Вивчення змін показників тезиграфії сироватки крові у хворих на екзему в динаміці комплексного лікування екземи із застосуванням мікрохвильової резонансної терапії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

14.01.20 - шкірні та венеричні хвороби

Вивчення змін показників тезиграфії сироватки крові у хворих на екзему в динаміці комплексного лікування екземи із застосуванням мікрохвильової резонансної терапії

Пуришкіна Оксана Дмитрівна

Київ - 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольця

Науковий керівник - доктор медичних наук, професор Степаненко Віктор Іванович, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, професор кафедри шкірних та венеричних хвороб з курсом СНІДу.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Ляшенко Іван Никифорович, Вінницький медичний університет, професор кафедри шкірних та венеричних хвороб;

кандидат медичних наук, Корольова Жаннета Валентинівна, Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупіка, доцент кафедри шкірних та венеричних хвороб.

Провідна установа: Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, кафедра шкірних та венеричних хвороб, м. Дніпропетровськ.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор медичних наук С.Г. Свирид

Анотація

екзема хворий кров

Пуришкіна О.Д. Вивчення змін показників тезиграфії сироватки крові у хворих на екзему в динаміці комплексного лікування екземи із застосуванням мікрохвильової резонансної терапії. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.20 - шкірні та венеричні хвороби. Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця. Київ, 1999.

Проведене комплексне клініко-лабораторне обстеження 120 хворих на справжню й мікробну екзему із застосуванням тезиграфічного, газохроматографічного визначення ліпідів й імунологічного методів.

Показано, що у хворих на екзему спостерігається виражене порушення показників тезиграфії сироватки крові, наявність імунодефіцитного стану з підвищенням рівня ЦІК, а також зміни жирнокислотного спектра сироватки і плазми крові. Виявлені кореляційні зв'язки, переважно середньої сили, між дослідженими показниками. Результати проведених досліджень переконують, що тезиграфічний метод може бути застосованим у якості допоміжного діагностичного тесту при екземі, а також як прогностичного - в динаміці терапії дерматозу.

Розроблено новий комплексний метод лікування екземи із застосуванням МРТ і місцево крему “Дермазин”, вміщуючий сульфадиазин срібла, який суттєво підвищує ефективність лікування і подовжує строки ремісії дерматозу.

Ключові слова: екзема, тезиграфія, жирнокислотний спектр, імунодефіцит, МРТ, Дермазин, сульфадиазин срібла.

Аннотация

Пурышкина О.Д. Изучение изменений показателей тезиграфии сыворотки крови больных экземой в динамике комплексного лечения экземы с применением микроволновой резонансной терапии. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.20 - кожные и венерические болезни. Национальный медицинский университет им. А.А. Богомольца, Киев, 1999.

Экзема является актуальной и недостаточно изученной проблемой современной дерматологии. Распространенность экземы составляет от 10 до 40% среди всей патологии кожи. В последние десятилетия отмечается неуклонная тенденция к росту заболеваемости этим дерматозом и более тяжелое его клиническое течение.

При этом заболевании недостаточно изучены некоторые звенья его патогенеза, в частности липидная пероксидация, а также иммунологическая и кристаллизующая функции сыворотки крови. Актуальной является разработка новых и усовершенствованных методов лечения экземы, в частности безмедикаментозных.

С целью разработки патогенетически обоснованного комплексного метода лечения микробной и истинной экземы с применением микроволновой резонансной терапии проведено комплексное клинико-лабораторное обследование 120 больных истинной и микробной экземой с применением тезиграфического, иммунологического методов и газохроматографического определения липидов.

Среди обследованных было 84 мужчины и 36 женщин в возрасле от 18 до 68 лет со средней длительностью заболевания 4,3 года. Рецидивирующий характер заболевания отмечается у 55% больных. Сопутствующие заболевания выявляются у 60,8 больных.

Обнаружено, что у больных экземой наблюдается выраженное нарушение показателей тезиграфии сыворотки крови - увеличение времени начала кристаллизации до 205-215 мин. и снижение коэффициента крис-тализации до 1,45-1,5 относительно аналогичных показателей у здоровых лиц (140-150 мин. и 2,1-2,3 - соответственно). Кристаллографическая картина сыворотки крови характеризуется уменьшением количества центров кристаллизации до 0-6 (в контроле 20-40), увеличением количества линейных кристаллов, усилением кристаллизации окружающего фона, мутностью и зашлакованностью кристаллов, в отличие от кристаллообразования у здоровых лиц. Кристаллографическая картина отлича-ется у больных истинной и микробной экземой и зависит от выражености воспалительного процесса.

При действии ЭМИ мм-диапазона in vitro при экземе и в контроле общее время кристаллизации уменьшается на 20%, коэффициент кристаллизации увеличивается при экземе в среднем до 1,7, что указывает на нормализацию тезиграфических показателей сыворотки крови у больных экземой под действием ЭМИ мм-диапазона.

Показано, что в стадии обострения экземы имеется иммунодефицит-ное состояние с выраженным уменьшением процентного содержания Т-лимфоцитов и их субпопуляций, дефицитом Ig М, активацией В-лимфоцитов и повышением уровня ЦИК. Глубина изменений и клеточного и гуморального иммунитета увеличивается с длительностью заболевания и возрастом больных. Обнаружены отличия в иммунном статусе при истинной и микробной формах экземы.

Выявлено изменение жирнокислотного спектра сыворотки и плазмы крови у больных. При экземе активизируются процессы липидной перок-сидации, о чем свидетельствует повышение суммы ненасыщенных и ПНЖК и снижение суммы насыщенных жирных кислот в сыворотке крови. Данные изменения более выражены при длительности заболевания более 5 лет и в возрасте от 40 до 50 лет.

Обнаружены кореляционные связи, преимущественно средней силы, между исследованными показателями. Взаимосвязь между уровнем иммунных клеток и началом кристаллизации свидетельствует о значительной доли иммунной реактивности в процессе нарушения кристаллизующей способности крови. А активизация процессов липидной пероксидадии за счет повышения суммы ненасыщенных и ПНЖК сопровождается угнетением активности иммунокомпетентных клеток.

Результаты проведенных исследований показали, что тезиграфический метод исследования может использоваться в качестве дополнительного диагностического теста при экземе, а также как прогностического - в динамике терапии дерматоза.

На основе сравнительной оценки клинических данных, иммунного статуса, показателей липидной пероксидации и кристаллизующей функции крови показаны преимущества разработанного нового комплексного метода лечения экземы с применением МРТ и местно крема “Дермазин” (производство фирмы “LEK”, Словения), содержащего 1% сульфадиазина серебра.

Таким образом, разработанный комплексный метод сочетанного применения МРТ и крема “Дермазин” повышает эффективность лечения экземы и удлиняет сроки ремиссии дерматоза.

Ключевые слова: экзема, тезиграфия, жирнокислотный спектр, иммунодефицит, МРТ, Дермазин, сульфадиазин серебра.

Summary

Puryshkina O.D. Studing of changes of indicators for blood serum thesography with eczema patiens in dynamics of complex eczema treatment using microwave reasonance therapy.- Manuscript.

Dissertation for candidate of medical sciences searching, specialization 14.01.20 skin and venerological ilness. 0.0. Bohomolet's National Medical University. Kyiv, 1999.

Complex clinics and laborattory investigation of 120 patiens with real and microbal eczema using thezographical, immunological and gas-chromatology methods for lipids indification was perfomed.

It is indicated that patients with eczema have clear distruction of blood serum thezagraphy indicators, presence of immunodeficitus with CIK level increasing and also changes of fatty acidic spectrum of serum and plasma blood. Correlated connections, especially of medium force, between investigated indicators were revealed.

Data of the investigations have revealed that thezographical method may be used as a subsidiary diagnostic test with eczema and also as prognozed one in dermatose therapy dinamics.

A new complex method for eczema treatment with MRT and “Dermazine” creme localy is developed. The creme containing silver sulphadiasine increases the effectiveness of treatment and enlarges the period of dermatosis remision.

Key words: eczema, thezography, fatty-acidic spectrum, immunodeficitus, MRT, Dermazine, silver sulphadiasine.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Екзема - алергічне запальне захворювання шкіри - залишається однією з актуальних та недостатньо вивчених проблем сучасної дерматології. Розповсюдженість екземи, згідно даних літератури, складає від 10 до 40 відсотків серед усієї патології шкіри. При цьому в останні десятиліття відзначається неухильна тенденція до зростання захворюваності цим дерматозом та більш тяжкого його клінічного перебігу.

На думку більшості дослідників, в етіопатогенезі екземи важливу роль відіграють процеси аутоантигенності, на розвиток яких впливає стан нервової системи, імунологічної реактивності, ендокринної функції.

До теперішнього часу при екземі недостатньо вивчені і з'ясовані деякі ланки етіопатогенезу, зокрема ліпідної пероксидації, а також імунологічна та кристалізуюча функції сироватки крові.

В останні десятиліття для уточнення алергічного компонента при ряді захворювань надається перевага тезиграфічному методу, який ґрунтується на кристалізації розчину хлорної міді (II) в присутності сумішей. Застосування цього методу, за даними досліджень (Марков Н.И., 1986) дає змогу діагностувати розвиток алергії на ранніх етапах захворювання. Це послужило нам підставою для використання цього методу в комплексному обстеженні хворих на екзему.

Залишається актуальною проблема лікування екземи. Тривале використання ряду лікарських препаратів нерідко сприяє розвитку їх непереносності й частому загостренню цього дерматозу. Тому актуальною є розробка нових та вдосконалених методів лікування екземи, зокрема безмедикаментозних.

У дерматологічній практиці в останні роки знайшов поширення метод мікрохвильової резонансної терапії (МРТ), застосування якого сприяє нормалізації порушених функцій організму і дозволяє зменшити кількість медикаментозних препаратів.

Практично не вивченим є зовнішнє застосування препаратів сульфадиазину срібла при лікуванні екземи, котрі мають антимікробний і протизапальний ефекти та сприяють прискореній регенерації шкіри в зонах ураження.

Дисертація виконана у відповідності з основним науковим напрямом кафедри шкірних і венеричних хвороб з курсом СНІДу Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця і є фрагментом комплексної теми “Розробка нових методів діагностики та лікування хронічних дерматозів і венеричних захворювань” (Державний реєстраційний номер О195 У 00390).

Мета дослідження. Розробка патогенетично обгрунтованого комплексного методу лікування мікробної та справжньої екземи із застосуванням мікрохвильової резонансної терапії, що базується на результатах тезиграфічного, газохроматографічного аналізу ліпідів (жирнокислотний спектр сироватки крові) й імунологічного методів дослідження.

Для досягнення поставленої мети вирішувалися такі завдання:

1. Визначення показників кристалізації сироватки крові у хворих на справжню й мікробну екзему.

2. Проведення досліджень ряду показників імунологічної реактивності організму при цьому дерматозі.

3. Дослідження стану ліпідної пероксидації при екземі та зміни жирнокислотного спектру крові при застосуванні МРТ.

4. Вивчення впливу МРТ на показники кристалізації сироватки крові, ліпопероксидації та зміни імунологічного стану в динаміці лікування хворих.

5. Провести наукове обґрунтування і вивчити клінічну ефективність місцевого застосування препаратів солей срібла в терапії екземи.

6. Розробити рекомендації по застосуванню МРТ і препаратів солей срібла в комплексному лікуванні екземи.

Наукова новизна. Уперше проведено комплексне вивчення тезиграфічних, ліпідних та імунологічних показників і вивчено їх вплив на перебіг екземи.

Уперше науково обґрунтовано й доказано досить високу клінічну ефективність застосування мікрохвильової резонансної терапії в поєднанні з місцевою терапією екземи препаратами, які вміщують солі сульфадиазину срібла.

Практична значимість дисертаційного дослідження в тому, що науково обґрунтована необхідність комплексної терапії екземи із застосуванням МРТ і місцево солей сульфадиазину срібла. Така терапія сприяє прискоренню регресу клінічних проявів захворювання внаслідок нормалізуючого впливу МРТ на імунний статус, процеси ліпідної пероксидації та кристалізуючу функцію крові й інші порушення метаболізму.

Впровадження в лікувальну практику профільних дерматологічних закладів МРТ і препаратів сульфадиазину срібла сприятиме більш успішному лікуванню хворих на екзему і подовженню терміну ремісій. Застосування тезиграфічного методу дозволить упереджено діагностувати можливість рецидиву захворювання, своєчасно призначати коригуючу терапію, а також підвищить ефективність диспансеризації хворих на екзему.

Запровадження результатів дослідження в практику. Результати праці впроваджено в практику шкірного відділення Центральної міської клінічної лікарні м. Києва, Київського обласного шкірно-венерологічного диспансеру, ШВД № 1 м. Києва, а також в навчальний процес при викладанні курсу дерматології на кафедрі шкірних і венеричних хвороб з курсом СНІДу Національного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведені експериментальні, клінічні й лабораторні дослідження, статистичні обчислення та їх аналіз і разом з науковим керівником дисертаційної роботи були зроблені відповідні заключення та висновки.

Апробація результатів праці. Матеріали дисертації обговорені на засіданнях кафедри шкірних і венеричних хвороб НМУ у 1997-1998рр., засіданні Київського обласного й міського товариства дерматовенерологів в 1997 р. Першому національному з'їзді фармакологів України (Полтава, вересень 1995 р.).

Публікація матеріалів дослідження. За матеріалами дисертації опубліковано 10 наукових праць, зокрема - 3 журнальні статті - у виданнях, рекомендованих ВАК України.

Об'єм і структура дисертації. Дисертація викладена на 192 сторінках машинописного тексту і складається зі вступу, огляду літератури, 8 розділів власних досліджень, заключення, висновків, списку використаних джерел, який включає 380 джерел (в тому числі 301 вітчизняних авторів і близького зарубіжжя та 79 авторів далекого зарубіжжя).

Текст ілюстровано 29 таблицями, 27 рисунками, виписками з історій хвороби.

2. Матеріали та методи дослідження

Проведено комплексне клініко-лабораторне обстеження 120 хворих на екзему в стадії загострення, з яких у 95 пацієнтів була діагностована мікробна, а в 25 - справжня форма екземи.

Всі хворі перебували на стаціонарному лікуванні в шкірних відділеннях ЦМКЛ м. Киева та Київського обласного ШВД. Контрольну групу становили 30 здорових осіб.

За статтю серед обстежених було - 84 чоловіка (70%) і 36 жінок (30%), у віці від 18 до 68 років. Термін перебігу захворювання становив від 7 місяців до 5 років, середня тривалість - 4,3 роки. Рецидивуючий характер захворювання був у 55% осіб, подовженість ремісії в обстежених хворих в середньому становила 5,7 місяця.

При клінічному обстеженні у 60,8% хворих були виявлені супутні захворювання. Найчастіше реєструвався мікоз ступенів - 30% хворих, хронічний холецистоангіохоліт в стадії ремісії - 7,5%, атеросклеротичний кардіосклероз - 6,7%, цукровий діабет - 2,5%. У 15% хворих відзначено два й більше супутніх захворювання.

Виявлені супутні хвороби не могли суттєво вплинути на аналіз результатів статистичної обробки одержаних даних.

При дослідженні крові у 16,7% хворих був виявлений лейкоцитоз, у 33,3% - прискорена ШЗЕ, у 5,8% хворих в лейкоцитарній формулі відзначалася еозинофілія. Порушення біохімічних показників крові (підвищення АлТ, АсТ, тимолової проби) мали 10% хворих.

Поряд із загальноприйнятими клініко-лабораторними дослідженнями в динаміці лікування визначалися показники імунного статусу, системи ліпідної пероксидації (ЛП) та тезиграфічного дослідження крові.

Імунологічні дослідження проводилися в лабораторії гастроентерології НДЛЦ Національного медичного університету і включали кількісну оцінку Т- і В-систем імунітету та їх функціональну активність, ідентифікацію Т- і В-лімфоцитів та їх субпопуляцій за допомогою моноклональних антитіл, визначення рівня циркулюючих імунних комплексів. Визначення кількості Е- та ЕАС-РУК (Т- та В-лімфоцитів) проводилося за допомогою мікрометоду Бичкової Н.Г. (1981), підрахунок активних ЕАС-РУК за методом S.Horowitz et al (1975), виявлення субпопуляцій Е-РУК (Т-хелперів та Т-супресорів) за непрямим імунофлуоресцентним тестом з мишачими моноклональними антитілами фірми “Ortho” (США). Визначення субпопуляцій В-лімфоцитів проводилося прямим імунофлуоресцентним методом згідно рекомендацій В.Х. Хавінсона та співавт. (1989). Використовували моноспецифічні сироватки виробництва фірми “Sevac”, Чехословакія та вітчизняні (“Біомед” ім. І.І. Мечникова).

Тезиграфічне дослідження сироватки крові проводили за методикою Л.А. Мороз і співавт. (1986).

Дослідження жирнокислотного спектра ліпідів проводилися в лабораторії газохроматографічного аналізу ліпідів НДЛЦ Національного медичного університету на газових хроматографах серії “Цвет-500” за методом Folch J. еt al. (1957). Гідроліз і метилювання вищих жирних кислот ліпідів здійснювали за методом К.М.Синяк (1976).

Результати лабораторних досліджень обробляли методом варіаційної статистики.

Рівень достовірності вираховували за таблицею Ст'юдента-Фішера, визначаючи коефіцієнт достовірності р. Статистично достовірною вважали різницю при знайденому р0,05.

Обстежені нами хворі були розділені на три терапевтичні групи. Перша група (45 хворих) паралельно з традиційною медикаментозною терапією отримувала курс МРТ. Друга (45 пацієнтів) отримувала МРТ і місцево крем “Дермазин”, який вміщує 1% сульфадиазину срібла. Третя -контрольна група (30 хворих) - лікувалася лише базисною терапією.

Лікування електромагнітним випромінюванням (ЕМВ) мм-діапазону проводили за допомогою апарата “Политон” (вага 200 г, живлення - 220 В, 50 Гц, потужність - до 0,5 Вт; смуга частот випромінювання електро-магнітних коливань - 5х10¹⁰ - 5х10¹⁴, спектральна щільність випромінювання в КВЧ-діапазоні - 3х10^-18 Вт/Гц). Діяли на біологічно-активні точки загальної дії Е 56, G 14, V 61 і симптоматичні, які мають сприятливий вплив на перебіг екземи. Курс лікування включав 6-10 сеансів. Опромінювали 2-4 парні точки упродовж 10-15 хв.

Результати власних досліджень та їх обговорення

Нами було вивчено характер процесів кристалізації сироватки крові під впливом хлорної міді (тезиграфії) у хворих на екзему з метою використання отриманих результатів в якості додаткового діагностичного та прогностичного тесту. У хворих на екзему процеси кристалізації були порушені, зокрема в стадії загострення запального процесу центри кристалізації частіше утворювалися віддалено від північного природного магнітного полюса, кристалографічний малюнок мав вигляд подовжених паралельних променів з одним або без центрів кристалізації. Разом з тим, у контролі відзначалося від 20 до 40 центрів кристалізації, розташованих по всій поверхні чашки Петрі. У хворих на екзему виявлено збільшення кількості кристалічних променів хлорної міді, посилення кристалізації навколишнього фону, мутність та зашлакованість променів кристалів, на відміну від кристалоутворення у здорових осіб.

Кристалографічний малюнок відрізнявся також у хворих на мікробну й справжню екземи і залежав від гостроти прояву запального процесу. Так, у хворих на справжню екзему, при наявності мокнення, центри кристалізаціі частіше були відсутніми. Кристалографічний малюнок у хворих в стадії загострення екземи не залежав від віку, статі хворих, тривалості захворювання і супутніх хвороб.

Кристалографічний малюнок змінювався під впливом ЕМВ мм-діапазону in vitro. Так, промені кристалів змінювали напрям росту, збігаючись у точці впливу ЕМВ. Експериментально визначено, що опромінення рідини впродовж 20-30 хв., до появи першого кристала, є достатнім для наступних змін кристалізації.

Для об'єктивізації клінічної картини екземи нами був запропонований метод визначення показників кристалізації сироватки крові. Зокрема досліджувались терміни початку й закінчення кристалізації (t₁ і t_заг.) та коєфіціент кристалізації - К_кр. (відношення t_заг. до t₁). Виявлено, що при екземі t₁ збільшується до 205-215 хв., а К_кр. знижується до 1,45-1,55 відносно аналогічних показників у здорових осіб (t₁ - 140-150 хв., К_кр. - 2,1-2,3) (р0,05). При дії ЕМВ мм-діапазону in vitro як при екземі, так і в контролі t_заг. зменшується на 20%, змінюються t₁ і t₂ (час від появи першого кристала до закінчення кристалізації), в результаті чого коефіцієнт кристалізації значно знижується в контролі, в середньому до 1,5 і збільшується у хворих на екзему - в середньому до 1,7. Це вказує на те, що ЕМВ мм-діапазону сприяє нормалізації тезиграфічних показників сироватки крові у хворих на екзему і підтверджує високу чутливість крові до дії ЕМВ мм-діапазону.

При вивченні впливу на біологічні рідини постійного магнітного поля (ПМП) і ЕМВ мм-діапазону виявлено, що більш виражену дію на кристалізацію серозної рідини має ПМП ((610)х10^-3Тл). При кристалізації серозної рідини у хворих на екзему зменшується t₁ на 20-25 хв. і t₂ на 20-25 хв., порівняно з контролем. Змінюється кристалографічна картина. Кристали зберігають лінійне розташування і ростуть до центру. На сироватку крові більшу дію виявляє ЕМВ мм-діапазону.

При кристалізації біологічних рідин (сироватка крові, слина, серозна рідина) в умовах різних температур (від 28 до 42^оС) виявлено, що кристалізація прискорюється при поєднанні низької температури і магнітного поля, шо вказує на підвищення чутливості біологічних рідин при екземі до магнітних полів при зниженні температури.

Дослідження останніх років свідчать, що в патогенезі екземи мають значення імунні порушення, тобто зміни клітинного й гуморального імунітету. У обстежених нами хворих на справжню й мікробну екзему були виявлені суттєві порушення показників клітинного й гуморального імунітету (табл. 1).

Таблиця 1. Показники клітинного й гуморального імунітету у хворих на екзему

Показники (%)	Хворі на екзему, п=60	Мікробна форма, п=44	Справжня форма, п=16	Контроль, п=30
Т-лімфоцити	34,52,1*	39,02,1*	30,02,0*	53,62,1
Т-хелпери	25,00,9*	27,00,9*	23,00,1*	35,61,1
Т-супресори	19,00,5	19,00,5	19,90,4	21,31,0
Тх/Тс	1,3	1,4	1,2	1,67
Т-активні	25,50,8*	20,00,7*	31,00,9	30,81,4
О-лімфоцити	24,01,0*	24,00,9*	24,01,1*	15,00,8
В-лімфоцити	27,52,0*	28,01,7*	27,01,9*	23,01,2
Ig А, г/л	1,750,07*	1,90,06*	1,60,04*	1,90,06
Ig G, г/л	10,41,0*	10,00,9	10,80,8	11,50,7
Ig M г/л	0,760,02*	0,70,03*	0,820,05*	1,150,04
ЦІК, ум.од.	85,53,1*	76,02,9*	95,03,1*	52,93,2

*-р0,05

Представлені в табл. 1 дані свідчать про дефіцит Т-хелперів і Т-супресорів при більш вираженій депресії Т-хелперів, що виявлялося в зниженні імунорегуляторного індексу, зменшення кількості Т-активних.

Водночас спостерігалися зміни в гуморальному імунітеті, а саме відзначалися активація В-лімфоцитів, дефіцит I_g М і збільшення рівня ЦІК. Глибина змін і клітинного, і гуморального імунітету зростала з тривалістю захворювання та віком хворих. Дефіцит Т-л та Т-х спостерігався при справжній формі екземи, при мікробній більшим був дефіцит Т-а. При справжній формі екземи рівень ЦІК і Ig М був достовірно вищим, ніж при мікробній екземі, а рівень Ig А - меншим. Указані зміни клітинного й гуморального імунітету спостерігалися в більшості хворих на екзему.

Таким чином, наявність значних порушень показників імунітету при екземі в стадії загострення викликає імунодефіцитний стан. З свого боку, імунні порушення сприяють тривалому перебігу запального процесу й появі рецидивів.

Ми також дослідили вміст вищих жирних кислот (ВЖК), що є субстратами процесів ліпопероксидації (ЛП) в сироватці й плазмі крові (табл. 2).

Таблиця 2. Вміст ВЖК в сироватці крові у хворих на екзему

Жирна кислота	Хворі на екзему	Мікробна форма	Справжня форма	Контроль
С:16:0 - пальмітинова	42,11,7	41,81,6	42,551,8	42,41,3
С18:0 - стеаринова	7,120,5*	7,10,05*	7,20,05*	16,11,0
С18:1 - олеїнова	17,31,0*	16,850,9*	18,51,1*	25,31,8
С18:2 - лінолева	20,01,3	20,151,3	19,81,3	15,21,0
С20:3 - ейкозотриєнова	10,31,0*	10,471,2*	10,00,8*	-
С20:4 - арахідонова	-	-	-	1,00,05
С22:4,6-докозогексанова	3,220,86*	3,821,0*	2,40,8*	сліди
насичених ЖК	49,22,1*	48,92,1*	49,752,1*	58,51,5
ненасичених ЖК	50,82,1*	51,12,2*	50,252,0*	41,51,5
ПНЖК	33,61,9*	34,22,0*	32,21,8*	16,21,8

*-р0,05

Проведені дослідження показали, що при екземі активізуються процеси ЛП, про що свідчить підвищення суми ненасичених ЖК і полі-ненасичених ЖК (ПНЖК) та зниження суми насичених ЖК в сироватці крові. При цьому, найбільш характерними була повна відсутність арахідонової ЖК і суттєве зниження вмісту стеаринової, олеїнової ЖК. Відзначалося статистично достовірне підвищення вмісту ейкозотриєнової і докозогексанової ПНЖК (р 0,05).

Встановлена залежність змін ЖК спектра крові від тривалості захворювання. При тривалості захворювання понад 5 років спостерігалося значне підвищення суми ненасичених до 57,4+2,4% і зниження суми насичених до 42,6+1,1% ЖК.

Показники ЖК-спектра плазми крові в обстежених нами хворих мали протилежну залежність, ніж у сироватці крові. Так, вміст насичених ЖКС збільшувався до 58,9+2,1%, а вміст ненасичених ЖК зменшувався до 41,1+2,1%, статистичне достовірно відрізняючись від контролю (р 0,05), що можна пояснити підвищенням в'язкості крові. У залежності від віку хворих концентрація субстратів ЛП зростала, набуваючи максимальних показників у віці від 40 до 50 років і стабілізувалася у хворих похилого віку.

Таким чином, отримані дані свідчать, що запальний процес у шкірі при екземі реалізується в умовах підвищеної ЛП і зменшення імунної реактивності, що призводить до фізико-хімічних змін крові. Збільшення ненасиченості та поліненасиченості ЖК знижує в'язкість крові і сприяє її олуженню, а в результаті відсутності арахідонової кислоти не синтезується ряд біологічно-активних речовин, що часто поєднується з порушенням секреторної функції підшлункової залози та обміну в печінці. Наявність імунодефіцитного стану сприяє зниженню захисних властивостей крові, в результаті чого накопичується велика кількість різноманітних метаболітів, що призводить до зниження її кристалізаційної можливості.

Згідно даних літератури, утворення кристалічних зародків є енергетичним процесом, тому різке зменшення кількості центрів кристалізації і збільшення часу їх утворення може свідчити про зниження енергетичних, обмінних процесів, субстратами чого є ліпіди, зокрема ВЖК поліненасиченого ряду. Показники тезиграфії і ВЖК можуть використовуватися для оцінки ступеня активності екзематозного процесу, а також як прогностичні показники ефективності терапії захворювання.

При проведенні кореляційного аналізу між досліджуваними показниками нами було встановлено наявність прямого кореляційного зв'язку переважно середньої сили між показником суми ПНЖК і t₁ та суми ненасичених ЖКС і t₁. Показаний прямий тісний кореляційний зв'язок між вмістом Т-л і t₁ (r =+0,85, р 0,05), Т-х і t₁ (r =+0,81, р 0,05), Т-а і t₁ (r =+0,72, р 0,05) та ЦІК (r = +0,78, р 0,05), середньої сили між Ig A і t₁ (r =+0,36, р 0,05), й оборотній кореляційний зв'язок між Ig M і t₁ (r = -0,91, р 0,05).

Взаємозв'язок між рівнем імунних клітин і початком кристалізації свідчить про значну роль імунної реактивності в процесі порушення кристалізаційної властивості крові.

Нами був також проведений аналіз кореляційного зв'язку концентрацій сум ненасичених і поліненасичених ЖК із показниками клітинного й гуморального імунітету. Виявлений прямий кореляційний зв'язок між сумою ненасичених ЖК і Т-а (r = +0,45, р 0,05) та зворотній з числом Т-л (r = -0,28, р 0,05) і між сумою ПНЖК і Тх - прямий зв'язок (r = +0,39, р 0,05) і зворотній з числом Т-л (r = -0,12, р 0,05), Т-а (r = -0,37, р 0,05), ЦІК (r = -0,3, р 0,05), Ig A (r = -0,34, р 0,05) і Ig M (r = -0,74, р 0,05), що вказує на те, що активізація процесів ЛП за рахунок підвищення суми ненасичених і ПНЖК супроводжується пригніченням активності імунокомпетентних клітин.

Результати проведення комплексної терапії з використанням МРТ

Враховуючи множинність патогенетичних ланок екземи й механізму дії МРТ, нами була проведена одінка терапевтичної ефективності ЕМВ мм-діапазону хвиль та місцевого застосування крему “Дермазін” (1% сульфадиазину срібла) на основі вивчення динаміки клінічних, лабораторних даних, показників імунітету, ЛП та тезиграфії.

Для вирішення поставлених завдань нами було сформовано три групи хворих, рівноцінних між собою за віком, статтю, тривалістю захворювання, а також вихідними клініко-лабораторними даними.

Першу групу становили 45 пацієнтів, в комплексну терапію яких була включена МРТ. Друга група (45 хворих), крім комплексної терапії з МРТ, застосовувала місцево крем “Дермазин”. У третю групу ввійшло 30 пацієнтів, які отримували лише традиційну медикаментозну терапію.

Включення в комплексне лікування екземи МРТ показало, шо під її впливом спостерігався більш прискорений регрес клінічних проявів дерматозу (зменшувалися відчуття свербіжу, печії, болю, мокнення та інш.).

Лабораторні дослідження у процес лікування вказували, що у хворих першої і другої груп за котроткий термін нормалізувалися показники лейкоцитозу, ШЗЕ, АлТ, АсТ, тимолової проби. У переважної більшості хворих, яким проводилась комплексна терапія із застосуванням крему “Дермазин”, вдалося суттєво зменшити кількість засобів місцевої терапії.

При аналізі ефективності лікування залежно від клінічної форми захворювання було виявлено, що МРТ є досить ефективною як при мікробній, так і при справжній екземі, а місцеве застосування “Дермазину” ефективняше при лікуванні мікробної екземи.

Найкращі терапевтичні результати були досягнуті в другій групі хворих, які отримували МРТ і крем “Дермазин”. Про це свідчить досягнута клінічна ремісія до 2-х рокіів у 91,2% хворих при суттєвому скороченні строків стаціонарного лікування (16+1,4 днів) порівняно з контрольною групою (26+1,6 днів) і групою, де проводилась тільки МРТ (18,8+1,6 днів).

У хворих, котрі отримували МРТ, спостерігалася найсуттєвіша динаміка нормалізації як клітинного, так і гуморального імунітету, що проявлялося у збільшенні рівня загальної кількості Т-л до 36,5+ 0,7%, імунорегуляторного індексу до 1,4+0,01 та Ig G до 13,65+1,5 г/л. Знизився вміст В-л до 26,7+1,1%, Ig М до 0,66+0,01 г/л, зменшився рівень ЦІК до 47,6+1,8 ум.од. Більш вираженою була динаміка нормалізації показників імунної реактивності у хворих з терміном захворювання до 5 років.

У хворих другої групи також суттєво нормалізувалися показники імунітету. При цьому у хворих контрольної групи була зафіксована менш виражена тенденція до нормалізації показників клітинного й гуморального імунітету.

У всіх пацієнтів, в лікуванні яких застосовували МРТ, відбулася практично повна нормалізація процесів ЛП. Водночас у хворих контрольної групи, які отримували лише традиційну медикаментозну терапію, динаміка нормалізації показників спектра ВЖК була менш вираженою.

Визначення кристалізаційних показників сироватки крові показало, що включення в комплекс терапевтичних заходів МРТ сприяло зменшенню t₁ (в середньому до 210 хв.) та підвищенню К_кр. (в середньому до 2,1). У кристалографічному малюнку відзначалося збільшення центрів кристалізації, зменшення кількості лінійних кристалів, а мікроскопічно - прозорість кристалів. У хворих контрольної групи кристалографічні зміни були менш виражені. Динаміка змін кристалізації сироватки крові корелювала з регресом клінічних проявів захворювання.

Результати віддаленного спостереження (до двох років) показали, що у хворих на екзему, яким була проведена комплексна терапія з використанням МРТ, значно рідше спостерігалося загострення дерматозу. Рецидив захворювання на протязі двох років серед хворих, які отримували МРТ, було зареєстровано у 8,8% випадків, а в тих, котрі отримували традиційне лікування - у 20,3% випадків, що свідчить про перевагу в терапевтичній ефективності розробленого нами комплексного методу лікування екземи.

Висновки

1. Виявлені при екземі зміни показників тезиграфії залежать від клінічної форми та тяжкості перебігу дерматозу і можуть являтися додатковим діагностичним тестом.

2. У хворих на екзему виявлено зворотний кореляційний зв'язок переважно середньої сили між показниками тезиграфії та вмістом ВЖК. Доведено, що зростання рівня ненасичених і ПНЖК впливає на фізико-хімічний стан сироватки крові і кинетику кристалізаційної тестової системи, що доповнює дані про патогенез екземи.

3. Виявлені при екземі зміни в спектрі ВЖК (відсутність арахідонової кислоти, підвищення вмісту ненасичених ЖК) вказують на необхідність урахування цих біохімічних порушень при призначенні комплексної терапії дерматозу.

4. У хворих на екзему виявлені порушення клітинного й гуморального імунітету, які проявляються зменшенням загальної кількості Е-РУК, порушенням співвідношення між імунорегуляторними клітинами, збільшенням вмісту ЕАС-РУК і ЦІК. Найсуттєвіші їх порушення характерні в стадії загострення дерматозу і його подовженому перебігу, а також у хворих похилого віку.

5. Застосування МРТ в комплексному лікуванні хворих на екзему сприяє регресу клінічних проявів захворювання, а також нормалізації імунологічних, біохімічних і тезиграфічних показників.

6. Місцеве застосування крему “Дермазин”, який вміщує сульфадиазин срібла та мікрохвильової резонансної терапії в комплексній терапії екземи дозволяє скоротити тривалість стаціонарного лікування хворих, зменшити використання зовнішних лікарських препаратів, а також запобігати можливості розвитку рецидиву дерматозу.

Список наукових праць, опублікованих за темою дисертації

1. Пурышкина О.Д. Новые данные о воздействии электромагнитного излучения при екземе // Журнал дерматологии и венерологии. - 1998. -№2. - С. 61-63.

2. Головченко Д.Я., Пуришкіна О.Д., Перебіг та імунологічний стан хворих на екзему жінок в періоді постменопаузи // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 1998. - № 1. - С. 91-92.

3. Пуришкіна О.Д. Вплив мікрохвильової резонансної терапії на жирнокислотний спектр сироватки крові хворих на екзему // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и проблем здравоохранения. - Симферополь. - 1998. - Том 134, ч.1. - С. 199-202.

4. Коляденко В.Г., Головченко Д.Л., Пуришкіна О.Д. Застосування донормілу в комплексній терапії дерматологічних хворих // Ліки України. - 1998. - № 3. - С. 38-39.

5. Пурышкина О.Д. Микро-резонансная терапия (МРТ) и показатели кристаллографии сыворотки крови больных в терапии экземы // Актуальные проблемы медицины и биологии. - К.: М-во здравоохранения Украины, Укр. гос. мед. ин-т. - 1997. - Том 1. - С. 130-133.

6. Пурышкина О.Д. Способ лечения экземы // Актуальные вопросы дермато-венерологии. - Днепропетровск-Хмельницкий. - 1997. - Вып. 10. - С. 108.

7. Пурышкина О.Д. Влияние микроволновой резонансной терапии на иммунологическую реактивность у больных экземой // Актуальные вопросы дермато-венерологии. - Днепропетровск-Хмельницкий. -1997. - Вып. 10. - С. 107.

8. Пуришкіна О.Д. Магніторезонансна терапія в лікуванні екземи // Питання діагностики та лікування. - Київ: МОЗ України. - 1995. - С. 163-164.

9. Пурышкина О.Д., Коляденко В.Г. Дермазин при лечении кожних заболеваний // Тез. доп. I нац. з'їзду фармакологів України “Сучасні проблеми фармакології”. - 27-29 вересня 1995, м.Полтава. - 1995. - С. 140-141.

10. Пурышкина О.Д., Коляденко В.Г. Использование мази Индулон в дерматологической практике // Тез. доп. I нац. з'їзду фармакологів України “Сучасні проблеми фармакології”. - 27-29 вересня 1996, м. Полтава. - 1995. - С. 141.

Размещено на Allbest.ru

...