Клінічна ефективність ступеневої терапії бронхіальної астми у дітей

Зосімов Анатолій Миколайович, доктор медичних наук, професор, Харківська академія післядипломної освіти, професор кафедри дитячого туберкульозу та пульмонології.

Основні задачі дослідження:

1. Вивчення клінічних особливостей перебігу БА у дітей Харківського регіону на сучасному етапі.

2. Дослідження особливостей імунологічного стану дітей, хворих на БА.

3. Оцінка ефективності Ступеневої терапії БА у дітей.

4. Удосконалення й адаптація Ступеневої терапії БА для дитячого віку.

Наукова новизна. Вивчено клініко-параклінічні особливості БА різноманітного ступеня тяжкості у дітей Харківської області на сучасному етапі. Уперше в Україні проведено довготривале дослідження (протягом 3 років) щодо оцінки у дітей клінічної ефективності Ступеневої терапії БА, запропонованої Міжнародним Консенсусом із проблем діагностики та лікування БА (1992). Встановлено характер зв'язку між особливостями вегетативного стану і тяжкістю бронхіальної астми. Виявлена невідповідність для дітей нормативних показників ПОШВ і добового розкиду ПОШВ, запропонованих Консенсусом для дорослих хворих. Науково обґрунтовані нові нормативні параметри ПОШВ і добового розкиду ПОШВ для визначення тяжкості БА у дітей. Модифіковано схему Ступеневої терапії для дитячого віку, а також внесено до неї певні доповнення з урахуванням індивідуальних особливостей захворювання:

- вже за умов легкого перебігу БА (I ступінь), поряд із ?2-агоністами короткочасної дії, при наявності нічних нападів астми рекомендується використовувати ?2-агоністи і теофіліни пролонгованої дії;

- тривалість лікування Інталом повинна складати щонайменше 3 місяці;

- для зменшення поліпрагмазії в лікуванні БА і диференційованого підходу до призначення адреноміметиків і холінолітиків на II і III ступенях запропоновано визначення вегетативного стану за модифікованою таблицею Вейна.

Проведено рангування найбільш інформативних показників ФЗД в оцінці динаміки захворювання в дітей.

Практичне значення роботи. Проведено апробацію та дано оцінку клінічній ефективності Ступеневої схеми лікування БА у дітей. Схему модифіковано для дитячого віку з внесенням до неї доповнень з урахуванням індивідуальних особливостей захворювання. Результати роботи впроваджено у практику Харківської ОДКЛ№1, міського алергологічного кабінету, кафедри дитячих хвороб ХАПО, МДЛ№23, міських поліклінік №№1,2,14 Харкова, що дало змогу підвищити ефективність і зменшити поліпрагмазію в лікуванні хворих на БА.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційну роботу виконано під час навчання в аспірантурі на кафедрі дитячих хвороб Харківського державного медичного університету (зав. кафедри - проф. Кожем'яка А.І.). Наведені у роботі наукові матеріали є особистим внеском автора до розробленої теми. Автор самостійно зробила патентно-інформаційний пошук, аналіз наукової літератури з дослідженої проблеми, провела підбір тематичних хворих, здійснювала їх обстеження та лікування. Також самостійно виконувала інструментальні дослідження функції зовнішнього дихання - спірографію, пневмотахометрію, пікфлуометрію, ЕКГ, опанувала методи імунологічного дослідження. Статистичну обробку та аналіз отриманих даних, підготовку до друку публікацій, оформлення дисертаційної роботи було здійснено здобувачем самостійно. ступенева терапія бронхіальна астма

Апробація роботи. Основні положення дисертації доповідалися на розширеному Пленумі обласного товариства дитячих лікарів, присвяченому пам'яті член-кор. АМН СРСР, проф. Белоусова В.А. (Харків,1996) і на науково-практичній конференції "Сучасні проблеми практичної педіатрії" (Харків,1998).

Публікації. За темою дисертації надруковано 4 статті, серед них 3 - у центральних медичних журналах.

Обсяг і структура дисертації. Дисертацію написано російською мовою, викладено на 119 стор. машинописного тексту. Вона складається зі вступу, огляду літератури, власних спостережень, заключної частини, висновків і практичних рекомендацій; ілюстрована 22 таблицями і 16 малюнками, що складає 36 стор. Бібліографічний покажчик містить 215 робіт вітчизняних і 160 - зарубіжних авторів що складає 34 стор.

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань проведено комплексне обстеження в динаміці 102 хворих на БА віком від 5 до 15 років, які лікувалися згідно зі Ступеневою схемою. Кратність обстеження склала 1раз у 3міс. (при IЙ та ?ЙЙ ступенях БА) та 1раз у 6 міс. (при I ступені БА). До статистичної обробки брались показники первинного обстеження (група "до лікування") та результати обстеження хворих, що отримували Ступеневу терапію протягом не менше 2 років (група "після лікування"). Групу порівняння склали 40 дітей, хворих на БА, того ж віку, які одержували лише бронхолітичну терапію та були обстежені в катамнезі до 2 років. Установлення діагнозу, його верифікація здійснювалися згідно з рекомендаціями Міжнародного Консенсусу з БА (1992). Клінічну оцінку результатів лікування проводили згідно з критеріями, розробленими Адо А.Д., Адріановою Н.В. (1976) і модифікованими нами стосовно до Консенсусу: а/ відмінні результати - зникнули всі прояви захворювання; медикаментозне лікування хворий не одержує; б/ гарні результати - симптоми захворювання залишилися, але маніфестують рідше й у більш легкій формі; кількість препаратів, необхідних для лікування, зменшилася - хворий переведений на нижчу ступінь астмотерапії; в/ задовільні результати - загострення рідше і легше, але обсяг необхідного терапевтичного впливу не зменшився; г/ незадовільні результати - поліпшення не наступило і хворий був переведений на вищу ступінь астмотерапії.

Для об'єктивізації оцінки функціонального стану систем організму застосовувалися сучасні інформативні методики:

- визначення вегетативного статусу хворого за модифікованою таблицею Вейна;

- оцінка системного імунітету (гуморальної та клітинної ланок) за даними тестів першого та другого рівнів: В-лімфоцити визначали за методикою Mendes (1974) у модифікації Гришина Т.И., Мюллер С. (1978) методом комплементарного розеткоутворення; Т-лімфоцити - за методикою Петрова Р.В. (1976) методом спонтанного розеткоутворення з еритроцитами барана по М.Jondal (1972); імунорегуляторні субпопуляції Т-лімфоцитів - методом непрямой мембранної імунофлюоресценції з використанням вітчизняних моноклональных антител (CD4; CD8) за методикою Філатова А.В., Бачуріна П.С., Маркова И.А. та ін.(1989). Функціональний стан Т-лімфоцитів (Т-акт.) оцінювали за методом Kerman (1976). Рівень основних трьох класів імуноглобулинів IgА, IgМ, IgG в сироватці крові визначали методом простої радіальної імунодифузії у гелі по Mancini (1965). Рівень IgЕ загального у сироватці крові визначали методом імуноферментного аналізу за методикою НПО "Біотехнологія" та АТЗТ "ДИАплюс" (Цициков Е.Н., Сердюк О.А.,1991);

- ФЗД вивчали за допомогою спірографа "Метатест-2", об'ємну швидкість повітряного струменя на вдиху та видиху досліджували пневмотахометром "ІТ-1", а пікову об'ємну швидкість видиху та її добові зміни - пікфлуометром фірми "RHONE POULENC RORER".

Був проведений аналіз статистичних даних про кількість дітей, госпіталізованих із приводу БА, і летальності від БА в ОДКБ №1 за період 1977-1997 рр. Усі цифрові були оброблені методом варіаційної статистики на комп'ютері IBM (PS)-486.

Результати дослідження. Під спостереженням перебувало 102 дитини віком від 5 до 15 років, хворих на БА. У залежності від тяжкості перебігу БА їх було поділено на 3 групи: з легким перебігом (I ступінь) - 27 (26,5 %) хворих; БА середньої тяжкості (II ступінь) - 46 (45,1 %) дітей; тяжка БА (III ступінь) - 29 (28,4 %) хворих. Cеред хворих переважали хлопчики (65,7 %). Вивчалася роль факторів "зовнішнього середовища" в розвитку БА. Серед хворих переважали міські мешканці (89 %) і мешканці районів із забрудненим повітряним басейном (Орджонікідзевський, Комінтернівський, Жовтневий, Фрунзенський і частково Київський райони м. Харкова) - 58 %. З перинатальных факторів найбільше значення мали ускладнений перебіг вагітності (59,8 %), раннє штучне вигодовування (65,7 %) і ускладнені пологи (23,5 %). При аналізі анамнезу життя виявлено високу питому вагу дітей, що часто хворіють (58 %). У 31 (30,4 %) дитини були дані про перенесену пневмонію; у 41 (40,2 %) - відзначалися хронічні вогнища інфекції в носоглотці; у 78 (76,5 %) дітей виявлено супутню соматичну патологію, переважно порушення нервової системи (56 %). При оцінці вегетативного статусу хворих за модифікованою таблицею Вейна у більшості хворих (46,1 %) у періоді ремісії виявлено загальну парасимпатикотонію, причому тяжка форма БА характеризувалася більш значними порушеннями вегетативної регуляції. Характеристику вегетативного статусу хворих у залежності від тяжкості БА у періоді ремісії наведено в таблиці 1.

Таблиця 1. Вегетативний статус хворих у залежності від тяжкості перебігу бронхіальної астми до лікування у періоді ремісії

Показники імунологічного стану у дітей, хворих на БА, до лікування в періоді ремісії подані на рис 1.

Для визначення ступеня ухилення кожного з аналізованих імунологічних показників від норми було використано t- критерій (рис 2).

При моніторингу ФЗД встановлено, що у дітей, хворих на БА, ПОШВ і добовий розкид ПОШВ у період загострення не відповідають нормативним даним, рекомендованим Консенсусом для дорослих хворих. Для розробки нових нормативних граничних інтервалів значень довірчі інтервали коливань і середні величини ПОШВ і добового розкиду ПОШВ у дітей в період загострення у залежності від тяжкості хвороби (табл.2).

Таблиця 2. Довірчі інтервали значень показників ПОШВ і добового розкиду ПОШВ у період загострення в дітей, хворих на БА, у залежності від тяжкості хвороби

Размещено на http://www.allbest.ru/

Виходячи з даних табл.2, граничними значеннями ПОШВ у дітей із легкою формою БА варто вважати ПОШВ більш 68 %; із середньою - 46-59 %; із тяжкою - менше 48 %. Граничними значеннями добового розкиду ПОШВ для хворих із легким перебігом БА варто вважати його величину більш 29 %; для хворих на БА середньої тяжкості - 29-32 % і для тяжкої - більш 32 %. В якості розмежувального значення показника узята його мінімальна величина в довірчому інтервалі більш тяжкого перебігу хвороби.

Ефективність лікування хворих із легким перебігом бронхіальної астми (I ступінь). Під спостереженням перебувало 27 дітей із легким перебігом БА (18 хлопчиків і 9 дівчаток). Для більшості (63 %) хворих цієї групи була характерна відсутність розгорнутих нападів ядухи. Саме при легкій формі БА педіатри відчували найбільші труднощі діагностування. Так, 12 (44,4 %) хворим діагноз було поставлено більш, ніж через 2 роки після появлення перших клінічних ознак хвороби. Частота приступів БА склала від 1 до 8 разів на рік - у середньому 4,1 раз/рік. Групу порівняння склали 10 хворих із легким перебігом БА (8 хлопчиків і 2 дівчинки). У період загострення хворим основної групи бронхолітична терапія проводилась адреноміметиками короткочасної дії: сальбутамол одержували 19 хворих (дозою 100-400мкг/добу на 3-4 прийоми), фенотерол - 8 (100-400мкг/добу на 3-4 прийоми). Бронхолітична терапія адреноміметиками короткочасної дії виявилася неефективною для лікування хворих із переважно нічними нападами БА. Під спостереженням було 13 (48,1 %) таких хворих: адреноміметик короткочасної дії, отриманий дитиною перед сном (о 21-22 год.), забезпечував бронхолітичний ефект протягом 3-6 год. (максимум до 4 год. ранку) і не міг, таким чином, забезпечити профілактику нічного нападу БА. Додавання до терапії іпратропіуму броміду ("Беродуал", "Атровент" по 1-2 дози аерозолю до 3 раз./добу) не запобігало нічним загостренням (позитивний ефект відзначено лише в 1 із 13 хворих). Щоб забезпечити спокійний сон дитини, до лікування хворих із нічними нападами залучали адреноміметики пролонгованої дії ("Спіропент", "Кленбутерол" в дозі 12мкг/кг/добу на 2 прийоми - 4 хворих), або теофіліни пролонгованої дії ("Теодур", "Теолар", "Теопек" в дозі 10-15 мкг/кг/добу - 8 дітей). Протизапальну терапію було представлено кромоглікатом натрія в дозі від 8 до 40мг/добу. Тривалість вживання препарату складала від 3 до 6 місяців (у середньому 4,3 міс.). Трьом хворим "Інтал" призначався короткочасними курсами (на 1-2 дні) перед контактом з алергеном (як рекомендується Консенсусом при I ступені БА). Для всіх трьох хворих короткочасне призначення кромоглікату натрію виявилося неефективним, і позитивну динаміку досягнуто лише після 3-місячного курсу протизапальної терапії. Побічної дії "Інталу", що за даними літератури становить 2 % (Федосєєв Г.Б., 1988), нами зафіксовано не було - усі діти добре переносили препарат і швидко опановували техніку інгаляцій.

Оцінка клінічної ефективності Ступеневої терапії при легкому ступені БА дозволила зареєструвати відмінні результати у 7 (25,9±9 %) хворих основної групи і у 2 (20±13 %) дітей - контрольної; добрі - у 14 (51,9±10 %) і 4 (40+16 %); задовільні - у 4 (14,8±7 %) і 3 (30±15 %); незадовільні - у 2 (7,4±5 %) і 1 (10±10 %) дітей відповідно. Порівняння частоти позитивних результатів (відмінні, добрі й задовільні) при різних схемах лікування, виявило незначну різницю в ефективності - Ступенева терапія виявилась ефективнішою на 2,6 % (P>0,05), що може пояснюватися наявністю протизапального ефекту в еуфіліні. Клінічне поліпшення супроводжувалося вірогідним (P<0,001) поліпшенням цитограми мокроти: після лікування еозинофілію в мокроті зареєстровано лише у 22,2±8 % хворих (порівняно з 51,8±10 % до лікування і 40±16 % хворих контрольної групи). Кількісно еозинофілія мокроти зменшилася на 34,6 %. Зміни інших параклінічних показників (еозинофілія крові, рівень IgЕ) не були цілком певними. Після лікування помічено поліпшення показників ФЗД. Найбільш значущими та інформативними показниками для оцінки динаміки захворювання при легкій формі БА виявилися швидкісні показники дихання - їхні зміни були вірогідними: ПОШВ (з 72,3±4,4 % до 97,7±3,1 % - P<0,001), добовий розкид ПОШВ (з 26,3±3,7 % до 15,1±1,1 % - P<0,01) і ПТМ видиху (з 68,9±4,2 % до 81,9±3,2 % - P<0,05, у контрольній групі - 67,3±3,9 % - P<0,05). Об'ємні спірографічні показники вірогідно не змінилися. Причина відсутності цілком певних позитивних змін у показниках спірографії при легкій формі БА і за наявності вираженої позитивної клінічної динаміки полягає в тому, що при нападі навіть легкої тяжкості вже визначається зниження основних спірографічних параметрів до 80 % від норми і нижче. При менших порушеннях бронхопровідності (80 %) хворий клінічно був компенсований, його стан не фіксувався як загострення БА, отже, спірографія не проводилась і результати до статистичної обробки не бралися.

Ефективність лікування хворих із перебігом БА середньої тяжкості (II ступінь). Під спостереженням знаходилося 46 хворих (30 хлопчиків і 16 дівчаток) віком від 5 до 15 років із БА середньої тяжкості, які одержували лікування відповідно до рекомендацій Міжнародного Консенсусу. Групу порівняння склали 18 дітей (13 хлопчиків і 5 дівчаток). Дослідження вегетативного тонусу різних функціональних систем виявило різноспрямований характер його порушень: так, з боку дихальної системи перевага парасимпатичних симптомів помічалась у 29 (63 %) дітей і виявлялася частими нічними нападами - у 29 (63 %) дітей, наявністю вираженого ексудативного компонента обструкції - в 11 (23,9 %) дітей, залученням у запальний процес верхніх відділів дихальних шляхів - у 4 (8,7 %) дітей, у той час як загальну ваготонію зареєстровано лише у 15 (32,6 %) хворих. Загальна ваготонія або перевага парасимпатичних реакцій у дихальній системі становили показання до призначення холінолітиків - препарата "Атровент" по 20-40мкг (1-2 дози аерозолю) до 3 раз./ добу. Лікування хворих основної групи здійснювалося відповідно до алгоритму Ступеневої терапії. Усі хворі одержували протизапальну терапію кромоглікатом натрію в дозі 20-40мг/добу (13), недокромілом натрію в дозі 4-8мг/добу (4) або інгаляційними глюкокортикоїдами (29). Інгаляційні глюкокортикоїди вживались у вигляді беклометазону діпропіоната в дозі 100-400мкг/добу (18) і флунізоліда в дозі 500-1000 мкг/добу (11). Вибір саме цих інгаляційних глюкокортикоїдів був обумовлений їхньою наявністю в аптечній мережі м. Харкова. Тривалість інгаляцій гормонів склала від 2 до 4 місяців (у середньому 3,2 міс.). При інгаляційному застосуванні гормонів побічні дії у вигляді ротоглоткового кандидозу зареєстровано у 3 хворих, але вони швидко минулися після застосування "Ністатину". Після відміни кортикостероїдів хворим призначався Інтал в дозі 20-40мг/добу на термін від 4 до 12 тижнів. Аналіз клінічної ефективності Ступеневої терапії при середньому ступені тяжкості БА виявив таке: добрі результати зареєстровано у 25 (54,3±7 %) хворих основної групи і 5 (27,8±11 %) дітей - контрольної; задовільні - у 18 (39,1±7 %) і 9 (50±12 %); незадовільні - у 3 (6,5±4 %) і 4 (22±10 %) дітей відповідно. Добрі результати лікування в основній групі дозволили відмінити інгаляційні глюкокортикоїди у 17 з 29 хворих і продовжувати протизапальну терапію "Тайледом" (3дитини) і "Інталом" (11дітей), знизити добову дозу гормонів при повторному призначенні в 11 хворих, зменшити потребу в бронхолітичних препаратах на 65 %. Переведено на нижчий ступінь астмотерапії 18 хворих. Було проаналізовано динаміку тривалості загострень, частоти денних і нічних нападів БА у хворих. Якщо частота денних приступів БА в основній групі мала лише тенденцію до зниження (53±7 %) у порівнянні з контрольною (41±18 %; P>0,05), то частота зниження нічних нападів БА в основній групі (44±7 %) вірогідно (Р<0,01) перевищувала таку в контрольній групі (11±8 %). Також суттєвим (Р<0,05) було зменшення тривалості загострень (54±7 % і 24±10 % відповідно). Позитивна клінічна динаміка супроводжувалася нормалізацією цитограми мокроти - еозинофілія мокроти відмічена в 69,6±7 % хворих до лікування, у 56,5±7 % - після лікування (P>0,05), у 72,3±11 % - контрольної групи (P>0,05). Кількісно еозинофілія в цитограмі мокроти знизилася на 45,5 %. Помічено також зменшення еозинофілії крові (з 9,4±3,1 % до 7,8±4,1 %; у групі порівняння - 8,4±3,6 %), але виявлені зміни не були вірогідними. Рівень IgЕ у сироватці крові хворих, що одержували Ступеневу терапію, вірогідно (Р0,01) знизився з 566±68МО/мл до 340±96МО/мл. У групі порівняння рівень IgЕ склав 520±81МО/мл (Р>0,05). На фоні базисної терапії помічено вірогідне поліпшення показників ФЗД (Рис. 3).

Ефективність лікування хворих із тяжким перебігом БА (III ступінь). Під спостереженням знаходилося 29 хворих (19 хлопчиків і 10 дівчаток) віком від 7 до 15 років, які одержували лікування відповідно до рекомендацій Міжнародного Консенсусу. Групу порівняння склали 12 дітей (8 хлопчиків і 4 дівчинки). При вивченні особливостей клінічного перебігу тяжкої форми БА у 9 (26,4 %) дітей основної групи було помічено ускладнення: астматичний статус - у 4, емфізема легень - у 3, ателектаз сегмента лівої легені - у 1, хронічне легеневе серце - у 1, вторинна пневмонія на фоні загострення БА -у 5 дітей. Базисна протизапальна терапія здійснювалася призначенням помірних доз кортикостероїдів внутрішньовенно (2-4мг/кг/доб. за преднізолоном) протягом 3-7 днів, а при поліпшенні стану - інгаляційними стероїдами в низьких дозах - 100-400мкг/добу за бекламетазоном (18 дітей), середніх - 400-600мкг/добу і, у виняткових випадках, високих дозах >600мкг/добу - 6 і 5 хворих відповідно. При застосуванні інгаляційних гормонів у 6 хворих нами зареєстровано місцеві ускладнення у вигляді ротоглоткового кандидозу, але вони швидко минулися після застосування Ністатину навіть без відміни гормонів. Системну побічну дію глюкокортикоїдів (синдром Іценка-Кушинга) констатовано у двох хворих, але клінічні прояви цього синдрому мали місце у хворих уже перед перед тим, як вони були узяті під спостереження. Оцінка клінічної ефективності Ступеневої терапії при тяжкому перебігу БА показала: добрі результати зареєстровано у 17 (58,6±9 %) хворих основної групи і у 2 (16,6±11 %) дітей - контрольної; задовільні - у 10 (34,5±9 %) і у 5 (41,7±15 %); незадовільні - у 2 (6,9±5 %) і у 5 (41,7±15 %) дітей відповідно. Частота денних нападів знизилася в основній групі на 64±9 %, у контрольній - на 46±15 %; нічних - на 42±9 % і 28±13 % відповідно. Потреба в бронхолітиках зменшилася на 68 %. Зменшилася питома вага тяжких нападів - з 23,7±4,8 % до 11±3,2 % (Р<0,05). Клінічне поліпшення супроводжувалося зниженням еозинофілії мокроти, що була зареєстрована у 72,4±8 % хворих до лікування, у 48,2±9 % - після лікування (Р<0,05) й у 66,7±15 % дітей контрольної групи (Р>0,05). Кількісно еозинофілія зменшилася на 36,5 %. Рівень IgЕ знизився у хворих основної групи з 426±48МО/мл до 240±56МО/мл (Р<0,01); у групі порівняння рівень IgЕ склав 598±61МО/мл (Р<0,01). На фоні Ступеневої терапії відзначено вірогідне поліпшення показників ФЗД (Рис. 4).

Порівняльна оцінка ефективності Ступеневої і тільки бронхолітичної терапії БА при різній тяжкості захворювання дало змогу спостерігати найбільш виражений ефект при тяжкому перебігу БА. Так, Ступенева терапія була ефективнішою за симптоматичну у 1,93 рази при тяжкій формі; у 1,20 рази - при БА середньої тяжкості та у 1,03 рази - при легкому перебігу. Різниця в ефективності лікування, очевидно, пов'язана з різницею у силі протизапального ефекту кортикостероїдів, недокромілу і кромоглікату натрію, що становлять основу базисної терапії.

З метою виявлення найбільш вірогідних показників ФЗД в оцінці динаміки захворювання для усіх хворих на БА нами були визначені середньоарифметичні значення t-критерію показників для всіх ступенів хвороби. Усі ознаки по інформативності можна умовно розділити на 4 групи: із високою, помірною, слабкою інформативністю та неінформативні. До групи з високою інформативністю належить лише один показник - ПОШВ, середнє значення котрого (t=4,7) більш ніж у 2 рази перевищує граничне значення вірогідності (t=2,0; P<0,05). До параметрів із середньою інформативністю відносяться ПТМ (t=2,7) і середній добовий розкид ПОШВ (t=2,6); з низькою інформативністю - ЖЄЛ (t=2,1) і неінформативними визначені такі показники, як ОФВ ₁(t=1,4) і ОФВ ₁/ФЖЄЛ (t=1,2).

ВИСНОВКИ

Оцінка лікування

ПЕРЕЛІК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Клименко В.А. Эффективность современных методов лечения бронхиальной астмы у детей //Вестник проблем биологии и медицины. - 1998. - №16. - С. 80-82.

2. Клименко В.А. Ингаляционные глюкокортикоидны в лечении бронхиальной астмы у детей //Вестник проблем биологии и медицины. - 1998. - №21. - С. 67-69.

3. Кожемяка А.И., Клименко В.А. Бронхиальная астма у детей // Международный медицинский журнал. - 1998. - Т.4, №3. - С. 38-40.

4. Клименко В.А. Оценка Ступенчатой схемы лечения бронхиальной астмы у детей // Медицина сегодня и завтра. - Харьков. - 1997. - С. 87-88.

Використані скорочення:

БА - бронхіальна астма

ЗО - залишковий об'єм

ЖЄЛ - життєва ємкість легень

л - лейкоцити

лф; Т-лф; В-лф; О - лімфоцити та їх субпопуляції

ОФВ 1 - об'єм форсованого видиху за 1 сек.

Ключові слова: діти, бронхіальна астма, лікування, Ступенева терапія, ефективність.

АННОТАЦИЯ

Клименко В.А. Эффективность ступенчатой терапии бронхиальной астмы у детей. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.10 - педиатрия. - Харьковский государственный медицинский университет, Харьков, 1999.

Изучены распространённость и клинические особенности бронхиальной астмы у детей крупного промышленного центра Восточной Украины на современном этапе. Выявлены иммунологические особенности детей, страдающих БА. Произведено ранжирование отклонений иммунологических показателей от нормы для определения наиболее значимых патогенетических механизмов заболевания. Выявлен характер связи между особенностями вегетативного статуса и тяжестью бронхиальной астмы. Установлено несоответствие нормативных данных ПОСВ и суточного разброса ПОСВ, предложенных Консенсусом для взрослых больных, показателям у детей. Предложены научно обоснованные нормативные параметры и доверительные интервалы ПОВС и суточного разброса ПОСВ для определения тяжести БА у детей. Выявлены наиболее информативные параклинические и инструментальные показатели для оценки динамики заболевания. Проведена сравнительная оценка эффективности лечения детей, больных БА, согласно рекомендациям Международного Консенсуса по проблемам диагностики и лечения БА (1992) при лёгкой, среднетяжёлой и тяжёлой формах заболевания.

С учётом индивидуальных особенностей течения болезни в схему внесены дополнения, позволяющие повысить эффективность лечения БА у детей: продолжительность применения Интала даже при лёгкой степени заболевания должна составлять не менее 3 месяцев; наряду с ?2-агонистами короткого действия, при наличии ночных приступов БА необходимо использовать адреномиметики и теофиллины пролонгированного действия уже на I ступени БА; для уменьшения полипрагмазии в лечении БА и дифференцированного назначения адреномиметиков и холинолитиков на II-III ступени БА рекомендовано определение вегетативного статуса по модифицированной таблице Вейна. Предложен алгоритм неотложной помощи детям при приступе БА. Основные результаты внедрены в клиническую практику.

Ключевые слова: дети, бронхиальная астма, лечение, Ступенчатая терапия, эффективность.

ABSTRACT

Klimenko V.A. Efficiency of step's therapy of bronchial asthma in children. - Manuscript.

Thesis for candidate's degree by specialty 14.01.10 - pediatrics. - Kharkov State Medical University, Kharkov, 1999.

Current clinical-immunological peculiar features of bronchial asthma (BA) for children in big industrial center of East Ukraine are studied. The treatment of children ill with BA by the recommendations of the International Consensus Report on Diagnosis and Management of Asthma (1992) is proved to be effective. With due account of individual peculiarities of the course of BA, the scheme of treatment was supplemented with some essential points, permitting one to increase the effectiveness of treatment of children ill with BA:

- even for slight BA the period of taking cromoglyn sodium must be 3 months as a minimum;

- with night-time attacks of BA в 2-agonistes and theophyllines of prolonged action should be used even in the I step of BA;

- to reduce polypragmasia in treatment of BA and to prescribe differentially sympathomimetics and cholinolithics in the II-III steps of BA, one should determine vegetative status by the Wein modified table. The basic results are inculcated to clinical practice.

Key words: children, bronchial ashtma, treatment, Step's therapy, efficiency.

Размещено на Allbest.ru