Кон’юнктивiти у собак (поширення, патогенетичні механізми, тканинні зміни, раціональні методи лікування)

Размещено на http://www.allbest.ru/

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук

КОН'ЮНКТИВІТИ У СОБАК

(Поширення, патогенетичні механізми, тканинні зміни, раціональні методи лікування)

БРОДОВСЬКИЙ Олександр Станіславович

УДК 636.7:617.711-002

16.00.05. - ветеринарна хірургія

Біла Церква - 1999

Дисертацією є рукопис

Дисертаційна робота виконана в Національному аграрному університеті

Науковий керівник: доктор ветеринарних наук, професор

Борисевич Володимир Борисович,

Національний аграрний університет

завідувач кафедри хірургії

Офіційні опоненти:

доктор ветеринарних наук, професор, Заслужений працівник народної освіти, Панько Іван Семенович, Білоцерківський державний аграрний університет, кафедра хірургії

кандидат ветеринарних наук, доцент Юрченко Леонід Іванович, Харківський зооветеринарний інститут, завідувач кафедри хірургії

Провідна установа

Полтавський державний сільськогосподарський інститут, кафедра хірургії, м. Полтава

Захист відбудеться “ 18 ” березня 1999р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.821.02 при Білоцерківському державному аграрному університеті за адресою: 256400, м. Біла Церква, вул. Ставищанська, 126; навчальний корпус № 5, ауд. № 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Білоцерківського державного аграрного університету, м. Біла Церква, Соборна пл., 8/1.

Автореферат розісланий “ 11 ” лютого 1999р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат ветеринарних наук П.О. Стадник

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Кон'юнктивіти у тварин зустрічаються порівняно часто і нерідко супроводжуються ускладненнями, які можуть приводити до втрати зору. Серед домашніх тварин кон'юнктивіти найбільш часто зустрічаються у собак, що і обумовлює актуальність вибраної теми дисертаційної роботи.

Проблемою кон'юнктивітів ветеринарно-медичні наукові працівники займаються давно. В основному їх зусилля були спрямовані на встановлення етіології, клінічних особливостей та лікування запальних процесів сполучної оболонки ока, переважно у рогатої худоби і коней. При цьому поза увагою дослідників залишилося багато важливих питань, у тому числі виявилися недостатньо з'ясованими патогенетичні механізми кон'юнктивітів та характер тканинних змін сполучної оболонки ока при запальних процесах, а також деякі методи їх лікування у собак.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Зважаючи на актуальність проблеми, ця робота є фрагментом завдання ДНТП 7 “Захист сільськогосподарських тварин від захворювань та нові лікувально-профілактичні препарати для ветеринарії” та частиною ініціативної теми кафедри хірургії НАУ “Кон'юнктивіти у тварин”.

Мета роботи - вивчити клініко-морфологічну характеристику кон'юнктивітів у собак, висвітлити основні особливості їх перебігу та розробити раціональні методи терапії.

Для досягнення мети необхідно було вирішити наступні завдання:

- з'ясувати види кон'юнктивітів, найбільш поширені у собак;

- вивчити патогенез найбільш поширених форм кон'юнктивітів у собак;

- вивчити характер тканинних змін сполучної оболонки ока та супутніх пристосувально-захисних анатомічних утворень (залоз, сосочків, фолікулів тощо);

- висвітлити особливості лікування собак при основних клінічних формах кон'юнктивітів;

- розробити і впровадити пропозиції для ветеринарно-медичних офтальмологів щодо діагностики та раціональних методів лікування кон'юнктивітів у собак.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у ветеринарній офтальмології теоретично і експериментально обгрунтовані механізми запалення сполучної оболонки ока, які виражаються судинними реакціями запального характеру, дистрофічними і проліферативними змінами епітелію кон'юнктиви, мобілізацією тканинних макрофагів, гіперплазією сосочків, фолікулів та залозистих утворень, ураженням основної сльозної залози, що дало змогу розробити класифікацію і диференціальну діагностику найбільш поширених кон'юнктивітів у собак (катаральний, при тривалому перебігу якого можливе виникнення завороту повік; гнійний та флегмонозний кон'юнктивіт; вторинно-дислокаційний, сосочково-фолікулярний; гландулярний, “сухий”, дермоїдний кон'юнктивіт та кон'юнктивіт при сторонньому тілі), розробити, апробувати і впровадити раціональні методи лікування.

Практичне значення одержаних результатів:

розроблена детальна класифікація кон'юнктивітів у собак; вивчені клінічні особливості найбільш поширених кон'юнктивітів; розроблено диференціальну діагностику та раціональні методи лікування.

Результати досліджень, що викладені у дисертаційній роботі, узагальнені у методичних рекомендаціях, опубліковані у загальнодержавних виданнях.

Особистий внесок здобувача.

Автором самостійно виконано весь обсяг експериментальних досліджень, аналіз та узагальнення одержаних результатів.

Апробація результатів досліджень проводилася на першій Всеукраїнській науково-виробничій конференції ветеринарних патологів (м. Київ, 13-15 лист. 1996 р.), другій міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми вет. обслугов. дрібних домашніх тварин" (м. Київ, 2-3 жовт. 1997 р.) та на наук.-практ. конф. проф.-викл. складу та аспірантів ФВМ НАУ (1993-1997 рр.).

Публікації. Результати досліджень опубліковані у трьох статтях, що вийшли у журналах "Ветеринария" (1), "Ветеринарна медицина України" (2) та матеріалах трьох конференцій (3 публікації).

Впровадження результатів досліджень. Одержані результати досліджень використовуються при читанні лекцій та проведенні лабораторно-практичних занять на кафедрах хірургії факультетів ветеринарної медицини Національного аграрного університету, Білоцерківського державного аграрного університету, Полтавського державного сільськогосподарського інституту, а також при лікуванні тварин у ветеринарних клініках міста Києва та області.

Структура та обсяг дисертації. Робота викладена на 149 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 39 рисунками та 5 таблицями. Вона включає: вступ, огляд літератури з теми дисертації, власні дослідження, обговорення результатів дослідження, висновки та практичні пропозиції. Список використаних літературних джерел містить 119 праць вітчизняних авторів і 55 зарубіжних.

ВИБІР НАПРЯМКІВ ДОСЛІДЖЕНЬ, МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ВИКОНАННЯ РОБОТИ

Всього досліджено 1126 собак, в тому числі клінічно - 1107, у 76 собак проведено біопсію кон'юнктиви, у 49 виконано хірургічне втручання на повіках, у 48 тварин кон'юнктиву та слізні залози досліджували після їх смерті.

Інтенсивність сльозної секреції визначали за допомогою проби Ширмера.

Гістологічні дослідження проводили з використанням фарбування гематоксилін-еозином та пікрофуксином за Ван Гізоном. Гістохімічно досліджували ферменти (лужну та кислу фосфатази) за методом Гоморі. Нуклеїнові кислоти виявляли толуїдиновим синім за методом Ейнарсона. Протеоглікани досліджували реакцією з альціановим синім при різних значеннях рН розчинів. Сіалові кислоти в зрізах виявляли за методом Г.М.Могильної та Г.Квінтареллі, з метою контролю проводили реакцію “прихованої” метахромазії. Глікопротеїнові сполуки і глікоген виявляли реакцією ПАС .

Гістологічні, гістохімічні та цитологічні показники кон'юнктиви та сльозних залоз вивчали під світловим мікроскопом, фотографували, одержані цифрові дані обробляли методом варіаційної статистики за методом Р.Б.Стрелкова.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

кон'юнктивіт собака лікування

Гістологічна та гістохімічна характеристика конюнктиви і слізних залоз у клінічно здорових собак

Кон'юнктива характеризується певною горизонтальною та вертикальною анізоморфністю та органною спеціалізацією. Найбільш складну будову має кон'юнктива повік та склепіння. В епітеліальному шарі тут виявляються покривні та секреторні (бокаловидні) клітини.

Кон'юнктива очного яблука вкрита багатошаровим епітелієм, який складається з покривних клітин. Епітелій кон'юнктиви рогівки містить глікоген.

В муцині бокаловидних клітин кон'юнктиви собак виявлені протеоглікани та глікопротеїнові сполуки. Муцин формує на поверхні кон'юнктиви захисний барєр проти пошкоджуючих факторів зовнішнього середовища.

Підепітеліальна сполучна тканина в ділянці повік та склепіння містить значну кількість мононуклеарних фагоцитів (гістіоцитів), а також моноцити, макрофаги та лімфоцити. Однак основними клітинними елементами тут є фібробласти та фіброцити. На внутрішній поверхні мигальної перетинки виявляються сосочки - випинання пухкого сполучнотканинного шару основи кон'юнктиви. У мiкроциркуляторному кровоносному руслі сосочкiв переважають венули, навколо яких скупчуються мононуклеари та лiмфоцити. Нерідко в сосочках виявляються лiмфатичнi вузлики типу лiмфатичних псевдофолiкулiв (без свiтлих гермiнативних центрiв) - фолiкули накопичення лiмфоцитів. Останні багаті на кислу фосфатазу. Їх утворення пов'язане з вираженим антигенним подразненням.

Сльозна та поверхнева сльозна залози третьої повіки мають трубчато-альвеолярну будову з чiтким розмежуванням на окремi дольки. В клiтинних елементах їх ацiнусiв виявляються основнi стадiї секреторного циклу - фази синтезу, накопичення, оводнення та виведення секрету (мерокриновий тип секреції). Сльозні залози у собак продукують змішаний секрет, до складу якого входять кислi мукополiсахариди (переважно хондроїтинсульфати), нейтральні полісахариди, катіонні білки та альфа- і бета- сiаловi (нейрамiновi) кислоти.

Згідно існуючих уявлень мукосубстанції бокаловидних клітин кон'юнктиви та гландулоцитів сльозних залоз утворюють на поверхні сполучної оболонки ока неспецифічну антибактеріальну та противірусну системи протективного характеру у вигляді плівчастого фізико-хімічного барєру на природних шляхах проникнення бактерій та вірусів в організм тварини. Важливу захисну роль відіграють також і ферменти сльозниз залоз, зокрема гідролітичні, про що свідчить висока активність кислої фосфатази в цитоплазмі лакримальних гландулоцитів.

Патогенез і тканинні зміни при кон'юнктивітах

На підставі детального клінічного обстеження 825 собак виявлено дев'ять форм запалення сполучної оболонки ока у собак (табл.1).

Гострий катаральний кон'юнктивіт характеризується виникненням запальної гіперемії в поверхневих шарах субепітеліальної сполучної тканини, серозною ексудацією, деполімеризацією основної речовини, дегрануляціею мастоцитів (тучних клітин). Макрофаги посилено фагоцитують, після чого відмічається затухання запальної гіперемії. Має місце посилення секреторної активності епітелію кон'юнктиви за рахунок гіпертрофії та гіперплазії бокаловидних клітин, а також значна активація сльозної секреції.

При гострому катаральному кон'юнктивіті запалення носить нормергічний характер. Тканинні зміни слабо виражені, внаслідок чого має місце порівняно швидка нормалізація порушеної трофічної функції кон'юнктиви, у відновленні якої значну роль відіграють активовані гістіоцити (тканинні макрофаги).

Таблиця 1

Види кон'юнктивiтiв та їх частота у собак

Характер патологiчного процесу	Форма перебiгу	Кiлькiсть	В процентах від загальної кількості
Катаральний	Гострий	229	27,76
	Підгострий
	Хронiчний
Гнiйний (поверхневий)	- “ -	86	10,42
Паренхiматозний (флегмонозний)	- “ -	54	6,54
Вторинно-дислокацiйний	- “ -	107	12,97
Сосочково-фолiкулярний	- “ -	136	16,48
Гландулярний (аденоматозний)	- “ -	94	11,39
"Сухий"	- “ -	77	9,33
Дермоїдний	Гострий	19	2,3
	Пiдгострий
Кон'юнктивiт при сторонньому тiлi	- “ -	23	2,79

Хронічний катаральний кон'юнктивіт відрізняється від гострого частковою десквамацією покривних епітеліальних клітин, певним порушенням захисної вертикальної анізоморності епітелію. Цитоплазма бокаловидних клітин містить в основному ПАС-позитивні гліко- та мукопротеїни, а кислі мукополісахариди майже не виявляються. В умовах хронічного запалення в епітеліальних гландулоцитах відбуваються зміни характеру секреції, внаслідок чого знижується захисна здатність кон'юнктивального муцину.

В підепітеліальній сполучнотканинній основі кон'юнктиви переважають застійна гіперемія, серозна ексудація, посилене відкладання кислих мукополісахаридів, значна активація місцевого гістіоцитарного резерву, а також еміграція з кровоносного русла моноцитів. Особливо масованої інфільтрації мононуклеарами зазнають вогнища накопичення лімфоцитів у вигляді так званих несправжніх фолікулів. У зонах, де скупчення лімфоцитарних клітин відсутні, мононуклеари виразно інфільтрують підепітеліальний шар у вигляді дифузних утворень безпосередньо під базальною мембраною. Рухливі, видовженої форми мононуклеари нерідко створюють густу базофільну масу; допускаємо, що в цих випадках мова йде про гіперергічну фазу хронічного запалення.

Вогнищева проліферація тучних клітин супроводжується накопиченням в останніх не тільки високосульфатованих кислих мукополісахаридів типу гепарину, але й так званого малосульфатованого гепарин-моносульфату, який, як відомо, характеризується порівняно низькою детоксикаційною здатністю.

Для даної форми конюнктивіту характерним є нерівномірний характер запальної та дистрофічно-дегенеративної реакції в підепітеліальній сполучній тканині. Під епітелієм, що зазнає некробіозу, виявляються вогнища проліферативної реакції, яка нагадує собою утворення грануляційної тканини. В складі останньої можуть виявлятися скупчення густої основної речовини, склеротичні явища, що може призводити до контрактури та дефігурації повік (найчастіше нижньої) з виникненням пальпебрального завороту .

Гнійний кон'юнктивіт супроводжується виявленням на поверхні сполучної оболонки ока переважно кокових форм мікроорганізмів. В епітеліальному шарі виявляються численні мікродефекти типу мікроерозій, обумовлені дистрофічними, некробіотичними та некротичними процесами в клітинах епітелію. Особливо виразно пошкоджуються судини конюнктиви. Вони розширені, густо нафаршировані клітинними елементами білої крові, переважно поліморфноядерними лейкоцитами. Інтенсивна міграція останніх супроводжується вираженим таксисом в бік епітеліальної поверхні.

Функціонально-аахисна активність нейтрофільних гранулоцитів при гнійному кон'юнктивіті в основному реалізується на поверхні та в товщі епітеліального шару сполучної оболонки ока.

Поступово гнійна інфільтрація змінюється макрофагальною, що супроводжується очищенням кон'юнктиви від залишків зруйнованих клітинних та волокнистих елементів. Сполучнотканинна основа кон'юнктиви ущільнюється, спостерігається фібробластична та епітеліальна регенерація. Останніми регенерують бокаловидні клітини, але їх кількість та секреторна активність ще помітно відстають від норми.

Флегмонозний кон'юнктивіт частіше є наслідком прогресування патологічного процесу з переходом гнійної інфільтрації на більш глибокі шари сполучнотканинної основи кон'юнктиви. Інтенсивність нейтрофільної інфільтрації конюнктиви в цьому випадку значно вища, ніж у попередньому. Характерним є виражене поширення тромбоваскулітів та мукоїдне набухання у товщі конюнктиви. Гомогенізовані колагенові волокна і пучки зазнають фібриноїдних перетворень. Фібриноїдні зміни, як відомо, являються характерними для реакцій алергічного генезу та багатьох інфекційних уражень.

Якщо у випадках гнійного коннктивіту руйнування нейтрофільних лейкоцитів відбувається головним чином на поверхні або в товщі епітеліального шару, то при флегмонозному кон'юнктивіті значна руйнація поліморфноядерних лейкоцитів має місце також і в глибині підепітеліального сполучнотканинного прошарку. В зв'язку з цим допускаємо участь їх ферментів у генезі патологічних змін сполучнотканинної основи кон'юнктиви, що є характерною рисою паренхіматозного (флегмонозного) кон'юнктивіту.

На фоні мукоїдного та фібриноїдного набухання кон'юнктиви відмічається зяяння переповнених лімфою багатьох лімфатичних судин, що свідчить про порушення відтікання лімфи від сполучної оболонки ока, а це є характерною рисою патогенезу флегмонозного кон'юнктивіту.

З часом макрофаги резорбують та утилізують рештки зруйнованих клітин та волокнистих утворень. Відбувається очищення сполучнотканинної основи кон'юнктиви з наступною фібробластичною регенерацією, на фоні якої відбувається поступове відновлення епітеліального шару.

Вторинно-дислокацiйний кон'юнктивiт виникає внаслiдок вiдвисання (виворіт) нижньої повiки, що порушує нормальний перебіг пристосувально-захисних реакцій у цій ділянці кон'юнктиви. Розвивається хронічний катаральний конюнктивіт з мукоїдним набуханням сполучнотканинної основи кон'юнктиви та наступними склеротичними змінами. Прогресування останніх супроводжується вираженою деформацією повіки, що веде до порушення функції всього кон'юнктивального мішка. На такому фоні нерідко виникає кератит.

Сосочково-фолікулярний кон'юнктивіт супроводжується гіперплазією сосочків на бульбарній поверхні третьої повіки і перебігає, в одному випадку, як сосочковий, а в іншому - як фолікулярний кон'юнктивіт. Між чисто сосочковим та виражено фолікулярним кон'юнктивітом виявляються перехідні форми запально-гіперпластичної реакції у вигляді сосочково-лімфоцитарного хронічного запалення.

Основу фолікулярного кон'юнктивіту складає виражена лімфоцитарна інфільтративно-проліферативна реакція, яка призводить до утворення чітко оформлених лімфатичних фолікулів округлої форми всередині гіпертрофованих сосочків. Ці лімфоцитарні утворення складаються в основному з малих та середніх лімфоцитів і не містять світлих гермінативних центрів, у зв'язку з чим їх вважають несправжніми фолікулами .

На думку В.Б.Борисевича (1994), функціональне призначення таких утворень полягає в здійсненні клітинного імунітету, зокрема, кілерної (цитотоксичної) дії, спрямованої проти мікроорганізмів. Надмірна цитотоксична активність у зв'язку з лімфоцитарною гіперплазією, як різновидність переважно гіперергічноі запальної реакції, приводить до ураження власних клітинних елементів та судинних стінок (аутоагресія) кон'юнктиви, що супроводжується хронізацією запалення.

Гландулярний кон'юнктивiт - своєрiдна форма кон'юнктивiту, що полягає в пролiферацiї залозистої тканини, головним чином поверхневої сльозної залози третьої повiки. При цьому виявляється збiльшення в розмiрi верхiвкової частини мигальної перетинки.

Розрощення залозистої тканини відбувається шляхом брунькування ацінусів. Новосформовані ділянки залозистої тканини є цілком типовими, диференційованими і посилено продукують секрет. Значна частина кінцевих відділів і протоків розтягнута секретом і часто кістозно розширена. Одночасно спостерігається ураження хряща третьої повіки. Виявляються явища вогнищевого або тотального хондролізу, обумовленого гідропічною дистрофією хондроцитів. Це сприяє деформації мигальної перетинки.

Причиною захворювання на гландулярний кон'юнктивіт може бути інфікування аденовірусами. В.Б.Борисевич (1996) розглядає гландулярний кон'юнктивіт як своєрідну кон'юнктивальну аденовірусну інфекцію. На нашу думку, в патогенезі залозистого кон'юнктивіту вирішальну роль відіграє не стільки збільшення в розмірі верхівкової частини третьої повіки і випинання її за межі кон'юнктивального мішка, cкільки кінінова активність (властива залозистим утворенням) гіперплазованої тканини залози, затримка секрету в кістах з наступним всмоктуванням калікреїну (брадікініну) в кров та лімфатичну систему, а також дифузія згаданих медіаторів запалення в навколишні тканини, що провокує, пролонгує та посилює кон'юнктивіт.

“Сухий” кон'юнктивiт виникає внаслідок зменшення або припинення продукування сльозної рідини основними сльозними залозами.

У сльознiй залозi виявляються вираженi змiни ацiнусiв - частина з них гине внаслiдок посиленого продукування гiдролiтичних ензимiв, маркером активності яких є реакція на кислу фосфатазу. Частина останніх у ході надмірного посилення секреторної активності повністю гідролізується і на гістологічних препаратах виявляється у вигляді ацинарних пустот, обрамлених базальною мембраною або стінками сусідніх малоушкоджених ацінусів. Як свідчить практика, такий процес необоротний. Врешті настає ксероз рогівки, необоротне її помутніння, інколи пігментація меланоцитами. Діагноз ставиться з використанням проби Ширмера.

Дермоїдний кон'юнктивіт обумовлений подразнюючою дією дермоїда. Патогенна дія останнього обумовлена ростом волосся в кон'юнктивальному мішку. Гістологічно визначається запальна гіперемія, серозна ексудація, виражена мобілізація та активація кон'юнктивальних гістіоцитів (посилення рухливості і таксис в бік епітелію). Хронізація запалення супроводжується дезорганізацією колагенових волокон і основної проміжної речовини під епітелієм кон'юнктиви. Розвивається мукоїдне набухання сполучнотканинної основи кон'юнктиви на весь час існування дермоїда, що здатне призвести до склеротичної деформації повік або до нагноєння в порожнині кон'юнктивального мішка.

Кон'юнктивіт у зв'язку зі стороннім тілом. Попадання в конюнктивальний мішок сторонього тіла спричиняє запалення сполучної оболонки ока, а саме стороннє тіло, як правило, переміщується під мигальну перетинку, де його виявляють при старанному огляді.

При цьому спочатку виявляється катаральне запалення, яке з часом переходить в гнійне з усіма наслідками. Безпосередньо поруч із стороннім тілом розвивається плоскоклітинна метаплазія епітелію кон'юнктиви з ознаками продукування епітеліоцитами кератину. Кератинізація супроводжується явищами склерозування сполучнотканинної основи кон'юнктиви, що здатне спричинити деформацію повік.

Всі згадані вище форми кон'юнктивіту нерідко супроводжуються спастичним заворотом нижньої або (та) верхньої повік. Спастичний заворіт повік зникає при усуненні причини, яка його викликала.

Проведене дослідження свідчить, що у собак зустрічається багато форм кон'юнктивітів, кожна з яких відрізняється за своїми патогенетичними механізмами та характером тканинних змін, що необхідно враховувати при проведенні раціонального лікування. Багатоформність конюнктивітів у собак є відображенням особливостей їх онтогенетичного розвитку у зв'язку з так званою фізіологічною незрілістю в момент народження (сліпонароджувані тварини) і прозріванням у ранній період постнатального онтогенезу (В.Б.Борисевич, 1978, 1982, 1991).

Лікування конюнктивітів у собак

Лікування кон'юнктивітів у собак проводили з урахуванням характеру тканинних змін та особливостей патогенетичних механізмів (табл. 2).

Лікування гострого катарального кон'юнктивіту виконували шляхом інстиляції в кон'юнктивальний мішок крапель 5%-го розчину димексиду на 0,5%-ному розчині новокаїну (ДН) 6-10 разів на день. В контролі застосовували краплі 3%-го розчину цинку сульфату та 10%-го розчину натрію сульфацилу.

Таблиця 2

Результати лiкування кон'юнктивiтiв у собак

Вид захворювання	Контроль	Дослiд
	Кiлькiсть тварин	Днi лiкування	Вилiкувалось, %	Кiлькiсть	Днi лiкування	Вилiкувалось, %	Р
				тварин
Гострий катаральний
кон'юнктивiт	10	8,7±0,32	100	10	5,5±0,32	100	<0,01
Хронiчний
катаральний
кон'юнктивiт	8	17,6±0,97	87,5	10	10,6±0,54	100	<0,01
Гнiйний кон'юнктивiт	8	8,4±1,06	100	10	4,8 ±0,8	100	<0,01
Флегмонозний
кон'юнктивiт	8	18,4±0,8	75,0	8	11,25±0,66	87,5	<0,01
Вторинно- дислока-
цiйний кон'юнктивiт	9	11 ±0,71	77,8	9	8,2±0,12	100	<0,01
Сосочково-фолiкуляр-
ний кон'юнктивiт	14	10,2±0,45	100	14	10,1±0,43	100	>0,05
Гландулярний
кон'юнктивiт	12	10,25±0,37	100	12	9,92±0,28	100	>0,05
"Сухий" кон'юнктивiт	5	37 ±2,57	-	6	12,33±1,06	100	<0,01
Дермоїдний
кон'юнктивiт	-	-	-	5	9,67±0,48	100	-
Кон'юнктивiт у зв'язку
iз стороннiм тiлом	-	-	-	7	4,85±0,17	100	-

При лікуванні хронічного катарального кон'юнктивіту до згаданих очних крапель додавали лідазу з розрахунку 64 ОД на 15 мл розчину (ДНЛ); в контролі застосовували краплі цинку сульфату, дексамезатону та 10%-го розчину натрію сульфацилу.

При гнійному кон'юнктивіті лікували ДН з додаванням гентаміцину або левоміцетіну; в контролі проводили почергову інстиляцію 15%-го натрію сульфацилу та 5%-го розчину гентаміцину або левоміцетину.

При лікуванні флегмонозного кон'юнктивіту застосовували краплі ДНЛ з додаванням гентаміцину або левоміцетину, в контролі було таке ж лікування, що і при гнійному кон'юнктивіті, але з додатковим застосуванням внутрішньом'язових ін'єкцій канаміцину згідно інструкції.

При лікуванні вторинно-дислокаційного кон'юнктивіту поєднували оперативне втручання з інстиляцією протягом 5-8 днів ДНЛ; у контролі виконували лише оперативне втручання. В останьому випадку мало місце розходження швів внаслідок рубцевого стягнення кон'юнктиви, що супроводжувало хронічний запальний процес.

У випадках сосочково-фолікулярного кон'юнктивіту всіх собак лікували скарифікацією гіперплазованих сосочків за допомогою кюретки Фолькмана після попередньої анестезії. Видалені таким чином сосочки, як правило, не регенерують, що приводить до виліковування. Дещо швидше і більш сприятливо післяопераційний період проходив у випадках інстиляції крапель ДН, але це не впливало суттєво на ефективність лікування.

При лікуванні “сухого” кон'юнктивіту паліативні засоби у вигляді зволожування сполучної оболонки ока різними антисептичними та поживними краплями (Вера Шмідт,1978) дають лише тимчасове поліпшення, не впливаючи на кінцевий майже фатальний результат у вигляді ускладнення кератитом і утворення більма. Радикальним засобом лікування цієї хвороби є пересадка протоки привушної слинної залози в латеральний відділ верхнього склепіння кон'юнктивального мішка.

Лікування дермоїдного кон'юнктивіту проводилось оперативним шляхом. В післяопераційному періоді застосовували краплі ДН. Контрольні заходи, оскільки в них не було потреби, не виконувалися.

При лікуванні кон'юнктивіту у зв'язку з стороннім тілом останнє видаляли після проведення поверхневого знеболення. З метою швидкого приведення кон'юнктиви у стан норми після втручання застосовували інстиляцію крапель ДН.

ВИСНОВКИ

1. Дослідженнями виявлено різні форми кон'юнктивiту у собак - катаральний, гнiйний, флегмонозний, вторинно-дислокацiйний, сосочково-фолiкулярний, гландулярний, "сухий", дермоїдний та кон'юнктивiт у зв'язку зі стороннім тiлом.

2. При катаральних формах запалення та при вторинно-дислокацiйному кон'юнктивiтi реєструються запальна гiперемiя, посилене продукування муцину та мобiлiзацiя гiстiоцитiв, активацiя яких супроводжується значним посиленням їх рухливостi; при хронiчному катаральному кон'юнктивiтi вiдмiчається мукоїдний набряк та склерозування, що викликає або посилює деформацiю повiк.

3. При гнiйному i флегмонозному кон'юнктивiтi має мiсце виражена iнфiльтрацiя кон'юнктиви, переважно нейтрофiлами, якi в першому випадку розпадаються на поверхнi та в глибині епiтелiю, а в другому, крiм того, в пiдспiдній сполучній тканині. Крім того, флегмонозний кон'юнктивiт супроводжується мукоїдним набряком та фiбриноїдним некробiозом i некрозом сполучнотканинної основи кон'юнктиви.

4. При сосочково-фолiкулярному кон'юнктивiтi на фонi запальної гiперемiї спостерiгається розрощення сосочкiв на бульбарнiй поверхнi третьої повiки переважно за рахунок фiбробластичної та гiстiоцитарної пролiферацiї або ж утворення в сосочках лiмфоцитарних фолiкулiв, що також супроводжується папiлярною гiперплазiєю; остання являє собою один з провідних патогенетичних механiзмiв пролонгацiї запальної реакцiї.

5. При гландулярному кон'юнктивiтi пролiферацiя секреторних ацiнусiв поверхневої сльозної залози, що супроводжується значною її гiперплазiєю та випинанням з кон'юнктивального мiшка потовщеної верхiвки мигальної перетинки, є основним патогенним фактором запального стану кон'юнктиви.

6. При "сухому" кон'юнктивiтi основним патогенним чинником є запустiння секреторних ацiнусiв з повним лiзуванням їх клiтинного складу, що вiдображає стрибкоподiбний перехiд нормальної мерокринової секрецiї до голокринової.

7. При дермоїдному кон'юнктивiтi спостерiгається головним чином гiперплазiя та гiперсекреторна активнiсть бокаловидних клiтин кон'юнктиви у вiдповiдь на тривале подразнення волоссям новоутворення i формування при цьому потовщеного захисного шару густого муцину.

8. Кон'юнктивiт при наявностi стороннього тiла супроводжується гнiйною iнфiльтрацiєю переважно епiтелiю сполучної оболонки ока, мобiлiзацiєю та руховою активацiєю гiстiоцитiв, а також плоскоклiтинною метаплазiєю епiтелiю в дiлянцi розташування стороннього тiла.

9. Ефективними методами лiкування є:

при гострому катаральному кон'юнктивiтi - застосування димексид-новокаїнових крапель (ДН);

при хронiчному катаральному кон'юнктивiтi - використання димексид-новокаїн-лiдазних крапель (ДНЛ);

при гнiйному кон'юнктивiтi - введення в кон'юнктивальний мiшок ДН з додаванням антибiотикiв, зокрема, гентамiцину, левомiцетину тощо;

при флегмонозному кон'юнктивiтi доцiльно застосовувати ДНЛ з додаванням антибiотикiв широкого спектру дії (окситетрациклiну, тiлану тощо), якi слiд поєднувати з iнстиляцiєю крапель 10-30%-го розчину натрiю сульфацилу;

при вторинно-дислокацiйному кон'юнктивiтi, що поєднується з виворотом повiки, рацiонально проводити операцiю за Дифенбахом-Грефе та iнстиляцiю ДНЛ протягом 5-8 днiв;

при сосочково-фолiкулярному кон'юнктивiтi доцiльно виконувати скарифiкацiю сосочкiв та iнстиляцiю на кон'юнктиву ДН;

при гландулярному кон'юнктивiтi (гiперпластичному аденоматозi) необхідно проводити економну резекцiю гiперплазованої залозистої тканини паралельно хрящу мигальної перетинки та iнстиляцiю ДН;

при "сухому" кон'юнктивiтi слід виконувати пересадку протока привушної слинної залози з одночасним застосуванням ДНЛ у випадках вираженої хронiзацiї запалення та розвитку кератиту;

при дермоїдному кон'юнктивiтi необхiдно економно видаляти новоутворення з наступним застосуванням ДН;

при кон'юнктивiтi у зв'язку зі стороннім тiлом після видалення останнього слiд проводити iнстиляцiю ДН.

ПРАКТИЧНI РЕКОМЕНДАЦIЇ

1. Кон'юнктивiти у собак характеризуються значною рiзноманiтнiстю проявлення хворобливих процесiв. Слід враховувати, що кон'юнктивiти у собак можуть бути: а) первинними - гострий та хронiчний катаральний, сосочково-фолiкулярний, гнiйний та флегмонозний; б) вторинними - гландулярний (гiперпластичний аденоматоз), вторинно-дислокацiйний, "сухий", дермоїдний, кон'юнктивiт у зв'язку зі стороннiм тiлом.

2. У всiх випадках кон'юнктивiту необхiдно розiбратись у причинах виникнення та механiзмах перебiгу хвороби, обов'язково дослiдити кон'юнктивальний мiшок, вивертаючи третю повiку за допомогою пiнцета (пiсля проведення поверхневої анестезiї); лише пiсля цього слiд застосовувати вiдповiднi лiкувальнi заходи.

3. При консервативних способах лiкування кон'юнктивiтiв рекомендуємо застосовувати інстиляцію очних крапель 5%-го димексиду на 0,5%-му новокаїнi. При хронiзацiї запалення до цiєї сумiшi слiд додавати лiдазу з розрахунку 64 ОД на 15 мл розчину. Інстиляцiя таких крапель 4-6 i бiльше разiв на день попереджає утворення рубцiв у сполучнiй оболонцi ока та наступну деформацiю повiк (пальпебральний виворiт або заворiт). У випадках септичного перебiгу процесу до складу димексид-новокаїнової сумiшi рекомендуємо додавати антибiотики, зокрема, левомiцетин, гентамiцин, тетрациклiн тощо.

4. При сосочково-фолiкулярному кон'юнктивiті слiд застосовувати скарифiкацiю; при гландулярному (гiперпластичний аденоматоз) необхiдно видаляти гiперплазовану залозисту тканину, не пошкоджуючи хряща третьої повiки; при "сухому" кон'юнктивiті рацiональною є пересадка стенонового протока в латеральну частину кон'юнктивального мiшка; дермоїд або стороннє тiло видаляють, пiсля чого застосовують димексид-новокаїновi краплi; при виворотi повiки використовують оперативне втручання.

5. Оперативнi способи лiкування доцiльно поєднувати з рекомендованими нами консервативними засобами, особливо в пiсляоперацiйний перiод, що попереджує рецидиви хвороби.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ.

Борисевич В.Б., Бродовський О.С., Борисевич Б.В. Конюнктивіти у собак

Вет. медицина України. - 1996. - № 8. - С. 32-33.

Борисевич В.Б., Бродовский О.С., Борисевич Б.В. Конюнктивит у собак (особенности лечения) Ветеринария. - 1997. - № 7. - С. 52-53.

Бродовський О.С. Особливості перебігу гнійного конюнктивіту у собак

Вет. медицина України. - 1998. - № 3. - С. 19.

Бродовський О.С. Гістопатологія гострого катарального конюнктивіту у собак Актуальні питання ветеринарної патології: Матер. 1 Всеукр. наук.-виробн. конф. вет. патологів. - Т.1 (Київ, 13-15 лист. 1996 р.). - Київ, 1996. - С. 56-57.

Бродовський О.С. Сосочково-фолікулярний конюнктивіт у собак

Сучасні проблеми ветеринарної медицини: Матер. наук. конф. проф.-викладацького складу та аспірантів. - Київ, 1997. - С. 85-86.

Борисевич В.Б., Кудрявченко О.В., Бродовський О.С.. Терапія конюнктивітів у собак Проблеми ветеринарного обслуговування дрібних домашніх тварин: Зб. матеріалів ІІ міжнарод. наук.-практ. конференції (м. Київ, 2-3 жовт. 1997 р.). - Київ, 1997. - С. 62-63.

Бродовський О.С. Кон'юнктивiти у собак (поширення, патогенетичні механізми, тканинні зміни, раціональні методи лікування). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.05 - ветеринарна хірургія. - Білоцерківський державний аграрний університет, Біла Церква, 1999.

Дисертація присвячена вивченню кон'юнктивiтів у собак. Кон'юнктивіти можуть бути: а) первинними - гострий і хронічний катаральний, сосочково-фолікулярний, гнійний та флегмонозний, 6) вторинними - гландулярний (гіперпластичний аденоматоз), вторинно-дислокаційний, “сухий”, дермоїдний та кон'юнктивіт у зв'язку зі стороннiм тiлом.

При консервативному лікуванні рекомендуємо використовувати інстиляцію крапель 5%-го розчину димексиду на 0,5%-ному новокаїні. При хронiзацiї запалення до цiєї сумiшi слiд додавати лiдазу з розрахунку 64 ОД на 15 мл розчину, що попереджає утворення рубців у кон'юнктиві і наступну деформацію повік (виворіт або заворіт). При септичному перебiгу процесу до складу димексид-новокаїнової сумiшi слід включати антибiотики, зокрема, левомiцетiн, гентамiцин, тетрациклiн тощо.

При випадках сосочково-фолікулярному кон'юнктивіті необхідно застосовувати скарифікацію, при гландулярному слід видаляти гіперплазовану залозисту тканину паралельно хрящу третьої повіки; при "сухому" кон'юнктивiті рацiональною є пересадка стенонового протока в латеральну частину кон'юнктивального мiшка; при наявностi дермоїда або стороннього тiла їх видаляють, пiсля чого застосовують димексид-новокаїновi краплi.

Ключові слова: кон'юнктивіт, лікування, операція, повіка, димексид, око.

Бродовский А.С. Конъюнктивиты у собак (распространение, патогенетические механизмы, тканевые изменения, рациональные методы лечения). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата ветеринарных наук по специальности 16.00.05 - ветеринарная хирургия. - Белоцерковский государственный аграрный университет, Белая Церковь, 1999.

Диссертация посвящена изучению конъюнктивитов у собак. Конъюнктивиты могут быть: а) первичными - острый и хронический катаральный, сосочково-фолликулярный, гнойный и флегмонозний, 6) вторичными - гландулярный (гиперпластический аденоматоз), вторично-дислокационный, “сухой”, дермоидный и конъюнктивит в связи с инородным телом.

При консервативном лечении рекомендуем использовать инстиляцию капель 5%-го раствора димексида на 0,5%-ном новокаине. При хронизации воспаления к этой смеси необходимо добавлять 64 ЕД лидазы на 15 мл раствора, что предупреждает образование рубцов в конъюнктиве и последующую деформацию век (выворот или заворот). При септическом течении процесса в состав димексид-новокаиновой смеси следует включать антибиотики, в частности левомицетин, гентамицин, терациклин и другие.

В случаях сосочково-фолликулярного конъюнктивита необходимо применять скарификацию, при гландулярном следует удалять гиперплазированную железистую ткань параллельно хрящу третьего века; при образовании “сухого” конъюнктивита рациональным является пересадка стенонового протока в латеральний отдел конъюнктивального мешка; при наличии дермоида или инородного тела их удаляют, после чего применяют димексид-новокаиновые капли.

Ключевые слова: конъюнктивит, лечение, операция, веко, димексид, глаз.

Brodovsky A.S. Conjunctivitis of dogs (spreading, pathogenetic mechanisms, tissues' changes, rational methods of treatment).

Defended the manuscript of thesis on searching the scientific degree of candidate of veterinary sciences on speciality 16.00.05 - “Veterinary Surgery”, Bila Tserkva's Agricultural University, Bila Tserkva, 1999.

Conjunctivitis can be divided into: a) primary - sharp and chronic, papillary - follicular, purulent and phlegmonic conjunctivitis; b) secondary - hyperplastic adenomator, secondary-dislocational, “dry”, dermoid conjunctivitis and conjunctiva inflammation becouse of foreign body.

Under conservative treatment usage of 5% solution Dimexidi on 0,5% Novocaini (in drops) is recommended. In case of chronic conjunctivitis it is necessary to add 64 units Lidaza for 15 ml of solution, in order to prevent scar development and eyelid deformation.

The inclusion of antibiotics (Levomicetin, gentamicin, tetraciclin) to Dimexid-Novocaini mixture will be recommended in case of septic processes.

In case of papillary-follicular conjunctivitis scarification is recommended; when hyperplastic adenomatoz appears hyperplastic glandular tissues should be removed parallel to third eyelid cartilage; in case of “dry” conjunctivitis the most rational way of treatment is transplant of wall duct into the lateral section of conjunctival cul-de-sac; if there is dermoid or foreign body they should be removed with further application of Dimexid-Novocaini in drops.

Under eyelid crease the most effective way of treatment is scarification of scin in the form of triangle at lateral eye angle with surther stitching/

Key words: conjunctivitis, treatment, operation, eyelids, dimexid, eye.

Размещено на Allbest.ru

...