Медична та професійна реабілітація працівників морського транспорту, які страждають на хронічний панкреатит

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО- ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ МОРСЬКОЇ МЕДИЦИНИ"

УДК 616.37- 002-036.11

Медична та професійна реабілітація працівників морського транспорту, які страждають на хронічний панкреатит

14.01.34.-авіаційна, космічна та морська медицина

Автореферат на здобуття наукового

ступеня кандидата медичних наук

Повзун Павло Анатолійович

Одеса 1999

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Державному підприємстві "Український науково- дослідний інститут морської медицини ”, м. Одеса

Захист відбудеться “_19_ “ квiтня 1999 р. о__13___годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.41.617.01 при Державному підприємстві "Український науково-дослідний інститут морської медицини ” за адресою: 270049, м.Одеса, вул. Суднобудівна, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут морської медицини”

Автореферат розісланий “16_”_березня_ 1999 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, д.м.н., професор Ігнатьєв О.М.

ліпоєвий хронічний панкреатит

Анотації

Повзун П.А. Медицинская и профессиональная реабилитация работников морского транспорта, которые страдают хроническим панкреатитом.- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.34- авиационная, космическая и морская медицина.- Государственное предприятие "Украинский научно- исследовательский институт морской медицины".

Исследование посвящено проблеме патогенетического обоснования подходов к комплексному лечению ХП у работников морского транспорта. В условиях хронического эксперимента показано формирование хронического эпилептогенеза при сочетанном применении замораживания ткани железы и введений стрептозотоцина, оказывающего токсический эффект в отношении ткани ПЖ. В данных условиях на восьмой неделе с момента воздействий у животных отмечались проявления, характерные для ХП: высокая активность трипсина, амилазы, липазы, низкий уровень ингибитора трипсина, повышение интенсивности перекисных процессов, высокая болевая чувствительность. В условиях данной модели было показано, что ЛК и ПТФ оказывают доза- заивисимое тереапевтическое действие, а ЛИНИИД при средней длительности сеанса (30 мин) также вызывает снижение ферментемии. Сочетание ЛК с комплексом ПТФ+ ЛИНИИД сопровождается полной компенсацией патологических проявлений. Потенцирование терапевтических эффектов под влиянием ЛК отмечалось также в отношении повышенных в связи с ХП показателей перекисного окисления липидов, ?-оксипролина и ?-оксилизина, гиалуронидазы, кислой фосфатазы, а также болевого синдрома. В работе представлены результаты обследовано 127 больных - моряков страдающих ХП, из которых 69 пациентов получили комплексное хирургическое лечение, остальным было проведено комплексное консервативное лечение с применением ЛК в сочетании с ПТФ и ЛИНИИД. Контрольную группу составили 32 больных, получивших курс традиционного лечения. Применение ЛК, ПТФ и ЛИНИИД приводило к снижению уровня МДА и ДК в сравнении с соответствующими показателями до начала лечения. Было отмечено также увеличение концентрации общего глутатиона и его фракций, активности СОД, показателей глутатионпероксидазы и глутатионредуктазы. Включение в комплекс витамина Е (100 мг/сутки) не сопровождалось усилением терапевтического действия комплекса ПТФ+ ЛИНИИД. Под влиянием ЛК (25 мг), ПТФ - 0,1 г и 10- мин сеансов ЛИНИИД наблюдалось выраженное снижение уровня -оксипролина и -оксилизина. Кроме этого, под влиянием разработанного лечебного комплекса наблюдалась нормализация активности гиалуронидазы, N-ацетил--глюкозаминидазы. В условиях применения разработанного метода лечения ХП хороший результат наблюдался у 50 больных (84,7%), удовлетворительный -у 7 (11,9%) и неудовлетворительный - у 2 больных (3,4%). В условиях применения данного комплекса в отдаленном периоде отмечалась выраженная нормализация показателей иммунологической реактивности (Т- и В- лимфоцитарной системы), показателей стимулированной секреции (секретин, панкреозимин), уровня панкреатических ферментов в крови пациентов, а также показателей ПОЛ.

Таким образом, комплексная оценки результатов применения ЛК показывает ее высокую эффективность у больных ХП- работников водного транспорта.

Ключевые слова: хронический панкреатит, морской транспорт, липоевая кислота, пентоксифиллин, инфракрасное лазерное излучение низкой интенсивности.

Повзун П.А. Медична та професійна реабілітація працівників морського транспорту, які страждають на хронічний панкреатит.- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.34- авіаційна, космічна та морська медицина.- Державне підприємство "Український науково- дослідний інститут морської медицини".

Завданням дослідження булов визначення ефективності застосування ліпоєвої кислоти у комплексному лікуванні морякыв- хворих на ХП. За умов експерименту на моделі ХП у щурів, що відтворювалась шляхом замороження тканини залози на фоні застосування стрептозотоцину доведено покращення перебігу захворювання як пыд впливом самостійного застосування ЛК, так і при її комплексному використанні з ПТФ та ЛІНІІД. У моряків- хворих на ХП, які отримали хірургічне лікування (69 осіб), та комплексне консервативне лікування (57 осіб) встановлено більшу ефективність у застосування розробленого лікувального комплексу у відношенні до нормалізації показників ПОЛ, ферментативної активності крові (трипсин, амілаза, ліпаза, інгібітор трипсину), гіалуронідаза, глюкозидази, рівня оксипроліну та оксилізину. Простежені у віддаленому періоді (від 5 місяців до 5 років) результати засвідчили також виразну терапевтичну ефективність- згідно показників ферментативної активності крові, імунологічної реактивності.

Ключові слова: хронічний панкреатит, морський транспорт, ліпоєва кислота, пентоксифілін, інфрачервоне лазерне випромінювання низької інтенсивності.

Povzun P.A. Medical and professional rehabilitation of sailors who suffer from chronic pancreatitis.- Manuscript.

Thesis for a candidate's degree by speciality 14.01.34- air- fly, marine and space medicine.- Governmental structure "Ukrainian Research Institute of Marine Medicine".

The efficacy of lipoic acid in complex treatment of sailors suffered from cnronic pancreatitis was determined. Under condition of experimental modeling of chronic pancreatitis in rats via frozening of pancreatic tissue with the preliminar administration of streptozotocin the improvement of the pathological disease development both in case of lipoic acid and it's coadminsitration with pentoxyphillin and infrared laser irradiation of low intenisty was shown. In sailors who were treated surgically (69 patients) and those who were not operated on (57 patients) the more pronounced efficacy of worked complex method of treatment was shown with regard to processes of peroxidation, enzymatic activity of blood (tripsin, amylasem lipase, inhibitor of tripsin), hyaluronidase, glucosidase, level of oxyproline and oxylisine. During the postponed period (from 5 months up to 5 years) the pronounced therapeutic efficacy was evident with regard to enzymatic activity of blood abd immunological activity.

Key words: chronic pancreatit, marine transport, lipoic acid, pentoxyphillin, infrared laser irradiation of low intensity.

1. Актуальність проблеми

Проблема високої захворюваності і особливостей виникнення та лікування хронічного панкреатиту (ХП) набуває в умовах роботи на морському транспорті важливого значення. Зокрема, висока частота запалення підшлункової залози (ПЗ) визначається специфічними умовами роботи моряків, вразливістю паренхіми ПЗ до стресогенного вливу [Лобенко А.А., 1995, 1997; Войтенко А.М., 1992; Нетудыхатко О.Ю., 1992; Запорожченко Б.С., 1998; Игнатьев А.М., 1998].

Незважаючи на деякі успіхи медикаментозного і хірургічного лікування ХП, останніми роками проблема розробки ефективних методів лікування такого захворювання є дуже далекою від її розв'язання. Це обумовлено як складністю патогенетичних механізмів розвитку ХП, недостатньою ефективністю існуючих методів лікування, так і стрімким зростанням захворюваності на ХП у цивілізованих країнах, у тому числі й в Україні. За даними А.А.Шалімова зі співавт. (1998), захворюваність на ХП в Україні оцінюється у средньому величиною, близькою до 1% від усієї кількості населення, а захворюваність на ХП у моряків є ще більщ високою - у 1,5- 2,5 разу [Лісобей В.А., 1995].

Лікування хворих на ХП вирізняється складністю, і навіть застосування хірургічних методів не може гарантувати повної компенсації у хворих тяжких больових відчуттів і запобігти порушенням з боку шлунково- кишкового тракту, тобто такі хворі завжди потребують комплексного лікування [Шалімов А.А., 1997; Oka Y. et al., 1993; Sameshima H. et al., 1993; Asseman C. et al., 1996; Norman J.G. et al., 1996; Stephens F.O., 1997].

Незадовільні результати щодо лікування ХП можуть пояснюватись як недостатніми можливостями хірургічної тактики, що застосовується сьогодні, комплексними методами лікування, так і значною мірою наслідками недостатнього патогенетичного обгрунтування методів комплексного лікування даного захворювання [Шалімов А.А., 1997]. [Oka Y. et al., 1993; Sameshima H. et al., 1993; Asseman C. et al., 1996; Norman J.G. et al., 1996; Stephens F.O., 1997].

За даними Запорожченка Б.С. (1998), в умовах лікування ХП дуже ефективним стосовно запобігання ускладненням раннього й віддаленого післяопераційного періодів є застосування лазерного випромінення низької інтенсивності інфрачервоного діапазону (ЛВНІІД) і пентоксифіліну (ПТФ). Причому за умов одночасного використання комбінації цих методів відмічається потенційований терапевтичний ефект. Однак у разі успішного застосування таких методів у комплексній терапії динаміка реабілітації хворих є дуже повільною, зокрема, спостерігаються особливості відносно перекисного окислення ліпідів (ПОЛ). Можна вважати, що ефективність застосування розробленого комплексу ЛВНІІД +ПТФ має значні резерви щодо його покращення, особливо якщо мова йде про корекцію у хворих процесів вільнорадикального окислення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут морської медицини” і є фрагментом науково-дослідної теми, № держреєстрації 01.86.000.6102.

Метою роботи була розробка патогенетично обгрунтованого комплексного лікування моряків, що страждають на хронічні форми панкреатиту, з використанням хірургічних, фармакологічних і фізіотерапевтичних методів, коригуючих процеси вільнорадикального окислення та колагенопродукції.

Основні завдання дослідження були такими:

вивчити стан ПОЛ у хворих-робітників морського транспорту, яких було прооперовано з приводу ХП, й особливості даних показників у разі застосування у комплексній терапії ЛК, а також комбінованого застосування ЛК і комплексу ПТФ+ЛВНІІД;

розробити експериментальну модель ХП на основі досліджень динаміки активності трипсину, амілази, ліпази, інгібітора трипсину, а також гіалуронідази, кислої фосфатази; виразності процесів ПОЛ і антиоксидантного захисту; рівнів оксипроліну й оксилізину у плазмі крові; а також больової чутливості на різних термінах, починаючи з моменту формування експериментального панкреатиту, за допомогою заморожування й системного застосування стрептозотоцину;

вивчити ефективність окремого і поєднаного застосування ліпоєвої кислоти (ЛК), ПТФ і ЛВНІІД у тварин із експериментальним ХП;

вивчити особливості імунологічної реактивності, показників функціонального стану ПЗ і ПОЛ у хворих на ХП в умовах традиційної терапії і комплексної терапії з використанням ПТФ і ЛВНІІД;

дослідити динаміку рівня -оксипроліну, -оксилізину, активності гіалуронідази і -глюкозидаз у плазмі крові хворих, які підлягали комплексному лікуванню з уведенням ЛК як окремо, так і в комплексі з ПТФ і ЛВНІІД;

вивчити ефективність комплексного лікування хворих на ХП за їх станом у віддаленому післяопераційному періоді й показниками імунологічної реактивності, ПОЛ, стимульованої екскреторної та інкреторної функцій ПЗ за умови включення до комплексу лікувальних заходів хірургічної корекції захворювання, уведення ЛК як окремо, так і в комплексі з ПТФ і ЛВНІІД;

вивчити особливості професійної реабілітації моряків після комплексного лікування ХП.

Наукова новизна. Вперше визначено, що внаслідок розвитку експериментального ХП, який спричиняється заморожуванням тканини ПЗ хлоретилом на фоні застосування стрептозотоцину, спостерігається таке: підвищення рівнів трипсину, амілази, ліпази, зростання активності гіулауронідази, кислої фосфатази, рівнів оксипроліну й оксилізину в плазмі крові, інтенсифікація ПОЛ, зниження антиоксидантного захисту, а також розвиток підвищеної больової чутливості тварин протягом восьми тижнів від моменту заморожування ПЗ. Доведено, що ЛК спричиняє доза-залежний ефект щодо зниження ферментемії, показників ПОЛ, антиоксидантної ферментативної активності гіалуронідази, кислої фасфатази, -оксипроліну, -оксилізину. Виявлено посилення вказаних ефектів ЛК під впливом їх поєднаного застосування з ПТФ і ЛВНІІД. Доведено, що больовий синдром, характерний для проявів ХП, підлягає істотній редукції на віддалених строках у хворих, яким проводили комплексне лікування з включенням ЛК, і є більш виразним при уведенні до лікувального комплексу ПТФ і ЛВНІІД. В умовах комплексного лікування, яке містить застосування ЛК, ПТФ і ЛВНІІД, істотно покращуються віддалені результати лікування хворих на ХП, зберігається функціональна здатність екзокринної частини ПЗ, яка визначається у тестах стимуляції секреції із секретином і панкреозиміном, зберігається інкреторна функція, яка визначається як за показником базальної інкреції інсуліну, так і глюкагону. Застосування ЛК у комплексі заходів для лікування хворих на ХП забезпечує на віддаленому періоді більш виразну нормалізацію показників імунологічної реактивності, а також показників ПОЛ і ферментативної ланки антиоксидантної системи. Доведено, що диференційований підхід щодо вибору операцій дренування і резекції ПЗ дозволяє досягти добрих результатів лікування у 84,7% хворих і задовільних- у 11,9%. Застосування ЛК істотно сприяє покращанню перебігу найближчого післяопераційного періоду і професійної реабілітації хворих на віддалених термінах після операції.

Практичне значення отриманих результатів. Виявлена висока ефективність патогенетично обгрунтованого комплексного лікування і професійної реабілітації моряків, які страждають на ХП, внаслідок включення до комплексного лікування ЛК, яку необхідно застосовувати у вигляді внутрішньом'язових уведень із розрахунку 50 мг двічі на добу протягом 2 - 4-х тижнів. Поєднання ЛК із ПТФ, який уводиться у вигляді внутрішньовенних інфузій із розрахунку 0,1 г на 250 мл ізотонічного розчину натрію хлориду до оперативного втручання і протягом 5-и днів після операції, і дії ЛВНІІД на проекцію ПЗ до операції і протягом трьох днів післяопераційного періоду (двічі на день, тривалість сеансу - 10 хв., довжина хвилі - 0,89-0,95 мкм) спричиняє виразну позитивну лікувальну дію. Крім того, запропонована методика лікування ЛК, ПТФ і ЛВНІІД може застосовуватись як самостійний метод терапії у хворих на ХП, які не підлягають хірургічному лікуванню.

Результати роботи впроваджені у діяльність хірургічних відділень Ізмаїльської басейнової, Іллічівської, Миколаївської, Ренійської, Кілійської портових лікарень.

Особистий внесок дисертанта. Дисертант сформулював мету, завдання дослідження, виконав експериментальні дослідження і провів комплексне лікування хворих на хронічний панкреатит, у тому числі ряд хірургічних втручань як оперуючий хірург і асистент, зробив аналіз отриманих даних і сформульював висновки й практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень докладено на засіданні Одеського обласного наукового товариства хірургів (1997), I- й міжнародній конференції з морської медицини (Одеса, 1997), Науковій конференції, присвяченій 80-річчю акад. А.А.Шалімова (Київ, 1998), сумісних засіданнях кафедр морської медицини, нормальної і патологічної фізіології ОДМУ (Одеса, 1997, 1998, 1999).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 6 робіт, із яких 5 - журнальні статті.

Структура й обсяг дисертації. Зміст роботи викладено на 193 сторінках машинописного тексту. Дисертація складається зі вступу і шести глав: огляд літератури - 1 глава; матеріал і методи - 1 глава; особисті дослідження - 3 глави; висновки, практичні рекомендації, покажчик літератури. Текст ілюстрований (рисунків - 17, таблиць - 21). Бібліографія містить 122 джерела, надрукованих кирилицею, і 134 - інші джерела.

2. Зміст роботи

Матеріали та засоби дослідження. Експериментальні дослідження. Спостереження nрoвадилиcя за yмов хрoнічного екcnерименту на 275 білих щурах-cамцях лінії Віcтар маcoю від 180 дo 320 г. У тварин спричиняли модель ХП шляхом охолодження тканини ПЗ хлоретилом у поєднанні з уведенням стрептозотоцину [Цимпілова Т.Д., 1995]. За контроль було взято несправжньооперованих щурів.

Імунологічні методи дослідження Для визначення функціoнальнoгo cтану Т-cиcтеми лімфoцитів вивчали cnецифічні клітинні реакції гіnерчутливості in vitro. Зокрема, з цією метою вивчали реакцію гальмування прилипання клітин (РГПК), реакцію бласттрансформації лімфоцитів (РБТЛ), реакцію cnецифічногo рoзеткoутворення (Е-РУК, М-РУК), а також реакцію гальмування міграції лімфоцитів (РГМЛ) [Губергріц Н.Б. зі співавт., 1990; 1991]. Імунoглoбуліни клаcів A, M і G визначалися хроматографічним метoдoм [Петров Р.В., 1991].

Характеристика ферментативних і метаболічних змін. Як специфічний показник виникнення і розвитку панкреатиту у плазмі крові визначали активність трипсину за Ерлангером - Шатерником; інгібітора трипсину - за Хавербеком у модифікації Шатерникова; альфа-амілази - за методом Каравея. Дослідження вмісту загального холестерину провадили за методом Ілька; холестерину, ліпопротеїдів високої густини - за методом Абеля після гепарин-марганцевої преципітації і осаджування сироватки апопротеїн-бетавмісних ліпопротеїдів; тригліцериди та загальні ліпіди - за допомогою діагностичних наборів фірми "Лахема" (Чехія); а також здійснювали електрофретичний розподіл ліпопротеїдів у гелі агарози [Зорькіна А.В. зі співавт., 1997].

Активність гіалуронідази визначали за стандартним методом [Азаренок К.С., Генералов И.И., 1994], ?- оксипроліну і ?- оксилізину - за нінгідриновим методом [Асатіані В.С., 1956], активність ?- глюкозидаз - за методикою Borooach K. et al., (1961), активність кислої фосфатази - за стандартним методом [Азаренок К.С., Генералов И.И., 1994].

Визначення рівня малонового діальдегіду (МДА) провадили за допомогою тіобарбітурової кислоти [И.Д.Стальная, Т.Г.Гаришвили, 1977]. У плазмі крові і в еритроцитах визначали активність глутатіонперіоксидази (ГТП), глутатіонредуктази (ГР), каталази, а також супероксиддисмутази (СОД) в еритроцитах [Шувалова Е.П., Антонова Т.В., 1997]. За контроль брали відповідні показники практично здорових осіб аналогічного віку.

Клінічні спостереження і комплексна терапія. У хірургічному відділенні Чорноморської центральної басейнової клінічної лікарні на водному транспорті за період з 1987 по 1998 рр. з приводу ХП проведене лікування 127 хворих- працівників морського транспорту, в тому числі 83 жінок та 44 чоловіків, ретроспективний аналіз безпосередніх та віддалених результатів хірургічного і консервативного лікування яких становить основу даного дослідження. Середній вік хворих становив 43,75,1 років.

Діагностика здійснювалася на підставі комплексного обстеження хворих з використанням методів ультразвукового, рентгенокомп'ютерного досліджень, лапароскопії, методу дистанційної радіаційної діагностичної теплометрії, ангіографії ПЗ, ендоскопічної ретроградної холангіографії, а також клініко- лабораторних даних.

Уведення ЛК (тіоктова кислота, ASTA Medica AG, Німеччина) здійснювали дозами від 10 до 50 мг/кг, в/м, двічі на добу. Для лазеротерапії використовувався лазерний апарат на арсеніді галію “Узор” з вихідною потужністю 3 Вт імпульсного режиму дії (300 Гц), генеруючий хвилі довжиною 0,89 - 0,95 мкм; тривалість сеансу становила 10 хв. ПТФ (“трентал”, Хегст) застосовували щодобово внутрішньовенно по 0,1 г на 250 мл ізотонічного розчину Na CL.

Статиcтична oбробка резyльтатів досліджень провадилась із застосуванням загальноприйнятих у медикo-біoлoгічних дослідженнях nараметричних і неnараметричних метoдів cтатиcтичнoгo аналізу [Сеnетлиев Д., 1968; Гyблер Е.В., Генкин А.А., 1973; Я.Бyреш и др., 1991] на кoмn'ютері IBM PC/AT за допомогою nрoграм cтатиcтичнoгo аналізу.

Через 24 год. після заморожування тканини ПЗ у щурів спостерігалось зростання активності трипсину в крові у 8,6 разу порівняно з контролем (P<0,001), а при комбінувані зі стрептозотоцином- у 9,2 разу (P<0,001). Рівень інгібітора трипсину в цей період зменшувався відповідно на 37 і 46% (P<0,001). Активність амілази зростала у 2,9 і 3,5 разу (P<0,001), а активність ліпази- у 2,35 і 3,1 разу (P<0,001).

В групі тварин з однією холодовою дією через 8 тижнів відбувалася нормалізація ферментного складу крові, тимчасом як на фоні застосування стрептозотоцину активність трипсину перевищувала відповідний показник у контролі в 3,6 разу, амілази- в 3 рази і ліпази- і 2,5 разу (P<0,001), рівень інгібітора трипсину був нижчим від контрольного значення на 25% (P<0,01). Через 12 тижнів активність трипсину залишалася підвищеною у 2,3 разу, амілази- в 2,4 разу, ліпази- в 1,8 разу (P<0,01), а рівень інгібітора трипсину був зниженим на 20% (P<0,05).

На фоні застосування ЛК (25,0 мг/кг) активність трипсину, амілази і ліпази у плазмі крові була більше від такої у контролі відповідно на 70%, 65% (P<0,01) і 50% (P<0,05). Під впливом ЛК дозою (50,0 мг/кг) досліджувані показники не відрізнялись від контролю (P>0,05).

Під впливом 7-денних уведень ПТФ (20,0 мг/кг) у тварин на 8-му тижні показники активності трипсину в 3,2 разу, амілази і ліпази в 2,8 і 2,3 разу перевищували такі у контролі (P<0,001). Активність інгібітора трипсину була меншою на 30% (P<0,01). Під впливом дворазових щодобових сеансів (10 хв.) ЛВНІІД (3 доби) активність трипсину, амілази і ліпази в крові тварин була більшою від такої у контролі відповідно у 3,5; 3,0 і 2,4 разу (P<0,001), тимчасом як активність інгібітора трипсину була нижчою на 25% (P<0,01).

Поєднане застосування ПТФ (20,0 мг/кг) і ЛВНІІД (10 -хв.) в умовах експериментального ХП довело, що активність трипсину була більшою, ніж у контролі, на 40% (P<0,05), амілази і ліпази - на 20 і 14% (P>0,05), активність інгібітора трипсину була меншою, ніж у контролі, на 16% (P>0,05). Під впливом ЛВНІІД (10- хв.), ПТФ (20,0 мг/кг) на фоні місячного уведення ЛК (10,0 мг/кг) усі досліджувані показники не відрізнялись від таких у групі несправжньооперованих тварин (P>0,05).

У щурів із ХП через 8 тижнів рівні МДА у плазмі і в еритроцитах були вищими від контрольних значень відповідно у 3,17 і 4,62 разу (P<0,001). Активність ГТП у плазмі і в еритроцитах також перевищувала контрольні значення у 2,64 і 4,0 рази, а ГР - у 3,2 і 1,69 разу (P<0,001). Активність каталази і СОД еритроцитів залишалися нижчими від контрольних значень відповідно на 26 і 30% (P<0,05).

Виміряні на 8-му тижні рівні МДА у плазмі й еритроцитах на фоні місячного застосування ЛК (25,0 мг/кг) перевищували відповідні значення у контролі в 1,8 (P<0,01) і 1,64 разу (P<0,05), активність ГТР у плазмі крові не відрізнялась, а в еритроцитах була вищою на 35% (P<0,05), ніж у контролі. Активність ГР, каталази і СОД не відрізнялась від контролю (P>0,05). В умовах поєднаного застосування ПТФ (20,0 мг/кг) і ЛВНІІД (10-хв.) рівні МДА у плазмі і в еритроцитах перевищували відповідні показники у контролі в 2,4 і 3,0 рази (P<0,01). Активність ГТП у плазмі і в еритроцитах також перевищувала рівень контролю- у 1,8 і 2,9 разу, а активність ГР - у 2,48 і 1,5 разу (P<0,01). За таких умов активність СОД еритроцитів залишалася меншою від такої у контролі на 20% (P<0,05). Аналогічна дія ПТФ і ЛВНІІД на тварин на фоні місячного застосування ЛК (10,0 мг/кг) приводила до нормалізації усіх досліджуваних показників (P>0,05).

ЛК (10,0 мг/кг) в умовах ХП (8-й тиждень) знижувала рівень - оксипроліну, - оксилізину, активність гіалуронідази і кислої фосфатази у порівнянні з контролем відповідно на 70 і 60% (P<0,01), у 2,2 разу (P<0,001) і на 80% (P<0,01). Під впливом поєднаного застосування ПТФ (20,0 мг/кг) і ЛВНІІД (10-хв.) рівні -оксипроліну і -оксилізину перевищували відповідні показники у контролі на 30 і 40% (P<0,05), активність гіалуронідази була вищою на 10%, а кислої фосфатази- на 23% (P>0,05).

В умовах впливу ПТФ (20,0 мг/кг), ЛВНІІД (10-хв.) на фоні місячного застосування ЛК (10,0 мг/кг) відмічалася практично повна нормалізація з боку всіх досліджуваних показників (P>0,05).

Під впливом ЛК дозою 10,0 мг/кг інтенсивність больових реакцій, які виникали у щурів у відповідь на защемлення хвоста, перевищувала таку у контролі на 80% (P<0,01), дозою 25,0 мг/кг- на 50% (P<0,05). При поєднаному застосуванні ПТФ (20,0 мг/кг) і ЛВНІІД (10-хв.) інтенсивність реакцій на больовий подразник залишалася вищою на 40%, ніж у щурів контрольної групи (P<0,05).

Поєднане застосування ПТФ (20,0 мг/кг), ЛВНІІД (10- хв) на фоні уведения ЛК (10,0 мг/кг, протягом місяця) супроводжувалося повною нормалізацією больової чутливості тварин (P>0,05).

Таким чином, наведені результати свідчать про те, що ЛК посилює терапевтичну дію ПТФ, ЛВНІІД стосовно ферментативних порушень, а також больової чутливості у щурів із ХП.

2. Безпосередні результати різноманітних методів хірургічного і комплексного лікування хворих на ХП

Обстежено 127 хворих - моряків із різними формами ХП віком від 25 до 53 років, які мали стаж плавання на суднах від 2 до 25 років. Із них 69 пацієнтів отримали комплексне хірургічне лікування, іншим було проведене комплексне консервативне лікування з застосуванням ЛК у поєднанні із ПТФ і ЛВНІІД. Контрольну групу складали 32 хворих, яким проводився курс традиційного лікування.

У 12 хворих було здійснене внутрішнє дренування екстрапаренхіматозних кіст ПЗ, яке виконували шляхом формування широкого вічка кісти з тонкою кишкою на відключеній петлі за методом Ру або довгій петлі за Брауном і “заглушкою” привідної петлі за А.А.Шалімовим, сформованого у нижньому полюсі кісти. Цистогастростомію і цистодуоденостомію здійснено відповідно у 14 й 13 хворих. Фістулоєюностомія на втраченому дренажі з відключеною за Ру петлею тонкої кишки була виконана у 2 хворих. Поздовжню панкреатоєюностомію проведено у 17 хворих.

Із 58 хворих, яким були виконані операції внутрішнього дренування, післяопераційні ускладнення спостерігались у 5 осіб. Із них померли два пацієнти: один - після цистогастростомії і один - після фістулоєюностомії.

Проксимальна резекція ПЗ (ПДР) за Wippl-А.А.Шалімовим у pilorus-зберігаючому варіанті була виконана у 3 хворих. Дистальна резекція ПЗ здійснена у 8 хворих.

Після ПДР і дистальної резекції ПЗ післяопераційні ускладнення розвивались у двох хворих: в одному випадку спостерігалось виникнення лівостороннього піддіафрагмального абсцесу, а у другого хворого після дистальної резекції ПЗ розвинувся перитоніт, який закінчився летальним кінцем. Таким чином, летальність у цілому становила 4,3%.

У плазмі крові хворих на ХП до операції мало місце зростання концентрації малонового діальдегіду (МДА; на 70%) і дієнових кон'югатів (ДК; у 2,.2 разу). Крім того, у плазмі крові також знижувався вміст як загального глутатіону, так і його відновленої форми (відповідно на 40 і 26,6%), антиоксидатних ферментів: СОД (на 37%), глутатіонпероксидази (у 1,8 разу) і глутатіонредуктази (на 36%) (P<0,001).

У крові хворих, які перенесли оперативне втручання і яким була проведена загальноприйнята терапія, зберігалось виразне зростання МДА (в 1,5 разу) і ДК (в 1,6 разу) (P<0,001). Мало місце також зниження рівня глутатіону (на 29-42%), активності СОД (на 29%) (P<0,05), глутатіонпероксидази (на 37%) і глутатіонредуктази (на 29%) (P<0,001).

Наслідком застосування у комплексному лікуванні ПТФ (дворазове внутрішньовенне уведення ПТФ (по 0,2 г), вміст у крові хворих МДА і ДК був на 22% (P<0,01) і 26% (P<0,05) більшим, ніж до операції. За таких умов відмічалося також зниження (на 24%) концентрації загального глутатіону (P<0,05). Показники активності СОД і глутатіонпероксидази знизились на 15%, а глутатіонредуктази - на 21% (P<0,05) (P<0,05).

Під впливом ЛВНІІД реєструвалось значне (на 25%) зниження концентрації МДА (P<0,05) і відмічалася тенденція до зниження концентрації ДК (P>0.05). Визначадося підвищення (на 25%) концентрації загального глутатіону, а також (на 31%) активності СОД (P<0,05).

Внаслідок поєднаного застосування ПТФ і ЛВНІІД у хворих на ХП, яким було проведене оперативне втручання, рівні МДА і ДК залишалися більшими від контролю відповідно на 21 і 30% (P<0,05). Концентрація загального глутатіону знизилася на 28% (P<0.05). Крім того, звертає на себе увагу істотне зниження концентрації СОД (на 13%) (P<0,05), глутатіонпероксидази (на 14%) (p<0,05) і глутатіонредуктази (на 17%) (P<0,01).

За умови застосування ліпоєвої кислоти (50,0 мг/кг, в/м, двічі на добу протягом 2-3 тижнів) відмічалося зниження концентрації як МДА (на 29%) (P<0,01), так і ДК (на 35%) (P<0,05) у порівнянні з показниками до початку лікування. Було відмічене також зростання концентрації загального глутатіону і його фракцій на 44, 50 і 21% відповідно (P<0.05). Активність СОД зросла на 40%, а відповідні показники глутатіонпероксидази і глутатіонредуктази - на 20 і 32% відповідно (P<0.05).

В подальшому нами було проведене аналогічне дослідження впливу ліпоєвої кислоти, ПТФ і ЛВНІІД на покзники ПОЛ і АОС у крові хворих на ХП. Застосування даного комплексу приводило до зниження рівня МДА (на 28%) і ДК (на 27%) (P<0,05) у порівнянні з відповідними показниками до початку лікування. Було відмічене також зростання концентрації загального глутатіону і його фракцій на 35, 39 і 22% відповідно (P<0.05). Активність СОД зросла на 23% (P<0.01), а відповідні показники глутатіонпероксидази і глутатіонредуктази - на 18 і 20% відповідно (P<0.05).

У разі використання в лікувальноиу комплексі інших антиоксидантів - вітаміну Е (100 мг/добу, в/м)- не спостерігалося змін вмісту МДА і ДК у порівнянні з їх рівнем до початку лікування (7 хворих). Концентрація загального глутатіону зросла на 14% (P>0,05), активність глутатіонпероксидази - на 4,6% і глутатіонредуктази - на 5,5% (P>0,05). Застосування вітаміну Е у комплексі з ПТФ і ЛВНІІД не приводило до зростання лікувального ефекту, який відмічався при поєднаному застосуванні ПТФ і ЛВНІІД.

За умови застосування ПТФ дозою 0,1 г відмічалося зниження вмісту -оксипроліну: його рівень становив 10,7±0.9 мкмоль/л, а дозою 0,2 г - до 7.9 ± 0.8 мкмоль/л, що також було достовірно меншим, ніж у контролі (P<0.05). Піл час застосування ЛВНІІД (тривалість експозиції 10 хв.) на ділянку проекції ПЗ, а саме на її передню очеревинну стінку, реєструвалося зниження рівня -оксипроліну до 11,4±1,0 мкмоль/л (P>0,05), тимчасом час як більш тривала дія (30 хв.) спричиняла зменшення вмісту амінокислоти до 9,0±0,7 мкмоль/л (P<0,05). Поєднане застосування ПТФ (0,1 г) із ЛВНІІД (10- хв. сеанси) супроводжувалось зниженням рівня амінокислоти до 8,4±0,8 мкмоль/л (P<0,05). Подібні зміни відбувалися з вмістом -оксилізину в плазмі крові хворих на ХП.

За умови дії ліпоєвої кислоти дозами як 10, так і 25 мг вміст досліджуваних амінокислот, хоча і знижувався у порівнянні з такими показниками у хворих на ХП до початку комплексного лікування, однак істотно не відрізнявся від відповідних значень (P>0,05). Під впливом ліпоєвої кислоти дозою 50,0 мг рівень оксипроліну зменшувався до 9,3±1,0 мкмоль/л, а оксилізину - до 10,0±1,1 мкмоль/л (P<0,05).

Під впливом ліпоєвої кислоти дозою 25 мг, ПТФ - 0,1 г і 10- хв. сеансів ЛВНІІД спостерігалося виразне зниження рівнів -оксипроліну і -оксилізину відповідно до 5,7±0,6 і 6,3±0,7 мкмоль/л (P<0,05).

В умовах розвитку ХП у хворих, які мали показання для оперативного втручання, відбувалося зростання активності ферменту - до 675,0±36,3 МО/мл (P<0,05). Застосування ліпоєвої кислоти дозою 25 і 50 мг супроводжувалося значним зниженням рівня досліджуваного ферменту у порівнянні з таким у групі хворих на ХП без лікування (P<0,05). Однак величина активності ферменту залишалася більшою від такої у практично здорових осіб (P<0,05). Дещо менш виразну дію спричиняли сеанси ЛВНІІД (10-хв.). Під впливом поєднаного застосування ліпоєвої кислоти (25 мг), ЛВНІІД (10 - хв. сеанси) і ПТФ (0,1 г) величина активності гіалуронідази становила 315,6±22,4 МО/мл, що було достовірно меншим, ніж у групах спостереження, де здійснювали окреме застосування досліджуваних чинників, але перевищувала відповідний показник у групі практично здорових (P<0,05).

Визначення активності -глюкозидаз довело, що з усіх досліджуваних ферментів найбільш виразними були зміни активності N-ацетил--глюкозамінідази. При цьому величина активності даного ферменту у практично здорових становила 1,14±0,6 ум.о./мл і за умов розвитку ХП зростала до 5,2±0,9 ум.о./мл (P<0,05). Під впливом ліпоєвої кислоти (50 мг) спостерігалось зниження активності досліджуваного ферменту до 2,7±0,9 ум.о./мл, що не відрізнялося від відповідних даних у практично здорових і у хворих на ХП, яким не провадилося комплексне лікування (P>0.05). Застосування ЛВНІІД (10- хв. сеанси) і ПТФ (0,1 г) не змінювало рівня активності N-ацетил--глюкозамінідази, який становив 4,7±1,0 ум.о./мл (P>0,05). Поєднане застосування ліпоєвої кислоти (25 мг), ПТФ (0,1 г) і ЛВНІІД (10 - хв. сеанси) призводило до зниження рівня активності N-ацетил--глюкозамінідази, що становив 1,8±0,7 ум.о./мл і був достовірно меншим у порівнянні з таким у хворих на ХП без лікувальних дій (P<0,05).

3. Віддалені результати комплексного лікування ХП

Окремим завданням роботи було вивчення віддалених результатів (від 5 місяців до 5 років з моменту проведення оперативного лікування) комплексного лікування хворих на ХП. При цьому було обстежено 59 хворих.

Із 59 хворих, у яких були вивчені віддалені результати хірургічного лікування ХП, 48 пацієнтів були після операцій внутрішнього дренування і 11 - після резекцій ПЗ. Добрий результат спостерігався у 50 хворих (84,7%), задовільний - у 7 (11,9%) і незадовільний - у 2 хворих (3,4%). Усім хворим, у яких спостерігався незадовільний результат після оперативного лікування, була виконана операція внутрішнього дренування. В одного хворого (після гастро- і дуоденоцистостомії) реєструвався рецидив кісти ПЗ, який потребував нового оперативного втручання.

Слід відмітити, що у групі з добрим результатом 90% від усіх пацієнтів отримали комплексне лікування із застосуванням ліпоєвої кислоти, а також ПТФ і ЛВНІІД.

У групі пацієнтів, яким провадилося традиційне лікування, у віддаленому післяопераційному періоді клінічна симптоматика була достатньо варіабельною. При цьому у 19 хворих (59,4%) відмічено розвиток приступоподібних болів у верхній половині живота: в епігастрії (34%), правому і лівому підребер'ях (25,4%). Иноді спостерігались голодні болі (у 34,5%), які нерідко виникали у нічний період часу (19,8%). Тривалість больового синдрому була різною і тривала від 0,5 до 3-5 год. у більшості (39,6%) пацієнтів, іноді (у 22,7%) - 6- 8 год., а в деяких хворих- кілька діб. У 33% хворих відмічалися виразне зниження апетиту, нудота, періодично виникаюче блювання на висоті больового нападу, відригування і печія, запори, рідке випорожнення калу під час загострення хвороби (21 %); у третини пацієнтів реєструвалося зниження маси тіла (іноді на 9-14 кг).

Дослідження зовнішньої секреції ПЗ було проведене у 20 пацієнтів на віддалених строках після застосування розробленого лікувального комплексу. Для стимуляції секреторної активності використовувалось уведення секретину (1 ОД/кг) і панкреозиміну (1 ОД/кг).

Дослідження вказаних типів секреції соку ПЗ у хворих, яким провадили комплексне лікування за розробленим методом, виявило, що ха цих умов значною мірою змінювалось їх співвідношення (Табл.1.).

В даних умовах визначалось превалювання гіперсекреторних відповідей (до 77,8%), що свідчило про добрий функціональний стан паренхіми ПЗ. Важливим також було й те, що за даних умов середня кількість отримуваного соку була значно більшою, ніж у випадку стимуляції у хворих, яким провадили традиційне лікування, (870,525,6 мл) (P<0,05 у порівнянні з показником у групі хворих, що отримували традиційне лікування). На більш виразне зберігання в цілості функціонального стану паренхіми ПЗ вказувало також явне зниження кількості гіпосекреторних відповідей, які в даній групі становили 18,5% (P<0,025).

Таблиця 1 Типи секреторних відповідей на стимуляцію секретином і панкреозиміном в залежності від характеру попереднього лікування хворих на ХП

Примітка: *- P<0,025 (точний критерій Фішера для четирипольноі таблиці)

Таким чином, на віддаленому періоді після уведення до лікувального комплексу ЛК відмічається більше функціональне збереження в цілості екзокринної частини ПЗ. Важливим ефектом щодо уведення до лікувального комплексу ЛК було також зниження виразності больового синдрому: у групі хворих, яким застосовували в комплексному лікуванні ПТФ і ЛВНІІД, больовий синдром відмічався у 40,0% спостережень, тимчасом як у хворих, яким застосовували ПТФ, ЛВНІІД і ЛК, - у 3,7% (P<0,025).

Усереднені результати щодо визначення активності ферментів у плазмі крові у хворих на ХП, які підлягали різним видам комплексного лікування, наведені у Табл. 2. Після проведення традиційного комплексного лікування у хворих визначався високий вміст трипсину (на 56,2% більший, ніж у практично здорових осіб) (Р<0,05), низький рівень інгібітора трипсину, який становив 69,1% у порівнянні із контролем (P<0,001), а також високий рівень амілази (на 52,5% більший, ніж у контролі) (Р<0,01). Також більш високим, ніж у контролі, був рівень ліпази (на 39,9%) (Р<0,05). При проведенні комплексного лікування із застосуванням комплексу ПТФ+ЛВНІІД активність трипсину не відрізнялась від контрольного значення (Р> 0,05), інгібітора трипсину - залишалась більш низькою, ніж у контролі (на 13,9%) (Р<0,01), активність амілази також була більш високою, ніж у групі контрольних спостережень (на 45,6%) (Р<0,01), активність ліпази незначно перевищувала контрольне значення (на 13,7%) (P>0,05). У разі лікування із застосуванням ЛК досліджувані показники не відрізнялись від контрольних значень (Табл. 2).

Таблиця 2 Зміни ферментативної активності плазми крові у хворих на ХП в умовах комплексного лікування

Примітка: *-P<0,05; **-P<0,01; ***-P<0,001 у порівнянні з показниками у групі практично здорових осіб

Порівняльний аналіз показників стану Т- і В-систем імунітету виявив відсутність змін імунологічних показників у процесі традиційного лікування. В групі хворих, лікування яких здійснювалося з використанням ПТФ і ЛВНІІД, виріс рівень загальної популяції Т-Лф (від 38,2 ± 3,1 до 57,6 ±2,6, Р<0,01), і знизився індекс співвідношення загальних популяцій В/Т. Внаслідок застосування ЛК, ПТФ і ЛВНІІД відмічалось не тільки зростання Т-Лф (від 42,6 ± 2,7 % до 67,3 ± 2,2 %; Р < 0,01), але й певна активація популяції В-системи з підвищенням показника В-Лф (від 17,5 ± 1,4 % до 26,7 ± 1,5 % ; Р < 0,01). Виявлялось також зниження рівнів циркулюючих імунних комплексів: від 12,4 ± 1,1 до 6,1 ± 1,3 для ЦИК-315 (Р < 0,001) і від 7,9 ± 2,2 до 3,9 ± 0,8 для ЦИК-400 (Р < 0,01).

Дослідження біохімічних показників ПОЛ у крові хворих на віддаленому періоді довело, що в умовах традиційного лікування реєструвалось таке: зниження загального холестерину в 5,5 разу у порівнянні з рівнем даного показника до початку комплексного лікування (P<0,001); зниження рівня бета-ліпопротеїнів - у 1,5 разу (P<0,001); зниження перекисної резистентності еритроцитів - у 1,52 разу (P<0,05). Тим часом реєструвалося неістотне зростання рівня МДА - на 12% (P>0,05), а також достовірне у порівнянні з рівнем до початку комплексного лікування підвищення активності каталази (на 15%), церулоплазміну (на 25%) і СОД ( на 14%). Під впливом комплексного лікування хворих з уведенням комплексу ПТФ+ЛВНІІД відмічалось істотне зниження рівня холестерину- на 37% у порівнянні з його рівнем до початку лікування (P<0.001); зменшення бета-ліпопротеїнів на 11%, що не відрізнялося від вмісту даних сполук до початку лікування; тимчасом як зниження вмісту МДА було істотним (на 42%; P<0,05). У результаті проведеного лікування на 33% знизились показники перекисної резистентності еритроцитів й істотно зросла активність каталази- на 14%, церулоплазміну - на 40% і СОД - на 54% (P<0,001). Під впливом комплексу ЛК+ПТФ+ЛВНІІД істотно знизилася концентрація загального холестерину (на 43%; P<0,001), -ліпопротеїнів (на 28%) і МДА (на 70%), нормалізувався показник перекисної резистентності еритроцитів, на 20% зросла активність каталази, в 1,44 разу підвищився вміст ендогенного церулоплазміну (P<0,01), на 60% зросла активність СОД (P<0.01). Згідно показників професійної реабілітації під впливом традиційної терапії хороші результати спостерігались в 35,2%, задовільні- 42,6%, та незадовільні- в 22,2%, в той час як при використанні розробленого комплексного методу ці показники склали відповідно 84,7%, 11,9% та 3,4%. При цьому до виконання своїх професійних обовязків приступили 91% хворих, яким проводили лікування за розробленим методом, в той час як в групі з традиційним лікуванням- 69%.

Висновки

Розвиток експериментального панкреатиту, індукованого заморожуванням тканини ПЗ на фоні системного застосування стрептозотоцину, характеризується таким: тривалою ферментацією (8 тижнів від моменту заморожування ПЗ); підвищенням активності гіулауронідази, кислої фосфатази, рівнів ?-оксипроліну і ??оксилізину в плазмі крові; інтенсифікацією ПОЛ; зниженням антиоксидантного захисту, а також розвитком підвищеної больової чутливості тварин, що можна розглядати як модель ХП.

ЛК спричиняє доза- залежний ефект зниження ферментемії, показників ПОЛ, антиоксидантної ферментативної активності гіалуронідази, кислої фасфатази, -оксипроліну, -оксилізину аж до ефектів повного блокування порушень під впливом високої дози ліпоєвої кислоти (50,0 мг/кг). Указані ефекти ЛК посилюються під впливом його поєднаного застосування з ПТФ і ЛВНІІД.

Больовий синдром, що є характерним для проявів ХП, підлягає істотній редукції на віддаленому періоді у хворих, яким проводили комплексне лікування з включенням ЛК. Даний ефект ЛК є більш виразним у порівнянні з ефектом поєднаного застосування ПТФ і ЛВНІІД, а уведення до лікувального комплексу ПТФ і ЛВНІІД посилює дію ЛК.

Виходячи з результатів дослідження ефектів стимульованої секреції ПЗ, можна дійти висновку, що в умовах комплексного лікування, яке містить застосування ЛК, ПТФ і ЛВНІІД, істотно покращуються віддалені результати лікування хворих на ХП, зберігається функціональна здатність екзокринної частини ПЗ, яка визначається у тестах стимуляції секреції з секретином і панкреозиміном.

Порівняння ефективності розробленого лікувального комплексу (ЛК, ПТФ+ЛВНІІД) із раніше розробленим комплексним методом лікування, який містить тільки ПТФ і ЛВНІІД, довело його велику ефективність відносно збереження у цілості ендокринної функції ПЗ на віддаленому періоді ХП як за показником базальної інкреції інсуліну, так і глюкагону.

Застосування ЛК у комплексі лікувальних заходів у хворих на ХП забезпечує на віддаленому періоді нормалізацію показників імунологічної реактивності: стану Т- клітинної ланки імунітету, циркулюючих імунних комплексів, а також показників ПОЛ і ферментативної ланки антиоксидантної системи.

Диференційований підхід до вибору операцій дренування і резекції ПЗ дозволяє досягти добрих результатів лікування у 84,7% і задовільних- у 11,9%. Використання ЛК суттєво впливає на сприятливий перебіг як медичної, так і професійної реабілітації моряків, які приступають до роботи за спеціальністю на суднах у строки від 3 до 12 місяців з моменту проведення комплексного лікування.

Практичні рекомендації

З метою найбілш ефективного проведення комплексного лікування моряків, які страждають на ХП, необхідно до комплексу лікувальних заходів включити ЛК, яку слід застосовувати у вигляді двох- чотиритижневого курсу внутрішньом'язових ін'єкцій із розрахунку по 50 мг двічі на добу.

За умови застосування ЛК за вказаною схемою зростає терапевтична ефективність застосування комплексу ПТФ+ЛВНІІД (відповідно по 0,1 г протягом 5 дн. внутрішньовенно і тридобове опромінення проекції ПЗ двічі на день по 10 хв. за допомогою апарата "Узор" з вихідною потужністю 3 Вт, 300 Гц, довжиною хвилі 0,89- 0,95 мкм). Даний метод може бути застосованим в умовах морського рейсу.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Використання пентоксифіліну для лікування експериментального панкреонекрозу//Журнал Академії Медичних наук.- 1998.- Т.4,№3.- С. 530- 538 (в співавт. з Лобенком А.О., Запорожченком Б.С., Шандрою О.А., Годлевським Л.С.).

2. Течение послеоперационного периода у больных хроническим панкреатитом в условиях применения пентоксифиллина и инфракрасного лазерного излучения низкой интенсивности//Вісник морської медицини.- 1998.- №2.- С. 25-27.

3. Рак поджелудочной железы: возможности радикального лечения в отделении общехирургического профиля//Анналы хирургической гепатологии.- 1998.- Т.3,№3.- С.222- 223 (в соавт. с Запорожченко Б.С., Шишловм В.И., Горбуновм А.А., Бородаевм И.Е.).

4. Застосування антиоксидантів у працівників морського транспорту, оперованих з приводу хронічного панкреатиту//Вісник морської медицини.- 1999.- №1.- С. 33.

5. Використання ліпоєвої кислоти (ЛК) та пентоксифіліну (ПТФ) в післяопераційному періоді у працівників морського транспорту, хворих на хронічний панкреатит (ХП)//Вісник морської медицини.- 1999.- №1.- С. (в співавт. з Запорожченком Б.С.)

6. Хирургическая тактика при панкреонекрозе//В сб. научных работ "II-й Конгрес хірургів України".- Київ- Донецьк, Вид. "Клінічна хірургія".- 1998.- С.112- 113 (в соавт. с Запорожченко Б.С., Шишловм В.И., Науменко А.А., Горбуновм А.А., Мищенко В.В.).

Размещено на Allbest.ru