Розробка і обґрунтування способів формування та захисту анастомозів в абдомінальній хірургії (експериментально-клінічне дослідження)

При вивченні фізичної герметичності і механічної міцності анастомозів, сформованих за умови ендогенної інтоксикації (контролем були результати досліджень кишкових і жовчно-кишкових анастомозів, сформованих без герметизації ФК) встановлено, що через 1 добу після операції показник міцності шовно-клейових анастомозів вищий ніж анастомозів, сформованих без додаткової герметизації клеєм, становить відповідно: для кишкових анастомозів (7,60+0,11) та (6,6+0,1) кПа, для жовчно-кишкових - (24,10+0,12) і (18,90+0,11) кПа (Р<0,05). Ця закономірність зберігалася в усі строки спостереження (9 діб). Слід відзначити відмінні адгезивні властивості клейової плівки, її еластичність і міцність, про що свідчило збереження її цілісності при порушенні герметичності анастомозу - плівка витримувала додаткове підвищення тиску до 1,3 кПа. Вже через 4 доби після операції міцність анастомозів, герметизованих за допомогою ФК, була більшою ніж міцність неушкодженої стінки органа, про що свідчив розрив її поза ділянкою анастомозу. В анастомозах, сформованих без застосування клею, це спостерігали на 5-ту добу - для товсто кишкових і тільки на 7-му добу - для жочно-кишкових.

Отже застосування ФК для герметизації кишкових і жовчно-кишкових анастомозів (в умовах ендогенної інтоксикації) сприяло значному підвищенню показників їх механічної і фізичної герметичності в усі строки після операції і, що дуже важливо, в перші 3-7 діб - найбільш небезпечні строки щодо виникнення неспроможності швів анастомозу, в порівнянні з цими показниками при формуванні анастомозів без застосування клею. Це свідчило про надійність методики шовно-клейового анастомозування а також необхідність і доцільність застосування ФК для герметизації анастомозів в абдомінальній хірургії.

Вивчено біологічну герметичність анастомозів п'яти видів, у тому числі: товсто кишкові: 1-й вид - сформовані з застосуванням загальноприйнятої техніки, 2-й вид - мікрохірургічної техніки, 3-й вид - мікрохірургічної техніки з додатковою герметизацією ФК; жовчно-кишкові: 4-й вид - без герметизації ФК, 5-й вид з герметизацією ФК. Через 12 год. після операції всі фізично герметичні анастомози виявилися проникними для мікроорганізмів, проте у різній мірі. Найбільш високою була проникність анастомозів, сформованих за загальноприйнятими методиками. При цьому мікроорганізми виявляли від невеликих (у 4) спостереженнях до великих (у 8) скупчень, переважно в ділянці анастомозу. При застосуванні мікрохірургічної техніки анастомозування їх виявляли від поодиноких (у 3) спостереженнях до невеликих (у 7) та великих (в 1) скупчень.

В анастомозах, сформованих із застосуванням мікрохірургічної техніки і герметизованих ФК, тільки в 3 спостереженнях із 12 (товсто кишкових та жовчно-кишкових) відмітили незначний ріст мікрофлори, що, можливо, спричинене порушенням цілісності клейової плівки під час роз'єднання спайок в ділянці анастомозу. Не зважаючи на це, можна констатувати, що герметизація анастомозів за допомогою ФК сприяє значному зменшенню ризику інфікування черевної порожнини через фізично герметичні шви.

На підставі результатів експериментальних досліджень вважаємо, що критерієм якості кишкового шва є ступінь його мікробної проникності для мікроорганізмів, який свідчить про тяжкість запально-некротичних змін і їх поширення до очеревини, а це в значній мірі залежить від фізіологічності і травматичності методу формування анастомозу, використаного шовного матеріалу, а також його захисту.

Результати вивчення механічної міцності, фізичної і біологічної герметичності шовно-клейових кишкових та жовчно-кишкових анастомозів у порівнянні з такими анастомозів, сформованих за допомогою швів, переконливо свідчать про переваги, а також доцільність застосування розробленого способу в клінічній практиці.

Але навіть застосувавши максимально ощадливий спосіб формування анастомозу і додатково герметизувавши його за допомогою ФК з боку серозної оболонки, не можна запобігти проникненню мікроорганізмів через лінію швів до черевної порожнини (в нашому дослідженні в 6 з 24 спостережень).

Мікрофлора, що вегетує в просвіті кишки, та її токсини дестабілізують утворення якісного фібриногену, негативно впливають на колагеноутворення - основний фактор відновлення цілостності тканин кишкової рани та міцності анастомозу, що може стати пусковим механізмом виникнення неспроможності швів анастомозу. Бактеріальне забруднення анастомозу має більше значення для виникнення його неспроможності, ніж ішемія в ділянці лінії зшитих тканин (S.R. Cohen и соавт., 1985). Ми переконані, що ці фактори взаємопов'язані і потенціюють один одного.

Тому під час розробки способів формування анастомозу, слід зважати про створення не тільки і не стільки фізично, скільки біологічно герметичного анастомозу.

Нами розроблений спосіб подвійного захисту анастомозу (з боку серозної і слизової оболонок) з метою пригнічення росту мікроорганізмів в ділянці анастомозу і запобігання їх проникненню між з'єднаними оболонками (з боку слизової оболонки), а також до черевної порожнини (з боку серозної оболонки). Це дозволяє усунути негативний вплив мікрофлори та її токсинів на фібрин і синтез колагену, що забезпечує біологічну герметичність і механічну міцність анастомозів, запобігає інфікуванню черевної порожнини, сприяє утворенню в короткі строки повноцінного ніжного сполучнотканинного рубця.

З цією метою розроблений тимчасовий кишковий антимікробний ендопротектор із ПВС, (посвідчення про раціоналізаторську пропозицію № 18/92). Це конусоподібний виріб, виготовлений з гелю медичного ПВС, зовнішній діаметр якого плавно збільшується від 19 до 29 мм, товщина стінки - від 0,9 до 1,2 мм. Конструкція протектора містить кільця жорсткості, розташовані перпендикулярно до його осі, що надає йому потрібну пружність. ПВС є матрицею, яка містить гліцерин 25% і канаміцин 20-25% від маси ПВС, що забезпечує еластичність і протимікробні властивості ендопротектора.

Конусоподібна форма ендопротектора дозволяє моделювати його для будь-якого діаметра кишки. При температурі 36-38о С діаметр ендопротектора збільшується на 10-15%, що забезпечує щільний контакт із слизовою оболонкою кишки і, разом з кільцями жорсткості, які виступають вздовж зовнішнього контура протектора, перешкоджає проникненню вмісту кишечнику між стінкою і протектором.

За даними морфологічного аналізу не встановлено негативного впливу протектора на слизову оболонку кишки та анастомозу.

Для вивчення антимікробних властивостей кишкового ендопротектора проведені бактеріологічні дослідження до його імплантації. Вирізали клапті розмірами 1 х 1 см, вміщали у чашки Петрі. Зона затримки росту мікроорганізмів (протей, стафілокок, синьо гнійна паличка - клінічні штами) на твердому поживному середовищі після інкубації в термостаті при температурі 37С на протязі 24 год. становила 30-40 мм, що свідчило про добрі антимікробні властивості протектора в статичних умовах (in vitro). Після відходження ендопротектора з вмістом кишечника через 5-7 діб після операції його відмивали в проточній воді, вирізали клапті розмірами 1 х 1 см, вміщували у чашки Петрі. Зона затримки росту (тих же штамів) становила 30-40 мм, тобто не відрізнялась від такої до імплантації протектора. Отримані результати свідчать про рівномірну десорбцію антибіотика, а також про добрі антимікробні властивості ендопротектора навіть через 7 діб після імплантації, що проявлялось ефективним пригніченням росту мікрофлори на твердому поживному середовищі та підтверджувало результати бактеріологічних досліджень з лінії анастомозу та серозної оболонки кишки через 12-72 год.

Для вивчення антимікробних властивостей ендопротектора в динаміці на тваринах (in vivo), а також оцінки біологічної герметичності анастомозів з подвійним захистом розроблений пристрій пов'язка-застібка (Патент України № 3687-ХІІ ), який дозволяє атравматично, з додержанням правил асептики, виконувати розкривати черевну порожнину в намічені строки з метою багаторазового взяття матеріалу для бактеріологічного дослідження в однієї тварини.

Розроблена за нашою участю пов`язка-застібка застосовується в клініці з метою забезпечення можливості атравматичного програмованого багаторазового розкриття черевної порожнини для здійснення лаважу у хворих з гнійним перитонітом, а також контролю загоєння анастомозів, сформованих за умови перитоніту, непрохідності кишечнику та інших ускладнень, що потребують повторного розкриття черевної порожнини.

Пов`язка-застібка складається з застібки-блискавки та полів із біосумісного медичного нетканого матеріалу, які перекривають застібку-блискавку знизу і зверху, що запобігає травмуванню довколишніх танин і органів та забезпечує надійність пов'язки під час її використання. Нижній шар полів, який контактує з м`якими тканинами, складається з гідрофобного нетканого клеєного полотна з однобічним алюмінуванням, що запобігає прилипанню до нього м'яких тканин, та їх травмування; верхній - гідрофільне неткане клеєне полотно. Пов`язка-застібка забезпечує герметичність черевної порожнини. Випускається в подвійних поліетиленових пакетах кількох розмірів, що дозволяє застосовувати її для рани любого розміру. Стерилізована гама-променями в дозі 25000 Гр.

За даними бактеріологічних досліджень анастомозів з подвійним захистом (тимчасовий антимікробний кишковий ендопротектор та ФК), виконаних через 12, 24, 48 та 72 год після операції (контролем були результати дослідження товсто кишкових анастомозів у собак, герметизованих тільки за допомогою ФК), мазки-відбитки із ділянки анастомозу та очеревини, що вкриває петлі кишки, виявилися стерильними. У контролі виявлені поодинокі колонії в ділянці сполучення (у 2 спостереженнях) через 48 і 72 год. та на петлях кишки (у 2) через 48 год. після операції.

Для підтвердження того, що вегетуюча в кишечнику мікрофлора негативно впливає на швидкість відновлення міцності анастомозу, нами досліджені фізична герметичність та механічна міцність двох зразків товсто кишкових анастомозів, герметизованих тільки за допомогою ФК та додатково захищених шляхом внутрішньо просвітного підведення до анастомозу тимчасового антимікробного кишкового ендопротектора з ПВС.

Показник механічної міцності та фізичної герметичності анастомозів, сформованих із застосуванням подвійного захисту, з 1-ї доби після операції вищий, ніж анастомозів, герметизованих за допомогою тільки ФК - відповідно (10,60+0,14) і (9,30+0,23) кПа. Різниця показників була максимальною через 3 та 7 діб після операції - строки найбільш небезпечні щодо виникнення неспроможності швів анастомозу - відповідно (17,60+0,18), (32,60+0,13) та (13,50+0,23), (28,00+0,32) кПа.

Отже, пригнічення росту мікроорганізмів в зоні анастомозу з боку слизової оболонки, а також запобігання проникненню їх між оболонками зшитого органа, забезпечує більш сприятливі умови загоєння анастомозу. Про це свідчило підвищення механічної міцності та фізичної герметичності анастомозу. Отримані результати свідчать про те, що вегетуюча мікрофлора в просвіті кишки перешкоджає колагеносинтетичним процесам в рані. Механічна міцність анастомозів, сформованих без застосування тимчасового антимікробного кишкового ендопротектора, в усі строки спостереження менша, ніж при його використанні.

Таким чином, тільки подвійний захист товсто кишкового анастомозу (герметизація з боку серозної оболонки за допомогою ФК і внутрішньо просвітне підведення до місця сполучення тимчасового антимікробного кишкового ендопротектора з ПВС) в найбільшій мірі забезпечує його біологічну герметичність і високу механічну міцність, ризик оперативного втручання з формуванням анастомозу на товстій кишці в експерименті зведено до мінімуму. Це підтверджує доцільність застосування цієї методики в клініці.

Позитивні результати експериментальних розробок способів формування анастомозів, із застосуванням перших вітчизняних синтетичних МАШМ, що розсмоктуються і не розсмоктуються, окцелон і металатравм, збереження або відновлення функції воротаря з приводу ускладненої виразкової хвороби шлунка і ДПК, застосування прецизійної техніки оперування, пов'язки-застібки з метою здійснення програмованого лаважу і контролю стану органів черевної порожнини у хворих з розлитим гнійним перитонітом, а також контролю анастомозів, сформованих за таких умов, вимагали клінічного підтвердження.

Всього із застосуванням розроблених способів та матеріалів оперовані 177 хворих, у тому числі резекція шлунка за Більрот - І здійснена 12, резекція шлунка за Більрот - ІІ - 4, резекція шлунка з відновленням сфінктера воротаря - 14, селективна проксимальна ваготомія (СПВ), висічення виразки ДПК з відновленням сфінктера воротаря - 4, СПВ, висічення виразки, пластика з використанням клаптя з антрального відділу шлунка - 8, СПВ, висічення виразки ДПК, пілоропластика за розробленою методикою - 22, СПВ, висічення виразки ДПК, дуоденопластика за розробленою методикою - 21, реконструктивна резекція за Ру - 7, стовбурова ваготомія, висічення виразки ДПК, пілородуоденопластика - 1, СПВ, висічення виразки, пілородуоденопластика - 24, загрудинна одномоментна пластика стравоходу товстою кишкою - 11, внутрішньогрудинна пластика стравоходу шлунком - 5, формування стравохідно-товстокишкового анастомозу на шиї - 8, операція Гейнеке - Мікуліча - 3, формування біліобіліарного анастомозу - 3, формування прецизійного шва на ЗПП після її розсічення - 5, гепатікоєюностомія - 3, холецистоєюностомія - 5, холедоходуоденостомія - 6, резекція сигмовидної ободової кишки - 4, обструктивна резекція сигмовидної ободової кишки за Гартманом, резекція петлі тонкої кишки, формування тонкокишкового анастомозу - 1, правобічна геміколектомія, формування ілеотрансверзоанастомозу кінець в кінець - 1, релапаротомія, санація черевної порожнини, вшивання пов`язки-застібки для здійснення програмованого лаважу - 5.

На підставі аналізу результатів клінічних спостережень застосування розроблених способів формування анастомозів були підтверджені експериментальні дані щодо надійності, фізіологічності, атравматичності і простоти виконання розроблених способів формування анастомозу. Підтверджені також експериментальні дані про переваги вітчизняних шовних матеріалів окцелон і металатравм, які за своїми властивостями не поступаються зарубіжним зразкам, а за багатьма параметрами перевершують їх. Підтверджена ефективність застосування пов'язки-застібки під час здійснення програмованого лаважу і контролю загоєння анастомозів та стану органів черевної порожнини. Її застосування просте, зручне, атравматичне, безпечне. Ускладнень, пов'язаних з її застосуванням, не було.

За даними рентгенологічного дослідження функції сформованих за розробленою методикою анастомозів в ранньому післяопераційному періоді підтверджена їх герметичність, добра прохідність, відсутність деформації і звуження, а також повноцінне відновлення порушеної функції органів в мінімальні строки після операції. Тільки в одному спостереженні (стравохідно-товстокишковий анастомоз на шиї) виникла часткова неспроможність швів анастомозу, яка усунена за допомогою консервативних заходів.

Під час ендоскопічного дослідження, вже на 11-15-ту добу після операції лінію сполучення виявляли з трудом, а після втручання з застосуванням прецизійної техніки - не виявляли зовсім. Появи лігатурної нориці, пролежнів, хронічного запалення та інших ускладнень, пов'язаних із застосуванням шовних матеріалів, не спостерігали.

Запалення легень виникло у 5 хворих, нагноєння операційної рани - в 3, тобто ускладнення не були пов'язані з використанням запропонованих методик та матеріалів.

Результати оперативних втручань, здійснених з приводу різних хірургічних захворювань як в плановому так і невідкладному порядку дають право рекомендувати розроблені методи і матеріали для широкого клінічного застосування з метою зменшення частоти післяопераційних ускладнень та покращання функціональних результатів оперативного втручання на органах травного каналу.

анастомоз травний порожнистий прецизійний

Висновки

Анастомози, сформовані за допомогою дворядного шва Ламберта-Шмідена і однорядного Пирогова-Матешука, мають суттєві недоліки: їх накладання травматичне, при цьому не забезпечується співставлення однойменних оболонок, виникають деформація та звуження (особливо при використанні дворядного шва Ламберта-Шмідена). Накладання обвивного шва призводить до ішемії та некрозу тканин з наступним їх відторгненням в просвіт органа та інфікуванням усіх оболонок з утворенням грубого сполучнотканинного рубця. Виражений запально-некротичний процес сприяє виникненню спайок. Строки епітелізації збільшуються до 30-90 діб.

2. Розроблений спосіб формування однорядного шва з застосуванням матеріалу, що розсмоктується, дозволяє надійно та без технічних труднощів спів ставляти однойменні оболонки оперованого органа, забезпечує сприятливі умови для повноцінної регенерації зшитих тканин. Епітелізація слизової оболонки в ділянці анастомозу завершується через 14-21 діб після виконання операції.

3. Для анастомозів, сформованих за розробленою методикою з застосуванням прецизійної техніки оперування, характерне мінімальне травмування зшитих тканин, співставлення однойменних оболонок, створення ніжного, тонкого, надійного рубця, який не деформує орган. Реакція тканин на шовний матеріал практично відсутня. Строки епітелізації слизової оболонки становлять 7-10 діб. Частота виникнення неспроможності швів анастомозів у порівнянні з такою при накладанні дворядного шва у 5 разів менша (Р<0,05), однорядного в 1,6 разу (Р<0,05). При застосуванні синтетичних атравматичних шовних матеріалів, що розсмоктуються, неспроможності швів анастомозів не було.

4. Основним достоїнством синтетичної нитки, що розсмоктується окцелон є технологічна можливість регулювання втрати її міцності та строків розсмоктування шляхом зміни ступеню окислення нитки під час її виготовлення. Разом з тим, вона не поступається синтетичним ниткам, що розсмоктуються, дексон, вікрил і полідіоксанон, а за деякими характеристиками (контрастність в рані, маніпуляційні якості, надійність вузла) перевершує їх. Окцелон сумісний з живими тканинами, не перешкоджає їх загоєнню, повністю розсмоктується через 180-360 діб.

5. Застосований нами атравматичний шовний матеріал металатравм не справляє негативного впливу на перебіг репаративних процесів в ділянці стравохідних, кишкових і жовчно-кишкових анастомозів, за своїми властивостями не поступається пролєну. Наявність біосумісного полімерного покриття значно підвищує стійкість нитки до відкладення на її поверхні солей жовчних кислот (співвідношення частоти лігатурного конкрементоутворення відповідно становить 1:5:14 (2,17, 11,9 і 31,1%) на нитках металатравм, пролєн та вірджін сілк).

6. Шовк не слід застосовувати в хірургії жовчних проток через виражену запальну реакцію тканин в місці його імплантації, яка зберігається майже до 1 року і спричиняє надмірне розростання сполучної тканини, а також через часте конкрементоутворення на лігатурах.

7. Застосування клею сульфакрилат-1 для герметизації кишкових анастомозів недоцільно внаслідок вираженої токсико-алергічної запальної реакції тканин, утворення спайок, наступної деформації і звуження анастомозу, а також утворення грубого сполучнотканинного рубця, строки дозрівання якого становлять до 30-60 діб.

8. Застосування ФК та особливо аутоклею, для герметизації кишкових і жовчно-кишкових анастомозів запобігає ускладненому перебігу запальної реакції, сприяє формуванню тонкого ніжного рубця, строки дозрівання якого скорочуються до 7-10 діб. ФК зумовлює підвищення біологічної герметичності анастомозів, їх механічна міцність збільшується в 1,3-1,5 разу, в порівнянні з такою при формуванні анастомозу за допомогою накладання шва.

9. Найбільш висока біологічна герметичність і механічна міцність анастомозів, сформованих із застосуванням прецизійної техніки оперування, МАШМ, з додатковою герметизацією лінії швів за допомогою ФК і внутрішньо просвітного підведення тимчасового кишкового антимікробного ендопротектора з ПВС.

10. Розроблені нами моделі ендогенної інтоксикації дозволяють за умови максимально наближені до клінічних, вивчати і об`єктивно оцінювати в експерименті стравохідні, кишкові і жовчно-кишкові анастомози.

11. Запропонована пов`язка-застібка дозволяє в експерименті атравматично, в асептичних умовах, здійснювати багаторазове розкриття черевної порожнини в намічені строки в однієї тварини для взяття матеріалу з метою його бактеріологічного дослідження. Результати клінічного застосування пов`язки-застібки з метою проведення програмованого лаважу і контролю стану анастомозів та органів черевної порожнини свідчать про зручність та простоту її використання, відсутність ускладнень, пов`язаних з її застосуванням.

12. Клінічне впровадження розроблених способів анастомозування, ниток окцелон, металатравм та пов`язки-застібки у 177 хворих, відсутність ускладнень, пов`язаних з їх застосуванням, свідчать про надійність, фізіологічність, атравматичність, простоту та доцільність їх широкого клінічного застосування.

Література

1. Гоер Я.В., Тутченко Н.И., Соломко А.В., Бухалов А.В., Дейнека С.В. Лечение осложненных гигантских язв двенадцатиперстной кишки // Клин. хирургия. - 1989. - № 8. - С. 43-45.

2. Веремеенко К.Н., Кизим А.И., Мошковский Г.Ю., Соломко А.В., Фурманов Ю.А. Применение композиций фибриногена в хирургии // Клин. хирургия. - 1989. - № 10. - С. 48-52.

3. Хабаров В.В., Гоер Я.В., Тутченко Н.И., Соломко А.В. Лечение осложненных заампульных язв двенадцатиперстной кишки // Клин.хирургия. - 1990. - № 7. - С. 70-72.

4. Гоер Я.В., Тутченко Н.И., Соломко А.В., Рощин Г.Г. Дуоденогастральный рефлюкс после органосохраняющих операций по поводу осложненной язвенной болезни двенадцатиперстной кишки // Клин.хирургия. - 1990. - № 8. - С. 34-36.

5. Тутченко Н.И., Гоер Я.В., Соломко А.В. Сфинктер привратника и его роль в регуляции процессов пищеварения // Клин.хирургия. - 1990. - № 8. - С. 47-50.

6. Фурманов Ю.А., Веремеенко К.Н., Мошковский Г.Ю., Соломко А.В., Кизим А.И., Савицкая И.М. Использование отечественного фибринового адгезива при операциях на печени в эксперименте // Клин.хирургия. - 1991. - № 5. - С. 23-26.

7. Тутченко Н.И., Гоер Я.В., Соломко А.В., Андреещев С.А. Пилоровосстанавливающие операции при осложненной язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки // Клин.хирургия. - 1991. - № 8. - С. 19-21.

8. Гоер Я.В., Тутченко Н.И., Соломко А.В., Петрова Г.В., Хабаров В.В., Бабий В.П. Радикальное лечение пенетрирующей язвы двенадцатиперстной кишки // Клин. хирургия. - 1991. - № 8. - С. 27-30.

9. Тутченко Н.И., Кассем Х.А., Соломко А.В., Лысенко В.Н., Асланян С.А. Применение сфинктеросохраняющих операций при лечении гигантской язвы двенадцатиперстной кишки // Клін. хірургія. - 1995. - № 2. - С. 18-19.

10. Тутченко М.І., Рощин Г.Г., Клименко П.М., Лисенко В.М., Слонецький Б.І., Соломко А.В., Світличний Е.В. Лікування пілородуоденальної виразки, ускладненої перфорацією // Клін. хірургія. - 1998. - № 9-10.- С. 26-27.

11. Тутченко Н.И., Шлапак И.П., Светличный Є.В., Слонецкий Б.И., Соломко А.В., Лысенко В.Н. Особенности лечения больных с перфоративной язвой желудка и двенадцатиперстной кишки в период первичного шока // Клін. хірургія. - 1998. - № 9-10. - С. 88-89.

12. Соломко А.В. Шовно-клейові способи формування кишкових анастомозів // Вісник Вінницького державного медичного університету. - 1999. - № 1. - С. 43-44.

13. Соломко А.В. Морфологічне дослідження стінки стравоходу і кишечника при застосуванні мікрохірургічного атравматичного шовного матеріалу // Вісник морфології. - 1999. - № 1. - С. 58-59.

14. Соломко А.В. Застосування фібринового клею в хірургії кишечника // Шпитальна хірургія. - 1999. - № 3. - С. 94-96.

15. Соломко А.В. Изучение анастомозов, сформированных с использованием синтетических рассасывающихся шовных материалов, в хирургии желудка и кишечника // Клін. хірургія. - 1999. - № 4. - С. 41-43.

16. Соломко А.В. Изучение эффективности применения микрохирургических атравматических шовных материалов в хирургии желчных протоков // Клін. хірургія. - 1999. - № 5. - С. 41-42.

17. Соломко А.В. Применение микрохирургической техники в хирургии желудка и кишечника // Клін. хірургія. - 1999. - № 6. - С. 37-38.

18. Соломко А.В. Повязка-застежка для лечения послеоперационного гнойного перитонита // Науковий вісник Ужгородського університету. - 1999. - Вип. 8. - С. 79-80.

19. А. с. 1146016 СССР, МКИ 4 А 61 В 17/06. Способ наложения однорядного рассасывающегося шва пищеварительного тракта /А.В. Соломко, Ю.А. Фурманов, П.И. Червяк, А.Л. Любинецкий (СССР). - Заявлено 8.07.81; Опубл. 23.03.85, Бюл. № 11. - 4с.

20. А. с. 1501129 СССР, МКИ 4 G 09 В 23/28. Способ моделирования эндогенной интоксикации / С.А. Шалимов, Ю.Г. Войтенко, Л.В. Кейсевич, Ю.Н. Добровольский, А.В. Соломко, С.В. Дейнека, В.А. Деев (СССР). - Заявлено 25.08.87; Опубл. 15.08.1989, Бюл. № 30. - 2с.

21. А. с. 1683697 СССР, МКИ 4 А 61 В 17/00. Способ пилоропластики / В.Ф. Саенко, Н.И. Тутченко, Я.В. Гоер, В.П. Бабий, А.В.Соломко, В.В.Хабаров (СССР). - Заявлено 13.07.89; Опубл. 15.10.1991, Бюл. № 38. - 3с.

22. А. с. 1572553 СССР, МКИ 5 А 61 В 17/00. Способ формирования жома культи желудка при его резекции / Н.И. Тутченко, Я.В. Гоер, В.Ф. Саенко, Л.С. Белянский, Я.В. Чухран, А.В. Соломко (СССР). - Заявлено 07.12.87; Опубл. 23.06.90, Бюл. № 23. - 3с.

23. А. с. 1787433 СССР, МКИ 5 61 В 17/04. Способ наложения однорядного узлового кишечного шва / С.П. Жученко, А.А. Вильцанюк, А.В. Соломко, Н.И. Тутченко (СССР). - Заявлено 23.07.90; Опубл. 15.01.93, Бюл. № 2. - 5с.

24. Пат. 3687-ХІІ Україна, UA А61В17/08. Пов'язка-застібка /Ж.С. Григорян, С.М. Гаріна, А.С. Давиденко, В.Ф. Саєнко, А.В. Соломко, Ю.А. Фурманов, А.Ф. Вітюк, В.М. Єфанов, В.О. Ломако, Ю.І. Верьовкін. - № 9827; Заявл. 13.07.89; Опубл. 30.09.96; Бюл. - 1996. - № 3. - 3с.

25. Гоер Я.В., Тутченко Н.И., Соломко А.В., Хабаров В.В., Рощин Г.Г., Андреещев С.А. Лечение осложненной язвенной болезни двенадцатиперстной кишки с восстановлением функции сфинктера привратника // Методические рекомендации МЗ УССР. - Киев. - 1990. - 16с.

26. Фурманов Ю.А., Дрюк Н.Ф., Соломко А.В., Мишалов В.Г., Мошковский Г.Ю., Макеев С.Д., Тарасенко В.С., Сиваченко И.П. Применение атравматического шовного материала “Металлатравм” // Информ. письмо МЗ Украины. - Киев. - 1993. - 2с.

27. Фурманов Ю.А., Соломко А.В., Гарина С.М., Витюк А.Ф. Повязка-застежка для лечения гнойных ран открытым способом // Информ. письмо МЗ Украины. - Киев. - 1993. - 2с.

28. Фурманов Ю.А., Соломко А.В., Мошковский Г.Ю. Микрохирургический атравматический шовный материал “Металлатравм” в хирургии желчных протоков // Тезисы докладов ХVІ съезда хирургов Украинской ССР. - Одесса. - 1988. - С. 235-236.

29. Шамирзаев Н.Х., Файзиев Ш.Д., Соломко А.В., Фурманов Ю.А.Применение нити окцелон в хирургии трахеи и пищевода // Тезисы докладов расширенного пленума проблемной комиссии “Хирургия легких и пищевода”. - Витебск. - 1988. - С. 136-137.

30. Шалимов С.А., Соломко А.В.Применение микрохирургической техники в хирургии пищевода // Тезисы докладов расширеного пленума проблемной комиссии “Хирургия легких и пищевода”. - Витебск. - 1988. - С. 134-135.

31. Фурманов Ю.А., Мошковский Г.Ю., Соломко А.В., Ясницкий Б.Г., Цуканова Г.М., Оридорога В.А., Макеев С.Д. Разработка и медико-биологическая оценка синтетических рассасывающихся и микрохирургических шовных материалов // Тезисы докладов VІІІ Всесоюз. науч.симпоз. “Синтетические полимеры медицинского назначения”. - Киев. - 1989. - С. 24-25.

32. Гоер Я.В., Тутченко Н.И., Рощин Г.Г., Соломко А.В., Худошин В.К. Неотложная помощь при острых гастродуоденальных кровотечениях // Тезисы докладов Congress of emergency and disaster medisine. - Piestany ( Czechoslovakia). - 1989. - C. 15.

33. Гоер Я.В, Тутченко Н.И., Соломко А.В., Рощин Г.Г. Радикальные пилоровосстанавливающие операции в лечении гастродуоденальных кровотечений // Материалы ХХІІ пленума правления Всесоюзн. общества хирургов и V съезда хирургов Казахстана. - Алма-Ата. - 1990. - С. 62-63.

34. Мошковский Г.Ю., Соломко А.В., Мишалов В.Г., Покрасен Н.М., Макеев С.Д., Савицкая И.М., Гейленко О.А. Полифункциональные биосовместимые покрытия для шовных материалов // ІІ научно-технический семинар «гемо- и биосовместимые материалы» проблемной комиссии “Искусственные органы” - М. - 1990. - С. 20-21.

35. Фурманов Ю.А., Веремеенко К.Н., Мошковский Г.Ю., Соломко А.В., Кизим А.И., Савицкая И.М. Сравнительная характеристика шовного и шовно-клеевого способа анастомозирования внепеченочных желчных протоков // Тезисы докладов V съезда хирургов республик Средней Азии и Казахстана. - Ташкент. - 1991. - С. 313-314.

36. Соломко А.В., Фурманов Ю.А., Ничитайло М.Е., Мошковский Г.Ю. Экспериментальное обоснование и клиническое применение отечественной микрохирургической нити “Металлатравм” в хирургии желчных протоков // Актуальные проблемы клинической хирургии. - М.: Клиническая хирургия. - 1991. - С. 108-110.

37. Фурманов Ю.А., Соломко А.В., Мошковский Г.Ю. Способ моделирования механической желтухи // Материалы ІІ Киевской международной научно-практической конференциии изобретателей. - Киев. - 1991. - Ч. ІІІ. - С. 38.

38. Фурманов Ю.А., Соломко А.В., Мошковский Г.Ю. Комплексная разработка защитных изделий для медицины катастроф // Тезисы докладов Международной конференции по проблемам медицины катастроф. - Киев. - 1992. - Т. ІІІ. - С. 15-16.

39. Тутченко М.І., Касем Х.А., Соломко А.В.,.Асланян С.А.Лікування велитенських виразок дванадцятипалої кишки // Тези доповідей наукової конференції «Актуальні проблеми екстремальної медицини». - Київ. - 1993. - С. 64-65.

40. Тутченко Н.И., Соломко А.В., Рощин Г.Г. Способ хирургического лечения пилородуоденальных язв // Тезисы докладов У научно-практической конференции изобретателей и предпринимателей “Наука и производство - здравоохранению”. - Киев. - 1993. - С. 102-103.

41. Соломко А.В., Тутченко Н.И., Рощин Г.Г. Применение микрохирургической техники в хирургии желудка и кишечника // Тезисы докладов У научно-практической конференции изобретателей и предпринимателей “Наука и производство - здравоохранению”. - Киев. - 1993. - С. 83-84.

42. Соломко А.В., Тутченко М.І Застосування мікрохірургічної техніки в абдомінальній хірургії // Тези доповідей І (ХУІІ) з”їзду хірургів України. - Львів. - 1994. - С. 435.

43. Тутченко М.І., Рощин Г.Г., Соломко А.В., Лисенко В.М. Хірургічне лікування ускладненої виразкової хвороби дванадцятипалої кишки в поєднанні з недостатністю замикаючої функції кардії // Тези доповідей І (ХУІІ) з'їзду хірургів України. - Львів. - 1994. - С. 442.

44. Соломко А.В. Применение микрохирургической техники в хирургии желчных протоков // Тезисы докладов научной конференции «Актуальные вопросы хирургической гастроэнтерологии. - Харьков. - 1994. - Т. 2. - С. 10-11.

45. Соломко А.В. Повязка-застежка для программированного контроля за органами брюшной полости // Матеріали научно-практичної конференції «Актуальні проблеми подання екстренної медичної допомоги при невідкладних станах». - Київ. - 1995. - С. 65.

46. Соломко А.В., Тутченко М.І. Применение микрохирургической техники в неотложной абдоминальной хирургии // Матеріали научно-практичної конференції «Актуальні проблеми подання екстреної медичної допомоги при невідкладних станах». - Київ, 1995. - С. 68.

47. Тутченко М.І., Асланян С.А., Рощин Г.Г., Соломко А.В., Нікішаєв В.І., Клименко П.М., Нікоріч В.С., Кузько Ю.М. Хірургічне лікування ускладнень виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки в умовах стаціонару швидкої допомоги // Тези доповідей Першого Українського конгресу гастроентерологів. - Дніпропетровськ. - 1995. - C. 106.

48. Тутченко Н.И., Асланян С.А., Рощин Г.Г., Соломко А.В., Никишаев В.И., Клименко П.Н., Никорич В.С., Кузько Ю.Н., Жигулин А.В. Хирургическое лечение осложненной язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки в условиях больницы скорой помощи // Материалы республиканской научно-практической конференции «Хирургическое лечение рецидивирующих гастродуоденальных язв и их осложнений». - Киев - 1995. - С. 72-73.

49. Соломко А.В., Тутченко Н.И., Крикливый Л.П., Бабий В.П. Однорядный шов в неотложной хирургии толстой кишки // Материалы республиканской научно - практической конференции «Диагностика и хирургическое лечение заболеваний и повреждений внепеченочных желчных протоков». - Киев. - 1996. - С. 136.

Размещено на Allbest.ru