Вплив інтенсивної замісної терапії L–тироксином сумісно з антагоністом кальцію (кордафеном) на функціональний стан серцево-судинної системи при гіпотиреозі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Вплив інтенсивної замісної терапії L-тироксином сумісно з антагоністом кальцію (кордафеном) на функціональний стан серцево-судинної системи при гіпотиреозі

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

тиреоїдний щитовидний замісний терапія

Актуальнiсть теми. Необхiднiсть удосконалення методiв замiсної терапiї тиреоїдної недостатностi набуває важливого значення у зв'язку iз зростанням кiлькостi хворих на первинний гiпотиреоз та недостатньою ефективнiстю його лiкування.

Так, на протязi довгого часу використання різних методик лікування тиреоїдином не дало бажаних результатів. Впровадження в практику у 60-70-х роках синтетичного Т₃ та комбiнованих тиреоїдних препаратiв (тиреотому та тиреокомбу) також не дозволило досягти у хворих на гiпотиреоз достатньо високої толерантностi до замiсної терапiї [J. Baillet et al.,1981], у зв'язку з чим набула широкого розповсюдженя методика "малих" доз тиреоїдних гормонiв на початку лiкування гiпотиреозу [Х. Шамбах iз спiвавт., 1988; Н.Т. Старкова, 1991; H. Bethge, 1984]. В подальшому у хворих з тиреоїдною недостатнiстю була виявлена бiльш висока переносимiсть L-тироксину (L-Т₄). Встановлено, що при його призначеннi зростання концентрацiї Т₃ в кровi пiдвищується повiльно i досягає нормального показника тiльки через 3-4 тижнi пiсля встановлення необхiдного рiвня тироксинемiї для повної компенсацiї гiпотиреозу. [Х. Шамбах iз спiвавт., 1988; U.M. Kaplan,1984].

Повiльний емпiричний пiдбiр адекватного дозування тиреоїдних препаратiв обумовлює довгi строки (від 2,5 місяців до року) реабiлiтацiї хворих [Х. Шамбах iз спiвавт., 1988; Н.Т. Старкова, 1991; R. Hebrmann, 1988].

Приймаючи до уваги особливостi метаболiзму екзогенного Т₄ на початку лiкування гiпотиреозу, була впроваджена методика iнтенсивної замicної терапiї L-T₄, яка дозволяє з врахуванням ступеню тиреоїдної недостатностi та ваги тiла хворого на протязi 3-7 днiв лiквiдувати дефiцит тиреоїдних гормонiв в органiзмi, пicля цього переходити на пiдтримуючi дози [О.М. Бiлецька, 1994, 1996]. При задовiльнiй переносимостi L-Т₄ така терапевтична тактика дозволяє значно скоротити перiод компенсацiї гiпотиреозу.

Однак, в рядi випадкiв також виникає необхiднiсть в оптимiзацiї початкового перiоду терапiї гiпотиреозу L-Т₄ (перед всьго у лiтнiх хворих з тяжкою формою тиреоїдної недостатностi та вираженим порушенням функцiонального стану серцево-судинної системи).

Приймаючи до уваги той факт, що дизадаптацiя до замiсної терапiї гiпотиреозу частiше характеризується серцебиттям, посиленням або з'явленням болю в дiлянцi серця, виникає iнтерес бiльш поглиблено вивчити характер вiдновлення функцiонального стану серцево-судинної системи при використаннi методики iнтенсивної замiсної терапiї гiпотиреозу L-T₄ на протязi 4-5 тижнiв вiд початку лiкування.

Вiдомо, що важливу роль в механiзмi пониженої толерантностi хворих на гiпотиреоз до замiсної терапiї тиреоїдними гормонами вiдiграють пiдвищення чутливостi тканин до катехоламiнiв, збiльшення потреби мiокарда в киснi та поживних речовинах, а також прискорений транспорт кальцiю в клiтини [Н.Т. Старкова, 1989; I. Klein et al., 1984; C.T. Sawin, 1985].

Враховуючи, що препарати групи антагонiстiв кальцiю не тiльки приводять до сприятливої змiни спiввiдношення iонiв кальцiю та калiю в мiокардi, але також мають загальну периферичну вазодiлатуючу дiю, в тому числi розширюють вiнцевi судини та збiльшують коронарний кровообiг [C.Ю. Марцевiч, 1990; Л.Т. Мала iз спiвавт., 1994; М.Л. Шараєва, 1995], можна очікувати, що їх призначення в комплексi з L-T₄, буде сприяти полiпшенню адаптацiї до замiсної терапiї хворих на гiпотиреоз. Праць по вивченню ефективностi використання антагонiстiв кальцiю сумiсно з L-T₄ у хворих на гiпотиреоз нами не знайдено.

Таким чином, спрямованiсть даного дослiдження визначається необхiднiстю поглибленого вивчення функцiонального стану серцево-судинної системи у хворих на гiпотиреоз при використаннi методики швидкої нормалiзацiї тиреоїдних гормонiв в органiзмi за допомогою L-Т₄, а також вiдсутнiстю розробок шляхiв пiдвищення толерантностi до iнтенсивної терапiї L-T₄ на початку лiкування гiпотиреозу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослід-ження виконано згідно плану науково-дослідницької роботи Харківського інституту удосконалення лікарів та Українського науково-дослідного інституту фармакотерапії ендокринних захворювань, м.Харкова.

Мета дослiдження. Оцінка впливу iнтенсивної замiсної терапiї L-тирок-сином сумiсно з антагонiстом кальцiю (кордафеном) на функцiональний стан серцево-судинної системи у хворих на гiпотиреоз.

Задачi дослiдження:

1. Вивчити особливостi функцiонального стану серцево-судинної системи у хворих на гiпотиреоз в залежностi вiд ступеня тиреоїдної недостотностi та характеру ураження щитовидної залози.

2. Дослiдити динамiку регресiї гiпотиреозу з урахуванням функцiонального стану серцево-судинної системи на початку (на протязі одного місяця) iнтенсивної замiсної терапiї L-T₄.

3. Вивчити динамiку функцiонального стану серцево-судинної системи в процесi оптимізованого застосування L-T₄ сумiсно з антагонiстом кальцiю (кордафеном) на початку замiсної терапiї гiпотиреозу.

Наукова новизна одержаних результатів.

Вперше на підставі комплексу інструментальніх методів обстеження у хворих на гiпотиреоз проведено порівняльну оцінку функціонального стану серцево-судинної системи в залежності від характеру ураження щитовидної залози.

Науково обгрунтовано доцільність включення до комплексу обстеження показників гемодинаміки та фазової структури систоли лівого шлуночка серця при інтенсивній замісній терапії гіпотиреозу L-Т₄.

Виявлено, що iнтенсивна замiсна терапiя L-T₄ не тiльки полiпшує загальний стан хворих на гiпотиреоз та приводить їх до еутиреоїдного стану, але й в значнiй мiрi нормалiзує центральну та внутрiшньосерцеву гемодинамiку вже через 2-3 тижнi, а показники хронокардіографії - в середньому через один місяць вiд початку лiкування.

Вперше застосовано спосіб оптимізації інтенсивної замісної терапії L-Т₄ на початку лікування; встановлено, що додаткове призначення антагоніста кальцію (кордафена) сприяє скороченню строкiв вiдновлення функцiонального стану серцево-судинної системи у хворих на гіпотиреоз.

Практичне значення одержаних результатів. Показана ефективнiсть проведення у хворих на гiпотиреоз комбiнованої терапiї, яка включає застосування L-Т₄ в iнтенсивному режимi та антагонiста кальцiю (кордафена). Призначення антагонiста кальцiю (кордафена) на початку замiсної терапiї гiпотиреозу дозволить скоротити строк реабiлiтацiї хворих та полiпшити толерантнiсть до L-T₄.

Показана доцiльнiсть дослiдження у хворих на гiпотиреоз показникiв гемодинамiки та скорочувальної здатностi мiокарда на початку замiсної терапiї, що дозволить визначити строки лiквiдацiї дефiциту тиреоїдних гормонiв в органiзмi та оцiнювати адекватнiсть проведення замiсної терапiї.

Результати наукових дослiджень упроваджено: в клiнiцi та консультативнiй полiклiнiцi Українського науково-дослiдного інституту фармакотерапiї ендокринних захворювань, 27-й та обласнiй клiнiчних лiкарнях м.Харкова, полiклiнiцi N 3 м.Харкова, медсанчастинi N 12 м.Харкова, а також викладаються на циклах пiслядипломного навчання кафедрою ендокринологiї Харкiвського iнституту удосконалення лiкарiв.

Основнi положення дисертацiї, що виносяться на захист:

1. У хворих на гiпотиреоз має мiсце залежнiсть показникiв гемодинамiки та фазової структури систоли лiвого шлуночка серця не тільки вiд ступеня тиреоїдної недостатностi, але й характеру ураження щитовидної залози.

2. Застосування L-T₄ у хворих на гiпотиреоз у дозуваннi, що передбачає лiквiдацiю дефiциту тиреоїдних гормонiв в органiзмi на протязi 3-7 днiв, приводить до нормалiзацiї функцiонального стану серцево-судинної системи в середньому на протязi одного мiсяця незалежно від тяжкості захворювання та характеру ураження щитовидної залози.

3. Включення в комплексне лiкування хворих на гiпотиреоз антагонiста кальцiю (кордафена) дає бiльш виразний позитивний ефект на відновлення функцiонального стану серцево-судинної системи в порівнянні з монотерапією L-Т₄.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом особисто розроблена програма дослiдження, проводилось лiкування i спостереження за всiма обслiдуваними хворими, самостiйно виконувалось дослiдження серцево-судинної системи, зроблено аналiз результатiв клiнiчного, функцiонального, бiохiмiчного, iмуно-логiчного i гормонального обстеження. Автором особисто сформульованi всi положення та висновки дисертацiї. Автору належить головна роль у підготовці отриманих даних до всіх наукових публікацій.

Апробацiя результатів дисертації. Основнi положення дисертацiї обговорено на клiнiчнiй конференцiї Українського НДI фармакотерапiї ендокринних захворювань спiльно з кафедрою ендокринологiї Харкiвського iнституту удосконалення лiкарiв (1996). Матерiали дисертацiї доповiдались на науковiй конференцiї, присвяченiй 25-лiттю нової клiнiки Українського НДI фармакотерапiї ендокринних захворювань (1993), засiданнях Харкiвського наукового медичного товариства кардiологiв (1993, 1996) та ендокринологiв (1996), засіданні кафедри ендокринології Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (Київ, 1998).

Публiкацiї. За матеріалами дисертацiї опублiковано 12 наукових робiт, з яких чотири статті в наукових фахових журналах, що затверджені ВАК України, три статті у збірниках наукових праць, один інформаційний лист та чотири тези.

Обсяг i структура дисертації. Дисертацiя надрукована на 154 сторiнках машинопису i складається iз вступу, огляду лiтератури, матерiалiв i методiв дослiдження, 3 глав власних дослiджень, закiнчення, висновкiв та практичних рекомендацiй. Cписок лiтератури включає 204 джерела вiтчизняних i зарубiжних авторiв. Робота iлюстрована 10 рисунками та 25 таблицями.

2. ЗМIСТ РОБОТИ

Клiнiчна характеристика обслiдуваних. Об'єктом дослiдження були 107 хворих на первинний гiпотиреоз, обстеження яких проводилось в клiнiцi Українського науково-дослiдного iнституту фармакотерапiї ендокринних захворювань.

У обстежених переважав вік від 41 до 50 років, а співвідношення чоловіків та жінок складало 1:4. У переважної бiльшостi хворих (40 чол. - 37,4%) тривалiсть захворювання була вiд 3-х до 9-ти рокiв. У 32 пацiєнтiв (29,9%) виявлено спонтанний гiпотиреоз (1 пiдгрупа), у 23 (21,5%) - гiпотиреоз на фонi аутоiмунного тиреоїтиду (2 пiдгрупа). Пiсляоперацiйний гiпотиреоз був у 52, iз них у 29 (27,1%) гiпотиреоз виник пiсля хiрургiчного лiкування дифузного токсичного зоба (3 пiдгрупа), у 23 (21,5%) - аутоiмунного тиреоїдиту (4 пiдгрупа).

Ефективнiсть початкової замiсної терапiї гiпотиреозу iндивiдуально визначеними дозами L-T₄ вивчено у 45 хворих, якi склали контрольну групу. У 27 осiб виявлено гiпотиреоз середньої тяжкостi, у 18 - тяжка форма.

Для проведення оцiнки рiзних методiв замiсної терапiї при гiпотиреозi було обстежено 40 хворих гiпотиреозом, якi вживали L-T₄ по традицiйнiй методицi (повiльне збiльшення дози).

Функцiональний стан серцево-судинної системи вивчено у 60 хворих гiпотиреозом середньої тяжкостi i 39 осiб iз тяжкою формою захворювання.

Дослiджено ефективнiсть застосування антагонiста кальцiю кордафена в поєднаннi iз L-T₄ на початку замiсної терапiї, яка проводилась в iндивiдуальному режимi i передбачала усунення дефiциту тиреоїдних гормонiв в органiзмi протягом 3-7 днiв.

Першу контрольну групу (50 осiб) склали пацiєнти, котрi отримували тiльки L-T₄ в iндивiдуальнiй дозi. Легка форма гiпотиреозу виявлена у 4 хворих, гiпотиреоз середньої тяжкостi - у 28 осiб, тяжка форма - у 18.

Друга обстежена група складала 57 осiб, якi разом iз iндивiдуальною дозою L-T₄ вживали антагонiст кальцiю кордафен ("Польфа", 1 таблетка мiстить 10 мг) в дозi 20-30 мг в день протягом 21-28 днiв. Легка форма виявлена у 4 хворих, гiпотиреоз середньої тяжкостi - у 32 осiб, тяжка форма у 21 пацiєнта.

За віком, тривалістю, важкістю, характером ураження щитовидної залози та наявністю супутньої патології групи були статистично однорідні.

Для порiвняння одержаних результатiв була обслiдувана група практично здорових людей (25 осiб).

Найбiльш частими скаргами хворих було вiдчуття загальної слабкостi (92,5%), мерзлякуватiсть (63,6%), сонливiсть (82%), набряк обличчя i кiнцiвок (73,8%), сухiсть шкiри (71,9%), надлишкова вага тiла (52,3%), запори (47,7%). Скарги на бiль в дiлянцi серця пред'являли 64 (59,8%) хворих на гiпотиреоз. У 62 (57,9%) пацiєнтiв виявлялась брадикардiя, у 8 (7,5%) - тахiкардiя.

Аналiз клiнiчної симптоматики рiзних варiантiв гiпотиреозу показав, що найбiльш виражені клiнiчні прояви спостерiгались при спонтанному гiпотиреозi та гiпотиреозi, що виник пiсля операцiї з приводу дифузного токсичного зоба.

Матерiали та методи дослiдження. Рiвень тиротропiну, трийодтиронiну i тироксину визначали радiоiмунологiчним методом з використанням стандартних тест-наборiв: RIA-mat TSH (Нiмеччина), PIO-T3-ПГ (Бiлорусь), PIO-T4-ПГ (Бiлорусь).

Антитiла до тиреоглобулiну i мiкросомального антигену досліджено iмуноферментним методом.

Лiпiдний обмiн вивчали шляхом визначення загального холестерину (ХС) в сироватцi кровi методом Iлька, бета-лiпопротеїди (В-ЛП) - по Бурштейну i Самаю.

Електрокардіографія проводилась за загальноприйнятою методикою.

Для вивчення показникiв центральної гемодинамiки застосовували тетраполярну грудну реографiю за методом W.G. Kubicek в модифiкацiї Ю.Т. Пушкаря. З цiєю метою використовували реограф РПГ-2-02 з регiстратором 6-NEK. Вивчались такi показники: ударний об'єм (УО, мл), хвилинний об'єм кровi (ХОК, л/хв), ударний iндекс (УI, мл/м²), серцевий iндекс (СI, л/хв/м²), загальний периферiйний судинний опiр (ЗПСО, дин·с·см^-5), середнiй гемодинамiчний тиск (СГДТ, мм рт.ст.).

Для дослiдження фазової структури систоли лiвого шлуночка серця проводилась хронокардiографiя. Фазовий аналiз здiйснювали за методом В.Л. Карпмана. Вивчали параметри: фаза асинхронного та iзометричного скорочення (АС та IC, с), перiод напруги (Т, с), перiод вигнання (Е, с), механiчна i загальна систола (Sm та So, c). Розраховувались мiжфазовi показники: механiчний коефiцiєнт (МК), внутрiшньосистолiчний показник (ВСП, %), iндекс напруги мiокарда (IНМ, %).

Для вивчення морфологiчних структур i внутрiшньосерцевої гемодинамiки застосовували метод ехокардiографiї (в В- та М- режимi) на апаратi "Aloka-SSD-280" (Японiя) з використанням датчика iз частотою 3 мГц i кутом розгортки 80 градусiв по загальноприйнятiй методицi. Вивчались такi показники: кiнцевий систолiчний i кiнцевий дiастолічний об'єм (КСО i КДО), фракцiя викиду (ФВ, %), ступiнь укорочення передньо-заднього розмiру лiвого шлуночка (СУЛШ, %), швидкiсть укорочення циркуляторних волокон мiокарда (ШУЦВ, коло/с).

Описанi методи дослiдження застосовувалися у хворих до призначення лiкування, на 14-21 день i 28-35 день вiд початку терапiї.

Для розрахунку iндивiдуальних доз L-T₄ використовувались формули, якi дозволяли визначити початкову та пiдтримуючу дози (Дн i Дп) препарату з урахуванням базальної концентрацiї Т₄ в кровi та ваги тiла хворого:

де Со - базальна концентрацiя Т₄ в кровi [О.М.Білецька, 1994, 1996].

Середнi дози Дн i Дп при легкiй формi гiпотиреозу становили вiдповiдно близько 250 та 90 мкг, при середнiй тяжкостi - 425 та 150 мкг, при тяжкiй - 740 та 250 мкг.

Пiдтримуючу дозу всi хворi вживали вранцi за годину до їжi. З першого дня лiкування до цiєї кiлькостi препарату прибавляли частину Дн за один чи два рази так, щоб одноразове введення L-T₄ не перевищувало 300 мкг. В залежностi вiд тяжкостi гiпотиреозу, вiку хворих та наявностi супутньої патологiї, вживання Дн розподiляли на 3-7 днiв.

Статистичний аналiз результатiв дослiдження виконували за допомогою пакета програм "STATGRAPHICS", який включає визначення загальних характеристик рядiв, кореляцiйний аналiз, оцiнку достовiрностi рiзниць iз застосуванням критерiю Ст'юдента.

Результати досліджень та їх обговорення. При аналiзi функцiонального стану серцево-судинної системи виявлено бiльш значнi змiни показникiв центральної та внутрiшньосерцевої гемодинаміки, фазової структури систоли лiвого шлуночка серця у хворих iз тяжкою формою гiпотиреозу в станi декомпенсацiї. У хворих iз середньою та тяжкою формою тиреоїдної недостатностi до призначення замiсної терапiї спостерiгалась достовiрна (р0,05) рiзниця показникiв УО, ХОК, УI, СI, ЗПСО, КДО, КСО, IC, ВСП, IНМ.

Бiльш вираженi змiни параметрiв кардiо- i гемодинамiки спостерігались у хворих iз спонтанним гiпотиреозом. У хворих із спонтанним гіпотиреозом в порівнянні з післеопераційним гіпотиреозом, який виник після хірургічного лікування дифузного токсичного зоба відмічалась достовірна (р0,05) різниця показників УO, XOK, CІ, ІC, T, MK, ВСП та ІНМ.

Виявлено кореляцiйнi зв'язки мiж концентрацiєю Т₄ в сироватцi кровi i показниками УI, СI, ЗПСО вiдповiдно: r = + 0,654, r = + 0,673, r = - 0,545, p < 0,05, що може бути використано для оцiнки адекватностi проведення інтенсивної замiсної терапiї при гiпотиреозi.

Під впливом iнтенсивної замiсної терапiї L-T₄ полiпшення самопочуття хворих (зменшення набрякiв, мерзлякуватостi) ми спостерiгали вже пiсля одного-двох днiв вживання iндивiдуально визначених доз L-T₄. Через 2-3 тижнi практично зовсiм зникали такi прояви гiпотиреозу, як мерзлякуватiсть, набряки, сонливiсть. Значно зменшились загальна слабкiсть, бiль в серцi, брадикардiя, диспептичні прояви, запори. Однак, вiсiм хворих на гiпотиреоз (2 особи iз середньою i 6 - iз тяжкою формою) вік яких був більш 45 рокiв iз супутньою IХС вiдмiчали бiль в серцi. Артерiальна гiпертензiя до цього часу зберiгалась у 10 осiб (4 хворих iз середньою тяжкiстю i 6 - iз тяжкою формою гiпотиреозу).

В середньому через мiсяць вiд початку замiсної терапiї ми спостерiгали зникнення бiльшостi клiнiчних симптомiв гiпотиреозу.

Пiд дiєю проведеної замiсної терапiї з застосуванням iндивiдуалiзованих доз L-T₄ на 14-21-й день вiд початку лiкування пiдвищився рiвень Т₄ в сироватцi кровi (iз 29,224,92, нмоль/л до 122,516,54 нмоль/л, р0,05), Т₃ - (iз 0,630,07 нмоль/л до 1,300,07 нмоль/л, р0,05). Концентрацiя ТТГ знизилась (вiд 23,822,63 мМО/л до 2,090,40 мМО/л, р0,05) i не вiдрiзнялась вiд норми.

Нормалiзацiя тиреоїдного статусу по часу спiвпадала iз зникненням патогномонiчних симптомiв гiпотиреозу: набрякiв, мерзлякуватостi.

До другого-третього тижня вiд початку лiкування вiдбулося зниження рiвня ХС (iз 8,230,42 ммоль/л до 5,810,21 ммоль/л, р0,05), В-ЛП (iз 85,45,8 од. до 58,24,1 од., р0,05).

Основними тенденцiями розвитку порушень роботи серця i змiни гемодинаміки у хворих на гiпотиреоз до призначення iнтенсивної замiсної терапiї були дилатацiя порожнини лiвого шлуночка серця, зниження скорочувальної функцiї мiокарда, що проявлялось у збiльшеннi КДО, КСО i ЗПСО, видовженнi IC, Sm i So, зменшеннi УО, ХОК, СI, УI, ФВ i ШУЦВ. Цi змiни вiдповiдали гiпокiнетичному типу кровообiгу i фазовому синдрому гiподинамiї мiокарда.

На 14-21-й день iнтенсивної замiсної терапiї вiдбулося значне полiпшення показникiв центральної та внутрiшньосерцевої гемодинамiки. Показники фазової структури систоли до цього перiоду змiнювались незначно. Через мiсяць вiд початку лiкування показники гемодинамiки нормалiзувались, а також вiдбулася нормалiзацiя бiльшостi показникiв фазової структури систоли лiвого шлуночка.

Аналiз тиреоїдного статусу, показники жирового обмiну, гемодинамiки i скорочувальної функцiї серця у 40 хворих на гiпотиреоз, якi тривалий час вживали L-T₄ по традицiйнiй методицi (повiльне збiльшення дози), показав вiдсутнiсть повної компенсацiї тиреоїдної недостатностi, наявнiсть дилатацiї порожнини лiвого шлуночка, гiпокінетичного типу кровообiгу i фазового синдрому гiподинамiї мiокарда.

Методика швидкого усунення дефiциту тиреоїдних гормонiв в початковому перiодi замiсної терапiї, в основному, сприймалась хворими добре. Однак, у пацiєнтiв вік яких був більш 45 рокiв iз середньою та тяжкою формою гiпотиреозу, супутньою IХС та артерiальною гiпертензiєю на початку лiкування доцiльно поряд iз L-T₄ застосовувати препарати, якi поліпшують адаптацiю серцево-судинної системи до екзогенних тиреоїдних гормонiв.

Враховуючи, що антагонiсти кальцiю мають вазоактивнi, кардiопротек-торнi, антиагрегацiйнi властивостi, спрямованi на стабiлiзацiю гемодинамiки, полiпшення коронарного кровообiгу, периферичної мiкроциркуляцiї, дiастолiчної функцiї мiокарда i зниження потреби в киснi, можна очiкувати, що їх застосування в комплексi iз тиреоїдними гормонами буде сприяти поліпшенню функцiї серцево-судинної системи хворих на гiпотиреоз на початку замiсної терапiї.

До початку терапiї бiль в дiлянцi серця колючого характеру, який не повнiстю купірувався антиангiнальними препаратами, в групi з монотерапiєю L-T₄ спостерiгався у 31 (62%) i у 33 осiб (57,9%) - з комплексним лiкуванням. Через один-два днi вiд початку лiкування самопочуття хворих покращало в обох групах. На протязi першого тижня повнiстю зникли мерзлякуватiсть, набряки. У 8 пацiєнтiв (16 %) першої групи через 1-2 тижнi вiд початку лiкування зберiгався колючий бiль в серцi, у 10 (20 %) - артерiальна гiпертензiя. У хворих другої групи бiль в дiлянцi серця зникав на 3-5 день, пiдвищений артерiальний тиск зберiгався у 3 осiб (5,3%). Через 2-3 тижнi самопочуття хворих в обох групах було задовiльне.

На фонi замiсної терапiї не виявлено рiзницi в показниках тиреоїдного статусу (табл. 1). Спостерiгалась швидка нормалiзацiя показникiв жирового обмiну у хворих, якi одержували комплексне лiкування (табл. 1).

На 14-21 день терапiї показники центральної i внутрiшньосерцевої гемодинамiки значно полiпшилися (табл. 2). Бiльш швидка i чiтка позитивна динамiка спостерiгалась у пацiєнтiв iз комплексним лiкуванням. Через мiсяць вiд початку терапiї показники гемодинамiки в обох групах вiдповiдали еукiнетичному типу кровообiгу.

Показники фазової структури систоли лiвого шлуночка в обох групах до 14-21 дня терапiї не вiдрiзнялись мiж собою i змiнювалися незначно (табл. 3). У пацiєнтiв iз комплексною терапiєю уже через мiсяць вiд початку лiкування спостерiгалась помiтна позитивна динамiка показникiв фазової структури систоли лiвого шлуночка серця.

Безпосереднє терапевтичне значення антагонiстiв кальцiю обумовлено нормалiзацiєю електролiтних порушень у мiоцитах i полiпшенням скорочувальної функцiї лiвого шлуночка, зниженням потреби мiокарда в киснi за рахунок покращання гемодинамiки: зниження перед- i пiслянавантаження мiокарда, збiльшенням коронарного кровообiгу, зменшенням напруги мiокарда лiвого шлуночка. Їх ефективнiсть може бути реалiзована пiд час використання цих препаратiв у хворих на гiпотиреоз на початку iнтенсивної замiсної терапiї L-T₄, особливо у лiтнiх хворих при тяжкiй формi захворювання та виражених порушеннях функцiонального стану серцево-судинної системи.

ВИСНОВКИ

1. Порушення функцiонального стану серцево-судинної системи у хворих на гiпотиреоз до призначення замiсної терапiї має зв'язок не тільки iз ступенем тиреоїдної недостатностi, але й характером ураження щитовидної залози.

2. Більш виражені зміни показників функціонального стану серцево-судинної системи виявлено у хворих на спонтанний гіпотиреоз.

3. Iснують кореляцiйнi зв'язки мiж рiвнем тироксину i показниками ударного iндексу, серцевого iндексу i загального периферiйного судинного опору, що може бути використано для оцінки ефективності проведення інтенсивної замісної терапії гіпотиреозу L-тироксином.

5. Нормалiзацiя деяких показникiв центральної i внутрiшньосерцевої гемодинамiки у хворих на гiпотиреоз в процесi iнтенсивної терапiї L-тироксином вiдбувається швидше (на 14-21 день), в порівнянні з нормалiзацiєю тривалостi фаз серцевого циклу (на 28-35 день).

6. Призначення антагонiста кальцiю (кордафена) на початку iнтенсивної замiсної терапiї L-тироксином при середнiй та тяжкiй формах гiпотиреозу сприяють скороченню термінів нормалізації гемодинамiки та фазової структури систоли лiвого шлуночка серця в порівнянні з монотерапією L-тироксином.

ПРАКТИЧНI РЕКОМЕНДАЦIЇ

1. Для скорочення строків реабілітації хворих на гіпотиреоз на початку лікування доцільно призначати L-тироксин в дозi, яка передбачає лiквiдацiю дефiциту тиреоїдних гормонiв в органiзмi на протязi 3-7 днiв.

3. Для скорочення строків нормалізації функціонального стану серцево-судинної системи та підвищення адаптації до інтенсивної замісної терапії у хворих на гіпотиреоз рекомендується включення в комплекс лікування антагонiста кальцiю (кордафена) в дозi 20-30 мг в день протягом 21-28 днiв.

ПЕРЕЛIК ПУБЛIКАЦIЙ ПО ТЕМI ДИСЕРТАЦIЇ

1. Белецкая О.М., Олейникова С.П., Натаров В.В., Гринченко Т.С., Снопков Ю.П., Высоцкая Е.В. Об эффективности заместительной терапии при гипотиреозе// Лiкарська справа. - 1994. - N5. С.74-78.

2. Олiйникова С.П. Застосування кордафена сумiсно з L-тироксином на початку лiкування гiпотиреозу// Клiнiчна фармацiя. 1997. - N1. - C.66-69.

3. Бiлецька О.М., Олiйникова С.П. Методика застосування кордафену сумiсно з L-тироксином на початку лiкування гiпотиреозу// Лiки. - 1997. - N5 . - С.41-44.

4. Олейникова С.П. Влияние антагониста кальция кордафена на сократительную способность миокарда при заместительной терапии гипотиреоза// Фармаком. - 1998. - N2. - C.62-65.

5. Белецкая О.М., Германович Г.Н., Потин В.В., Олейникова С.П., Высоцкая Е.В., Снопков Ю.П. Функциональное состояние сердечно-сосудистой системы в начальном периоде заместительной терапии гипотиреоза при оптимизированном режиме приема L-тироксина// Новое в профилактике, диагностике и лечении основных заболеваний сердечно-сосудистой системы: Сб. науч. тр. Украинского НИИ терапии АМН Украины. - Харьков, 1993. - С.32-37.

6. Белецкая О.М., Олейникова С.П., Гринченко Т.С., Натаров В.В., Филяев В.А., Высоцкая Е.В. Две фазы редукции клинической симптоматики гипотиреоза в начале заместительной терапии методом быстрой компенсации дефицита тиреоидных гормонов // Медицина: эксперимент, практика: Сб. науч. статей Харьковского института усовершенствования врачей. - Харьков.: Прапор, 1994. - С.95-97.

7. Снопков Ю.П., Олейникова С.П., Лаврова Е.В., Белецкая О.М. Функциональные методы исследования в диагностике скрытой сердечной недостаточности у больных гипотиреозом// Медицина: эксперимент, практика: Сб. науч. статей Харьковского института усовершенствования врачей. - Харьков.: Прапор, 1994. - С.128-130.

8. Бiлецька О.М., Натаров В.В., Олiйникова С.П., Гринченко Т.С., Фiляєв В.А. Методика лiкування гiпотиреозу тироксином// Iнформ. лист: Український НДI фармакотерапiї ендокринних захворювань, Харкiвський iнститут удосконалення лiкарiв. - 1993. - 3с.

9. Олейникова С.П., Белецкая О.М. Заместительная терапия гипотиреоза на принципах фармакокинетического подхода// Тез.докл. 2 Всероссийского съезда эндокринологов. - Челябинск, 1991. - С.302.

10. Олейникова С.П., Белецкая О.М., Снопков Ю.П., Высоцкая Е.В. Сократительная способность миокарда у больных гипотиреозом в процессе заместительной терапии// Современные проблемы клинической эндокринологии: Тез. докл. н.-практ. конф. - Харьков, 1993. - С.43-44.

11. Олiйникова С.П., Бiлецька О.М., Висоцька О.В. Iнформативнiсть показникiв центральної гемодинамiки при гiпотиреозi// Сучаснi проблеми експериментальної та клiнiчної ендокринологiї: Тези доп. 5 з'їзду ендокринологiв України. - Iвано-Франкiвськ, 1994. - С.215.

12. Белецкая О.М., Олейникова С.П. Динамика фазовой структуры систолы левого желудочка сердца в начальном периоде лечения гипотиреоза L-тироксином// Актуальные вопросы эндокринологии: Тез. докл. н.-практ. конф. - Кемерово, 1996. - С.17.

Размещено на Allbest.ru