Структурні і функціональні характеристики шкіри після впливу низьких температур і ПЕО-1500

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут проблем кріобіології і кріомедицини

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Дисципліна: Кріобіологія і кріомедицина

Структурні і функціональні характеристики шкіри після впливу низьких температур і ПЕО-1500

Пінсон Ігор Якович

Харків 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі експериментальної кріомедицини Інституту проблем кріобіології і кріомедицини НАН України

Науковий керівник - доктор медичних наук професор Борис Петрович Сандомірський. Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України, зав.відділом експериментальної кріомедицини.

Офіційні опоненти:

Доктор медичних наук професор Юрченко Тетяна Миколаївна

Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України, зав.відділом кріоморфології

Доктор медичних наук професор Григор'єва Тамара Григорівна

Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, професор кафедри ортопедії, травматології та комбустіології.

Провідна установа: Національний медичний Університет імені О.О.Богомольця, м. Київ

Захист відбудеться “21”вересня1999р. о 12:00 годині на засіданні спеціалізованої Вченої Ради Д64.242.01 при Інституті проблем кріобіології і кріомедицини НАН України 310015, Харків-15, вул.Переяславська, 23.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ІПКіК НАН України 310015, Харків-15, вул.Переяславська,23.

Автореферат розіслано “15”травня 1999р.

Вчений секретар

специалізованої Вченої Ради

докт.мед.наук,професор А.М. Гольцев

1. Загальна характеристика роботи

кріоушкодження охолодження набряк шкіра

Актуальність проблеми. Наукові дослідження останніх десятиліть дозволяють використовувати досягнення фундаментальних досліджень крiобiологiї в практичних цілях. Пошуки ведуться, в основному, у двох напрямках: забезпечення підвищення стiйкостi тканин до холодових пошкоджень і розробки більш ефективних методiв у лікуванні холодової травми.

У клінічній практиці різних медичних спеціальностей досить широко застосовується дозована гiпотермiя (Бабiйчук Г. А. з співавт. 1990-1996, Загоруйко Ю. В., 1991, Копшев С. Н.,1985, Hoffman W. E. et al., 1992, Vendelto J. Z., 1995) і крiодеструкцiя (Пачес А. І. з співавт., 1978, Грищенко В. І., 1992, Anselmo G., et al., 1995 та ін.)

Вплив атмосферних факторів при низьких температурах на шкіряні покрови має свої особливості розвитку холодових ушкоджень та їх подальшого розвитку. І хоча цей вигляд травми є сезонним і не досить часто спостерігається в середніх широтах, відмороження шкiри і прилеглих тканин складають від 14 до 23 випадків на 1000 спостережень, її наслідки нерідко призводять до утворення ран, некрозу тканин, сегментів кінцівок і шкiри обличчя (Котельников В. П., 1985, Sullivan S. A. et al., 1993). Як показують сучасні наукові дослідження, шкіра людини є однією з найбільш стiйких тканин до дії низьких температур, причому дослідники пояснюють даний феномен особливістю структури і функції різних прошарків шкiри, її кровопостачання, а також рівнем метаболiчних процесів у шкірі. Відомо також, що відносна стійкість шкіри до холоду обумовлена порівняно низьким вмістом тканинної та внутрішньоклітинної води, що грає важливу роль у забезпеченні життєдіяльності тканини при її заморожуванні.

Підвищення стiйкостi тканин і клітин до впливу холодових пошкоджень забезпечується застосуванням крiопротекторiв, зокрема, гiдрофiльних неводних розчинників, наприклад таких як гліцерин, полiетиленоксид, пропiленглiколь та ін.,здатних зв'язувати воду, ізольовані бiлки, лiпiди бiомембран. Розвиток запальної реакції і її інтенсивність після холодової травми зумовлена судинними та мікросудинними розладами, що розвиваються в періоді після вiдiгрiву у вигляді вологого або сухого некрозу. Якщо деструкція клітин внаслідок процесів кристалiзацii позаклітинної і внутрішньоклітинної рідини е необоротним процесом і визначає формування зони т. з. "первинного" некрозу, то наступний розвиток мiкросудинних реакцій у тканинах формує т. з. "вторинний" некроз, обсяг якого можна зменшити за допомогою загального і місцевого впливу на рану як фізичними, так і хімічними засобами (Сандомирський Б. П., 1990, Даценко Б. М., 1995). І хоча дослідження щодо застосування програм заморожування та вiдтавання в умовах крiопротекцii стали вже класичними, практичне застосування крiопротекторiв ще не вичерпало своїх лікувальних можливостей і не знайшло достатнього експериментального вивчення та застосування в кліничній практиці при холодовiй травмі шкiри. У сучасній літературі є недостатньо уявними відомості про відновлення магістрального і тканинного кровобігу в пошкоджених тканинах, зокрема в сегментах кінцівок, що iстотно впливає на перебіг і результат холодової травми. Вважається перспективним вивчення динаміки розвитку та перебіг місцевої запальної реакції шкіри після замороження в умовах використання комплексного лікування із застосуванням мазей на гiдрофiльнiй основі, можливості поліпшення результатів лікування цієї категорії хворих.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Робота виконана згідно з планом науково-дослідних робіт Інституту проблем кріобіології і кріомедицини НАН України (№ державної регістрації 01.01.06/006 К- 95) щодо проблеми 2.28.7.4, “Клітинна фізіологія, механізми пошкодження, адаптації, старіння і репарації клітин”.

Мета і задачі дослідження. Вивчити вплив гiдрофiльних неводних розчинників на структурні і функціональні характеристики тканини шкiри та перебіг запальної реакції в зоні крiоушкодження після вiдмороження в експерименті і в клініці.

Конкретними задачами дослідження були такі:

1. Дослідити характер морфологічних змін і стан мiкроциркуляцiї в шкірі в умовах її крiфоушкодження.

2. Вивчити стан магістрального і периферiйного кровообігу сегментів нижніх кінцівок та перебіг запального процесу в зоні пошкодження при холодовiй травмі.

3. Вивчити вміст та фізичні властивості поза- і внутрішньоклітинної рідини нативної шкiри і їхні зміни у різні терміни після холодової травми в умовах місцевого застосування крiопротекторiв.

4. Дослідити ефективність застосування мазi, яка містить крiпротектор ПЕО-1500 (мазь "Левомеколь") при лікуванні вiдморожених сегментів нижніх кінцівок.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше в експерименті засобом радiоспектрометрiї з використанням внутрішньоклітинних зондiв вивчено фізичні властивості тканинної води в нативнiй шкiрi в діапазоні температур від +25 до -20 °С і вплив гiдрофiльних неводних розчинників на глейкість поза- та внутрішньоклітинної рідини. Вивчені структурні і ультраструктурнi зміни в різних шарах тканини шкiри при вiдмороженнi в терміні до 30 діб після холодової травми при проведенні лікувальних заходів, що включають місцеве застосування ПЕО-1500 в складі мазі на гідрофільній основі. На підставі вивчення лінійної та об'ємної швидкості кровообігу за даними допплерографії і реовазографії, стану мікроциркуляції в зоні відмороження за даними біомікроскопії, виявлено посилення ішемії відмороженої ділянки тканини на протязі 3-7 діб. Встановлено, що причиною ішемічних ушкоджень в зоні відмороження був послідовний розвиток судинного парезу та тромбозу здебільшого у венозній системі і істотне погіршення структурних і фізіологічних властивостей еритроцитів.

Ці патофізіологічні зрушення призводять до зростання тканинного набряку, погіршення умов відмежування зони запалення, розповсюдження зони вторинного некрозу і погіршення репаративних процесів в зоні холодової травми. Встановлено, що застосування з перших годин після холодової травми ПЕО-1500 в складі мазі на гідрофільній основі зменшує інтенсивність розповсюдження тканинного набряку, що сприяє відновленню гемоциркуляції в зоні холодового ушкодження, забезпечуючи поліпшення результатів лікування.

Практичне значення одержаних результатів. На підставі проведених експериментальних досліджень виявлено вплив кріопротекторів на фізичні властивості води після кріонекрозу шкіри, доведено більшу ефективність застосування ПЕО-1500 в комплексі заходів, направлених на відновлення кровообігу та мікроциркуляції тканини в зоні холодової травми.

У клінічній практиці при лікуванні 28 хворих з відмороженнями сегментів кінцівок підтверджено ефективність використання розробленого способу лікування відморожень, який полягає у використанні мазі на гідрофільній основі одразу після холодової травми, що призводить до більш сприятливого перебігу запального процесу в зоні термічного ушкодження..

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно проведено: патентно-інформаційний пошук, експериментальні дослідження, статистична обробка і аналіз експериментальних даних. Розроблено основні положення і висновки дисертації.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи було викладено на конференції молодих учених ІПКіК НАН України (Харків, 1997); Конференції молодих учених Харківського медичного університету (Харків, 1997); науково-практичної конференції "Актуальні проблеми клінічної хірургії" (Харків, 1998) та засіданні Хірургічної секції Харківського наукового медичного товариства (Харків, 1998).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 4 друкарських роботи у фахових наукових журналах.

Обсяг та структура дисертації. Дисертацію викладено на 135 сторінках друкованого тексту. Вона складається із вступу, огляду літератури, власних експериментальних досліджень (5 глав), заключення, висновків і списку літератури. Текст проілюстровано 16 таблицями та 28 малюнками. Бібліографія містить 191 найменувань робіт.

2. Зміст роботи

2.1 Об'єкти та методи експериментальних досліджень

Дослідження базується на вивченні експериментальних даних, одержаних від експериментальних досліджень у 3 групах на 78 тваринах - щурах лінії Вістар та даних клінічних досліджень на 28 хворих із відмороженнями сегментів нижніх кінцівок І-ІІІ ступеня.

У першій групі (33 тварини) вивчали зміни в шкірі, що виникають після кріоушкоджень через 1.3, 7.14 та 30 діб. В другій групі (31 тварина) вивчали динаміку процесу некрозу в умовах аплікації мазі на гідрофільній основі на ушкодженій ділянці шкіри в аналогічні терміни. Як контрольні показники, було використано результати дослідження у 14 інтактних тварин після наркозу. Було застосовано наступну модель кріоушкодження шкіри: вплив паро-рідинного потоку при випаровуванні рідкого азоту протягом 30 хвилин на шкіру вуха щура зі зниженням локальної температури до -20 °С, ректальна температура знижувалася до +36 °С, температура зовнішнього слухового проходу складала +35 °С. Також використовували модель, що полягає в охолодженні ізольованих зразків шкіри, занурених на 1 годину в розчини кріопротекторів: пропіленгліколю, ПЕО-400 та ПЕО-1500 в різних концентраціях. Тварин при цьому наркотизували внутрішньочеревним введенням 5% розчину тіопенталу натрію і 20% розчином гама-оксимасляної кислоти з розрахунку 0.35-0.4 мл. на 100 г. маси тварини. Об'єкти і методики досліджень представлені в таблиці 1.

Таблиця 1 Об'єкти і методи досліджень в експерименті

Морфологічні дослідження було проведено на 143 мікропрепаратах, профарбованих гематоксилін-еозином, на мікроскопі "Біолам" при збільшенні 1х80 і 1х250, а також досліджувалися мазки-відбитки епідермісу в зоні епідермісу, профарбовані за Романовським. Морфологія судинної стінки вивчалася при спеціальному профарбовуванні пікрофуксином на колаген і еластичні волокна при збільшенні 1х250 з імерсією. Стан мікроциркуляторного русла шкіри вивчався засобом прижиттєвої контактної біомікроскопії за допомогою мікроскопу "Люмам К-1", з фотореєструючим приладом при збільшенні 1х250. Дослідження проводилися в режимах поляризації і люмінесценції. Для люмінесцентної мітки застосовувався 2% розчин ураніну, введеного внутрішньовенно в кількості 0.5 мл. При вивченні мікроциркуляторного русла в кожному полі зору мікроскопу спостерігався ескіз кровообігу і ознаки мікроциркуляторної ланки, після цього на фотографії оцінювалися кількісні характеристики мікроциркуляції: щільність розташування капілярів на 1мм2, артеріоло-венулярне співвідношення, кількість локально спазмованих артеріол. Також оцінювалися якісні показники: наявність патології судинної стінки, присудинні зміни, характер кровообігу в мікросудинах. Електронну мікроскопію шкіри при збільшенні від 10 до 30 тисяч раз було проведено на мікроскопі ЕОМ-100 БР при напрузі 75 кВ. Вивчення змісту і фізичних властивостей води в шкірі було виконано за допомогою методу радіоспектрометрії (метод спинових зондів) із використанням водорозчинного і ліпофільного зонду за методикою Іванова Л. В. із співавт., 1983. На радіоспектрометрі "Bruker" з термоприставкою в температурних діапазонах від

-20 до +25 °С. Дослідження клініко-лабораторних показників у тварин полягало у визначенні кількості і співвідношення формених елементів крові, обчислення відсоткового співвідношення зрілих і юних форм нейтрофільних лейкоцитів, визначення швидкості осідання еритроцитів. Магістральний кровообіг вивчався у 28 хворих з відмороженнями сегментів нижньої кінцівки 1-3 ступіня за допомогою методики реовазографії (аппарат РГ-4) і УЗД-допплерографії УЗД-сканері "Siemens-2000" з визначенням кровообігу на рівні підколінної артерії і вени. Контрольну групу склали 10 хворих з відмороженнями фаланг пальців, які одержували традиційну терапію і нейтральні мазеві пов'язки з антибіотиками. В основній групі (18 хворих) як засоби лікування було використано додаткові аплікації мазі "Левомеколь", яка містить 19.5% ПЕО-1500. Статистична обробка отриманих даних виконувалася засобом варіаційного і кореляційного аналізу, за допомогою крітерія Стьюдента-Фішера.

2.2 Результати досліджень

Морфологічні дослідження при кріоушкодженні шкіри до -20 °С з експозицією 30 хвилин безпосередньо після відігрівання характеризувалися мінімальними структурними ушкодженнями під час перших 5 годин. Відзначалося потовщення епідермісу, його розпушування, подекуди його злущування. Шкіряні придатки були незмінними, відзначалися одиничні спазмовані артеріальні судини і розширені венозні судини. На 5-7 добу спостерігалося прогресування запальної і судинної реакції з некрозом епідермісу, набряком поверхневих і глибоких прошарків шкіри за рахунок тромбозу артерій і вен різних калібрів і наявності васкулітів з набряком внутрішньої і середньої оболонки судин. Через 14-21 добу після кріоушкодження спостерігався початок репаративних процесів, що проявлялось утворенням грануляційної тканини з інфільтрацією лімфоїдно-гістіоцитарних елементів з наявністю плазмоцитів і сегментованих лейкоцитів. До 30 доби в осередках некрозу проявлялося формування незрілої єднальної тканини з незначною лімфо-гістіоциоцитарною інфільтрацією з наявністю великої кількості фібропластів, повнокрів'ям судин, початок епітелізації грануляційної тканини.

В другій групі тварин, у яких при лікуванні застосовувалася мазь "Левомеколь", морфологічна картина в аналогічні терміни свідчила про менш виявлене пошкодження глибоких прошарків шкіри, незначний інтерстиціальний набряк, що забезпечувало більш ранню появу грануляційної тканини на місці десквамації епідермісу. Істотно меншими були ознаки інтерстиціального набряку і судинного мікротромбозу, що сприяло появі ознак епітелізації осередків некрозу в більш ранні терміни. Аналіз динаміки ультраструктурних порушень епідермісу в зоні кріоушкодження указував на розвиток деструктивного процесу на рівні мембран і органел, фіналом якого був некроз цитоплазми і загибель клітини. Протягом 5 годин після кріоушкодження превалювали кристалізаційні ушкодження мембран клітини. На 1-3 добу розвивався внутрішньоклітинний набряк і дистрофічні зміни органел, найбільш виражені в базальних епітеліоцитах. Прогресивне наростання дистрофічних змін призводило до переростання їх у деструктивні до 7-10 діб.

В другій групі тварин зміни ультраструктури шкіри в аналогічні терміни мали мозаїчний характер. Наряду з наявністю деструктивних змін в епітеліоцитах спостерігалося наростання синтетичних і репаративних процесів, структурно наведених гіперплазією ендоплазматичного ретикулуму, збільшенням числа мітохондрій та кріст в них, гіпертрофією пластинчастого комплексу Гольджі і збільшенням числа рибосом.

Дослідження вмісту і фізичних властивостей води в шкірі було проведене як у тварин першої і другої групи, так і на додатковій моделі, що полягало в охолодженні зразків шкіри тварин у температурному діапазоні від +25 до -20°С в присутності кріопротекторів: пропіленгліколю, ПЕО-400 і ПЕО-1500. Проведені засобом спинових зондів дослідження дозволили встановити, що внутрішньоклітинна рідина кліток тканини шкіри є комбінацією із зв'язаної гліцериноподібної рідини з глейкістю в 6.5 рази вище води і незв'язаної води з глейкістю як у цитозоля ерітроцита (в 2.5 рази вище глейкості води), що відображає особливості структури кліток тканини шкіри (зневоднення, колагенові волокна і т. ін.).

Вивчення параметрів спектрів електронного парамагнітного резонансу ліпофільного і водорозчинного зондів дозволило вивчити спорідненість ряду кріопротекторів до мембран клітин тканини шкіри і оцінити глейкість внутрішньоклітинної рідини тканини. Показано, що кріопротектори ефективно зв'язуються з ліпідами мембран клітин шкіри, витісняючи по конкурентному механізму ліпофільний зонд з мембрани. Спорідненість кріопротекторів та ліпідів мембран збільшується при зростанні молекулярної маси і є максимальною для ПЕО-1500, що і визначило вибір мазі, яка містить даний кріопротектор в концентрації 19,5%.

Запальні зміни, що спостерігалися в терміни до 14 доби після кріоушкодження, свідчили про підсилення гідратації тканини за рахунок незв'язаної рідини. В присутності кріопротектора зменшення глейкості не спостерігалося і відновлення показників далі носило більш виразний характер у порівнянні з тваринами першої групи.

Показники мікроциркуляції через 5 годин після відмороження у тварин значно погіршувалися: у 7 разів зменшувалася кількість капілярів на 1 мм2 шкіри, досягаючи 11±0, 9 од/мм2, збільшувалася кількість спазмованих артеріол і венул, спостерігалося утворення пристінних і обтуруючих тромбів, відсоток тромбованих венул складав 42,6% (табл. 2). З першої доби ішемічні зміни тканини зростали, відсоток тромбованих венул збільшувався до 52,1%; зменшувалася швидкість кровообігу, відзначалася його уривчастість і маятникоподібний характер.

Таблиця 2 Стан мікроциркуляції шкіри після її кріоушкодження

При проведенні лікувальних заходів у 2-й групі тварин мікроциркуляторна картина шкіри зазнавала істотних змін у порівнянні з тваринами 1-ї групи. До 14 доби кількість капілярів на 1 мм2 досягала максимальних значень, складаючи 62±2,1 од/мм2; артеріоло-венулярне співвідношення знижувалося практично до нормального показника (0.4±0.1). Локально спазмовані артеріоли складали 12,6%, тромбовані венули складали 9.3% від загальної кількості мікросудин.

В цілому, результати досліджень мікроциркуляторного русла вказують, що застосування мазі на гідрофільній основі з перших діб після відмороження перешкоджає розвитку виразного інтерстиціального набряку і сприяє оборотності мікроциркуляторних розладів, що спостерігаються після кріоушкодження тканини шкіри.

Вивчення магістрального і периферійного кровообігу за даними реовазографії і допплерографії у хворих в терміни до 30 діб після відморожень кінцівок свідчило про порушення гемодинаміки як артеріального, так і венозного кровообігу. Вже до 7 доби в процесі лікування було відзначено істотні відмінності у відновленні кровообігу в основній групі у порівнянні з контрольною: спостерігалося збільшення об'ємного кровообігу на рівні підколінної артерії в 2 рази, в той час як в контрольній групі приріст складав усього лише 20%. У венозній системі також збільшення кровообігу в основній групі перевищувало контрольні значення.

До 14 доби відновлення кровообігу в основній групі було максимальним і складало для артерії - 70% від нормальних значень і для вен - 60%, що сприяло зменшенню зони некрозу, а також більш сприятливому розвитку загоєння поверхневих ран і ран, що виникли після ампутації фаланг пальців.

Дослідження клінічних показників і співвідношення калію і натрію в еритроцитах і в плазмі крові у хворих основної і контрольної груп також свідчили про більш раннє зменшення явищ загальної інтоксикації і запальну реакцію з нормалізацією фізіологічних констант у більш короткі терміни у хворих в основній групі.

Кількість виконаних хірургічних обробок ран після відморожень, у вилученні некротизованих ділянок шкіри, фасціотомії і вилученні кісткових секвестрів у контрольній групі складало в середньому 2,8 з ліжко-днем 45,6. В основній групі дані показники істотно знижувались, складаючи 1,7 хірургічних обробок на 1 пацієнта при зменшенні тривалості середнього ліжко-дня до 32,2.

Таким чином, у хворих з відмороженнями кінцівок 1-3 ступеня спостерігався розвиток циркуляторної і гемічної гіпоксії. Магістральний і периферійний кровообіг кінцівок після відмороження був пригнічений як за рахунок погіршення припливу, так і відпливу в венозній ланці. Фізіологічні властивості еритроцитів периферійної крові свідчили про збільшення трансмембранного градієнту для іона калію і зменшенні даного показника для іонів натрію. Порушення на рівні мікроциркуляторного русла, простежені на експериментальній моделі, приводили до порушення цілості судин і підсиленню діапедеза крові з розвитком тканинного набряку і приєднанням у віддалені терміни вторинних ішемічних ушкоджень, зв'язаних з набряком периваскулярних тканин, здавленням судин і розвитком в них тромбозів. Вплив на судинне русло традиційної терапії в комплексі з маззю, що містить ПЕО-1500, зумовлювало протинабряковий ефект і сприяло більш ранньому і ефективному відновленню кровообігу. Морфологічні і ультраструктурні зміни ушкоджених клітин шкіри після холодової травми свідчили не тільки про органевий, але і тканинний рівень реалізації протинабрякової дії ПЕО-1500 і відновленню синтетичних процесів, що проявлялося відносно більшим зберіганням тканинних структур після відморожень і більш швидкому відновленню тканин, які підлягають холодовому ушкодженню як на експериментальній моделі, так і в клінічних умовах.

Висновки

1. В роботі проведено оцінку ступеня ушкодження різних шарів шкіри після дії низьких температур з метою розробки методів репаративної терапії ушкодженої шкіри.

2. Кріоушкодження шкіри після замороження до температури -20°С протягом 30 хвилин проявляється кристалізаційними ушкодженнями клітин базального шару епідермісу в терміні до 24 годин після відігрівання і розвитком в наступному некротичних процесів в епідермісі, глибоких шарах шкіри і шкіряних придатках внаслідок приєднання мікросудинних розладів в терміні до 5-7 діб відігрівання.

3. Мікросудинні розлади після кріоушкодження шкіри призводять до зростання кількості позаклітинної рідини в тканині і розповсюдження зони вологого некрозу в тканинах, що не підлягли кристалізаційним ушкодженням.

4. Методом електронної мікроскопії встановлено, що в клітинах шкіри, які не підлягли некрозу, спостерігаються зміни цитоплазматичних структур, які можуть характеризувати пригнічення синтетичних і метаболічних процесів.

5. Місцеве використання кріопротектора ПЕО-1500 призводить до зв'язування позаклітинної рідини і зменшення набряку тканини, що підтверджено методом ЕПР-спектрометрії.

6. В результаті зменшення тканинного набряку шкіри під дією ПЕО- 1500 виникають умови поліпшення кровопостачання тканини, що проявляється зростанням кількості капілярів в 1,5 рази, зменшенням частоти локально спазмованих артеріол в 2 рази, зниженням відсотка тромбованих венул на 30 %. При цьому відмічається зростання швидкості об'ємного кровообігу в магістральних артеріях на 28-30% і венах на 18-24%.

7. Місцеве використання офіцінальної мазі “Левомеколь”, в складі якої є ПЕО-1500 в кількості 19,5% в клінічних умовах при відмороженнях сегментів нижніх кінцівок сприяє зменшенню кількості вторинних некректомій і ампутацій, поліпшує процеси загоєння ран і скорочує терміни лікування хворих.

Перелік робіт, опублікованих за темою дисертації

1. Пинсон И. Я., Криворотько И.В. Микроциркуляция кожи в условиях местного отморожения//Експеріментальна і клінічна медицина., Харків. - 1998, № 1. - стр. 106-111.

2. Сандомирский Б. П., Пинсон И. Я., Криворотько И. В., Иванов И.Л. Изучение процесов дегидратации ткани кожи крыс под действием ряда гидрофильных неводных растворителей//Фармаком., Харьков. - 1998, № 6. - стр. 41-43.

3. Пинсон И. Я. Состояние магистрального и периферического кровообращения при отморожениях нижних конечностей при лечении многокомпонентными мазями на гидрофильной основе//Вiсник проблем експериментальної біології i медицини., Полтава. - 1999, № 5. - стр. 104-107.

4. Пинсон И. Я. Возможность использования дегидратационных особенностей многокомпонентной мази "Левомеколь" при лечении воспалительного процесса в коже после отморожения//Проблемы криобиологии, Харьков. - 1999, № 2. - стр. 79-83.

Размещено на Allbest.ru