Клініко-патогенетичні аспекти застосування ентеросорбції та імунокорекції в комплексному лікуванні гнійно-запальних захворювань додатків матки

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. М.І. ПИРОГОВА

УДК 618.13-002.3-085.246.2:546.26/.37

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

КЛІНІКО-ПАТОГЕНЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ ЕНТЕРОСОРБЦІЇ ТА ІМУНОКОРЕКЦІЇ У КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ГНІЙНО-ЗАПАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ДОДАТКІВ МАТКИ

14.01.01 - акушерство і гінекологія

СТЕЛЬМАХ ОЛЕНА ЄВГЕНІВНА

ВІННИЦЯ -1999

Робота є рукописом

Робота виконана в Тернопільській медичній академії ім. І. Я. Горбачевського МОЗ України

Науковий керівник:

Анатолій Юхимович Франчук доктор медичних наук, професор кафедри акушерства і гінекології Тернопільської державної медичної академії ім. І. Я. Горбачевського МОЗ України

Офіційні опоненти:

Євгенія Вікторівна Коханєвич доктор медичних наук, професор, зав. кафедри акушерства і гінекології №3 Київської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України

Гайструк Анатолій Нікіфорович доктор медичних наук, професор, зав. кафедри акушерства і гінекології №2 Вінницького державного медичного університету ім. М.І. Пирогова МОЗ України

Провідна організація:

Львівський державний медичний університет, кафедра акушерства і гінекології №2 МОЗ України

Захист дисертації відбудеться 23 березня 1999 року о 12 год. на засіданні спеціалізованої Вченої Ради К.05.600.01 при Вінницькому державному медичному університеті (286018, м. Вінниця, вул. Пирогова, 56)

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Вінницького державного медичного університету ім. М.І. Пирогова (286018, м. Вінниця, вул. Пирогова, 56)

Автореферат розісланий 19 квітня 1999 року

Вчений секретар спеціалізованої Вченої ради

к. м. н. доцент М.І.Покидько

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

ендогенний антиоксидантний ліпід імунологічний

Актуальність проблеми. Запальні захворювання додатків матки займають одне з перших місць у гінекологічній патології. Не дивлячись на те, що за останні роки досягнуто чималих успіхів в лікуванні гнійно-запальних захворювань додатків матки, вони залишаються однією з головних проблем гінекології. Останнім часом чисельність даної патології зросла (Антонова Л.В. и соавт., 1990; Степанківська Г.К., 1996; Цвелев Ю.В. и соавт., 1992; Шевченко Т.К. и соавт, 1993; Sіvіn I, 1993).

Високий рівень захворюваності, недостатня ефективність загальноприйнятого лікування, велика тривалість часу перебування в стаціонарі та можливість інвалідизації диктують необхідність удосконалення існуючих і пошуку нових методів терапії (В.А. Кулавский, Е.В. Уткин 1989; Г.М. Савельева, Л.В. Антонова, Ю.В.Цвельов 1990). Захворювання найчастіше уражує молодих жінок репродуктивного віку.

Розроблення комплексу лікувальних заходів, направлених на удосконалення і пошуки нових, патогенетично обґрунтованих методів терапії є актуальними. У виникненні і прогресуванні патологічного процесу при запаленні додатків матки велике значення має інтоксикація. В розвитку ендотоксикозу відіграють важливу роль екзо- та ендотоксини, які утворюються в результаті життєдіяльності організмів, а також внаслідок аутолізу тканин. Проникнення їх в кров суттєво впливає на функціональний стан печінки, нирок і в умовах зміненої нейроендокринної регуляції викликає порушення обмінних процесів. Важка інтоксикація розвивається і в результаті всмоктування токсичних продуктів розпаду вмісту кишківника, які попадаючи в загальне коло кровообігу, спричиняють подальше порушення обмінних процесів в органах і тканинах. Складність патологічних процесів при гнійно-запальних ураженнях додатків матки потребують комплексної терапії.

Незважаючи на успіхи у вивченні патогенезу гнійно-запальних захворювань додатків матки, а також удосконалення лікувальних заходів, деякі з питань потребують дослідження. Не знайдено даних про вплив ентеросорбції та імунокорекції на стан імунологічної резистентності у хворих на гнійно-запальні захворювання додатків матки (ГЗЗДМ), процеси перекісного окислення ліпідів (ПОЛ) і антиоксидантної системи захисту (АОСЗ) а також на рівень ендогенної інтоксикації у даного контингенту хворих.

Мета роботи - клініко-патогенетичне обґрунтування застосування ентеросорбенту Силлард-П в поєднанні із настойкою ехінацеї пурпурової при гнійно-запальних захворюваннях додатків матки та визначення їх ефективності в комплексному лікуванні хворих.

У відповідності з поставленою метою роботи були визначені такі основні задачі в процесі дослідження:

Вивчити показники ендогенної інтоксикації, імунологічного статусу і процесів ПОЛ та змін в АОСЗ у хворих на ГЗЗДМ.

З'ясувати вплив на стан ендогенної інтоксикації у осіб з ГЗЗДМ при застосуванні в комплексному лікуванні ентеросорбенту Силларду-П у поєднанні з імуномодулятором ехінацеєю пурпуровою.

Дослідити зміни імунологічної резистентності та показників ПОЛ, АОСЗ під впливом сорбента та імуномодулятора.

Дати клінічну оцінку ефективності розробленого методу лікування в комплексній терапії з ГЗЗДМ.

Наукова новизна роботи. Встановлено наявність синдрому ендогенної інтоксикації а також порушення в імунологічній резистентності організму та рівноваги ПОЛ/АОСЗ у жінок з ГЗЗДМ. Визначено нові дані про динаміку показників ендогенної інтоксикації, клітинного та гуморального імунітету а також ПОЛ і АОСЗ на фоні застосування ентеросорбенту та імуномодулятора. Вперше з'ясовано вплив кремнійорганічного сорбенту Силларду-П в поєднанні з настойкою ехінацеї на процеси ліпоперокислення, АОСЗ, імунологічний статус та рівень ендотоксикозу у хворих на ГЗЗДМ, патогенетично обгрунтовано доцільність застосування ентеросорбції в поєднанні з імунокорекцією у комплексному лікуванні. З'ясовано, що розроблена комплексна терапія дає кращий клінічний результат.

Практична значимість роботи. Показано, що застосування Силларду-П з ехінацеєю у жінок із ГЗЗДМ поряд із швидким зникненням симптомів інтоксикації обумовлює нормалізацію лейкоцитарного індекса інтоксикації (ЛІІ), показників парамеційного тесту (ПТ), рівня середніх молекул (СМ), циркулюючих імунних комплексів (ЦІК), імунного статусу, сприяє відновленню рівноваги ПОЛ/АОСЗ, поліпшує клінічний ефект лікування. Обґрунтовано доцільність застосування ентеросорбента з імуномодулятором в терапії жінок з ГЗЗДМ. Видано інформаційний листи.

Особистий внесок здобувача.

Дисертантом самостійно проведено формування та відбір основної і контрольної груп жінок, забір матеріалу для дослідження; розроблена та обгрунтована тактика обстеження та лікування гнійно-запальних захворювань додатків матки. За участю дисертанта виконані клінічні, біохімічні, імунологічні обстеження, проведено дослідження рівня ендогенної інтоксикації, а також проаналізовано та узагальнено отримані результати, здійснено статистичну обробку даних, сформульовано положення та висновки дисертації.

Впровадження результатів в практику. Використання кремнійорганічного сорбенту Силларду-П з ехінацеєю в комплексному лікуванні хворих з ГЗЗДМ впроваджено у гінекологічних стаціонарах м. Тернополя і області.

Апробація дисертації

Матеріали дисертації обговорювались на І і ІІ Міжнародному медичному конгресі студентів і молодих вчених (Тернопіль, 1997, 1998 роки), засіданні товариства акушер-гінекологів Тернопільської області (1997 рік), спільному засіданні кафедр акушерства і гінекології лікувального факультету та факультету післядипломної освіти Тернопільської медичної академії.

Публікації. По темі дисертації опубліковано 5 робіт, з них три в наукових медичних журналах.

Об'єм і структура дисертації

Робота викладена на 143 сторінках рукопису, у тому числі 19 таблиць, 9 рисунків, і складається з вступу, 4 розділів, які включають огляд літератури з 5-ма підрозділами, опис матеріалів і методів дослідження, власні дослідження, заключення, висновки, практичні рекомендації і вказівник літератури, який включає 330 джерел вітчизняної та зарубіжної літератури.

ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Матеріали і методи дослідження. Робота має клініко-лабораторний характер. Обстежено 78 хворих на ГЗЗДМ віком від 17 до 54 років. В контрольну групу увійшли 20 здорових жінок у віці від 20 до 29 років без гінекологічних захворювань в анамнезі.

Діагноз ГЗЗДМ виставлявся на підставі таких даних: клініко-анамнестичних, гінекологічного обстеження, лабораторних та допоміжних методів дослідження (УЗД). Залежно від способу лікування хворих розділили на дві групи. Перша група отримувала загальноприйняте лікування, друга - крім загальноприйнятої терапії отримувала сорбент Силлард-П та настойку ехінацеї пурпурової.

Для оцінки синдрому ендогенної інтоксикації використовували клінічні критерії: вираженість температурної реакції, перитоніальні явища, а також рівень СМ в сироватці крові, як маркерів інтоксикації шляхом спектрофотометрії з попереднім осадженням 10% розчином трихлороцтової кислоти грубодисперсних білків при довжині хвилі 254 та 280 нм за методикою Н.І. Габріеляна (1984); величину ЛІІ розрахованого згідно формули Кальф-Каліфа (1950) і парамеційного тесту, який визначає рівень токсичності біологічних середовищ з допомогою визначення тривалості життя найпростіших - Paramecіum caudatum (1980).

Обстеження охоплювало вивчення показників клітинного та гуморального імунітету. Визначення Т-лімфоцитів (Е-РУК), В- лімфоцитів (ЕАС-РУК), нульових клітин проводилось за допомогою феномену спонтанного розеткоутворення Т-лімфоцитів з еритроцитами барана по N. Mendes (1973), в модифікації Т.І.Грішина і співавторів (1980). За розетку приймали лімфоцит з трьома і більше індикаторними частинками. Лімфоцити виділяли з гепаранізованої крові. "Активні" Т-лімфоцити (ЕА-РУК) визначали за методом J. Wybran і співавторів (1973) в модифікації А.Н. Чередеєва і співавторів (1988).

Субпопуляції Т-лімфоцитів досліджувалися за допомогою тесту чутливості до теофіліну за методом S. Lіmatіbul et al.(1978). При цьому вважали, що в теофіліновому тесті теофілін-резистентні лімфоцити (ТР-РУК) є переважно Т-клітинами з хелперною активністю, а теофілінчутливі (ТЧ-РУК) переважно із супресорною дією. Гуморальний імунітет оцінювали з допомогою визначення концентрації імуноглобулінів класів A, M, G за методом J. Badіn et F. Ronsellet в модифікації Е.Г. Ларcкого і М.П. Кравченко (1964). Принцип цього методу - фракціонування певних білків сироватки крові органічними розчинами. Білково-буферні комплекси, що утворюються, змінюють фотоелектричну щільність середовища, завдяки чому на фотоелектроколориметрі виводиться показник, який характеризує вміст імуноглобуліну.

Рівень циркулюючих імунних комплексів визначали за методикою V. Haskova et al. (1977) шляхом преципітації в 3,75% розчині поліетиленгліколю з молекулярною масою 6000.

Для оцінки стану вільнорадикального окислення ліпідів проводилось дослідження їх початкових метаболітів - дієнових кон'югатів (ДК) за методикою І.Д. Стальной (1977), проміжних продуктів гідроперекисів ліпідів (ГП) проводились по методиці Л.А. Романової, І.Д. Стальной (1977), а також одного з найбільш важливих кінцевого продукту перекісного окислення ліпідів- малонового диальдегіду (МДА) по І.Д. Стальной, Т.Г. Гарішвілі (1977).

Біоантиоксидантну систему вивчали на основі показника антикисневого рівня. Активність супероксиддисмутази (СОД) визначали по методу С. Чеварі, І. Чаба, І. Сакей (1985).

Дієнові кон'югати ненасичених вищих жирних кислот визначали за методом, який ґрунтується на екстракції з плазми поліненасичених жирних кислот із спряженими подвійними зв'язками шляхом визначення їх кількості в спектрі поглинання при 233 нм. Вміст дієнових кон'югатів у пробі обчислювали, враховуючи величину молярного коефіцієнта екстинції спряжених поліненасичених жирних кислот і виражали в мкмоль/л.

Спосіб визначення гідроперекисів ліпідів базується на тому, що водні розчини останніх окислюють двовалентне залізо у тривалентне, яке визначали за допомогою кольорової реакції з тіоцинатом амонію на спектрофотометрі при 480 нм. Отримані результати виражали в умовних одиницях.

Методика визначення малонового диальдегіду полягає в тому, що внаслідок реакції малонового диальдегіду з тіобарбітуровою кислотою утворюється триметиновий комплекс з максимумом поглинання при довжині хвилі 532 нм. Рівень малонового диальдегіду розраховували за допомогою молярного коефіцієнту і виражали в мкмоль/л.

Принцип визначення активності СОД грунтується на конкурентній здатності супероксиддисмутази крові зменшувати відновлення нітросинього тетразолію до гідразинтетразолію, яке відбувається за рахунок супероксидних радикалів, що є результатом аеробної взаємодії НАД Н- і феназинметасульфату. Оптичну щільність реактивної суміші визначали при довжині хвилі 540 нм. Активність СОД в крові виражали в процентах блокування гальмування відновлення нітросинього тетразолію.

Результати власних досліджень та їх обговорення

Проведені клініко-лабораторні дослідження виявили, що симптоми подразнення очеревини були позитивними у 32,5% жінок з І групи та у 39,45% ІІ-ї.

Підвищення температури тіла, яке є одним із основних клінічних проявів ендогенної інтоксикації, зустрічалося у 85,9% випадків. Температурна реакція є показником реактивності організму. Не завжди ГЗЗДМ супроводжуються лихоманкою, але це не є показником поширення запального процесу. Серед обстежених жінок підвищення температури до субфебрильних значень було у 47,44% хворих, до 39 С - 28,21%, до 40 С - у 10,26%..

Тахікардія, як реакція на підвищення температури, була у 82,05% випадків. Ознаками ендотоксикозу були і скарги на кволість, загальну слабість, підвищену втомлюваність, пітливість, що відмічали 91,18% жінок із ГЗЗДМ. Диспептичні явища спостерігались у вигляді блювоти у 5,13%, нудоти у 6,4% випадків.

На виділення із статевих шляхів скаржились 10,26% хворих, хоча при огляді явища кольпіту було встановлено у значно більшого відсотку жінок (25,6%). Очевидно, на фоні вищеперелічених скарг на гіперсекрецію хворі звертають менше уваги.

На порушення менструального циклу у вигляді менорагії вказувало 2,56%, метрорагії - 1,28%, затримку менструації відмічали 1,28% жінок.

На частий сечопуск скаржились 1,28% хворих. Зміни в аналізі сечі у вигляді протеїнурії були у 29,49%, лейкоцитурії - у 23,08% випадків.

При бімануальному дослідженні у жінок знаходили болючий пухлиноподібний щільноеластичної консистенції утвір, малорухомий, інколи інтимно підпаяний до матки. У 76,92% випадків з діагностичною метою виконували пункцію заднього склепіння. Гній отримували у 21,79% серозно-геморагічний вміст- у 17,95%, від'ємний результат -у 37,18% .

Більш високі значення СМ досліджували при довжині хвилі 254 нм. В наших дослідженнях виявлено збільшення СМ1 у сироватці крові у групі жінок до лікування до 0,91±0,13 ум. од., в порівнянні з нормою 0,48±0,04 ум. од. (Р<0,05). Накопичення СМ1 у сироватці крові даної групи жінок вказує на певні патологічні зсуви гомеостазу, які виникають при збереженні видільної функції нирок.

В ході аналізу отриманих даних вміст середніх молекул при довжині хвилі 280 нм. був достовірно вищим (Р<0,05), ніж у здорових жінок і становив 0,43±0,06 ум. од., що відповідно в 1,7 раза більше, ніж у контрольній групі.

Рівень ЛІІ був достовірно (P<0,05) вищим від контролю і становив 3,1±0,9. Парамеційний тест був достовірно нижчим (P<0,001), ніж у здорових жінок і дорівнював 8,4±1,3 хв.

Внаслідок результатів проведених досліджень встановлено, що при поступленні хворих у стаціонар середня кількість Т-лімфоцитів у периферичній крові була нижчою рівня цього показника здорових жінок. Відносний вміст загальних Т-клітин у досліджуваній групі становив 46,35±2,54% в порівнянні з контролем 63,5±1,0% (P<0,001).

При аналізі відносних значень ЕА-РУК виявлено, що на 1-2 добу поступлення в стаціонар рівень останніх був значно нижчим у жінок із ГЗЗДМ ніж у здорових і становив 30,7±2,45 (P<0,05).

У хворих жінок відмічено достовірне (Р<0,001) підвищення рівня нульових лімфоцитів і становив 15,65±1,32%.

При ГЗЗДМ відмічено недостатність Т-лімфоцитів за рахунок Т-хелперів та Т-супресорів.

У групі хворих до лікування відмічено підвищення відносного вмісту В-лімфоцитів, який дорівнював 11,06±1,03%, (P<0,05), а у здорових жінок він становив 7,65±0,62%.

При аналізі вмісту імуноглобулінів можна відмітити достовірне збільшення в гупах імуноглобулінів А і М. Рівень імуноглобуліну А. у хворих становив до лікування 2,91±0,63 г/л (P<0.05), у здорових жінок - 1,4±0,15 г/л . Імуноглобулін М був достовірно вищим у групі жінок до лікування і досягав 3,94±0,69 г/л (P<0,05). Зростання імуноглобулінів класу G було незначним (P>0,05).

Таким чином, при ГЗЗДМ має місце виражений імунодефіцит Т-клітинного імунітету і активація В-ланки. Такі порушення в імунологічній резистентності можна пояснити з однієї сторони пригнічуючим впливом середніх молекул на функціональну активність клітинного імунітету, а саме зменшення рецепторної специфічної взаємодії між двома ланками, з іншої - неспецифічною стимуляцією гуморального імунітету речовинами, які входять до складу СМ. Своєчасне зменшення рівня ендотоксикозу буде сприяти покращенню імунологічного статусу та дозволяє досягнути позитивного ефекту в терапії ГЗЗДМ.

ЦІК утворюються внаслідок взаємодії антигену мікроорганізму з відповідними антитілами. Це є природня відповідь, яка розглядається, як один з механізмів, направлений на виведення антигенів збудника з організму. При ГЗЗДМ спостерігалося достовірне зростання (Р<0,001) вмісту ЦІК більш, ніж у 3 рази. До лікування рівень ЦІК становив 304,2±49,35 ум.од.

Рівень ДК підвищувався на початку захворювання і становив 0,128±0,002 мкмоль/л (P<0,001) в порівнянні з контролем 0,095±0,002 мкмоль/л. Вміст проміжних продуктів перекісного окислення ліпідів -гідроперекисів достовірно (Р<0,001) зростав і сягав 0,311±0,008 ум. од. проти 0,214±0,002 ум. од. контрольної групи. Значення показника кінцевого продукту ПОЛ - МДА виявилось достовірно (Р<0,001) вищим, ніж у групі здорових жінок відповідно дорівнювало 0,076±0,003 мкмоль/л та 0,044±0,003 мкмоль/л.

Здатність антиоксидантної системи утилізувати перекісні сполуки сприяє зменшенню їхньої пошкоджуючої дії. Досліджуючи вміст ферментів АОСЗ виявлено зниження активності СОД у групі жінок з ГЗЗДМ.

Проаналізувавши отримані результати, встановили, що застосування у комплексному лікуванні ентеросорбції та ехінацеї сприяло у 86, 8 пацієнток другої групи покращенню самопочуття, зниженню температури, зменшенню загальноінтоксикаційних проявів.

Визначення динаміки рівня СМ в обстежуваних групах показало їх зниження в порівнянні з показниками до лікування в обох групах незалежно від виду терапії.

При визначенні СМ1 в сироватці крові в першій групі жінок виявлено лише тенденцію до її зниження (P>0,05). Рівень їх становив 0,79±0,08 ум. од. після традиційного лікування, а у здорових - 0,48±0,04 ум. од. (P<0,05)

Аналогічні зміни виявлені і в коливаннях рівня СМ2. Вміст його після проведеної загальноприйнятої терапії становив 0,38±0,04 і незначно знижувався (Р>0,05) і залишався вищим від норми -0,25±0,02 (P<0,05).

Більш значне зменшення вмісту СМ1 та СМ2 відмічено в сироватці крові при використанні ентеросорбції з настойкою ехінацеї. Значення СМ1 достовірно зменшувалось (P<0,05) і дорівнювало 0,52±0,08 ум. од. Щодо вмісту СМ2, то після застосування розробленого комплексного лікування він становив 0,27±0,02 ум. од. і достовірно знижувався (P<0,05) в порівнянні з групою до лікування.

Значення ЛІІ зменшувалось в обох групах і достовірно (P<0,05) знижувалось після комплексного лікування. В першій групі цей показник становив 1,41±0,4 (Р>0,05 ), на відміну від початкового значення 3,1±0,9 (P<0,05), а після комплексного лікування він практично сягав норми 0,98±0,2 (P>0,05).

При аналізі парамеційного тесту в досліджуваних групах виявили його нормалізацію після лікування в усіх жінок, причому ближчим до норми цей показник зареєстровано у другій групі. Після комплексної терапії він становив 15,2±0,5 хв. при значенні у цієї ж категорії до лікування 8,4±1,3 хв (P<0,001) і у здорових 15,6±0,5 хв. В першій групі ПТ становив 13,2±0,6 хв., що достовірно нижче (P<0,05) норми.

Отже, використання в комплексному лікуванні ЕС та імуномодулятора при гнійному ураженні додатків матки позитивно впливає на динаміку основних показників ендогенної інтоксикації з найбільш вираженими змінами ПТ та рівня СМ.

Після загальноприйнятого лікування було встановлено наявність дефіциту Е-РУК у відносних значеннях. Але, в порівнянні з цими ж показниками до лікування помічалось недостовірне зростання (P>0,05) у їх відносній кількості. Спостерігалось недостовірне (P>0,05) підвищення рівня Т-активних лімфоцитів (ЕА-РУК) після традиційного лікування - та нормалізацію цього показника після розробленого комплексного лікування (P<0,05).

При аналізі вмісту нульових клітин виявили їх тенденцію (P>0,05) до зниження у групі традиційної терапії в порівнянні з групою до лікування. Після застосування ентеросорбції та ехінацеї відбувалось достовірне (P<0,001) зменшення цього показника.

Серед імунорегуляторних Т-клітин відмічаються наступні зміни: після традиційного лікування низьким залишався відносний вміст Т-хелперів (P>0,05) і Т-супресорів та досить високим - вміст нульових клітин. У групі хворих, які отримували імуномодулятор з Силлардом-П достовірно зростала кількість ТР-РУК (P<0,05) і нормалізувався рівень ТЧ-РУК (P<0,05).

Аналізуючи результати лікування хворих з комплексною терапією, відмічено достовірне зростання Т-клітинного імунітету і зниження відносної кількості нульових клітин в порівнянні з результатами до лікування. Порівняно із традиційною терапією показники змінювались суттєво (P<0,05).

Відносний вміст ЕАС-РУК відрізнявся від групи до лікування недостовірно (P>0,05) після загально прийнятого лікування. Після використання в комплексному лікуванні жінок з ГЗЗДМ сорбенту та ехінацеї відмічали тенденцію до нормалізації кількості В-клітин.

Проаналізувавши динаміку коливань різних класів імуноглобулінів, виявлено, що при традиційній терапії дизімуноглобулінемія зберігалася.

Застосування розробленого комплексного лікування з використанням ентеросорбіції та настойки ехінацеї нормалізувало рівень імуноглобулінів, відповідно IgA -1,65±0,39г/л та IgM -2,39±0,28г/л достовірно (Р<0,05) знижувались і наближувались до нормальних показників - 1,4±0,15г/л та 2,24±0,14 г/л. У другій групі виявлено тенденцію (Р>0,05) до зниження рівня IgG -3,5±0,27 г/л. Але цей показник не досягав рівня здорових жінок, що становить 3,21±0,19г/л.

Проаналізувавши показники ЦІК, можна зробити висновок, що загальноприйняте лікування незначно (р>0,05) впливає на його рівень у порівнянні з групою до лікування і становить 198,3±28,6 ум.од. Використання Силларду-П та імуномодулятора сприяє більш значному (Р<0,001) зниженню та наближенням його рівня до показників контролю 103,9±23,9.

При аналізі показників ПОЛ виявлено, що МДА знижувався у сироватці крові в порівнянні із значеннями до лікування. У першій групі, де хворі отримували загальноприйняте лікування, він залишався підвищеним і становив 0,069±0,004 мкмоль/л при значенні 0,076±0,003 мкмоль/л на час поступлення в клініку і 0,044±0,003 мкмоль/л у здорових жінок.

У жінок з ГЗЗДМ після традиційної терапії відбувається незначне (Р>0,05) зниження ДК (0,124±0,002 мкмоль/л у порівнянні з даними до лікування - 0,128±0,002 мкмоль/л ). Рівень ГП становив 0,293±0,01 ум.од. проти 0,311±0,008 ум.од. і суттєво не знижувався (Р>0,05). Після загальноприйнятого лікування відмічається незначне підвищення активності СОД (відповідно 21,09±1,44 % блок проти 23,9±1,31 % блок при поступленні в стаціонар), що значно нижче від норми Р<0,001.

Показники ПОЛ після розробленого лікування достовірно знижувалися і становили відповідно ДК 0,104±0,002 мкмоль/л (Р<0,001); ГП - 0,229±0,01 ум.од (Р<0,001) та МДА 0,056±0,002 мкмоль/л (Р<0,001).

Порівнюючи стан АОСЗ а залежності від різних методів лікування, виявлено, що комплексне лікування сприяє достовірному (Р<0,001) підвищенню активності СОД, яка дорівнювала 16,78±1,25% блок, тоді як в першій групі після традиційної терапії була лише тенденція до покращення результатів.

Таким чином, проведені дослідження свідчать про високу клінічну ефективність розробленого комплексного лікування із застосуванням ентеросорбції в поєднанні з настойкою ехінацеї у жінок з гнійно-запальними захворюваннями додатків матки.

ВИСНОВКИ

У хворих з гнійно-запальними захворюваннями додатків матки (ГЗЗДМ) відбувається активація процесів перекісного окислення ліпідів клітинних мембран, що характеризується підвищенням концентрації початкових, проміжних і кінцевих метаболітів вільнорадикального окислення ліпідів, пригніченням активності ферменту антиоксидантного захисту організму- супероксиддисмутази.

При запаленні додатків матки відмічається значний рівень ендогенної інтоксикації, про що свідчать достовірно підвищені показники СМ1, СМ2, ЛП та знижений ПТ у крові хворих.

Наявність ендогенної інтоксикації при ГЗЗДМ призводить до змін імунної системи організму, що характеризується зниженням відносної кількості і функціональної активності Т-лімфоцитів, підвищенням О- та В-лімфоцитів, імуноглобулінів класу А і М, високим рівнем ЦІК.

При базисній терапії ГЗЗДМ не відбувається відновлення рівня імунного статусу, залишаються підвищеними показники ендотоксикозу, не наступає нормалізація процесів перекісного окислення ліпідів.

Застосування ентеросорбенту з імуномодулятором-ехінацеєю у хворих ГЗЗДМ прискорює нормалізацію температури тіла, кількості лейкоцитів, лейкоцитарної формули, знижує ендотоксикоз, сприяє стабілізації імунної системи, показників вільнорадикального окислення ліпідів, антиоксидантного захисту організму, зменшує кількість ускладнень в післяопераційному періоді та скорочує термін стаціонарного лікування на 1,5 ліжко-дня.

СПИСОК ДРУКОВАНИХ РОБІТ

1.Застосування ентеросорбентів у жінок з гнійними запальними захворюваннями додатків матки / Вестник проблем биологии и медицины.- Харків, 1997.- N 9.- С. 31-33.

2.Середньомолекулярні пептиди як критерій рівня ендотоксикозу при гнійних запальних захворюваннях додатків матки. І Міжнародний медичний конгрес студентів і молодих вчених. Тез. доп. - Тернопіль.- 1997, ст. 161.

3.Вплив ентеросорбції та імунокорекції на показники ендогенної інтоксикації у жінок гнійно-запальними захворюваннями додатків матки. ІІ Міжнародний медичний конгрес студентів і молодих вчених. Тез. доп. - Тернопіль.- 1998, ст. 331. ,співавтор Верещук І.А.

4. Стан ендогенної інтоксикації та клітинної ланки імунітету у жінок з гнійно-запальними захворюваннями додатків матки. /Вісник наукових досліджень. Тернопіль, - 1998.- N 5-6.- C.82-83.

5. Вплив ентеросорбції та ехінацеї на показники перекисного окислення ліпідів при гнійно-запальних захворюваннях додатків матки. /Вісник наукових досліджень. Тернопіль, - 1998.- N 7-8.- C.71-72.

АНОТАЦІЯ

Стельмах О.Є. Клініко-патогенетичні аспекти застосування ентеросорбції та імунокорекції в комплексному лікуванні гнійно-запальних захворювань додатків матки.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01 - акушерство і гінекологія. Тернопільська державна медична академія ім. І. Я. Горбачевського. 1999.

Встановлено, що гнійно-запальні захворювання додатків матки супроводжуються Т-лімфоцитарним імунодефіцитом, підвищенням показників гуморального імунітету, порушенням рівноваги процесів перекисного окислення ліпідів та антиоксидантного захисту, підвищенням рівня ендогенної інтоксикації. Пропонується комплексний метод лікування із застосуванням ентеросорбції та імунокорекції. Метод впроваджений в роботу лікувально-профілактичних закладів України.

Ключові слова: гнїйно-запальні захворювання додатків матки, ендогенна інтоксикація, імунологічна реактивність, ентеросорбція, імунокорекція, перекисне окислення ліпідів, антиоксидантна система захисту.

АННОТАЦИЯ

Стельмах Е.Е. Клинико-патогенетические аспекты применения энтеросорбции и иммунокоррекции в комплексном лечении гнойно-воспалительных заболеваний придатков матки.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.01 - акушерство и гинекология, Тернопольская государственная медицинская академия им. И. Я. Горбачевского. 1999.

Установлено, что гнойно-воспалительные заболевания придатков матки сопровождаются Т-лимфоцитарным иммунодефицитом, повышением показателей гуморального иммунитета, нарушением равновесия процессов перекисного окисления липидов и антиоксидантной защиты, повышением уровня эндогенной интоксикации. Предлагается комплексный метод лечения с использованием энтеросорбции и иммунокоррекции. Метод внедрен в работу в лечебно-профилактических учреждений Украины.

Ключевые слова: гнойно-воспалительные заболевания придатков матки, эндогенная интоксикация, иммунологическая реактивность, энтеросорбция, иммунокоррекция, перекисное окисление липидов, антиоксидантная система защиты.

ANNOTATION

Stelmakh O. E. Clіnіco-pathogenіc aspects of applіance enterosorbtіon and іmmunocorrectіon іn complex treatment of purulent adnexіtіs.

The thesіs for the Medіcal Scіences candіdate degree on spesіalіty 14. 01. 01. - Obstetrіcs and Gynecology. Ternopol State Medіcal Academy. 1999.

The aіm of the work was clіnіco-pathogenіcal substantіatіon of applіance the enterosorbtnt Syllard-P wіth eshіnacea іfusіon іn women wіth purulent damage of uterіne appendages and determіnatіon of the effіcacy іn complex treatment of the patіents. It was ascertaіn the presense of the syndrome of endogenіc іntoxіcatіon, іnfrіngement devіatіon of іmmunologіcal resіstence of an organіsm and a balance between lіpіd peroxіdatіon and antіoxydant protectіon system. New data were determіned about dynamіcs іndeces of endogenіc іntoxіcatіon, cell's, humoral brunch of іmmunіty, lіpіd peroxіdatіon and antіoxydant protectіon system on the ground of enterosorbtіon and іmmunomodulator applіance. Patіents wіth purulent damage of uterіne appendages have the grouth of іndeces of endogenіc іntoxіcatіon, the lowerіng quantіty of T-cells due to T-lymphocytes' subpopulatіons and іncreasіng a relatіve contaіn of B-cells, serum levels of the іmmunoglobulіns A, M, G, іnlargement of the actіvіty of lіpіd peroxydatіon processes, that requіre medіcamentous correctіon. Tradіtіonal treatment does not normalіze foregoіng іndeces. It was proved, that the usage of sіlіcon organіc sorbent wіth echіnacea purpurea іn complex therapy of purulent adnexіtіs at the same tіme wіth rapіd dіsappearence of іntoxycatіon symptoms stіpulate for normalіzatіon of leucocytіs' іndex of іntoxycatіon, mіddle molecules, paramecіum's test, cіrculated іmmune resіstence, lіpіd peroxydatіon. The addіtіon of enterosorbtіon wіth echіnacea іnfusіon to tradіtіonal treatment promoted restoratіon balance of lіpіd peroxydatіon processes and antіoxydant protectіon system, normalіze the quantіty of T- and B-lymphocytes, the іmmunoglobulіns A, M, G, lowerіng manіfestatіon of endogenous іntoxycatіon. Enterosorbent Syllard-P іn daіly doses one hundred - one hundred fіfty mіlіgrammes per kіlogramm of patіent's weіght wіth fіfteen drops of echіnacea purpurea іnfusіon for one dose was gіven. The duratіon of thіs treatment course lasted 5-6 days. Any accessory phenomenous were not observed.The suggested complex treatment method of the women wіth purulent damage of uterіne appendages by applіcatіon of enterosorbtіon wіth іmmunomodulator - echіnacea hastens normalіzatіon of body temperature, quontіty of leukocytіes, leukocytіes' formula, reduces endogenіc іntoxycatіon, assіsts at stabіlіzatіon of іmmune system, іndeces of lіpіd peroxydatіon and antіoxydant protectіon system, decrease the quontіty of postoperatіon complіcatіons and reduces terms of statіonary treatment.

Key words: purulent adnexіtіs, endogenіc іntoxіcatіon, іmmunologіcal resіstence, іmmunocorrectіon, enterosorbtіon, lіpіd peroxydatіon, antіoxydant protectіon system.

Размещено на Allbest.ru

...