Мікроциркуляторне русло червоподібного відростка людини в пренатальному періоді онтогенезу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мікроциркуляторне русло червоподібного відростка людини в пренатальному періоді онтогенезу

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Судинне русло червоподібного відростку (апендикса) людини було предметом достатньо великої кількості досліджень (Б.В. Огнєв, 1935, О.А. Сушко 1954, І.А. Кавуненко 1964, П.І. Дідківський 1967, В.Є. Ільїн 1970, 1976 та інші). Інтерес до анатомії судинного русла червоподібного відростка визначався в першу чергу його безпосереднім відношенням до патогенезу апендициту, його ускладненням і до наступного хірургічного лікування.

Інші аспекти розвитку і будови судинного русла цього органу саме в пренатальному періоді онтогенезу людини, пов'язані з імунною функцією червоподібного відростка, привертають увагу морфологів, фізіологів і клініцистів тільки останні десятиріччя. Це обумовлено тим, що накопичуються факти про велике значення системи імуногенезу в пренатальному періоді розвитку людини і тварин (М.А. Волошин 1983, В.Г. Черкасов 1989, A. Durandy 1992 et al.). Так, зокрема, встановлено, що навіть нормальні неінфіковані зародки людини можуть продукувати антитіла проти антигенів матері (G. Chardonners, M. Geannet, 1980). Як з'ясовано, зародок людини спроможний продукувати імуносупресивні білки, які проходять через плаценту в кровотік матері (A. Beer, G. Sio 1982). В зв'язку з цим, саме пренатальний період в онтогенезі людини запропоновано розглядати (З.С. Хлистова 1987; М.Р. Сапін 1987) як критичну чи переломну фазу, в котрій розвивається механізм розпізнавання своїх і чужорідних антигенів, можна дослідити долю стовбурових клітин, появу і циркуляцію різноманітних лімфоцитів. Морфологічна оцінка імунної системи зародків і новонароджених має також велике значення для веріфікації первинних і набутих імунодефіцитних синдромів, які часто реєструються в цей період (Т.Е. Івановська, Б.С. Гусман 1981; З.С. Хлистова 1987). Лімфатичні (лімфоїдні) вузлики червоподібного відростку є суттєво необхідним компонентом імунної системи (Ю.І. Афанасьєв і співавт. 1987, Л.В. Чернишенко, Т.В. Семенова, В.К. Сирцов 1994); червоподібний відросток потрібен для формування В-зон органів імунної системи в онтогенезі (М. Напооха et al; 1974), а також для продукції речовини, яка частково заміщує дію тимозину.

Наведені дані привертають увагу не тільки морфологів, але і фізіологів до структури червоподібного відростку людини в період становлення функції імунної системи в пренатальному періоді онтогенезу. Але, як справедливо наголошують М.Р. Сапін А.Е. Етінген (1996), на сьогодні вивчення структури червоподібного відростку значно відстає від вивчення його функцій як імунного органа. Є цілий ряд невирішених проблем гістофізіології червоподібного відростку, який пов'язаний з відсутністю досліджень морфології і функції мікроциркуляторного русла цього органа в пренатальному періоді онтогенезу. Між тим, вивчення структурних механізмів ангіогенезу кровоносних і лімфоносних судин мікроциркулярного русла червоподібного відростка людини в пренатальному періоді онтогенезу не було до цього часу предметом спеціального дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в руслі науково-дослідних робіт кафедри нормальної анатомії Національного медичного університету ім. акад. О.О. Богомольця «Вивчення мікроциркуляторного русла слизової оболонки органів травної, дихальної, сечостатевої систем людини в пренатальному періоді онтогенезу» (номер державної реєстрації 0195 М0 11141).

Мета і задачі дослідження. Метою даного дослідження є вивчення структурних механізмів ангіогенезу кровоносних і лімфоносних судин мікроциркуляторного русла червоподібного відростку людини в пренатальному періоді онтогенезу.

В роботі поставлені наступні конкретні задачі:

1. Вивчити ультраструктурні закономірності розвитку клітинних та неклітинних компонентів стінки кожної ланки гемомікроциркуляторного (артеріола, прекапілярна артеріола, капіляр, посткапілярна венула, збиральна венула) русла червоподібного відростку на протязі пренатального періоду онтогенезу людини.

2. Виявити ультраструктурні механізми та способи формування вторинних кровоносних капілярів червоподібного відростка плодів людини з метою виявлення конкретних органоспецифічних рис вторинного ангіогенезу.

3. Вивчити ультраструктурні аспекти розвитку судин лімфомікроциркуляторного русла (лімфатичні капіляри і лімфатичні посткапіляри) червоподібного відростка на протязі пренатального періоду онтогенезу людини.

Наукова новизна одержаних результатів. В роботі вперше на ультраструктурному рівні описано морфологію кровоносних і лімфоносних судин мікроциркуляторного русла червоподібного відростка людини в пренатальному періоді онтогенеза.

Використано комплексний підхід для вивчення первинного і вторинного ангіогенезу в червоподібному відростку, який полягає в застосуванні різних методів дослідження - ін'єкційних, гістологічних, електронно-мікроскопічного і морфометричного, що дав цілісну уяву про зміну ангіоархітектоніки червоподібного відростка і зміни структурної організації ланок мікроциркуляторного русла органа від клітинного до субклітинного рівня на етапах пренатального розвитку людини.

В результаті проведених досліджень встановлено, що розвиток мікроциркуляторного русла знаходиться в тісному корелятивному зв'язку з формуванням червоподібного відростка. Це зокрема знаходить своє відображення в розвитку в підслизовій основі посткапілярних венул з високим ендотелієм і клубочків лімфатичних капілярів, які є шляхами не тільки коаксіального, але й трансмурального транспорту лімфоцитів. Це останнє має велике значення для формування лімфатичних вузликів (основної імунної структури апендикса) за рахунок трансмуральної міграції лімфоцитів і ретікулярних клітин через високий ендотелій посткапілярних венул.

Практичне значення одержаних результатів. Результати проведеної роботи систематизують і поглиблюють дані про первинний і вторинний ангіогенез в функціонально різних органах людини. Роботою розкриті основні етапи формування мікроциркуляторного русла червоподібного відростка людини і дане структурне обгрунтування становленню імунної функції органа в пренатальному періоді розвитку людини. Досліджено становлення гістотопографічних відносин між різними ланками мікроциркуляторного русла і структурними компонентами червоподібного відростка.

Сформульовані висновки сприяють встановленню загально-біологічних принципів і закономірностей розвитку та структурної організації органів імунної системи.

Особистий внесок здобувача. Внесок автора в отриманні наукових результатів полягає у виборі напрямку, обсягу і методу дослідження, постановці мети та формуванні завдань, у проведенні морфологічних досліджень, в аналізі та узагальненні їх результатів, обгрунтуванні висновків роботи, а також в підготовці наукових даних до публікації.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідались на: II Національному конгресі анатомів, гістологів, ембріологів і топографо-анатомів України (Луганськ, 1998); науковій конференції «Актуальні проблеми функціональної анатомії судинної системи» (Львів, 1995); науковій конференції «Фундаментальные и клинические аспекты современной реабилитации» (Полтава, 1995); науковій конференції «Актуальні питання морфогенезу» (Чернівці, 1996); науковій конференції «Актуальні питання морфології» (Тернопіль, 1996).

Публікації.

За матеріалами дисертації опубліковано 9 робіт, із них у фахових наукових журналах, затверджених ВАК України - 4, збірниках праць наукових конференцій - 5.

Структура дисертації. Повний обсяг дисертації - 173 сторінки, із них, машинописного тексту, написаного через 2 інтервали - 108. Має вступ і 4 розділи: огляд літератури, матеріали і методи дослідження, результати власних досліджень, які поділені на 2 розділи і 4 підрозділи, обговорення результатів дослідження та висновків, що складаються з 13 пунктів. Дисертація ілюстрована 78 рисунками, 3 схемами і 1 таблицею. Список використаної літератури вміщує 174 джерела вітчизняних і зарубіжних авторів.

Основний зміст роботи

червоподібний кровоносний капіляр відросток

Матеріал і методи дослідження.

Згідно задачам дослідження був вивчений червоподібний відросток 150 ембріонів та плодів людини у віці від 6-7тижнів до 9 місяців внутрішньоутробного розвитку.

Матеріал для досліджень був отриманий з акушерських та гінекологічних відділень клінічних лікарень м. Києва після спонтанних абортів, передчасних пологів, які виникли внаслідок психічної або механічної травми, а також після штучного переривання вагітності. Ембріональний та плідний матеріал був отриманий від практично здорових жінок, у яких перебіг вагітності був нормальним.

Внутрішньоутробний період розвитку людини за загальноприйнятою схемою (А.Г. Кнорре, 1959; Л.И. Фалин, 1976; Patten, 1959) поділяється на два періоди: ембріональний (до кінця другого місяця пренатального розвитку) і плодний.

Вік ембріону визначався за результатами гінекологічного обстеження та за довжиною ступні у мм згідно таблиць, запропонованих Б.Ю. Абрамовим (1976).

Вік плодів визначали шляхом вимірювання тім'яно-куприкового та тім'яно-п'яткового розмірів за таблицями Л.І. Фаліна (1976).

На світлооптичному рівні розвиток червоподібного відростка людини на протязі 6-7-14 тижнів внутрішньоутробного періоду був вивчений на тотальних серійних зрізах забарвлених гематоксилінеозином. Матеріали фіксували у розчині Ліллі, проводили через батарею спиртів висхідної концентрації, через суміш спирт-хлороформ, хлороформ, хлороформ-парафін, парафін і заливали у парафін, за загальноприйнятою методикою (Р. Ліллі, 1969).

Гемомікроциркуляторне русло червоподібного відростка плодів людини вивчали за допомогою комплексу ін'єкційних методів.

Для вивчення особливостей становлення форми ендотеліоцитів і контурів ендотеліальних меж усіх ланок гемомікроциркуляторного русла використовували метод імпрегнації, шляхом ін'єкції 0,1-0,3% розчину нітрату срібла через висхідну аорту за L. Ranvier (1876) в модифікації О.А. Сушко і Л.В. Чернишенко (1957).

Ангіоархітектоніку гемомікроциркуляторного русла червоподібного відростку вивчали за допомогою ін'єкції судин 30-35% водною суспензією чорної туші, а також 0,1-0,3% розчином нітрату срібла через висхідну аорту.

Після ін'єкції червоподібний відросток, а також його окремі шари фіксували в розчині Ліллі, проводили через батарею спиртів висхідної концентрації, просвітляли в ксилолі і заключали в бальзам. Отримані препарати вивчали і фотографували за допомогою бінокулярної лупи МБІ-2 і світлооптичного мікроскопа МБІ-6.

З метою більш точного визначення ланок гемомікроциркуляторного русла на препаратах імпрегнованих по Ранв'є був застосований окуляр-мікрометр МОВ-1-15 на мікроскопі МБІ-6 (вимірювали довжину і ширину ендотеліальних клітин в 15 полях зору у кожного об'єкта).

Ангіоархітектоніку лімфомікроциркуляторного русла червоподібного відростку вивчали за допомогою інтерстіціальної ін'єкції розчинів олійних фарб (маса Стефаніса, маса Герота) по загальноприйнятій методиці (Л.В. Чернишенко, О.А. Сушко, 1973).

Для вивчення ультраструктурних особливостей розвитку та будови шарів стінки червоподібного відростка та його внутрішньоорганних мікросудин був використаний метод трансмісійної електронної мікроскопії. Матеріал для ультраструктурного дослідження був отриманий не пізніше 2 годин після смерті плода і безпосередньо після штучного переривання вагітності. Згідно даних Ю.М. Лопухіна і співавт. (1977) ультраструктурні ознаки постмортального аутолізу з'являються наприкінці другої години після смерті організму. Шматочки червоподібного відростку розміром 0,5-1 мм³ фіксували іммерсійним засобом у 2,5% розчині глютар-альдегіду, який був приготовлений на 0,1 М фосфатному буфері (pH=7,4) на протязі 1,5-2 годин за умов кімнатної температури. Потім постфіксували у 1% розчині чотирьох окису осмія на протязі 1 години. Після фіксації блоки промивали в 3-4 порціях 0,1 М фосфатного буферу (pH=7,4) по 10-15 хвилин в кожній порції. Препарати проводили через батарею спиртів висхідної концентрації (50%, 70%, 96%, 100%) по 15 хвилин в кожній порції. Після цього препарати проводили через суміш спирт-ацетон, ацетон. З ацетону препарати послідовно проводили через суміш епону і ацетону у співвідношенні 1:3; 1:1; 3:1. В кожній суміші епону і ацетону препарати тримали по 2 години. Полімеризацію блоків проводили поступово в термостатах при температурі 36°С, 45°С, 45°С. При кожній температурі блоки витримували на протязі доби. Ультратонкі зрізи, отримані з блоків, готувались за допомогою скляних ножів на ультратомах LKB-8800 і УМТП - 4.

Ультратонкі зрізи сріблястого кольору контрастували уранілацетатом за M.L. Watson (1958) і цитратом свинцю за E.S. Reynolds (1963). Препарати вивчали і фотографували на електронних мікроскопах УЕМВ-100АК і УЕМВ-100БР.

Електронномікроскопічні дослідження виконані: на базі кафедри нормальної анатомії та на базі Науково-дослідного лабораторного центру Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця.

Результати власних досліджень

Особливості ангіогенезу в червоподібному відростку ембріонів і плодів людини, на наш погляд, визначається тим, що червоподібний відросток у людини утворюється до 7-8 тижня розвитку як дивертикул сліпої кишки. До цього часу в сліпій кишці є сформоване первинне протокапілярне русло. Таким чином, червоподібний відросток ембріонів, має протокапілярне русло, і первинний ангіогенез в ньому, як встановлено даним дослідженням, не йде. Більш того, нами відмічено, що всі кровоносні мікросудини червоподібного відростку мають базальну мембрану і характеризуються розвинутими ендотеліоцитами неперервного соматичного типу. Органоспецифічне гемо- і лімфомікроциркуляторне русло червоподібного відростку людини в пренатальному періоді онтогенезу розвивається за рахунок вторинного ангіогенезу. Вторинний ангіогенез включає: 1) розвиток артеріол з м'язовою оболонкою; 2) розвиток посткапілярних і збиральних венул, в тому числі і специфічних посткапілярних венул з високим ендотелієм; 3) формування «бруньок росту», з яких розвиваються вторинні лімфатичні капіляри.

Найбільш характерним проявом вторинного ангіогенезу в червоподібному відростку людини в пренатальному періоді онтогенезу ми вважаємо:

1) брунькування; 2) анастомозування; 3) ремодулювання капілярної петлі і формування капілярної сітки.

Становлення гемо- і лімфомікроциркуляторного русла відростку нерозривно пов'язане з розвитком структур стінки органу.

В розвитку червоподібного відростка людини в пренатальному періоді онтогенезу, на основі отриманих нами даних, можна виділити три періоди. Перший включає в себе ранні стадії розвитку (8-16 тижнів) і характеризується початком перебудови тканин органу з ембріонального в зрілий стан. Другий включає в себе більш пізні стадії розвитку (17-20 тижнів) і відрізняється інтенсивним розвитком слизової оболонки (збільшенням числа келихоподібних клітин, мікроворсинок епітеліоцитів, розвитком крипт). Третій період (20-36 тижнів) відрізняється від перших двох розвитком лімфоїдної тканини, сформованої у вигляді лімфатичних вузликів, які мають вигляд дифузно розміщених клітин.

Під час проведеного дослідження нами встановлено, що формування лімфатичних вузликів червоподібного відростка плодів за часом корелює з появою і розвитком посткапілярних венул з високим ендотелієм. Їх (з урахуванням даних літератури) можна розглядати як органоспецифічні судинні сегменти, які розпізнаються специфічними адгезивними молекулами і хомінгованими рецепторами на лімфоцитах.

Просвіт посткапілярної венули з високим ендотелієм в червоподібному відростку плодів людини має складну геометричну конфігурацію за рахунок поглиблень і випинань ендотелію. З такими особливостями будови пов'язано збільшення поверхні ендотеліальних клітин, виступаючих в просвіт судин, і реорганізація кровотоку із ламінарного в турбулярний. Цей фізичний фактор сприяє пасивній взаємодії лімфоцитів з ендотелієм. Вірогідно, найповільніший кровоток має місце в посткапілярних венулах червоподібного відростку - саме тут знаходиться зона взаємодії лімфоцитів з ендотелієм. Геометрія просвіту венул і повільний кровотік дають можливість для маргінації і послідуючої міграції лімфоцитів.

Мігруючі лімфоцити визначаються в просторі між клітинами високого ендотелію і в цитоплазмі, що свідчить про вірогідність як черезклітинної, так і міжклітинної можливостей міграції. В цей час плазмолема лімфоцита на всіх етапах міграції (хомінгу) залишається відмежованою від плазмолеми ендотеліальної клітини, що утворює поверхню, яка відділяє кров від лімфоїдної тканини. Висота ендотеліоцитів посткапілярних венул червоподібного відростка порівняна з розмірами мігруючих лімфоцитів, що дозволяє зберегти бар'єрну функцію судинної стінки і зводить до мінімуму втрату рідини із крові в лімфоїдну тканину при екстравазації лімфоцитів. Таким чином, незвичайна висота ендотеліоцитів посткапілярних венул, на наш погляд, являється відображенням їх специфічної адаптації до трансмуральної міграції лімфоцитів.

Простежується пряма залежність між ступенем розвитку високого ендотелію і інтенсивністю міграції лімфоцитів в червоподібному відростку плодів людини.

Аналіз літератури і власних даних свідчать, що міжклітинні взаємодії в системі «лімфоцит - ендотеліоцит» необхідні для здійснення рециркуляції лімфоцитів і здійснення функцій імунітету в червоподібному відростку плодів, залежать від розвитку і становлення спеціалізованої форми судинного ендотелію - високого ендотелію, посткапілярних венул.

В цитоплазмі гладком'язових клітин артеріол червоподібного відростка плодів першої половини внутрішньоутробного розвитку нами відмічено значний розвиток секреторного апарату, органоїди якого розподіляються по всій цитоплазмі. По мірі цитодиференціювання (у плодів другої половини внутрішньоутробного розвитку) в цитоплазмі гладком'язових клітин збільшується кількість мікрофібріл, вони розміщуються вздовж довгої осі клітини. В зв'язку з ростом чисельності мікрофіламентів і збільшення ступеню їх впорядкованості, відбувається перерозподіл органоїдів, які розміщені в зонах цитоплазми, вільних від мікрофібріл.

Виходячи з вищесказаного можна констатувати раннє диференціювання гладком'язових клітин в стінці артеріол плодів. Причому в першій половині внутрішньоутробного розвитку до складу стінки артеріол входять гладком'язові клітини секреторного типу, а в другій половині - контрактильного. Подібна динаміка зміни типів гладком'язових клітин обумовлена достатньо конкретними задачами: секреторна функція - необхідна для розвитку базальної мембрани гладком'язових клітин внутрішньої еластичної мембрани і інших структур позаклітинного матрикса; контрактильна функція - необхідна для регуляції кровотоку в достатньо складному гемомікроциркуляторному руслі органа, що розвивається.

В ході проведеного дослідження нами встановлено, що становлення впорядкованості кровотоку в червоподібному відростку плодів людини досягається за допомогою однорідних і різнорідних судин, через будову капілярних сіток, а також завдяки апарату пристосування для регуляції руху і розподілу крові (артеріальні і прекапілярні сфінктери).

Капілярні сітки характерні для всіх оболонок червоподібного відростка плодів (серозної, м'язової і слизової) і складаються з капілярних петель. Нами встановлено, що елементарною одиницею росту гемомікроциркуляторного русла червоподібного відростка плодів являється капілярна петля. Первинна капілярна петля має невеликі розміри і утворюється в результаті злиття двох сусідніх «бруньок росту», які ростуть із однієї материнської судини. В первинній капілярній петлі можна виділити: 1) проксимальне коліно; 2) дистальне коліно; 3) верхівку петлі, на якій можна виділити «бруньку росту».

Зовнішня дуга верхівки капілярної петлі виконує функцію освоєння нових територій. В процесі росту первинна капілярна петля збільшується в розмірах і перетворюється у вторинну капілярну петлю. В результаті злиття «бруньок росту» верхівок капілярних петель утворюється єдина петлиста капілярна сітка. Таким чином в процесі росту гемомікроциркуляторного русла червоподібного відростка утворюється не кровоносний капіляр, а своєрідний модуль капілярної сітки - капілярна петля. Доцільність такого типу ангіогенезу заключається в унікальному сумісництві росту капілярних петель з неперервною циркуляцією крові в них.

Для кровоносних мікросудин червоподібного відростка, які дають «бруньки росту», характерно утворення великої кількості відростків у ендотеліоцитів. Нерівність поверхні ендотеліальних клітин являється як результатом злиття везикул, так і амебовидних рухів ендотеліоцита в цілому. Місцем утворення «бруньок росту» можуть бути вирости на базальній поверхні ендотеліоцита в місцях локального розплавлення і фрагментації базальної мембрани.

Як встановлено в результаті даного дослідження, спочатку вирости ендотеліоцитів проникають через базальну мембрану материнської судини (звичайно венули або посткапіляра), потім ядро ендотеліоцитів переміщується в відростки. Це призводить до утворення «ендотеліальної шпори». Багаторазово повторюючись, утворення бокових і кінцевих паростків «ендотеліальної шпори» призводить до утворення розгалуджених структур. Таким чином формується вершина капілярної бруньки, яка являє собою скупчення мікровиростів і псевдоподій, не покритих базальною мембраною. Ріст капілярної бруньки визначається станом оточуючого інтерстиційного матрикса, в якому, за рахунок розрідження волокнистих структур утворюється канал, обмежений відростками фібробластів. В зв'язку з цим, рух капілярних бруньок, що ростуть, відбувається ніби по своєрідних рейках, в інтерстиції, роль яких виконують колагенові волокна і відростки фібробластів.

Ендотеліоцити «бруньки росту» мігрують шляхом ковзання суміжних клітин, причому, ендотеліоцити зберігають полярність, що зокрема, проявляється наявністю вираженого мікропіноцитоза. Досить суттєвою в утворенні «бруньок росту» являється роль інших неполяризованих клітин - паравазальних фібробластів і перицитів. Вони тісно прилягають до «бруньки росту», але в них відсутня розвинута система мікропіноцитозних везікул. Оточуючі верхівку «бруньки росту» фібробласти утворюють над нею своєрідну «парасольку», яка укріплює ніжну «бруньку росту». Власне, завдяки описаній «парасольці» «брунька», що росте, долає опір оточуючих тканин.

Материнська судина, яка дає початок «брунькам росту», має вигляд багатоканальної, за рахунок утворення додаткових просвітів. Додаткові просвіти материнської судини являються гирлом просвіту «бруньок росту» і формуються за рахунок: 1) з'єднання люмінальних відростків; 2) злиття вакуолей; 3) зміщення одного ендотеліоциту по відношенню до іншого.

Відростки на люмінальній поверхні кожного окремого ендотеліоцита «материнської» кровоносної мікросудини, зливаючись один з одним, відмежовують овальної форми вакуолі. Везікули в цитоплазмі ендотеліоцитів цих мікросудин об'єднуються один з одним, утворюють різної довжини і розгалудження асоціації (мікровезикулярні комплекси), а останні, зливаючись, також формують великі вакуолі. В цілому, описана картина, відповідно концепції про мембранно-пластичну функцію ендотелію (R. Wagner et al. 1983) може бути розцінена як утворення потужного запасу плазмолеми ендотеліоцита, необхідного для люмінізації і руху вперед «бруньки росту» за рахунок додавання мембранного матеріалу.

Отримані в ході дисертаційного дослідження дані свідчать, що утворення «бруньки росту», з якої розвивається вторинний кровоносний капіляр, - це складний морфогенетичний процес, який являється результатом кооперативної діяльності ендотеліоцитів, перицитів і паравазальних фібробластів.

Утворення «бруньки росту», з якої розвивається вторинний лімфатичний капіляр червоподібного відростка плодів, також являється результатом кооперативної діяльності ендотеліоцитів і паравазальних фібробластів. Що відносно етапів її формування, то суттєва відмінність їх від таких «бруньки росту» вторинного кровоносного капіляра визначається відсутністю: 1) базальної мембрани у материнської лімфатичної мікросудини; 2) перицитів; 3) верхівки «бруньки росту» з характерною «парасолькою», утвореною фібробластами (перицитами?).

«Брунька росту» вторинного лімфатичного капіляра формується і росте в своєрідному інтерстиціальному каналі, утвореному за рахунок розрідження аморфної основної речовини сполучної тканини і обмеженою пучками колагенових волокон.

Аналіз розвитку мікроциркуляторного русла червоподібного відростка плодів людини свідчить, що ендотелій з'являється раніше від усіх клітинних елементів стінки судин мікроциркуляторного русла і забезпечує не тільки транспортну функцію в системі кров-тканинні та лімфа-тканинні компоненти органу, а утворює також направляючі шляхи для адресної міграції імунокомпетентних клітин (більшою мірою - лімфоцитів) в обумовлені ділянки слизової оболонки і підслизового шару червоподібного відростка. Так з'являється і розвивається лімфоїдна тканина червоподібного відростка, яка зумовлює виконання ним імунної функції.

Висновки

1. В ході дослідження встановлено, що кровоносні і лімфоносні судини мікроциркуляторного русла червоподібного відростка плодів людини утворюються завдяки вторинному ангіогенезу, основними механізмами якого є брунькування (спроутинг) і формування (завдяки диференцировці клітин паравазального оточення) міоцитів і адвентиційних клітин стінки артеріол і венул, та розвиток стулок лімфатичних посткапілярів. За рахунок цього має місце певний градієнт в гетерохронії розвитку мікроциркуляторного русла червоподібного відростка в пренатальному періоді онтогенезу - мікросудини, що розташовані ближче до основи відростка є більш диференційовані, ніж такі на верхівці.

2. Гемомікроциркуляторне русло червоподібного відростку людини 3 місяців розвитку складається з замкненого протокапілярного русла. Протокапіляри червоподібного відростка мають стінку, побудовану з моношару ендотеліоцитів і фрагментів базальної мембрани, між якими можна бачити відростки ендотеліоцитів)

3. На 4-5 місяці внутрішньоутробного розвитку на основі протокапілярів (за рахунок гістогенезу компонентів судинної стінки) розвиваються судини гемомікроциркуляторного русла слизової, м'язової і серозної оболонок, які утворюють єдиний комплекс - гемомікроциркуляторне русло червоподібного відростка. Починаючи з цього періоду, в складі гемомікроциркуляторного русла відростка можна виділити:

1) капіляри, в ендотеліоцитах яких іде інтенсивний процес мікропіноцитозу; 2) венули; 3) артеріоли.

4. До регіональних особливостей розвитку судин гемомікроциркулярного русла червоподібного відростка в пренатальному періоді онтогенезу слід віднести ранній розвиток (на 4-5 місяці) сітки артеріолярних судин з м'язовим шаром і розвиненими сфінктерами в серозній оболонці відростку, появу в підслизовому шарі у плодів 7-9 місяців розвитку венул з високим ендотелієм, через який мігрують лімфоцити.

5. Лімфоциркуляторне русло оболонок червоподібного відростка плодів 4-9 місяців розвитку складається з лімфатичних капілярів і лімфатичних посткапілярів, які відрізняються від капілярів тільки наявністю клапанів.

6. Вторинний ангіогенез в червоподібному відростку - це складний морфогенетичний процес, який являється результатом інтегративної діяльності ендотеліоцитів, перецитів і паравазальних фібріобластів. В результаті цієї діяльності утворюється своєрідний багатоклітинний комплекс - «брунька росту», об'єднаний різноманітними по геометричній формі і ультраструктурній організації зв'язками.

7. Формування «бруньки росту», з якої розвивається вторинний кровоносний капіляр червоподібного відростку, включає наступні етапи: а) утворення базальних виростів цитоплазми ендотеліоцита; б) локальне руйнування і фрагментацію базальної мембрани в передіснуючій материнській мікросудині; в) переміщення ендотеліоцитів через дефект в базальній мембрані і формування ендотеліальної «шпори»; г) утворення верхівки «бруньки росту»; д) утворення просвіту «бруньки росту»; ж) направлений ріст верхівки «бруньки», який іде за рахунок утворення в навколишній інтестиції своєрідних каналів - ділянок розрідження аморфної речовини, в якій відсутні волокнисті структури; з) ріст капілярної «бруньки», який іде за рахунок міграції ендотеліоцитів шляхом ковзаючих рухів сусідніх клітин в інтерстиціальному каналі, обмеженому відростками фібробластів.

8. Верхівка «бруньки росту» вторинного кровоносного капіляра червоподібного відростку плодів людини являє собою скупчення мікровиростів і псевдоподій ендотеліоцитів, не покритих базальною мембраною. Суттєвим структурним компонентом верхівки «бруньки росту» являється «парасолька», утворена мігруючими сюди фібробластами.

9. Передіснуюча материнська кровоносна мікросудина в червоподібному відростку плодів людини, яка дає початок «бруньці росту», на тангенціальних зрізах має вигляд багатоканальної, за рахунок наявності гирла «бруньок росту». В цитоплазмі ендотеліоцитів таких багатоканальних мікросудин відмічено злиття мікропіноцитозних везікул. За рахунок цього, а також сполучення адлюмінальних відростків ендотеліоцитів утворюються вакуолі, які зливаючись, допомагають каналізації «бруньок росту» в напрямку від гирла до верхівки.

10. «Брунька росту», з якої розвивається вторинний лімфатичний капіляр червоподібного відростка плодів людини, формується за рахунок розрідження аморфної основної речовини і утворення своєрідного каналу, обмеженого колагеновими волокнами, в який мігрують ендотеліоцити.

11. Елементарною одиницею росту гемомікроциркуляторного русла червоподібного відростка плодів являється своєрідний модуль капілярної сітки - капілярна петля. Первинна капілярна петля має невеликі розміри і утворюється в результаті злиття двох сусідніх «бруньок росту», які ростуть з однієї материнської судини. Зовнішня дуга верхівки капілярної петлі, з розміщеною на ній «брунькою росту» виконує функцію освоєння нових ділянок червоподібного відростка, що розвивається.

12. Перетворення капілярних сіток гемомікроциркуляторного русла червоподібного відростка плодів відбувається: а) шляхом росту первинної капілярної петлі і подальшого її поділу на дві дочірні петлі; б) шляхом з'єднання двох сусідніх капілярних петель за допомогою злиття в сполучний капіляр «бруньок росту».

13. В результаті проведеного дослідження встановлено, що ангіогенез в червоподібному відростку відбувається в силу того, що розвивається спеціальна тканина - ендотелій. Поява кровоносних і лімфоносних мікросудин, їх існування - це неодмінний наслідок становлення в пренатальному періоді онтогенезу людини ендотеліальної вистілки протокапілярів товстої кишки, їх диференціювання і проростання в червоподібний відросток, що формується. З ростом і диференціюванням судин гемо- і лімфомікроциркуляторного русла червоподібного відростка плодів людини пов'язане морфологічне становлення трансмуральних шляхів транспорту речовин і імунокомпетентних клітин в органі, таким чином має місце тісний взаємозв'язок між становленням структури червоподібного відростка і його мікроциркуляторного русла.

Перелік робіт, опублікованих за темою дисертації

1. Ультраструктурные аспекты развития первичных микрососудов на ранних этапах пренатального онтогенеза человека. // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения. Труды Крымского медицинского института им. С.И. Георгиевского, 1996. Т.132. ч. 1. С. 92-95 /соавт. Черкасов В.Г., Шевченко Е.А., Канцер Е.В., Мелеховец О.К./.

2. Структурні аспекти розвитку артеріолярного відділу гемомікро-циркуляторного русла в пренатальному періоді онтогенезу. // Український медичний альманах. 1998. №3. - С. 164-165 /співавт. Черкасов В.Г., Шевченко О.О., Мелеховець О.К./.

3. Закономірності розвитку венулярного відділу гемомікроциркуляторного русла в пренатальному періоді онтогенезу людини. // Вісник морфології. 1998, т. 4. №2. С. 166-167 /співавт. Шевченко О.О., Черкасов В.Г., Андрієнко О.П., Мелеховець О.К./.

4. Структурні закономірності розвитку гемомікроциркуляторного русла в пренатальному періоді онтогенезу людини. // Вісник морфології. 1998, т. 4. №2. С. 166-167 /співавт. Андрієнко О.П., Буянова О.В./.

5. Динаміка ультраструктури міжендотеліальних контактів обмінних мікросудин на протязі пренатального періоду розвитку. // Актуальні проблеми функціональної анатомії судинної системи. Львів, 1995. - С. 122-123 /співавт. Черкасов В.Г., Шевченко О.О., Канцер О.В., Мелеховець О.К./.

6. Ультраструктурное строение капилляров соматического типа функционально различных органов в пренатальном периоде онтогенеза. // Актуальні питання морфогенезу. Чернівці, 1996 - С. 364-365 /соавт. Черкасов В.Г., Шевченко Е.А., Мелеховец О.К./.

7. Структурні особливості будови ендотеліоцитів артеріолярних мікросудин в пренатальному періоді розвитку людини. // Актуальні питання морфології. Тернопіль. 1996. Т.1. С. 82-83 /співавт. Бобрик І.І., Шевченко О.О., Черкасов В.Г., Канцер О.В., Мелеховець О.К., Безштанько М.А./.

8. Розвиток первинних мікросудин в ембріогенезі людини. // Актуальні питання морфології. Тернопіль. 1996. Т.1. С. 83-84 /співавт. Бобрик І.І., Шевченко О.О., Черкасов В.Г., Канцер О.В., Мелеховець О.К., Безштанько М.А./.

9. Закономірності гістогенезу ендотеліоцитів кровоносних мікросудин на протязі пренатального онтогенезу людини. // Актуальні питання морфології. Луганськ. 1998. С. 224 /співавт. Черкасов В.Г., Шевченко О.О., Мелеховець О.К./.

Размещено на Allbest.ru