Проведене дослідження показало, що в міокарді людини до кінця З місяця внутрішньоутробного розвитку існує тільки первинне кровоносне мікрорусло, судини якого не диференційовані на артеріальні, венозні мікросудини і капіляри. Джерелами розвитку первинних кровоносних мікросудин міокарда людини, за нашими даними, є вистелені ендотелієм ембріональні міжтрабекулярні простори міокарда та кровоносні судини епікарда, що узгоджується з даними А.К. Габченко (1973, 1980), Е.Б. Лейтан, Л.М. Непомнящик (1979), С. Є. Стебельського із співавт. (1979), А.С. Виткус із співавт. (1982), Г.Г. Павлова (1994), КН. Licata (1956), M. Obrocnic e. a (1972), R. Hiracow (1983). Разом з тим, в нашому дослідженні не було знайдено підтверджень існуючої в літературі точки зору (А.С. Виткус с соавт., 1982; M. Obrucnik e. a., 1972; В. Лихновски, И. Сопухова, 1977), згідно з якою частина первинних кровоносних мікросудин міокарда людини утворюється локально безпосередньо між кардіоміопитами. На наш погляд, наявні іноді в полі зору локально розташовані серед кардіоміоцитів кровоносні судини є не ізольовано утвореними в міокарді судинами, а поперечними зрізами периферійних відділів вистелених ендотелієм ембріональних міжтрабекулярних просторів міокарда або поперечними зрізами кровоносних мікросудин, котрі вросли в міокард з епікарда. Зроблені нами в ряді випадків серійні зрізи підтвердили це припущення.

Вивчаючи кровоносне русло епікарда ембріонів людини як одне із джерел розвитку первинного кровоносного мікрорусла міокарда, ми дійшли висновку, що первинні кровоносні мікросудини епікарда (протокапіляри епікарда) утворюються локально із мезенхімних клітин. Спочатку мезенхімні клітини організовуються в тяжі. Потім ці тяжі анастомозують між собою і всередині них формуються просвіти. Клітини, які обмежують ці просвіти, поступово диференціюються в ендотеліоцити. За нашими даними морфофункціональні закономірності перебігу цих процесів в епікарді людини в основному збігаються з описаними в літературі такими закономірностями в інших органах людини (I.I. Бобрик із сігівавт., 1985, 1986, 1991, 1995, 1998; В.Г. Черкасов із співавт., 1998; О.О. Шевченко із співавт., 1998, та інші дослідники з кафедри нормальної анатомії НМУ ім.О. О. Богомольця).

В ході дослідженнями спостерігали гетерохронність утворення первинних кровоносних мікросудин у різних ділянках серця людини. За нашими даними, у ембріонів людини первинні кровоносні мікросудини утворюються в шлуночках раніше, ніж в передсердях, що узгоджується з висновками M. Obrucnik, V. Lychnovsky (1977) та M. Obruchnik із співавт., (1978). Разом з тим, ми вперше встановили, що в серці людини у вушках передсердь утворення первинних кровоносних мікросудин починається на 2 тижні раніше порівняно з іншими частинами передсердь. У вушках передсердь перші кровоносні мікросудини ми спостерігали у 5-тижневих ембріонів людини, тоді як в інших частинах передсердь ці судини з'являються, починаючи з 7 тижня внутрішньоутробного розвитку.

На основі власних спостережень в міокарді людини ми виділили два типи первинних кровоносних мікросудин, які суттєво розрізняються будовою стінки. Для первинних кровоносних мікросудин першого типу характерна наявність в їх стінці тільки одного шару клітин. Цей шар представлено ендотеліоцитами. На відміну від цих судин в стінці первинних кровоносних мікросудин другого типу назовні від ендотелію є ще один шар клітин, які надалі диференціюються в гладкі міоцити або в перицити. На нашу думку, джерелом розвитку первинних кровоносних мікросудин першого типу є вистелені ендотелієм ембріональні міжтрабекулярні простори міокарда, а джерело розвитку первинних кровоносних мікросудин другого типу - це кровоносне русло епікарда.

На протязі 2-3 місяців внутрішньоутробного розвитку в будові стінок первинних кровоносних мікросудин міокарда людини відбувається ряд змін. Починаючи з гінця 7 - початку 8 тижня внутрішньоутробного розвитку на базальній поверхні ендотеліоцитів цих судин чітко визначається пухка речовина, яка, з нашої точки зору, являє собою первинну базальну мембрану. Скупчення такої ж речовини оточують і деякі клітини сполучнотканинної природи, які прилягають зовні до ендотелію кровоносних мікросудин, що свідчить про участь цих клітин (разом з ендотеліоцитами) у формуванні базальної мембрани. Із збільшенням строку розвитку в стінках первинних кровоносних мікросудин міокарда людини відмічається ущільнення базальної мембрани.

В ендотеліоцитах первинних кровоносних мікросудин міокарда людини в процесі розвитку поступово формується зональність цитоплазми, посилюється конденсація ядерного хроматина, збільшується чисельність мікроігіноцитозних везикул. Одночасно з цими процесами змінюється форма цих клітин та їх орієнтація по відношенню до повздовжньої вісі судини. Ендотеліоцити в стінках тих судин, які диференціюються в артеріальні мікросудини, набувають поступово веретеноподібну форму і орієнтуються своєю довгою віссю вздовж судини. Ендотеліальні клітини судин, які диференціюються в венозні мікросудини, набувають розширеної полігональної форми і не мають визначеної орієнтації.

За нашими даними, ендотелій первинних кровоносних мікросудин міокарда людини в усі досліджені строки пренатального онтогенезу є неперервним.

Клітини, які прилягають зовні до ендотеліоцитів в стінках первинних кровоносних мікросудин другого типу, поступово диференціюються в гладкі міоцити артеріальних мікросудин або в перицити венозних мікросудин. В стінці деяких кровоносних мікросудин розвивається третя оболонка (адвентиційна оболонка), яка складається з волокон колагену та фібробластів.

Таким чином, первинні кровоносні мікросудини в міокарді людини поступово диференціюються в артеріальні та венозні мікросудини. Напрямок диференціювання первинних гемомікросудин зумовлений, за даними літератури, гемодинамічними умовами, метаболічним індукуванням і генетичною детермінованістю (В.В. Куприянов, 1969, 1978; I.I. Бобрик із співавт., 1986). Одночасно з цим від первинних кровоносних мікросудин і від вже диференційованих артеріальних та венозних мікросудин утворюються шляхом брунькування кровоносні капіляри.

У міокарда людини перші артеріальні і венозні мікросудини з'являються в кінці 3 місяця внутрішньоутробного розвитку. Саме в цей строк тут починається заміщення первинного кровоносного мікрорусла, представленого первинними кровоносними мікросудинами двох типів, вторинним гемомікроциркуляторним руслом, яке складається з артеріальних, венозних мікросудин і кровоносних капілярів.

Перші артеріальні мікросудини в кінці 3 місяця пренатального онтогенезу знаходяться в міокарді людини тільки в поверхневих його шарах. Цим судинам на відміну від артеріальних мікросудин другої половини внутрішньоутробного розвитку притаманна відсутність внутрішньої еластичної мембрани та м'язових сфінктерів, а також поліморфізм ендотеліоцитів. Перші венозні мікросудини наприкінці З місяця внутрішньоутробного розвитку розташовуються в поверхневих шарах міокарда і в найбільш глибоких шарах, які межують з ендокардом. В стінці поверхневих венозних мікросудин міокарда людини, крім ендотелію, чітко виявляються перицити та іноді поодинокі клітини третьої (адвентиційної) оболонки - фібробласти. У цей строк, так само як і в більш пізні строки пренатального онтогенезу, в стінці глибоких венозних мікросудин міокарда людини є тільки один шар клітин (шар ендотеліоцитів), який оточений базальною мембраною. З нашої точки зору, попередниками цих специфічних за будовою стінки глибоких венозних мікросудин міокарда є первинні кровоносні мікросудини першого типу. Тоді як первинні кровоносні мікросудини другого типу диференціюються в артеріальні мікросудини та в ті венозні мікросудини міокарда, які мають, крім ендотеліальної, й інші чітко виражені оболонки. Кровоносні капіляри утворюються шляхом брунькування спочатку від первинних кровоносних мікросудин і від вже диференційованих артеріальних та венозних мікросудин, а надалі - від усіх ланок вторинного гемомікроциркуляторного русла міокарда плодів людини.

В кінці 3 місяця внутрішньоутробного розвитку в міокарді людини артеріальні та венозні мікросудини є одиничними і розташовуються серед первинних кровоносних мікросудин. Із збільшенням віку плодів питома вага артеріальних і венозних мікросудин та кровоносних капілярів порівняно з первинними кровоносними мікросудинами збільшується. В кінці 5 місяця внутрішньоутробного розвитку в міокарді людини закінчується заміщення первинного кровоносного мікрорусла вторинним гемомікроциркуляторним руслом. У цей строк гемомікроциркуляторне русло в усіх ділянках міокарда передсердь і шлуночків представлене артеріальними та венозними мікросудинами і кровоносними капілярами.

В ході дослідження були отримані дані стосовно будови стінок всіх ланок вторинного гемомікроциркуляторного русла міокарда людини в різні строки на протязі з 3 по 9 місяць пренатального онтогенезу. Було встановлено, що із збільшенням строку розвитку в ендотелії артеріальних мікросудин відбувається становлення системи трансендотеліального транспорту і структури цитоскелета. В гладких міоцитах помітно зростає кількість міофіламентів. Ущільнюється базальна мембрана. Стабілізується орієнтація клітин стінки артеріол. При цьому довга вісь ендотеліоцитів орієнтується вздовж довгої осі артеріол, а довга вісь гладких міоцитів орієнтується перпендикулярно до цієї осі. У зовнішній (адвентиційній) оболонці артеріальних мікросудин зростає вміст волокон колагену та фібробластів.

З кінця 5 - початку 6 місяця внутрішньоутробного розвитку в стінці артеріальних мікросудин з'являються внутрішня еластична мембрана і м'язові сфінктери, кількість яких зростає зі збільшенням віку плодів. Поява м'язових сфінктерів і збільшення їх кількості вказує на те, що в процесі розвитку відбувається вдосконалення механізмів регуляції кровопостачання міокарда.

Кровоносні капіляри міокарда плодів людини в усі досліджувані строки мають ендотелій соматичного типу. Просвіт цих судин на поперечних зрізах обмежений двома-трьома ендотеліальними клітинами. Отримані нами дані підтверджують висновки Л.А. Стеченко (1989) про те, що із збільшенням віку плодів людини в ендотеліоцитах кровоносних капілярів міокарда зменшується кількість органел, що виконують білоксинтезуючу і енергетичну функції, і збільшується вміст мікроігіноцитозних везикул, які забезпечують трансендотеліальний транспорт речовин. Крім того, дані проведеного морфометричного аналізу вказують на те, що в міокарді людини в період з б по 8 місяць внутрішньоутробного розвитку достовірно (Р<0,05) відбувається зменшення площі профілю ядра та цитоплазми ендотеліоцитів, площі профілю та середньої товщини ендотеліальної вистилки кровоносних капілярів.

В міокарді плодів людини ми спостерігали два типи венозних мікросудин. Венозні мікросудини першого типу мають, як правило, тільки одну оболонку, що представлена одним шаром ендотеліальних клітин та базальною мембраною. Рідко зустрічаються поодинокі клітини сполучнотканинної природи, які прилягають зовні до базальної мембрани цих судин. Однак питання про те, чи є ці клітини складовими судинної оболонки, є дискусійним. Венозні мікросудини першого типу розташовуються безпосередньо між кардіоміоцитами, а не в сполучнотканинних прошарках. Ці мікросудини мають різну величину просвіту. Деякі з них досягають таких розмірів, які дозволяють вміщувати між протилежними ендотеліоцитами десять і більше клітин крові.

Венозні мікросудини другого типу мають не менше двох оболонок, кожна з яких містить один шар клітин. В стінці цих судин до внутрішньої оболонки, утвореної одним шаром ендотеліоцитів, прилягають перицита, які в більш крупних судинах утворюють неперервний шар. Крім того, в стінці венозних мікросудин другого типу, просвіт яких вміщує між протилежними ендотеліоцитами три і більше клітин крові, є і третя (зовнішня, адвентиційна) оболонка. До складу цієї оболонки, крім аргірофільних і колагенових волокон, ще входять фібробласти. Вираженість оболонок, що лежать назовні від ендотелію, в стінці венозних мікросудин другого типу зростає із збільшенням розмірів просвіту цих судин і віку плодів. Венозні мікросудини другого типу розташовуються в сполучнотканинних прошарках міокарда.

Н.А. Джавахишвили із співават. (1982), А.С. Гавриш (1986), Т.В. Андреенко (1987) вказують на те, що в дефінітивному міокарді існують два види венул - збірні венули, в стінці яких добре розвинені середня і зовнішня оболонки, і венулярні синусоїди (синуси), котрі хактеризуються слабкою вираженістю оболонок, що лежать назовні від ендотелію. З нашої точки зору, виділені нами в міокарді плодів людини венозні мікросудини першого типу відповідають описаним в літературі венозним синусоїдам (синусам), а венозні мікросудини другого типу - йірним венулам і посткапілярним венулам.

Порівняння наших даних з даними А.К. Габченко (1980), Ю.И. Гуминского (1988) дозволяє вважати, що багато венозних мікросудин першого типу є судинами Тебезія - дрібними венозними судинами, які відкриваються в порожнину серця або міжтрабекулярні простори.

Власне дослідження ангіоархітектоніки вторинного гемомікроциркуляторного русла міокарда плодів людини показало, що однією із специфічних рис цього русла є різноманітність типів галуження артеріальних мікросудин. Ми спостерігали приблизно з однаковою частотою три різні типи галуження цих судин: розсипний тип (більш характерний при галуженні крупних артеріол), магістральний та дихотомічний типи (характерні для галуження артеріальних мікросудин різних калібрів).

Вивчення архітектоніки кровоносних капілярів міокарда плодів людини показало, що із збільшенням строку розвитку наближене до паралельного розташування цих судин по відношенню до кардіоміоцитів стає переважаючим в порівнянні з іншими варіантами ангіоархітектоніки. Це вказує на вдосконалення в процесі розвитку системи обміну між кров'ю та міокардом, оскільки при такому розташуванні кровоносних капілярів досягається найбільша площина їх дотику з серцевими міоцитами.

Ще однією специфічною рисою вторинного гемомікроциркуляторного русла міокарда плодів людини є різноманітність варіантів формування венозного відділу цього русла. В деяких випадках одну більш крупну венозну мікросудину формують дві менші судини. Іноді в одну венозну мікросудину впадають в одному місці 3-4 менших за калібром судин. При цьому місце впадання менших судин в більш крупну судину розширене. В окремих випадках менші за калібром венозні мікросудини впадають в більш крупну судину не в одній точці, а в різних її ділянках.

Отримані в нашій роботі дані стосовно розташування у плодів людини артеріальних та венозних мікросудин по відношенню до кардіоміоцитів підтверджують дані В.Д. Мишалова (1986), С. Є. Стебельського та співавт. (1993), згідно з якими гемомікропиркуляторному руслу міокарда плодів людини притаманна відсутність стабільності в орієнтації цих судин щодо серцевих міоцитів. Тобто у плодів людини артеріальні та венозні мікросудини орієнтуються відносно кардіоміоцитів по різному: одні судини слідують паралельно до кардіоміоцитів, інші розташовуються під різними кутами (від 10 до 90 градусів).

Отримані нами дані відносно взаємного розташування артеріол і венул в міокарді плодів людини в основному узгоджуються з даними В.Д. Мишалова (1986), В.А. Козлова (1989), які вказують на топографічну відокремленість цих судин. Однак в сполучнотканинних прошарках поверхневих ділянок міокарда плодів людини ми зустрічали венули, що супроводжували артеріоли. При цьому поряд з однією артеріолою знаходилась одна венула.

Наші дані стосовно анастомозів між судинами вторинного гемомікроциркуляторного русла міокарда людини свідчать про те, що особливістю цього русла є велика кількість анастомозів між кровоносними капілярами (міжкапілярні "містки") і між венозними мікросудинами та відсутність артеріоло-венулярних анастомозів, що узгоджується з даними В.Д. Маковецького з співавт. (1986), С. Є. Стебельського з співавт. (1993). Міжкапілярні "містки" та анастомози між венозними мікросудинами уповільнюють рух крові в обмінних судинах, що значно поліпшує трофіку активно функціонуючого міокарда. А відсутність артеріоло-венулярних анастомозів пояснюється, з нашої точки зору, необхідністю постійного капілярного кровопостачання всіх ділянок міокарда, який є найбільш функціонально активною оболонкою серця.

Проведене дослідження також дозволило отримати дані стосовно вторинного ангіогенезу в міокарді ембріонів і плодів людини. Встановлено, що утворення бруньок росту на протязі внутрішньоутробного періоду розвитку здійснюється як від первинних кровоносних мікросудин, так і від усіх ланок вторинного гемомікроциркуляторного русла міокарда людини. Отримані результати вказують на те, що на протязі пренатального періоду онтогенезу в міокарді людини утворення бруньок росту від кровоносних мікросудин здійснюється і внутрішньоендотеліальним, і міжендотеліальним способами. При внутрішньоендотеліальному способі на поперечному зрізі просвіт бруньки росту обмежений однією ендотеліальною клітиною, і при цьому відсутні міжендотеліальні сполучення. При міжендотеліальному способі на поперечному зрізі просвіт бруньки росту обмежують два або більша кількість ендотеліоцитів. В міокарді ембріонів та плодів людини значно частіше зустрічається міжендотеліальний спосіб новоутворення кровоносних мікросудин. На нашу думку, суттєву роль в активізації вторинного ангіогенезу відіграють клітини, які зовні прилягають до ендотеліоцитів бруньок росту. Напевно, вони є продуцентами ангіогенного фактору, завдяки якому здійснюється розвиток бруньки росту. За отриманими даними, ці клітини в деяких випадках виконують також роль своєрідних "провідників", які проникають між кардіоміоцитами попереду верхівки бруньки росту та таким чином забезпечують просування її вглиб міокарда.

Висновки