Клініко-експериментальне дослідження імплантації трьохопорної моделі ІОЛ з внутрішньокапсульної фіксації

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ОЧНИХ ХВОРОБ І ТКАНИННОЇ ТЕРАПІЇ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

КЛІНІКО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ІМПЛАНТАЦІЇ ТРЬОХОПОРНОЇ МОДЕЛІ ІОЛ З ВНУТРІШНЬОКАПСУЛЬНОЮ ФІКСАЦІЄЮ

Спеціальність: Очні хвороби

ТУМАНОВА ОКСАНА ВІКТОРІВНА

Одеса, 1999 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В нинішній час загальноприйняте, що найбільш фізіологічною є інтракапсулярна фіксація інтраокулярних лінз. Відомо багато конструкцій задньокамерних штучних кришталиків вітчизняних та зарубіжних авторів (Олексієв Б.М., 1979, Краснов М.М., 1987, Нестеров А.М. з співавт., 1979, Аnіs А., 1980, Sіmсое C., 1981).

Велика кількість моделей ІОЛ, що використовуються, свідчать про відсутність єдиної обґрунтованої думки про принципи конструювання перспективних моделей ІОЛ. R. Drews (1989) сформулював основні вимоги до сучасних інтраокулярних лінз: мінімальний контакт з активно метаболізуючою тканиною, мінімальна рухливість, мінімальний тиск на навколишні тканини. Для дотримання цих вимог необхідно, щоб загальний діаметр ІОЛ наближався до діаметру капсульного мішка та щоб точки опори гаптичної частини розташовувались рівномірно по всьому колу ІОЛ.

В найбільш популярних моделях ІОЛ, що використовуються для інтракапсулярної фіксації, ці умови не дотримуються. Означені імплантати, прототипом яких були ІОЛ Shearing (1979), Simсое (1982), та інші, мають, як правило, два опорних елемента, відстань між крайніми крапками опорних елементів ІОЛ 13.5-14.0 мм., і тому вони не відповідають круглій формі капсульного простору. При імплантації цих лінз капсульний мішок розтягується не в формі кола, а в формі еліпса з довгою віссю, що відповідає положенню опорних елементів.

Негативна сторона цього - занадто близьке розташування опорних елементів по відношенню до циліарного тіла. Крім того, нерівномірний розтяг капсули в різноманітних напрямках може сприяти появі на ній складок та виникненню капсульного астигматизму (Assia E. et al., 1995).

Всі означені передумови дали підставу використовувати для ендокапсулярної імплантації трьохопорну модель штучного кришталика, розроблену професором М.М. Сергієнко.

З метою центрації ІОЛ в капсульному мішку і зниження частоти ускладнень було запропоновано розмістити гаптичну частину лінзи під кутом 10° до її оптичної частини (Федоров С.М., Єгорова Е.В., 1992). При цьому змінюється глибина передньої камери. Збільшення глибини передньої камери призводить до того, що зменшується площа контакту штучного кришталика з райдужною оболонкою. Окрім цього, різноманітній глибині передньої камери відповідає різне значення А - константи для SRK - формули для плоских та ангульованих кришталиків (Uozato H., 1993). Також, покращується якість ретинального зображення (Shigemori S. et a1.,1993, Steuhl K. et al., 1992). Tаким чином, ангульовані ІОЛ більш фізіологічні і розробка цих моделей заслуговує уваги.

При імплантації інтраокулярних лінз інтракапсулярно важливим моментом, що визначає якість фіксації лінзи, є викроювання лоскуту передньої капсули певної форми та величини (Федоров С.М. з співавт., 1985). Круговий капсулорексис як засіб висічення передньої капсули все впевніше стає стандартом в сучасній хірургії катаракти. Цей засіб направлений на викроювання лоскута передньої капсули округлої форми і по можливості з рівними краями діаметром 5-6 мм.

Ця методика має ряд переваг:

- видимий край капсули робить можливим перевірити місцеположення гаптичної частини ІОЛ всередині капсульного мішка;

- у випадках, коли дефект задньої капсули не дозволяє виконати внутрішньокапсульну імплантацію ІОЛ, залишки збереженої передньої капсули забезпечують безпечну імплантацію в циліарну борозду;

- великий залишок інтактної передньої капсули забезпечує додаткову підтримку для фіксації опорних елементів ІОЛ, а також допомагає уникнути задніх синехій і пигментної дисперсії;

- забезпечує кращу центрацію інтраокулярної лінзи.

До відносного недоліку кругового капсулорексиса відносять труднощі при видаленні великого твердого ядра. Для виконання кругового капсулорексиса необхідно використання тонких інструментів, що дозволять точно контролювати напрямок розриву передньої капсули. В літературі описані цистотом, зігнута голка, капсульний пінцет, капсульні ножиці, інструменти для ультразвукового, електровисоко-частотного, вакуумного розриву капсули (Gimbel H., Neuhann T., 1990).

Існуючі інструменти не дозволяють підтримувати постійну глибину передньої камери, в зв'язку з чим необхідна розробка інструментарія для мікрохірургії передньої капсули кришталика (Яшинскас В. П., 1989).

Диференційований підхід до вибору метода операції, конструкції та засобу фіксації ІОЛ спрямований на забезпечення її стабільного положення в оці. Децентрація може виникнути при різноманітних засобах фіксації, але як специфічне ускладнення спостерігається при імплантації задньокамерних лінз. Децентрація інтраокулярних лінз найчастіше зумовлена жорсткістю опорних елементів, невідповідністю розмірів лінзи діаметру зони фіксації, змішаним типом фіксації (Федоров С.М., Єгорова Е.В., 1992, Арр1е еt аl., 1986, Gаlаnd А., 1986, Goodman еt а1., 1989).

Описані різноманітні засоби оцінки ступеня осьової децентрації ІОЛ (Федоров С.М., Єгорова Е.В., 1992, Guyton D. еt аl., 1990, Кumar S., 1990, Саbаllеrо А. еt аl., 1991). Всі названі вище засоби визначення децентрації вимагають спеціальних приладів. На нашу думку, найбільш простим і легко здійсненним засобом визначення децентрації оптичної частини відносно центру зіниці, що не вимагає додаткових пристроїв, є засіб, запропонований М. Соlvard, S. Dunn (1990).

Порушення правильного положення оптичної частини ІОЛ відносно оптичної осі ока може негативно відбиватися на функціях оперованого ока. Враховуючи це, визначення ступеня і частоти децентрації різноманітних моделей ІОЛ є однією з найважливіших характеристик інтраокулярної лінзи.

Функціональний результат екстракції катаракти з імплантацією інтраокулярної лінзи в значній мірі залежить від точності розрахунку преломляючої сили штучного кришталика.

В регресійні формули було введено поправочний коефіцієнт - А - константу - специфічний коефіцієнт для кожного типу кришталика і фірми його виготівника. А-константа походить з даних аналізів усіх імплантацій. А-константа для ІОЛ однієї фірми виготівника звичайно не залежить від індивідуальної хірургічної техніки. Більшість компаній регулярно представляють дані аналізів новостворених штучних кришталиків, щоб дати хірургу точну А - константу. Широке застосування трьохопорної моделі ІОЛ вимагає розрахунку А-константи для цієї моделі.

Таким чином, актуальність даної проблеми визначила необхідність нинішнього дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дана робота є фрагментом комплексної теми "UACOS" (Ukrainian American Chernobyl Ocular Study) №державної реєстрації 6-3-96.47.

Мета роботи: підвищити ефективність хірургічного лікування хворих на катаракту шляхом застосування нової моделі ІОЛ для внутрішньокапсульної фіксації.

Задачі дослідження:

1. Дослідити форму капсульного мішка при імплантації різних моделей ІОЛ;

2. Обґрунтувати оптимальний загальний розмір ІОЛ для інтракапсулярної імплантації;

3. Розробити показання і техніку імплантації трьохопорної ІОЛ, вдосконалити техніку резекції передньої капсули;

4. Дослідити центрацію нової трьохопорної моделі та відомих моделей інтракапсулярних ІОЛ;

5. Дослідити глибину передньої камери при застосуванні плоских та ангульованих моделей трьохопорної інтраокулярної лінзи;

7. Оцінити ефективність хірургічного лікування хворих на катаракту при застосуванні трьохопорної моделі штучного кришталика, нового інструментарія і вдосконаленої техніки операції екстракції катаракти;

6. Розрахувати А - константу для плоскої та ангульованої моделей трьохопорної ІОЛ.

Наукова новизна одержаних результатів:

1. Встановлена пряма кореляційна залежність між діаметром рогівки та капсульного мішка;

2. Встановлена залежність між ступенем децентрації оптичної частини ІОЛ відносно оптичної осі та коригованою гостротою зору;

3. Встановлене заглиблення передньої камери, а значить і зміщення скловидного тіла, при імплантації ангульованої трьохопорної моделі штучного кришталика;

4. Встановлена залежність між глибиною передньої камери та розташуванням ангульованої моделі штучного кришталика у капсульному мішку.

Практична цінність одержаних результатів:

1. Вдосконалена техніка розтину передньої капсули за допомогою запропонованого капсульного пінцета для кругового капсулорексиса;

2. Покращена якість вилучення кришталикових мас з верхнього капсульного зводу за рахунок застосування нових канюль для вилучення кришталикових мас;

3. Розроблені показання та техніка імплантації трьохопорної моделі штучного кришталика М.М. Сергієнко;

4. Вдосконалена техніка виміру децентрації оптичної частини ІОЛ;

5. Обґрунтоване оптимальний розмір ІОЛ для інтракапсулярної імплантації;

6. Розрахована А - константа для плоских і ангульованих моделей трьохопорної ІОЛ хворих на катаракту.

Результати досліджень впроваджені в офтальмологічну практику Центра мікрохірургії ока м. Києва, використовуються під час проведення лекцій та практичних занять на кафедрі очних хвороб КМАПО. Отримано 4 свідоцтва на рацпропозиції.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно виконано 137 операцій екстракапсулярної екстракції катаракти з імплантацією різноманітних моделей задньокамерних ІОЛ, експериментальна робота, проведені клінічні дослідження осіб, яким була проведена екстракапсулярна екстракція катаракти з імплантацією різноманітних моделей ІОЛ, статистична обробка і аналіз отриманих результатів, динамічне спостереження основних груп хворих.

Запропоновані мікрохірургічні інструменти розроблені сумісно з завідуючим кафедри очних хвороб Київської медичної академії післядипломної освіти професором М.М. Сергієнко.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і матеріали за темою дисертації викладені та обговорені на 8 конгресі імплантологів і рефракційних хірургів (Берлін, 1994), Міжнародному симпозіумі “Мікрохірургія ока. Вплив підвищених доз радіації на орган зору” (Київ, 1994), на 10 конгресі імплантологів і рефракційних хірургів (Будапешт, 1996), 9 з'їзді офтальмологів України (Одеса, 1996), ХI Європейському конгресі офтальмологів (Будапешт, 1997), на засіданнях Київського обласного офтальмологічного товариства в 1996 р., на спільному засіданні кафедри очних хвороб Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, кафедри очних хвороб Національного медичного університету ім. акад. О.О. Богомольця, 1998. Публікації. За темою дисертації опубліковано 10 друкованих робіт, з них 3 статті - в фахових наукових журналах, 1 - в збірці наукових праць, 6 - в матеріалах і тезах конференцій. Обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, 3 розділів власних досліджень, в яких дається огляд літератури, матеріали і методи дослідження, отримані результати та їх аналіз і висновки. Дисертація викладена на 130 сторінках машинопису, з них 13 сторінок займають 21 малюнок і фотографії, 5 сторінок займають 9 таблиць. В списку використаних літературних джерел - 247 найменувань, які розміщуються на 26 сторінках.

2. ОСНОВНИЙ 3МІСТ

В роботі застосовувались загальні та спеціальні офтальмологічні методи дослідження (візометрія, рефрактометрія, офтальмометрія, біомікроскопія, ультразвукова біометрія ока, тонометрія, розрахунок А - константи для трьохопорної моделі ІОЛ), нові хірургічні інструменти та розроблена мікрохірургічна техніка операції екстракапсулярної екстракції катаракти з імплантацією трьохопорної ІОЛ, експериментальні дослідження.

Осьова децентрація оптичної частини ІОЛ відносно функціональної оптичної осі визначалася по методу М. Соlvard, S. Dunn (1990).

Експериментальна робота проводилася на 50 трупних енуклейованих очах людини. З метою вивчення кореляції між діаметром капсульного мішка і діаметром рогівки, вимірювались діаметр рогівки, кришталика та діаметр ендокапсулярної порожнини після вилучення кришталикових мас.

Середнє значення діаметру рогівки, кришталика, капсульного мішка склало:

- рогівка 11.66 ± 0.1 мм.;

- кришталик 9.61 ±0.087 мм.;

- капсульний мішок 10.57 ± 0.09 мм.

При обробці отриманих даних була відзначена пряма позитивна кореляційна залежність між діаметром рогівки та капсульного мішка з коефіцієнтом кореляції 0.91 ± 0.029 (Р<0, 0001). Таким чином, використовуючи коефіцієнт кореляції та діаметр рогівки можна визначити діаметр капсульного мішка.

Для того, щоб визначити, які труднощі виникали в ході імплантації, стан капсульного мішка після імплантації, тиск кінців опорних елементів на циліарне тіло, штучні кришталики почергово розміщувалися в капсульному мішку.

Для порівняння використовували задньокамерні ІОЛ:

1) з двома С- і J-формними опорними елементами фірми Аlcon;

2) сіліконовий диск, модель 90D, фірми Аdatomed;

3) модель Т-26, МНТК "Мікрохірургія ока";

4) модель Б.М.Олексієва з двома пластиковими опорними елементами;

5) трьохопорна модель інтраокулярної лінзи М.М. Сергієнко.

Трьохопорна модель штучного кришталика являє собою двояковипуклу лінзу з поліметилметакрилату діаметром 6 мм. з трьома опорними елементами з поліамидної ниті, розташованими через кожні 120°. Нижній опорний елемент являє собою С-формну напівпетлю. Верхній опорний елемент являє собою пару С-формних напівпетель, спрямованих назустріч один до одного. Обидва верхніх опорних елемента фіксовані в лінзі по краю її оптичної зони перпендикулярно до її площини. В 42 лінзах трьохопорної моделі опорні елементи були фіксовані під кутом 10° до площини лінзи. Загальний діаметр інтраокулярної лінзи 10-10,5 мм.

Сіліконовий диск і трьохопорна модель ІОЛ найлегше розміщувалися в капсульному мішку. ІОЛ фірми Аlcon без труднощів заводилася в капсульний мішок, однак це вимагало розмашистого повороту верхньої напівпетлі. Штучні кришталики моделі Т-26 і Б.М. Олексієва неможливо було завести в капсульний мішок внаслідок їхньої ригідності.

Більші по розміру штучні кришталики деформували капсульний мішок, про що свідчила поява складок на задній капсулі та зміна форми отвору капсулорексиса. Кінці опорних елементів розташовувалися в безпосередній близькості від циліарних відростків, а в деяких випадках визначали тиск на них. Для досягнення максимального ефекту з мінімальною травматизацією та тривалістю операції по запропонованій методиці розроблене слідкуюче технічне оснащення:

1) канюльований капсульний пінцет для кругового капсулорексиса;

2) канюлі для вилучення кришталикових мас з верхнього зводу капсульного мішка.

При мікрохірургії передньої капсули використано розроблений нами капсульний пінцет, який дозволяє викроювати в передній капсулі отвір необхідного діаметру, незалежно від ширини зіниці і щільності капсули, а також виконувати круговий капсулорексис за умови постійного підтримання глибини передньої камери, без застосування віскоеластичних засобів. Інструмент уявлений пінцетом, до кожної з бранш якого фіксовано по трубці. В браншу А впаяна трубка 1 діаметром 0.9 мм., кінець якої зігнутий під кутом 60° досередини, має трикутну конфігурацію з загостреним робочим кінцем. В браншу Б впаяна трубка 2 - діаметром 0.7 мм., в кінець якої вмонтова-ний штутцер З для подачі рідини 4. Кінець її також зігнутий досередини під кутом 60°, має трикутну форму та загострений робочий кінець. Тонка трубка 2 розміщена в товстій і легко рухається в ній. При стисканні бранш А та Б відбувається щільне змикання робочих майданчиків інструменту, в результаті якого відбувається міцне захоплення капсули кришталика і будь-яких інших тканин.

Для ретельного вилучення кришталикових мас, локалізованих у меридіані Х1 - 1 години, нами вдосконалені канюлі, що дозволяють уникнути поранення задньої капсули, особливо у випадку звуження зіниці, а також після виконання кругового капсулорексиса.

Кожна канюля виконана з ін'єкційної голки з зовнішнім діаметром 0.7 мм. і внутрішнім діаметром 0.45 мм. Канюля має два згини: один - посередині канюлі, інший - у самого її краю.

Перший згин служить для зручності маніпуляцій. Другий згин, розміщений в 1.5 мм. від кінця канюлі, виконаний на одній канюлі праворуч, а на іншій - ліворуч від осі шприца.

Канюлі з правостороннім згином служать для вилучення кришталикових мас в просторі капсульного мішка від 9 до 12 г., канюлі з лівостороннім згином - від 12 до 3 г.

Викладені в роботі клінічні спостереження проведені на 311 хворих (344 ока) в клініці кафедри очних хвороб Київської академії післядипломної освіти на базі Центру мікрохірургії ока м. Києва. Хворим проведена екстракапсулярна екстракція катаракти з імплантацією:

1) штучного кришталика з двома С-формними опорними елементами і оптичною частиною діаметром 5.5-6.0 мм. Загальний розмір інтраокулярної лінзи 12.0 - 12.5 мм. (146 очей) - Т-1;

2) ІОЛ моделі Т-26 С.М. Федорова, Е.В.Єгорової, оптичний елемент діаметром 5.0 мм., розмір імплантата 11.0 мм. (57 очей) - Т-2;

3) трьохопорна інтраокулярна лінза (Т-36), оптичний елемент діаметром 6.0 мм. з трьома опорними елементами, розмір імплантата - 10.0 - 10.5 мм. (141 око) - Т-3. З них 42 штучних кришталика - ангульовані.

Вихідна гострота зору у хворих була від світловідчуття з правильною проекцією світла до 0.2.

При розтинні передньої капсули використовувались три методики:

- круговий капсулорексис;

- круговий капсулорексис з вертикальною насічкою на 12 г.;

- горизонтальна капсулотомія по методу Б.М. Олексієва.

Аналіз результатів імплантації різноманітних моделей ІОЛ показав, що при імплантації трьохопорної моделі ІОЛ гострота зору відновлюється швидше, ніж при імплантації інших моделей ІОЛ: гострота зору 0.5 - 1.0 через 1 міс. після екстракапсулярної екстракції катаракти з імплантацією ІОЛ з двома С-формними елементами досягнута в 65.1% випадків, ІОЛ моделі Т- 26 - в 61.2% випадків, трьохопорної моделі ІОЛ - в 78.7% випадків (р < 0.01).

В ранньому післяопераційному періоді (1-2 тижня) необхідно відзначити виникнення переднього увеїта в 29 випадках (19.9%) для Т-1, в 10 випадках (17.5%) для Т-2, у 17 випадках (12%) для Т-3 (при імплантації ангульованої моделі Т-36 - в 2 випадках (4.8%)).

При обстеженні хворих у віддаленому періоді після операції в терміни від 2 міс. до 3 років виявлена вторинна катаракта на 79 очах. Після імплантації штучного кришталика Т - 1 - на 39 очах (26.7%), Т - 2 - на 15 очах (26.3%), Т - 3 - на 25 очах (17.7%). Відзначено, що при імплантації ангульованої моделі ІОЛ Т-36 вторинна катаракта виявлена на 4 очах (9.5%). У віддаленому післяопераційному періоді крім вторинної катаракти, що веде до зниження гостроти зору, були виявлені ще й інші причини, що представлені в таблиці 1.

Аналізуючи дані таблиці 1 видно, що тип ускладнень та їх частота при імплантації різноманітних моделей штучних кришталиків різноманітні.

Найбільший відсоток ускладнень спостерігається при імплантації ІОЛ з двома С-формними опорними елементами, найменший при імплантації трьохопорної моделі ІОЛ (17.3% та 6.4%, відповідно, (р < О.ОО1)). Децентрація оптики штучного кришталика відносно центру зіниці спостерігалася в усіх 3 групах хворих. Порівнювання усіх груп показало,що найнижчий відсоток децентрації був у групі хворих з ІОЛ Типу - 3 (таблиця 2). Середня децентрація оптичної частини ІОЛ при імплантації ІОЛ з двома С - формними елементами склала 0.7 ± 0.14 мм., при імплантації ІОЛ моделі Т-26 - 0.7 ± 0. 18 мм., при імплантації трьохопорної моделі ІОЛ - 0.48 ± 0.11 мм.

Залежність гостроти зору від ступеня децентрації ІОЛ представлена в таблиці 3.

У 8 випадках виникла потреба у хірургічній корекції децентрації ІОЛ: в 4 випадках для Т - 1, в 3 випадках - для Т - 2, в 1 випадку для Т - 3. Вимір глибини передньої камери показав, що при імллантації плоскої моделі трьохопорної ІОЛ глибина передньої камери склала 3.74 ± 0.042 мм., при імплантації ангульованої моделі трьохопорного штучного кришталика - 4.91 ± 0.1З мм. При внутрішньо капсульному розташуванні ангульованої моделi глибина передньої камери - 5.39 ± 0.035 мм., при змішаному розташуванні “bag - sulcus” - 4.42 ± 0.0098 мм. Рівень значимості відмінності показників глибини передньої камери р < 0.01.

Середнє арифметичне значення А-константи для плоскої моделі трьохопорного штучного кришталика склало 119.3 ± 0.26.

Середнє арифметичне значення А-константи для ангульованої моделі ІОЛ склало 118.55 ± 0.198.

Проведене повне клінічне обстеження пацієнтів в різні терміни після екстракапсулярної екстракції катаракти з одночасною імплантацією штучного кришталика трьохопорної моделі показало, що 92.3% прооперованих хворих працездатного віку повернулися до своїх професій.

Таким чином, можна говорити про те, що розроблена методика екстракапсулярної екстракції катаракти з імплантацією трьохопорної моделі ИОЛ М.М. Сергієнко є варіантом вибору при лікуванні хворих на катаракту.

ВИСНОВКИ

1. Експериментальними дослідженнями встановлено, що імплантація в капсульний мішок діаметром 10.57 мм. двох опорних штучних кришталиків розміром 12.0-12.5 мм. викликає його деформацію, утворення складок задньої капсули та деформацію отвору капсулорексиса;

2. В експерименті встановлено, що трьохопорна модель ІОЛ розміром 10.5 мм. легко імплантується, займає стабільне положення в капсульному мішку і не викликає його деформації, що дозволило зменшити кількість інтра- та післяопераційних ускладнень;

3. Розроблена хірургічна техніка, включаючи виконання кругового капсулорексиса запропонованим канюльованим пінцетом, ретельне вимивання кришталикових мас, заправлення верхніх опорних елементів на повністю ушитій капсулі ока, дозволяє атравматично імплантувати трьохопорну ІОЛ в капсульний мішок і добитися ефективної реабілітації хворих на катаракту з поверненням до своїх професійних обов'язків в 93.4% випадків;

4. Підтверджено, що децентрація ІОЛ зумовлює зниження зорових функцій артифакічного ока. Порівняльна оцінка центрації різних моделей ІОЛ показала, що ступінь децентрації трьохопорної моделі ІОЛ найменша і склала 0.48 ± 0.11 мм.; хірургічний катаракта імплантація

5. Порівняльні дослідження показали, що при імплантації ангульованої трьохопорної моделі глибина передньої камери виявилася глибше на 1.65 мм., ніж при імплантації плоскої моделі ІОЛ, що виявляє ефект стримування в зміщенні скловидного тіла кпереду після екстракції катаракти, що дозволило звести до мінімуму ризик виникнення в віддаленому періоді відшарування сітківки та макулярного набряку;

6. Розрахована А - константа для ангульованої (118.55 ± 0.198) та плоскої моделі (119.3 ± 0.26) трьохопорної ІОЛ дозволяє зменшити помилку в розрахунку преломляючої сили ІОЛ;

7. Розроблена технологія екстракапсулярної екстракції катаракти з одночасною імплантацією трьохопорної моделі штучного кришталика моделі М.М. Сергієнко проста та доступна для широкого практичного застосування, є високоефективним методом реабілітації хворих на катаракту, дозволяючи отримати гостроту зору з переносною корекцією 0.5 і вище в 92.3% випадків.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Сергиенко Н.М., Туманова О.В. Инструмент для капсулорексиса // Офтальмол. журн. - 1997. - №2. - С. 150-151.

2. Туманова О.В. Исследование центрации заднекамерных моделей интраокулярных линз // Офтальмол.журн. - 1997. - №6. - С. 417-420.

3. Сергиенко Н.М., Туманова О.В. Канюли для аспирации хрусталиковых масс // Офтальмол.журн. - 1997. - №6. - С. 456-457.

4. Туманова О.В. Результати імплантації нової моделі інтраокулярної лінзи для внутрішньокапсульної фіксації // Збірник наукових праць ХХ ювілейної конференції молодих вчених КМАПО МОЗ України. - К.: Здоров'я, 1997. - С. 294-297.

5. Sergienko N., Tumanova O. IOL fur Kapselsackfixation // 8 Kongres der Deutschsprachigen Gesellschaft fur Intraokularlinsen - Implantation. - Programm Kurzfassungren der Vortrage. - Berlin. - 1994. - S.77.

6. Sergienko N., Tumanova O. Die Pinzette fur Kapsulorhexis // 10 Kongres der Deutschsprachigen Gesellschaft fur Intraokularlinsen - Implantation und refraktive Chirurgie. - Budapest. - 1996. - S.4.

Размещено на Allbest.ru