інтоксикації на рецепторну активність лімфоцитів. Функціональна недостатність Т-ланки імунітету проявляється дефіцитом супресорної та хелперної активності із зсувом імунорегуляторного індексу в бік хелперного ефекту. Надмірний викид у кров малокомпетентних у імунологічному відношенні лімфоцитів можна пояснити активізацією мієлопоезу бактеріальною інфекцією та ендотоксинами за рахунок зниження фунції Т-супресорів (А.И. Смолягин и соавт., 1996).

У немовлят відносна концентрація ЕАС-РУК дорівнювала контрольній, в той час, як їх абсолютна концентрація була високою. Поряд з цим, відмічено достовірно високий рівень Ig М, майже вдвічі вищий за контрольний показник - 1,98±0,13 г/л проти 0,88±0,29 г/л (р<0,001). Вміст Ig G, порівняно із контролем, був вищим - 7,28±0,26 г/л проти 6,26±0,5 г/л (р<0,001). Концентрація Ig А - нижчою: 1,04±0,07 г/л проти 1,47±0,12 г/л (р<0,02). У дітей, старших 1 року, відмічено достовірно низьку концентрацію ЕАС-РУК (6,0±0,37% проти 8,58±0,41%), р<0,001. Поряд з цим, відмічено достовірно високий рівень Ig М, майже вдвічі переважаючий контрольний - 2,22±0,15 г/л проти 1,06±0,52 г/л (р<0,001). Вміст Ig G порівняно із контролем - низький: 6,87±0,15 г/л проти 9,8±0,32 г/л (р<0,001). Концентрація Ig А була низькою - 1,16±0,08 г/л проти 1,52±0,12 г/л. Аналіз імуноглобулінового спектру свідчить, що при сальмонельозі, як і у випадку інших інфекційних захворювань в першу чергу активуються В-лімфоцити, що відповідають за синтез Ig М (Ю.Д.Каган и соавт., 1989; А.Н.Ярков и соавт, 1992).

Бактерійна інвазія сальмонелами призводить до зменшення концентрації та нормального співвдношення облігатної мікрофлори (біфідо-, лактобактерій, нормальноферментуючих кишкових паличок), поряд із наростанням числа умовнопатогенних та ряду патогенних бактерій, грибків. Дисбіотичні зміни реєструються у 100% випадків.

Обстеження мікробного пейзажу товстої кишки виявило, що тяжкий перебіг захворювання супроводжувався вираженими змінами у кількісному та якісному складі мікрофлори, у порівнянні із легким та середньотяжким. Поряд із зниженням вмісту молочнокислої-, біфідофлори, зміною числа нормальноферментуючих кишкових паличок, відмічено, що при дисбактеріозі ІІ ступеня у більшого числа хворих зростала концентрація патогенної та умовнопатогенної флори родини Enterobacteriacea (р<0,05), з'явились грибки роду Cаndida та бактерії роду Протей (р<0,001).

Оскільки СЕІ займає провідне місце у розвитку патологічних змін в організмі хворих на сальмонельоз - то однією із умов лікування є детоксикація організму. Протягом останніх років арсенал детоксикуючих засобів значно розширився за рахунок ентерального використання адсорбентів. Це один із сучасних методів виведення з організму екзо- та ендотоксинів, продуків спотвореного обміну. Він неінвазивний та легкодоступний, у порівнянні з іншими методами сорбції.

Останнім часом увагу клініцистів та експериментаторів привертають кремнійорганічні сорбенти. Серед високодисперсних кремнеземів найбільшої уваги заслуговує полісорб. Він має високі адсорбційні властивості щодо біологічно активних речовин білкової природи (ендо- і екзотоксинів, ферментів), мікроорганізмів. Дрібнодисперсність сприяє легкості його прийому дітьми, особливо немовлятами. Це, а також те, що у порівнянні з іншими сорбентами полісорб має вищу сорбційну здатність щодо госпітальних штамів бактерій, стало головним поштовхом для використання препарату у лікуванні внутрілікарняних інфекцій. В клініках України проводиться широка апробація нового детоксикуючого засобу групи полісорбів - “Силлард П”.

У досліджуваних групах хворих на сальмонельоз дітей різного віку вивчали динаміку клінічних проявів сальмонельозу, основних показників ендогенної інтоксикації, імунного статусу, мікробного пейзажу кишківника в залежності від застосованої терапії. Діти кожної групи були розподілені на підгрупи: І підгрупа отримувала загальноприйнятий комплекс лікувальних заходів; ІІ - в комплексному лікуванні отримувала “Силлард П” з розрахунку 75 мг/кг маси тіла на добу у 4 прийоми при легкому ступені захворювання протягом 5 діб, 100 мг/кг маси на добу в 4 прийоми протягом 5 діб при середньотяжкому ступені та 100 мг/кг маси на добу в 4 прийоми протягом 7 діб - при тяжкому.

За результатами досліджень встановлено, що включення ентеросорбції в комплексне лікування хворих на сальмонельоз дітей має позитивний клінічний ефект. Так, у хворих, що отримували “Силлард П”, у порівнянні з першою групою, на 1-2 доби швидше зникали прояви інтоксикації (гарячка, погане самопочуття, знижений апетит), на 1,5-2 доби швидше купувалась діарея, швидше наступала стійка нормалізація випорожнень, зменшувалась кількість бактеріоносіїв у 3-4 рази, скоротилась тривалість бактеріовиділення та кількість рецидивів захворювання. Вираженість позитивних змін не залежала від тяжкості захворювання та віку хворих.

Визначення динаміки показників ендотоксикозу в усіх досліджуваних групах показало їх зниження, в порівнянні з показниками до лікування, незалежно від виду терапії. Проте, більш вагомі зміни спостерігались на тлі ентеросорбції. Так, вміст МСМ1 у плазмі хворих із легким перебігом захворювання нормалізувався під впливом проведеного лікування (168,33±11,20 ум.од. та 141,14±13,97 ум.од.), знижуючись нижче контрольного рівня після ентеросорбції, а МСМ2 знижувався (330,17±19,55 ум.од. та 309,42±30,32 ум.од.), наближаючись до контрольного показника у другій підгрупі. У дітей із тяжким та середньотяжким перебігом захворювання вміст МСМ обох фракцій знижувався під впливом ентеросорбції достовірно швидше, у порівнянні із традиційним лікуванням (р<0,05). Відповідно, при середньтяжкому сальмонельозі МСМ1 знижувались до 222,55±11,29 та 193,7±8,82 ум.од., а МСМ2 - до 400,45±17,2 та 375,77±14,32 ум.од., не сягаючи контрольного показника. У тяжких випадках МСМ1 на фоні загальноприйнятого лікування знизився до 223,54±10,71 ум.од., ентеросорбції - до 186,4±13,44 ум.од., а МСМ2 - до 414,54±19,13 та 370,6±17,66 ум.од. відповідно.

Швидше знижувався ЕІІ під впливом ентеросорбції у всіх групах, достовірно відрізняючись від традиційного лікування у дітей із середньотяжким та тяжким перебігом хвороби, особливо помітний результат у пацієнтів із тяжким ступенем сальмонельозу. У них ЕІІ знизився до 31,18% на фоні ентеросорбції, у порівнянні із традиційним лікуванням (37,21%) - р<0,001.

У всіх групах виявлено зниження ЛІІ нижче 1,0. Нормалізація цього показника відбулась у дітей із легким перебігом захворювання із зниженням нижче вихідних величин у обох підгрупах (0,38±0,07 та 0,27±0,07), у випадку середньотяжкого та тяжкого сальмонельозу рівень ЛІІ ще залишався підвищеним (0,62±0,14 і 0,54±0,10) та (0,69±0,16 і 0,64±0,08) відповідно.

Включення "Силларду П" у комплекс традиційної терапії сприяє поліпшенню функціонального стану клітинної ланки імунітету, що проявляється достовірним збільшенням загальної кількості Т-лімфоцитів як у немовлят (40,64±0,83 і 38,76±0,58%), так і у дітей, старших 1 року, (42,8±1,07 і 41,89±1,48%) та їх субпопуляцій: Тр-РУК у немовлят (30,27±0,46 і 29,41±0,47%), у старших: 31,11±0,99 і 32,09±2,3%; Тч-РУК у немовлят (10,48±0,37 і 9,23±0,35%), у старших: 10,78±0,57 і 10,8±0,57%; зменшенням 0-клітин у немовлят (34,05±1,1 і 37,71±1,19%), та 32,56±1,65 і 33,54±1,5% у старших в порівнянні з гострим періодом хвороби, з достовірно вищою ефективністю, у порівнянні із традиційним лікуванням. Відмічено швидший приріст Тч-РУК (р<0,02), наближення імунорегуляторного індексу до нормальних величин у пацієнтів, що отримували ентеросорбент (2,92±0,08 проти 3,28±0,11 у дітей до 1 року, та 2,92±0,09 проти 3,04±0,12 у дітей, старших 1 року). Поряд з цим достовірно знижувалась концентрація недиференційованих лімфоцитів (р<0,02).

Не відмічено позитивного ефекту на вміст ЕАС-РУК після ентеросорбції у пацієнтів, старших 1 року, який мав тенденцію до зростання у порівнянні з гострим періодом хвороби. У немовлят внаслідок комплексного застосування ентеросорбції цей показник залишався сталим, а після традиційного лікування дорівнював контрольному. Ентеросорбція сприяла подальшому зниженню вмісту Ig G у дітей старшої вікової групи, порівняно із гострим періодом захворювання. У немовлят рівень Ig G під впливом ентеросорбції мав тенденцію до зниження в бік контрольного показника, Ig A - наростав, нормалізуючись при традиційному лікуванні. У дітей, старших 1 року, цей показник продовжував знижуватися, особливо на фоні ентеросорбції (1,04±0,13 г/л проти 1,4±0,09 г/л). Було помітним падіння вмісту Іg M до 1,44±0,12 г/л, у порівнянні із 1,79±0,21 г/л у лікованих традиційно (р>0,1). У обох випадках показник не досягав норми (1,06±0,52 г/л) у пацієнтів цього ж віку. У немовлят концентрація Іg M знижувалась приблизно на 20 відсотків не залежно від виду проведеного лікування, але все ще відрізняючись від контрольного показника (0,88±0,29 г/л).

Таким чином, ентеросорбція впливає позитиво на гуморальну ланку імунітету, знижуючи концентрацію IgM та IgА, що сприяє покращенню функціональних характеристик органів детоксикації.

Сорбенти, особливо кремнійорганічної природи, маючи вибіркову дію по відношенню до бактерій та їх токсинів, нe пригнічують нормальну мікрофлору кишківника, а сприяють її швидшому відновленню.

Проведене повторне дослідження мікробного пейзажу кишківника у дітей, що отримували “Силлард П” виявило зменшення вираженості дисбактеріозу у 47,06±12,11% на противагу 21,05±9,35% при традиційному лікуванні. Нормалізація біоценозу наступила у 31,18±11,94% хворих, тоді як у І підгрупі цього не відбувалося. Була меншою частота повторного бактеріовиділення сальмонел (23,53±10,29% проти 42,11±11,33%). У пацієнтів ІІ підгрупи швидше, у порівнянні з першою, відновлювався належний вміст облігатної мікрофлори. У них, після проведеного лікування, бактерії роду Протей продовжували виділятись у 1/3, тоді як у І підгрупі - у 1/2, у більшій концентрації. А грибки роду Candida - у 3/4 та 1/3 відповідно.

Наведені дані обгрунтовують необхідність включення в комплексну терапію хворих на сальмонельоз дітей різного віку кремнійорганічного ентеросорбента “Силлард П”, який, поряд із детоксикаційною, імунокоригуючою дією, має позитивний вплив на мікробний пейзаж товстої кишки.

Ряд унікальних сорбційних властивостей цього сорбента та його влив на показники, що вивчалися, дозволяють рекомендувати “Силлард П” до активного використання у лікуванні хворих на гострі кишкові інфекції дітей, зокрема сальмонельоз.

ВИСНОВКИ

Провідним синдромом у хворих на сальмонельоз дітей є синдром ендогенної інтоксикації. Його клінічні прояви виявлено у 66,7% хворих на сальмонельоз легкого ступеня, у 81,4% - середньої тяжкості та у 100% - тяжкого. Найвищий рівень ендогенної інтоксикації спостерігається у хворих із тяжким перебігом захворювання.

Крім клінічних ознак для синдрому ендогенної інтоксикації властиві параклінічні прояви, виявлені у всіх хворих. Маркерами синдрому ендогенної інтоксикації є: рівень молекул середньої маси у плазмі крові хворих, еритроцитарний, лейкоцитарний індекси інтоксикації.

В умовах ендогенної інтоксикації в організмі хворих на сальмонельоз дітей суттєво порушується імунний захист. Про це свідчать зміни як у клітинній, так і в гуморальній ланках імунітету. Зареєстровано низький вміст загальної кількості Т-лімфоцитів, високий рівень 0-клітин, порушення співвідношення імунорегуляторних Т-лімфоцитів на користь Т-хелперів. Зміни у імуноглобуліновому спектрі проявилися високим рівнем Ig M поряд із низькою концентрацією Ig A та Ig G. Порушення імунного захисту можуть служити допоміжними критерями діагностики ендотоксикозу.

У хворих на сальмонельоз дітей спостерігається порушення мікробного пейзажу кишківника за рахунок пригнічення облігатної мікрофлори, росту умовнопатогенних та патогенних мікроорганізмів. Вираженість дисбіотичних змін наростає відповідно тяжкості перебігу захворювання.

Враховуючи ініціальну роль токсинів сальмонел у розвитку синдрому ендогенної інтоксикації у хворих на сальмонельоз дітей, вплив їх і токсинів ендогенного походження на всі системи та органи ураженого організму, опосередкований вплив на імунну систему, мікробний пейзаж кишківника, патогенетично обгрунтованою є їх елімінація шляхом ентеросорбції.

Застосування комплексної терапії із включенням ентеросорбенту "Силлард П" у лікуванні хворих на сальмонельоз дітей сприяє зменшенню клінічних проявів хворби: скороченню тривалості гарячки, діареї, симптомів інтоксикації. Поряд з цим - ефективно знижує лабораторні ознаки ендогенної інтоксикації, і, тим самим, сприяє усуненню дефіциту Т-клітинної ланки імунітету, зниженню концентрації імуноглобуліна М, скороченню тривалості бактеріовиділення, відновленню мікробного пейзажу товстої кишки та зменшенню відсотка реконвалесцентних бактеріоносіїв. Це зумовлює скорочення терміну стаціонарного лікування, порівняно із традиційним лікуванням.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Для оцінки вираженості синдрому ендогенної інтоксикації, глибини метаболічних зрушень у дитячому організмі та контролю ефективності його корекції рекомендується визначати вміст молекул середньої маси у плазмі крові, еритроцитарний, лейкоцитарний індекси інтоксикації.

Для визначення ступеня порушення імунного захисту, мікробного пейзажу товстої кишки та їх корекції дітям, хворим на сальмонельоз, рекомендується дослідження стану клітинної та гуморальної ланок імунітету та мікробіоценозу товстої кишки.

Для прискорення і повноти корекції синдрому ендогенної інтоксикації, імунологічних зрушень, дисбіоценозу товстої кишки в комплексне лікування хворих на сальмонельоз дітей рекомендується призначати ентеросорбент "Силлард П". Рекомендована доза при легкому перебігу захворювання - 75 мг/кг маси тіла на добу у 4 прийоми протягом 5 діб, при середньотяжкому - 100 мг/кг маси тіла на добу у 4 прийоми протягом 5 діб, при тяжкому - 100 мг/кг маси тіла на добу в 4 прийоми протягом 7 діб. Для попередження адсорбції харчових продуктів, пероральних лікарських засобів ентеросорбент слід призначати з інтервалом 1,5 години до чи після їх прийому.

Застосування "Силларду П" дозволяє на 1,5-2 доби швидше купувати клінічні прояви сальмонельозу у дітей, зменшити тривалість бактеріовиділення, знизити відсоток бактеріоносіїв і, тим самим, скоротити тривалість стаціонарного лікування.

Список праць за темою дисертації

Проблеми сальмонельозу у дітей раннього віку (в співавт. Лугова С.)// І Міжнар. мед. конгрес студ. і молодих вчених (тези доп.), 18-22 травня 1997 р., м. Тернопіль. - Тернопіль, 1997. - С. 232-232.

Ефективність застосування ентеросорбента “Силлард П” у корекції синдрому ендогенної інтоксикації у дітей, хворих на сальмонельоз // ІІ Міжнар. мед. конгрес студ. і молодих вчених (тези доп.), 6-8 травня 1998 р., м. Тернопіль. - Тернопіль, 1998. - С. 149-149.

Клінічний досвід застосування сучасних пробіотиків у терапії діарей у дітей (в співавт. Алексеєнко Л.І., Сміян І.С., Волянська Л.А., Никитюк С.О.) // Матеріали V з'їзду інфекціоністів України “Актуальні проблеми клінічної інфектології” (7-9 жовтня 1998 р., м.Тернопіль). - Тернопіль: Укрмедкнига, 1998. - С.82-84.

Про імуномодулюючий ефект ентеросорбції в дітей, хворих на сальмонельоз // Матеріали V з'їзду інфекціоністів України “Актуальні проблеми клінічної інфектології” (7-9 жовтня 1998 р., м.Тернопіль). - Тернопіль: Укрмедкнига, 1998. - С.117-118.

Клініко-епідеміологічна характеристика сальмонельозу в дітей (в співавт. Сміян І.С., Алексеєнко Л.І., Волянська Л.А., Никитюк С.О.) // Матеріали V з'їзду інфекціоністів України “Актуальні проблеми клінічної інфектології” (7-9 жовтня 1998 р., м.Тернопіль). - Тернопіль: Укрмедкнига, 1998. - С.186-188.

Размещено на Allbest.ru