Взаємозв`язок тироїдного стану організму та процесів перекисного окислення лiпiдiв

Размещено на http://allbest.ru

ХАРКIВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНIВЕРСИТЕТ

СОМОВА Олена Вiталiївна

УДК 616.441.-008.-61-07:616:153:577

АВТОРЕФЕРАТ

дисертацiї на здобуття наукового ступеня

кандидата бiологiчних наук

ВЗАЄМОЗВ`ЯЗОК ТИРООДНОГО СТАНУ ОРГАНIЗМУ ТА ПРОЦЕСIВ ПЕРЕКИСНОГО ОКИСЛЕННЯ ЛIПIДIВ

03.00.13 - фiзiологiя людини та тварин

Харкiв -1999



Дисертацiєю є рукопис

Робота виконана в Українському науково-дослiдному iнститутi фармакотерапiї ендокринних захворювань Мiнiстерства охорони здоров`я України

Науковий керiвник

доктор медичних наук Ром-Бугославська Олена Семенiвна,

Український НДI фармакотерапiї ендокринних захворювань МОЗ України, завiдуюча лабораторiєю бiохiмiї ендокринних захворювань

Офiцiйнi опоненти:

доктор бiологiчних наук, доцент Паранiч Анатолiй Валентинович, Харкiвський державний унiверситет Мiносвiти України, професор кафедри молекулярної та прикладної бiофiзики

доктор бiологiчних наук Бондаренко Тетяна Петрiвна, Iнститут проблем крiобiологiї i крiомедицини НАН України, завiдуюча вiддiлом крiобiохiмiї i фармакологiї нейрогуморальних систем

Провiдна установа:

Одеський державний унiверситет iм. I.I.Мечнiкова, бiологiчний факультет (кафедра фiзiологiї людини i тварин), Мiнiстерство освiти України, м. Одеса

Захист вiдбудеться “ 31 ” березня 1999 р. о 1515 годинi на заciданнi спецiалiзованої вченої ради К 64.051.17 в Харкiвському державному унiверситетi Мiносвiти України за адресою: 310077, м. Харкiв, м. Свободи, 4, ауд. III-15

З дисертацiєю можна ознайомитись у Центральнiй науковiй бiблiотецi Харкiвського державного унiверситету Мiносвiти України за адресою: 310077, м. Харкiв, м. Свободи, 4

Автореферат розiсланий 22 лютого 1999 р.

Вчений секретар спецiалiзованої вченої ради кандидат бiологiчних наук, старший науковий спiвробiтник ________________ Падалко В.I.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Протягом останніх десятиріч велика увага приділяється дослідженню про-цесів вільнорадикального окислення, серед яких особий інтерес викликає перекисне окислення ліпідів (ПОЛ) - процес, що відбувається за нормальних фізіологічних умов і необхідний для оновлення мембран клітин і синтезу ряду біологічно активних сполук [Владимиров Ю.А., Арчаков А.И., 1972, Simis M.G. et al.,1989]. Вiн також є універсальним механізмом пошкодження біоструктур при патології [Абрамова Ж.И., Оксигендлер Г.И., 1985, Dargel R.,1992, Gutteridge J.M.,1995]. Показано, що надлишкове утворення вільних радикалів та їх взаємодія з киснем може відбуватися як за рахунок впливу екзогенних факторів, наприклад, іонізуючої радіації [Барабой В.А. та ін.,1986-1996, Stark G.,1991], токсичних речовин [Cavanagh D.C.,1987, Галкин Б.Н.,1994-1995], так і ендогенних, а саме - стресу [Меерсон Ф.З.,1981, Kovacs P. et al.,1996], атеросклерозу [Воскресенский О.Н.,1983, Ланкин В.З.,1989], злоякісного росту [Бурлакова Е.Б. и др.,1975, Iwagaki H. et al.,1995], старіння [Лемешко В.В.и др.,1987, Babizhayev M.A., 1996] тощо.

На теперішній час коло захворювань, у патогенезі яких важливе місце належить порушенням у системі ПОЛ, значно розширилося. До цієї групи захво-рювань, як показано в роботах Данис Ю.К. и др.,1990, Янголенко В.В. и др.,1991 та iнших, відносяться й тиропатії. Враховуючи те, що у зв`язку з забрудненням навколишнього середовища в Українi кількість осіб з ендокринною патологiєю, зокрема, з дисфункцією щитовидної залози (ЩЗ) за останнi 10 рокiв суттєво зросла, питання про взаємозв`язок між тироїдним станом органiзму і процесами ПОЛ стає особливо актуальним.

Наведені в літературі дані щодо впливу надлишку та дефiциту тироїдних гормонів на ПОЛ, хоч і численні, але неоднорідні, часто суперечливі.

Неоднорідність інформації стосується як клінічних, так і експериментальних досліджень; дії тироксину та трийодтироніну in vivo та in vitro, а також швидкості перебігу вільнорадикальних реакцій i стану системи антиоксидантного захисту (АОЗ) в окремих органах та тканинах рiзних видiв ссавцiв за умов різної насиченості організму гормонами ЩЗ.

Так, у випадку надлишку тироїдних гормонів in vivo зареєстровано зростання інтенсивності ПОЛ і зниження активності системи АОЗ у сироватцi (плазмi) [Марзоев А.И.,1984-1985, Данис Ю.К. и др.,1990, Гарач І.Г.,1996] та еритроцитах кровi людини та тварин [Бадалян Г.Е. и др.,1988, Янголенко В.В. и др.,1991], в органелах та гомогенатах печiнки [Лемешко В.В. и др.,1982-1984, Марзоев А.И. и др.,1982-1984, Fernandez V. et al.,1991], гомогенатах серця [Вадзюк С.Н.,1992, Mano T. et al.,1995], cкелетних м`язiв тварин [Zaiton Z. et al.,1993], хоча in vitro у концентрацiях, вищих за фiзiологiчнi (10-4-10-6 моль/л), відмічалася антиоксидантна дія тироксину [Сергеев П.В.,1977, Гукасов В.М. и др., 1988].

Суперечливі факти і відносно стану ПОЛ і системи АОЗ за умов дефіциту тироїдних гормонів in vivo. Є дані як про гальмування цього процесу у мiтохондрiях печiнки [Марзоев А.И.,1984, Swaroop A., Ramasarma T.,1985] і підвищення активності деяких ферментiв АОЗ у гомогенатах печiнки [Becket G.J. et al., 1992], серця [Mano T.et al.,1995] пероксисомах мiжбурої жирової тканини тварин [Giacobino P. et al.,1989], так і про подібні до гіпертирозу зрушення у сироватцi або плазмi кровi ccавцiв [Сиваченко Т.П. и др.,1984, Павловский Ю.Т. и др., 1986, Герасимова Н.Н.,1991], нервової тканини щурiв [Mano T. et al., 1995].

У зв`язку з цим виникають два припущення: а) процеси ПОЛ перебігають незалежно від вмісту тироїдних гормонів у організмі, що, однак, суперечить наведеним вище даним i самiй концепцiї про роль тироїдних гормонiв у системi окислювально-вiдновних реакцiй органiзму; б) за умов надлишку або дефіциту тироїдних гормонів мобілізуються різні механізми їх дiї на ПОЛ і стан системи АОЗ.

Крім того, гормони ЩЗ можуть не тiльки самостiйно впливати на iнтенсивнiсть процесiв ПОЛ, але й бути посередником у реалізації ефекту ушкоджуючих факторів зовнішнього середовища на цi процеси, зокрема, в дiї нiтритiв, нiтратiв, нiтрозосполук. Вiдомо, що нiтрити можуть спричиняти як структурно-функцiональнi змiни в самiй залозi, так i активацiю вільнора-дикальних процесiв в органах i тканинах [Сеффнер В. и др.,1986, Rubbo H., Freeman B.A., 1996], а їх взаємодiя з амiносполуками викликає утворення нiтрозосполук, якi виявляють значну канцерогенну та мутагенну активнiсть [Костюковский Я.Л., Меламед Д.В., 1988]. Даних щодо стану ПОЛ у випадку впливу нiтросполук за умов змiненого тироїдного статусу в лiтературi немає.

Незважаючи на значну кiлькiсть робiт, присвячених використанню антиоксидантiв при певних захворюваннях, iнформацiї щодо впровадження антиокси-дантної терапії у комплекс лікування тиропатій небагато, i такі відомості стали з`являтися лише останнім часом [Вадзюк С.Н. та ін.,1992-1993, Гарач І.Г.,1996, Seven A. et al.,1996].

Нещодавно у деяких роботах було показано, що гормони пiнеальної залози iндольної та пептидної структури виявляють певний антиоксидантний ефект [Reiter R.J. et al., 1993-1994, Анисимов В.Н. и др. 1995-1997], але данi щодо впливу пiнеальних гормонiв на процеси ПОЛ при рiзнiй насиченicтi органiзму тироїдними гормонами в експериментальних та клiнiчних умовах на цей час цiлком вiдсутнi, хоча iснування взаємозв`язку мiж пiнеальною та тироїдною залозами не викликає сумнiву [Ром-Бугославская Е.С. и др., 1985-1997, Щербакова В.С., 1988]. Проведення дослiджень в цьому напрямку, ймовiрно, дозволить розв`язати питання про можливiсть застосування у перспективi препаратiв гормонiв пiнеальної залози в комплекснiй терапiї захворювань ЩЗ.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота проводилася згідно з затвердженими МОЗ України держбюджетними темами: “Вивчення механізмів ушкоджуючої дії N-нітрозосполук на ендокринну систему; розробка методів діагностики та лікування екозалежних ендокринопатій (клініко-лабораторне дослідження)”, термін виконання-1992-1995 р.р., № держреєстрації UA01001754; і “Роль пінеальних гормонів різної хімiчної природи (метоксиіндоли, пептиди) в регуляції функціональної активності щитовидної залози”, термін виконання - 1996-1998 р.р., № держреєстрації 0196U010249.

Мета дослідження. Встановити характер дії надлишку та дефiциту гормонiв ЩЗ на ПОЛ, а також з`ясувати можливість корекції рівня ПОЛ деякими природними та синтетичними сполуками з антиоксидантними властивостями за умов різного тироїдного статусу.

Задачі дослідження

1. За умов різної насиченості організму тироїдними гормонами встановити особливості перебігу процесів ПОЛ у сироватцi крові та гомогенатах печiнки лабораторних тварин (щури, кролі), плазмi, еритроцитах кровi та гомогенатах ЩЗ людини.

2. Провести дослідження сумiсної дiї тироксину й ундевіту на інтенсивність ПОЛ у гомогенатах печінки експериментальних тварин за умов in vitro та in vivo.

3. Оцінити вплив гормонів пінеальної залози індольної та пептидної при-роди на активність процесів ПОЛ в експериментах in vivo та in vitro в залежностi вiд початкового рiвня тироїдних гормонiв у органiзмi.

4. Визначити ефект введення нiтриту натрiю з амiдопiрином щодо перебiгу процесiв ПОЛ у сироватцi крові та гомогенатах печiнки тварин з надлишком та дефіцитом тироїдних гормонiв у організмi.

Наукова новизна одержаних результатів. Визначено, що за умов нестачі тироїдних гормонів у органiзмi, як i в разі їх надлишку, вiдбувається активація ПОЛ, причому обумовлена вона не дефіцитом гормонів ЩЗ як таким, а метаболічними наслідками цього дефіциту - накопиченням субстрату вiльнорадикального окислення: фосфолiпiдiв та продуктiв лiпiдного обмiну.

Показано, що за умов надлишку та нестачi тироїдних гормонів у органiзмi в плазмi чи сироватцi кровi ссавцiв (людина, щури, кролі) незалежно вiд їх виду вiдбуваються односпрямованi змiни в перебiгу процесiв ПОЛ. гормон лiпiд антиоксидантний мелатонін

Встановлено, що в гiперфункцioнуючiй щитовидній залозі людини спосте-рігається значне накопичення продуктів ПОЛ на тлi ослаблення системи антиоксидантного захисту.

Виявлено, що за умов зміни тироїдного статусу в той чи iнший бiк, активацiя процесiв вільнорадикальних окислення ліпiдiв, яка має мiсце в разі дії нiтросполук, посилюється.

Охарактеризовані особливості дії пінеальних гормонів індольної та пеп-тидної структури на процеси ПОЛ в гомогенатах печiнки щурiв i щитовидної залози людини в залежності від насиченості організму тироїдними гормонами.

Практичне значення одержаних результатів. Обгрунтована доцільність використання антиоксидантів за умов надлишку та дефiциту гормонiв щитовидної залози в органiзмi.

Одержані докази про можливость використання препаратів пінеальних гормонів (мелатонін, епіталамін), полiвiтамiну ундевiту як речовин з антиоксидантними властивостями, у комплексній терапії тиропатій.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно виконана експериментальна частина роботи, зроблена статистична обробка одержаних результатiв досліджень, проведено огляд лiтератури за темою роботи, разом з керiвником проаналiзованi одержанi результати. Частина дослiджень, якi стосуються вивчення гормонального стану органiзму i активноcтi системи антиоксидантного захисту, проведена разом з Комаровою I.В., Овсяннiковою Т.М. т. iн., що вiдображено у спiльних публiкацiях.

Апробація результатів роботи. Основні матеріали дисертації доповiдались на УІ і УІІ Українських біохімічних з`їздах (1992 та 1997 р.р.), І з`їзді Українського біофізичного товариства (1994), І Національному з`їзді фармакологів України (1995), науково-практичних конференціях “Діагностика та лікування захворювань щитовидної залози” у Харківському НДІ медичної радіології (1995), “Патогенез, клініка та фармакотерапія ендокринних захворювань” в Українському НДІ фармакотерапії ендокринних захворювань (1997).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 13 робіт.

Структура і повний обсяг роботи

Дисертація викладена на 131 стор. машинописного тексту, складається з вступу, 6 розділів (1 - огляд літератури, 2 - матеріали і методи дослiдження, 3-5 - результати власних дослiджень, 6 - закiнчення), висновків, перелiку літератури, який містить 288 джерел. В роботі - 2 рисунка і 13 таблиць.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження

Вивчення взаємозв`язку мiж тироїдним станом органiзму i процесами ПОЛ проводили за умов in vivo та in vitro.

Експерименти in vivo були виконані на статевозрілих самцях щурів популяції Wistar масою 180-220 г (164 тварини) і кролів породи Shinshilla масою 2500-3000 г (44 тварини) з рiзною насиченiстю їх органiзму тироїдними гормонами, а також у людини з гіперфункцією ЩЗ - хворі на дифузний токсичний зоб (ДТЗ) (35 чоловік) та з гіпофункцією ЩЗ - хворі на гіпотироз (42 чоловіка). Діагноз ДТЗ і гіпотирозу встановлювали на підставі клінічних даних і результатів гормонального обстеження. Контрольна група складалась з практично здорових осiб (23 чоловiка). Надлишок гормонiв ЩЗ в органiзмi в експериментi одержували за допомогою 10-12-денного введення тваринам внутрішньочеревинно тироксину в дозі 1 мг на кг маси тіла (l-thyroxine, Reanal, Угорщина) до зниження їх маси на 15-20 % від початкової (модель тироксинового токсикозу). Нестачу гормонiв ЩЗ в органiзмi спостерігали через 21-22 доби після тотальної тироїдектомії. Рiвень тироїдних гормонiв (тироксину та трийодтиронiну) у сироватцi кровi тварин та людини визначали -радiоiмунологiчним методом (набори рiо-Т4-ПГ та рiо-Т3-ПГ Iнституту бiоорганiчної хiмiї АН Бiлорусi).

Ундевіт (Уманське ОАО, Україна), до складу якого входить комплекс ан-тиоксидантів прямої (?-токоферола ацетат, аскорбінова кислота т. ін.) і непрямої (нікотинамід т. ін.) дії вводили перорально кролям протягом 14 діб із розрахун-ку 1 драже на тварину, мелатонін (Sigma, США) - внутрішньочеревинно щурам у дозі 1,0 мг на кг маси тіла протягом 10 діб наприкiнцi свiтлової фази доби, епіталамін (з-д медичних препаратів С-Петербургського м`ясокомбінату, Росія) - підшкірно щурам у дозі 2,5 мг на кг маси тіла протягом 5 діб.

Для вивчення особливостей дії нiтритiв i нiтрозосполук на процеси ПОЛ кролям із різною насиченістю організму тироїдними гормонами протягом 14 діб давали разом з питною водою 0,025 % розчин нітриту натрію з амідопірином. (Взаємодiя амiдопiрину з нiтритом натрiю забезпечує утворення в шлунку канцерогенного диметилнiтрозамiну [Lev-Ran A. et al., 1988]).

Об`єктами дослідження у щурів і кролів були сироватка крові та гомогенати печінки, у людини - кров (плазма та еритроцити) і гомогенати ЩЗ, яку отримували субопераційно (тиротоксична залоза хворих на ДТЗ - 12 зразків; контролем до неї використовували паранодальну тканину залози хворих на вузловий еутироїдний зоб - 12 зразків). У сироватці (плазмі) крові щурів (людини) на хемілюмінометрі ХЛМІЦ-01 вимірювали інтенсивність хемілюмі-несценції, індукованої 3 % розчином пероксиду водню. Визначали амплітуду “швидкого” спалаху, світлосуму за 3 хв та коефіцієнт затухання спалаху згідно з методикою [Серкиз Я.И.,1983], модифiкованою у Харківському медичному університеті. У крові (сироватка тварин, плазма та еритроцити людини), а також у гомогенатах печінки тварин вміст дієнових кон`югатів (ДК) оцінювали за методикою [Гаврилов В.Б., Мишкорудная М.И.,1983] на спектрофотометрі СФ-26; рівень ТБК-активних речовин у крові визначали за методом [Asakawa T.,Matsushite S.,1980] , а у гомогенатах - за методом [Стальная И.Д., Гаришвили Г.Т.,1977]. Каталазну активність сироватки крові та гомогенатiв органiв вимірювали, як це описано в роботі [Королюк М.А. и др.,1988], глутатіонперо-ксидазну (ГПО) активність гомогенатів - за методом [Ланкин В.З. и др.,1981], глютатіонредуктазну (ГР) - згідно з роботою [Герасимов А.М.и др., 1976], глута-тіонтрансферазну (ГТ) - за методом [Kraus P., Klott N.D., 1980]. Вимірювання активності глутатіонзалежних ферментів здійснювали на спектрофотометрі “Specord UV VIS”. Рівень відновленого глутатіону (ВГ) визначали, як це описано у збірнику [Прохорова М.И.,1982], вміст білка у гомогенатах - за методом [Miller G.L.,1959].

Дослідження in vitro проведені на гомогенатах печінки кролів та щурів, а також на гомогенатах ЩЗ людини. У свіжовиготовлених гомогенатах печінки інтактних кролів вивчали ефект ундевiту (самостійний, а також у комбінації з тироксином) на швидкість накопичення ТБК-активних речовин при NADPH - і аскорбатзалежному ПОЛ, як це описано у роботі [Владимиров Ю.А., Арчаков А.И.,1972]. У гомогенатах печінки щурів (інтактних та з надлишком тироїдних гормонiв у органiзмi) і гомогенатах ЩЗ людини (хворих на ДТЗ та вузловий еутироїдний зоб) досліджували вплив мелатоніну й епіталаміну на вміст ТБК-активних речовин, рівень ВГ і активність каталази.

Одержані дані оброблені статистично за методом Ст`юдента-Фішера.

Результати власних спостережень

Наші дослідження показали, що як надлишок, так і нестача тироїдних гормонiв у органiзмi, спричиняють чіткі зміни у процесах вільнорадикального окислення ліпідів у сироватцi кровi тварин i плазмi кровi людини. Так, i у щурiв, що одержували тироксин, i у тварин з вилученою ЩЗ пiдвищувалися параметри iндукованої пероксидом водню хемілюмінесценції сироватки кровi, причому однаковою мiрою порiвняно з контролем: амплiтуда “швидкого” спадаху зростала на 75 % у першiй групi та на 60 % у другiй, а свiтлосума - на 50 i 38 % вiдповiдно. У плазмі крові людини незалежно від змiн у вмiстi гормонiв ЩЗ в той чи iнший бiк також спостерігалось значне збільшення інтенсивності індукованої хемілюмінесценції, зокрема, прирiст амплітуди “швидкого” спалаху складав 172 % вiд контролю при гiперфункцiї ЩЗ i 176 % - при її гіпофункцiї, а світлосуми - 153 і 142 % відповідно (Рис. 1). Цi данi можуть вказувати на зростання кiлькостi утворених в результатi iнiцiацiї пероксидом водню вiльних радикалiв i ослаблення системи АОЗ в сироватцi (плазмi) кровi ссавцiв [Серкиз Я.И., 1983] i підтверджуються результатами вимiру рівня ТБК-активних речовин у сироватцi кровi щурiв та плазмі крові людини, який вірогідно підвищувався як за умов надлишку, так i дефiциту гормонiв ЩЗ (Табл. 1). Аналогiчнi тенденцiї простежувалися i в сироватцi кровi кролiв вiдповiдних груп.

Рис. 1. Деякi параметри хемiлюмiнесценцiї плазми кровi людини та сироватки кровi щурiв з рiзною насиченiстю органiзму тироїдними гормонами 1- людина; 2 - щури

Зіставлення даних, що одержані в експериментах на тваринах, з результатами клінічних обстежень свiдчать про односпрямованi змiни в перебiгу ПОЛ в сироватцi (плазмi) кровi ссавцiв незалежно вiд їх виду за умов надлишку та дефіциту тироїдних гормонів у організмі. Те, що у осiб з гiпотирозом спостерiгався бiльший прирiст ТБК-активних речовин, нiж в iнших групах, може бути пов`язане з тим, що клiнiчний гiпотироз супроводжується цiлим рядом побiчних порушень, також призводящим до активацiї ПОЛ.



Таблиця 1

Вмiст тироїдних гормонiв та продуктiв ПОЛ у плазмi кровi людини та сироватцi кровi тварин з рiзним станом тироїдної системи (х S_х; n=18-26)

Умова експерименту	Об`єкт дослiдження	Вмicт гормонiв, нмоль/л	Вмiст продуктiв ПОЛ, мкмоль/л
		Т3	Т4	ДК	ТБК-активнi речовини
Контроль	Людина	1,810,30	68,314,08	76,6710,00	5,750,53
ДТЗ	-”-	4,050,33*	96,436,22*	104,4415,55	9,421,00*
Гiпотироз	-”-	0,980,21*	40,104,21	102,5911,82	13,872,06*
Контроль	Щури	1,020,09	47,303,11	64,828,89	4,750,42
Введення тироксину	-”-	1,370,07*	63,715,73*	75,565,19	7,000,70*
Тироїдектомiя	-”-	0,780,05*	31,604,02*	64,446,67	6,000,39*
Контроль	Кролi	2,750,19	80,394,95	36,305,93	5,200,30
Введення тироксину	-”-	4,610,30*	99,256,07*	31,852,22	7,070,32*
Тироїдектомiя	-”-	1,840,07*	48,735,05*	28,893,33	5,960,34

Примiтка:* - вiрогiдна вiдмiна вiд контролю (р < 0,05)

У еритроцитах крові людини більш чіткі зміни в показниках ПОЛ

простежувалися при надлишку гормонiв ЩЗ у органiзмi: вміст ДК зростав на 40 % (p < 0,05), а ТБК-активних речовин - на 85 % (p < 0,01), в той час як за умов їх нестачi при аналогічному збільшенні вмісту ДК рівень ТБК-активних речовин майже не змінювався (хоча у плазмі приріст останнього параметру у осiб, хворих на гіпотироз, був значно збільшеним за такий у осiб, хворих на ДТЗ, і складав 240 % від контролю; у осiб, хворих на ДТЗ, він дорівнював 164 % від контролю) (Табл. 2).

Тобто в разі надлишку тироїдних гормонів переважне накопичення продуктів ПОЛ відмічалося в еритроцитах крові, а при дефіциті гормонів - у плазмі, що, скоріше за все, пов`язане як з різними механізмами активації вільно-радикальних процесів за умов різного тироїдного статусу, так i неоднаковою швидкiстю перетворення та утилiзацiї цих продуктiв.

Таблиця 2

Вмiст продуктiв ПОЛ в еритроцитах кровi осiб з рiзним станом тироїдної системи (х S_х; n=18-20)

Умова експерименту	ДК, мкмоль на 1 г бiлка	ТБК-активнi речовини, мкмоль на 1 г бiлка
Контроль	1,59 0,07	1,56 0,18
ДТЗ	2,22 0,26*	2,89 0,38*
Гiпотироз	2,19 0,11*	1,47 0,26

Примiтка:* - вiрогiдна вiдмiна вiд контролю (р < 0,05)

Більш демонстративні зміни відбувалися в експериментах на гомогенатах печінки тварин: у щурів, яким вводили тироксин, рівень ДК був суттєво збільшеним на 130 %, в той час як вміст ТБК-активних речовин майже не відріз-нявся від контролю, що, ймовiрно, зв`язано з прискоренним надходженням останнiх в кров, i узгоджується з наведеними вище даними щодо зростання їх концентацiї у сироватцi кровi (див. табл. 1). У кролів з надлишком тироїдних гормонiв у органiзмi спостерігалося вiрогiдне зростання вмісту вторинних продуктів ПОЛ (на 31 %, р<0,05) i простежувалась тенденцiя до підвищення первинних (на 33 %, 0,05<р<0,10) (Табл. 3).

Ця різниця, скорiше за все, обумовлена неоднаковою чутливістю гепа-тоцитiв рiзних видiв тварин до дії екзогенного тироксину [Рачев Р.Р. Ещенко Н.Д., 1975]. У тироїдектомованих тварин (і щурів, і кролів), навпаки, простежувалися однаковi тенденції в накопиченнi продуктiв ПОЛ: концентрація ДК була значно зниженою (на 78 % у щурiв і на 85 % у кролів), а рівень ТБК-активних речовин зростав (на 64 і 49 % відповідно, р < 0,05).



Таблиця 3

Вмiст продуктiв ПОЛ у гомогенатах печiнки лабораторних тварин з надлишком та дефiцитом тироїдних гормонiв у органiзмi (х S_х; n = 12-20)

Умова експерименту	Вид тварин	ДК, мкмоль на 1 г бiлка	ТБК-активнi речовини, мкмоль на 1 г бiлка
Контроль	Щури	10,00 1,85	4,68 0,35
Введення тироксину	-”-	22,96 0,37**	5,04 0,48
Тироїдектомiя	-”-	2,22 0,37**	7,67 0,71*
Контроль	Кролi	6,67 1,11	6,18 0,31
Введення тироксину	-”-	8,89 0,37	8,08 0,34*
Тироїдектомiя	-”-	1,11 0,03**	9,23 0,66*

Примiтки:1. * - вiрогiдна вiдмiна вiд контролю (р< 0,05). 2. ** - вiрогiдна вiдмiна вiд контролю (р< 0,001)

Виявлені відзнаки корелюють зі змінами активності системи АОЗ, яка забезпечує пiдтримку прооксидантно-антиоксидантного балансу в органiзмi. Так, у гомогенатах печінці щурів з пiдвищеним рiвнем гормонiв ЩЗ було зафіксовано вірогідне зниження активності каталази - на 42 %, ГПО - на 65 % з органічним (гідропероксид кумолу - ГПК) і на 52 % - з неорганічним (пероксид водню - Н2О2) субстратами, ГТ - на 26 %, а також рівня ВГ - на 29 % при постiйній ГР ак-тивності, що може свідчити про значне послаблення системи АОЗ за умов надлишку тироїдних гормонів у організмі, яке є причиною прискорення ПОЛ (Рис. 2). Отримані данi узгоджуються з результатами інших досліджень [Fernan-dez V. et al.,1991, Videla L.A. et al.,1995]. У щурів з дефiцитом гормонiв ЩЗ в органiзмi в гомогенатах печінки спостерігалась інша картина: збільшення ГПО активностi на 35 % з ГПК i на 47 % з Н2О2, ГР - на 65 % на тлі майже незміненого рівня ВГ, активностi каталази і значного, у 4 рази, зменшення активності ГТ. Активація системи АОЗ в разі тироїдектомiї, ймовірно, спрямована на те, щоб перешкодити надлишковому утворенню ліпопероксидних продуктів,

що пiдтверджується наведеними вище даними про значне зниження рiвня первинних продуктiв ПОЛ у гомогенатах печiнки таких тварин (див. табл. 3).

Рис.2. Активнiсть системи антиоксидантного захисту в гомогенатах печiнки щурiв з рiзним станом тироїдної системи

Таким чином, аналiз отриманих даних надає можливiсть зробити висновок, що змiни тироїдного стану органiзму як в той, так i в iнший бiк спричиняють значнi зрушення у процесах вiльнорадикального окислення лiпiдiв у сироватцi кровi i гомогенатах печiнки тварин, плазмi i еритроцитах кровi людини. Активацiя процесiв ПОЛ за умов надмiру гормонiв ЩЗ, вiрогiдно, зв`язана з пiдвищенням рiвня основного обмiну, посиленим поглинанням кисню тканинами, що призводить до додаткового утворення пероксидних радикалiв, виходу їх та продуктiв їх взаємодiї з мембранами клiтин у кров`яне русло в збiльшенiй кiлькостi i викликає напруження в системi АОЗ. Надлишкове накопичення вторинних продуктiв ПОЛ в сироватцi кровi та гомогенатах печiнки у випадку нестачi тироїдних гормонiв є, скорiше за все, результатом затримання утилiзацiї цих продуктiв за рахунок загального уповiльнення метаболiчної активностi, яке має мiсце при дефiцитi гормонiв ЩЗ.

Цiлком закономiрним здається iнтерес до стану процесiв ПОЛ i активностi системи АОЗ у самiй ЩЗ, яка синтезує i cекретує в кров тироїднi гормони.

Використання фрагментiв ЩЗ людини, одержаної пiд час операцiї, дає можливiсть оцiнити i порiвняти характер перебiгу процесiв ПОЛ за умов пiдвищеної (хворі на ДТЗ) i нормальної активноcтi залози (паранодальна тканина залози хворих на вузловий еутироїдний зоб). Так, показано, що у гомогенатах гіперфункціонуючої ЩЗ людини вміст ТБК- активних речовин підвищувався більш, ніж у 3 рази порівняно з гомогенатами еутироїдної залози - з (2,31±0,36) до (7,71±1,15) мкмоль на 1 г бiлка (p < 0,001). Це може відбуватися як за рахунок пригнічення активності системи АОЗ, що підтверджується нашими дослідженнями (зниження каталазної - на 32 % та ГПО активності з ГПК - на 43 %, і з Н2О2 - на 28 %), так і за рахунок змін у ліпідному складі мембран тироцитів (зростання кількості легкоокислювальних фосфо-ліпідів, тощо) [Саатов Т.С. и др.,1984]. Порiвнюючи отриманi данi з результатами робiт Ром-Бугославської О.С. т.iн., 1988-1996 р.р., щодо вивчення секреторної активностi ЩЗ людини, можна простежити певний паралелiзм, що може вказувати на залежнiсть перебiгу процесiв ПОЛ вiд функцiонального стану залози.

Слiдуючим етапом роботи було вивчення дiї тироксину в експериментах in vitro.У літературі є дані про те, що в дослідах in vitro дія фізіологічних - 10-7- 10-8 моль/л - і збільшених за них -10-4 -10-6 моль/л концентрацій тироксину на активність ПОЛ різноспрямована (Марзоев А.И.,1984). Наші дослідження підтвердили ці факти: дійсно, різні концентрації тироксину неоднаково впливають на швидкість ПОЛ. Так, у концентрації 10-8 моль/л тироксин викликав вірогідне, на 49 %, підвищення інтенсивності аскорбатзалежного ПОЛ на тлі незначного зростання швидкості NADPH-залежного ПОЛ у гомогенатах печінки кролів. Вiдомо, що неферментативне (аскорбатзалежне) ПОЛ, на вiдмiну вiд ферментативного (NADPH-залежного) ПОЛ, характеризується утворенням додаткової кiлькостi вiльних радикалiв за рахунок розгалуження ланцюгiв вiльнорадикального окислення в мембранах клiтин у результатi iнiцiацiї системи Fe2+-аскорбат i не залежить вiд функцiонування мiтохондрiальних та мiкросо-мальних ланцюгiв електронного транспорту в гепатоцитах [Арчаков А.И., 1975]. Переважна активацiя цього типу ПОЛ, ймовiрно, вiдбувається за рахунок блокування тироксином мембранних антиоксидантів. У концентрації 10-6 моль/л тироксин не викликав суттєвих змін у швидкості ПОЛ у гомогенатах.

Тобто, наші дослідження in vitro показали, що у фізіологічних концен-траціях тироксин виявляє прооксидантний ефект. Ці дані узгоджуються з результатами, які були одержані за умов in vivo.

За останні роки накопичена значна кількість робіт, в яких був продемон-стрований не тільки зв`язок активації процесів вільнорадикального окислення ліпідів з ослабленням системи АОЗ за різних варіантів патології [Бурлакова Е.Б.,1975, Scott G.,1993], але й наведені переконливі докази щодо введення в традиційні схеми медикаментозної терапії речовин з антиоксидантними властивостями [Воскресенский О.Н.,1983-1992, Urban T. et al.,1995].

Однак інформації щодо використання антиоксидантів за умов зміненого тироїдного статусу надто мало і переважно вона стосується експе-риментальних досліджень на тваринах [Вадзюк С.Н. и др., 1992-1993, Seven A. et al.,1996], хоча у найостанніший час опубліковані данi клінічного призначення синтетичних антиоксидантних препаратів хворим на ДТЗ [Гарач І.Г.,1996] та гіпотироз [Сахатов Б.Я.,1993]. Доцiльним здається включення до комплексного лікування тиропатій природних антиоксидантiв, бо відомо, що природні антиоксиданти менш токсичні за синтетичнi [Цебржинский Щ.И., 1992].

В слiдуючих серiях дослiджень вивчався ефект полiвiтамiну ундевiту, до складу якого входять антиоксиданти прямої та непрямої дії, а також препаратiв пiнеальних гормонiв рiзної хiмiчної структури мелатонiну та епiталамiну щодо процесiв ПОЛ.

Результати вивчення впливу полiвiтамiну ундевіту на рiвень накопичення продуктiв ПОЛ у гомогенатах печінки кролів (збiльшений як при введеннi тироксину за умов in vivo й in vitro, так i при тироїдектомiї) свідчать про нормалiзацiю швидкостi процесiв ПОЛ у цьому органi.

Наші дослідження показали, що введення мелатоніну і, особливо, епіталаміну, iнтактним щурам спричинює суттєве, на 33 і 59 % відповідно, зни-ження вмісту ТБК-активних речовин у гомогенатах печінки і вірогідне зростаня рівня ВГ у сироватці крові (на 28 % в обох випадках), що може вказувати на гальмування процесів ПОЛ. Бiльший ефект препарату пiнеальних пептидiв щодо процесiв ПОЛ, ймовiрно, обумовлений тим, що епiталамiн, як показано у роботах Анисимова В.Н. и др.,1992, Бондаренко Л.А., 1993, посилює бiосинтез ендогенного мелатонiну, тобто, у цьому випадку спостерiгається сумiсна з мелатонiном дiя.

Антиоксидантнi властивостi мелатонiну вiдмiчалися і в до-слідах in vitro (як в разі використання печінки інтактних щурiв, так і з надмiром в нiй тироїдних гормонiв, а також гiперфункцiонуючої та еутироїдної ЩЗ людини) - у всiх випадках cпостерігалось зниження рiвня вторинних продуктiв ПОЛ, причому більшою мірою, ніж за умов in vivo, що може бути пов`язане з безпосередньою антирадикальною дiєю цього гормону на процеси ПОЛ.

У серії досліджень, присвячених впливу ушкоджуючих факторів зовнішнього середовища на процеси ПОЛ за умов рiзної насиченостi органiзму тироїдними гормонами виявлено, що комбіноване введення тироксину і нітриту натрію з амiдопiрином кролям спричиняє більш виразні, ніж у разі окремого їх використання, зміни у накопиченні продуктів ПОЛ у гомогенатах печінки. Так, вміст ТБК-активних речовин підвищувався на 100 % порівняно з інтактним кон-тролем.

При самостійнiй дiї нiтритiв i нітрозосполук (зокрема, диметилнiтрозамiну, який утворюється при взаємодiї нiтриту натрiю з амiдопiрином) вiн збiльшувався на 36 %, а тироксину - на 44 % проти контролю. Такою ж мірою зростав рівень ТБК-активних речовин у гомогенатах печiнки тироїдектомованих кролiв у випадку надлишкового над-ходження нітритів, хоча в сироватці крові значних зрушень у накопиченні пер-винних і вторинних продуктів ПОЛ у разі комбінованої дії як надлишку тироксину, так і тироїдектомiї, з нiтросполуками порівняно з їх самостійним ефектом не спостерігалось, що може свiдчити про затримання елiмiнацiї продуктiв ПОЛ з органу в кров.

Таким чином, введення кроликам нiтриту натрiю з амiдопiрином на тлі зміненого тироїдного стану органiзму посилює iнтоксикацiю печIнки продуктами ПОЛ.



ВИСНОВКИ

1. Як надлишок, так і дефіцит тироїдних гормонів у організмі спричи-нюють суттєвi змiни ПОЛ у плазмi кровi людини i сироватцi кровi тварин (щури, кролi): однаковою мiрою вiрогiдно пiдвищується iнтенсивнiсть iндукованої хемiлюмiнесценцiї, зростає вмiст ТБК-активних речовин.

2. В еритроцитах кровi людини бiльш чiткi зрушення вiдбуваються у осiб з надлишком гормонiв щитовидної залози: зростає як концентрацiя дiєнових кон`югатiв, так i ТБК-активних речовин; у осiб з дефіцитом гормонiв збiльшу-ється лише рiвень дiєнових кон`югатiв.

3. У гомогенатах печiнки експериментальних тварин надлишок тироїдних гормонiв спричинює підвищення рiвня продуктiв ПОЛ: первинних - у щурiв i вторинних - у кролiв, а нестача - зменшення первинних i - збiльшення вмiсту вторинних як у щурiв, так i кролiв.

4. Виявленi вiдзнаки корелюють зi змiнами активностi сиcтеми анти-оксидантного захисту: у гомогенатах печiнки щурiв з пiдвищеним вмiстом тироїдних гормонiв знижується каталазна, глутатiонпероксидазна, глутатiонтрансферазна активнiсть, рiвень вiдновленого глутатiону, що може свiдчити про послаблення системи антиоксидантного захисту за даних умов. У щурiв з дефiцитом тироїдних гормонiв у органiзмi, навпаки, пiдвищується глутатiонпероксидазна, глутатiонредуктазна активнiсть на тлi вiдсутностi зрушень у рiвнi вiдновленого глутатiону та зниженiй глутатiонтрансферазнiй активностi.

5. У гомогенатах гiперфункцiонуючої щитовидної залози людини спостерiгається iнтенсифiкацiя процесiв ПОЛ: вмiст ТБК-активних речовин вiрогiдно збільшується порiвняно з їх вмiстом у гомогенатах еутироїдної

залози. Зростання концентрацiї лiпопероксидних продуктiв вiдбувається на тлi зниження каталазної та глутатiонпероксидазної активностi.

6. За умов змiн рiвня тироїдних гормонiв у органiзмi в той чи iнший бiк активацiя процесiв ПОЛ пiд впливом ушкоджуючих факторiв зовнiшнього середовища, зокрема, нiтросполук, посилюється.

7. Введення речовин, яким притаманнi антиоксидантi властивостi (полiвiтамiну ундевiту, препаратiв пiнеальних гормонiв - мелатонiну та епiталамiну), за умов рiзного тироїдного статусу в експериментах in vivo та in vitro спричинює виразне пригнiчення процесiв ПОЛ.



CПИСОК ОПУБЛIКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦII

1.Ром-Бугославская Е.С., Анисимов В.Н., Комарова И.В., Сомова Е.В. Био-ритмологическое влияние эпифизарных пептидов на щитовидную железу (геронтологические аспекты) //Пробл. старения и долголетия.- 1993.- Т. 3, № 4.- С. 310-317.

2.Ром-Бугославская Е.С., Сомова Е.В., Овсянникова Т.Н., Дягелева Е.А., Караченцев Ю.И., Асаула В.А. Пероксидное окисление липидов ткани щитовидной железы людей, больных диффузным токсическим зобом // Укр. биохим. журн.- 1997.- Т. 69, № 4.- С. 111-114.

3.Ром-Бугославская Е.С., Сомова Е.В, Гринченко Т.С., Крачун Н.А., Романова И.П., Мишура А.И. Перекисное окисление липидов у больных диффузным токсическим зобом и гипотиреозом // Лiкарська справа. Врачебное дело.- 1998.- № 1.-С. 88-91.

4.Сомова Е.В., Ром-Бугославская Е.С., Геворкян А.Р. Влияние повреждающих факторов окружающей среды (избытка N-нитрозосоединений) на процессы липидной пероксидации в условиях измененного тиреоидного статуса // Проблеми екологiї та медицини.- 1998.- Т. 2, № 3-4.- С. 13-14.

5.Сомова Е.В. Влияние гормонов пинеальной железы различной химической структуры на процессы липидной пероксидации у интактных и гипертиреоиди-зированных крыс // Лекарства - человеку: Межд. сб. науч. трудов 5-й науч.-практ. конф. по созданию и апробации новых лекарственных средств.- Каунас, 1997.- С.343-346.

6.Сомова О.В., Ром-Бугославська О.С. Стан системи перекисного окислення лiпiдiв при експериментальному гiпотирозi // Матерiали УI Українського бiохiмiчного з`їзду.- Київ, 1992.- С. 228.

7.Сомова О.В., Ром-Бугославська О.С. Стан системи вiльнорадикального окис-лення лiпiдiв в умовах рiзного тироїдного статусу //Матерiали I з`їзду Українського бiофiзичного товариства.- Київ, 1994.- С. 221-222.

8.Ром-Бугославська О.С., Комарова I.В., Сомова О.В. Пошкоджуюча дiя надлишку нiтрозосполук на щитовидну залозу // Матерiали школи акад. О.I.Черкеса: iдеї, розвиток, перспективи.- Київ, 1994.- С. 157.

9.Ром-Бугославська О.С., Комарова I.В., Сомова О.В., Анiсiмов В.Н. Вiковi особливостi впливу епiфiзарних гормонiв пептидної структури на тиреоїдну функцiю бiлих щурiв // Матерiали школи акад. О.I.Черкеса: iдеї, розвиток, перспективи.- Київ, 1994.- С. 73-74.

10.Ром-Бугославська О.С., Сомова О.В., Комарова I.В. Вплив надлишку N-нiтрозосполук на процеси аутоокислення лiпiдiв у експериментальних тварин // Матерiали I нацiонального з`їзду фармакологiв України.- Київ, 1995.- С.146-146.

11.Ром-Бугославська О.С., Комарова I.В., Сомова О.В. Порiвняльна реактивнiсть еутироїдної та тиротоксичної щитовидної залози до дiї регуляторiв тироїдної функцiї // Фiзiол. журн.- 1996.- Т. 42, № 3-4. - С. 88-89.

12.Сомова О.В., Ром-Бугославська О.С., Мiшура О.I. Вплив тиреоїдних гормонiв на стан системи перекисного окислення лiпiдiв // Матерiали науково-практ. конф.: Дiагностика та лiкування захворювань щитовидної залози.- Харкiв, 1996.- С.7-8.

13.Сомова О.В. Вплив тироксину на стан вiльнорадикального окислення лiпiдiв за умов in vivo, in vitro // Матерiали УII Українського бiохiмiчного з`їзду.- Ч. I.- Київ, 1997.- С.117-118.



АНОТАЦIЯ

Сомова О.В. Взаємозв`язок тироїдного стану органiзму та процесiв перекисного окислення лiпiдiв.- Рукопис.

Дисертацiя на здобуття наукового ступеня кандидата бiологiчних наук за спецiальнiстю 03.00.13 - фiзiологiя людини та тварин.- Харкiвський державний унiверситет, Харкiв, 1999.

У дисертацiї розглянутi особливостi впливу надмiру та нестачi тироїдних гормонiв у органiзмi на процеси перекисного окислення лiпiдiв i стан системи антиоксидантного захисту в сироватцi кровi та гомогенатах печiнки щурiв та кролiв, у плазмi, еритроцитах кровi та гомогенатах щитовидної залози людини. Показано, що як надлишок, так i дефiцит тироїдних гормонiв спричинюють активацiю процесiв перекисного окислення лiпiдiв, але шляхом реалiзацiї рiзних механiзмiв.

Прискорення перекисного окислення лiпiдiв за умов надлишку тироїдних гормонiв у органiзмi супроводжується зниженням активностi ряду ключових ферментiв системи антиоксидантного захисту в гомогенатах печiнки тварин i щитовидної залози людини. Прооксидантна дiя гормонiв щитовидної залози була продемонстрована як в експериментах in vivo, так й in vitro. Встановлено, що прооксидантна дiя ушкоджуючих факторiв зовнiшнього середовища (нiтросполук) на процеси вiльнорадикального окислення лiпiдiв посилюється в разi змiни тироїдного стану органiзму. Обгрунтовується доцiльнiсть впровадження у комплексну терапiю тиропатiй препаратiв з антиоксидантними властивостями, як такi можуть бути використанi препарати пiнеальних гормонiв мелатонiн та епiталамiн, полiвiтамiн ундевiт.

Ключовi слова: тироїднi гормони, щитовидна залоза, перекисне окислення лiпiдiв, система антиоксидантного захисту, хемiлюмiнесценцiя, гормони пiнеальної залози, нiтросполуки.



АННОТАЦИЯ

Сомова Е.В. Взаимосвязь тиреоидного состояния организма и процессов перекисного окисления липидов.- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по специальности 03.00.13 - физиология человека и животных.- Харьковский государственный университет, Харьков, 1999.

Имеющиеся в настоящее время в литературе сведения о роли гормонов щитовидной железы в перекисном окислении липидов неоднородны, а зачастую и противоречивы. Между тем вопрос о связи тиреоидного состояния организма с процессами свободнорадикального окисления становится особенно актуальным, поскольку за последние 10 лет количество лиц с эндокринной патологией, в частности, с заболеваниями щитовидной железы, в Украине существенно увеличилось. Несмотря на значительное число работ, посвященных применению антиоксидантов при лечении целого ряда заболеваний, информации об использовании антиоксидантов в комплексном лечении тиреопатий недостаточно. Исходя из этого, целью настоящей работы явилось установление характера действия избытка и дефицита гормонов щитовидной железы на перекисное окисление липидов, а также выяснение возможности коррекции уровня перекисного окисления липидов некоторыми естественными и синтетическими соединениями с антиоксидантными свойствами в условиях различного тиреоидного статуса.

Показано, что как избыток, так и дефицит тиреоидных гормонов приводят к накоплению продуктов перекисного окисления липидов в сыворотке крови, го-могентах печени экспериментальных животных (крыс, кроликов), плазме и эритроцитах крови человека, однако путем реализации различных механизмов активации процессов свободнорадикального окисления и различной скоростью превращения и утилизации продуктов перекисного окисления липидов.

Ускорение перекисного окисления липидов в случае избытка тиреоидных гормонов в организме животных сопровождается снижением каталазной, глутатионпероксидазной, глутатионтрансферазной активности, уровня восстановленного глутатиона в гомогенатах печени, что может свидетельствовать об ослаблении системы антиоксидантной защиты. В случае недостатка гормонов повышение содержания продуктов перекисного окисления липидов в сыворотке крови и гомогенатах печени происходит на фоне увеличения глутатионпероксидазной активности, неизмененного уровня активности каталазы, восстановленного глутатиона и сниженной глутатионтранс-феразной активности.

В эритроцитах крови лиц с избытком гормонов щитовидной железы отмечается увеличение содержания и первичных, и вторичных продуктов перекисного окисления липидов, в то время как у лиц с недостатком тиреоидных гормонов повышается лишь уровень первичных продуктов. Установлено, что в гиперфункционирующей щитовидной железе человека, по сравнению с эутиреоидной, наблюдается значительное накопление продуктов перекисного окисления липидов на фоне уменьшения активности ряда ключевых ферментов системы антиоксидантной защиты. Прооксидантное действие гормонов щитовидной железы продемонстрировано как в экспериментах in vivo, так и in vitro. Определено, что активация процессов свободнорадикального окисления липидов, имеющая место в случае воздействия повреждающих факторов внешней среды, в частности, нитросоединений, усиливается в случае изменения тиреоидного состояния организма в ту или другую сторону. Применение поливитамина ундевита, в состав которого входят антиоксиданты прямого и непрямого действия, нормализует скорость процессов перекисного окисления липидов в гомогенатах печени кроликов, измененную как в результате введения тироксина (в опытах in vivo и in vitro), так и тиреиодэктомии. Охарак-теризованы особенности действия пинеальных гормонов различной химической структуры на интенсивность перекисного окисления липидов в зависимости от насыщенности организма тиреоидными гормонами. Показано, что препараты пинеальных индолов (мелатонин) и пептидов (эпиталамин) тормозят процессы перекисного окисления липидов в гомогенатах печени животных в условиях in vivo и in vitro.

Отмечено, что в большей степени антиоксидантный эффект мела-тонина проявляется в опытах in vitro, что может быть связано с его непосредственным антирадикальным действием. Под действием мелатонина in vitro также снижается содержание продуктов перекисного окисления липидов в гомогенатах гиперфункционирующей и эутиреоидной щитовидной железы человека и уровень секреции свободного тироксина фрагментами железы. Следовательно, мелатонин одновременно способен тормозить процессы перекисного окисления в щитовидной железе и нормализовать ее функциональную активность.

Проведенные исследования сви-детельствуют о целесообразности включения в комплексную терапию тирео-патий препаратов с антиоксидантными свойствами, в качестве таковых могут быть использованы препараты пинеальных гормонов мелатонин и эпиталамин, поливитамин ундевит.

Ключевые слова: тиреоидные гормоны, щитовидная железа, перекисное окисление липидов, система антиоксидантной защиты, хемилюминесценция, гормоны пинеальной железы, нитросоединения.



SUMMARY

Somova E.V. Interrelation of organism`s thyroid state and processes of lipid peroxidation.- Manuscript.

Thesis for a candidate`s degree by speciality 03.00.13 - physiology of human and animals.- Kharkiv State University, Kharkiv, 1999.

In the thesis the peculiarities of the effect of thyroid hormones` excess and deficit in an organism on lipid peroxidation processes and antioxidant system state are considered in blood serum, liver homogenates of rats and rabbits; in blood plasma, erythrocytes and thyroid homogenates of a human. It is shown, that both thyroid hormones' excess and deficit lead to an activation of lipid peroxidation processes but by realization of different mechanisms. The acceleration of lipid peroxidation under conditions of thyroid hormones` excess in the organism goes along with a decrease of some key antioxidant enzymes activity in homogenates of animals` liver and human`s thyroid gland. The thyroid hormones prooxidant effect is demonstrated as in experiments in vivo, as in vitro. It is determined, that the prooxidant effect of the environmental damaging factors (nitrocompounds) on free-radical oxidation processes is amplified in case of the thyroid status modification. The expediency of prescription into the complex thyropathies therapy of preparates that possess antioxidant properties is justified, as those can be used preparates of pineal hormones melatonin and epithalamin, polivitamin undevit.

Key words: thyroid hormones, thyroid gland, lipid peroxidation, antioxidant system, chemiluminescence, pineal hormones, nitrocompounds.

Размещено на Allbest.ru

...