Застосування етологічного методу в медичній сексології (у подружніх пар з первинною сексуальною дисфункцією)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський інститут удосконалення лікарів

Автореферат

дисертації на здобуття вченого ступеня

кандидата медичних наук

Застосування етологічного методу в медичній сексології (у подружніх пар з первинною сексуальною дисфункцією)

Любарський Андрій Володимирович

Харків - 1999

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано у Кримському державному медичному університеті ім. С.І.Георгієвського МОЗ України

Науковий керівник - доктор медичних наук, професор Кришталь Валентин Валентинович, завідуючий кафедрою медичної сексології і медичної психології Харківського інституту удосконалення лікарів

Офіційні опоненти - доктор медичних наук, професор Сонник Григорій Трохимович, завідуючий кафедрою психіатрії, наркології і медичної психології Української медичної стоматологічної академії, м. Полтава;

доктор медичних наук, професор Михайлов Борис Володимирович, професор кафедри психіатрії

Харківського інституту удосконалення лікарів

Провідна організація - кафедра психіатрії Українського національного державного медичного університету ім. О.О.Богомольця МОЗ України, м. Київ

Захист відбудеться "17"лютого 1999 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.609.01 при Харківському інституті удосконалення лікарів за адресою:

310176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці інституту за адресою:

м. Харків, вул. Корчагінців, 58.

Автореферат розіслано "5"січня 1999 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор медичних наук Григорова І.А.

1. Загальна характеристика роботи

Порушення сексуального здоров'я являє собою вельми актуальну проблему, що має не тільки медичне, а й велике соціальне значення, оскільки сексуальна дисгармонія подружньої пари, з одного боку, тяжко переживається подружжям, аж до розвитку неврозу, з іншого - ослаблює міцність шлюбу, нерідко спричиняючи розпад сім'ї. Природно, що порушення сексуального здоров'я, здебільшого за різних психічних або соматичних захворювань, привертало увагу багатьох дослідників, які застосовували, обстежуючи пацієнтів, такі сучасні методи, як системно-структурний аналіз сексуального здоров'я, патопсихологічний, антропометричний, параклінічний та ін. (В.В.Кришталь, 1988, 1996; Г.С.Кочарян, О.С.Кочарян, 1994; О.Г.Луценко, 1996). Проте залишається нерозв'язаною проблема дослідження невербальної поведінки пацієнтів при сексуальній дисгармонії, від результатів якої можуть залежати характер і динаміка корекції останньої.

Актуальність теми. В дослідницьких працях останніх років дедалі частіше використовуються біологічні моделі адаптивного реагування людини, інтегрована психотерапія (П.В.Волошин, Т.М.Воробйова, Н.О.Марута, 1995; Б.В.Михайлов, 1995; І.І.Кутько, А.І.Долганов, 1995; Г.Т.Сонник, 1996; Т.И.Ахмедов, 1998). Одним із напрямків біологічного підходу може бути етологічний метод, що набув певного розвитку у психіатрії як спосіб об'єктивізації стану психіки пацієнтів (В.П.Самохвалов, 1996; О.М.Корнєтов зі співавт., 1990). Етологічна психіатрія, за визначенням В.П.Самохвалова (1993), - галузь еволюційно-біологічної психіатрії, покликана розв'язувати завдання вивчення типології і структури невербальної поведінки для діагностики і прогнозу, виявлення причин конкретної поведінки для керування нею та дослідження еволюції патологічної поведінки у філо-онто-історіогенезі.

У сексології етологічний метод застосовувався лише в окремих працях (В.П.Самохвалов, 1986; С.Т.Агарков, 1987; Г.Є.Введенський, 1994). Тим часом етологічний метод може бути дуже продуктивним у дослідженні порушень сексуального здоров'я, оскільки він відкриває перспективи об'єктивного визначення типології і структури сексуальної поведінки людини.

Усе сказане визначило актуальність проблеми і необхідність проведення цього дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проведено в межах теми, включеної до плану науково-дослідної програми Міністерства охорони здоров'я України (№ держ. реєстрації 01.95U015779).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи - на основі вивчення особливостей складних форм невербальної поведінки чоловіків і жінок із первинною сексуальною дисфункцією розробити етологічно обгрунтовану систему психотерапевтичної корекції сексуальної дисгармонії подружньої пари за даної патології в одного з подружжя.

Для досягнення зазначеної мети і в роботі було поставлено такі завдання:

Вивчити особливості невербальної поведінки хворих із первинними формами сексуальної дисфункції та їхніх чоловіків і жінок, застосовуючи етологічний метод дослідження подружніх пар.

Дослідити особливості сексуальності пацієнтів за допомогою методу системно-структурного аналізу.

Провести клініко-етологічний аналіз невербальної поведінки при сексуальних порушеннях у чоловіків і жінок.

Дослідити динаміку складних форм індивідуальної невербальної поведінки подружжя та її зв'язок із відмінностями особистості обстежених.

Вивчити етологічні механізми дезадаптації сексуальної поведінки подружжя за наявності в одного з них сексуальної дисфункції.

З урахуванням виявлених форм порушення невербальної поведінки розробити систему психотерапевтичної корекції порушення сексуального здоров'я за різних форм первинної сексуальної дисфункції у чоловіка чи дружини.

Наукова новизна отриманих результатів. У роботі вперше використано принципово новий етологічний підхід до аналізу невербальної поведінки при сексуальній дисфункції і сексуальній дисгармонії подружньої пари. Дисертація являє собою перше клінічне дослідження особливостей невербальної поведінки чоловіків і жінок при сексуальній дисгармонії в етологічному контексті. Новим є й проведення психотерапевтичної корекції сексуальної дисгармонії з врахуванням невербальної поведінки подружжя.

Уперше встановлено, що в динаміці виникнення дисгармонії відбуваються зміни невербальної поведінки пацієнтів, які пов'язані з сексуальною дисфункцією і залежать від особистісних відмінностей подружжя, їх статеворольової поведінки, сексуальної мотивації, а також від реакції кожного з подружньої пари на поведінку другого. Невербальна поведінка змінюється від етологічно більш доцільної з точки зору сексуальної ініціації до менш доцільної. Встановлені закономірності стали основою для розробки патогенетичної і етологічно обгрунтованої системи психотерапевтичної корекції сексуальної дисгармонії з використанням розробленого нами невербального психосексуального тренінгу.

Практичну значущість мають розроблена система оцінки складних форм невербальної поведінки чоловіків і жінок за сексуальної дисгармонії та система психотерапевтичної корекції порушення сексуального здоров'я, зокрема пропонований автором невербальний психосексуальний тренінг. Система корекції може бути використана в клінічній практиці як лікарями сексопатологами, так і фахівцями суміжних галузей (психіатрами, психотерапевтами, неврозологами).

Особистий внесок здобувача. За період з 1991 по 1997 рік особисто автором проведено клінічне, психологічне, соціологічне, клініко-етологічне і експериментально-поведінкове обстеження 122 подружніх пар, з яких у 96 парах спостерігалася сексуальна дисгармонія подружжя. Всім пацієнтам автором надано лікувально-консультативну та психотерапевтичну допомогу.

Статистична обробка і наукова інтерпретація всіх здобутих у дослідженні даних проведені самим автором.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дисертації доповідалися на проблемній комісії "Фізіологія і патологія нервової системи" Кримського медичного інституту (1994); на щорічних Кримських етологічних конференціях з міжнародною участю (1994-1997); на Українських конференціях із сексології з міжнародною участю (Київ, 1994-1996); на конференціях із міжнародною участю з проблем інтегративної антропології і сім'ї (Севастополь, 1994-1996); на семінарах із проблем психічного здоров'я і насильства (Одеса, 1994, 1996; Євпаторія, 1995); на першому Національному конгресі неврологів, психіатрів і наркологів України (Харків, 1997); на конференції сексологів із міжнародною участю, присвяченій 10-річчю кафедри медичної сексології ХІУЛ (Харків, 1997); на Кримській конференції сексопатологів і психотерапевтів (Симферополь, 1997).

За матеріалами дисертації опубліковано 15 друкованих праць (11 у пресі, 4 у збірках наукових праць). Є позитивне рішення на винахід (патент 25792А, 1998 р.).

Обсяг і структура роботи. Зміст дисертації викладений на 208 стор. машинопису і складається зі вступу, оглядової глави, 5 глав власних досліджень, заключення, висновків і додатків (на 60 стор.). Матеріали дисертації проілюстровано 28 таблицями.

Список використаних джерел містить 254 найменування (150 російсько- та україномовних, 104 - іншомовні джерела).

невербальний поведінка сексуальний дисфункція

2. Зміст роботи

під спостереженням перебували 122 подружні пари, що зверталися в різний час до Кримського центру планування сім'ї та інші медичні центри м. Симферополя. Зважаючи на можливі расово-етнічні особливості в невербальній поведінці, обстежували лише осіб російської та української національності.

Подружні пари з сексуальною дисгармонією були розділені на дві клінічні групи: першу з них склали 65 (465%) пар з сексуальними порушеннями у чоловіків; до другої групи ввійшла 31 (254%) подружня пара з сексуальним розладом у жінок.

Для цього дослідження було спеціально відібрано пацієнтів лише з первинними формами сексуальної дисфункції, оскільки за вторинних її форм поведінка могла бути змінена внаслідок наявного основного психічного або соматичного захворювання. Це дало можливість вивчити особливості складних форм індивідуальної невербальної поведінки, розугодженості невербальних комунікацій і сексуальної взаємодії в чистому вигляді, без впливу чинників, що модифікують невербальну поведінку.

До третьої групи було включено 26 (214%) подружніх пар з гармонійними сексуальними стосунками, що звернулися по консультацію з питань психогігієни статевого життя і погодилися на сексологічне обстеження як контрольна група.

Обстежені подружні пари були віком від 21 до 45 років і у більшості з них чоловік і дружина входили до однієї вікової групи. Давність перебування подружжя у шлюбі становила від 1 до 18 років. Тривалість сексуальної дисгармонії складала від 1 міс. до 5 років.

Більшість обстежених (73, або 604%, чоловіків і 82, або 674%, жінок) мала середню або середню спеціальну освіту. За характером трудової діяльності переважали працівники сфери обслуговування і торгівлі (65, або 535%, чоловіків і 70, або 575%, жінок).

Усім подружнім парам було проведено всебічне комплексне обстеження за допомогою системно-структурного аналізу сексуального здоров'я за В.В.Кришталем (1988), до якого входили загальне клінічне, спеціальне сексологічне, клініко-психологічне, етологічне, соціологічне дослідження.

Згідно з відомою схемою етологічного аналізу перекодування невербальної поведінки людини (В.П.Самохвалов, 1985), загальноприйнятними щодо цього є дослідження елементарних одиниць невербальної поведінки; простих її комплексів і типів складних форм індивідуальної невербальної поведінки (за критеріями міміка, поза, жести). Ми аналізували типи складних форм поведінки, що оцінюються за спеціальним модифікованим глосарієм.

Етологічні дослідження (вивчення невербальної поведінки пацієнтів) проводили за допомогою модифікованого нами глосарію дослідження складних форм індивідуальної невербальної поведінки і спеціально розробленої уніфікованої інструкції до нього, що дає можливість диференційовано оцінити поведінку. Крім того, кожного з обстежуваних інтерв'ювали з метою з'ясувати, наскільки, на його (її) думку, є адекватною невербальна поведінка чоловіка (дружини) в цілому і особливо у попередній період статевої близькості з моменту появи настанови на статевий акт і до його початку. Результати опитування порівнювалися за етапами спільного життя, починаючи з періоду, коли стосунки подружжя були більш чи менш гармонійними. Паралельно з комплексним сексологічним обстеженням подружжя проводилася оцінка їхньої невербальної поведінки безпосередньо і за допомогою інтерв'ювання, оцінка адекватності соціальної поведінки, додаткове дослідження взаємосприйняття невербальної поведінки подружжя в попередній період статевої близькості. На цьому етапі проводили порівняльний аналіз невербальної поведінки подружжя в їх реальному і нереальному (у ідеальних уявленнях) взаємосприйнятті. Невербальну сексуальну поведінку досліджували за критеріями оцінки складних її форм, про поведінку в побутовій сфері висновували за висловлюванням подружжя одне про одного. Оцінюючи поведінку в попередній період, порівнювали дисгармонійний етап шлюбу, гармонійний (у минулому) його етап і поведінку в ідеальних взаємних уявленнях з приводу один одного. На цьому етапі проводили моделювання конфліктних ситуацій - сімейно-побутових і сексуально-еротичних лише з невербальною взаємодією, та їх подальше обговорення з психотерапевтом.

Психосексуальні типи чоловіка і жінки вивчали за С.С.Лібіхом (1983), типи сексуальної мотивації - за Г.С.Васильченком (1983), акцентуації характеру - за А.Є.Личко (1983).

Здобуті за результатами проведених досліджень дані було оброблено за таблицею відсотків та їх помилок (В.С.Генес, 1967). Результати експериментальних досліджень піддавалися статистичній обробці за методом Стьюдента зі ступенем вірогідності p<0,05.

Паторефлекторну форму сексуальної дисфункції було діагностовано у 14 (2215%) чоловіків і 6 (97%) жінок, дисрегуляторну - відповідно у 4 (63%) і 2 (65%), абстинентну - у 12 (185%) і 2 (65%), конституціонально-генетичну - у 2 (32%) і 2 (65%), ретардаційну - у 2 (65%) жінок, дезінформаційну - у 21 (326%) і 10 (328%), алекситимічну - у 10 (154%) і 7 (226%) обстежених.

Серед невротичних станів, що виникали у подружжя клінічних груп внаслідок сексуальної дисгармонії, помітно переважав невроз очікування невдачі - у 54 (565%) чоловіків і 31 (325%) жінки, частіше за паторефлекторної і дезінформаційної форм сексуальної дисфункції. На другому місці за частотою була неврастенія - відповідно у 23 (244%) і 19 (204%) обстежених, частіше за алекситимічної і дисрегуляторної форм. Істеричний невроз спостерігався за абстинентної форми сексуальної дисфункції у жінок.

Результати вивчення вельми значущих для етологічного аналізу особливостей статеворольової поведінки показали, що у 28 (295%) чоловіків і 27 (285%) жінок клінічних груп мала місце її трансформація, гіперрольова поведінка спостерігалася відповідно у 40 (425%) і 30 (315%) людей. У контрольній групі ці відхилення зустрічалися набагато рідше, особливо в чоловіків. Трансформація статеворольової поведінки відзначалася у 3 (126%) чоловіків і у 6 (238%) жінок; гіперрольова поведінка - відповідно у 5 (198%) і 4 (157%) обстежених.

Згідно із здобутими даними, переважна більшість пацієнтів росли в конфліктних (41, або 435% чоловіків і 42, або 445%, жінок) чи неповних сім'ях (48; 505% чоловіків і 33; 345% жінок), що негативно впливало на формування їхньої статеворольвої поведінки і невербальної комунікації. За даними обстеження контрольної групи, в конфліктних сім'ях росли 8 (319%) чоловіків і 10 (3810%) жінок, у неповних сім'ях - відповідно 6 (238%) і 7 (279%).

З преморбідних особливостей у обстежених було виявлено нестійкі, стенічні, афективні, істероїдні, астенічні риси. У чоловіків переважав астенічний тип акцентуації характеру, що спостерігався у 29 (305%) обстежених, і нестійкий - у 26 (275%), у жінок - нестійкий (25, або 265%) і істероїдний (22, або 234%) типи, що негативно позначалися на спілкуванні подружжя, на відміну від контрольної групи, де переважав урівноважений характер (11, або 4210%, чоловіків і 9, або 3510% жінок) і гіпертимний тип акцентуації - у 7 (279%) чоловіків і 7 (279%) жінок.

Визначення психосексуальних типів пацієнтів клінічних груп показало, що серед чоловіків переважав пасивно-підпорядковуваний варіант типу чоловік-чоловік - 53 (555%) і тип чоловік-син - 22 (234%). Більшість жінок - 53 (555%) належали до агресивного варіанта типу жінка-жінка і типу жінка-мати - 24 (254%). У контрольній групі серед чоловіків переважав тип чоловік-батько (13; 5010%) і агресивний варіант типу чоловік-чоловік (6; 238%), а серед жінок - пасивно-підпорядковуваний варіант типу жінка-жінка (9; 3510%) і тип жінка-мати (7; 279%).

За шкалою ціннісних орієнтацій у чоловіків клінічних груп переважаючою була сексуальна сфера (у 66; 695% обстежених), на другому місці стояли виробничі інтереси (19; 204%); у жінок також домінувала сексуальна сфера (52; 545%), друге місце посідав побут (35; 365%). У контрольній групі помітно переважала сексуальна сфера у чоловіків (19; 739%) і у жінок (13; 5010%).

Серед типів сексуальної мотивації в клінічних групах у чоловіків домінували генітальний (46; 485%) і шаблонно-регламентований (30; 315%) типи, у жінок відповідно - у 28 (295%) і 48 (505%) на відміну від контрольної групи, де переважав ігровий тип як у чоловіків (48; 5010%), так і в жінок (56; 5810%). Підвищена концентрація уваги подружжя на сексуальній сфері з формалізованим підходом до статевого життя погіршувала їх взаємодію в інших сферах, у тому числі на рівні невербальної комунікації.

У процесі вивчення соматосексуального розвитку пацієнтів виявилося, що в чоловіків клінічних груп переважав нормальний його темп - у 60 (625%), у 27 (285%) він був уповільнений; приблизно таке саме співвідношення мало місце у жінок - 65 (685%) і 25 (264%). У решти пацієнтів соматосексуальний розвиток був прискорений. У контрольній групі також домінував нормальний темп у чоловіків (18; 699%) і у жінок (20; 778%).

Психосексуальний розвиток у чоловіків і жінок клінічних груп найчастіше був нормальний - відповідно у 72 (754%) і 69 (725%) людей. Ретардацію психосексуального розвитку було виявлено у 18 (194%) чоловіків і 20 (214%) жінок. У решти - 6 (63%) чоловіків і 7 (73%) жінок він був прискореним. У контрольній групі нормальний психосексуальний розвиток відзначався у 24 (925%) чоловіків і 23 (886%) жінок, у решти (відповідно у 85 і 126%) він був прискорений.

У 46 (485%) чоловіків і 45 (475%) жінок клінічних груп визначалися асинхронії статевого розвитку, найчастіше прості. Серед подружжя контрольної групи асинхронії, здебільшого прості, спостерігалися значно рідше - у 7 (279%) чоловіків і 5 (198%) жінок.

У більшості чоловіків - 62 (655%) визначався середній тип статевої конституції, у 23 (244%) - слабкий тип, сильна статева конституція відзначалася в окремих випадках. Жінки клінічних груп також здебільшого належали до середнього типу статевої конституції - 65 (685%), рідше - до слабкого - 24 (254%). Невідповідність типів статевої конституції мала місце у 26 (275%) подружніх пар, що посилювало дисгармонію подружжя, зокрема на рівні невербальної комунікації. В контрольній групі серед чоловіків і жінок переважав середній тип статевої конституції (19; 739 і 21; 818%), на другому місці був сильний її тип (4; 157 і 3; 126%).

Серед сексуальних розладів у чоловіків спостерігалися гіпоерекція (у 23 чоловіків, 356%), анерекція (у 7; 114%) і гіполібідемія (у 5; 84%), передчасна еякуляція (у 6; 94%) і поєднання цих розладів (у 24; 376% спостережень). У жінок відзначалася аноргазмія (у 13, або 429%) і поєднання аноргазмії з алібідемією (у 8; 268%), гіпестезії з гіпооргазмією (у 10; 328%).

Системно-структурний аналіз сексуального здоров'я подружжя дав можливість визначити як безпосередню причину його порушення стрижневе ураження при паторефлекторній формі сексуальної дисфункції і неврозі очікування невдачі у чоловіка або жінки - психічної складової анатомо-фізіологічного компонента; при дисрегуляторній формі - психічної та еякуляторної складових цього компонента; при абстинентній формі - його психічної, нейрогуморальної і еякуляторної складових; при конституціонально-генетичній формі - нейрогуморальної складової; при ретардаційній формі - нейрогуморальної та психічної складових. При алекситимічній формі сексуальної дисфункції мало місце стрижневе ураження психологічного компонента і нейрогуморальної складової анатомо-фізіологічного, а при дезінформаційній формі-ураження інформаційно-оцінної складової соціального компонента сексуального здоров'я. Порушення решти компонентів і складових сприяло виникненню сексуальної дисгармонії подружжя і посилювало її перебіг.

У процесі оцінки індивідуальної невербальної поведінки виділялися переважні, складні її форми в порівнянні за часом і ступенем вираженості з іншими формами.

При обстеженні подружніх пар клінічних груп було виявлено такі закономірності. В обох групах найбільш комунікативно ефективна і сексуально ініціююча поведінка подружжя відзначалася на гармонійному етапі сімейного життя, а також в ідеальних уявленнях обстежених. На дисгармонійному етапі подружні комунікації і в сексуальній, і в побутовій сферах мали на рівні невербальної поведінки менш сексуально ініціюючий і більш деструктивний характер. Сексуально ініціююча невербальна поведінка ставала ніби менш доцільною для обох з подружжя і її неадекватні форми (сексуальна, гіпосексуальна, агресивна поведінка) супроводжували розвиток дисгармонії.

Тим часом у третій, контрольній групі подружніх пар було виявлено порівняно високий рівень адекватної комунікативності з сексуальним контекстом, причому в найрізноманітних сферах взаємодії. Попередній період сексуальної взаємодії характеризувався сексуально ініціюючою поведінкою партнерів.

Аналіз відмінностей складних форм індивідуальної невербальної поведінки дав змогу визначити, що невербальна поведінка хворих чоловіків і жінок із сексуальною дисфункцією була дуже схожою з поведінкою їх здорових чоловіків чи жінок. В обох клінічних групах невербальна поведінка була сексуально неактивною. В контрольній групі набагато частіше відзначалася сексуально ініціююча невербальна поведінка і чоловіків, і жінок; поведінка подружжя в побутовій та інших сферах також мала великий сексуальний контекст.

Оцінюючи статистичну вірогідність відмінностей невербальної поведінки в обстежених групах подружніх пар, можна було відзначити досить високий ступінь схожості її особливостей між першою і другою групами. Це свідчить про порушення невербальних комунікацій у дисгармонійній парі в цілому, а не тільки в того з подружжя, в кого спостерігається первинний сексуальний розлад. Невірогідність відмінностей між клінічними групами за дисбалансом невербальних комунікацій дозволяє дійти висновку про можливість і необхідність коректувати цю сферу взаємодії в обох з подружжя.

Вивчення невербальних комунікацій подружжя за модифікованим глосарієм не дало змоги виявити вірогідних відмінностей складних форм індивідуальної невербальної поведінки в залежності від порушення компонентів і складових сексуального здоров'я і нозоформи сексуальної дисфункції.

Порушення сексуальної функції, очевидно, спричиняє поведінкові зміни, в тому числі на невербальному рівні. Сексуальна поведінка в широкому розумінні, включаючи невербальну комунікацію, багато в чому є біологічно детермінованою, що підтверджують етологічні спостереження у тваринному світі (N.Tinbergen, 1975). Згідно з наведеними вище нашими даними, в подружніх парах зі сексуальною дисгармонією відзначається помітна розбалансованість невербальних комунікацій із залученням до цієї розузгодженості другого з подружжя. Очевидно, з етологічної точки зору статевий акт у дисгармонійній парі є менш доцільним і біологічно неекономічним через високі витрати енергії на малопродуктивний контакт, чергову невдачу. Набагато доцільніше в цьому розумінні перервати зближення ще на етапі обміну поглядами, тобто за допомогою неадекватного з точки зору планованого сексуального контакту невербальної поведінки (D.Dewsbury, 1981).

Результати проведеного етологічного дослідження наведено в таблиці, в якій відбито вибіркові дані про найхарактерніші ознаки невербальної поведінки (у чисельнику - кількість чоловіків, у знаменнику - кількість жінок; вірогідність відмінностей Р₁ - першої, Р₂ - другої групи в порівнянні з контролем).

Згідно з наведеними даними, найбільш патогномонічні для клінічних груп є ознаки зміни невербальної поведінки в регістрі сексуальної поведінки в попередній період статевої близькості дисгармонійного етапу. Отже, цей ракурс поведінкової типології уявляється найбільш схильним до видозміни при порушенні сексуального здоров'я.

Наведені результати дослідження невербальної поведінки подружжя дають підставу для застосування психотерапевтичної корекції з врахуванням типів невербальної комунікації партнерів, оскільки це дуже вразлива ланка пускового механізму початку ефективного сексуального зближення. При цьому переключення уваги сексуальних партнерів на невербальні канали комунікації, мову етологічних метафор знижує напруження очікування адекватності сексуальних реакцій і відкриває мовби нову сферу взаємодії подружжя, привносячи до нього нові компоненти творчості і різноманітності.

У цілому результати обстеження подружжя показали, що на невербальну поведінку справляють вплив соціальні чинники (загальна і сексуальна культура, поінформованість у питаннях сексу), психологічні (особливо сексуальна мотивація і мотиви статевого акту, внутрішня картина дисгармонії), соціально-психологічні (характер міжособистісних стосунків) і біологічні (тип вищої нервової діяльності, темперамент). Зміна невербальної поведінки при порушенні сексуального здоров'я є, таким чином, інтегративним феноменом, що слід ураховувати при його діагностиці і розробці методів психотерапевтичної етологічної корекції.

Нами було розроблено систему психотерапевтичної корекції сексуальної дисгармонії з урахуванням невербальної поведінки партнерів в етологічному контексті.

Корекція проводилася після попереднього (діагностичного) етапу у два основних етапи. На першому з них - етапі інформації і вироблення настанови - подружжя в доступній формі інформували про основи психогігієни статевого життя, про різні сфери партнерської взаємодії, в тому числі й етологічно обумовленої; знайомили з еволюційною оцінкою реліктового каналу подружньої комунікації, як досить давнього, базисного, а отже, й такого, що надійно забезпечує вагому частину успіху. При цьому роз'яснювали

Складні форми індивідуальної невербальної поведінки обстежених подружніх пар

доцільність більш активного приєднання до етологічно обгрунтованих каналів міжпартнерських комунікацій, а також привертали увагу подружжя до правильної повсякденної невербальної взаємодії в людському соціумі і у тваринному світі, використовуючи етологічні метафори і відеоілюстрації. Роз'яснювали також тісний взаємозв'язок стану сексуальної функції, в тому числі всієї гами сексуальних відчуттів, зі невербальною поведінкою людини.

На етапі навчання основним завданням було створення моделі ідеальної подружньої гармонії, що грунтується на реальних передумовах для оптимальної невербальної сексуально ініціюючої поведінки, орієнтованої на подружнє взаємосприйняття. При цьому враховували преморбідні особливості подружжя, професійні деформації, епізоди позашлюбних зв'язків або дошлюбного періоду сексуального благополуччя. На цьому етапі використовували розроблений невербальний психосексуальний тренінг. Подружжя навчали доцільної сексуально ініціюючої поведінки, найбільш прийнятної для партнера (з урахуванням початкового рівня невербальних комунікацій на момент звертання по допомогу); адекватної невербальної поведінки з настановою на вираз доброзичливості, взаєморозуміння і взаємної поваги, вираз любові і прагнення одне до одного.

Завершальний етап корекції становила підтримуюча психотерапія, що мала на меті закріплення досягнутого рівня оптимальних невербальних контактів.

У процесі корекції застосовували раціональну і поведінкову психотерапію, рольовий тренінг, а також аутотренінг, гіпносугестію, бібіліотерапію, терапію творчим самовиразом та інші методи. Значна частина корегувальних заходів здійснювалася у вигляді домашніх завдань, що прямо чи посередньо випливали з кожного чергового сеансу психотерапії. Весь процес адаптації подружжя за каналом невербальних комунікацій в етологічному контексті був розрахований на 1-3 заняття з лікарем на тиждень протягом 2-7 тижнів залежно від преморбідних особливостей пацієнтів, навчання і ступеня тяжкості сексуальних порушень.

При проведенні психотерапевтичної корекції кожну клінічну групу було поділено на дві підгрупи, з яких одній (експериментальній) проводилася корекція за розробленою нами описаною вище системою, а другій (контрольній) - за прийнятими в сексологічній практиці методиками, без корекції невербальної поведінки в етологічному контексті. У першій групі експериментальну підгрупу склали 44, контрольну - 21 подружня пара, у другій - відповідно 21 і 10 подружніх пар.

Про ефективність психотерапевтичної корекції сексуальної дисгармонії ми судили по результатах контрольних обстежень подружжя, що проводилися через 1, 3, 6 і 12 місяців після закінчення курсу лікування, а в частини подружніх пар - на основі дворічного катамнезу.

Аналіз здобутих результатів показав значну перевагу психотерапевтичної корекції з використанням етологічного методу. Повного відновлення сексуальної гармонії було досягнуто у 42 з 65 подружніх пар експериментальних підгруп, тобто у 656%, і значного поліпшення у 18 (286%), часткова корекція відзначалася у 3 (53%) обстежених пар і у 2 (32%) - не вдалося досягнути успіху.

Тим часом із 31 подружньої пари контролю повного і значного терапевтичного ефекту було досягнуто відповідно у 13 (429%) і 4 (136%) подружніх пар, часткової корекції - у 6 (196%), успіх був відсутній у 8 (268%) подружніх пар. Таким чином, терапевтичний ефект з повною корекцією і значним поліпшенням в експериментальних групах подружніх пар перевищував ефект у контрольній групі на 37%.

У цілому відновлення сексуальної гармонії або значного поліпшення в результаті проведеного комплексного впливу було досягнуто у 77 (804%) подружніх пар. Рецидиви сексуальної дисгармонії за період спостереження відзначалися у 14 (144%) пар. Отже, стійкий терапевтичний ефект був здобутий у 666% подружніх пар.

Висновки

При сексуальній дисгармонії подружньої пари видозмінюється типологія невербальної поведінки кожного з подружжя: виникає розбалансованість невербальних комунікацій і знижується їхня сексуально ініціююча активність. Переважають такі складні форми невербальної поведінки, як асексуальна, гіпосексуальна і агресивна поведінка.

При сексуальній дисгармонії існують узагальнені тенденції зміни переважаючих типів складних форм індивідуальної невербальної поведінки обох з подружньої пари в бік регістру агоністичної поведінки, особливо агресії. Зважаючи не те, що, з одного боку, невербальні механізми агресії і сексуальності є досить близькі, а з другого - агресія, на противагу сексуальності, є потужним "відштовхуючим" чинником, слід визнати, що зазначена динаміка поведінки подружжя сприяє уникненню сексуальної близькості.

Для оцінки складних форм індивідуальної невербальної поведінки подружжя при сексуальній дисгармонії найдоцільнішим є використання модифікованого глосарію за трьома регістрами:

а) агоністична поведінка: агресивно-попереджуючий етап агресії, агресивно-конфліктний етап агресії, агресивно-контактний етап агресії, ініціальний етап агресії, деструктивний етап агресії;

б) дослідницька поведінка - поведінка уваги;

в) сексуальна поведінка: асексуальна, гіпосексуальна і девіантна статеворольова поведінка.

Незважаючи на досить широкий спектр форм сексуальної дисфункції у обстеженого подружжя, в них мають місце схожі патерни невербальної поведінки. Відзначається зниження адекватної комунікативної активності за регістрами її оцінки, що говорить про спільність етологічно обгрунтованих механізмів дезадаптації. Це дає змогу об'єктивно оцінювати в динаміці результати здійснюваної психотерапевтичної корекції сексуальної дисгармонії.

Відповідно до механізмів комунікації сексуальних партнерів успіх значною мірою залежить від попереднього періоду статевої близькості, ступеня адекватності сексуально ініціюючої активності невербальної поведінки подружжя. Невербальні комунікації в контексті сексуальної поведінки залежать не тільки від біологічних чинників, статевої конституції (темпераменту), але й від соціальних (рівня сексуальної і загальної культури, поінформованості в питаннях сексу), психологічних (особистісних відмінностей) і соціально-психологічних (відмінностей міжособистісних стосунків подружжя).

Система психотерапевтичної корекції сексуальної дисгармонії подружньої пари має включати, поряд із розумовою сугестивною терапією, секс-тренінгом, статеворольовим тренінгом та іншими засобами впливу, невербальний психосексуальний тренінг.

Застосування етологічного методу значною мірою підвищує ефективність корекції завдяки таким чинникам: етологічно обгрунтована взаємодія, сприяючи гармонізації стосунків подружжя, в той самий час розширює діапазон їх прийнятності, підвищує почуттєву зафарбленість сексуального зближення; адекватна комунікативна сексуально ініціююча невербальна поведінка в попередньому періоді статевої близькості і несексуальній взаємодії оптимізує взаємосприйняття подружжя.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

К вопросу некоторых перспектив применения этологического метода в медицинской сексологии // Укр. вісн. психоневрології. - Харків, 1995.-Т.3, вип.1. - С. 74-77.

Некоторые аспекты изучения особенностей невербального поведения мужчин с сексуальными нарушениями // Укр. вісн. психоневрології. - Харків, 1995. - Т.3. - С. 141-144.

До питання клінічних аспектів застосування етологічного методу в сексопатології // Укр. наук.-мед. молодіжний журнал. - Київ, 1995. - № 3. - С. 33-36.

Некоторые перспективы клинической оценки невербального поведения мужчин на сексологическом приеме // Укр. вісн. психоневрології. - Харків, 1996. - Т.4, вип. 5(12). - С. 284-285.

Питання клінічних аспектів використання етологічного методу у сексопатології // Укр. вісн. психоневрології. - Харків, 1996. - Т.4, вип.5 (12).-С. 285-286.

Этологически обоснованная психотерапия при сексуальных дисгармониях // Таврич. журн. психиатр. - 1997. - Т.1, № 2. - С. 83-89.

Некоторые этологические особенности сексуального поведения // Таврич. журн. психиатр. - 1998. - Т.2, № 1. - С. 38-45.

Некоторые сексологические аспекты фаллического культа // Таврич. журн. психиатр. - 1998. - Т.2, № 2(5). - С. 24-27.

Некоторые проблемы изучения несуществующего объекта в рамках сексологических проблем // Таврич. журн. психиатр. - 1995. - Т.2., № 4. - С. 8-11.

Некоторые подходы в оценке оральной активности при достижении сексуального удовлетворения // Таврич. журн. психиатр. - 1996. - Т. 3, № 5. - С. 8-11.

Этологические аспекты "сексуально-пищевого" поведения женщин // Таврич. журн. психиатр. - 1997. - Т.4, №7. - С. 110-113.

Перспективы этологического метода в подходе к сексуальным проблемам семьи // Тр. Крымск. мед. института. - 1996. - Т.132, ч. 1. - С. 341-344.

Использование этологического метода оценки невербального поведения человека в медицинской сексологии // Сексология и андрология. - 1995. - Вып.2. - С. 109-116.

Оценка сексуальной конфликтности супругов с этологических позиций // Сексология и андрология. - 1996. - Вып.3. - С. 101-103.

Возможности этологической оценки и коррекции конфликтности супругов с сексуальным контекстом // Нарушение секс. здоровья (диагностика, коррекция, профилактика): Матер. науч.-практ. конф., посв. 10-летию кафедры мед. сексологии ХИУВ. - Харьков, 1997. - С. 23-30.

Анотація

Любарський А.В. Застосування етологічного методу в медичній сексології. - Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.16 - психіатрія. - Харківський інститут удосконалення лікарів, Харків, 1999.

На основі принципово нового етологічного підходу до аналізу поведінки подружжя при сексуальній дисгармонії досліджено особливості їх невербальної взаємодії. Розроблено систему оцінки складних форм індивідуальної невербальної поведінки подружжя при сексуальній дисгармонії. З врахуванням виявлених закономірностей розроблено етологічно обгрунтовану систему психотерапевтичної корекції порушення сексуального здоров'я з використанням розробленого автором невербального психосексуального тренінгу.

Ключові слова: сексуальна дисгармонія, етологічний метод, невербальна поведінка, психотерапевтична корекція

Аннотация

Любарский А.В. Применение этологического метода в медицинской сексологии. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.16 - психиатрия. - Харьковский институт усовершенствования врачей, Харьков, 1999.

На основе принципиально нового этологического подхода к анализу поведения супругов при сексуальной дисгармонии исследованы особенности их невербального взаимодействия. Разработана система оценки сложных форм индивидуального невербального поведения супругов при сексуальной дисгармонии. С учетом выявленных закономерностей разработана этологически обоснованная система психотерапевтической коррекции нарушения сексуального здоровья с использованием разработанного автором невербального психосексуального тренинга.

Ключевые слова: сексуальная дисгармония, этологический метод, невербальное поведение, психотерапевтическая коррекция

Summary

Lyubarsky A.V. Application of an ethological method in medical sexology. - Manuscript.

Thesis for a candidate of science degree by speciality 14.01.16 - psychiatry. - The Kharkov Institute for Advanced Training of Doctors, Kharkov, 1999.

Peculiarities of non-verbal behavior of spouses was investigated on the basis of a principal new approach to analysis behavior at sexual disharmony. The system of evaluation complex forms was worked out for individual non-verbal behavior of spouses at sexual disharmony. An ethologicaly substantiated system of psychotherapeutic correction of disorders of sexual health was worked out with taking into account revealed laws and using offered by author non-verbal psychosexual training.

Key words: sexual disharmony, ethological method, non-verbal behavior, psychotherapeutic correction

Размещено на Allbest.ru

...